Верховная рада - Проект Закона о внесении изменений в некоторые законы Украины относительно государственного регулирования рынков финансовых услуг (№8415 от 25.05.2018)

В комитете по вопросам финансовой политики и банковской деятельности Верховной Рады, зарегистрирован проект Закона о внесении изменений в некоторые законы Украины относительно государственного регулирования рынков финансовых услуг (№8415 от 25.05.2018).

Согласно пояснительной записке к Проекту среди основных положениями законопроекта, авторы проекта Закона выделяют:

1)щодо захисту прав споживачів фінансових послуг:

-до законопроекту введено визначення споживача фінансових послуг та клієнта.

Споживач фінансових послуг – фізична особа, яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу для задоволення потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а клієнт – будь-яка особа (не тільки фізична), яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу;

-пропонується унормувати принципи захисту прав споживачів фінансових послуг, які будуть стосуватися всіх ринків фінансових послуг;

-уточнюється порядок надання кредиторами споживачу переддоговірної інформації та порядок внесення змін до умов договору. Підвищення інформованості споживача про фінансову послугу сприятиме зростанню фінансової обізнаності та дозволить уникнути виникненню конфліктних ситуацій між сторонами на етапі виконання договору;

-запроваджуєтьсяможливість ведення електронного документообігу між фінансовою установою та споживачем (за згодою) відповідно до чинного законодавства, яке регулює електронний документообіг. Законодавче унормування особливостей укладення договору у електронній формі дозволить захистити права споживача та уникнути недобросовісної поведінки з боку надавачів фінансових послуг;

- врегульовується порядок укладення договору про надання фінансових послуг у порядку приєднання;

- посилюються вимоги до реклами фінансових послуг;

2)щодо реорганізації та припинення небанківських фінансових установ:

-запропоновано більш докладно викласти на рівні закону порядок припинення небанківських фінансових установ та запровадити обов’язкове отримання дозволу Регулятора на дії, пов’язані із таким припиненням, а також порядок отримання таких дозволів;

-встановлюється, що фінансові установи припиняються шляхом приєднання або ліквідації в порядку, визначеному законом, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг;

-унормовується процедура припинення небанківської фінансової установи шляхом приєднання з метою забезпечення виконання зобов’язань фінансової установи, яка приєднується, та недопущення погіршення фінансового стану фінансової установи, яка приєднує;

-пропонується встановити порядок припинення небанківської фінансової установи шляхом ліквідації за рішенням небанківської фінансової установи, який також забезпечить повне виконання фінансовою установою своїх зобов’язань;

-запроваджується можливість передачі портфелю договорів про надання фінансових послуг, тобто переходу від однієї небанківської фінансової установи прав та обов’язків за договорами про надання фінансових послуг, право на укладання яких визначено ліцензією на провадження діяльності з надання окремого виду фінансових послуг, до іншої небанківської фінансової установи на підставі договору.

Для зазначеної процедури також передбачається обов’язкове отримання дозволу Регулятора на передачу портфелю, а також порядок отримання такого дозволу з метою забезпечення прав та інтересів клієнтів фінансових установ, які беруть участь у передачі;

-пропонується доповнити Закон України «Про страхування» нормами, які стосуються особливостей передачі страхового портфелю;

3)щодо систематизації норм законодавства стосовно повноважень Регулятора:

-стаття 28 Закону щодо повноважень Регулятора доповнюється нормами, які містяться у відповідній статті Закону України «Про страхування», із одночасним видаленням цієї статті із цього Закону з метою уникнення дублювання норм у різних законах та виникнення подальших колізій;

4)щодо заходів державного нагляду (контролю):

-унормовуються заходи державного нагляду (контролю) за діяльність небанківських фінансових установ. Передбачається, що Регулятор здійснює заходи державного нагляду (контролю) у формі планових інспекцій, позапланових інспекцій та позапланових не виїзних інспекцій;

-визначається порядок, строки та процедури проведення таких інспекцій, що призведе до підвищення прозорості нагляду та зробить його зрозумілим та передбачуваним для учасників ринку;

-передбачається привести рівень законодавчого регулювання заходів державного нагляду (контролю)за діяльністю з надання небанківських фінансових послугдо режиму, за яким на сьогоднішній день відбувається банківський нагляд;

5)щодо ліцензування:

- законопроектом передбачається переведення ліцензування діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що здійснюється відповідно до Закону України "Профінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, до режиму, за яким на сьогоднішній день відбувається ліцензування банківської діяльності, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Це дозволить повною мірою врахувати специфіку діяльності з надання фінансових послуг та уникнути колізій. В той же час процедури ліцензування, передбачені в законопроекті, повністю відповідають суті та змісту реформи ліцензування видів господарської діяльності та є набагато більш визначеними, ніж процедури ліцензування банківської діяльності.

Законопроектом вичерпно унормовуються такі складові процесу ліцензування:

-оформлення та подання документів до Регулятора, видача документів Регулятором;

-перелік документів, що подаються для одержання ліцензії;

-порядок прийняття заяви про отримання ліцензії до розгляду та підстави для залишення її без розгляду;

-процедура розгляду заяви про отримання ліцензії, відмова у видачі ліцензії;

-плата за видачу ліцензії;

-зміни, що стосуються ліцензіата;

-порядок анулювання ліцензії, анулювання ліцензії за заявою ліцензіата.

Важливою новацією законопроекту є те, що анулювання ліцензії відбувається або за заявою ліцензіата за умови повного виконання зобов’язань за договорами, укладеними відповідно до цієї ліцензії, або разом з припиненням фінансової установи. Анулювання ліцензії не буде заходом впливу – натомість пропонується застосовувати заборону укладення нових договорів фінансовою установою, а ліцензія, відповідно до умов якої регулятором здійснюється нагляд, має залишатися чинною фактично до ліквідації;

6)щодо коригувальних заходів, заходів впливу та штрафних санкцій:

-пропонується змінити систему реагування у разі виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку та/або порушень законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та розмежувати її на коригувальні заходи, заходи впливу та штрафні санкції;

-у разі виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку застосовуються коригувальні заходи, що полягають у рекомендації учаснику ринку фінансових послуг вчинити певні дії або утриматись від вчинення певних дій з метою усунення обставин або уникнення ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність такого учасника ринку. Такі коригувальні заходи мають рекомендаційний характер та не є обов’язковими до виконання учасником ринку фінансових послуг. Але невиконання коригувальних заходів учасником ринку фінансових послуг є підставою віднесення такого учасника до високого ступеня ризику здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

-у разі встановлення порушень законодавства застосовуються такі заходи впливу:

письмове застереження, що передбачає обов’язок учасника ринку фінансових послуг припинити дії, які спричинюють порушення законодавства, усунення причин і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень;

тимчасово, в тому числі до усунення виявлених порушень, заборонити фінансовій установі укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати дію укладених договорів з надання фінансових послуг;

установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій.

-у разі встановлення порушень законодавства також застосовуються штрафні санкції відповідно до груп порушень. В той же час, враховуючи різнорідність галузей небанківських фінансових послуг та різнийрівень шкоди, яка може бути заподіяна порушеннями учасників різних ринків фінансових послуг, пропонується надати можливість Регуляторууточнювати своїми нормативно-правовими актами розміри штрафних санкцій та порядок їх застосування для окремих груп учасників окремих фінансових ринків;

7)щодо фіктивності фінансових установ:

-пропонується внести до законодавства поняття фіктивної фінансової установи - фінансової установи, діяльність якої не відповідає меті її створення та/або фінансова установа визнана фіктивною іншими державними органами. Це дозволить вивести з ринку недобросовісні фінансові установи, які під прикриттям свого статусу здійснюють іншу діяльність, як правило не цілком законну, як то участь у схемах ухилення від оподаткування тощо, що певним чином викривлює показники діяльності відповідних ринків.

Це дозволить підвищити якість наповнення Державного реєстру фінансових установ, залишивши у ньому виключно справжні небанківські фінансові установ, що в свою чергу дасть змогу здійснювати адекватний аналіз стану ринків фінансових ринків та вдосконалити його регулювання;

8)відновлення платоспроможності небанківських фінансових установ:

-пропонується ввести поняття «проблемна фінансова установа» та «неплатоспроможна фінансова установа», надати право Регулятору вводити до проблемної установи куратора з правом заборони операцій з активами, надати можливість установі виправити свій станшляхом затвердження та виконання плану відновлення платоспроможності, що може включатизалучення інвестора;

-пріоритетом пропонується вважати відновлення платоспроможності фінансової установи, а у випадку неможливості такого відновлення - досягнення виконання зобов’язань фінансової установи перед клієнтами;

-пропонується визначити на рівні закону основні принципи, порядок, строки відновлення платоспроможності;

9)виведення з ринку недержавних фінансових установ:

-підвищується рольРегулятора у ініціації примусової ліквідації;

-змінюється роль тимчасового адміністратора, яка буде полягати у здійсненні інвентаризації активів фінансової установи, поточного управління господарської діяльності фінансової установи та забезпечення збереження активів фінансової установи;

-робота тимчасового адміністратора завершується наданням зведеного звіту про результати здійснення тимчасової адміністрації, який є підставою для звернення тимчасового адміністратора до суду із заявою про примусову ліквідацію фінансової установи у порядку, встановленому законом, і його повноваження припиняються з моменту призначення арбітражного керуючого (ліквідатора) у порядку визначеному законом;

-переглянуті відповіднінорми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі щодо зміни черговості задоволення вимог кредиторів;

Також законопроектом передбачене проведення термінологічного узгодження.

проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання ринків фінансових послуг» №8415 від 25.05.2018

Проект

вноситься народними

депутатами України

Довбенком М.В.

Демчаком Р.Є.

Поляковим М.А.

Лавриком О.В.

Рибалкою С.В.

Різаненком П.О.

Жолобецьким О.О.

Святашем Д.В.

Лопушанським А.Я.

Мартиняком С.В.

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання ринків фінансових послуг

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами):

1) абзац другий преамбули після слів «правових основ для» доповнити словами «захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ»;

2) у статті 1:

частину першу доповнити новим пунктом такого змісту:

«11) небанківськафінансова установа - фінансова установа, яка включена до Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, крім осіб, що провадять діяльність з випуску платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, клірингу, інших форм забезпечення розрахунків, обміну валют,переказу коштів»;

у пункті 6 друге речення виключити;

перше речення пункту 7 доповнити словом «клієнти»;

після пункту 7 доповнити двома новими пунктами такого змісту:

«71) споживач фінансових послуг (споживач) – фізична особа, яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу для задоволення потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

72) клієнт – фізична особа (у тому числі споживач), фізична особа – підприємець або юридична особа, яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу;

у пункті 10 слова «споживачів фінансових послуг» замінити словом «клієнтів»;

доповнити п’ятьма новими пунктами такого змісту:

«33) ліцензійні умови – нормативно-правовий акт національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, положення якого встановлюють вичерпний перелік обов’язкових для виконання ліцензіатами вимог, що визначаються відповідно до цього Закону, інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім банківських послуг, діяльності з переказу коштів, здійснення валютно-обмінних операцій та професійної діяльності на ринку цінних паперів);

34) видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб’єктом господарювання господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім банківських послуг, діяльності з переказу коштів, здійснення валютно-обмінних операцій та професійної діяльності на ринку цінних паперів);

35) здобувач ліцензії - суб’єкт господарювання, який подав до національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, заяву про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім банківських послуг, діяльності з переказу коштів, здійснення валютно-обмінних операцій та професійної діяльності на ринку цінних паперів) разом із підтвердними документами згідно з вимогами ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім банківських послуг, діяльності з переказу коштів, здійснення валютно-обмінних операцій та професійної діяльності на ринку цінних паперів);

36) ліцензіат - суб’єкт господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім банківських послуг, діяльності з переказу коштів та, здійснення валютно-обмінних операцій професійної діяльності на ринку цінних паперів);

37) ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо наявності у суб’єкта господарювання права на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім банківських послуг, діяльності з переказу коштів, здійснення валютно-обмінних операцій та професійної діяльності на ринку цінних паперів)»;

частину другу виключити;

3) у частині другій статті 2 слова «фінансові установи» замінити словами «учасники ринків фінансових послуг»;

4) у статті 3:

у частині першій слова «фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам» замінити словами «ринків фінансових послуг»;

доповнити частиною другою:

«2. Відносини, що виникають у зв‘язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються цим Законом з урахуванням законодавства про захист прав споживачів»;

5) доповнити статтею 31 такого змісту:

«Стаття 31. Принципи захисту прав споживачів фінансових послуг

1. Держава забезпечує захист прав споживачів фінансових послуг, виходячи з універсальних принципів такого захисту, шляхом створення спеціальних законодавчих та регуляторних засад щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, спрямованих на:

1) забезпечення відповідального та справедливого ставлення до всіх категорій споживачів фінансових послуг;

2) забезпечення розкриття інформації при наданні фінансових послуг;

3) сприяння просвітницькій роботі з метою забезпечення обізнаності споживачів фінансових послуг, отримання ними навичок, знань та впевненості щодо розуміння ризиків, відповідальності та можливостей, пов’язаних із фінансовими послугами;

4) забезпечення відповідальної ділової поведінки осіб, які надають фінансові послуги, та їх уповноважених представників (осіб, які надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг);

5) забезпечення захисту коштів та інших активів споживачів фінансових послуг від шахрайства та зловживань;

6) забезпечення захисту персональних даних споживачів фінансових послуг;

7) створення і впровадження механізму досудового вирішення спорів щодо надання фінансових послуг;

8) сприяння конкуренції у сфері надання фінансових послуг»;

6) у статті 4:

друге речення частини другоївиключити;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг згідно із статтею 21 цього Закону, можуть приймати в межах своїх повноважень рішення про належність послуги до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою цієї статті.»

7) у статті 5:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також юридичними особами, які не є фінансовими установами, але відповідно до закону та/або нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання діяльності ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції, мають право надавати окремі види фінансових послуг»;

частину п’яту виключити;

8) у статті 6:

абзац третій частини першої викласти в такій редакції:

«Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції встановлюють додаткові обов’язкові для фінансових установ вимоги до договорів про надання фінансових послуг та умови таких договорів, якщо інше не передбачено законом»;

доповнити частиною другою такого змісту:

«2. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа (з накладенням електронних підписів або електронних цифрових підписів чи інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін та/або шляхом укладання електронного договору відповідно до вимог законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронного документообігу та/або електронної комерції);

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на офіційній веб-сторінці фінансової установи. У разі отримання клієнтом фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою вважається, що клієнт ознайомлений з договором, який розміщений у вигляді електронного документа на офіційній веб-сторінці фінансової установи, що надає таку фінансову послугу, або на екрані платіжного пристрою, який використовує фінансова установа.

Незалежно від того, в якому вигляді укладений договір про надання фінансових послуг, кожна сторона договору повинна отримати по одному примірнику договору включно з додатками до нього.

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю фінансової установи і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на офіційній веб-сторінці фінансової установи і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на офіційній веб-сторінці фінансової установи із зазначенням строку їх дії.

Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов’язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини надається клієнту. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю фінансової установи і клієнта направлений клієнту на електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом.

У разі виконання вимог, визначених цією частиною, вважається, що клієнт ознайомлений та згодний з умовами договору в повному обсязі, у тому числі з публічною частиною договору про надання фінансових послуг, та отримав свій примірник договору про надання фінансових послуг.

Обов'язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на фінансову установу.

3. Будь-які пропозиції фінансової установи споживачеві про зміну істотних умов договору про надання фінансових послуг, у тому числі укладеного шляхом приєднання споживача до договору, повинні здійснюватися у строки, встановлені договором, шляхом направлення фінансовою установою споживачу повідомлення у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення такого повідомлення. Умови договору про надання споживачеві пропозицій про зміну зазначених умов договору в інший спосіб, ніж той, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення споживачу, а також про збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача є нікчемними.

Законами про окремі види фінансових послуг може встановлюватися інший порядок укладання договору між фінансовою установою та її клієнтом.

4. Умови договору про надання фінансових послуг, що обмежують права споживача фінансових послуг порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

5. У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов’язків сторони за договором про надання фінансових послуг за участю споживача фінансових послуг такі права та обов’язки тлумачаться на користь споживача фінансових послуг».

Частини другу-четверту вважати відповідно частинами шостою-восьмою;

9) у статті 7:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише після отримання відповідної ліцензії, якщо інше прямо не встановлено законом»;

частину третю виключити;

10) статтю 11 викласти в такій редакції:

«Стаття 11. Достовірність реклами та іншої інформації

1. Поширення у будь-якій формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості про діяльність у сфері фінансових послуг, або недобросовісної реклами забороняється.

2. Недобросовісною рекламою у сфері фінансових послуг вважається:

1) реклама фінансових послуг без набуття особою, яка їх надає, статусу фінансової установи чи без одержання нею відповідного дозволу або ліцензії, якщо законом для провадження діяльності з надання таких послуг передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання відповідного дозволу або ліцензії;

2) реклама фінансових послуг, надання яких на території України заборонено законом;

3) реклама фінансових послуг, у якій інформація про умови надання фінансових послуг:

подається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за шрифт, яким подана назва фінансової послуги, що рекламується;

оголошується більш як на 25 відсотків швидше за оголошення назви фінансової послуги, що рекламується;

4) інша реклама у сфері фінансових послуг, яка вважається недобросовісною рекламою відповідно до Закону України «Про рекламу».

11) статтю 12 викласти в такій редакції:

«Стаття 12. Право клієнта на інформацію

1. Фінансова установа зобов’язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію про умови та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на офіційній веб-сторінці фінансової установи. Така інформація повинна, зокрема, включати:

1) перелік послуг, що надаються фінансовою установою, порядок та умови їх надання;

2) вартість, ціну/тарифи, розмір плати (проценти) щодо фінансових послуг залежно від виду фінансової послуги;

3) інформацію про механізми захисту прав споживачів фінансових послуг.

На вимогу клієнта фінансова установа зобов’язана в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", надати таку інформацію:

а) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічне становище, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;

б) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;

в) кількість акцій фінансової установи, що знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують 5 відсотків;

г) інформацію, право на отримання якої визначено законом.

2. Перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб’єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов’язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на офіційній веб-сторінці особи, що надає фінансові послуги, про:

1) особу, що надає фінансові послуги:

а) найменування, місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, що надає фінансові послуги, адреса, за якою розглядаються скарги споживачів фінансових послуг;

б) найменування особи, що надає посередницькі послуги (за наявності);

в) відомості про державну реєстрацію особи, що надає фінансові послуги;

г) контактна інформація органу державної влади, що здійснює нагляд за діяльністю особи, що надає фінансові послуги;

2) фінансову послугу – загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат;

3) договір про надання фінансових послуг:

а) наявність права споживача на відмову від договору про надання фінансових послуг, якщо таке право передбачено законом;

б) строк, протягом якого може бути використано право на відмову від договору, сума відшкодування, що може бути стягнута із споживача фінансових послуг за відмову від договору (якщо застосовується), або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення такого відшкодування, а також інші умови використання права на відмову від договору;

в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується);

г) наявність права розірвати чи припинити договір чи права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій;

ґ) порядок внесення змін до договору;

д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги;

4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг:

а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг;

б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства»;

3. Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

4. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

5. Орган, що здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг, має право визначити мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися клієнту щодо кожного виду фінансових послуг, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом»;

12) у пункті 6 частини першої статті 122 слова «споживачам фінансових послуг» замінити словом «клієнтам»;

13) у статті 13:

у частині першій слова «фінансових установ та» виключити»

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є фінансовою установою або юридичними особами, які не є фінансовими установами, але відповідно до закону та/або нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання діяльності ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції, мають право надавати окремі види фінансових послуг. здійснюється на підставі витягу про її виключення з державного реєстру фінансових установ за формою, встановленою відповідним органом державного регулювання ринків фінансових послуг, та інших документів, перелік яких встановлений законом для державної реєстрації юридичних осіб»;

14) доповнити новими статтями 131-133 такого змісту:

«Стаття 131. Припинення небанківської фінансової установи

1. Фінансові установи припиняються шляхом приєднання або ліквідації в порядку, визначеному законом, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Стаття 132. Припинення небанківської фінансової установи шляхом приєднання

1. Небанківська фінансова установа має право приєднуватись виключно до іншої небанківської фінансової установи.

Небанківська фінансова установа має право приєднувати виключно іншу небанківську фінансову установу.

Приєднання відбувається на підставі відповідних рішень органів управління таких небанківських фінансових установ, до повноважень яких статутом віднесено прийняття такого рішення, прийнятих відповідно до закону та дозволу на приєднання, виданого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. З метою отримання дозволу на приєднання небанківська фінансова установа, що приєднує, і небанківська фінансова установа, що приєднується, подають до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спільну заяву про отримання дозволу на приєднання, форма та зміст якої визначаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До заяви про отримання дозволу на приєднання додаються документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Заява про отримання дозволу на приєднання та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, що подаються для одержання дозволу на приєднання. Опис документів складається у двох примірниках.

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на приєднання встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

4. Підставою для залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання є:

1) підписані документи, що додаються до заяви про  отримання дозволу на приєднання, подані не в повному обсязі;

2) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання дозволу на приєднання:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений із порушенням вимог закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3) відсутність у Державному реєстрі фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про небанківську фінансову установу (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію її припинення, або про її виключення з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

5. У рішенні про залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання зазначається вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення.

6. Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання, небанківські фінансові установи можуть повторно подати заяву про отримання дозволу на приєднання.

Забороняється залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання з підстав, не передбачених цією статтею.

7. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, після встановлення відсутності підстав для залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання, розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 20 робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на приєднання приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі дозволу на приєднання.

8. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на приєднання за результатом розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання є:

1) висновок національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про неплатоспроможність небанківської фінансової установи, що приєднує іншу небанківську фінансову установу, після завершення процедури приєднання;

2) невідповідність небанківських фінансових установ встановленим законом та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вимогам до небанківських фінансових установ для отримання дозволу на приєднання;

3) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих небанківськими фінансовими установами. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих небанківськими фінансовими установами до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є встановлення на момент подання документів небанківськими фінансовими установами наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цих небанківських фінансових установ. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких небанківською фінансовою установою не могла бути для неї завідомо неналежною.

9. У разі відмови у видачі дозволу на приєднання на підставі пунктів 1 та 2 частини восьмої цієї статті небанківські фінансові установі можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нову заяву про отримання дозволу на приєднання після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

10. У разі відмови у видачі дозволу на приєднання на підставі пункту 3 частини восьмої цієї статті небанківські фінансові установи можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про отримання дозволу на приєднання не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

11. У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про видачу дозволу на приєднання.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання та встановлення проблемності небанківської фінансової установи, що приєднує іншу небанківську фінансову установу, після завершення процедури приєднання, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про видачу дозволу на приєднання та встановлює строк на усунення проблемності.

12. Строк прийняття рішення про видачу дозволу на приєднання становить двадцять робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на приєднання.

13. Порядок видачі дозволу на приєднання і вимоги до небанківських фінансових установ для отримання дозволу на приєднання встановлюються законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Після завершення процедури приєднання небанківська фінансова установа, що приєдналася, виключається з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

14. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом трьох місяців з моменту завершення приєднання проводить позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) небанківської фінансової установи, що приєднала іншу небанківську фінансову установу.

Стаття 133. Припинення небанківської фінансової установи шляхом ліквідації за рішенням небанківської фінансової установи

1. Небанківську фінансову установу може бути припинено шляхом ліквідації за рішенням органу управління небанківської фінансової установи, до повноважень якого статутом віднесено прийняття такого рішення, за умови виключення її з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Виключення небанківської фінансової установи з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відбувається з урахуванням порядку, визначеного цим Законом.

2. У разі прийняття небанківською фінансовою установою рішення про ліквідацію така фінансова установа подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяву про ліквідацію, зміст та форма якої визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До заяви про ліквідацію додаються документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Заява про ліквідацію та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, який складається у двох примірниках.

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня подання заяви про ліквідацію призначає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) небанківської фінансової установи.

4. В разі встановлення за наслідками позапланового виїзного західу контролю (перевірки), визначеного частиною третьою цієї статті, недостатноств майна та грошових коштів небанківської фінансової установи для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг, ліквідація такої небанківської фінансової установи відбувається в порядку, встановленому Розділом Х цього Закону.

5. У разі встановлення за наслідками позапланового виїзного західу контролю (перевірки), визначеного частиною третьою цієї статті, достатності майна та грошових коштів небанківської фінансової установи для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видає дозвіл на ліквідацію небанківської фінансової установи протягом 5 робочих днів після завершення такого позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) такої небанківської фінансової установи»;

15) у статті 18:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право вимагати від юридичних осіб, які звертаються із заявами про включення до відповідних державних реєстрів фінансових установ (далі - заявники до державних реєстрів фінансових установ) та/або від юридичних осіб, які звертаються із заявами про отримання ліцензій на здійснення діяльності з надання фінансових послуг (далі - здобувачі ліцензії), а заявники до державних реєстрів фінансових установ та здобувачі ліцензії повинні забезпечити в обсязі, визначеному відповідними органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг:

розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) заявників до державних реєстрів фінансових установ і здобувачів ліцензії та про голову і членів наглядового та виконавчого органів заявників до державних реєстрів фінансових установ і здобувачів ліцензії;

підтвердження на підставі офіційних документів (засвідчених у встановленому порядку їх копій) джерел походження коштів, за рахунок яких сформовано статутний (складений) капітал заявників до державних реєстрів фінансових установ та здобувачів ліцензії»;

у частині третій слова «для здійснення діяльності з надання фінансових послуг» замінити словами «на здійснення діяльності з надання фінансових послуг здобувачеві ліцензії»

16) доповнити новою статтею 181 такого змісту:

«Стаття 181. Передача портфелю договорів про надання фінансових послуг

1. Портфель договорів про надання фінансових послуг - це сукупність прав та обов’язків за всіма договорами про надання фінансових послуг, право на укладання яких визначено ліцензією на провадження діяльності з надання окремого виду фінансових послуг.

Передача портфелю договорів про надання фінансових послуг – це перехід від однієї небанківської фінансової установи прав та обов’язків за договорами про надання фінансових послуг, право на укладання яких визначено ліцензією на провадження діяльності з надання окремого виду фінансових послуг, до іншої небанківської фінансової установи на підставі договору.

2. Передача портфелю договорів про надання фінансових послуг може відбуватись виключно після отримання дозволу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3. Небанківська фінансова установа має право передавати портфель договорів про надання фінансових послуг тільки небанківській фінансовій установі, яка має право надавати та надає фінансові послуги, передбачені договорами, що входять до складу портфеля договорів про надання фінансових послуг.

4. До портфелю договорів про надання фінансових послуг можуть включатись тільки діючі договори про надання фінансових послуг.

Законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть встановлюватись особливості передачі портфелю договорів про надання фінансових послуг, в тому числі, істотні умови договору про передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, особливості надання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

5. З метою отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг небанківські фінансові установи на підставі рішень їхніх органів управління, до повноважень яких статутами віднесено прийняття такого рішення, подають до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спільну заяву про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, форма та зміст якої визначаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг додаються документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Заява про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, що подаються для одержання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, який складається у двох примірниках.

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви на отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення. Копія рішення про залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду надається у триденний строк фінансовим установам.

7. Підставою для залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду є:

1) підписані документи, що додаються до заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, подані не в повному обсязі;

2) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений із порушенням вимог закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3) відсутність у Державному реєстрі фінансових установ, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про фінансову установу (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення.

8. У рішенні про залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення і пропозиції щодо усунення відповідних недоліків.

9. Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду, небанківські фінансові установі можуть повторно подати заяву про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

Забороняється залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду з підстав, не передбачених цією статтею.

10. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

11. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг за результатом розгляду заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг є:

1) висновок національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про встановлення ознак неплатоспроможністі фінансової установи, що приймає портфель договорів про надання фінансових послуг, після завершення процедури передачі або про неплатоспроможність фінансової установи, що передає портфель договорів про надання фінансових послуг, після завершення процедури передачі;

2) невідповідність небанківських фінансових установ вимогам, встановленим законом або національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих фінансовими установами. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих фінансовими установами до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є встановлення на момент подання документів фінансовими установами наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цих фінансових установ. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких фінансовою установою не могла бути для неї завідомо неналежною.

12. У разі відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг на підставі пунктів 1-2 частини одинадцятої цієї статті фінансові установи можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про отримання дозволу на передачу портфелю після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

13. У разі відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг на підставі пункту 3 частини одинадцятої цієї статті фінансові установи можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нову заяву про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

14. У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг та встановлення ознак проблемності фінансової установи, що передає портфель договорів про надання фінансових послуг, після прийняття портфелю договорів про надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг та встановлює строк на усунення ознак проблемності.

15. Строк прийняття рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг становить двадцять робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

16. Порядок видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг встановлюється законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

17. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом трьох місяців з моменту передачі портфелю договорів про надання фінансових послуг проводить позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) фінансової установи, що прийняла портфель договорів про надання фінансових послуг»;

17) у пункті 2 частини першої статті 19 після слова «захист» доповнити словами «прав та»;

18) у пункті 3 частини першої статті 20 слова «споживачів фінансових послуг» замінити словом «клієнтів»;

19) у частині першій статті 28:

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3) видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, затверджує ліцензійні умови та умови провадження діяльності з надання відповідних фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням»;

доповнити новими пунктами 28-32 такого змісту:

«28) забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань у порядку, встановленому його держателем, відомостей про рішення, прийняте щодо видачі чи анулювання ліцензії, та забезпечує їх щоденну актуалізацію (за потреби);

29) здійснює перевірку документів, що підтверджують відсутність контролю у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за діяльністю ліцензіата осіб - резидентів інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та/або дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України, та складає акти про документальне підтвердження встановлення факту такого контролю (вирішального впливу)»;

30) отримує та розглядає заяву про одержання ліцензії разом з доданими до неї документами, і за результатом їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування;

31) здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов;

32) веде державний реєстр страхових та перестрахових брокерів;

33) видає свідоцтва про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

34) анульовує ліцензію на провадження страхової діяльності філією страховика-нерезидента, якщо страховика-нерезидента позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності або якщо його ліквідовано/оголошено банкрутом у країні, в якій його зареєстровано;

35) видає розпорядження страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймає рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

32) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг»;

20) статтю 30 викласти в такій редакції:

«Стаття 30. Інспектування

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює в межах своїх повноважень заходи державного нагляду (контролю) за учасниками ринку фінансових послуг у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг, крім фінансових установ - юридичних осіб публічного права та клієнтів.

2. Заходи державного нагляду (контролю) здійснюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до цього Закону.

3. Метою здійснення заходів державного нагляду (контролю) є виявлення порушень законодавства, що регламентує надання фінансових послуг на ринках фінансових послуг та виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку, який відповідно до закону має право надавати фінансові послуги на території України.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснює заходи державного нагляду (контролю) у формі планових інспекцій, позапланових інспекцій та позапланових не виїзних інспекцій.

Планові та позапланові інспекції проводяться за місцем знаходження або за місцем здійснення господарської діяльності учасника ринку фінансових послуг.

Позапланові не виїзні інспекції проводяться в приміщенні національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

5. Для проведення планової або позапланової інспекції національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видає наказ, який має містити найменування учасника ринку фінансових послуг, щодо якого буде здійснюватися планова або позапланова інспекція, та її предмет.

На підставі наказу оформляється посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції, яке підписується Головою або членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до розподілу обов’язків і засвідчується печаткою.

6. Посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції оформляється на бланку національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та має містити:

1) найменування учасника ринку фінансових послуг;

2) місцезнаходження учасника ринку фінансових послуг, щодо діяльності якого проводиться планова або позапланова інспекція;

3) номер і дата наказу, на виконання якого проводиться планова або позапланова інспекція;

4) перелік посадових осіб, які уповноважені проводити планову або позапланову інспекцію, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

5) дата початку та дата закінчення планової або позапланової інспекції;

6) форма заходу державного нагляду (контролю) (планова або позапланова інспекція);

7) підстави для проведення планової або позапланової інспекції;

8) предмет проведення планової або позапланової інспекції;

9) інформація про попередні проведені планові або позапланові інспекції протягом трьох років (форма заходу державного нагляду (контролю) і строк його проведення);

10) період, що перевіряється.

Посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку проведення планової або позапланової інспекції.

7. З метою забезпечення учасником ринку фінансових послуг присутності керівника або іншої уповноваженої особи під час проведення планової інспекції, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вживає заходи попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) учасника ринку фінансових послуг про дату та місце проведення планової інспекції, зокрема за допомогою засобів поштового, факсимільного та/або електронного поштового зв’язку.

8. Про проведення позапланової інспекції учасник ринку фінансових послуг повідомляється в день перевірки, шляхом пред'явлення керівнику учасника ринку фінансових послуг або уповноваженій ним особі посвідчення на проведення позапланової інспекції.

9. Перед початком проведення планової або позапланової інспекції посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов'язані пред'явити керівнику учасника ринку фінансових послуг або уповноваженій ним особі посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу і надати учаснику ринку фінансових послуг копію посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції.

10. Посадова особа національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, без посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції та службового посвідчення не має права проводити інспекцію.

Учасник ринку фінансових послуг має право не допускати посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до проведення планової або позапланової інспекції, якщо вони не пред'явили документи, передбачені частиною дев’ятою цієї статті.

11. В разі відмови учасника ринку фінансових послуг у проведенні планової або позапланової інспекції національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, посадові особи, які уповноважені на проведення інспекції складають акт про відмову учасника ринку фінансових послуг у проведенні інспекції.

Відмовою учасника ринку фінансових послуг у проведенні інспекції вважається недопуск уповноважених посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до проведення планової або позапланової інспекції за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета планової або позапланової інспекції на письмову вимогу посадових осіб, відмова в доступі посадових осіб до місць провадження діяльності, об’єктів, що використовуються учасником ринку фінансових послуг при провадженні діяльності, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням учасника ринку фінансових послуг особи, уповноваженої представляти його інтереси на час проведення інспекції).

12. За результатами планової та позапланової інспекції складається акт інспекції, форма якого затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, і публікуються на її офіційній веб-сторінці.

Посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зазначають в акті інспекції стан виконання вимог законодавства учасником ринку фінансових послуг, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зазначають в акті інспекції детальний опис виявлених обставин і ризиків, що можуть негативно вплинути на платоспроможність учасника ринку.

13. В день закінчення інспекції два примірники акта інспекції підписуються посадовими особами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які проводили інспекцію, надаються учаснику ринку фінансових послуг або уповноваженій ним особі для підпису. Протягом двох робочих днів з моменту отримання примірників акта інспекції, в разі згоди з ним, учасник ринку фінансових послуг підписує їх та один примірник передає національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

14. Якщо учасник ринку фінансових послуг не погоджується з актом інспекції, він підписує акт інспекції із зауваженнями.

Зауваження учасника ринку фінансових послуг є невід'ємною частиною акта інспекції.

У разі відмови учасника ринку фінансових послуг підписати акт інспекції посадова особа національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вносить до такого акта інспекції відповідний запис.

Непідписання акта інспекції учасником ринку фінансових послуг або непередача національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг примірника акта інспекції у строки, встановлені цим Законом, вважаються відмовою учасника ринку фінансових послуг підписати акт інспекції.

15. Один примірник акта інспекції залишається у учасника ринку фінансових послуг, а другий - зберігається в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

16. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджує критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення діяльності учасниками ринку фінансових послуг, і періодичність проведення планових інспекцій.

Всі учасники ринку фінансових послуг відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним рівнем ризику.

Залежно від ступеня ризику національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначається періодичність проведення планових інспекцій.

17. Підставами для здійснення позапланових виїзних інспекцій є:

1) подання учасником ринку фінансових послуг письмової заяви до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про проведення позапланової інспекції за його бажанням;

2) виявлення недостовірності даних, наявних у документах обов'язкової звітності, поданих учасником ринку фінансових послуг;

3) перевірка виконання учасником ринку фінансових послуг розпоряджень щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів державного нагляду (контролю);

4) неподання у встановлений строк учасником ринку фінансових послуг документів обов'язкової звітності документів та інформації в ході проведення позапланової невиїзної інспекції без поважних причин, які перешкоджали поданню таких документів або інформації, і настання яких не залежить від волі учасника ринку фінансових послуг;

5) повідомлення посадових осіб органів нагляду та контролю про виявлені в ході виконання контрольно-наглядових повноважень порушення учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства - з метою перевірки додержання учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства у відповідній частині.

Позапланові інспекції можуть проводитись з інших підстав, прямо передбачених законом.

18. Строк проведення планової або позапланової інспекції не може перевищувати тридцяти робочих днів.

Продовження строку проведення планової або позапланової інспекції не допускається.

19. Позапланові невиїзні інспекції проводяться в разі виявлення у документах, що подаються до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, згідно з законодавством, інформації, що вказує на недотримання учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства, - з метою перевірки додержання учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства у відповідній частині.

20. Позапланова невиїзна інспекція проводиться шляхом аналізу:

1) обов’язкової звітності, що подається учасником ринку фінансових послуг, та/або

2) документів та інформації, отриманих від учасника ринку фінансових послуг на вимогу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

21. Для проведення позапланової невиїзної інспекції уповноважена особа національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, направляє учаснику ринку фінансових послуг вимогу про надання документів та інформації.

Вимога про надання документів та інформації повинна містити:

1) найменування учасника ринку фінансових послуг;

2) підстави для проведення позапланової не виїзної інспекції;

3) предмет проведення позапланової не виїзної інспекції;

4) вичерпний перелік документів та інформації, які вимагаються;

5) строк надання документів та інформації;

6) інформація про наслідки ненадання документів та інформації на вимогу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Вимога про надання документів та інформації підписується уповноваженою особою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Вимога про надання документів та інформації направляється учаснику ринку фінансових послуг, зокрема за допомогою засобів поштового, факсимільного та/або електронного поштового зв’язку.

Строк надання документів та інформації не може бути меншим п’яти робочих днів.

В разі необхідності більш детального вивчення обставин, що є предметом позапланової невиїзної інспекції, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право направляти учаснику ринку фінансових послуг додаткові вимоги про надання документів та інформації.

22. У разі виявлення порушень законодавства, що підтверджуються документами та інформацією, отриманими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, посадові особи складають акт позапланової не виїзної інспекції, в якому зазначається детальний опис виявлених порушень законодавства. В іншому випадку складається довідка про відсутність порушень законодавства.

23. Порядок проведення позапланових невиїзних інспекцій та оформлення їх результатів встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

21) назву розділу VI викласти в такій редакції:

«Розділ VI

Ліцензування діяльності небанківських фінансових установ»;

22) статті 34 -38 викласти в такій редакції:

«Стаття 34. Ліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є органом ліцензування і у межах своєї компетенції видає ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на провадження господарської діяльності, визначеної пунктами 2, 4 - 7, 9, 11, 111, 12 частини першої статті 4 цього Закону.

2. Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах повноважень, визначених законодавством.

Стаття 35.Оформлення та подання документів до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видача документів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

1. Документи, подання яких до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передбачено цим Законом, можуть бути подані за вибором здобувача ліцензії:

1) нарочно, відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 та у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про адміністративні послуги";

2) поштовим відправленням з описом вкладення;

3) в електронному вигляді за допомогою порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - портал електронних сервісів).

2. У разі оформлення документів, що складаються здобувачем ліцензії відповідно до цілей цього Закону, на паперовому носії вони складаються за допомогою друкувальних засобів або оформлюються рукописним способом.

3. Подання документів в електронному вигляді до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Електронні документи, що подаються здобувачем ліцензії відповідно до цілей цього Закону, оформлюються згідно з вимогами законів у сфері електронних документів.

5. Документи, що складаються здобувачем ліцензії відповідно до цілей цього Закону, повинні бути викладені державною мовою та підписані здобувачем ліцензії або іншою уповноваженою на це особою.

6. Заява про отримання ліцензії та підтвердні документи приймаються за описом.

7. При надходженні до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяви про отримання ліцензії разом з підтвердними документами на паперових носіях на двох екземплярах опису документів уповноваженою посадовою особою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, робиться відмітка про дату прийняття документів і засвідчується своїм підписом із зазначенням прізвища, ініціалів, посади. Один екземпляр опису уповноваженою посадовою особою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видається здобувачу ліцензії (а у разі подання здобувачем ліцензії документів до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нарочно - видається йому нарочно одразу після заповнення), а другий екземпляр опису залишається в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

8. Письмові заяви (повідомлення), подані у спосіб, передбачений частиною восьмою цієї статті, до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що подані своєчасно.

Стаття 36.Документи, що подаються для одержання ліцензії

1. Здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою.

2. У заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про:

1) здобувача ліцензії - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код;

2) вид господарської діяльності (повністю або частково), на провадження якого здобувач ліцензії має намір одержати ліцензію.

3. До заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи відповідно до вимог ліцензійних умов;

2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);

3) опис документів, що подаються для одержання ліцензії, у двох екземплярах.

4. Перелік підтвердних документів встановлюється ліцензійними умовами і є виключним.

5. Документи, подання яких для одержання ліцензії передбачено цим Законом та прийняті національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до розгляду для видачі ліцензії, поверненню здобувачеві ліцензії не підлягають.

6. У разі подання електронних документів у випадках, передбачених цим Законом, усі документи, крім документів, що засвідчують повноваження уповноваженої особи, можуть засвідчуватися електронним цифровим підписом заявника відповідно до законодавства.

Електронний документ вважається одержаним національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з часу надходження заявникові повідомлення в електронній формі про одержання такого електронного документа національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, автоматично після отримання від заявника електронного документа надсилає йому електронний документ з підтвердженням факту одержання електронного документа.

Стаття 37.Порядок прийняття заяви про отримання ліцензії до розгляду та підстави для залишення її без розгляду

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом п’яти робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

2. Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:

1) підписані документи, що додаються до заяви для отримання ліцензії, подані не в повному обсязі;

2) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений із порушенням вимог цього Закону та ліцензійних умов, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з цим Законом та ліцензійними умовами;

3) подання заяви з порушенням строків, передбачених цим Законом;

4) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;

5) відсутність у Державному реєстрі фінансових установ відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність рішення про його виключення з Державного реєстру фінансових установ.

3. У рішенні про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду зазначаються:

1) реквізити заяви про отримання ліцензії;

2) вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;

3) дані про здобувача ліцензії (найменування та ідентифікаційний код);

4) перелік обґрунтованих підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду і пропозиції щодо порядку їх усунення.

4. У рішенні про прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення і пропозиції щодо усунення відповідних недоліків.

5. Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії.

6. Забороняється залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду з підстав, не передбачених цією статтею.

Стаття 38.Розгляд заяви про отримання ліцензії, відмова у видачі ліцензії

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

2. У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії.

3. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;

2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб’єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб’єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

4. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі пункту 1 частини третьої цієї статті здобувач ліцензії може подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про отримання ліцензії після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

5. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі пункту 2 частини третьої цієї статті суб’єкт господарювання може подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

6. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються:

1) реквізити заяви про отримання ліцензії;

2) вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи;

4) перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

5) пропозиції щодо усунення відповідних недоліків.

7. У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про видачу ліцензії.

Рішення, прийняті національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до цього Закону, у день внесення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підлягають обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

8. Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить тридцять робочих днів з дня одержання національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяви про отримання ліцензії.

9. Набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про видачу ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

10. У рішенні про видачу ліцензії національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зазначає розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії.

11. Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб’єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) та відображається у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

12. Ліцензія видається на необмежений строк»;

23) доповнити новими статтями 381-384 такого змісту:

«Стаття 381. Плата за видачу ліцензії

1. За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

2. Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення рішення про видачу ліцензії.

3. Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком або копія платіжного доручення з відміткою банку або квитанція з платіжного термінала або квитанція (чек) з поштового відділення зв’язку.

4. Плата за видачу ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

Стаття 382. Зміни, що стосуються ліцензіата

1. Ліцензіат зобов’язаний повідомляти національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк, встановлений ліцензійними умовами.

2. У разі зміни переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, ліцензіат:

у разі доповнення переліку новими документами - повинен подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, документи, якими доповнено перелік, протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни;

у разі зміни форми відомостей, що додаються до заяви про отримання ліцензії і складаються здобувачем ліцензії, - подає національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відомості, форму яких змінено, за новою формою протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни.

3. У разі зміни найменування ліцензіата (акціонерного товариства) у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку із перетворенням ліцензіата (акціонерного товариства) в інше господарське товариство товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданої раніше такому товариству відповідної чинної ліцензії.

12. Повідомлення, що складаються ліцензіатами відповідно до цієї статті, повинні містити найменування та ідентифікаційний код ліцензіата.

Стаття 383. Анулювання ліцензії

1. Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є:

1) несплата за видачу ліцензії відповідно до статті 381 цього Закону;

2) заява ліцензіата про анулювання ліцензії відповідно до статті 384 цього Закону;

3) випадки, визначені цим Законом.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, анульовує ліцензію на провадження страхової діяльності філією страховика-нерезидента, якщо страховика-нерезидента позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності або якщо його ліквідовано/оголошено банкрутом у країні, в якій його зареєстровано.

2. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності з дня його прийняття.

3. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.

Стаття 384. Анулювання ліцензії за заявою ліцензіата

1. У разі прийняття ліцензіатом рішення про анулювання ліцензії такий ліцензіат подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяву про анулювання ліцензії, зміст та форма якої визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. До заяви про анулювання ліцензії додаються документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3. Заява про анулювання ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, який складається у двох примірниках.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня подання заяви про анулювання ліцензії призначає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) ліцензіата.

5. У разі встановлення за результатами проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) наявності підстав для відмови в анулюванні ліцензії національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня закінчення такого виїзного заходу контролю (перевірки) приймає обґрунтоване рішення про відмову в анулюванні ліцензії.

6. Підставою для прийняття рішення про відмову в анулюванні ліцензії за результатом розгляду заяви про анулювання ліцензії є:

1) недостатності майна та грошових коштів ліцензіата для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг після подачі заяви про анулювання ліцензії;

2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих ліцензіатом. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є встановлення на момент подання документів ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб’єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб’єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

7. У разі встановлення за результатами проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) відсутності підстав для відмови в анулюванні ліцензії національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня закінчення такого виїзного заходу контролю (перевірки) приймає рішення про анулювання ліцензії.

8. Рішення про анулювання ліцензії, прийняті національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до цього Закону, у день внесення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підлягають обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

9. Відсутність зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, шляхом проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки)»;

24) назву розділу VIІ викласти в такій редакції:

«Розділ VII

Коригувальні заходи, заходи впливу та штрафні санкції»;

25) статті 39 - 41 викласти в такій редакції:

«Стаття 39. Застосування коригувальних заходів, заходів впливу та штрафних санкцій

1. У разі виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку та/або порушень законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує: коригувальні заходи, заходи впливу та штрафні санкції, передбачені законом.

Порядок та умови застосування коригувальних заходів, заходів впливу та штрафних санкцій встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує коригувальні заходи, заходи впливу та штрафні санкції на основі аналізу даних та інформації стосовно обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку та/або порушень, враховуючи наслідки застосування таких заходів та штрафних санкцій.

Стаття 40. Коригувальні заходи та види заходів впливу

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у разі виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку застосовує коригувальні заходи, що полягають у рекомендації учаснику ринку фінансових послуг вчинити певні дії або утриматись від вчинення певних дій з метою усунення обставин або уникнення ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність такого учасника ринку.

Коригувальні заходи мають рекомендаційний характер та не є обов’язковими до виконання учасником ринку фінансових послуг. Невиконання коригувальних заходів учасником ринку фінансових послуг є підставою віднесення такого учасника до високого ступеня ризику здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

2. У випадку встановлення порушень законодавства національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує такі заходи впливу:

1) письмове застереження, що передбачає обов’язок учасника ринку фінансових послуг припинити дії, які спричинюють порушення законодавства, усунення причин і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень;

2) тимчасово, в тому числі до усунення виявлених порушень, заборонити фінансовій установі укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати дію укладених договорів з надання фінансових послуг;

3) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій.

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право встановлювати спосіб та умови усунення порушення, його наслідків, а також встановлювати спосіб та умови усунення причин вчинення порушення при застосуванні відповідного заходу впливу.

4. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування заходів впливу може бути оскаржено в суді»;

Стаття 41. Штрафні санкції

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує штрафні санкції за:

1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 10000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) невиконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розміри штрафних санкцій та порядок їх застосування для окремих груп учасників окремих фінансових ринків визначаються положеннями, затвердженими нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати штрафні санкції разом із заходами впливу, передбаченими статтею 40 цього Закону.

3. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

4. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій, може бути оскаржено в адміністративному суді протягом одного місяця з дня прийняття такого рішення.

У разі не оскарження в суді рішення про застосування штрафних санкцій протягом одного місяця з дня прийняття такого рішення, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку, звертається з заявою про примусове виконання рішення про застосування штрафних санкцій у встановленому законом порядку».

26) статтю 42 виключити;

27) у частині п’ятій статті 43 слова «або його територіальними управліннями» виключити;

28) після статті 43 доповнити назвою розділу VIII такого змісту:

«Розділ VIII

Фіктивність фінансових установ»;

29) статті 44 і 45 викласти в такій редакції:

«Стаття 44. Фіктивність фінансових установ

1. Фінансові установи визнаються фіктивними національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у випадку коли діяльність фінансової установи не відповідає меті її створення та/або фінансова установа визнана фіктивною іншими державними органами.

2. Ознаки фіктивності, порядок визнання фінансової установи фіктивною та застосування наслідків фіктивності встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 45. Наслідки фіктивності фінансової установи

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в разі виявлення ознак фіктивності фінансової установи приймає рішення про визнання фінансової установи фіктивною, анулює ліцензії (за наявності) такій фінансовій установі та призначає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) небанківської фінансової установи.

2. У разі відсутності зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про виключення фіктивної фінансової установи з Державного реєстру фінансових установ.

3. У разі наявності зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про примусову ліквідацію такої фінансової установи в порядку передбаченому Розділом Х цього Закону»;

30) після статті 45 доповнити назвою розділу ІХ такого змісту:

«Розділ ІХ

Проблемність та неплатоспроможність фінансових установ»;

31) статті 46 і 47 викласти в такій редакції:

«Стаття 46. Проблемність та неплатоспроможність фінансових установ

1. Фінансова установа визнається проблемною в разі недотримання фінансовою установою обов'язкових критеріїв і нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, вимог до капіталу та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, встановлених законодавством (далі – фінансові нормативи), та за умови відсутності прострочених зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг перед клієнтами.

2. Фінансова установа визнається неплатоспроможною в разі недотримання фінансовою установою фінансових нормативів та наявності прострочених зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг перед клієнтами.

3. Порядок визнання фінансової установи проблемною або неплатоспроможною встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 47. Наслідки визнання фінансової установи проблемною

1. В разі виявлення ознак проблемності фінансової установи національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про визнання фінансової установи проблемною та на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки та характер порушення, можливі наслідки застосування заходів впливу, з метою усунення підстав, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною приймає одне з таких рішень:

1) застосувати заходи впливу, передбачені статтею 40 цього Закону та про призначення куратора фінансової установи, або

2) про направлення пропозиції фінансовій установі усунути підстави, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною, шляхом відновлення платоспроможності та про призначення куратора фінансової установи.

2. Рішення про направлення пропозиції фінансовій установі усунути підстави, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною, шляхом відновлення платоспроможності направляються фінансовій установі на наступний робочий день після їх прийняття.

3. Інформація про визнання фінансової установи проблемною є конфіденційною»;

32) доповнити новими статтями 48-57 такого змісту:

«Стаття 48. Наслідки визнання фінансової установи неплатоспроможною

1. В разі виявлення ознак неплатоспроможності фінансової установи національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про визнання фінансової установи неплатоспроможною та на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки та характер порушення, можливі наслідки застосування заходів впливу, з метою усунення підстав, що стали причиною визнання фінансової установи неплатоспроможною, приймає одне з таких рішень:

1) про направлення пропозиції фінансовій установі усунути підстави, що стали причиною визнання фінансової установи неплатоспроможною шляхом відновлення платоспроможності, та про призначення куратора фінансової установи, або

2) про примусову ліквідацію фінансової установи.

Рішення про направлення пропозиції фінансовій установі усунути підстави, що стали причиною визнання фінансової установи неплатоспроможною, шляхом відновлення платоспроможності або про примусову ліквідацію фінансової установи направляються фінансовій установі на наступний робочий день після їх прийняття.

Стаття 49. Відновлення платоспроможності фінансової установи

1. Відновлення платоспроможності фінансової установи – це комплекс заходів, спрямований на усунення причин, що стали підставою для визнання фінансової установи проблемною або неплатоспроможною.

2. Порядок здійснення процедури відновлення платоспроможності та затвердження і реалізації плану відновлення платоспроможності встановлюється законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 50. Початок процедури відновлення платоспроможності

1. Процедура відновлення платоспроможності розпочинається в разі отримання згоди фінансової установи на проходження процедури відновлення платоспроможності.

2. Фінансова установа протягом двох робочих днів з моменту отримання від національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, пропозиції усунути підстави, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною або неплатоспроможною зобов’язана надати національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, згоду на проходження процедури відновлення платоспроможності або відмову від проходження процедури відновлення платоспроможності.

3. В разі ненадання фінансовою установою відповіді на пропозицію усунути підстави, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною або неплатоспроможною, шляхом відновлення платоспроможності у строки, встановлені цією статтею, фінансова установа вважається такою, що відмовилась від процедури відновлення платоспроможності.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом двох робочих днів з моменту отримання згоди фінансової установи на проходження процедури відновлення платоспроможності приймає рішення про початок процедури відновлення платоспроможності.

Стаття 51. Порядок затвердження плану відновлення платоспроможності

1. Протягом двох робочих днів з моменту прийняття одного з рішень, передбачених частиною першою статті 47 або пункту 1 частини першої статті 48 цього Закону, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, призначає проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) фінансової установи.

2. Фінансова установа подає на розгляд національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, план відновлення платоспроможності протягом тридцяти робочих днів з моменту прийняття одного з рішень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 або пункту 1 частини першої статті 48 цього Закону.

3. Протягом сорока робочих днів з моменту прийняття одного з рішень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 або пунктом 1 частини першої статті 48 цього Закону, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення:

1) про затвердження плану відновлення платоспроможності або

2) про відмову в затвердженні плану відновлення платоспроможності та про примусову ліквідацію фінансової установи.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може надавати фінансовій установі рекомендації до плану відновлення платоспроможності.

5. Підставами для прийняття рішення про відмову у затверджені плану відновлення платоспроможності є:

1) висновок національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про недостатність та невідповідність заходів для усунення причин, що стали підставою для визнання фінансової установи проблемною або неплатоспроможною;

2) невідповідність плану відновлення платоспроможності вимогам закону та нормативно-правовим актам національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про затвердження плану відновлення платоспроможності в разі відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у затверджені плану відновлення платоспроможності.

7. Затвердження плану відновлення платоспроможності є підставою для звільнення фінансової установи від застосування коригувальних заходів, заходів впливу та штрафних санкцій, передбачених цим Законом.

8. Рішення про затвердження плану відновлення платоспроможності є конфіденційною інформацією і не підлягає розголошенню.

Стаття 52. Вимоги до плану відновлення платоспроможності

1. План відновлення платоспроможності – це документ, який передбачає комплекс заходів по відновленню платоспроможності фінансової установи, їх послідовність, строки виконання, показники діяльності фінансової установи протягом строку виконання плану відновлення платоспроможності та показники діяльності фінансової установи на момент закінчення строку виконання плану відновлення платоспроможності.

2. Строк виконання плану відновлення платоспроможності не може перевищувати шість місяців.

3. План відновлення платоспроможності може передбачати на період його виконання в тому числі, але не виключно:

1) обов’язок фінансової установи скликання вищого органу управління фінансової установи для прийняття рішень з визначених планом відновлення платоспроможності питань;

2) залучення інвестора, який має відповідати вимогам, встановленим цим Законом для особи, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі, та нормативно-правовими актами національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3) встановлення індивідуальних фінансових нормативів;

4) встановлення індивідуальних вимог до розміщення та диверсифікації активів;

5) заборону на повне або часткове відчуження активів;

6) повну або часткову заборону на надання фінансових послуг.

Вимоги до плану відновлення платоспроможності встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 53. Контроль виконання плану відновлення платоспроможності

1. Фінансова установа протягом виконання плану відновлення платоспроможності зобов’язана звітуватись про хід виконання плану відновлення платоспроможності не рідше одного разу на місяць. Строк та порядок надання звітності встановлюється в плані відновлення платоспроможності.

2. Поточний контроль за виконанням плану відновлення платоспроможності здійснюється куратором фінансової установи.

3. В разі недосягнення фінансовою установою проміжних показників плану відновлення платоспроможності, що підтверджується звітом про хід виконання плану відновлення платоспроможності, фінансова установа, протягом двох робочих днів з моменту складання такого звіту, зобов’язана надати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг:

1) пояснення про обставин та причин порушення виконання плану відновлення платоспроможності;

2) пропозиції про внесення змін до плану відновлення платоспроможності.

Стаття 54.Внесення змін до плану відновлення платоспроможності

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затверджує зміні до плану відновлення платоспроможності за умови відсутності підстав визначених статтею 51 цього Закону для прийняття рішення про відмову у затверджені плану відновлення платоспроможності

Стаття 55. Закінчення процедури відновлення платоспроможності

1. На наступний робочий день після закінчення строку виконання плану відновлення платоспроможності національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпочинає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) фінансової установи.

2. В разі встановлення під час позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) усунення підстав, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною або неплатоспроможною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності.

3. В разі встановлення під час позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) наявність підстав, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною або неплатоспроможною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації.

4. Рішення зазначені в частині другій та третій цієї статті приймаються протягом двох робочих днів з моменту закінчення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки).

Стаття 56. Дострокове закінчення процедури відновлення платоспроможності

1. Процедура відновлення платоспроможності припиняється до завершення плану відновлення платоспроможності та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації в наступних випадках:

1) в разі прийняття рішення про відмову у затвердженні змін до плану відновлення платоспроможності, що подавались фінансовою установою через недосягнення нею показників плану відновлення платоспроможності за умови наявності підстав визначених статтею 51 цього Закону, для прийняття рішення про відмову у затверджені плану відновлення платоспроможності;

2) в разі повторного недосягнення фінансовою установою проміжних показників плану відновлення платоспроможності, що підтверджується звітом про хід виконання плану відновлення платоспроможності;

3) в разі не подання або несвоєчасного подання звіту про хід виконання плану відновлення платоспроможності у порядку та строки передбачені планом відновлення платоспроможності.

2. Рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації приймаються протягом двох робочих днів з моменту встановлення обставин визначених цією статтею.

Стаття 57.Куратор фінансової установи

1. Куратор фінансової установи призначається рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, одночасно з прийняттям рішення про визнання фінансової установи проблемною.

2. Куратор фінансової установи виконує такі функції:

1) здійснення поточного контролю за діяльністю фінансової установи;

2) здійснення поточного контролю за виконанням фінансовою установою плану відновлення платоспроможності;

3) забезпечення збереження активів фінансової установи.

3. Куратор фінансової установи має право:

1) доступу до всіх приміщень фінансової установи;

2) отримувати інформацію і документи, що необхідні для виконання його функції;

3) блокувати фінансові операції фінансової установи в порядку встановленому Положенням про куратора фінансової установи;

4) інші права встановлені Положенням про куратора фінансової установи.

4. Куратор фінансової установи може бути змінений національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в будь-який час.

5. Вимоги до куратора фінансової установи його повноваження та порядок виконання його функцій встановлюються законом та Положенням про куратора фінансової установи, що затверджується рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

33) після статті 57 доповнити назвою розділу Х такого змісту:

«Розділ Х

Примусова ліквідація фінансових установ»;

34) доповнити новими статтями 58 -62 такого змісту:

«Стаття 58. Примусова ліквідація фінансових установ

1. Примусова ліквідація фінансової установи – це комплекс заходів спрямованих на ліквідацію фінансової установи внаслідок її неплатоспроможності або невиконання плану відновлення платоспроможності або недостатності майна та грошових коштів небанківської фінансової установи для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг після прийняття фінансовою установою рішення про ліквідацію.

2. Початок процедури примусової ліквідації фінансової установи є підставою для звільнення фінансової установи від застосування заходів впливу передбачених цим Законом.

3. Порядок здійснення процедури примусової ліквідації фінансової установи встановлюється законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 59. Початок процедури примусової ліквідації фінансової установи

1. Процедура примусової ліквідації фінансової установи починається з моменту прийняття рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації в порядку, передбаченому статтею 55 цього Закону

2. Рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації оприлюднюється на офіційній веб-сторінці національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на наступний робочий день після його прийняття.

3. В день прийняття рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг призначає тимчасову адміністрацію фінансової установи.

4. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про призначення тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Стаття 60. Наслідки початку процедури примусової ліквідації фінансової установи та призначення тимчасової адміністрації

1. З дня початку процедури примусової ліквідації фінансової установи та призначення тимчасової адміністрації призупиняються всі повноваження органів управління фінансової установи (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів), тощо) та органів контролю (ревізійної комісії, внутрішнього аудиту тощо). Тимчасовий адміністратор набуває всі повноваження органів управління фінансової установи та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

2. Протягом 15 днів, керівники фінансової установи забезпечують передачу тимчасовому адміністратору матеріальних та інших цінностей фінансової установи, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації фінансової установи. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

3. Правочини, вчинені органами управління та керівниками фінансової установи після початку процедури примусової ліквідації фінансової установи, є нікчемними.

4. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог кредиторів фінансової установи;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) фінансової установи, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) фінансової установи (виконавче провадження щодо фінансової установи зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) фінансової установи, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо фінансової установи);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань фінансової установи;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов’язаннями фінансової установи перед кредиторами.

5. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини четвертої цієї статті, не поширюється на зобов’язання фінансової установи щодо:

2) витрат, пов’язаних із забезпеченням господарської діяльності фінансової установи;

3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників фінансової установи;

4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров’я або смертю тощо, що надійшли до фінансової установи з дня початку здійснення процедури примусової ліквідації фінансової установи;

Зобов’язання фінансової установи, передбачені частиною п’ятою цієї статті, виконуються фінансовою установою у межах її фінансових можливостей.

6. З дня початку процедури примусової ліквідації фінансової установи та призначення тимчасової адміністрації ліцензії отримані такою фінансовою установою є анульованими.

7. З моменту прийняття рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації договори про надання фінансових послуг за якими виникають або можуть виникнути фінансові зобовязання небанківської фінансової установи втрачають чинність з моменту визначеного тимчасовим адміністратором. Тимчасовий адміністратор протягом 20 робочих днів з дня початку процедури примусової ліквідації приймає рішення про затвердження переліку договорів про надання фінансових послуг, які припиняють свою дію та дату їх припинення.

Стаття 61. Повноваження тимчасового адміністратора

1. Тимчасовий адміністратор виконує наступні функції:

1) здійснення інвентаризації активів фінансової установи;

2) здійснення поточного управління господарської діяльності фінансової установи;

3) забезпечення збереження активів фінансової установи.

2. Тимчасовий адміністратор має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю фінансової установи;

2) укладати від імені фінансової установи будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності фінансової установи, здійснення господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення фінансової установи будь-яких операцій;

4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині третій статті 58 цього Закону, про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

5) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників фінансової установи або інших осіб стосовно фінансової установи;

6) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок фінансової установи на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

7) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників фінансової установи, переглядати їх службові обов’язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;

8) зупиняти розподіл капіталу фінансової установи чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

4. Тимчасовий адміністратор діє від імені фінансової установи.

5. На виконання своїх повноважень тимчасовий адміністратор:

1) діє без довіреності від імені фінансової установи, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені фінансової установи;

2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов’язкові до виконання працівниками фінансової установи;

3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи перед національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

6. Будь-яка особа, яка навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до фінансової установи, його приміщень, засобів зв’язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність за такі протиправні дії згідно із законодавством України. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу тимчасовому адміністратору у процесі здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи на підставі письмового звернення тимчасового адміністратора.

7. Вимоги до тимчасового адміністратора його повноваження та порядок виконання його функцій встановлюються законом та Положенням про тимчасового адміністратора фінансової установи, що затверджується рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 62. Прийняття рішення про ліквідацію фінансової установи

1. Після закінчення інвентаризації активів фінансової установи тимчасовий адміністратор надає національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зведений звіт про результати здійснення тимчасової адміністрації, форма і вимоги до якого встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. Надання зведеного звіту про результати здійснення тимчасової адміністрації є підставою для звернення тимчасового адміністратора до суду із заявою про примусову ліквідацію фінансової установи у порядку, встановленому законом.

3. Повноваження тимчасового адміністратора припиняються з моменту призначення арбітражного керуючого (ліквідатора) у порядку визначеному законом»;

2. У Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42-43, ст. 378 із наступними змінами):

1) частину третю статті 2 доповнити абзацом такого змісту:

«Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможною (банкрутом) фінансової установи застосовується з урахуванням норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

2) частину сьому статті 11 доповнити абзацом такого змісту:

«докази надсилання органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, копії заяви і доданих до неї документів у разі звернення кредитором чи боржником із заявою про банкрутство фінансової установи»;

3) частину сьому статті 16 доповнити абзацом такого змісту:

«орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, у разі подання кредиторами заяви про банкрутство фінансової установи не надав або надав до господарського суду негативний висновок щодо започаткування процедури банкрутства фінансової установи»;

4) частину четверту статті 42 доповнити абзацом такого змісту:

«У випадку банкрутства фінансової установи активи, що покривають технічні резерви виділяються в окрему ліквідаційну масу і спрямовуються на задоволення вимог кредиторів за договорами про надання фінансових послуг. Інші зобов'язання фінансових установ можуть покриватися за рахунок активів, що покривають технічні резерви, лише після задоволення всіх вимог за договорами про надання фінансових послуг. У разі недостатності активів, що покривають технічні резерви, для задоволення вимог кредиторів за договорами про надання фінансових послуг такі вимоги мають бути покриті за рахунок інших активів фінансової установи»;

5) абзац перший частини першої статті 46 викласти в такій редакції:

«1. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду, а у випадку ліквідації фінансової установи також і до органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються»;

6) статтю 87 викласти в такій редакції:

«Стаття 87. Особливості банкрутства небанківських фінансових установ

1. Заява про порушення справи про банкрутство фінансової установи може бути подана в господарський суд тимчасовим адміністратором.

2. При розгляді судом справи про банкрутство фінансової установи господарський суд застосовує спрощений порядок провадження у справі про банкрутство. При цьому, якщо цього вимагають інтереси кредиторів, суд має право застосувати процедуру розпорядження майном.

3. Арбітражний керуючий у справі про банкрутство фінансової установи повинен скласти іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ. Арбітражний керуючий звітує перед органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, в порядку, встановленому цим органом.

4. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються.

5 Страхувальники за договорами страхування, дія яких припиняється на підставах, передбачених частиною четвертою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено договором страхування.

6. Застраховані особи та вигодонабувачі за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня введення тимчасової адміністрації, мають право вимагати страхові виплати за такими страховими випадками.

7. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування підлягають задоволенню відповідно до абзацу третього пункту першого частини першої статті 45 цього Закону в такому порядку:

вимоги з виплати страхового відшкодування із страхових випадків, пов'язаних із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, а також зі смертю за договорами, передбаченими частиною шостою цієї статті;

вимоги фізичних осіб за договорами особистого страхування, передбачені частиною шостою цієї статті, інші ніж передбачені абзацом другим цієї частини;

вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною шостою цієї статті;

вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною шостою цієї статті;

вимоги фізичних та юридичних осіб за договорами особистого страхування, передбачені частиною п’ятою цієї статті;

вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною п’ятою цієї статті;

вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

8. У справах про банкрутство страховика мирова угода може бути затверджена господарським судом лише після погашення заборгованості за вимогами кредиторів, передбачених абзацами другим - п’ятим частини сьомої цієї статті.

До заяви про затвердження мирової угоди разом із документами, передбаченими частиною першою статті 81 цього Закону, мають бути додані документи, що підтверджують погашення заборгованості, зазначеної в абзаці першому цієї частини»;

3. У Законі України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами):

1) статтю 2 доповнити новою частиною такого змісту:

«Страховики мають право займатися тільки тими видами страхування, які визначені в ліцензії»;

2) частину сьому статті 6 виключити;

3) доповнити статтею 291 такого змісту:

«Стаття 291. Передача страхового портфеля

Страховий портфель – це сукупність прав та обов’язків страховика за всіма договорами страхування або частиною договорів страхування в межах одного класу страхування, укладених між ним та страхувальниками (перестрахувальниками).

Передача страхового портфеля – це перехід від одного страховика прав та обов’язків за договорами страхування до страховика на підставі договору. Договір про передачу страхового портфеля може також передбачать перехід права власності від одного страховика до іншого на активи, якими можуть бути представлені страхові резерви відповідно до вимог законодавства.

Передача страхового портфеля відбувається на підставі рішення вищого органу управління страховика, що передає та страховика, що приймає портфель страхування та відповідного дозволу Уповноваженого органу виданого в порядку встановленому законом з урахуванням особливостей встановленими цим Законом

До складу страхового портфеля включаються всі діючі, на момент передачі, договори страхування (перестрахування) в межах одного або декількох видів страхування або всі діючі, на момент передачі, договори страхування (перестрахування) страховика.

Предмет договору про передачу страхового портфеля.

За договором про передачу страхового портфеля один страховик (страховик, що передає) передає іншому страховику (страховик, що приймає) права та обов’язки за договорами страхування (перестрахування) та активи, якими можуть бути представлені страхові резерви відповідно до вимог законодавства.

Вимоги до договору про передачу страхового портфеля.

Договір про передачу страхового портфеля укладається страховиками в письмовій формі.

Сторонами договір про передачу страхового портфелю є:

1) сторона, що приймає страховий портфель – це страховик, що має ліцензії на види страхування за якими укладені договори страхування (перестрахування) та які включені до складу страхового портфелю;

2) сторона, що передає страховий портфель – це страховик, який є стороною договорів страхування (перестрахування), які включені до складу страхового портфелю.

Договір про передачу страхового портфеля набирає чинності через тридцять календарних днів з моменту видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг Уповноваженим органом.

Договір про передачу страхового портфеля не може бути розірваний або припинений з моменту видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг Уповноваженим органом.

Договір про передачу страхового портфеля повинен передбачати порядок передачі оригіналів договорів страхування (перестрахування) та інших документів необхідних для виконання зобов’язань за договором про передачу страхового портфеля та договорів, що передаються за ним.

З моменту набрання чинності договору про передачу страхового портфеля до страховика, що приймає, переходять всі права та обов’язки по договорах, що входять до складу страхового портфеля в тому числі зобов’язання по виплатам страхових відшкодувань по страхових випадках, що настали до переходу страхового портфеля.

З моменту набрання чинності договору про передачу страхового портфеля до страховика, що приймає, переходять права та обов’язки страховика, що передає, по договорах перестрахування ризиків виконання договорів страхування, що входять до складу страхового портфеля, якщо інше не передбачено договором про передачу страхового портфеля.

Страховик, що приймає, звільняється від застосування заходів впливу Уповноваженим органом за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами страхування (перестрахування), що увійшли до складу страхового портфеля.

7. Страховик, що передає, з дня укладання договору про передачу страхового портфеля, не має права на укладання нових договорів страхування (перестрахування) або продовжувати їх дію за видом (видами) страхування, відповідно до яких укладені договори страхування (перестрахування), що включені до страхового портфеля.

Уповноважений орган в день прийняття рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг анулює ліцензію (ліцензії) на вид (види) страхування за якими були укладені договори страхування (перестрахування), що включені до страхового портфеля»;

4) статтю 36 виключити;

5) статтю 37 виключити;

6) статтю 38 викласти в такій редакції:

«Стаття 38. Ліцензування страхової діяльності

Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на провадження конкретних видів страхування в порядку, встановленому законодавством.

Страховики, які отримали ліцензію на провадження страхової діяльності із страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування»;

7) статтю 39 виключити;

4. У пункті 49.2 статті 49 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами):

1) абзац другий виключити;

2) абзац третій викласти в такій редакції:

«У разі припинення страховиком членства в МТСБУ Уповноважений орган зобов’язаний протягом одного місяця з дня настання таких підстав прийняти рішення про заборону укладання договорів з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ повідомляє Уповноважений орган про припинення страховиком членства в МТСБУ не пізніше дня, наступного за днем такого припинення»;

5. У Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2015, №  23, ст. 158):

1) частину другу статті 2 викласти в такій редакції:

«4) надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що здійснюється відповідно доЗакону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг»;

2) абзац другий частини першої статті 6 доповнити словами «з урахуванням особливостей, передбачених законом»;

3) пункт 2 частини першої статті 7 доповнити словами «що ліцензується відповідно до Закону України"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг»;

6. У пункті 9 частини п’ятої статті 13 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 47-48, ст. 372; 2012 р., № 7, ст. 53) слово «скасування» замінити словом «анулювання»;

7. Абзац тридцять сьомий частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 49-51, ст. 376 з наступними змінами) викласти в такій редакції:

«страхова організація - страховик, який має ліцензію на провадження страхової діяльності із страхування життя та здійснює страхування і виплату довічних пенсій за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування»;

8. Частину п’яту статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»(Відомості Верховної Ради, 2014, № 50-51, ст.2057 із наступними змінами) доповнити словами «або заборони фінансовій установі укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати дію укладених договорів з надання фінансових послуг»;

9. У статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007, № 29, ст.389 із наступними змінами):

1) частину першу після слів «телебачення і радіомовлення» доповнити словами «у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг)»;

2) у частині другій слова «державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг)» виключити.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Кабінету Міністрів України протягом місяця привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради

України

Источник информации: официальный сайт Верховной рады Украины http://rada.gov.ua/

 

Мы будем рады если вы обратитесь именно к нам. Индивидуальный подход к каждому клиенту и опыт реализации различных бизнес идей на рынке финансовых услуг, обеспечит вам получение результата - регистрация финансовой компании, получение лицензии на предоставление финансовых услуг

Регистрация всех видов финансовых учреждений. Создание отделений финансовых компаний. Лицензирование деятельности финансовых учреждений. Сопровождение купли-продажи финансовых компаний.

tel: 0671013668, 0993869134 

Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.

Skype: Lawfin1