Касательно управления рисками, идентификации, верификации и изучения клиентов. Рекомендации и разъяснения. Информация с сайта Национального банка

Касательно осуществления идентификации клиентов - юридических лиц, проводящих переводы без открытия счета на сумму, равную или превышающую 15 000 гривен, или на сумму, эквивалентную указанной сумме, в том числе в иностранной валюте, банковских металлах, других активах, единицах стоимости, но меньше чем 150 000 гривен, или на сумму, эквивалентную указанной сумме, в том числе в иностранной валюте, банковских металлах, других активах, единицах стоимости (далее - перевод)

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 6 Закону банк, як суб’єкт первинного фінансового  моніторингу, зобов’язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів та уточнення інформації про клієнтів у випадках, установлених статтею 9 Закону та статтею 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (далі – Закон про банки), зокрема клієнтів, які проводять перекази.

Ураховуючи вищезазначене, на думку Національного банку України, банк з метою  забезпечення виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, має здійснити ідентифікацію клієнта – юридичної особи на підставі оригіналів установчих документів цієї юридичної особи або нотаріально засвідчених їх копій шляхом установлення ідентифікаційних даних, зазначених у підпункті “б” пункту 1 частини чотирнадцятої статті 9 Закону.

Стосовно відомостей про виконавчий орган та структуру власності клієнта.

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону відомості про виконавчий орган, а також інша інформація, необхідна для вивчення клієнта, установлюються банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Зважаючи на положення законодавства України, зокрема норми статей 87, 99 Цивільного кодексу України, статті 57 Господарського кодексу України, Законів України “Про господарські товариства”, “Про акціонерні товариства”, згідно з якими в установчих документах клієнтів містяться назви їх виконавчих органів,  банк у пункті 2 частини другої анкети клієнта - юридичної особи – резидента, зразок якої міститься в додатку 2 до Положення № 417, має зазначити назву виконавчого органу клієнта.

У анкетах клієнтів, зразки яких містяться в додатках до Положення № 417, банк має зазначати відомості про структуру власності клієнта (пряме володіння) із зазначенням частки, ураховуючи таке.

Пункт 19¹ частини першої статті 1 Закону передбачає, що пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою в розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі є істотною участю.

Так, зокрема, згідно з пунктом 2 розділу І Порядку погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 % статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління^[1], пряме володіння участю – це володіння самостійне або спільне (декількох осіб) 10 і більше відсотками статутного капіталу професійного учасника фондового ринку на праві власності.

Крім того, у пункті 1.2 розділу І Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі^[2]  зазначено, що пряме володіння участю – це володіння самостійно або спільно 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу фінансової установи на праві власності.

Отже, у полі “відомості про структуру власності (пряме володіння) із зазначенням частки” відповідної анкети мають зазначатися відомості про осіб, які є власниками 10 і більше відсотками статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, а саме: найменування юридичної особи/прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи та розмір частки. 

Стосовно встановлення клієнтам неприйнятно високого ризику.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону банк як суб’єкт  первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (далі – легалізація кримінальних доходів/фінансування тероризму) з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.   

Оцінювання ризиків клієнтів^[3], як встановлено частиною другою статті 11 Закону, банк здійснює за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передавання (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

Згідно із пунктом 27 частини першої статті 1 Закону неприйнятно високий ризик клієнта ‒ максимально високий рівень ризику, який не може бути прийнятий суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, отриманий за результатами оцінки ризику клієнта.

Ураховуючи вищезазначене, рекомендуємо визначати неприйнятно високий ризик клієнта за результатами аналізу окремого або сукупності ризику за типом клієнта, ризику за  видом товарів, послуг, які клієнт отримує від банку, та географічного розташування держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передавання (отримання) активів.

Також слід урахувати, що банк стосовно клієнтів неприйнятно високого ризику з метою зменшення виявлених ризиків (у тому числі встановлених за результатами переоцінки під час обслуговування клієнтів) уживає заходи, передбачені пунктом 60 розділу V Положення № 417.

Водночас відповідно до частини першої статті 10 Закону, частини шостої статті 64 Закону про банки банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися, зокрема від установлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції в разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У зв’язку із викладеним, з метою попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику до або під час установлення ділових відносин, укладання договорів, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму, рекомендуємо банку використовувати право, передбачене в частині першій статті 10 Закону, частині шостій статті 64 Закону про банки, щодо відмови від установлення ділових відносин або проведення фінансових операцій.

Стосовно ідентифікації клієнтів – державних, казенних підприємств, господарських товариств, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50 % (далі – державні підприємства) та вжиття банками додаткових заходів щодо національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях (далі – публічні діячі або публічні особи), їх близьких осіб або пов’язаних з ними осіб.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону до національних публічних діячів належать фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні, зокрема, керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків.

Пункт 2 частини п’ятої статті 6 Закону визначає, що пов’язаними з публічними діячами є особи, з якими члени сім’ї національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, мають ділові або особисті зв’язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їх члени сім’ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв’язки.

На офіційному веб-сайті Держфінмоніторингу в розділі “Організація фінансового моніторингу” розміщені Методичні рекомендації щодо виявлення публічних діячів та забезпечення проведення фінансового моніторингу їх фінансових операцій (далі – рекомендації), розроблені для використання суб’єктами первинного фінансового моніторингу за підтримки Міжнародного валютного фонду.  Пункт 1.4 розділу І цих рекомендацій містить підходи щодо визначення пов’язаних з публічними діячами осіб, а також розкриває зміст термінів “ділові” та “особисті” зв’язки.

Згідно із статтями 63 та 73 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) державне підприємство діє на основі державної власності та є унітарним підприємством, що створюється одним засновником. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГКУ та іншими законодавчими актами.

Ураховуючи, що пов’язаними особами з національними публічними діячами є особи, з якими члени сім’ї національних публічних діячів мають ділові або особисті зв’язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їх члени сім’ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв’язки, уважаємо, що державні  підприємства є пов’язаними особами з національними публічними діячами.

Отже, на думку Національного банку України, під час здійснення ідентифікації та верифікації державних підприємств банки мають установити відомості, зазначені в пункті 3 частини дев’ятої статті 9 Закону.

Пунктом 2 частини п’ятої статті 6 Закону встановлений перелік додаткових заходів, які банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати до клієнтів високого ризику, зокрема, до чи під час установлення ділових відносин уживати заходів для з’ясування джерел походження коштів публічного діяча, близьких або пов’язаних з ним осіб на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), що підтверджують джерела походження їх активів, прав на такі активи тощо.

Отже у випадках, якщо кінцевим бенефіціарним власником клієнта банку – юридичної особи є публічний діяч, близька або пов’язана з ним особа, то на думку Національного банку України, банк має з’ясувати джерела походження коштів та активів, прав на такі активи цієї фізичної особи – кінцевого бенефіціарного власника.

Крім того, якщо керівником юридичної особи або особою, яка діє від імені клієнта банку – юридичної особи (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V Положення № 417)^[4], є публічний діяч, близька або пов’язана з публічним діячем особа, то така юридична особа, на думку Національного банку України, уважатиметься пов’язаною особою з цим публічним діячем. Тому банк згідно з вимогами Закону повинен з’ясувати джерела походження коштів та активів, прав на такі активи такого клієнта – юридичної особи.

Разом з цим, якщо клієнт відмовив банку в наданні інформації, необхідної для з’ясування джерел походження коштів та активів, прав на такі активи публічного діяча, близької або пов’язаної з ним особи, то рекомендуємо банку проаналізувати причини такої відмови та з урахуванням вимог статей 10 і 11 Закону прийняти рішення щодо доцільності встановлення/продовження ділових відносин з таким клієнтом.

Стосовно отримання дозволу керівника банку на встановлення ділових відносин з публічними особами, їх близькими або пов’язаними особами відповідно до підпункту “б” пункту 2 частини п’ятої статті 6 Закону та пункту 48 розділу V Положення № 417 повідомляємо, що Закон не містить вимоги щодо отримання дозволу керівника банку на кожне укладання договору, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму з публічними особами, особами близькими або пов’язаними з публічними особами.

Разом з цим згідно з пунктом 49 розділу V Положення № 417, якщо під час вивчення клієнта, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта та/або в процесі обслуговування клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) банком виявлено факт належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов’язаних з публічними особами, то відповідальний працівник банку або працівник банку, уповноважений відповідальним працівником банку, зобов’язаний у день виявлення такого факту проінформувати про це керівника банку/керівника філії іноземного банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин.

Тому вважаємо, що з метою виконання зазначених вимог законодавства України отримання дозволу керівника банку на встановлення/продовження ділових відносин з публічними особами, їх близькими або пов’язаними особами є необхідним у таких випадках:

першого встановлення ділових відносин (укладання договору, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму);

виявлення факту належності клієнта, з яким уже встановлені ділові відносини, до публічної особи, до особи близької або пов’язаною з публічною особою.

Крім того, рекомендуємо щодо вищезазначених  клієнтів за результатами проведення обов’язкового/додаткового уточнення інформації щодо ідентифікації клієнта (представника клієнта) та вивчення клієнта у випадках, передбачених законодавством, також отримувати дозвіл керівника банку на продовження існуючих ділових/договірних відносин.

Дозвіл на встановлення ділових відносин з публічними особами, їх близькими або пов’язаними особами, на думку Національного банку України, може бути наданий особою, яка є керівником банку відповідно до статті 42 Закону про банки.

Источник информации: официальный сайт НБУ http://bank.gov.ua

Мы будем рады если вы обратитесь именно к нам. Индивидуальный подход к каждому клиенту и опыт реализации различных бизнес идей на рынке финансовых услуг, обеспечит вам получение результата - регистрация финансовой компании, получение лицензии на предоставление финансовых услуг

Регистрация всех видов финансовых учреждений. Создание отделений финансовых компаний. Лицензирование деятельности финансовых учреждений. Сопровождение купли-продажи финансовых компаний.

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript. 

Skype: Lawfin1