На офіційному сайті Нацкомфінпослуг розміщено для ознайомлення Проект Закону „Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг”.
Як зазначено на сайті Нацкомфінпослуг, Законом України від 22.07.2014 № 1600-VII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб’єктів господарювання” внесені зміни до статті 2 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, якими було поширено сферу дії Закону на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного контролю у сфері страхового нагляду та інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг.

Проект Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг” розроблений з метою встановлення особливості здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання на ринках фінансових послуг та усунення колізії між Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

ПОГОДЖЕНО ПРОЕКТ
Вноситься
Кабінетом Міністрів України
ЮА. ЯЦЕНЮК
“ ” 2015 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести зміни до таких законів України:
1. У Законі України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1; 2011 р., № 52, ст. 591; 2012 р., № 12-13, ст.82):
1) статтю 30 викласти в такій редакції:
„Стаття 30. Заходи державного нагляду (контролю) на ринку фінансових послуг
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює в межах своїх повноважень заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів) на ринках фінансових послуг (крім ринків цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг).
2. Суб’єктами господарювання щодо яких національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснюються заходи державного нагляду (контролю) є учасники ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійовані та споріднені особи.
3. Заходи державного нагляду (контролю) здійснюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, крім частини другої та п’ятої статті 4, частини першої статті 6, частини сьомої та абзацу четвертого і п’ятого частини дев’ятої статті 7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, які не поширюються на відносини, що виникають під час здійснення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів) на ринках фінансових послуг (крім ринків цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг).
4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) з таких підстав:
1) судових рішень, рішень органів досудового розслідування про проведення заходу державного нагляду (контролю);
2) необхідності перевірки виконання суб’єктом господарювання заходів впливу, які застосовувалися національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до такого суб’єкта господарювання;
3) якщо за наслідками заходів державного нагляду (контролю) інших суб’єктів господарювання виявлено факти, які свідчать про порушення цим суб’єктом господарювання вимог законодавства про фінансові послуги;
4) якщо суб’єктом господарювання не подано в установлений термін або протягом установленого строку документів обов’язкової звітності та (або) іншої інформації, яка надається до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до вимог законодавства про фінансові послуги;
5) виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах звітності, в тому числі річної фінансової звітності, у документах, наданих суб’єктом господарювання для отримання ліцензії або отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи або довідки про взяття на облік юридичної особи - суб’єкта господарювання, яка за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, але має визначене законами та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, право надавати фінансові послуги, інших документах, наданих суб’єктом господарювання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до законодавства про фінансові послуги;
6) якщо кількість скарг, які надходять до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від споживачів фінансових послуг та містять ознаки порушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг, у тому числі неналежне виконання суб’єктом господарювання своїх зобов’язань, більша за середній показник по відповідному ринку фінансових послуг. При розрахунку середнього показника береться період (рік, квартал), що передує прийняттю рішення про проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання;
7) реорганізації або ліквідації суб’єкта господарювання;
8) ненадання, несвоєчасного надання або відмови суб’єктом господарювання надати документи або належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) та інформацію, перелічені у вимозі національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
9) наявності відомостей про відсутність суб’єкта господарювання за місцезнаходженням відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, інших реєстрах;
10) дотримання суб’єктом господарювання на будь-яку дату вимог законодавства в частині формування та/або розміщення страхових резервів, інших гарантійних страхових резервних фондів, а також обов'язкових критеріїв і нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами;
11) інші підстави, визначені законами України.
5. У разі якщо за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю) суб’єкта господарювання виявлено порушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня складення акта за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю) приймає розпорядження щодо застосування до суб’єкта господарювання заходу впливу, визначеного частиною першої статті 40 цього Закону (крім заходу впливу про накладення штрафу (штрафної санкції)).
Розпорядження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо застосування заходу впливу складається у двох примірниках: один примірник не пізніше 3 робочих днів з дня прийняття рішення щодо застосування до суб’єкта господарювання заходу впливу вручається або надсилається суб’єкту господарювання для виконання, а другий примірник залишається в національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Розпорядження щодо застосування заходу впливу вважається належним чином врученим, якщо воно надіслане за адресою місцезнаходження суб’єкта господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручене суб’єкту господарювання чи уповноваженому представникові такого суб’єкта.”;
2) пункт 9 частини першої статті 28 після слів „(крім споживачів фінансових послуг)” доповнити словами „їх споріднених та афілійованих осіб”;
3) частину другу статті 39 доповнити реченням такого змісту: „Учасники ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх споріднені та афілійовані особи зобов’язані на вимогу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг своєчасно надавати достовірну інформацію та документи.”;
4) статтю 42 викласти в такій редакції:
„Стаття 42. Порядок застосування штрафних санкцій за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг
1. Штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
2. Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи суб’єкта господарювання та документами, що стосуються справи, в день складення акта надається посадовій особі, яка має право накладати штраф.
3. Посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 5 робочих днів з дня складення акта. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках: один примірник не пізніше 3 робочих днів з дня прийняття рішення про накладення штрафу вручається або надсилається суб’єкту господарювання, а другий примірник залишається в національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Постанова про накладення штрафу вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана за адресою місцезнаходження суб’єкта господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена суб’єкту господарювання чи уповноваженому представникові такого суб’єкта.”.
2. Статтю 2 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст.389; 2009 р., № 49, ст.737; 2010 р., № 34, ст.482; 2010 р., № 34, ст.486; 2011 р., № 23, ст.160; 2011 р., 2011 р., № 50, ст.543; 2011 р., № 48-49, ст.536; 2013 р., № 21, ст.208; 2014 р., № 8, ст.88; 2014 р., № 20-21, ст.712; 2014 р., № 25, ст.890; 2014 р., № 36, ст.1189; 2015 р., № 7-8, № 9, ст.55; 2015 р., № 11, ст.75) після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
„Частина друга та п’ята статті 4, частина перша статті 6, частина сьома та абзац четвертий і п’ятий частини дев’ятої статті 7 цього Закону не поширюються на відносини, що виникають під час здійснення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів) на ринках фінансових послуг (крім ринків цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг).”.
У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою.
ІІ. Прикінцеві положення.
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
2) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України
Джерело інформації: http://nfp.gov.ua/