Верховная Рада Украины вернула на доработку проект Закона "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования защиты прав потребителей финансовых услуг" № 2456-д.

Согласно пояснительной записке к проекту Закона его целью является создание действенной системы защиты прав потребителей финансовых услуг, устранение пробелов и несогласованностей в действующей системе нормативно-правового обеспечения защиты прав потребителей. Такие пробелы и несогласованности вызывают и неодинаковое применение правовых норм судебной системой. Принятие этого проекта закона позволит укрепить доверие потребителей финансовых услуг к финансовому сектору.

Законопроект уточняет определение основных понятий и согласовывает нормы законодательства, касающиеся потребителей финансовых услуг. Кроме того, предусматривается выполнение регуляторами рынков финансовых услуг функции защиты прав потребителей и правоприменения в этой сфере. Основными новациями являются:

1. Установление полномочий государственных органов по защите прав потребителей финансовых услуг

Проект Закона дополняет ст. 21 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг» нормами, которые предоставляют органам, осуществляющим государственное регулирование рынков финансовых услуг, четкий перечень полномочий для реализации задачи защиты прав потребителей финансовых услуг, а также право на применение к виновным лицам санкций за нарушения таких прав.

В ходе разработки законопроекта проанализированы институциональные структуры для защиты прав потребителей финансовых услуг в других странах. Единого подхода не существует, органами защиты прав потребителей финансовых услуг могут быть:

• Комплексные структуры с несколькими агентствами, такими как регулятор финансового сектора (как, напр. в России) или агентства, отвечающие за вопросы экономики и торговли (например., Болгария, Словакия), или сочетание этих двух подходов (например., Германия, Хорватия)

• Единственное учреждение: специализированое (например., США и Канада), регулятор финансового сектора (Великобритания) или общее агентство по защите прав потребителей (например., Швеция, Польша, Латвия, Литва) или центральный банк (например., Чехия, Азербайджан).

• Финансовый омбудсмен (Великобритания, Ирландия).

Учитывая ситуацию экономии бюджетных средств в Украине и уровень подготовки персонала различных государственных органов для осуществления функции защиты прав потребителей финансовых услуг, в проекте закона предлагается, чтобы такие функции осуществляли, НБУ, Нацкомфинуслуг и НКЦБФР - каждый на соответствующем рынке финансовых услуг.

2. Введение одинаковых правил для банков и небанковских учреждений

Проект Закона вводит единые требования по рекламе услуг, раскрытие информации банками и небанковскими финансовыми учреждениями и одинаковую ответственность за нарушение прав потребителей финансовых услуг. Это позволит потребителям лучше сравнивать различные финансовые продукты, а также создаст одинаковые конкурентные условия для самих финансовых учреждений.

3. Введение ответственности финансовых учреждений за нарушение прав потребителей финансовых услуг

Проект Закона содержит четкие нормы относительно прав уполномоченных органов применять финансовые санкции к банкам и финансовым учреждениям, виновных в нарушении прав потребителей финансовых услуг.

Также диспозиции соответствующих норм Кодекса Украины об административных правонарушениях дополнены нормами, которые четко определяют определенные нарушения прав потребителей финансовых услуг как состав административного правонарушения.

4. Введение института исков в пользу неопределенного круга лиц

Согласно исследования, которое проводилось по заказу Европейской комиссии в 2008 году финансовый сектор является одной из тех отраслей, которой больше свойственны коллективные нарушения прав потребителей. Процедура защиты коллективных интересов применяется тогда, когда имеют место неоднократные аналогичные споры, стороной которого является одно и то же финансовое учреждение.

Проект Закона дополняет Гражданский процессуальный кодекс Украины нормами, которые вводят институт подачи иска в интересах неопределенного круга лиц (коллективные иски). Коллективный иск - это процедура процессуального соучастия, направленная на объединение однородных требований многочисленной группы лиц, с правовыми последствиями для них, в единое производство. Истец представляет интересы многочисленной группы лиц, не являющихся сторонами дела, но имеют однородные требования, и численность таких лиц заранее определить невозможно, например банк или другое финансовое учреждение вводит рекламой «беспроцентных» кредитов в заблуждение неопределенный круг потребителей финансовых услуг.

Проект Закона предоставляет процессуальное право органам и лицам, которые уполномочены законом защищать права потребителей финансовых услуг, обращаться в суд за защитой нарушенных прав таких лиц.

---

Проект

(Тираж 21.02.2017)

Закон України

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) у статті 156¹:

абзац першийчастини першої після слів “громадянам-споживачам” доповнити словами “(крім споживачів фінансових послуг)”;

доповнити частинами п’ятою і шостою такого змісту:

"Ненадання, несвоєчасне надання споживачу фінансових послуг визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послугабо надання недостовірної інформації про фінансову послугу –

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичної особи або фізичних осіб – підприємців, які надають фінансові послуги, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиноюп’ятою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення,–

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичної особи або фізичних осіб – підприємців, які надають фінансові послуги, у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

2) у статті 218 слово і цифри «статтями 156¹» замінити словами і цифрами «частинами першою – четвертою статті 156¹, статтями»;

3) у частині першій статті 244⁴ слово і цифри «статті 156¹» замінити словами і цифрами «частини перша – четверта статті 156¹, статті»;

4) частину першу статті 244¹⁶ після слів “розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані” доповнити словами та цифрами “з ненаданням, несвоєчасним наданням споживачу фінансових послуг визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг або надання недостовірної інформації про фінансову послугу, якщо надання таких послуг регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (частини п’ята і шоста статті 156¹)”;

5) частину першу статті 244¹⁷ після слів “розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані” доповнити словами та цифрами "з ненаданням, несвоєчасним наданням споживачу фінансових послуг визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг або надання недостовірної інформації про фінансову послугу, якщо надання таких послуг регулюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, (частини п’ята і шоста статті 156¹)";

6) у частині першій статті 255:

у абзаці другому пункту 1 цифри "155² – 156²" замінити словами та цифрами "155² -156, частини перша- четверта статті 156¹, статті 156²";

у пункті 2 цифри "156¹", замінити словами та цифрами "частини перша-четверта статті 156¹, статті".

5. У Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами):

1) в абзаці другому преамбули слова «захисту інтересів споживачів фінансових послуг» замінити словами «захисту прав та інтересів клієнтів»;

2) у частині першій статті 1:

у пункті 7 слова «споживачі фінансових послуг» замінити словом «клієнти»;

доповнити пунктами 7¹ і 7² такого змісту:

7²) клієнт – фізична особа (у тому числі споживач), фізична особа – підприємець або юридична особа, яка отримує, має намірта відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу»;

«7¹) споживач фінансових послуг – фізична особа, яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу для задоволення потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

пункт 10 після слова «захисту» доповнити словами «прав та»;

3) у статті 3:

у частині першій слово «споживачам» замінити словом «клієнтам»;

доповнити частиною другою такого змісту:

«2. Відносини, що виникають у зв‘язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються цим Законом з урахуванням законодавства про захист прав споживачів»;

4) розділ І доповнити статтею 3¹ такого змісту:

«Стаття 3¹. Принципи захисту прав споживачів фінансових послуг

1. Держава забезпечує захист прав споживачів фінансових послуг, виходячи з універсальних принципів такого захисту, шляхом створення спеціальних законодавчих та регуляторних засад щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, спрямованих на:

1) забезпечення відповідального та справедливого ставлення до всіх категорій споживачів фінансових послуг;

2) забезпечення розкриття інформації при наданні фінансових послуг;

3) сприяння просвітницькій роботі з метою забезпечення обізнаності споживачів фінансових послуг, отримання ними навичок, знань та впевненості щодо розуміння ризиків, відповідальності та можливостей, пов’язаних із фінансовими послугами;

4) забезпечення відповідальної ділової поведінки осіб, які надають фінансові послуги, та їх уповноважених представників (осіб, які надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг);

5) забезпечення захисту коштів та інших активів споживачів фінансових послуг від шахрайства та зловживань;

6) забезпечення захисту персональних даних споживачів фінансових послуг;

7) створення і впровадження механізму досудового вирішення спорів щодо надання фінансових послуг;

8) сприяння конкуренції у сфері надання фінансових послуг»;

5) у статті 6:

абзац п’ятнадцятий частини першої викласти в такій редакції:

«Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції встановлюють додаткові обов’язкові вимоги до договорів про надання фінансових послуг та умови таких договорів, якщо інше не передбачено законом»;

після частини першої доповнити чотирма новими частинами такого змісту:

«2. Договір про надання фінансових послуг укладається виключнов письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа(з накладенням електронних підписів або електронних цифрових підписів чи інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін та/абошляхом укладання електронного договору відповідно до вимог законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронного документообігу та/або електронної комерції);

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документана офіційному веб-сайті (веб-сторінці) фінансової установи. У разі отримання клієнтом фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою вважається, що клієнт ознайомлений з договором, який розміщений у вигляді електронного документа на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) фінансової установи, що надає таку фінансову послугу, або на екрані платіжного пристрою, який використовує фінансова установа.

Незалежно від того, в якому вигляді укладений договір про надання фінансових послуг, кожна сторона договору повинна отримати по одному примірнику договору включно з додатками до нього.

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю фінансової установи і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтівна офіційному веб-сайті (веб-сторінці) фінансової установи і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) фінансової установи із зазначенням строку їх дії.

Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов’язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених цією частиною. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини надається клієнту. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю фінансової установи і клієнта направлений клієнту на електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом.

У разі виконання вимог, визначених у цій частині, вважається, що клієнт ознайомлений та згодний з умовами договору в повному обсязі, у тому числі з публічною частиною договору про надання фінансових послуг, та отримав свій примірник договору про надання фінансових послуг.

Обов'язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на фінансову установу.

3. Будь-які пропозиції фінансової установи споживачеві про зміну істотних умов договору про надання фінансових послуг, у тому числі укладеного шляхом приєднання споживача до договору, повинні здійснюватися у строки, встановлені договором, шляхом направлення фінансовою установою споживачу повідомлення у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення такого повідомлення. Умова договору про надання споживачеві пропозицій про зміну зазначених умов договору в інший спосіб, ніж той, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення споживачу, є нікчемною.

Законами про окремі види фінансових послуг може встановлюватися інший порядок укладання договору між фінансовою установою та її клієнтом.

4. Умови договору про надання фінансових послуг, що обмежують права споживача фінансових послуг порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

5. У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов’язків сторони за договором про надання фінансових послуг за участю споживача фінансових послуг такі права та обов’язки тлумачаться на користь споживача фінансових послуг".

У зв’язку з цим частини другу – четверту вважати відповідно частинами шостою – восьмою;

6) статтю 11 викласти в такій редакції:

«Стаття 11. Достовірність реклами та іншої інформації

1. Поширення у будь-якій формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості про діяльність у сфері фінансових послуг, або недобросовісної реклами забороняється.

2. Недобросовісною рекламою у сфері фінансових послуг вважається:

1) реклама фінансових послуг без набуття особою, яка їх надає, статусу фінансової установи чи без одержання нею відповідного дозволу або ліцензії, якщо законом для провадження діяльності з надання таких послуг передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання відповідного дозволу або ліцензії;

2) реклама фінансових послуг, надання яких на території України заборонено законом;

3) реклама фінансових послуг, у якій інформація про умови надання фінансових послуг:

подається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків меншийза шрифт, яким подана назва фінансової послуги, що рекламується;

оголошується більш як на 25 відсотків швидше за оголошення назви фінансової послуги, що рекламується;

4) інша реклама у сфері фінансових послуг, яка вважається недобросовісною рекламою відповідно до Закону України «Про рекламу»;

7) у статті 12:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

«1. Фінансова установа зобов’язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію про умови та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) фінансової установи. Така інформація повинна, зокрема, включати:

1) перелік послуг, що надаються фінансовою установою, порядок та умови їх надання;

2) вартість, ціну/тарифи, розмір плати (проценти) щодо фінансових послуг залежно від виду фінансової послуги;

3) інформацію про механізми захисту прав споживачів фінансових послуг.

На вимогу клієнта фінансова установа зобов’язана в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", надати таку інформацію:

а) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічне становище, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;

б) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;

в) кількість акцій фінансової установи, що знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують 5 відсотків;

г) інформацію, право на отримання якої визначено законом.

2. Перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб’єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов’язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) особи, що надає фінансові послуги, про:

1) особу, що надає фінансові послуги:

а) найменування, місцезнаходження, контактний телефон і адресу електронної пошти особи, що надає фінансові послуги, адресу, за якою розглядаються скарги споживачів фінансових послуг;

б) найменування особи, що надає посередницькі послуги (за наявності);

в) відомості про державну реєстрацію особи, що надає фінансові послуги;

г) контактну інформацію органу державної влади, що здійснює нагляд за діяльністю особи, що надає фінансові послуги;

2) фінансову послугу – загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат;

3) договір про надання фінансових послуг:

а) наявність права споживача на відмовувід договору, якщо таке право передбачено законом;

б) строк, протягом якого може бути використано право на відмову від договору, суму відшкодування, що може бути стягнута із споживача фінансових послуг за відмову від договору (якщо застосовується), або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення такого відшкодування, а також інші умови використання права на відмову від договору;

в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується);

г) наявність права розірвати чи припинити договір чи права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій;

ґ) порядок внесення змін до договору;

4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг:

а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг;

б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства»;

доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. Орган, що здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг, має право визначити мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися клієнту щодо кожного виду фінансових послуг, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом»;

8) у пункті 6 частини першої статті 12² слова «споживачам фінансових послуг» замінити словом «клієнтам»;

9) пункт 2 частини першої статті 19 після слова «захист» доповнити словами «прав та»;

10) у пункті 3 частини першої статті 20 слова «споживачів фінансових послуг» замінити словом «клієнтів»;

11) статтю 21 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, та їх посадові особи здійснюють державний нагляд за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів фінансових послуг у межах своєї компетенції, визначеної законом, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами таких органів, зокрема:

1) розглядають звернення споживачів фінансових послуг (у тому числі щодо наявності в договорах умов, що обмежують права споживачів фінансових послуг), роз’яснюють їм законодавство з питань захисту прав споживачів фінансових послуг;

2) здійснюють контроль за додержанням законодавства про рекламу у сфері фінансових послуг;

3) за результатами розгляду справ про порушення прав споживачів фінансових послуг застосовують до фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, заходи впливу;

4) перевіряють у фінансових установах та інших суб‘єктах господарювання, що надають фінансові послуги, додержання правил надання фінансових послуг та законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

5) одержують безоплатно від фінансових установ та інших суб‘єктів господарювання, що надають фінансові послуги, діяльність яких перевіряється, копії необхідних документів, які характеризують фінансові послуги, що надаються цією установою, та стан дотримання законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

6) узагальнюють практику застосування законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг та публікують на своїх веб-сайтах щоквартальні огляди;

7) розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

8) забезпечують проведення роз’яснювальної роботи щодо захисту прав споживачів фінансових послуг;

9) видають методичні рекомендації щодо підвищення рівня фінансової обізнаності споживачів фінансових послуг, враховуючи необхідність охоплення фінансовими послугами якомога ширших верств населення»;

12) статтю 22 доповнити частиною десятою такого змісту:

«10. Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції зобов‘язані співпрацювати між собою щодо забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг, у тому числі обмінюватися інформацією щодо скарг споживачів фінансових послуг, правопорушень на ринку фінансових послуг, стосовно осіб, притягнутих до відповідальності»;

13) у частині першій статті 28:

у пункті 9 слова «споживачів фінансових послуг» замінити словом «клієнтів»;

пункти 10 і 12 після слова «послуги» доповнити словами «та захист прав споживачів»;

доповнити пунктом 28 такого змісту:

«28) здійснює захист прав споживачів фінансових послуг»;

14) у частині першій статті 30 після слів «своїх повноважень» доповнити словами «у порядку, встановленому її нормативно-правовими актами», а слова «споживачів фінансових послуг» замінити словом «клієнтів»;

15) в абзаці першому пункту 7 частини першої статті 40 слова «споживачів фінансових послуг» замінити словом «клієнтів»;

16) у статті 41:

у назві слова «до учасників ринків фінансових послуг» виключити;

в абзаці першому частини першої слова «до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг)» виключити;

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції застосовують до фінансових установ, інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, та осіб, що надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у тому числі кредитних посередників, штрафні санкції за такі порушення прав споживачів:

1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу фінансових послуг перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг у формі, передбаченій законом, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян за кожен випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;

2) ненадання споживачеві фінансових послуг у порядку, передбаченому частиною першою статті 6 цього Закону, примірника договору про надання фінансових послуг та додатків до нього - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен такий випадок";

3) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки чи інших платежів, передбачених договором про надання кредиту, або неповідомлення споживача у строк, встановлений законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен такий випадок".

У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;

17) статтю 43 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«4. Адміністративна відповідальність посадових осіб учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів) за ненадання, несвоєчасне надання споживачу фінансових послуг визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг або надання недостовірної інформації про фінансову послугу встановлюється законом».

У зв’язку з цим частини четверту – шосту вважати відповідно частинами п’ятою – сьомою.

7. У Законі України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84; 2011 р., № 47, ст. 531; 2014 р., № 4, ст. 61, № 41-42, ст. 2024):

1) статтю 2 доповнити частиною другою такого змісту:

«2. Особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами»;

2) абзац перший частини першої статті 4 після слів «під час» доповнити словами «укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання»;

3) частину другу статті 5 доповнити словами «у тому числі шляхом розроблення та впровадження відповідних освітніх програм»;

4) у назві та тексті статті 27 слово «виконавчої» замінити словом «державної».

6. У Законі України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; із наступними змінами):

1) статтю 24 викласти в такій редакції:

«Стаття 24. Реклама у сфері фінансових послуг

1. Рекламою у сфері фінансових послуг визнається реклама:

фінансової установи або іншої особи, яка відповідно до закону має право надавати фінансові послуги, та її діяльності;

фінансових послуг, які надаються або надання яких планується фінансовими установами, іншими особами, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги.

Інформація, яка відповідно до законодавства підлягає обов'язковому оприлюдненню, не вважається рекламою у сфері фінансових послуг.

Вимоги до реклами цінних паперів та фондового ринку визначаються статтею 25 цього Закону.

Додаткові вимоги до реклами споживчого кредиту визначаються законом.

2. Рекламодавцями у сфері фінансових послуг можуть бути виключно фінансові установи або інші особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги.

3. Реклама фінансових послуг, пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які надають такі послуги, дозволяється, за умови внесення інформації про особу до державного реєстру фінансових установ або державного реєстру банків та наявності відповідного дозволу, виданого згідно із законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, або ліцензії на провадження діяльності з надання відповідної фінансової послуги. Така реклама повинна містити номер за державним реєстром фінансових установабо державним реєстром банків, номер зазначеного дозволу чи ліцензії, дату видачі та найменування органу, що видав дозвіл або ліцензію.

Положення цієї частини не застосовуються у випадках реклами торговельної марки (знаку для товарів і послуг) та найменування особи (без реклами послуг)";

2) у частині першій статті 26:

після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Національний банк України - щодо реклами на ринку банківських послуг».

У зв’язку з цим абзаци шостий – восьмий вважати відповідно абзацами сьомим – дев’ятим;

після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

«національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, - щодо реклами на ринках фінансових послуг (у тому числі споживчого кредиту), крім фондового ринку та ринку банківських послуг».

У зв’язку з цим абзаци восьмий і дев’ятий вважати відповідно абзацами дев’ятим і десятим.

4. У статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; 2011 р., № 36, ст. 362, № 47, ст. 533):

частину першу доповнити пунктом 7 такого змісту:

«7) інформацію, обов‘язковість надання якої передбачена законом»;

доповнити частиною третьою такого змісту:

«Національний банк України має право визначати мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися споживачу щодо кожного виду банківської послуги, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом».

2. У Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 із наступними змінами):

1) статтю 1 доповнити абзацом дев’ятнадцятим такого змісту:

"Термін "споживач фінансових послуг" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

2) абзац сьомий частини першої статті 2 доповнити словами «у тому числі споживачів фінансових послуг, що надаються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів»;

3) пункт 4 частини першої статті 7 після слова «інвесторів» доповнити словами «у тому числі споживачів фінансових послуг, що надаються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів»;

4) у статті 8:

доповнити пунктом 5⁵ такого змісту:

«5⁵) розглядати справи про порушення прав споживачів фінансових послуг та накладати адміністративні стягнення, фінансові санкції та застосовувати заходи впливу, передбачені законодавством»;

у пункті 9 слова «а також» виключити;

доповнити пунктом 9² такого змісту:

«9²) самостійно чи спільно з іншими відповідними 

органами проводити перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг»;

пункт 10 після слів «про цінні папери та» доповнити словами «захист прав споживачів фінансових послуг, а також»;

пункт 21 доповнити словами «та захист прав споживачів фінансових послуг».

8. Статтю 6 Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 3 листопада 2016 року № 1728-VІІІ після слів «органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів» доповнити словами «органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» .

9. Статтю 7Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами) доповнити пунктом 32 такого змісту:

«32) здійснює захист прав споживачів банківських та інших фінансових послуг, що надаються банками».

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Цей Закон застосовується до договорів про надання фінансових послуг, укладених після дня набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Національному банку України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку до дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Источник информации: официальный сайт Верховной Рады Украины http://iportal.rada.gov.ua/