Консультуємо з питань реєстрації фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 06710136680993869134 Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Проект Закону - Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні (4981-2 від 02.08.2016)

Проект Закону - Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні (4981-2 від 02.08.2016)

Включено до порядку денного: 2351-VIII  від 20.03.2018 року. Закон визначає правові та економічні принципи а також організаційні та фінансові механізми здійснення обовязкового державного медичного страхування в Україні.

ПРОЕКТ

вносить

народний депутат України

Богомолець О.В.

(посвідчення № 067)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні

Цей Закон визначає правові та економічні принципи а також організаційні та фінансові механізми здійснення обовязкового державного медичного страхування в Україні.

Розділ І.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

медична допомога в системі загальнообов’язкового медичного страхування (далі – медична допомога) – діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована напрофілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;

медична послуга – послідовно визначені дії або комплекс дій суб’єкта господарювання у сфері охорони здоров’я, спрямовані на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєнням і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами, які мають самостійне значення і використовується як основа визначення їх обсягу та вартості;

медичне обслуговування в системізагальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (далі- медичне обслуговування) діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію, акредитовані в установленому законом порядку та акредитовані в Уповноваженому органі, що надають медичні послуги за програмо загальнообов'язкового соціального медичного страхування;

безоплатна медична послуга – медична послуга, що надається пацієнтам - застрахованим особам без попередньої, поточної або наступної оплати пацієнтами надання такої послуги;

обсяг медичних послуг – перелік медичних послуг з визначенням їх кількісних, вартісних та якісних показників;

програма загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (далі – «Програма страхування») – складова частина державних гарантій згідно Конституції України на безоплатне отримання фізичними особами у державних та комунальних медичних закладах медичної допомоги (медичних послуг) на умовах і у порядку, встановленому цим Законом;

страхувальники – особи, які відповідно до цього Закону уклали із страховиком договори загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

застрахована особа - громадянин України, постійно проживаюча на території України особа без громадянства, іноземний громадянин, що підлягає страхуванню відповідно до цього Закону, та на користь якої укладено договір про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування.

здоров’язберігаючий рівень надання медичної допомоги – це рівень надання медичної допомоги, який включає медичну допомогу, спрямовану на збереження здоров‘я пацієнтів, лікування захворювань, травм та інших станів, що загрожують здоров‘ю та/або працездатності пацієнта (рівень первинної, вторинної та третинної спеціалізованої медичної допомоги);

клінічний протокол - уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність;

служба асистансу страховика – структурний або відокремлений підрозділ страховика, що виконує спеціалізовані координаційні, організаційні, консультативно-диспетчерські, транспортні та інші функції, забезпечує взаємодію між закладами охорони здоров’я, страховиком та застрахованими особами з метою отримання застрахованою особою медичних послуг, а також координує дії Застрахованої особи при настанні страхового випадку;

нормативні витрати на ведення справи – частина страхового платежу, що не спрямовується на формування страхових резервів, та є доходом страховика від здійснення загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

розмір коливань збитковостізагальнообов’язкового державного соціального медичного страхування – показник, що характеризує максимальне відхилення рівня страхових виплат. Рівень страхових виплат розраховується як співвідношення страхових виплат до страхових платежів за заданий період. Рівень виплат та межа розміру коливань збитковості в загальнообов'язковому соціальному медичному страхуванні встановлюється Уповноваженим органом.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Законах України «Про страхування», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Стаття 2. Поняття і мета загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Загальнообов'язкове соціальне медичне страхування - це вид обов’язкового страхування, спрямований на забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я та реалізацію державних гарантій на одержання безоплатної медичної допомоги та медичне страхування.

2. Загальнообов'язкове соціальне медичне страхування є формою фінансового забезпечення витрат населення України, що можуть бути понесені на лікування, діагностику, профілактику, реабілітацію, забезпечення ліками та засобами медичного призначення тощо у разі хвороби, нещасного випадку, в межах, визначених договором та Програмою загальнообов'язкового соціального медичного страхування, за рахунок грошових фондів (страхових резервів страховика та коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування), що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами загальнообов’язкового соціального медичного страхування, отримання доходів від розміщення коштів цих фондів та з інших, передбачених цим законом джерел.

3. Метою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є:

1)  встановлення гарантій для захисту прав громадян на отримання безоплатної медичної допомоги на засадах соціальної рівності і доступності незалежно від віку, статі, стану здоров'я за рахунок коштів загальнообов'язкового соціального медичного страхування;

2) забезпечення рівних прав громадян на одержання безоплатної медичної допомоги належного обсягу та якості;

3) підвищення якості надання медичної допомоги, сприяння ефективному розвитку системи охорони здоров’я та створення умов для її належного використання;

4) створення умов для розвитку ринкових відносин в системі охорони здоров’я.

Стаття 3. Законодавство України у системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування  регулюються Конституцією України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України  «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про ліцензування видів господарської діяльності», цим Законом, іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

2. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері загальнообов'язкового соціального медичного страхування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Принципи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Загальнообов'язкове соціальне медичне страхування  здійснюється на таких принципах:

  1. 1)законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового медичного соціального страхування;
  2. 2)солідарності;
  3. 3)соціальної рівності;
  4. 4)субсидування;
  5. 5)цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

6) встановлення договірних відносин між страхувальниками, страховиком, закладами охорони здоров’я та застрахованими особами;

7) конкуренції між закладами охорони здоров’я, які отримують кошти відповідно до обсягів та якості наданої медичної допомоги (медичних послуг);

8) установлення державних гарантій для реалізації застрахованими особами своїх прав на отримання безоплатної медичної допомоги (медичних послуг);

9) відповідності встановленим медико-економічним стандартам надання медичної допомоги в разі настання страхового випадку;

10)  відповідальності суб'єктів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування за вчинені правопорушення;

11)  безоплатності надання застрахованим особам медичних послуг при настанні страхового випадку в обсязі та на умовах, передбачених  Програмою страхуванняна всій території України;

12) обов’язковості сплати страхувальниками страхових внесків  за договорами загальнообов'язкового соціального медичного страхування, на умовах і в розмірах, передбачених законодавством;

13)  встановлення державних гарантій дотримання прав застрахованих осіб на отримання  медичних послуг за програмою страхування не залежно від фінансового  стану страховика, з яким було укладено договір страхування;

14) стійкості фінансової системи загальнообов'язкового соціального медичного страхування, що забезпечується на основі еквівалентності страхового забезпечення грошовим коштам системи загальнообов'язкового соціального медичного страхування;

15) забезпечення доступності та належної якості безоплатної медичної допомоги застрахованими особами;

16) паритетності представництва суб’єктів та учасників системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування в управлінні загальнообов'язковим соціальним медичним страхуванням.

Розділ ІІ.

СУБ’ЄКТИ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

Стаття 5. Суб'єкти загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування і учасники загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

1. Суб'єктами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є:

1) застраховані особи,

2) страхувальники,

3) страховик,

4) заклади охорони здоров’я,

5) Фонд загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

2. Учасниками загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є:

  1. 1) Уповноважений органвиконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері загальнообов’язкового соціального медичного страхування,
  2. 2) об’єднання  страхувальників,
  3. 3)об’єднання застрахованих осіб,
  4. 4)об’єднання закладів охорони здоров’я.

Стаття 6. Застраховані особи

1. Особами, що підлягають страхуванню згідно цього Закону є:

  1. 1)працюючі на умовах трудового договору (контракту) громадяни, в тому числі керівники організацій, з єдиним учасником (засновником), який є керівником;
  2. 2)  засновники (учасники) господарських товариств (крім публічних акціонерних товариств), якщо вони не застраховані як особи, визначені п. 1 ч. 2 цієї статті;
  3. 3)працюючі за цивільно - правовими договорами на виконання робіт (послуг), по договорам авторського замовлення, а також автори творів, які отримують виплати або іншу винагороду за договорами відчуження виключних прав на твори науки, літератури, мистецтва, видавницькими ліцензійними договорами, ліцензійними договорами на інші права;

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, члени фермерських господарств;

  1. 6)військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, інших збройних формувань в разі, якщо вони утворені згідно законодавства;
  2. 7)непрацюючі пенсіонери;

8) непрацюючі інваліди та інші особи, що утримуються або отримують допомогу за рахунок фондів загальнообов‘язкового соціального страхування;

9) діти віком до 16 років;

10)  учні та студенти, які навчаються на очній формі в середніх та вищих навчальних закладах;

11) безробітні громадяни, зареєстровані відповідно до законодавства;

12) один з батьків (опікун) при догляді за дитиною до 3-х років;

13) інші  непрацюючі громадяни не вказані в пунктах 7-12 частини 1 статті 6 цього Закону.

2. Застраховані особи мають право отримання  медичних послуг, ліків, засобів медичного призначення, наданих їм, за рахунок коштів загальнообов'язкового соціального медичного страхування, у разі настання страхового випадку в межах та на умовах Програми загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

3. Не підлягають загальнообов'язковому соціальному медичному страхуванню:

1) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні, надання медичної допомоги для яких регулюється спеціальним законодавством.

4. Інші особи, які не зазначені в частині 2 цієї статті та перебувають в Україні на законних підставах, можуть отримувати в Україні медичну допомогу за загальнообов'язковим соціальним медичним страхуванням за власним бажанням добровільно уклавши договір загальнообов'язкового  соціального медичного страхування у встановленому цим законом порядку.

5. Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, можуть укласти договори за загальнообов'язковим соціальним медичним страхуванням в Україні тільки за умови подання документів про країну перебування та характер роботи, яка буде виконуватись. В залежності від зазначених обставин такому громадянину може бути відмовлено в укладанні договору.

Стаття 7. Страхувальники

1. Страхувальниками визнаються юридичні особи, фізичні особи-підприємці та дієздатні фізичні особи, які відповідно до закону уклали із страховиками договори загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

2. Відповідно до цього Закону особами, що зобов'язані укласти договір загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування визнаються:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- щодо осіб, визначених п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону;

2) фізичні особи – підприємці, які не використовують працю інших осіб – щодо себе;

3) військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям (в тому числі військовослужбовцям строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу; особам, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту – щодо осіб, визначених п. 6 ч. 1 ст. 6 цього Закону;

4) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками – щодо себе;

5) приватні підприємства, господарські товариства – щодо осіб, визначених п. 2 ч.1 ст. 6 цього Закону;

6) Органи місцевого самоврядування – щодо осіб, визначених п. 7-13 ч.1 ст. 6 цього Закону;

7) фізичні особи, які є страхувальниками відповідно до ч. 4 ст. 6 цього Закону – щодо себе.

Стаття 8.Страховик

1. Страховиком в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є Фонд загальнообов’язкового соціального медичного страхування з відділеннями у областях та місті Києві,  який створюється відповідно до цього Закону.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є організацією публічного права – юридичною особою, що створюється з метою захисту прав і законних інтересів застрахованих осіб та закладів охорони здоров’я шляхом накопичення коштів Фонду та здійснення за їх рахунок виплат за договорами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування у випадках та в порядку, визначеному цим Законом, положенням про обіг коштів у системі загальнообов’язкового соціального медичного страхування, іншими нормативно-правовими актами.

2. Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування створюється Уповноваженим органом.

3. Фонд є неприбутковою установою. Кошти, отримані внаслідок діяльності Фонду використовуються виключно за напрямками, визначеними статтею 36 цього закону.

4. Положення про Фонд затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 9.Заклади охорони здоров’я – суб’єкти системи загальнообов’язкового соціального медичного страхування

1. Заклади охорони здоров’я, можуть стати  суб’єктами системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування за умови проходження акредитації в Уповноваженому органі за процедурою, визначеною цим законом і положенням про акредитацію та укладання відповідного договору із страховиком.

2. Заклад охорони здоров’я має право на отримання оплати за  надані медичні послуги застрахованим особамза рахунок страхових виплат з загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування після проходження акредитації в Уповноваженому органі.

3. Заклади охорони здоров’я надають медичну допомогу (медичні послуги) відповідно до стандартів медичної допомоги, клінічних протоколів та медико-економічних стандартів.

4. Заклади охорони здоров’я ведуть окремий облік коштів, отриманих як страхові виплати за медичні послуги  надані застрахованим особам.

Стаття 10. Уповноважений орган

1. Уповноважений органє центральним органом державної влади, що формує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Розділ IІІ.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СОЦІАЛЬНОГОМЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

Стаття 11. Права та обов’язки Застрахованої особи

1. Застрахована особа має право:

1) безоплатно, за рахунок коштів обов‘язкового державного соціального медичного страхування, отримувати медичну допомогу та медичні послуги в закладах охорони здоров’я України на умовах та в обсязі, визначених Програмою загальообов’язкового державного соціального медичного  страхування;

2) вільного вибору лікаря для отримання первинної медичної допомоги в межах відповідної територіальної одиниці;

3) на спеціалізовану та кваліфіковану медичну допомогу, яка за медичною доцільністю може надаватися за межами територіальної одиниці;

4) на отримання у страховика та в Уповноваженому органі консультацій про порядок та умови надання медичної допомоги, сплати страхових внесків, використання страхових коштів, а також з інших питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

6) брати участь в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням  шляхом участі у об’єднаннях  застрахованих осіб особисто або через своїх представників.

2. Застрахована особа зобов’язана:

1) додержуватися вимог законодавства України в сфері загальнообов‘язкового державного соціального медичного страхування;

2) піклуватись про своє здоров‘я, свідомо не створювати ризику для свого здоров’я;

3) проходити  профілактичні медичні огляди та щеплення у передбачених Програмою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, випадках;

4) отримати свідоцтво про обов’язкове медичне страхування і пред’являти його при зверненні по медичну допомогу;

5) виконувати інші обов’язки, встановлені законодавством.

3. Особи, визначені статтею 6 цього Закону, отримують свідоцтвообов’язкове медичне страхування у територіальному представництві страховика відповідно до реєстрації.

Стаття 12. Права та обов’язки страхувальника

1. Страхувальник має право:

1) отримувати консультації про порядок та умови сплати страхових внесків, використання страхових коштів, а також з інших питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

2) отримувати інформацію, щодо надання медичних послуг, передбачених Програмою страхування згідно з договором загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, якщо надання такої інформації  не суперечить чинному законодавству або не є медичною таємницею;

3) будь-яким не забороненим законом способом захищати права та законні інтереси застрахованих таким страхувальником  осіб;

4) брати участь в управлінні обов‘язковим медичним страхуванням  шляхом участі об’єднаннях страхувальників особисто або через своїх представників.

2. Страхувальник зобов’язаний:

1) сплачувати страхові внески в розмірах та порядку, встановленим законодавством;

2) надавати на вимогу застрахованої особи відомості про сплачені страхові внески;

3) на вимогу страховика надавати відомості про застрахованих осіб, сплачені за таких застрахованих страхові платежі, а також всю наявну інформацію про отримання застрахованими особами медичної допомоги та медичних послуг;

4) виконувати інші обов’язки, що встановлені чинним законодавством, договорами страхування, рішеннями Уповноваженого органу.

3. Особи, визначені статтею  7 цього Закону для набуття статусу страхувальників, зобов’язані укласти договори загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

Стаття 13. Права та обов’язки страховика.

1. Страховик має право:

1) в установленому порядку безоплатно отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього обов’язків;

2) здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхувальниками страхових внесків та одержувати необхідні документи та пояснення;

3) вимагати від страхувальників своєчасної сплати страхових внесків, здійснювати контроль за сплатою страхових внесків на загальнообов‘язкове соціальне медичне страхування та виконання договору про загальнообов‘язкове соціальне медичного страхування;

4) при виявленні порушень законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування посадовими особами страхувальників та/або медичних установ, звертатися до уповноважених органів державної влади з заявами про притягнення таких осіб до відповідальності;

5) здійснювати перевірку діяльності закладів охорони здоров’я щодо виконання умов надання медичної допомоги (медичних послуг) застрахованим особам, згідно Програмами обов’язкового медичного страхування  та договорів про надання медичних послуг;

6) отримувати від медичних закладів інформацію про застрахованих осіб та надані їм медичні послуги, в тому числі інформацію яка складає медичну таємницю.

7) реалізовувати право вимоги до осіб, відповідальних за завдання шкоди здоров’ю застрахованих осіб або до осіб, що мають компенсувати такі витрати відповідно до законодавства – у межах здійснених страхових виплат;

8) відмовляти в оплаті медичних послуг, які не входять у Програму загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування  та не обумовлені  договором про надання медичних послугіз закладом охорони здоров’я;

9) брати участь у розробці Програм загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, формуванні цінової політики загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

10) подавати пропозиції щодо розвитку системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

2. Страховик зобов’язаний:

1) укладати Договори загальнообов’язкового державного соціального медичного страхуваннязі страхувальниками. Відмова в укладанні договору загальнообов’язкового  соціального медичного страхування не допускається.

2) укласти договори з закладами охорони здоров’я з метою забезпечення надання медичних послуг застрахованим особам на всій території України (з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та Програмою страхування).

3) своєчасно, увстановлені договором строки,здійснювати страхові виплати  закладам охорони здоров’я.

4) контролювати нарахування та своєчасненадходження страхових внесків.

5) здійснювати контроль за якістю, достатністю та доцільністюмедичної допомоги (медичних послуг), яка надається застрахованим особам за Програмою страхування.

6) сприяти захисту, інтересів застрахованих осіб відповідно до законодавства;

7) надавати застрахованим особам і страхувальникам консультації з питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

8) надавати Уповноваженому органу відомості, передбачені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, в тому числі звітність, інші дані, необхідні для розробки Програми страхування, здійснення  аналізу її ефективності;

9) не розголошувати відомості про стан здоров'я застрахованих осіб, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, інші відомості, одержані з документів про медичне обстеження, що стали відомі страховику внаслідок укладання або виконання договорів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування окрім випадків, передбачених законодавством. Не вважається розголошенням надання таких відомостей компетентним органам державної влади й місцевого самоврядування, розміщення відомостей в Єдиній інформаційній системі, а також надання суду на вимогу суду або коли надання таких відомостей необхідне для захисту інтересів страховика.

10) формувати страхові резерви відповідно до вимог цього закону;

11) вести облік застрахованих осіб,  страхувальників, коштів страхових резервів, страхових виплат, інших відомостей  відповідно до цього закону та порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

12) виконувати інші обов’язки, що встановлені законодавством, договорами страхування, рішеннями Уповноваженого органу та саморегулівної організації;

Стаття 14. Права та обов’язки закладів охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я  мають право:

1) отримувати страхові виплати від страховика за надання медичної допомоги (медичних послуг) застрахованим особам згідно Програмами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

2) самостійно використовувати кошти страхових виплат за договорами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування для забезпечення надання медичної допомоги застрахованим особам відповідно до вимог цього закону, Програми страхування, нормативно-правових актів Уповноваженого органу;

3) брати участь у розробці та підготовці Програми страхування, вносити пропозиції щодо формування та впровадження цінової політики загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування – через обєднання закладів охорони здоров’я;

4) отримувати компенсацію збитків, завданих іншими суб‘єктами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхуваннявнаслідок порушення договору або закону.

2. Заклади охорони здоров’я зобов’язані:

1) укласти договір із страховиком про надання медичних послуг відповідно до Програми страхування. Відмова страховику, який має ліцензію на здійснення загальнообов’язкового  соціального медичного страхування, що звернувся для укладання договору не допускається окрім випадків, передбачених цим законом;

2) надавати медичні послуги  застрахованим особам відповідно до стандартів, в обсязі та на умовах, передбачених цим законом, Програмою страхування та договором про надання медичних послуг;

3) у разі неможливості надання застрахованим особам медичної допомоги в межах власної компетенції, залучати відповідних фахівців або направляти їх для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги в інші заклади охорони здоров’я, повідомивши про це страховика в порядку, встановленому Уповноваженим органом;

4) вести облік, встановлений цим законом, іншими нормативно-правовими актами та договором про надання медичних послуг, в Єдиній інформаційній системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, виконувати інші умови договору;

5) вживати заходів, спрямованих на удосконалення надання медичної допомоги, підвищення її якості;

6) сприяти роботі страховика та забезпечувати доступ його фахівців до здійснення контролю за наданням медичної допомоги (медичної послуги), передбаченого цим законом;

7) відшкодувати збитки, завдані іншим суб‘єктамзагальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

8) вчасно надавати інформацію страховику, щодо змін умов медичного обслуговування застрахованих осіб;

9) виконувати інші обов’язки, встановлені законодавством, договорами про надання медичних послуг, рішеннями Уповноваженого органу.

3. Державні та комунальні заклади охорони здоров’я в обов’язковому порядку беруть участь у системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та підключенні до Єдиної інформаційної системи.

4. Приватні заклади охорони здоров’я можуть брати добровільну участь в системі загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

Розділ ІV.

ПРОГРАМА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ. ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

Стаття 15. Програма загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Програма загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (далі – Програма страхування) встановлює сукупність гарантій та вимог до надання громадянам безоплатної медичної допомоги (медичних послуг) та її оплати за рахунок страхових виплат за договорами загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

2. Програма страхування визначає перелік медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення, що надаються закладами охорони здоров’я застрахованим особам за рахунок страхових виплат, здійснених страховиками.

3. Програма загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування повинна містити:

  1. 1)перелік страхових ризиків (визначення груп захворювань, травм або їх наслідків, за якими медична допомога застрахованим особам надається за кошти страхових виплат за договорами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування);
  2. 2)типи закладів охорони здоров’я;
  3. 3)види надання медичної допомоги;
  4. 4) перелік страхових випадків;
  5. 5) перелік виключень зі страхових випадків;
  6. 6)застосування франшизи;
  7. 7)визначення обсягів, методів та строків лікування, профілактичних та реабілітаційних заходів, що забезпечуються Програмою страхування;
  8. 8)перелік критеріїв визначення якості наданих послуг;
  9. 9)порядок здійснення контролю страховиком за наданням медичної допомоги (медичних послуг) та її якістю;
  10. 10) дії застрахованої особи при настанні страхового випадку;
  11. 11)перелік документів, що підтверджують факт настання страхового  випадку, порядок обміну документами між суб’єктами;
  12. 12)порядок і умови здійснення страхової виплати, строк прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати;
  13. 13)підстави для  відмови у здійсненні страхової  виплати;
  14. 14)умови та порядок припинення дії договору страхування;
  15. 15)права та обов’язки сторін.

4. Програма загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування може містити: перелік медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення, які компенсуються за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування частково.

Стаття 16. Порядок затвердження Програми страхування

  1. 1.Програма загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування розробляється на 3 роки Уповноваженим органом спільно за участі страховика та об’єднань інших  суб’єктів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування й подається на затвердження Кабінету Міністрів України до першого червня відповідного року.

Зміни до Програми загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування можуть вноситись щорічно до першого червня.

Програма загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування або зміни до неї затверджується Кабінетом Міністрів України не пізніше першого серпня.

Стаття 17. Страховий випадок

1. Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання медичної допомоги (медичних послуг), передбачених Програмою та договором загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Стаття 18. Договір загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Договір загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату застрахованій або іншій особі,  шляхом оплати отриманих медичних послуг при наданні медичної допомоги за Програмою страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені договором страхування та цим законом строки і виконувати інші умови договору.

2. Договір загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування укладається за типовою формою, що затверджується Уповноваженим органом. Сторони не можуть відступити від типової форми та врегулювати відносини з загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування на власний розсуд.

3. Договір загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування укладається у двох примірниках – для страховика та страхувальника. За бажанням застрахованої особи їй може бути виданий засвідчений витяг з договору – копія договору за виключенням відомостей про інших застрахованих осіб.

4. Укладання договору може підтверджуватися страховим свідоцтвом – картки з носієм інформації в електронному вигляді, що емітується Уповноваженим органом,видається страховиком застрахованій особі та містить відомості про таку особу (прізвище, ім’я, по-батькові, ІПН, інші відомості, передбачені нормативно-правовими актами), а також забезпечує фіксацію випадків звернення застрахованої особи до закладів охорони здоров’я  для отримання медичних послуг, фактів отримання таких послуг та вартості наданих послуг.

5. Особи, визначені п. 1 ч. 2 статті 7 цього закону зобов’язані укласти договори страхування щодо осіб, зазначених у п. 1 ч.  2 ст. 6 не пізніше дня укладання трудового договору з такою особою.

6. Договір загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування повинен містити:

  1. 1)назву документа;
  2. 2)адресу територіального відділення страховика;
  3. 3)прізвище, ім'я,  по  батькові  або  назву  страхувальника  та адресу страхувальника;
  4. 4)перелік застрахованих осіб, їхні прізвища, ім'я,  по  батькові,  дату народження, адресу реєстрації, згоду на укладання щодо них договору  страхування;
  5. 5)зазначення  предмета  договору  страхування;
  6. 6)програму страхування;
  7. 7)перелік страхових ризиків, страхових випадків;
  8. 8)розміри страхового платежу по кожній  застрахованій особі, строки їх  сплати;
  9. 9)строк дії договору;
  10. 10)порядок зміни і припинення дії договору;
  11. 11)умови здійснення страхової виплати;
  12. 12)причини відмови у страховій виплаті;
  13. 13)права та  обов'язки  сторін і відповідальність за невиконанняабо неналежне виконання умов договору;
  14. 14)підписи сторін.

7. Страховик не може відмовити в укладанні договору страхувальнику, який звернувся до нього з відповідною заявою.

Стаття 19. Особливості укладання договорів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування щодо окремих категорій застрахованих

1. Укладання договорів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування щодо осіб, які працюють за сумісництвом, здійснюється роботодавцем за основним місцем роботи.

2. Укладання договорів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування щодо осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, та не є суб’єктами підприємницької діяльності здійснюється замовником робіт (послуг) – роботодавцем – щодо виконавця на термін не менше 3місяців з одноразовою сплатою страхового внеску за весь період дії договору.

Стаття 20. Припинення договору загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність  за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) несплати страхувальником страхових платежів у  встановлені договором   строки.   При   цьому  договір  вважається  достроково припиненим зі спливом 60 (шестидесяти)  календарних днів з останнього дня кінцевого строку сплати платежу, якщо інше не обумовлено типовим договором для окремих категорій страхувальників;

3)  ліквідації  страхувальника  -  юридичної особи або смерті страхувальника  -  фізичної  особи  чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

4) прийняття   судового   рішення   про   визнання   договору страхування недійсним;

5) смертю застрахованої особи;

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

2. Дію договору  страхування щодо застрахованої особи може  бути достроково припинено за обґрунтованою вимогою такої застрахованої особи, якщо ця вимога мотивована систематичним (два та більше разів) порушенням страховиком умов договору страхування, що зафіксовано Уповноваженим органом.

3. При простроченні сплати страхового платежу страхувальником за застраховану(-их) особу(-іб) більш ніж на 15 днів, страховик зобов’язаний  направити страхувальнику вимогу про сплату страхового платежу та повідомити Уповноважений орган про прострочення з оплати.

5. У випадку, якщо договір укладено стосовно двох та більше осіб, дія договору припиняється:

  1. 1)у випадку, передбаченому пункті 2 частинипершої цієї статті – щодо особи , за яку не сплачено страховий платіж;
  2. 2)у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті – щодо особи яка померла;
  3. 3)у випадку, передбаченому частиноюдругою цієї статті – щодо особи яка подала заяву про припинення договору.

6. У разі дострокового припинення дії договору страхування, перерахунок страхових платежів за строк, що залишився до закінчення періоду, за який сплачено платіж, не здійснюється, сплачені страхові платежі не повертаються.

Стаття 21. Наслідки втрати страхувальником прав юридичної особи

1. Якщо страхувальник - юридична особа припиняється  і встановлюються його правонаступники,   права   та   обов'язки  страхувальника переходять до правонаступника.

2. У випадку відсутності правонаступника дія договору припиняється.

Стаття 22. Договір про надання медичних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням

1. Договір про надання медичних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням (далі – Договір про надання медичних послуг) укладається між страховиком та закладом охорони здоров’я та визначає їх взаємні права і обов’язки, а також – обов’язки перед застрахованою особою (пацієнтом) та страхувальником в процесі надання послуг застрахованим особам (пацієнтам) за рахунок коштів страхових виплат.

2. Договір про надання медичних послуг укладається за типовою формою, що затверджується Уповноваженим органом. Сторони не можуть відступити від типової форми та врегулювати відносини з загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування на власний розсуд.

3. Договір про надання медичних послуг повинен містити:

  1. 1)назву документа;
  2. 2) адресу територіального відділення страховика;
  3. 3)назву та адресу закладу охорони здоров’я, відомості про його ліцензію та акредитацію;
  4. 4)перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку;
  5. 5)умови, за яких страховик здійснює виплату страхового відшкодування за договором загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування на рахунок закладу охорони здоров’я;
  6. 6)порядок здійснення страховиком медико-економічного контролю, медико-економічної експертизи та експертизи якості медичної допомоги;
  7. 7)програму страхування;
  8. 8)строк дії договору;
  9. 9)порядок зміни і припинення дії договору;
  10. 10) підстави для  відмови у страховій виплаті, відстрочення такої виплати;
  11. 11)     розрахунки сторін за результатами  медико-економічного контролю, медико-економічної експертизи та експертизи якості медичної допомоги;
  12. 12)права та  обов'язки  сторін;
  13. 13)порядок інформаційного обміну між сторонами;
  14. 14)відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
  15. 15)підписи сторін.

Стаття 23. Укладання договору про надання медичних послуг

  1. 1.Договір про надання медичних послуг укладається закладом охорони здоров’я з страховиком.
  2. 2.Відмова державного чи комунального закладу охорони здоров’я або приватного закладу охорони здоров’я, який прийняв рішення про добровільну участь в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та отримав акредитацію  від укладання договору зі страховиком не допускається крім випадків, коли договір зі страховиком було припинено з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 20 цього Закону.

Стаття 24. Припинення договору про надання медичних послуг

1. Договір про надання медичних послуг припиняється:

1) за згодою сторін;

2) у зв’язку з закінченням строку дії;

3) внаслідок односторонньої відмови від договору закладу охорони здоров’я у випадку систематичного порушення страховиком обов’язків щодо здійснення страхових виплат. Систематичним вважається порушення, якщо воно відбулося два чи більше рази протягом календарного року, зафіксовано у рішеннях Уповноваженого органу,  що не були скасовані або у рішенні суду;

4) внаслідок односторонньої відмови від договору страховика у випадку систематичного порушення закладом охорони здоров’я обов’язків, передбачених Програмою страхування та договором страхування. Систематичним вважається порушення, якщо воно має ознаки, визначені у пункті 3 частини першої  цієї статті;

5) у випадку ліквідації закладу охорони здоров’я;

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

2. Припинення договорупро надання медичних послуг не звільняє сторони від обов’язку щодо проведення розрахунків за вже надані послуги.

Розділ V.

КОШТИ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО  МЕДИЧНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Стаття 25. Кошти системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

1. Кошти системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування складають:

1) асигнування передбачені у державному бюджеті України дляфінансування медичного обслуговування населення на відповідний рік;

2) страхові внески страхувальників;

3) кошти страхових резервів;

2) кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

3) кошти страхових виплат, перераховані закладам охорони здоров’я.

2. Страховики та заклади охорони здоров’я ведуть окремий облік коштів та фінансових операцій в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Стаття 26. Страховий платіж

1. Розмір страхового платежу встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України щороку у законі про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням пропозицій Уповноваженого органу на підставі затвердженої  Програми страхування або доповнень та змін до неї не пізніше першого вересня поточного року.

2. У випадку, якщо Верховною Радою України у поточному році не було ухвалено рішення про встановлення розміру страхового платежу на відповідний рік, у наступному році сплачується страховий платіж, встановлений на поточний рік.

3. Розмір страхового платежу на наступний період розраховується актуарно на підставі статистики страхових виплат за попередні роки та має забезпечувати стійкість фінансової системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування за рахунок еквівалентності коштів страхових резервів щорічним витратам на страхові виплати.

4. Страховий платіж за осіб, визначених у пунктах 8 - 13 частини першої статті 6 цього Закону встановлюється у розмірі 50% страхового платежу за осіб, визначених у пункті 1 частини першої статті 6 цього Закону.

Стаття 27. Порядок та строки сплати страхових платежів

1. Страхові платежі нараховуються і сплачуються щомісячно, виключно в грошовій формі шляхом переказу на поточні рахунки страховика.

2. Страхувальники сплачують страхові платежі у строки, визначені договором страхування, однак  не пізніше:

1) особи, визначені у пунктах 1 - 5 частини другоїстатті 7 цього Закону - 7 числа місяця, що передує періоду, за який сплачується страховий платіж, алене пізніше оплати першої частини заробітної плати застрахованим особам за місяць, що передує періоду, за який сплачується страховий платіж.

2) особи, визначені у пунктах 5 - 6 частини другої статті 7 цього Закону - 10 числа місяця, що передує періоду, за який сплачується страховий платіж

3. Сплачені Страхувальником страхові платежі за договором загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування зменшують фінансовий результат до оподаткування Страхувальника – платника платку на прибуток на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Стаття 28. Формування страхових  резервів загальнообов'язкового соціального медичного страхування. Нормативні витрати на ведення справи.

    1. 1.Страховик формує та веде облік резервів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхуванняна підставі Методики формування страхових резервів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, що затверджується Уповноваженим органом  спільно з Уповноваженим органом.

3. В системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування створюються такі страхові резерви:

1) резерв  поточних страхових виплат;

2) запасний резерв страхових виплат;

3)  резерв для превентивних заходів;

4)  резерв катастроф.

5) інші резерви, передбачені Методикою формування страхових резервів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (надалі – Методика).

4. Джерелами формування коштів страхових резервів є:

1) страхові платежі;

2) доходи від розміщення коштів резервів (тимчасово вільні кошти);

3) кошти, отримані Страховиком внаслідок сплати неустойки, штрафів, пені закладами охорони здоров’я у випадку порушення умов договору про надання медичних послуг;

4) кошти, отримані внаслідок реалізації права вимоги до осіб, винних у западанні шкоди застрахованим особам.

5. Обсяги, у яких грошові кошти, зазначені у пунктах 2 - 4 частини четвертої цієї статті спрямовуються на формування страхових резервів, визначаються Методикою.

6.  На формування всіх страхових резервів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування спрямовується95% кожного одержаного страхового платежу та 95% коштів, отриманих з державного бюджету.

7. Нормативні витрати на ведення справи страховика при здійсненні загальнообов'язкового державного соціального медичного страхуванняскладає 5% страхового платежу.

8. При перевищенні у поточному періоді граничної межі розміру коливань збитковості, затвердженої Уповноваженим органом страховик зобов’язаний за рахунок власних коштів додатково сформувати запасний резерв страхових виплат у розмірі та у строки, визначені Методикою формування страхових резервів загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

Стаття 29. Розміщення коштів страхових резервів загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

1. Кошти страхових резервів повинні розміщуватися у державних банках України та мають бути представлені активами таких категорій:

1)  грошові  кошти  на  поточному рахунку;

2) банківські вклади (депозити);

3) валютні вкладення згідно закону.

2. Обмеження щодо мінімальних та максимальних обсягів активів кожної категорії, встановлюються Уповноваженим органом.

3. Типові форми договорів розрахункових, депозитних та інших рахунків затверджуються Уповноваженим органом спільно з  Національним банком України.

4. Звернення стягнення на кошти страхового резерву для задоволення інших вимог аніж щодо стягнення страхових виплат за договорами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування не допускається.

5. Резерв  поточних страхових виплат (оплати медичних послуг) та запасний резерв  страхових виплат (запасний резерв оплати медичних послуг) формуються виключно у грошовій формі, кошти резерву розміщуються на банківських рахунках відповідно до частини другої цієї статті.

7. Уповноважений орган здійснює контроль за рахунками, на яких розміщені кошти  страхового резерву на умовах, встановлених  положенням про обіг коштів у системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, що затверджується Уповноваженим органом спільно з Національним банком України. Положенням запроваджується механізм контролю, що унеможливлює використання коштів страхового резерву з іншою метою, аніж здійснення страхових виплат за договорами загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

Стаття 30. Порядок розміщення  та використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування

    1. 1.Кошти Фонду розміщуються на рахунках Фонду, у державних банках.
    2. 2.Кошти Фонду можуть бути використані виключно на:
    1. 1)здійснення страхових виплат;
    2. 2)фінансове забезпечення функціонування та удосконалення Інформаційної системи – у розмірі не більше 1% від усіх надходжень;
    3. 3)забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази – у розмірі не більше 10 % від усіх надходжень.

Стаття 31. Порядок здійснення страхових виплат

    1. 1. Страховик визнає випадок страховим та здійснює страхову виплату закладу охорони здоров’я після отримання необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку, перелік яких визначається договором про надання медичних послуг, Програмою страхування та законодавством.
    2. 2.Строки здійснення виплат встановлюються договором страхування та договором про надання медичних послуг. Договором про надання медичних послуг може бути передбачений порядок авансування витрат на медичні послуги застрахованим особам з подальшим зарахуванням таких коштів та коштів страхових виплат.
    3. 3.Страхові виплати, що здійснюються  за рахунок коштів страхового резерву перераховуються виключно на умовах, встановлених  положенням про обіг коштів у системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, що затверджується Уповноваженим органом спільно з Національним банком України.
    4. 4.За несвоєчасне здійснення страхових виплат з вини страховика страховик несе відповідальність згідно цього закону, інших актів законодавства, а також договору про надання медичних послуг.
    5. 5.Сплата будь-яких фінансових санкцій за рахунок коштів страхових резервів не допускається.
    6. 6.Страхові виплати за рахунок коштів запасного резерву страхових виплат (запасний резерв оплати медичних послуг), резерву катастроф (резерв для превентивних заходів), інвестиційного резерву чи інших резервів, передбачених Методикою формування страхових резервів резерв здійснюються страховиком виключно у випадку вичерпання коштів резерву поточних страхових виплат (оплати медичних послуг).

Стаття 32. Напрямки використання коштів страхових виплат загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування

    1. 1.Страхові виплати за договорами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування можуть спрямовуватися закладами охорони здоров’я на покриття витрат в межах, визначених Програмою страхування відповідно до затвердженої Уповноваженим органом структури тарифу медичної послуги.

Стаття 33. Право вимоги страховика

    1. 1.Страховику належить право вимоги до осіб, відповідальних за завдання шкоди здоров’ю застрахованих осіб, а також до осіб, що мають компенсувати такі витрати відповідно до законодавства – у межах здійснених страхових виплат.

Розділ VI.

УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Стаття 34. Державний нагляд та контроль в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

        1. 1.Державний нагляд за дотриманням вимог законодавства в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування здійснюють центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетентності.
        2. 2.Державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування здійснюється шляхом:

1) ліцензування господарської діяльності з медичної практики та акредитаціїзакладів охорони здоров’я;

2) контролю за укладанням договорів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати страхових платежів страхувальниками;

3) здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням коштів страхового резерву та страхових виплат, в тому числі шляхом проведення перевірок діяльності страховика та закладів охорони здоров’я;

3.  Страховик в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування  не  відповідає   за   зобов'язаннями   держави.

4.  Держава в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування відповідає за зобов'язаннями страховика виключно в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

5. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних   інтересів   суб’єктів загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

Втручання в діяльність суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування з боку державних органів забороняється. Не вважається втручанням в діяльність суб’єктів дії органів державної влади, передбачені законодавством.

Стаття 35. Уповноважений орган

        1. 1.Основним органом, що здійснює державний нагляд, контроль та управління в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є Уповноважений орган.
        2. 2.Основними функціями Уповноваженого органу є:
        1. 1)ведення єдиних державних реєстрів:

а) закладів охорони здоров’я,

б) застрахованих осіб,

в) страхувальників;

        1. 2)ведення єдиної інформаційної бази даних страхових виплат та наданих медичних послуг;
        2. 3)акредитація закладів охорони здоров’я на роботу в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
        3. 4)проведення перевірок страховика та закладів охорони здоров’я в межах своєї компетенції на предмет дотримання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;
        4. 5)розроблення нормативних та методичних документів з загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування у сфері, що віднесена цим Законом до компетенції Уповноваженого органу;

7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

8)  затвердження структури тарифу медичної послуги;

9) здійснення контролю за платоспроможністю страховика відповідно до взятих ним страхових зобов'язань перед страхувальниками та застрахованими особами;

10) здійснення контролю (пруденційного нагляду) за формуванням та використанням резервів страховика;

11)  розрахунок та встановлення граничної межі розміру коливань збитковості та доведення її до відома страховика;

12) забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, підвищення ефективності державного нагляду та управління в сфері цієї діяльності;

13) встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

14) проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до посадових  осіб та медичних спеціалістів страховика, вимог до закладів охорони здоров’я та медичних експертів;

15) участь у міжнародному співробітництві у сфері охорони здоров’я та  медичного страхування, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

16) здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

17) забезпечення функціонування єдиної інформаційної системи.

        1. 3.Уповноважений орган може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Стаття 36. Права Уповноваженого органу

        1. 1.Уповноважений орган має право:
        1. 1)одержувати в установленому порядку від страховика, страхувальників  та закладів охорони здоров’я відомості та звітність щодо їх діяльності, інші відомості, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
        2. 2)проводити перевірки щодо правильності застосування страховиком та закладами охорони здоров’я законодавства про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування, зокрема у випадку надходження інформації від страховика, закладів охорони здоров’я або застрахованих осіб про вчинені правопорушення;
        3. 3)здійснювати акредитацію закладів охорони здоров’я на умовах визначених цим законом та положенням про акредитацію та скасовувати її у випадках, передбачених цим законом;
        4. 4)видавати розпорядження, рішення, інші акти індивідуальної дії  суб’єктам загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування про усунення виявлених порушень вимог законодавства про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування, а у разі їх невиконання – накладати штрафи та/або скасовувати акредитацію;
        5. 5)організовувати атестацію медичних експертів, скасовувати дію атестатів у випадках, передбачених положенням про атестацію;
        6. 6)одержувати в установленому порядку від всіх суб’єктів  загальнообов'язкового соціального медичне страхування, а також медичних експертів документи та інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію, віднесену до конференційної;
        7. 7)зупиняти операції з перерахування коштів в системі загальнообов'язкового соціального медичне страхування у випадку виникнення підозри щодо правомірності таких перерахувань в порядку та на умовах, визначених Положенням про обіг коштів у системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
        8. 8)здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається суб’єктами загальнообов'язкового соціального медичного страхування;

11) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування інформацію та статистичну звітність, отримувати доступ до реєстрів, баз даних, інших відомостей, необхідних для виконання покладених на нього завдань.

Стаття 37. Акредитація закладів охорони здоров’я

        1. 1.Акредитація закладів охорони здоров’я – це механізм визначення можливості закладів охорони здоров’я надавати медичні послуги та отримувати компенсацію їх вартості за рахунок коштів страхових виплат за договорами загальнообов'язкового соціального медичного страхування.
        2. 2.Обов’язковими умовами проходження акредитації є:
        1. 1)наявність ліцензії на медичну практику;
        2. 2)наявність договору про надання медичних послуг, укладеного зі страховиком;
        3. 3)наявність матеріально-технічної бази, що дозволяє підключитися та працювати  у Єдиній інформаційній системі  загальнообов'язкового соціального медичного страхування.Державні та комунальні заклади охорони здоров’я зобов’язані привести свою матеріально-технічну базу у відповідність до вимог цього закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування у термін, передбачений цим законом.
        1. 3.Для проходження акредитації в Уповноваженому органі заклад охорони здоров’я подає:
        1. 1)заяву за формою, встановленою Уповноваженим органом;
        2. 2)засвідчену копію ліцензії на медичну практику;
        3. 3)інформацію про договори, укладені зі страховиками за формою, встановленою Уповноваженим органом;
        4. 4)декларацію про наявність матеріально-технічної бази, що дозволяє підключитися та працювати  у Єдиній інформаційній системі  загальнообов'язкового соціального медичного страхування.
        1. 4.При проведенні акредитації представники Уповноваженого органу мають право відвідати заклад охорони здоров’я з метою перевірки наданих відомостей.
        2. 5.Рішення про акредитацію або відмову в проведенні акредитації ухвалюється Уповноваженим органом не пізніше 10 робочих днів з дня надходження заяви.
        3. 6.Підставами для відмови у проведенні акредитації є надання неповного або недостовірного  пакету документів.
        4. 7.Рішення про відмову в проведенні акредитації повідомляється закладу охорони здоров’я в письмовій формі з зазначенням всіх причин такої відмови.
        5. 8. Заклад охорони здоров’я, що отримав відмову в проведенні акредитації, має право звернутися з повторною заявою після усунення всіх недоліків.
        6. 9.За надання недостовірної інформації Уповноваженому органу заклад охорони здоров’я несе відповідальність, передбачену законодавством.

Розділ VII.

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ,СТРАХОВЕ СВІДОЦТВО

Стаття 38. Єдина інформаційна система загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

        1. 1.Для забезпечення ефективного, прозорого та оперативного функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування створюється Єдина інформаційна система загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (далі - Інформаційна система).
        2. 2.Інформаційна система забезпечує:
        1. 1)автоматизований облік:

а) закладів охорони здоров’я;

б) страхувальників;

в) застрахованих осіб;

г) сплачених страхових платежів;

ґ) звернень застрахованих осіб за отриманням медичних послуг та наданих медичних послуг, що підпадають під дію договору з загальнообов'язкового соціального медичного страхування;

д) страхових виплат;

е) рахунків медичних закладів, відкритих для отримання коштів страхових виплат, рух коштів за рахунками;

є) напрямків використання коштів страхових виплат закладами охорони здоров’я;

ж) рахунків, відкритих страховиками для отримання страхових платежів та розміщення коштів страхових резервів, рух коштів за рахунками, залишки на рахунках.

2) формування та подання банку електронних платіжних документів з підписами уповноважених осіб страховика та Уповноваженого органу на:

а) перерахування страхового відшкодування закладу охорони здоров’я;

б) перерахування частини страхового платежу, що належить страховику (нормативних витрат на ведення справи) з рахунків, відкритих для отримання страхових платежів на інші рахунки страховика.

3.   Інформаційна система існує в електронній формі.

4.   Володільцем Інформаційної  системи є Уповноважений орган.

5. Уповноважений орган забезпечує безперебійне функціонування Інформаційної  системи та збереження інформації, що міститься у ній.

6. Для розробки, запровадження, та забезпечення Єдиної інформаційної системи можуть залучатися кошти саморегулівної організації страховика,   Фонду гарантування загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, інших суб’єктів та учасників загальнообов'язкового соціального медичного страхування, а також кошти з інших не заборонених законом джерел.

Стаття 39. Реєстри в Інформаційній системі

        1. 1.Відомості про  заклади охорони здоров’я, страхувальників та застрахованих осіб існують в Інформаційній системі у вигляді відповідних реєстрів.
        2. 2.Положення про реєстр закладів охорони здоров’я, реєстр страхувальників та реєстр застрахованих осіб затверджуються Уповноваженим органом та визначають: перелік відомостей, що містяться у реєстрах, порядок внесення змін та доповнень до реєстрів права та обов’язки суб’єктів  загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування щодо подання відомостей до реєстрів, перелік таких відомостей.
        3. 3.Уповноважений орган забезпечує оприлюднення реєстру закладів охорони здоров’я на своєму веб-сайті.
        4. 4.Пенсійний фонд на запит Уповноваженого органу безоплатно передає йому наступні відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1) прізвище, ім’я, по-батькові застрахованої особи

2) дата народження;

3) стать;

4) громадянство;

5) номер телефону (за наявності);

6) ідентифікаційний номер (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера);

7) рік, за який внесені відомості;

8) іншу інформацію, необхідну для виконання Уповноваженим органом своїх функцій.

        1. 5.Пенсійний фонд на запит Уповноваженого органу безоплатно передає йому наступні відомості з реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1) податковий номер юридичних осіб (ідентифікаційний номер фізичних осіб - платників податків) або інформацію, що особа, через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера та мають у паспорті відмітку або відповідний запис у безконтактному електронному носії паспорта громадянина України про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;

2) найменування (для фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, - прізвище, ім'я, по батькові);

3) місцезнаходження (для юридичної особи) та місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (для фізичної особи);

4) форма власності;

5) кількість працівників на дату подання звітності та осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами;

6) іншу інформацію, наявну у реєстрі.

6. Міністерства та відомства, центральної органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані безоплатно надавати на запит Уповноваженого органу відомості, необхідні для виконання ним своїх повноважень.

7. Уповноважений орган забезпечує ведення реєстрів як невід’ємної складової частини Інформаційної системи, своєчасне оновлення відомостей у реєстрах, а також захист конфіденційної інформації, що не підлягає оприлюдненню відповідно до цього Закону.

Стаття 40. Страхове свідоцтво

        1. 1.Страхове свідоцтво видається кожній застрахованій особі страховиком на підтвердження укладання щодо неї договору загальнообов'язкового державного соціального страхування.
        2. 2.Страхове свідоцтво існує у вигляді картки з носієм інформації в електронному вигляді, що забезпечує зберігання та передачу до Інформаційної системи відомостей:
        1. 1)про застраховану особу:

а) прізвище, ім’я, по-батькові застрахованої особи;

б) дата народження;

в) стать;

г) громадянство;

г) номер телефону (за наявності);

д) ідентифікаційний номер (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера);

2) про договір страхування:

а)  дата та номер договору;

б)  дата останньої оплати страхового платежу;

в) чинність договору страхування;

3) про звернення за отриманням медичної послуги:

а) дата звернення

б) заклад охорони здоров’я, до якого звернулася особа;

4) інших відомостей, визначених Уповноваженим органом.

3. Уповноважений орган організовує розробку та впровадження програмно-технічного комплексу, який забезпечує інформаційний обмін між Уповноваженим органом, страховиками, закладами охорони здоров’я, в тому числі за допомогою страхового свідоцтва.

4. Вимоги щодо форми, зовнішнього вигляду, інформації, що містить, технічних характеристик, порядку виготовлення та видачі страхового свідоцтва затверджуються Уповноваженим органом.

Розділ VIII.

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ОБСЯГІВ, ТЕРМІНІВ, ЯКОСТІ ТА УМОВ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ (МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ) ПО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОМУ ДЕРЖАВНОМУ МЕДИЧНОМУ СОЦІАЛЬНОМУ СТРАХУВАННЮ

Стаття 41. Організація контролю обсягів, термінів, якості та умов надання медичних послуг.

1. Контроль обсягів, термінів, якості та умов надання медичних послуг закладами охорони здоров’я  в обсягах та на умовах, встановлених Програмою страхування та договором про надання медичних послуг за загальнообов'язковим соціальним страхуванням, здійснюється відповідно до порядку організації та проведення контролю обсягів, термінів, якості та умов надання медичних послуг, що затверджується Уповноваженим органом.

2. Контроль обсягів, термінів, якості та умов надання медичних послуг здійснюється шляхом проведення медико-економічного контролю, медико-економічної експертизи та експертизи якості медичної допомоги.

Стаття 42. Медико-економічний контроль

        1. 1.Медико-економічний контроль – процедура встановлення відповідності відомостей про обсяги наданих медичних послуг застрахованим особам умовам договорів на надання медичних послуг та Положенню про структуру тарифу медичної послуги.
        2. 2.Медико-економічний контроль здійснюється:

страховиком при ухваленні рішення про здійснення страхової виплати чи про відмову у її здійснені;

Уповноваженим органом в межах його повноважень при здійсненні страхової виплати.

Стаття 43. Медико-економічна експертиза

        1. 1.Медико-економічна експертиза – це процедура встановлення відповідності фактичних термінів надання медичних послуг та обсягу пред'явлених до оплати медичних послуг записів у первинній медичній документації і обліково-звітної документації закладу охорони здоров’я.
        2. 2.Медико-економічна експертиза може проводитися:
        1. 1)фахівцем-експертом страховика, який має стаж роботи за лікарською спеціальністю не менше п'яти років і які пройшов відповідне навчання з питань експертної діяльності в сфері загальнообов'язкового соціального медичного страхування.
        2. 2)незалежним експертом, який має стаж роботи за лікарською спеціальністю не менше п'яти років і який пройшов відповідне навчання з питань експертної діяльності в сфері обов'язкового медичного страхування та включений до Реєстру незалежних експертів в сфері загальнообов'язкового соціального медичного страхування.
        1. 3.Порядок проведення медико-економічної експертизи, вимоги до підготовки експертів, порядок ведення Реєстру незалежних експертів в сфері загальнообов'язкового соціального медичного страхування, а також випадки, коли проведення  медико-економічної експертизи незалежним експертом є обов’язковим, визначаються Уповноваженим органом.
        2. 4.Уповноважений орган може призначити медико-економічну експертизу будь-якому експерту з числа наявних у Реєстрі незалежних експертів в сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування у випадку виникнення  обґрунтованих сумнівів в відповідності фактичних термінів надання медичних послуг обсягу послуг, пред'явлених до оплати.
        3. 5.Заклад охорони здоров’я  не має права перешкоджати доступу експертів до матеріалів, необхідних для проведення медико-економічної експертизи, експертизи якості медичної допомоги, і зобов'язаний надавати експертам запитувану ними інформацію.

Стаття 44. Експертиза якості медичної допомоги

        1. 1. Експертиза якості медичної допомоги - це процедура виявлення порушень при наданні медичної допомоги, в тому числі оцінка своєчасності її надання, правильності вибору методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, ступеня досягнення запланованого результату.
        2. 2.Експертиза якості медичних послуг проводиться експертом якості медичних послуг, включеним до Реєстру незалежних експертів якості медичних послуг. Експертом якості медичних послуг є лікар - фахівець, який має вищу освіту, свідоцтво про акредитацію фахівця або сертифікат фахівця, стаж роботи за відповідною лікарською спеціальністю не менше 10 років і пройшов підготовку з питань експертної діяльності в сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування за програмою, затвердженою Уповноваженим органом.
        3. 3.Страховик, Уповноважений орган або заклад охорони здоров’я  мають право замовити експертизу якості медичних послуг будь-якому експерту, включеному до  Реєстру незалежних експертів якості медичних послуг. Підставою для замовлення експертизи якості медичних послуг Уповноваженим органом є і тому числі надходження скарги від застрахованої особи на якість або обсяг наданих медичних послуг.
        4. 4.Порядок проведення експертизи якості медичних послуг, вимоги до підготовки експертів, порядок ведення Реєстру незалежних експертів якості медичних послуг, визначаються Уповноваженим органом.
        5. 5.Заклад охорони здоров’я  не має права перешкоджати доступу експертів до матеріалів, необхідних для проведення медико-економічної експертизи, експертизи якості медичної допомоги, і зобов'язана надавати експертам запитувану ними інформацію.

Стаття 45. Наслідки виявлення порушень за результатами медико-економічного контролю

        1. 1.За результатами контролю обсягів, термінів, якості та умов надання медичної допомоги застосовуються заходи, передбачені умовами договору про надання медичних послуг, цим законом та іншими актами законодавства.
        2. 2.Спори, що виникають між суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, вирішуються в порядку, передбаченому укладеним між ними договором та законодавством.

Розділ ІX.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Стаття 46. Загальні засади відповідальності за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

        1. 1.Особи, винні в порушенні законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
        2. 2.Посадові, інші фізичні особи винні в порушенні законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
        3. 3.Особи, що порушили умови договорів страхування, про надання медичних послуг, несуть відповідальність, передбачену такими договорами.

Стаття 47. Відповідальність страховика за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

1.  За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Уповноваженому органу - у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2. За ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення іншого акту індивідуальної дії Уповноваженого органу про усунення порушень при здійсненні загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування - у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3.  Сплата штрафу не звільняє страховика від обов’язку усунути порушення.

4. Штрафи, передбачені частиною першою цієї статті, накладаються Уповноваженим органом.

5. Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.

6. Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій є виконавчим документом.

Стаття 48. Відповідальність осіб, які зобов’язані укласти договори загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, страхувальників за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

        1. 1.Особи, визначені пунктами 1 – 6 частини першої статті 7 цього закону, які не уклали договори загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування щодо осіб, які мають бути застрахованими відповідно до цього закону, сплачують штраф у розмірі суми всіх страхових платежів, які підлягали б сплаті за застрахованих осіб з моменту, коли договори страхування мали бути укладені до дати виявлення правопорушення.
        2. 2.Страхувальники, які  не сплатили страхові платежі за застрахованих осіб в порядку, передбаченому укладеними договорами страхування, сплачують штраф у розмірі суми всіх несплачених страхових платежів.
        3. 3.За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації на запит Уповноваженого органу особи, визначені пунктами 1 – 6 частини першої статті 7 цього Закону, а також страхувальники сплачують штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
        4. 4.Сплата штрафу, передбаченого частиною третьою цієї статті не звільняє від обов’язку усунути порушення.
        5. 5.Штрафи, передбачені частиною першою цієї статті, накладаються уповноваженим органом.
        6. 6.Штрафи, передбачені частинамипершою - другою цієї статті, накладаються органом, до компетенції якого віднесено здійснення контролю за наявністю договорів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та своєчасністю сплати страхових платежів.
        7. 7.Рішення про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.
        8. 8.Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій є виконавчим документом.

Стаття 49. Відповідальність закладів охорони здоров’я за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

        1. 1.За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Уповноваженому органу заклади охорони здоров’я сплачують штраф  у розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
        2. 2.Сплата штрафу, передбаченого частиною третьою цієї статті, не звільняє від обов’язку усунути порушення.
        3. 3.Штрафи, передбачені частиною першою цієї статті, накладаються Уповноваженим органом.
        4. 4.Рішення про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.
        5. 5.Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій є виконавчим документом.

Розділ X.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року.

2. Кабінету Міністрів України:

1) у місячний строк з дня опублікування цього Закону підготувати та затвердити Положення про Уповноважений орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

2) разом із проектом Закону України про Державний бюджет України на 2018 рік подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо встановлення розміру страхового платежу на відповідний бюджетний період.

3. Уповноваженому органувиконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, протягом шести місяців з дня свого утворення:

1) розробити та затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, інші нормативно-правові акти, ухвалення яких віднесено до компетенції Уповноваженого органу, необхідні для виконання цього Закону.

2) забезпечити розробку та функціонування Єдиної інформаційної системи.

4. Кабінету Міністрів України, Національному банку України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом року з дня опублікування цього Закону:

1) підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

4) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

5. Державним та комунальним закладам охорони здоров’я:

1) впродовж одного року з дня набуття чинності Положенням про акредитацію закладів охорони здоров’я пройти акредитацію в Уповноваженому органі.

6. Місцевим громадам, що мають у власності заклади охорони здоров’я, що є суб’єктами загальнообовязкового державного соціального медичного страхування, впродовж одного року з дня набуття чинності цим Законом вжити заходів щодо приведення матеріально-технічної бази таких закладів у відповідність до вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

6. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) Частину сьому статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №  2-3, ст. 11 із наступними змінами) доповнити новим реченням такого змісту:

"Не нараховується не утримується єдиний внесок зі страхових платежів та страхових виплат за договорами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.".

2) У Законі України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами):

Пункт 1) частини першої статті 7 викласти в такійредакції:

"1) загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування";

статтю 31 доповнити частиною 16 наступного змісту:

"Кошти резервів загальнообов’язкового соціального медичного страхування не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами загальнообов’язкового соціального медичного страхування.".

У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцять четверту вважати відповідно частинами сімнадцятою - двадцять п’ятою.

3) Доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) новою статтею 1656 такого змісту:

"Стаття 1656. Порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування

Порушення обов’язків щодо укладання договорів загальнообов’язкового соціального медичного страхування особами, які зобов’язані укласти такі договори відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне  страхування", -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, зазначене у частині першій цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несплата або несвоєчасна сплата страхових платежів за договорами загальнообов'язкового соціального медичного страхування, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами системи загальнообов'язкового соціального медичного страхування -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста пятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста пятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.".

5) Частину другу статті 7 Закону України "Про захист персональних даних" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481) доповнити новим пунктом 9 такого змісту:

"9) здійснюється страховиком, який уклав договір загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування  суб’єкта персональних даних".

6) частину першу статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19) після абзацу четвертого доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту:

"медична послуга – комплекс спеціальних  заходів, спрямованих на надання медичної допомоги, забезпечення ліками та засобами медичного призначення, який здійснюється закладами охорони здоров’я та має вартісну оцінку; ".

У зв'язку з цим абзаци п’ятий - одинадцятий вважати  відповідно абзацами шостим - дванадцятим.

Голова Верховної Ради

            України                                             

Джерело інформації: офіційний сайт Верховної Ради України http://rada.gov.ua/


Будемо раді вам допомогти в питаннях пов’язаних з організацією та реєстрацією фінансових установ. Індивідуальний підхід до кожного клієнта. Кваліфіковані послуги з питань створення та реєстрації всіх видів фінансових установ, питань отримання ліцензій на фінансові послуги (факторинг, фінансовий лізинг, кредити і т.д.,), відкриття відділень фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 0671013668, 0993869134

Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Кваліфіковані послуги з питань реєстрації фінансових установ

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових установ

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Новини фінансового ринку

Актуальні новини фінансового ринку України

Детально!!!

Питання-відповіді

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Детально!!!

Глосарій фінансового ринку

Визначення, що застосовуються в законодавстві яким регулюються фінансові правовідносини

Детально!!!

Фінансова звітність

Фінансова звітність фінансових установ

Детально!!!

Фінансовий моніторинг

Особливості організації фінансового моніторингу в фінансовій установі

Детально!!!

Новини законодавства

Новини законодавства яким регулюється діяльність фінансових установ

Детально!!!

Актуальні матеріали

Актуальні матеріали на тему створення та діяльності фінансових компаній

Детально!!!

Організація фінансового бізнесу

Організація діяльності фінансових компаній. Організація кредитно-фінансової діяльності в Україні

Детально!!!

Ліквідація фінансової компанії

Анулювання ліцензії фінансової компанії. Виключення фінансової компанії з реєстру фінансових установ

Детально!!!

Продаж фінансових компаній

Компанія виступить консультантом з питань супроводу процедури переоформлення корпоративних прав на фінансову компанію, а так само супроводить процес внесення змін до контролюючих органів

Детально!!!

Супровід діяльності фінансових компаній

Супровід діяльності фінансових установ

Детально!!!

Хто на сайті

На сайті 263 гостя та 0 користувачів