Верховная Рада Украины - зарегистрирован проект Закона О учреждении финансового омбудсмена. (Протэкт 8055 от 22.02.2018)

Закон определяет организационные и правовые основы создания и деятельности учреждения финансового омбудсмена, ее задачи, права и функции, а также принципы ее взаимоотношений с государственными органами, потребителями финансовых услуг поставщиками финансовых услуг с целью устранения случаев недобросовестного поведения поставщиков финансовых услуг и предотвращения таких случаев, путем создания простых, эффективных и доступных механизмов альтернативного (внесудебного) урегулирования споров, связанных с предоставлением финансовых услуг на территории Украин , В том числе через сеть Интернет или иные информационно-телекоммуникационные системы.

Проект вноситься народними депутатами України                                                               

Демчаком Р.Є.

Довбенком М.В.

Різаненком П.О.

Лавриком О.В.

Рибалкою С.В.

Шкрум А. І.

Поляковим М.А.

Лабазюком С.П.

Сидоровичем Р.М.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про установу фінансового омбудсмена

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування закону

1.Цей Закон визначає організаційні та правові засади створення і діяльності установи фінансового омбудсмена, її завдання, права та функції, а також принципи її взаємовідносин з державними органами, споживачами фінансових послуг та надавачами фінансових послуг з метою усунення випадків недобросовісної поведінки надавачів фінансових послуг і запобігання таким випадкам, шляхом створення простих, ефективних та доступних механізмів альтернативного (позасудового) врегулювання спорів, пов'язаних з наданням фінансових послуг на території України, у тому числі через мережу Інтернет або інші інформаційно-телекомунікаційні системи.

2.У разі якщо однією із сторін спору, пов'язаного із наданням фінансових послуг на території України, є іноземець, особа без громадянства або іноземна юридична особа, норми цього Закону застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про міжнародне приватне право".

3.Норми цього Закону застосовуються до діяльності іноземних надавачів фінансових послуг в частині надання ними фінансових послуг на території України, у тому числі через мережу Інтернет або інші інформаційно-телекомунікаційні системи.

Стаття 2. Визначення термінів

1.У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

альтернативне (позасудове) врегулювання спорів – позасудове вирішення спорів між споживачем фінансових послуг та надавачем фінансових послуг, шляхом звернення споживачів фінансових послуг до установи фінансового омбудсмена, яка пропонує чи приймає рішення або сприяє мирному врегулюванню таких спорів;

надавач фінансових послуг – юридична особа, яка відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» віднесена до фінансових установ та має право надавати фінансові послуги споживачам, а також суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають право надавати фінансові послуги споживачам відповідно до законодавства;

cпір – протиріччя або суперечка між споживачем та надавачем фінансових послуг, що виникають в процесі надання (відмови у наданні) фінансових послуг споживачу;

споживач фінансових послуг (споживач) – фізична особа, яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу для задоволення потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

сторони спору - споживач фінансових послуг та надавач фінансових послуг, що є учасниками процесу альтернативного (позасудового) врегулювання спору;

третя особа - будь-яка особа, яка не є стороною спору, але є учасником процесу альтернативного (позасудового) врегулювання спору;

установа фінансового омбудсмена – незалежна установа альтернативного (позасудового) врегулювання спорів, пов'язаних з наданням фінансових послуг між споживачами та надавачами фінансових послуг, мета діяльності та статус якої визначені цим Законом;

уповноважена особа установи фінансового омбудсмена (уповноважена особа) – посадова особа установи фінансового омбудсмена, яка підпорядковується безпосередньо фінансовому омбудсмену, статус, функції та повноваження якої визначені цим Законом та статутом установи фінансового омбудсмена;

фінансовий омбудсмен – посадова особа, яка очолює установу фінансового омбудсмена та на яку покладаються функції альтернативного (позасудового) врегулювання спорів, пов'язаних з наданням фінансових послуг між споживачами та надавачами фінансових послуг, статус, функції та повноваження якої визначені цим Законом.

Інші терміни вживаються у значенні, визначеному у законах України.

Розділ II. УСТАНОВА ФІНАНСОВОГО ОМБУДСМЕНА

Стаття 3. Мета діяльності установи фінансового омбудсмена

1. Метою діяльності установи фінансового омбудсмена є:

1)альтернативне (позасудове) врегулювання спорів між споживачами та надавачами фінансових послуг;

2)сприяння підвищенню якості надання фінансових послуг;

3)сприяння споживачам фінансових послуг у захисті їх законних прав та інтересів;

4)підвищення довіри між споживачами та надавачами фінансових послуг;

5)підвищення фінансової обізнаності споживачів фінансових послуг.

Стаття 4. Основні принципи діяльності установи фінансового омбудсмена

1. Основними принципами діяльності установи фінансового омбудсмена є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) незалежність;

4) прозорість;

5) ефективність;

6) неупередженість та справедливість;

7) сприяння сторонам спору у досягненні ними примирення, а у випадку неможливості досягти примирення сторін – винесення рішення по суті розгляду такого спору;

8) обов'язковість виконання рішення установи фінансового омбудсмена після набрання ним законної сили.

Стаття 5. Статус установи фінансового омбудсмена

1.Установа фінансового омбудсмена є юридичною особою публічного права, що діє на підставі статуту, та не має на меті отримання прибутку.

2.Установа фінансового омбудсмена у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими актами законодавства, чинними міжнародними договорами України, статутом та іншими внутрішніми актами установи фінансового омбудсмена.

3.Органи державної влади та місцевого самоврядування не мають права втручатися в діяльність установи фінансового омбудсмена щодо реалізації законодавчо закріплених за нею функцій і повноважень. Взаємодія установи фінансового омбудсмена з органами державної влади та місцевого самоврядування здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

4.Установу фінансового омбудсмена очолює фінансовий омбудсмен.

5.Вищим органом управління установи фінансового омбудсмена є наглядова рада установи фінансового омбудсмена. Наглядова рада установи фінансового омбудсмена діє виключно в межах компетенції та повноважень, визначених цим Законом та статутом установи фінансового омбудсмена.  Члени наглядової ради установи фінансового омбудсмена здійснюють свою діяльність на громадських засадах.

Стаття 6. Формування наглядової ради установи фінансового омбудсмена

1. Наглядова рада установи фінансового омбудсмена складається з представників від таких органів державної влади, установ та організацій (об’єднань):

1) по одному представнику від органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг (але не більше трьох осіб);

2) по одному представнику від організацій (об’єднань), що представляють інтереси надавачів фінансових послуг (але не більше чотирьох осіб);

3) по одному представнику від організацій захисту прав споживачів фінансових послуг (але не більше чотирьох осіб).

2. Кількість представників від організацій захисту прав споживачів фінансових послуг повинна дорівнювати кількості представників від об’єднань, що представляють інтереси надавачів фінансових послуг.

3. Об’єднання, що представляють інтереси надавачів фінансових послуг, та організації захисту прав споживачів фінансових послуг обирають кандидатури на посаду члена наглядової ради установи фінансового омбудсмена і подають їх на розгляд до номінаційного комітету, створеного відповідно до цього Закону в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

4. Наглядова рада установи фінансового омбудсмена може розпочати роботу виключно після формування її складу у кількості не менше ніж п’ять осіб. У разі, якщо після закінчення строку подання кандидатур відповідними установами та організаціями (об’єднаннями), кількість кандидатур у члени наглядової ради установи фінансового омбудсмена, що відповідають критеріям передбаченим цим Законом, складає менше п’яти осіб, або кількість представників від об’єднань, що представляють інтереси надавачів фінансових послуг, та організацій захисту прав споживачів не відповідає вимогам частини другої цієї статті, номінаційний комітет організовує додатковий відбір на вакантні посади членів наглядової ради від відповідних установ, організацій (об’єднань).

5. Номінаційний комітет формується Міністерством юстиції України та складається мінімум з трьох і максимум з семи членів. Члени номінаційного комітету повинні мати бездоганну ділову репутацію і бути незалежними, зокрема такі члени не можуть обіймати виборні посади або бути посадовими особами органів державної влади, органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, та/або органів місцевого самоврядування, а також входити до складу органів управління або мати трудові відносини з надавачами фінансових послуг або інші обставини, що можуть спричинити конфлікт інтересів. При цьому, до складу номінаційного комітету можуть входити представники від міжнародних організацій. Члени номінаційного комітету працюють на громадських засадах.

Номінаційний комітет розробляє положення про номінаційний комітет та подає його на затвердження Міністерству юстиції України протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом. Міністерство юстиції України протягом 10 днів після затвердження, оприлюднює положення про номінаційний комітет на офіційній сторінці Міністерства юстиції України в мережі Інтернет.

6. Номінаційний комітет перевіряє кандидатури, висунуті відповідно до частин першої та четвертої цієї статті, на відповідність критеріям, встановленим в частині сьомій цієї статті, а також дотримує пропорцію представництва членів наглядової ради відповідно до частини другої цієї статті.

7. Членом наглядової ради установи фінансового омбудсмена може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має практичний досвід роботи у галузі економіки, фінансів, права; має бездоганну ділову репутацію; відповідає критеріям ділової практики та професійної етики.

Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління фінансової установи чи є членом сім'ї такої особи першого ступеня споріднення або особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку або була притягнена протягом останніх п’яти років до свого обрання до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, не може бути членом наглядової ради установи фінансового омбудсмена. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради установи фінансового омбудсмена, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

8. За результатами перевірки номінаційний комітет подає Міністерству юстиції України на затвердження склад наглядової ради установи фінансового омбудсмена. У разі не затвердження Міністерством юстиції України складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена, поданого номінаційним комітетом, протягом 15 робочих днів з дати отримання подання про затвердження складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена від номінаційного комітету, вважається, що таке затвердження відбулось.

9. Положення про наглядову раду установи фінансового омбудсмена затверджується Міністерством юстиції України за поданням наглядової ради установи фінансового омбудсмена. Міністерство юстиції України протягом 10 днів після затвердження оприлюднює положення про наглядову раду установи фінансового омбудсмена на офіційній сторінці Міністерства юстиції України в мережі Інтернет.

Стаття 7. Строк повноважень членів наглядової ради установи фінансового омбудсмена

1. Строк повноважень члена наглядової ради установи фінансового омбудсмена складає п’ять років з дня його затвердження з можливістю переобрання на наступні строки.

2. Міністерство юстиції України вносить зміни у склад наглядової ради установи фінансового омбудсмена, у разі отримання письмового подання від номінаційного комітету про заміну представника відповідного органу, установи або організації (об’єднання). Заміна представника проводиться у випадках:

1) відкликання органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, організаціями (об’єднаннями), що представляють інтереси надавачів фінансових послуг, організаціями захисту прав споживачів фінансових послуг запропонованого ними представника;

2) встановлення невідповідності представника вимогам, встановлених частиною сьомою статті 6 цього Закону.

3. Повноваження члена наглядової ради установи фінансового омбудсмена припиняються:

1) за його бажанням за умови письмового повідомлення про це Міністерства юстиції України і номінаційного комітету за два тижні;

2) у разі неможливості виконання обов'язків члена наглядової ради установи фінансового омбудсмена за станом здоров'я;

3) у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

4) у разі смерті, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, померлим.

4. Дострокове припинення повноважень одного із членів наглядової ради установи фінансового омбудсмена не припиняє повноважень всього складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена.

Стаття 8. Компетенція та порядок прийняття рішень наглядової ради установи фінансового омбудсмена

1. До компетенції наглядової ради установи фінансового омбудсмена належить прийняття рішень щодо:

1) затвердження статуту установи фінансового омбудсмена, регламенту установи фінансового омбудсмена, в якому визначається процес прийняття рішень, розподіл повноважень щодо розгляду спорів тощо та внесення змін до них;

2) визначення методики розрахунку розміру та порядку сплати надавачами фінансових послуг внесків на фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена та зборів за розгляд спору споживачами з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом;

3) визначення порядку проведення конкурсу на обрання фінансового омбудсмена;

4) проведення конкурсу на обрання фінансового омбудсмена;

5) обрання фінансового омбудсмена;

6) затвердження організаційної структури, штатного розпису та кошторису установи фінансового омбудсмена, а також змін до них, за поданням фінансового омбудсмена;

7) визначення кількості уповноважених осіб, призначення та звільнення уповноважених осіб за поданням фінансового омбудсмена;

8) розгляд питання та прийняття рішення про припинення повноважень (звільнення з посади) фінансового омбудсмена відповідно до статті 9 цього Закону;

9) обрання аудитора для здійснення аудиту установи фінансового омбудсмена, прийняття рішення про проведення аудиторської перевірки, визначення умов договору, що укладатиметься з аудитором, затвердження та розгляд аудиторського висновку;

10) здійснення інших повноважень відповідно до цього Закону, статуту установи фінансового омбудсмена та положення про наглядову раду.

2. Наглядова рада установи фінансового омбудсмена збирається на засідання за необхідністю, але не рідше одного разу на три місяці. Фінансовий омбудсмен має право скликати засідання наглядової ради установи фінансового омбудсмена за необхідністю.

3. Засідання наглядової ради установи фінансового омбудсмена вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь більше половини її складу, а у випадках, передбачених пунктами 1, 5, 8 та 9 частини першої цієї статті, - не менше ніж дві третини від її складу. У разі дострокового припинення повноважень одного чи кількох членів наглядової ради установи фінансового омбудсмена і до обрання всього складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена засідання наглядової ради установи фінансового омбудсмена є правомочними для вирішення питань відповідно до її компетенції за умови, що кількість членів наглядової ради установи фінансового омбудсмена, повноваження яких є чинними, становить більше половини її складу.

4. Наглядова рада установи фінансового омбудсмена приймає рішення шляхом голосування більшістю голосів від складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена. У випадках, передбачених пунктами 1, 5, 8 та 9 частиною першої цієї статті, рішення приймається не менше ніж двома третинами від складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена. При цьому, якщо на посаду фінансового омбудсмена було висунуто більше ніж дві особи, і жодну з них не було обрано протягом першого голосування, наглядова рада установи фінансового омбудсмена проводить повторне голосування по двох особах, які отримали найбільшу кількість голосів. Обраною вважається особа, за яку проголосувала більшість від складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена.

5. Кожен член наглядової ради установи фінансового омбудсмена має один голос. Будь-який член наглядової ради установи фінансового омбудсмена може брати участь у її засіданні у режимі відеоконференції.

6. Порядок скликання, проведення і голосування на засіданнях наглядової ради установи фінансового омбудсмена встановлюється з урахуванням вимог статей 4 та 5 цього Закону, вимог статуту установи фінансового омбудсмена та положення про наглядову раду установи фінансового омбудсмена.

Стаття 9. Обрання та припинення повноважень фінансового омбудсмена

1. Фінансовим омбудсменом може бути фізична особа, яка має вищу освіту у галузі економіки, фінансів або права, бездоганну ділову репутацію, досвід професійної діяльності у сфері права або на ринках фінансових послуг не менше десяти років. Вища освіта, здобута в інших державах, підтверджується офіційними документами іноземних освітніх закладів, що визнані в Україні відповідно до законодавства.

2. Не може бути фінансовим омбудсменом фізична особа, яка:

1) визнана обмежено дієздатною або недієздатною;

2) має хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню повноважень фінансового омбудсмена;

3) має незняту чи непогашену судимість;

4) протягом п’яти останніх років до дня подання документів на участь у конкурсі на обрання фінансового омбудсмена була притягнута до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, або згідно з відомостями, зібраними наглядовою радою, іншим чином не відповідає критеріям бездоганної ділової репутації (ділової практики та професійної етики).

3. Наглядова рада установи фінансового омбудсмена зобов’язана прийняти рішення про проведення конкурсу на обрання фінансового омбудсмена:

1) протягом двох місяців з дня затвердження першого складу наглядової ради установи фінансового омбудсмена;

2) у випадку закінчення строку повноважень фінансового омбудсмена за 30 днів до закінчення відповідного строку;

3) протягом двадцяти днів після припинення повноважень фінансового омбудсмена або його звільнення.

4. Наглядова рада установи фінансового омбудсмена з метою обрання фінансового омбудсмена:

1) визначає порядок проведення конкурсу на обрання фінансового омбудсмена;

2) приймає рішення про проведення конкурсу на обрання фінансового омбудсмена та призначає дату проведення конкурсу;

3) розміщує оголошення про конкурс та порядок проведення конкурсу на офіційній сторінці установи фінансового омбудсмена в мережі Інтернет, крім першого оголошення про конкурс та порядку проведення конкурсу, які розміщуються на офіційній сторінці Міністерства юстиції України. В оголошенні зазначається кінцевий термін подання документів, а також дата проведення голосування;

4) приймає документи від осіб, які бажають брати участь у конкурсі;

5) проводить перевірку осіб, які бажають брати участь у конкурсі, щодо відповідності вимогам, установленим частинами першою та другою цієї статті;

6) здійснює допуск до участі у конкурсі осіб, які за результатами перевірки відповідають установленим цим Законом вимогам до фінансового омбудсмена;

7) обирає фінансового омбудсмена шляхом голосування серед осіб, допущених до участі у конкурсі;

8) оприлюднює результати голосування та іншу інформацію про рішення наглядової ради установи фінансового омбудсмена на офіційній сторінці установи фінансового омбудсмена в мережі Інтернет, крім перших результатів голосування, які розміщуються на офіційній сторінці Міністерства юстиції України.

5. Фінансовий омбудсмен обирається строком на чотири роки із можливістю переобрання на наступні строки.

6. Повноваження фінансового омбудсмена припиняються у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано, та вступу на посаду новообраного фінансового омбудсмена;

2) подання ним заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

3) набрання щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду, що стосується корупційних та/або економічних злочинів;

4) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частинах першій – четвертій статті 10 цього Закону, та неусунення таких обставин протягом строку, передбаченого частиною п’ятою статті 10 цього Закону;

5) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я (неспроможності протягом більше чотирьох місяців поспіль виконувати власні обов'язки);

6) його смерті, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

7) звільнення з посади фінансового омбудсмена наглядовою радою з підстав, передбачених цим Законом або статутом установи фінансового омбудсмена.

7. Рішення про припинення повноважень (звільнення з посади) фінансового омбудсмена приймає наглядова рада установи фінансового омбудсмена протягом 7 днів з моменту настання обставин, передбачених частиною шостою цієї статті.

Стаття 10. Несумісність посади фінансового омбудсмена

1.Перебування на посаді фінансового омбудсмена несумісне із зайняттям посади в будь-якому органі державної влади, органі, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, органі місцевого самоврядування та з наявністю представницького мандату.

2.Фінансовий омбудсмен не може бути членом політичної партії чи професійної спілки працівників органів державної влади, органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, фінансових установ, публічно виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках при виконанні своїх професійних обов’язків. Перебуваючи на посаді, фінансовий омбудсмен не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації.

3.Фінансовий омбудсмен не може обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Фінансовий омбудсмен не може бути засновником, акціонером, учасником, членом або кінцевим бенефіціарним власником, також, незалежно від формального володіння, фінансовий омбудсмен не повинен мати можливості здійснювати будь-яким чином вирішальний вплив на управління чи на діяльність надавача фінансових послуг, що зареєстрований або провадить діяльність на території України. Фінансовий омбудсмен не може бути членом або учасником організацій (об’єднань), що представляють інтереси надавачів фінансових послуг та/або організацій захисту прав споживачів фінансових послуг.

4. Фінансовий омбудсмен не може приступати до виконання своїх обов’язків до моменту усунення обставин, зазначених у частинах першій – четвертій цієї статті. Фінансовий омбудсмен зобов’язаний усунути такі обставини у п’ятнадцятиденний строк з дня його обрання або з дня виникнення таких обставин, у разі їх виникнення після обрання. Якщо протягом зазначеного строку фінансовий омбудсмен не усуне обставини, зазначені у частинах першій – четвертій цієї статті, наглядова рада приймає рішення про припинення повноважень фінансового омбудсмена та проведення конкурсу на обрання фінансового омбудсмена.

5.Протягом одного року після припинення повноважень фінансового омбудсмена, відповідна фізична особа не може бути співробітником професійного учасника фінансового ринку або об'єднання професійних учасників фінансового ринку, у тому числі саморегулівних організацій професійних учасників фінансового ринку.

Стаття 11. Уповноважені особи установи фінансового омбудсмена

1.Уповноважені особи установи фінансового омбудсмена є посадовими особами установи фінансового омбудсмена, які мають право здійснювати повноваження, передбачені пунктами 1-6 частини першої статті 12, а також інші повноваження, передбачені частиною першою статті 12, делеговані їм фінансовим омбудсменом у порядку, передбаченому статутом установи фінансового омбудсмена.

2.Уповноважені особи призначаються та звільняються наглядовою радою установи фінансового омбудсмена за поданням фінансового омбудсмена.

3.До уповноважених осіб застосовуються вимоги до фінансового омбудсмена, передбачені частинами першою, другою, п’ятою та шостою статті 9 та статтею 10 цього Закону. При виконанні повноважень передбачених цим Законом, уповноважені особи користуються правами та гарантіями та до них застосовуються вимоги, передбачені цим Законом для фінансового омбудсмена.

4. Кількість уповноважених осіб визначає наглядова рада установи фінансового омбудсмена за поданням фінансового омбудсмена.

Стаття 12. Повноваження фінансового омбудсмена

1. До повноважень фінансового омбудсмена належить:

1) розгляд звернень споживачів фінансових послуг та сприяння мирному врегулюванню спорів з надавачами фінансових послуг;

2) надання правової допомоги у частині оформлення звернень та заяв до установи фінансового омбудсмена;

3) розгляд спорів за заявами споживачів фінансових послуг;

4) прийняття рішень про залучення до розгляду спорів експертів, спеціалістів, перекладачів;

5) залучення до розгляду спорів експертів, спеціалістів, перекладачів;

6) ухвалення рішення за результатами розгляду спору по суті;

7) організація заходів з метою підвищення поінформованості споживачів щодо правового регулювання ринків фінансових послуг та захисту прав споживачів фінансових послуг;

8) інформування органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, про виявлені типові порушення прав споживачів та неврегульовані чинним законодавством у сфері ринків фінансових послуг питання;

9) розробка та подання на затвердження наглядовій раді організаційної структури та кошторису установи фінансового омбудсмена;

10) прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосовування заходів дисциплінарної відповідальності до працівників установи фінансового омбудсмена, здійснення інших повноважень керівника юридичної особи відповідно до законодавства про працю, крім випадків, передбачених цим Законом;

11) здійснення контролю за діяльністю уповноважених осіб щодо виконання окремих повноважень фінансового омбудсмена;

12) забезпечення узагальнення практики вирішення спорів різними уповноваженими особами у спосіб, визначений в статуті установи фінансового омбудсмена, та організація її вивчення;

13) представлення установи фінансового омбудсмена у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими юридичними та фізичними особами;

14) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та статутом установи фінансового омбудсмена.

2. Фінансовий омбудсмен може делегувати повноваження, передбачені пунктами 7-14 частини першої цієї статті, уповноваженим особам у порядку, передбаченому статутом установи фінансового омбудсмена.

Стаття 13. Порядок фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена

1.Фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена здійснюється за рахунок внесків на фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена (початкових та періодичних) та зборів за розгляд спору. Фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена може здійснюватися і з інших джерел, не заборонених законодавством України, за умови, що таке фінансування не впливатиме на незалежність установи фінансового омбудсмена, об’єктивність чи неупередженість при прийнятті рішень наглядовою радою установи фінансового омбудсмена, фінансовим омбудсменом або уповноваженими особами.

2.Надавачі фінансових послуг, які на момент набрання чинності даним Законом внесені до відповідного реєстру та отримали відповідну ліцензію, сплачують внески на фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена у порядку та у строки, визначені наглядовою радою установи фінансового омбудсмена. Надавач фінансових послуг зобов’язаний сплачувати внески на фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена з дня його включення до відповідного державного реєстру та отримання відповідної ліцензії до дня виключення його з такого реєстру та/або анулювання ліцензії (у разі неплатоспроможності (банкрутства) надавача фінансових послуг – до дня прийняття такого рішення (винесення ухвали) відповідним органом державної влади). У разі прийняття відповідним органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, рішення (винесення ухвали) про неплатоспроможність (банкрутство) надавача фінансових послуг відповідно до вимог законодавства, такий надавач фінансових послуг зобов'язаний у день прийняття зазначеного рішення (винесення ухвали) нарахувати періодичний збір до установи фінансового омбудсмена за період з дня, наступного за днем закінчення останнього розрахункового періоду до дня, що передує прийняттю такого рішення (винесенню ухвали), та сплатити його протягом 15 днів.

3. Методика розрахунку, періодичність сплати та розмір початкових та періодичних внесків на фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена визначається наглядовою радою з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом.

Початкові внески встановлюються протягом першого року діяльності установи фінансового омбудсмена та є однаковими для усіх надавачів фінансових послуг. Розмір початкових внесків на фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена протягом першого року діяльності установи фінансового омбудсмена у розрахунку на один місяць на одного надавача фінансових послуг не має перевищувати половини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому цей внесок сплачується.

Періодичні внески встановлюються, починаючи з другого року діяльності фінансового омбудсмена. Періодичні внески повинні бути диференційованими, враховуючи вид діяльності надавача фінансових послуг, розмір його активів та зобов’язань за операціями з фізичними особами, а також кількість скарг, поданих споживачами фінансових послуг на відповідну категорію надавачів фінансових послуг або на певного надавача фінансових послуг протягом певного періоду часу.

Надавачі фінансових послуг зобов’язані сплачувати періодичні внески щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування такого внеску.

Стаття 14. Відповідальність за несплату та несвоєчасну сплату внесків на фінансування діяльності установи фінансового омбудсмена

1. Несплата надавачем фінансових послуг більше ніж двох періодичних внесків протягом трьох місяців є підставою для застосування заходів впливу органом, що здійснює регулювання відповідних ринків фінансових послуг, в тому числі для призупинення дії відповідної ліцензії надавача фінансових послуг.

Стаття 15. Публікація звітів та перевірка фінансово-господарської діяльності установи фінансового омбудсмена

1. Установа фінансового омбудсмена збирає, опрацьовує та систематизує практику розгляду заяв і спорів, пов’язаних з випадками порушення прав та законних інтересів споживачів фінансових послуг, поданих до установи фінансового омбудсмена.

2. Установа фінансового омбудсмена узагальнює практику вирішення спорів між споживачами та надавачами фінансових послуг та оприлюднює не рідше, ніж раз на рік, звіти із зазначених у частині першій цієї статті питань, за умови знеособлення даних про споживачів фінансових послуг, які зверталися до установи фінансового омбудсмена, та надавачів фінансових послуг, яких стосувалися ці звернення.

3. Річна фінансова звітність установи фінансового омбудсмена підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором.

4. Річна фінансова звітність установи фінансового омбудсмена разом з аудиторським висновком незалежного аудитора публікується на офіційній сторінці установи фінансового омбудсмена в мережі Інтернет.

Стаття 16. Засади співпраці з установою фінансового омбудсмена

1. Органи державної влади, органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, юридичні особи незалежно від форми власності та їх посадові і службові особи, а також фізичні особи не мають права втручатися у діяльність установи фінансового омбудсмена, передбачену цим Законом або перешкоджати законній діяльності фінансового омбудсмена та уповноважених осіб.

2. Надавачі фінансових послуг зобов'язані безкоштовно надавати установі фінансового омбудсмена матеріали і документи, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, виключно щодо суті та обставин спору, що розглядається установою фінансового омбудсмена, не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту установи фінансового омбудсмена.

3. У разі якщо запит установи фінансового омбудсмена стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду такого запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що фінансовому омбудсмену письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

4. Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне надання інформації або надання інформації, що не відповідає дійсності, на запит установи фінансового омбудсмена тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

5. Установі фінансового омбудсмена, її посадовим особам та співробітникам забороняється надавати матеріали щодо розгляду спорів третім особам, крім випадків, передбачених законом, а також розголошувати інформацію про споживачів та надавачів фінансових послуг, що стала їм відома під час здійснення ними їх повноважень, за винятком випадків, передбачених законом.

6. У разі виявлення установою фінансового омбудсмена в процесі вирішення спору інформації про порушення надавачем фінансових послуг законодавства України, установа фінансового омбудсмена після розгляду заяви споживача фінансових послуг, надає відповідну інформацію разом з результатами розгляду такої заяви до органів державної влади, органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Розділ Ш. РОЗГЛЯД СПОРІВ УСТАНОВОЮ ФІНАНСОВОГО ОМБУДСМЕНА

Стаття 17. Право на звернення до установи фінансового омбудсмена

1.Право звернутися до установи фінансового омбудсмена мають споживачі фінансових послуг виключно з метою альтернативного (позасудового) врегулювання спорів з надавачами фінансових послуг.

2.До компетенції установи фінансового омбудсмена належать спори щодо порушення прав споживачів при отриманні фінансових послуг, неналежного надання або незаконної відмови у наданні фінансових послуг, що виникають у споживачів фінансових послуг із надавачами фінансових послуг.

3.Спір, що виникає між споживачем фінансових послуг та надавачем фінансових послуг, може бути прийнятий до розгляду установою фінансового омбудсмена лише після звернення споживача фінансових послуг до відповідного надавача фінансових послуг та не отримання від відповідного надавача фінансових послуг відповіді, яка задовольняє вимоги споживача фінансових послуг, або жодної відповіді взагалі протягом 30 календарних днів від дня подачі звернення до надавача фінансових послуг відповідно до законодавства.

4.Установа фінансового омбудсмена не розглядає звернень, які розглянуті або розглядаються судами, та припиняє вже розпочатий розгляд, якщо споживач фінансових послуг звернувся за захистом прав та законних інтересів до суду.

5. Розгляд спору є поза межами компетенції установи фінансового омбудсмена у разі якщо:

1)споживачем фінансових послуг не дотримано процедури, передбаченої частиною третьою цієї статті;

2)сума спору перевищує сто розмірів мінімальної заробітної плати на день звернення до установи фінансового омбудсмена;

3)споживач фінансових послуг звернувся після спливу трьох років з дня, коли його права було порушено надавачем фінансових послуг, або коли він дізнався, що його право порушено надавачем фінансових послуг;

4)спадкоємець споживача фінансових послуг, який є фізичною особою, звернувся після спливу трьох років з дати закінчення строку для прийняття спадщини;

5) відповідачем виступає надавач фінансових послуг, з дати прийняття рішення відповідним органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, про віднесення надавача фінансових послуг до категорії неплатоспроможних або винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до законодавства.

6. Правочини чи умови договорів про відмову від можливості звернутися до установи фінансового омбудсмена є нікчемними.

Стаття 18. Розгляд звернень споживачів установою фінансового омбудсмена

1. Установа фінансового омбудсмена приймає та розглядає звернення споживачів фінансових послуг відповідно до цього Закону, а також згідно з регламентом, затвердженим наглядовою радою установи фінансового омбудсмена. Звернення споживача фінансових послуг складається у довільній формі, в паперовому або в електронному вигляді (через офіційну сторінку установи фінансового омбудсмена в мережі Інтернет), має містити інформацію, що дозволяє встановити особу споживача та надавача фінансових послуг, а також обставини справи, що спричинили таке звернення.

2. За результатами розгляду звернення споживача фінансових послуг установа фінансового омбудсмена:

1) роз’яснює споживачу фінансових послуг його права, а також механізми захисту таких прав і законних інтересів;

2) якщо питання у зверненні споживача фінансових послуг не належить до компетенції установи фінансового омбудсмена, направляє звернення за належністю до органу державної влади, органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, органу місцевого самоврядування, об'єднання громадян, юридичної особи, до компетенції яких належить розгляд питання;

3) розглядає звернення споживача фінансових послуг та сприяє мирному врегулюванню спору з надавачем фінансових послуг;

4) розглядає спір за заявою споживача фінансових послуг про розгляд спору у разі неможливості досягти примирення сторін.

3. Загальний строк розгляду установою фінансового омбудсмена звернення споживачів фінансових послуг до моменту прийняття установою фінансового омбудсмена рішення передбаченого частиною другою цієї статті не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання звернення споживача фінансової послуги установою фінансового омбудсмена.

Стаття 19. Порядок подання споживачем фінансових послуг заяви про розгляд спору до установи фінансового омбудсмена

1. Заява про розгляд спору подається споживачем фінансових послуг до установи фінансового омбудсмена в письмовій формі у паперовому вигляді (поштою чи особисто) або в електронному вигляді (через офіційну сторінку установи фінансового омбудсмена в мережі Інтернет).

2. Заява про розгляд спору повинна містити:

1) ім'я та прізвище споживача фінансових послуг та інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, визначені у регламенті установи фінансового омбудсмена, а також дані представника споживача фінансових послуг, якщо заява подається таким представником;

2) найменування надавача фінансових послуг, його адреса та контактні дані;

3) зміст вимог споживача фінансових послуг (наприклад, змінити або розірвати договір, виконати обов'язок, сплатити заборгованість або виплатити відсотки тощо);

4) суму вимог і їх розрахунок (якщо такі вимоги підлягають грошовій оцінці);

5) виклад обставин, якими споживач фінансових послуг обґрунтовує свої вимоги, докази, що їх підтверджують, і інші відомості, необхідні для врегулювання спору;

7) підтвердження попереднього звернення до надавача фінансових послуг та її відповідь (за наявності);

8) перелік документів, що додаються до заяви.

3. Заява про розгляд спору підписується споживачем фінансових послуг (його представником) із зазначенням дати її подання. При надсиланні заяви у електронній формі, що містить всі дані передбачені цією статтею, застосування підпису (електронного цифрового підпису) не вимагається.

Стаття 20. Збір за розгляд спору установою фінансового омбудсмена

1.Споживач фінансових послуг при поданні заяви на розгляд спору установою фінансового омбудсмена сплачує збір за розгляд спору у розмірі п’яти відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається.

Стаття 21. Визначення компетенції з розгляду спорів установою фінансового омбудсмена

1. Фінансовий омбудсмен або уповноважені особи самостійно вирішують питання про наявність або відсутність компетенції в установи фінансового омбудсмена для розгляду конкретного спору на підставі статті 17 цього Закону та, за відсутності підстав для відмови у такому розгляді або для зупинення розгляду спору, приймають спір до розгляду згідно з цим Законом.

2. Надавач фінансових послуг, який є стороною спору, має право заявити про перевищення фінансовим омбудсменом або уповноваженою особою меж його повноважень, якщо в процесі розгляду спору виникне питання, яке не може бути предметом розгляду установи фінансового омбудсмена відповідно до цього Закону.

3. У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, фінансовий омбудсмен або уповноважені особи зобов’язані зупинити розгляд спору до вирішення питання щодо наявності відповідної компетенції установи фінансового омбудсмена. З питань наявності чи відсутності компетенції фінансовий омбудсмен або уповноважені особи виносять мотивоване рішення та рішення про повернення коштів заявнику, сплачених ним за розгляд спору установою фінансового омбудсмена.

4. Якщо фінансовий омбудсмен або уповноважені особи дійдуть до висновку щодо неможливості розгляду конкретного спору внаслідок відсутності компетенції установи фінансового омбудсмена, розгляд спору припиняється.

Стаття 22. Підстави відводу чи самовідводу фінансового омбудсмена або уповноваженої особи

1. Фінансовий омбудсмен підлягає самовідводу, а уповноважена особа підлягає відводу (самовідводу) та не можуть брати участі у розгляді спору, а після початку розгляду спору підлягають відводу (самовідводу) у випадках, якщо фінансовий омбудсмен або уповноважена особа:

1) особисто чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляду спору;

2) якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників спору;

3) у разі наявності інших обставин, які дають підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення фінансового омбудсмена або уповноваженої особи до спору.

2. За підставами, встановленими частиною першою цієї статті уповноваженим особам може бути заявлено відвід учасниками спору. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом двадцяти днів з дня отримання учасником спору рішення фінансового омбудсмена або уповноваженої особи про початок розгляду спору. Питання про відвід уповноваженої особи розглядає Фінансовий омбудсмен. Фінансовий омбудсмен задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

3. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід.

4. У разі задоволення відводу уповноваженої особи, фінансовий омбудсмен  ухвалює постанову про відвід уповноваженої особи та розглядає такий спір самостійно або призначає іншу уповноважену особу, якій буде передано на розгляд даний спір. У разі самовідводу фінансового омбудсмена, він приймає рішення про призначення уповноваженої особи, якій буде передано на розгляд даний спір.

5. У разі якщо і споживачем і надавачем подано заяву про відвід фінансового омбудсмена або уповноваженої особи, фінансовий омбудсмен повинен призначити іншу уповноважену особу, якій буде передано на розгляд даний спір.

Стаття 23. Строки розгляду спорів установою фінансового омбудсмена

1. Загальний строк розгляду спорів установою фінансового омбудсмена не може перевищувати 60 календарних днів з дати реєстрації заяви споживача фінансової послуги про розгляд спору установою фінансового омбудсмена.

2. У випадку складних спорів за необхідності з’ясування додаткових обставин та отримання додаткової інформації від органів державної влади, органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних або фізичних осіб по суті такої заяви, загальний строк розгляду спорів може бути подовжений особисто установою фінансового омбудсмена, але не більше ніж на 30 днів.

Стаття 24. Основні засади розгляду спорів установою фінансового омбудсмена

1. Право розгляду спорів відповідно до цього Закону належить виключно фінансовому омбудсмену та його уповноваженим особам. Правила і спосіб розподілу спорів встановлюються у регламенті установи фінансового омбудсмена.

2. Фінансовий омбудсмен або уповноважені особи мають право уповноважити працівників установи фінансового омбудсмена на вчинення окремих дій з підготовки справи до розгляду, збору доказів, підготовки документів, надання запитів на отримання матеріалів і документів або інформації у іншій формі у сторін спору, що необхідні для розгляду спору між споживачем та надавачем фінансових послуг.

3. Фінансовий омбудсмен або уповноважена особа має право винести рішення про прийняття до розгляду спору до винесення судом ухвали про відкриття провадження між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

4. Фінансовий омбудсмен або уповноважена особа вирішує спори шляхом здійснення примирної процедури, а в разі неможливості досягти примирення сторін – шляхом розгляду спору по суті.

5. Фінансовий омбудсмен та працівники установи фінансового омбудсмена не мають права розголошувати інформацію, що стала відома під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Забороняється вимагати від фінансового омбудсмена та працівників установи фінансового омбудсмена надання документів та інформації, якими вони володіють у зв'язку з розглядом спору, крім випадків, передбачених законом.

6. З метою забезпечення єдності практики розгляду спорів уповноважених осіб, фінансовий омбудсмен має право витребувати справи, що перебувають у розгляді уповноважених осіб, для прийняття рішення по суті.

7. Мова розгляду спорів при розгляді спорів фінансовим омбудсменом визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Стаття 25. Об'єднання і роз'єднання фінансовим омбудсменом або уповноваженими особами справ з розгляду спорів

1. Фінансовий омбудсмен або уповноважена особа під час підготовки до розгляду спору або під час його розгляду має право винести рішення про об'єднання в одне провадження кількох однорідних вимог за заявами одного й того самого споживача фінансових послуг до одного й того самого надавача фінансових послуг чи до різних надавачів фінансових послуг або за заявами різних споживачів фінансових послуг до одного й того самого надавача фінансових послуг.

2. Залежно від обставин спору фінансовий омбудсмен або уповноважена особа має право винести рішення про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює розгляд спору.

Стаття 26. Учасники спору та процедура розгляду спорів установою фінансового омбудсмена

1. Учасниками розгляду спору є споживач фінансових послуг, надавач фінансових послуг, їх представники, а також треті особи.

2. Фінансовий омбудсмен залучає третіх осіб до процесу розгляду спору.

3. Фінансовий омбудсмен або уповноважена особа під час розгляду спору зобов’язана забезпечити додержання рівних можливостей та свободи сторонам у наданні ними доказів і у доведенні їх переконливості.

4. Порядок розгляду спорів визначається у регламенті установи фінансового омбудсмена, який затверджується наглядовою радою.

Стаття 27. Мирова угода при розгляді спору установою фінансового омбудсмена

1. Фінансовий омбудсмен або уповноважена особа на початку розгляду зобов’язана з'ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти укладенню мирової угоди на всіх стадіях розгляду спору.

2. Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку розгляду спору, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення фінансовим омбудсменом або уповноваженими особами по суті спору.

3. За клопотанням обох сторін фінансовий омбудсмен або уповноважена особа приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета спору.

4. Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні фінансового омбудсмена або уповноважених осіб. Рішення фінансового омбудсмена або уповноважених осіб про затвердження мирової угоди підлягає виконанню, в порядку передбаченому статтею 30 цього Закону. Затверджена мирова угода може бути оскаржена у судовому порядку виключно третіми особами, які були залучені до процесу розгляду спору, у разі якщо установа фінансового омбудсмена вирішила питання про їх права та обов’язки, та особами, які не брали участь у розгляді спору, у разі якщо установа фінансового омбудсмена вирішила питання про їх права та обов’язки.

Стаття 28. Припинення розгляду спору установою фінансового омбудсмена

1. Розгляд спору припиняється прийняттям рішення про припинення розгляду спору або рішення по суті спору.

2. Фінансовий омбудсмен або уповноважена особа приймає рішення про припинення розгляду спору у разі якщо:

1) споживач фінансових послуг відмовляється від своєї заяви;

2) сторони уклали мирову угоду;

3) фінансовий омбудсмен або уповноважена особа визнає, що продовження розгляду стало непотрібним або неможливим внаслідок виявлення обставин, які свідчать про відсутність компетенції установи фінансового омбудсмена для розгляду спору;

4) спір знаходиться на розгляді в суді, або судом чи фінансовим омбудсменом або уповноваженою особою прийнято рішення між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав;

5) надавач фінансових послуг повністю виконав свої зобов’язання за договором перед споживачем фінансових послуг.

Стаття 29. Форма та зміст актів установи фінансового омбудсмена

1. Установа фінансового омбудсмена видає акти у формі рішень установи фінансового омбудсмена або розпоряджень.

Акти установи фінансового омбудсмена, прийняті за результатом розгляду спору, видаються у формі рішень.

Акти  установи фінансового омбудсмена з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

2. Після завершення розгляду спору фінансовий омбудсмен або уповноважена особа виносить письмове рішення. Рішення фінансового омбудсмена або уповноваженої особи, прийняте відповідно до цього Закону, є рішенням установи фінансового омбудсмена.

3. У рішенні установи фінансового омбудсмена зазначаються:

1) дата прийняття рішення;

2) ім’я фінансового омбудсмена або уповноваженої особи, який прийняв рішення;

3) сторони, їх представники та інші учасники, які брали участь у розгляді спору фінансовим омбудсменом або його уповноваженою особою;

4) висновок про компетенцію установи фінансового омбудсмена;

5) встановлені обставини спору, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, мотиви, з яких фінансовий омбудсмен або уповноважена особа відхилив доводи, докази та заявлені під час розгляду спору клопотання сторін;

6) зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами;

7) норми законодавства, якими керувався фінансовий омбудсмен або уповноважена особа при прийнятті рішення;

8) висновок про задоволення заяви споживача фінансових послуг або про відмову в задоволенні такої заяви повністю або частково по кожній із заявлених вимог.

4. У разі задоволення вимог споживача фінансових послуг у резолютивній частині рішення установи фінансового омбудсмена зазначаються:

1) особа, на користь якої вирішено спір;

2) надавач фінансових послуг, спір з яким було розглянуто;

3) розмір грошової суми, яка підлягає стягненню з надавача фінансових послуг, та/aбо дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися за рішенням фінансового омбудсмена або уповноваженої особи;

4) строк сплати коштів та/або строк і спосіб вчинення зазначених дій надавачем фінансових послуг;

5) інші обставини, які фінансовий омбудсмен або уповноважена особа вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині рішення.

5. Рішення установи фінансового омбудсмена підлягають оприлюдненню на офіційній сторінці установи фінансового омбудсмена в мережі Інтернет з дотриманням законодавства про захист персональних даних.

Стаття 30. Обов'язковість рішення установи фінансового омбудсмена

1. Рішення установи фінансового омбудсмена набирає чинності за умови подання споживачем фінансових послуг в установу фінансового омбудсмена протягом 10 днів з моменту прийняття рішення та письмового підтвердження про повний та безумовний акцепт (прийняття) такого рішення. Порядок подання письмового підтвердження про повний та безумовний акцепт (прийняття) споживачем фінансових послуг рішення установи фінансового омбудсмена визначається регламентом установи фінансового омбудсмена. У разі неподання споживачем у встановлений строк письмового підтвердження про повний та безумовний акцепт (прийняття) рішення установи фінансового омбудсмена, вважається, що таке рішення не відбулося.

2. Рішення установи фінансового омбудсмена набирає законної сили після закінчення строку для оскарження рішення, якщо відповідної заяви не було подано в суд.

3. Якщо в рішенні установи фінансового омбудсмена не встановлений строк його виконання, рішення підлягає виконанню протягом тридцяти днів з дня набрання таким рішенням законної сили.

4. У випадку добровільного виконання надавачем фінансових послуг рішення установи фінансового омбудсмена, прийнятого за результатами досягнення мирової угоди, чи рішення установи фінансового омбудсмена, прийнятого на користь споживача фінансових послуг, органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, не вживають до надавачів фінансових послуг заходів впливу за порушення, що було предметом спору між надавачем фінансових послуг та споживачем.

Стаття 31. Оскарження рішення установи фінансового омбудсмена

1. Рішення установи фінансового омбудсмена може бути оскаржене надавачем фінансових послуг та/або третіми особами, що залучені до процесу розгляду цього спору,  у разі якщо установа фінансового омбудсмена вирішила питання про їх права і обов'язки, та/або особами, що не були залучені до розгляду цього спору, у разі якщо установа фінансового омбудсмена вирішила питання про їх права і обов'язки, до апеляційного суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

2. Рішення установи фінансового омбудсмена може бути оскаржене  надавачем фінансових послуг, що є стороною спору, протягом тридцяти днів з дня отримання повідомлення надавачем фінансових послуг про його повний та безумовний акцепт (прийняття) споживачем фінансових послуг, а третіми особами, що залучені до процесу розгляду цього спору, у разі якщо установа фінансового омбудсмена вирішила питання про їх права і обов'язки, особами, які не брали участь у розгляді спору, у разі якщо установа фінансового омбудсмена вирішила питання про їх права і обов'язки, – протягом тридцяти днів з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття такого рішення.

Стаття 32. Примусове виконання рішення установи фінансового омбудсмена

1. Рішення фінансового омбудсмена або уповноваженої особи, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

2. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення установи фінансового омбудсмена, може бути пред’явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Розділ IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності та вводиться в дію з дня, наступного за днем його опублікування,  окрім Розділу ІІІ (Розгляд спорів установою фінансового омбудсмена), що набирає чинності з дня започаткування діяльності установи фінансового омбудсмена, але не пізніше ніж через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

статтю 2123 після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:

“Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне надання або надання інформації, що не відповідає дійсності, на запит установи фінансового омбудсмена відповідно до Закону України “Про установу фінансового омбудсмена ” —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

У зв’язку з цим частину восьму вважати частиною дев’ятою;

2) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2017, № 48, ст.436):

частину восьму статті 19 викласти у такій редакції:

«8. Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів та рішень установи фінансового омбудсмена, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, установи фінансового омбудсмена, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу іноземного суду»;

частину другу статті 23 викласти у такій редакції:

«2. Перегляд рішень третейських судів та рішень установи фінансового омбудсмена, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видання виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів та оскарження рішень установи фінансового омбудсмена здійснюється апеляційними судами за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу), а справи щодо скасування рішень установи фінансового омбудсмена - за місцем розгляду справи установою фінансового омбудсмена або місцем реєстрації фізичної особи, яка звернулася до установи фінансового омбудсмена»;

у розділі VIII «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів»:

у назві розділу та текстах статей 454 - 457 та 460 після слів «третейських судів», «третейського суду», «третейський суд», «третейським судом» додати слова «установи фінансового омбудсмена» у відповідних відмінках;

у статті 454:

доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

«4. Заява про скасування рішення установи фінансового омбудсмена, подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи установою фінансового омбудсмена або місцем реєстрації фізичної особи, яка звернулася до установи фінансового омбудсмена»;

частини четверту та п'яту вважати частинами п’ятою та шостою відповідно;

після частини шостої доповнити частиною сьомою такого змісту:

«7. Заява про скасування рішення установи фінансового омбудсмена подається протягом тридцяти днів:

1) надавачем фінансових послуг, третіми особами, що були  залучені до розгляду спору – з дня прийняття такого рішення;

2) особами, які не брали участь у розгляді спору, у разі якщо установа фінансового омбудсмена вирішила питання про їх права і обов'язки, – з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення установою фінансового омбудсмена

частини шосту - восьму вважати відповідно частинами восьмою - десятою;

частину дев'яту викласти в такій редакції:

«Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами шостою-восьмою цієї статті, повертається»;

у статті 455:

у пункті 3 частини другої після слів «учасників третейського розгляду» додати слова «учасників розгляду спору установою фінансового омбудсмена»;

пункт 4 частини другої викласти в наступній редакції:

«4) найменування (за наявності) та склад третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, посадової особи установи фінансового омбудсмена, які прийняли рішення;»

пункт 1 частини четвертої викласти в наступній редакції:

«1) оригінал рішення третейського суду, установи фінансового омбудсмена, оригінал належним чином засвідченого рішення міжнародного комерційного арбітражу або належним чином завірені їх копії. Копія рішення постійно діючого третейського суду, установи фінансового омбудсмена, міжнародного комерційного арбітражу, який знаходиться на території України, може також посвідчуватися головою постійно діючого третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, посадовою особою установи фінансового омбудсмена, а копія рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;»

у статті 457:

у частині четвертій слово та цифри «статтею 458» замінити словом та цифрами «статтями 458, 458-1»;

у частині сьомій:

абзац перший після слів «відновити третейський, арбітражний розгляд» доповнити словами «розгляд установою фінансового омбудсмена»;

абзац другий після слів «заявою сторони третейського» доповнити словами «установи фінансового омбудсмена»;

доповнити новою статтею 458-1 такого змісту:

«Стаття 458-1. Підстави для скасування рішення установи фінансового омбудсмена

1.Рішення установи фінансового омбудсмена може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

2.Рішення установи фінансовго омбудсмена може бути скасовано у разі, якщо:

1) здійснено неповне з'ясування обставин, що мають значення у спорі;

2) не доведено обставини, що мають значення у спорі, які установа фінансового омбудсмена визнала встановленими;

3) встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні установи фінансового омбудсмена, обставинам справи;

4) порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права».

у частині другій статті 460:

у пункті 2 після слів «міжнародного комерційного арбітражу,» доповнити словами «прізвище, ім’я і по-батькові фінансового омбудсмена або уповноваженої особи установи фінансового омбудсмена,»;

пункт 3 після слів «(арбітражного) спору,» доповнити словами «установи фінансового омбудсмена»;

у Розділі IX «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів, установи фінансового омбудсмена»:

назву розділу IX, глави 4, назви та тексти статей 483-487 після слів «третейських судів», «третейського суду», «третейський суд», «третейським судом» доповнити словами «установи фінансового омбудсмена» у відповідних відмінках.

частину другу статті 483 викласти в такій редакції:

«Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду, установи фінансового омбудсмена подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду, за місцем розгляду справи установою фінансового омбудсмена або за місцем реєстрації фізичної особи, яка звернулася до установи фінансового омбудсмена, протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом, установою фінансового омбудсмена;».

у статті 484:

пункт 2 частини другої викласти в наступній редакції:

«2) найменування і склад третейського суду, установи фінансового омбудсмена, які прийняли рішення, за яким має бути виданий виконавчий лист;».

пункт 3 частини другої викласти в наступній редакції:

«3) повне найменування (для юридичних осіб) або імена (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) учасників третейського розгляду (розгляду спору установою фінансового омбудсмена), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - учасників третейського розгляду (розгляду спору установою фінансового омбудсмена), реєстраційний номер облікової картки платника податків учасників третейського розгляду (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта учасників третейського розгляду (розгляду спору установою фінансового омбудсмена) для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти;».

пункт 1 частини третьої викласти в наступній редакції:

«1) оригінал рішення третейського суду, установи фінансового омбудсмена або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду, установи фінансового омбудсмена завіряється головою постійно діючого третейського суду, посадовою особою установи фінансового омбудсмена відповідно, а копія рішення третейського суду, для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;».

у статті 486:

пункт 4 частини першої викласти в наступній редакції:

«рішення третейського суду, прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, або установою фінансового омбудсмена вирішені питання, які виходять за межі компетенції установи фінансового омбудсмена. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, або установою фінансового омбудсмена вирішені питання, які виходять за межі компетенції установи фінансового омбудсмена, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди або за межі компетенції установи фінансового омбудсмена;

пункт 8 частини першої викласти в наступній редакції:

«8) постійно діючий третейський суд, установа фінансового омбудсмена не надали на вимогу суду відповідну справу;».

пункт 9 частини першої викласти в наступній редакції:

«9) третейський суд, установа фінансового омбудсмена вирішили питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.»

у статті 487:

пункт 1 частини другої викласти в наступній редакції:

«1) найменування і склад третейського суду, який прийняв рішення, посадова особа установи фінансового омбудсмена, яка прийняла рішення;»

пункт 2 частини другої викласти в наступній редакції:

«2) прізвища, імена та по батькові (найменування) сторін третейського спору (спору, що розглядався установою фінансового омбудсмена);».

частину восьму викласти в наступній редакції:

«8. Після розгляду судом заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, установи фінансового омбудсмена справа підлягає поверненню відповідно до постійно діючого третейського суду, установи фінансового омбудсмена.».

3) у Законі України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 14, ст.87):

частину другу статті 3 доповнити підпунктом 17 такого змісту:

«заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення установи фінансового омбудсмена»;

підпункт 4 пункту 1 частини 2 статті 4 після слів «заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу)» доповнити словами «заяви про скасування рішення установи фінансового омбудсмена».

4)У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 30, ст.542):

пункт перший частини першої статті 3 після слів «рішень третейського суду» доповнити словами «рішень установи фінансового омбудсмена».

5)У Законі України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5 - 6, ст. 30 з наступними змінами):

абзац перший частини першої статті 73 після слів «банківського законодавства,» доповнити словами «законодавства про установу фінансового омбудсмена».

3. Міністерству юстиції України здійснити необхідні заходи щодо створення та діяльності установи фінансового омбудсмена, а саме затвердити склад номінаційного комітету, склад наглядової ради установи фінансового омбудсмена, а також відповідні положення про номінаційний комітет та про наглядову раду установи фінансового омбудсмена протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом.

4.  Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

5. Національному банку України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у відповідність до цього Закону.

Голова Верховної РадиУкраїни

Источник информации: официальный сайт Верховной рады Украины http://rada.gov.ua/

---

Мы будем рады если вы обратитесь именно к нам. Индивидуальный подход к каждому клиенту и опыт реализации различных бизнес идей на рынке финансовых услуг, обеспечит вам получение результата - регистрация финансовой компании, получение лицензии на предоставление финансовых услуг

Регистрация всех видов финансовых учреждений. Создание отделений финансовых компаний. Лицензирование деятельности финансовых учреждений. Сопровождение купли-продажи финансовых компаний.

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript. 

Skype: Lawfin1