НАЦКОМФІНПОСЛУГ - оприлюднено проект розпорядження «Про схвалення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання та нагляду за ринками небанківських фінансових послуг» для отримання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань

Як зазначено на офіційному сайті Нацкомфінпослуг, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, повідомляє про оприлюднення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання та нагляду за ринками небанківських фінансових послуг» (далі – проект Закону), схваленого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 30.10.2018 № 1913, для отриманнязауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань.

Нацкомфінпослуг наголошує, що метою проекту Закону є створення фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці на основі розбудови повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно зі стандартами Європейського Союзу, створення умов для належного та ефективного функціонування ринків небанківських фінансових послуг, зміцнення системної стабільності на цих ринках, забезпечення захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг

СХВАЛЕНО

Розпорядження Національної комісії,

що здійснює державне регулювання

у сфері ринків фінансових послуг

від __________ № ________

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання та нагляду заринками небанківських фінансових послуг

________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

1) у статті 560 виключити слова «інша фінансова установа»;

2) у статті984 слово «ліцензія» у всіх відмінках замінити словом«авторизація» у відповідному відмінку.

2. У статті 353Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144) слова «ліцензії на право проведення» замінити словами «авторизації на здійснення».

3. У статті 242 Кодексу торговельного мореплавства України(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52, ст.349):

1) слово «об’єкт» у всіх відмінках замінити словом«предмет» у відповідному відмінку;

2) слово «ліцензії» замінити словом «авторизації».

4. У статті 117 Повітряного кодексу України(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 48-49, ст.536) слово «ліцензію» замінити словом «авторизацію».

5. У Кодексі України з процедур банкрутства:

1) абзац перший частини другої статті 2 викласти в такій редакції:

«2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не поширюється на банки, що виводяться з ринку або ліквідуються відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

2) абзац четвертий пункту 1 статті 64 викласти в такій редакції:

«вимоги кредиторів за договорами страхування, за договорами внесків (вкладів) на депозитні рахунки, укладеними членами кредитної спілки з кредитною спілкою, за договорами управління майном, укладеними управителями ФФБ (ФОН) з установниками управління майном»;

3) стттю 92 викласти в такій редакції:

«Стаття 92. Особливості банкрутства фінансової установи групи Б

1. При розгляді справи про банкрутство фінансової установи групи Б учасником провадження у справі про банкрутство є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Арбітражний керуючий у справі про банкрутство фінансової установи групи Б повинен скласти іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансової установи групи Б.

2. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство фінансової установи групи Б може бути подана в господарський суд боржником, тимчасовим адміністратором призначеним національною комісіяєю, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, або кредитором.

3. Процедура санації, встановлена цим Кодексом, до фінансової установи групи Б не застосовуться.

4. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в такому порядку:

у першу чергу - вимоги фізичних осіб з виплати страхового відшкодування (страхової виплати) за страховими випадками, пов'язаними із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, хворобою, а також зі смертю;

у другу чергу - вимоги фізичних осіб за договорами страхування, крім вимог, визначених абзацом другим частини четвертої цієї статті;

у третю чергу - вимоги юридичних осіб за договорами страхування»;

4) стттю 94 викласти в такій редакції:

«Стаття 94. Особливості банкрутства емітента чи управителя іпотечних сертифікатів

1. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно емітента чи управителя іпотечних сертифікатів іпотечні активи не включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законодавства про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

6. У Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами):

1) в абзаці другому преамбули слова «інтересів споживачів фінансових послуг» замінити словами «прав та інтересів клієнтів фінансових установ»;

2) у статті 1:

у частині першій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

«1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону має право надавати одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України»;

після пункту 1 доповнити пунктом 11 такого змісту:

«11) небанківська фінансова установа - фінансова установа, яка включена до Державного реєстру фінасових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, крім осіб, що провадять діяльність з випуску платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, клірингу, інших форм забезпечення розрахунків, обміну валют, переказу коштів»;

у пункті 6 друге речення виключити;

у пункті 7 перше речення викласти в такій редакції:

«7) учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону надають фінансові послуги; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти»;

після пункту 7 доповнити пунктами 71 та 72 такого змісту:

«71) споживач фінансових послуг (споживач) – фізична особа, яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу для задоволення потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

72) клієнт – фізична особа (у тому числі споживач), фізична особа – підприємець або юридична особа, яка отримує, має намір та відповідно до законодавства може отримати фінансову послугу»;

у пункті 10 слова «споживачів фінансових послуг» замінити словом «клієнтів»;

після пункту 32 доповнити пунктами 33 – 38 такого змісту:

«33) фінансові установи групи А - небанківські фінансові установи, що мають право надавати фінансові послуги, визначені пунктами 5, 6, 91 (в частині послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів) та 11 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі кредитні спілки, які мають намір надавати фінансову послугу, визначену пунктом 6 частини першої статті 4 цього Закону;

34) фінансові установи групи Б - небанківські фінансові установи, що мають право надавати одну з фінансових послуг, визначених пунктами 4, 9, 91 (в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом) та 12 частини першої статті 4 цього Закону, а також інші послуги, прямо передбачені законом. До фінансових установ групи Б належать кредитні спілки (крім кредитних спілок – фінансових установ групи А), страховики, недержавні пенсійні фонди, управителі фондів фінансування будівництва (фондів операцій з нерухомістю). Кредитні спілки, авторизовані на здійснення діяльності з надання фінансової послуги, визначеної пунктом 4 частини першої статті 4 цього Закону, мають право на надання фінансової послуги, визначеної пунктом 6 частини першої статті 4 цього Закону;

35) умови авторизації – нормативно-правовий акт національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, положення якого встановлюють перелік обов’язкових для виконання авторизованими фінансовими установами групи Б вимог, що визначаються відповідно до цього Закону, інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання або позбавлення авторизації на здійснення діяльності з надання фінансових послуг фінансовими установами групи Б;

36) авторизація - внесення до державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, запису про право здійснення діяльності з надання фінансових послуг фінансовою установою групи Б;

37) здобувач авторизації - суб’єкт господарювання, який подав до національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, заяву про авторизацію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, право на здійснення яких має фінансова установа групи Б, разом із підтвердними документами згідно з вимогами умов авторизації;

38) положення про державний реєстр фінансових установ – нормативно-правовий акт національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, що визначає порядок ведення та внесення змін до державного реєстру фінансових установ, порядок подання та розгляду заяви про включення до державного реєстру фінансових установ, та документів, що додаються до відповідної заяви, а також вимоги до таких документів та вимоги до небанківських фінансових установ»;

частину другу виключити;

3) у статті 2:

у частині другій слова «Фінансові установи» замінити словами «Учасники ринків фінансових послуг»;

частину третю після абзацу четвертого доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

«діяльність з надання послуг фінансового лізингу особами, які надають послуги з фінансового лізингу продукції власного виробництва»;

4) у статті 3:

слова «фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам» замінити словами «ринків фінансових послуг»;

після частини першої доповнити частиною другою такого змісту:

«2. Відносини, що виникають у зв‘язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються цим Законом з урахуванням законодавства про захист прав споживачів»;

5) у статті 4:

у частині першій:

пункти 2, 111 та 13 виключити;

у пункті 9 слова «та у системі накопичувального пенсійного забезпечення» виключити;

після пункту 9 доповнити пунктом 91 такого змісту:

«послуги у системі накопичувального пенсійного забезпечення»;

у частині другій друге речення виключити;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг згідно із статтею 21 цього Закону, можуть приймати в межах своїх повноважень рішення про належність послуги до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою цієї статті»;

6) у статті 5:

у назві статті слово «операцій» замінити словом «діяльності»;

у частині першій слова «а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями» виключити;

у частині третій після слова «ліцензії» доповнити словами «або авторизації»;

частину п’яту викласти в такій редакції:

«5. Право надання фінансової послуги, визначеної пунктом 7 частини першої статті 4 цього закону, мають виключно банки та страховики»;

7) у частині першій статті 6:

пункт 11 виключити;

абзац п’ятнадцятий викласти в такій редакції:

«Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції встановлюють додаткові обов’язкові для фінансових установ вимоги до договорів про надання фінансових послуг та умови таких договорів, якщо інше не передбачено законом»;

8) у статті 7:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише після отримання відповідної ліцензії або авторизації, якщо інше прямо не встановлено законом»;

частину третю виключити;

9) у частині четвертій статті 121:

пункт 6 викласти в такій редакції:

«6) відомості включення до Державного реєстру фінансових установ та про авторизацію фінансової установи групи Б»;

у пункті 8 слова «застосування процедури санації фінансової установи» виключити;

10) у пункті 6 частини першої статті 122 слова «споживачам фінансових послуг» замінити словом «клієнтам»;

11) у статті 13:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності ринків фінансових послуг»;

частину другу виключити;

12) після статті 13 доповнити статтями 131 – 133 такого змісту:

«Стаття 131. Особливості припинення фінансової установи групи Б

1. Фінансові установи групи Б припиняються шляхом приєднання або ліквідації в порядку, визначеному законом, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Стаття 132. Припинення фінансової установи групи Б шляхом приєднання

1. Фінансова установа групи Б має право приєднуватись виключно до іншої фінансової установи групи Б.

Фінансова установа групи Б має право приєднувати виключно іншу фінансову установу групи Б.

Приєднання відбувається на підставі відповідних рішень органів управління таких фінансових установ, до повноважень яких статутом віднесено прийняття такого рішення, прийнятих відповідно до закону та дозволу на приєднання, виданого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. З метою отримання дозволу на приєднання фінансова установа групи Б, що приєднує, і фінансова установа групи Б, що приєднується, подають до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спільну заяву про отримання дозволу на приєднання, форма та зміст якої визначаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До заяви про отримання дозволу на приєднання додаються документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Заява про отримання дозволу на приєднання та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, що подаються для одержання дозволу на приєднання. Опис документів складається у двох примірниках.

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на приєднання встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

4. Підставою для залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання є:

1) підписані документи, що додаються до заяви про  отримання дозволу на приєднання, подані не в повному обсязі;

2) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання дозволу на приєднання:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений із порушенням вимог закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3) відсутність у Державному реєстрі фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про небанківську фінансову установу в якості фінансової установи групи Б (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію її припинення, або про її виключення з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

5. У рішенні про залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання зазначається вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення.

6. Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання, фінансові установи групи Б можуть повторно подати заяву про отримання дозволу на приєднання.

Забороняється залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання з підстав, не передбачених цією статтею.

7. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, після встановлення відсутності підстав для залишення без розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання, розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 20 робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на приєднання приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі дозволу на приєднання.

8. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на приєднання за результатом розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання є:

1) висновок національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про неплатоспроможність фінансової установи групи Б, що приєднує іншу фінансову установу групи Б, після завершення процедури приєднання;

2) невідповідність фінансових установ групи Б встановленим законом та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вимогам до фінансових установ групи Б для отримання дозволу на приєднання;

3) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих фінансовими установами групи Б. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих фінансовими установами групи Б до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є встановлення на момент подання документів фінансовими установами групи Б наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цих фінансових установ групи Б. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких фінансовою установою групи Б не могла бути для неї завідомо неналежною.

9. У разі відмови у видачі дозволу на приєднання на підставі пунктів 1 та 2 частини восьмої цієї статті фінансові установи групи Б можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нову заяву про отримання дозволу на приєднання після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

10. У разі відмови у видачі дозволу на приєднання на підставі пункту 3 частини восьмої цієї статті фінансові установи групи Б можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про отримання дозволу на приєднання не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

11. У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про видачу дозволу на приєднання.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на приєднання відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на приєднання та встановлення проблемності фінансової установи групи Б, що приєднує іншу фінансову установу групи Б, після завершення процедури приєднання, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про видачу дозволу на приєднання та встановлює строк на усунення проблемності.

12. Строк прийняття рішення про видачу дозволу на приєднання становить двадцять робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на приєднання.

13. Порядок видачі дозволу на приєднання і вимоги до фінансових установ групи Б для отримання дозволу на приєднання встановлюються законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Після завершення процедури приєднання фінансова установа групи Б, що приєдналася, виключається з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

14. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом трьох місяців з моменту завершення приєднання проводить позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) фінансової установи групи Б, що приєднала іншу фінансову установу групи Б.

Стаття 133. Припинення фінансової установи групи Б шляхом ліквідації за рішенням фінансової установи групи Б

1. Фінансову установу групи Б може бути припинено шляхом ліквідації за рішенням органу управління фінансової установи групи Б, до повноважень якого статутом віднесено прийняття такого рішення, за умови виключення її з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Виключення фінансової установи групи Б з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відбувається з урахуванням порядку, визначеного цим Законом.

2. У разі прийняття фінансовою установою групи Б рішення про ліквідацію така фінансова установа подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяву про ліквідацію, зміст та форма якої визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До заяви про ліквідацію додаються документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Заява про ліквідацію та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, який складається у двох примірниках.

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня подання заяви про ліквідацію призначає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) фінансової установи групи Б.

4. В разі встановлення за наслідками позапланового виїзного заходу контролю (перевірки), визначеного частиною третьою цієї статті, недостатноств майна та грошових коштів фінансової установи групи Б для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг, ліквідація такої фінансової установи групи Б відбувається в порядку, встановленому Розділом VII3 цього Закону.

5. У разі встановлення за наслідками позапланового виїзного заходу контролю (перевірки), визначеного частиною третьою цієї статті, достатності майна та грошових коштів фінансової установи групи Б для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видає дозвіл на ліквідацію фінансової установи групи Б протягом 5 робочих днів після завершення такого позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) такої фінансової установи»;

13) у статті18:

в абзаці третьому після слова «ліцензій» доповнити словами «або авторизацію»;

в абзаці шостому після слова «ліцензій» доповнити словами «або в авторизації»;

14) після статті 18 доповнити статтею 181 такого змісту:

«Стаття 181. Передача портфелю договорів про надання фінансових послуг

1. Портфель договорів про надання фінансових послуг - це сукупність прав та обов’язків за всіма договорами про надання фінансових послуг, які надаються фінансовими установами групи Б.

Передача портфелю договорів про надання фінансових послуг – це перехід прав та обов’язків за договорами про надання фінансових послуг від однієї фінансової установи групи Б до іншої фінансової установи групи Б на підставі письмового договору.

2. Передача портфелю договорів про надання фінансових послуг може відбуватись виключно після отримання дозволу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3. Фінансова установа групи Б має право передавати портфель договорів про надання фінансових послуг тільки фінансовій установі групи Б, яка має право надавати та надає фінансові послуги, передбачені договорами, що входять до складу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

4. До портфелю договорів про надання фінансових послуг можуть включатись тільки діючі договори про надання фінансових послуг.

Законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть встановлюватись особливості передачі портфелю договорів про надання фінансових послуг, в тому числі, істотні умови договору про передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, особливості надання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

5. З метою отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг фінансові установи групи Б на підставі рішень їхніх органів управління, до повноважень яких статутами віднесено прийняття такого рішення, подають до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спільну заяву про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, форма та зміст якої визначаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг додаються документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Заява про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, що подаються для одержання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, який складається у двох примірниках.

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви на отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення. Копія рішення про залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду надається у триденний строк фінансовим установам.

7. Підставою для залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду є:

1) підписані документи, що додаються до заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, подані не в повному обсязі;

2) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений із порушенням вимог закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3) відсутність у Державному реєстрі фінансових установ, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про фінансову установу в якості фінансової установи групи Б (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію її припинення або про її виключення з Державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

8. У рішенні про залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення і пропозиції щодо усунення відповідних недоліків.

9. Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду, фінансові установи групи Б можуть повторно подати заяву про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

Забороняється залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду з підстав, не передбачених цією статтею.

10. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

11. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг за результатом розгляду заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг є:

1) висновок національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про встановлення ознак неплатоспроможності фінансової установи групи Б, що приймає портфель договорів про надання фінансових послуг, після завершення процедури передачі або про неплатоспроможність фінансової установи групи Б, що передає портфель договорів про надання фінансових послуг, після завершення процедури передачі;

2) невідповідність фінансових установ групи Б вимогам, встановленим законом або національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих фінансовими установами групи Б. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих фінансовими установами групи Б до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є встановлення на момент подання документів фінансовими установами наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цих фінансових установ. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких фінансовою установою групи Б не могла бути для неї завідомо неналежною.

12. У разі відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг на підставі пунктів 1-2 частини одинадцятої цієї статті фінансові установи групи Б можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про отримання дозволу на передачу портфелю після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

13. У разі відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг на підставі пункту 3 частини одинадцятої цієї статті фінансові установи групи Б можуть подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нову заяву про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

14. У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг та встановлення ознак проблемності фінансової установи групи Б, що передає портфель договорів про надання фінансових послуг, після прийняття портфелю договорів про надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг та встановлює строк на усунення ознак проблемності.

15. Строк прийняття рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг становить двадцять робочих днів з дня одержання заяви про отримання дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

16. Порядок видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг встановлюється законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

17. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом трьох місяців з моменту передачі портфелю договорів про надання фінансових послуг проводить позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) фінансової установи групи Б, що прийняла портфель договорів про надання фінансових послуг»;

15) у частині першій статті 20:

пункт 1 викласти в такій редакції:

«ведення відповідних державних реєстрів та ліцензування або авторизація діяльності з надання фінансових послуг»;

у пункті 3 слова «крім споживачів фінансових послуг» замінити словами «крім клієнтів»;

16) у частині першій статті 28:

у пункті 2 слова «нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги» замінити словами «законодавством випадках – інші реєстри»;

пункти 3 – 6 викласти в такій редакції:

«3) авторизує фінансові установи групи Б на здійснення діяльності з надання окремих фінансових послуг, визначених цим Законом;

4) установлює обов'язкові вимоги до розміру регулятивного капіталу, критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів (в тому числі тих, що приймаються в покриття резервів) та ризиковості операцій, додержання правил надання фінансових послуг та інші показники і вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, а також правила формування і обліку страхових резервів;

5) встановлює розмір плати за включення до державного реєстру фінансових установ та за авторизацію;

6) затверджує положення про державний реєстр фінансових установ, вимоги до фінансових установ, умови авторизації, порядок контролю за їх додержанням, порядок проведення інспекцій та оформлення їх результатів»;

пункти 8 та 9 викласти в такій редакції:

«8) затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг та порядок контролю за їх додержанням;

9) проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо авторизації та/або реєстрації, без відповідної авторизації та/або реєстрації»;

пункт 15 виключити;

пункт 16 викласти в такій редакції:

«16) встановлює порядки та положення, затвердження яких віднесено до компетенції національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до закону»;

у пункті 19 слово «визначає» замінити словом «встановлює»;

у пункті 22 слова «яким видана ліцензія на» замінити словами «які авторизовані на здійснення діяльності з»;

після пункту 27 доповнити пунктами 28 – 31 такого змісту:

«28) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства до небанківських фінансових установ;

29) ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

30) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

31) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг»;

17) частину другу статті 29 доповнити абзацом першим наступного змісту:

«2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює пруденційний нагляд за фінансовими установами групи Б»;

18) статтю 30 викласти в такій редакції:

«Стаття 30. Інспектування

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює в межах своїх повноважень заходи державного нагляду (контролю) за учасниками ринку фінансових послуг у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг, крім фінансових установ - юридичних осіб публічного права та клієнтів.

2. Заходи державного нагляду (контролю) здійснюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до цього Закону.

3. Метою здійснення заходів державного нагляду (контролю) є виявлення порушень законодавства, що регламентує надання фінансових послуг на ринках фінансових послуг та виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку (крім клієнта).

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснює заходи державного нагляду (контролю) у формі планових інспекцій, позапланових інспекцій та позапланових не виїзних інспекцій.

Планові та позапланові інспекції проводяться за місцем знаходження або за місцем здійснення господарської діяльності учасника ринку фінансових послуг.

Позапланові не виїзні інспекції проводяться в приміщенні національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

5. Для проведення планової або позапланової інспекції національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видає наказ, який має містити найменування учасника ринку фінансових послуг, щодо якого буде здійснюватися планова або позапланова інспекція, та її предмет.

На підставі наказу оформляється посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції, яке підписується Головою або членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до розподілу обов’язків і засвідчується печаткою.

6. Посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції оформляється на бланку національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та має містити:

1) найменування учасника ринку фінансових послуг;

2) місцезнаходження учасника ринку фінансових послуг, щодо діяльності якого проводиться планова або позапланова інспекція;

3) номер і дата наказу, на виконання якого проводиться планова або позапланова інспекція;

4) перелік посадових осіб, які уповноважені проводити планову або позапланову інспекцію, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

5) дата початку та дата закінчення планової або позапланової інспекції;

6) форма заходу державного нагляду (контролю) (планова або позапланова інспекція);

7) підстави для проведення планової або позапланової інспекції;

8) предмет проведення планової або позапланової інспекції;

9) інформація про попередні проведені планові або позапланові інспекції протягом трьох років (форма заходу державного нагляду (контролю) і строк його проведення);

10) період, що перевіряється.

Посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку проведення планової або позапланової інспекції.

7. З метою забезпечення учасником ринку фінансових послуг присутності керівника або іншої уповноваженої особи під час проведення планової інспекції, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вживає заходи попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) учасника ринку фінансових послуг про дату та місце проведення планової інспекції, зокрема за допомогою засобів поштового, факсимільного та/або електронного поштового зв’язку.

8. Про проведення позапланової інспекції учасник ринку фінансових послуг повідомляється в день перевірки, шляхом пред'явлення керівнику учасника ринку фінансових послуг або уповноваженій ним особі посвідчення на проведення позапланової інспекції.

9. Перед початком проведення планової або позапланової інспекції посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов'язані пред'явити керівнику учасника ринку фінансових послуг або уповноваженій ним особі посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу і надати учаснику ринку фінансових послуг копію посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції.

10. Посадова особа національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, без посвідчення на проведення планової або позапланової інспекції та службового посвідчення не має права проводити інспекцію.

Учасник ринку фінансових послуг має право не допускати посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до проведення планової або позапланової інспекції, якщо вони не пред'явили документи, передбачені частиною дев’ятою цієї статті.

11. В разі відмови учасника ринку фінансових послуг у проведенні планової або позапланової інспекції національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, посадові особи, які уповноважені на проведення інспекції складають акт про відмову учасника ринку фінансових послуг у проведенні інспекції.

Відмовою учасника ринку фінансових послуг у проведенні інспекції вважається недопуск уповноважених посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до проведення планової або позапланової інспекції за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета планової або позапланової інспекції на письмову вимогу посадових осіб, відмова в доступі посадових осіб до місць провадження діяльності, об’єктів, що використовуються учасником ринку фінансових послуг при провадженні діяльності, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням учасника ринку фінансових послуг особи, уповноваженої представляти його інтереси на час проведення інспекції).

12. За результатами планової та позапланової інспекції складається акт інспекції, форма якого затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, і публікуються на її офіційній веб-сторінці.

Посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зазначають в акті інспекції стан виконання вимог законодавства учасником ринку фінансових послуг, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зазначають в акті інспекції детальний опис виявлених обставин і ризиків, що можуть негативно вплинути на платоспроможність учасника ринку.

13. В день закінчення інспекції два примірники акта інспекції підписуються посадовими особами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які проводили інспекцію, надаються учаснику ринку фінансових послуг або уповноваженій ним особі для підпису. Протягом двох робочих днів з моменту отримання примірників акта інспекції, в разі згоди з ним, учасник ринку фінансових послуг підписує їх та один примірник передає національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

14. Якщо учасник ринку фінансових послуг не погоджується з актом інспекції, він підписує акт інспекції із зауваженнями.

Зауваження учасника ринку фінансових послуг є невід'ємною частиною акта інспекції.

У разі відмови учасника ринку фінансових послуг підписати акт інспекції посадова особа національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вносить до такого акта інспекції відповідний запис.

Непідписання акта інспекції учасником ринку фінансових послуг або непередача національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг примірника акта інспекції у строки, встановлені цим Законом, вважаються відмовою учасника ринку фінансових послуг підписати акт інспекції.

15. Один примірник акта інспекції залишається у учасника ринку фінансових послуг, а другий - зберігається в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

16. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджує критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення діяльності учасниками ринку фінансових послуг, і періодичність проведення планових інспекцій.

Всі учасники ринку фінансових послуг відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним рівнем ризику.

Залежно від ступеня ризику національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначається періодичність проведення планових інспекцій.

17. Підставами для здійснення позапланових виїзних інспекцій є:

1) подання учасником ринку фінансових послуг письмової заяви до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про проведення позапланової інспекції за його бажанням;

2) виявлення недостовірності даних, наявних у документах обов'язкової звітності, поданих учасником ринку фінансових послуг;

3) перевірка виконання учасником ринку фінансових послуг розпоряджень щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів державного нагляду (контролю);

4) неподання у встановлений строк учасником ринку фінансових послуг документів обов'язкової звітності документів та інформації в ході проведення позапланової невиїзної інспекції без поважних причин, які перешкоджали поданню таких документів або інформації, і настання яких не залежить від волі учасника ринку фінансових послуг;

5) повідомлення посадових осіб органів нагляду та контролю про виявлені в ході виконання контрольно-наглядових повноважень порушення учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства - з метою перевірки додержання учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства у відповідній частині.

Позапланові інспекції можуть проводитись з інших підстав, прямо передбачених законом.

18. Строк проведення планової або позапланової інспекції не може перевищувати тридцяти робочих днів.

Продовження строку проведення планової або позапланової інспекції не допускається.

19. Позапланові невиїзні інспекції проводяться в разі виявлення у документах, що подаються до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, згідно з законодавством, інформації, що вказує на недотримання учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства, - з метою перевірки додержання учасником ринку фінансових послуг вимог законодавства у відповідній частині.

20. Позапланова невиїзна інспекція проводиться шляхом аналізу:

1) обов’язкової звітності, що подається учасником ринку фінансових послуг, та/або

2) документів та інформації, отриманих від учасника ринку фінансових послуг на вимогу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

21. Для проведення позапланової невиїзної інспекції уповноважена особа національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, направляє учаснику ринку фінансових послуг вимогу про надання документів та інформації.

Вимога про надання документів та інформації повинна містити:

1) найменування учасника ринку фінансових послуг;

2) підстави для проведення позапланової не виїзної інспекції;

3) предмет проведення позапланової не виїзної інспекції;

4) вичерпний перелік документів та інформації, які вимагаються;

5) строк надання документів та інформації;

6) інформація про наслідки ненадання документів та інформації на вимогу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Вимога про надання документів та інформації підписується уповноваженою особою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Вимога про надання документів та інформації направляється учаснику ринку фінансових послуг, зокрема за допомогою засобів поштового, факсимільного та/або електронного поштового зв’язку.

Строк надання документів та інформації не може бути меншим п’яти робочих днів.

В разі необхідності більш детального вивчення обставин, що є предметом позапланової невиїзної інспекції, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право направляти учаснику ринку фінансових послуг додаткові вимоги про надання документів та інформації.

22. У разі виявлення порушень законодавства, що підтверджуються документами та інформацією, отриманими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, посадові особи складають акт позапланової не виїзної інспекції, в якому зазначається детальний опис виявлених порушень законодавства. В іншому випадку складається довідка про відсутність порушень законодавства.

23. Порядок проведення інспекцій та оформлення їх результатів встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

19) назву розділу VI викласти в такій редакції:

«Розділ VI

ПРАВО НА ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ НЕБАНКІВСЬКИМИ ФІНАНСОВИМИ УСТАНОВАМИ»

20) статті 34 – 38 викласти в такій редакції:

«Стаття 34. Набуття права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг небанківськими фінансовими установами

1. Небанківські фінансові установи в залежності від виду фінансової послуги, що ними надаються, поділяються на фінансові установи низького ризику (фінансові установи групи А) та високого ризику (фінансові установи групи Б).

2. Суб’єкт господарювання, який має намір надавати одну або кілька фінансових послуг, повинен набути статус небанківської фінансової установи шляхом включення до державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не пізніше одного року з дати його створення як юридичної особи.

3. Небанківська фінансова установа набуває право на здійснення діяльності з надання однієї або кількох фінансових послуг, визначених пунктами 5, 6, 91 (в частині послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів) та 11 частини першої статті 4 цього Закону, та набуває статус фінансової установи групи А з дати включення такої фінансової установи до державного реєстру фінансових установ або внесення запису про право на надання відповідної фінансової послуги такою фінансовою установою до державного реєстру фінансових установ.

Фінансова послуга у системі накопичувального пенсійного забезпечення в частині послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів не може суміщатись з іншими видами фінансових послуг.

4. Небанківська фінансова установа набуває право на здійснення діяльності з надання однієї з фінансових послуг, визначених пунктами 4, 9, 91 (в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом) та 12 частини першої статті 4 цього Закону, та набуває статус фінансової установи групи Б з дати отримання авторизації на здійснення діяльності з надання відповідної фінансової послуги.

Кредитні спілки, авторизовані на здійснення діяльності з надання фінансової послуги, визначеної пунктом 4 частини першої статті 4 цього Закону, мають право на надання фінансової послуги, визначеної пунктом 6 частини першої статті 4 цього Закону.

4. Органом, уповноваженим на прийняття рішення про включення небанківської фінансової установи до державного реєстру фінансових установ та про авторизацію фінансової установи групи Б, є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

5. Контроль за додержанням небанківськими фінансовими установами вимог законодавства, що регулює діяльність небанківських фінансових установ, включаючи додержання ними умов авторизації, здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах повноважень, визначених законодавством.

6. Особливості авторизації окремих фінансових установ групи Б визначаються законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Стаття 35. Оформлення та подання документів до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з метою включення до державного реєстру фінансових установ та отримання авторизації

1. Суб’єкт господарювання, який має намір набути статус небанківської фінансової установи, подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг:

заяву встановленого зразка про включення до державного реєстру фінансових установ, в якій має бути визначено перелік фінансових послуг, які має намір надавати такий суб’єкт господарювання, з урахуванням вимог щодо обмеження суміщення надання окремих видів фінансових послуг;

копію документу, що підтверджує оплату за включення до державного реєстру фінансових установ;

документи, перелік та вимоги до яких визначено положенням про державний реєстр фінансових установ, що підтверджують відповідність суб’єкта господарювання організаційним, кадровим та технологічним вимогам, визначеним положенням про державний реєстр фінансових установ, а також спеціальним вимогам, встановленим законом.

2. Суб’єкт господарювання, який має намір отримати авторизацію, подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг:

заяву встановленого зразка про авторизацію із зазначенням виду фінансової послуги, який має намір надавати такий суб’єкт господарювання;

копію документу, що підтверджує оплату за авторизацію;

документи, перелік та вимоги до яких визначено умовами авторизації, що підтверджують відповідність суб’єкта господарювання організаційним, кадровим та технологічним вимогам, визначеним умовами авторизації, а також спеціальним вимогам, встановленим законом.

3. Документи, подання яких до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передбачено цим Законом з метою включення до державного реєстру фінансових установ або авторизації, можуть бути подані за вибором суб’єкта господарювання:

1) нарочно, відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 та у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про адміністративні послуги";

2) поштовим відправленням з описом вкладення;

3) в електронному вигляді за допомогою порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - портал електронних сервісів).

4. У разі оформлення документів, що складаються суб’єктом господарювання з метою включення до державного реєстру фінансових установ або авторизації відповідно до цілей цього Закону, на паперовому носії вони складаються за допомогою друкувальних засобів або оформлюються рукописним способом.

5. Подання документів в електронному вигляді до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Електронні документи, що подаються суб’єктом господарювання з метою включення до державного реєстру фінансових установ або авторизації відповідно до цілей цього Закону, оформлюються згідно з вимогами законів у сфері електронних документів.

7. Документи, що складаються суб’єктом господарювання з метою включення до державного реєстру фінансових установ або авторизації відповідно до цілей цього Закону, повинні бути викладені державною мовою та підписані уповноваженою на це особою такого суб’єкта господарювання.

8. Заява про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію та підтвердні документи приймаються за описом.

9. Документи, подання яких для включення до державного реєстру фінансових установ або авторизації передбачено цим Законом та прийняті національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до розгляду, поверненню не підлягають.

Стаття 36. Порядок подання та розгляду заяви про включення до державного реєстру фінансових установ та авторизацію

1. Порядок подання та розгляду заяви про включення до державного реєстру фінансових установ, внесення змін до нього, документів, що додаються до відповідної заяви, а також вимоги до таких документів встановлюються законом та положенням про державний реєстр фінансових установ.

2. Порядок подання та розгляду заяви про авторизацію та документів, що додаються до неї, а також вимоги до таких документів встановлюються законом та умовами авторизації.

3. Небанківська фінансова установа, яка має намір набути статус фінансової установи групи Б, повинна отримати авторизацію не пізніше одного року з дати її внесення до державного реєстру фінансових установ.

4. Рішення, прийняті національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за резаультатами розгляду заяв про включення до державного реєстру фінансових установ та авторизацію підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 37. Порядок прийняття до розгляду заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію та підстави для залишення її без розгляду

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

2. Підставою для залишення заяви про включення до державного реєстру фінансових установ без розгляду є:

1) підписані документи, що додаються до заяви про включення до державного реєстру фінансових установ, подані не в повному обсязі;

2) заява про включення до державного реєстру фінансових установ або хоча б один з документів, що додається до такої заяви:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений із порушенням вимог цього Закону та положення про державний реєстр фінансових установ складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з цим Законом та положенням про державний реєстр фінансових установ;

3) подання заяви про включення до державного реєстру фінансових установ з порушенням строків, передбачених цим Законом;

4) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про суб’єкта господарювання, що подав заяву про включення до державного реєстру фінансових установ, або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення.

3. Підставою для залишення заяви про авторизацію без розгляду є:

1) підписані документи, що додаються до заяви про авторизацію, подані не в повному обсязі;

2) заява про авторизацію або хоча б один з документів, що додається до такої заяви:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений із порушенням вимог цього Закону та умов авторизації, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з цим Законом та умовами авторизації;

3) подання заяви про авторизацію з порушенням строків, передбачених цим Законом;

4) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про суб’єкта господарювання, що подав заяву про авторизацію, або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;

5) відсутність у Державному реєстрі фінансових установ відомостей про суб’єкта господарювання, що подав заяву про авторизацію, або наявність рішення про його виключення з Державного реєстру фінансових установ.

4. У рішенні про залишення заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію без розгляду зазначаються:

1) реквізити заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію;

2) вид фінансової послуги, зазначений у заяві про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію;

3) дані про суб’єкта господарювання, що подав заяву про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію (найменування та ідентифікаційний код);

4) вичерпний перелік та опис обґрунтованих підстав для залишення заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію.

5. Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію без розгляду, суб’єкт господарювання може повторно подати відповідну заяву про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію.

6. Забороняється залишення заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію без розгляду з підстав, не передбачених цією статтею.

Стаття 38. Порядок прийняття рішення про включення до державного реєстру фінансових установ та відмову у включенні до державного реєстру фінансових установ

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про включення до державного реєстру фінансових установ без розгляду розглядає її та підтвердні документи, в тому числі отримані на запит національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у включенні до державного реєстру фінансових установ шляхом аналізу поданих документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

2. У разі встановлення наявності підстав для відмови у включенні до державного реєстру фінансових установ  національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає обґрунтоване рішення про відмову у включенні до державного реєстру фінансових установ.

3. Підставою для прийняття рішення про відмову у включенні до державного реєстру фінансових установ  за результатом розгляду заяви про включення до державного реєстру фінансових установ  є:

1) встановлення невідповідності суб’єкта господарювання, що подав заяву про включення до державного реєстру фінансових установ, вимогам положення про державний реєстр фінансових установ, встановленим для провадження виду фінансової послуги, зазначеної в заяві про включення до державного реєстру фінансових установ;

2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання, що подав заяву про включення до державного реєстру фінансових установ.

4. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є встановлення на момент подання документів суб’єктом господарювання наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб’єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб’єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

5. У разі відмови у включенні до державного реєстру фінансових установ суб’єкт господарювання може подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про включення до державного реєстру фінансових установ після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

6. У разі встановлення під час розгляду заяви про включення до державного реєстру фінансових установ відсутності підстав для відмови у включенні до державного реєстру фінансових установ національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про видачу ліцензії.

7. Перелік інформації, що зазначається у рішенні національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за результатами розгляду заяви про включення до державного реєстру фінансових установ визначається положенням про державний реєстр фінансових установ, а у разі прийняття рішення про відмову у включенні до державного реєстру фінансових установ таке рішення обов’язково має включати вичерпний перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у включенні до державного реєстру фінансових установ.

8. Строк прийняття рішення про включення або про відмову у включенні до державного реєстру фінансових установ становить двадцять робочих днів з дня одержання національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяви про включення до державного реєстру фінансових установ.

У разі виявлення розбіжностей та/або помилок у заяві про включення до державного реєстру фінансових установ та/або у поданих разом такою заявою документах національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право направити запит суб’єкту господарювання, який подав заяву про включення до державного реєстру фінансових установ, з метою уточнення даних, щодо яких виявлено такі розбіжності та/або помилки. В такому разі строк прийняття рішення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про включення або про відмову у включенні до державного реєстру фінансових установ становить п’ять робочих днів з дати отримання документів від такого суб’єкта господарювання. У разі відсутності відповіді від суб’єкта господарювання, який подав заяву про включення до державного реєстру фінансових установ, на направлений запит протягом тридцяти календарних днів з дати направлення такого запиту національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про включення або про відмову у включенні такого суб’єкта господарювання до державного реєстру фінансових установ, на підставі документів, отриманих разом із заявою про включення до державного реєстру фінансових установ»;

21) після статті 38 доповнити статтями 381 – 386 такого змісту:

«Стаття 381. Порядок прийняття рішення про авторизацію та відмову в авторизації

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про авторизацію без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови в авторизації шляхом аналізу підтвердних документів, одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів, а також шляхом здійснення заходів державного нагляду і контролю.

2. У разі встановлення наявності підстав для відмови в авторизації національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає обґрунтоване рішення про відмову в  авторизації.

3. Підставою для прийняття рішення про відмову в авторизації за результатом розгляду заяви про авторизацію є:

1) встановлення невідповідності суб’єкта господарювання, що подав заяву про авторизацію, умовам авторизації, встановленим для провадження виду фінансової послуги, зазначеної в заяві про авторизацію;

2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання, що подав заяву про авторизацію.

4. У разі відмови в авторизації суб’єкт господарювання може подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, нову заяву про авторизацію  після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

5. У разі встановлення під час розгляду заяви про авторизацію відсутності підстав для відмови в авторизації національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про авторизацію.

6. Перелік інформації, що зазначається у рішенні національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за результатами розгляду заяви про авторизацію визначається умовами авторизації, а у разі прийняття рішення про відмову в авторизації таке рішення обов’язково має включати вичерпний перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову в авторизації.

7. Особливості порядку розгляду заяви про авторизацію, а також особливості порядку та строки прийняття рішення про авторизацію або про відмову в авторизації визначаються законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Стаття 382. Плата за включення до державного реєстру фінансових установ та авторизацію

1. За включення до державного реєстру фінансових установ суб’єктом господарювання, який має намір набути статус фінансової установи, справляється разова плата в розмірі, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. За авторизацію фінансовою установою групи Б справляється разова плата в розмірі, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3. Плата за видачу ліцензії зараховується до Державного бюджету України і не підлягає поверненню.

Стаття 383. Зміни до державного реєстру фінансових установ

1. Небанківська фінансова установа зобов’язана повідомляти національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про всі зміни даних, які були зазначені в її документах, що додавалися до заяви про включення до державного реєстру фінансових установ або авторизацію, у строки, встановлені положенням про державний реєстр фінансових установ та умовами авторизації відповідно.

2. Фінансова установа групи А (крім адміністратора недержавного пенсійного фонду) у разі наміру внести зміни до державного реєстру фінансових установ в частині зміни переліку фінансових послуг, намір надавати які має така небанківська фінансова установа, подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяву про внесення запису про право на надання фінансової послуги.

3. Порядок розгляду заяви про внесення запису про право на надання фінансової послуги та прийняття рішень за результатами її розгляду національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснюється в порядку, визначеному статтями 36 – 38 для заяви про включення до державного реєстру фінансових установ.

Стаття 384. Виключення з державного реєстру фінансових установ

1. Підставою для прийняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, рішення про виключення з державного реєстру фінансових установ для фінансових установ групи А є заява про виключення з державного реєстру фінансових установ з урахуванням особливостей, передбачених законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг.

2. Суб’єкт господарювання втрачає статус небанківської фінансової установи з дати:

1) прийняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, рішення про виключення з державного реєстру фінансових установ фінансової установи групи А відповідно до частини першої цієї статті;

2) внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення такого  суб’єкта господарювання;

3) для фінансових установ групи А – застосування заходу впливу у вигляді виключення з державного реєстру фінансових установ або прийняття рішення про визнання її фіктивною;

4) для фінансових установ групи Б – прийняття рішення про позбавлення авторизації відповідно до статті 385 цього Закону.

3. Рішення про виключення з державного реєстру фінансових установ може бути оскаржено виключно до суду.

Стаття 385. Позбавлення авторизації

1. Підставою для прийняття рішення про позбавлення авторизації є:

1) заява фінансової установи групи Б про позбавлення авторизації відповідно до статті 386 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг;

2) випадки, визначені цим Законом та іншими законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг.

2. Рішення про позбавлення авторизації набирає чинності з дня його прийняття.

3. Рішення про позбавлення авторизації може бути оскаржено виключно до суду.

Стаття 386. Позбавлення авторизації за заявою фінансової установи групи Б

1. У разі прийняття фінансовою установою групи Б рішення про позбавлення авторизації така фінансова установа подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заяву про позбавлення авторизації, зміст та форма якої визначається умовами авторизації.

2. До заяви про позбавлення авторизації додаються документи, передбачені умовами авторизації.

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви про позбавлення авторизації призначає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) фінансової установи групи Б.

4. У разі встановлення за результатами проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) наявності підстав для відмови в позбавленні авторизації національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня закінчення такого виїзного заходу контролю (перевірки) приймає обґрунтоване рішення про відмову в позбавленні авторизації.

5. Підставою для прийняття рішення про відмову в позбавленні авторизації за результатом розгляду заяви про позбавлення авторизації є недостатність майна та грошових коштів фінансової установи групи Б для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг після подачі заяви про позбавлення авторизації.

6. У разі встановлення за результатами проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) відсутності підстав для відмови в позбавленні авторизації національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 5 робочих днів з дня закінчення такого виїзного заходу контролю (перевірки) приймає рішення про позбавлення авторизації»;

22) назву розділу VII викласти в такій редакції:

«Розділ VII

КОРИГУВАЛЬНІ ЗАХОДИ, ЗАХОДИ ВПЛИВУ ТА ШТРАФНІ САНКЦІЇ»;

23) статті 39 – 41 викласти в такій редакції:

«Стаття 39. Застосування коригувальних заходів, заходів впливу та штрафних санкцій

1. У разі виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку та/або порушень законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує: коригувальні заходи, заходи впливу та штрафні санкції, передбачені законом.

Порядок та умови застосування коригувальних заходів, заходів впливу та штрафних санкцій встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує коригувальні заходи, заходи впливу та штрафні санкції на основі аналізу даних та інформації стосовно обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність учасника ринку та/або порушень, враховуючи наслідки застосування таких заходів та штрафних санкцій.

Стаття 40. Коригувальні заходи та види заходів впливу

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у разі виявлення обставин і ризиків, що можуть негативно впливати на платоспроможність фінансової установи групи Б застосовує коригувальні заходи, що полягають у рекомендації такій фінансовій установі вчинити певні дії або утриматись від вчинення певних дій з метою усунення обставин або уникнення ризиків, що можуть негативно впливати на її платоспроможність.

Коригувальні заходи мають рекомендаційний характер та не є обов’язковими до виконання. Невиконання коригувальних заходів фінансовою установою групи Б є підставою віднесення такої фінансової установи до високого ступеня ризику здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

2. У випадку встановлення порушень законодавства про фінансові послуги, вчинених небанківською фінансовою установою, яка не має ознак фіктивності та не віднесена до категорії проблемних або неплатоспроможних, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з урахуванням особливостей, визначених законом, застосовує такі заходи впливу:

1) письмове застереження, що передбачає обов’язок учасника ринку фінансових послуг припинити дії, які спричинюють порушення законодавства, усунення причин і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень;

2) тимчасово, в тому числі до усунення виявлених порушень, заборонити фінансовій установі укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів з надання фінансових послуг;

3) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

4) виключення фінансової установи групи А з державного реєстру фінансових установ.

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право встановлювати спосіб та умови усунення порушення, його наслідків, а також встановлювати спосіб та умови усунення причин вчинення порушення при застосуванні відповідного заходу впливу.

4. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування заходів впливу може бути оскаржено виключно в суді.

Стаття 41. Штрафні санкції

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує штрафні санкції за:

1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо реєстрації в державному реєстрі фінансових установ та/або авторизації - у розмірі від 10000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) невиконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування заходу впливу - у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розміри штрафних санкцій та порядок їх застосування для окремих груп учасників окремих фінансових ринків визначаються положеннями, затвердженими нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати штрафні санкції разом із заходами впливу, передбаченими статтею 40 цього Закону.

3. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

4. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій, може бути оскаржено в адміністративному суді протягом одного місяця з дня прийняття такого рішення.

У разі неоскарження в суді рішення про застосування штрафних санкцій протягом одного місяця з дня прийняття такого рішення, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку, звертається з заявою про примусове виконання рішення про застосування штрафних санкцій у встановленому законом порядку»;

24) статтю 42 виключити;

25) у статті 43 слова «або його територіальними управліннями» виключити;

26) після статті 43 доповнити новим розділом VII1, назву якого викласти в такій редакції:

«Розділ VII1

ФІКТИВНІСТЬ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ»;

27) статті 44 та 45 викласти в такій редакції:

«Стаття 44. Фіктивність небанківських фінансових установ

1. Небанківські фінансові установи визнаються фіктивними національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у випадку коли:

1) діяльність небанківської фінансової установи не відповідає меті її створення та/або небанківська фінансова установа визнана фіктивною іншими державними органами або

2) небанківська фінансова установа втратила ознаки управління. Ознаками втрати управління є відсутність за місцезнаходженням, відмова учасника ринку фінансових послуг у проведенні планової або позапланової інспекції національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. Ознаки фіктивності, порядок визнання фінансової установи фіктивною та застосування наслідків фіктивності встановлюються законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3. Недержавний пенсійний фонд не може бути визнаний фіктивним.

Стаття 45. Наслідки фіктивності фінансової установи

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в разі виявлення ознак фіктивності фінансової установи групи А, визначених пунктом першим або другим частини першої цієї статті, приймає рішення про визнання такої фінансової установи фіктивною.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в разі виявлення ознак фіктивності фінансової установи групи Б:

визначених пунктом першим частини першої цієї статті – приймає рішення про визнання такої фінансової установи фіктивною та призначає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) такої фінансової установи;

визначених пунктом другим частини першої цієї статті – приймає рішення про визнання такої фінансової установи фіктивною та позбавлення авторизації фінансової установи групи Б.

3. У разі якщо в результаті позапланового виїзного заходу контролю (перевірки), призначеного відповідно до абзацу другого частини другої цієї статті, встановлено:

відсутність у фінансової установи групи Б прострочених зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг перед споживачами, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про позбавлення авторизації такої фінансової установи;

наявність у фінансової установи групи Б прострочених зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг перед споживачами, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про примусову ліквідацію такої фінансової установи в порядку, передбаченому Розділом VII3 цього Закону.

4. Рішення про визнання небанківської фінансової установи фіктивною  направляються такій фінансовій установі та оприлюднюються на офіційному веб-сайті національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на наступний робочий день після їх прийняття»;

28) після статті 45 доповнити новим розділом VII1, назву якого викласти в такій редакції:

«Розділ VII2

ПРОБЛЕМНІСТЬ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬНЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ»;

29) викласти статті 46 та 47 в такій редакції:

«Стаття 46. Проблемність та неплатоспроможність фінансових установ групи Б

1. Фінансова установа групи Б визнається проблемною в разі недотримання нею обов'язкових критеріїв і нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, якості активів та ризиковості операцій, вимог до капіталу та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, встановлених законодавством (далі – фінансові нормативи), та за умови відсутності прострочених зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг перед клієнтами. Законами з регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть встановлюватись інші або особливі підстави для визнання фінансової установи групи Б проблемною.

2. Фінансова установа групи Б визнається неплатоспроможною в разі недотримання нею фінансових нормативів та наявності прострочених зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг перед клієнтами. Законодавством з регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть встановлюватись інші або особливі підстави для визнання фінансової установи групи Б неплатоспроможною.

3. Фінансові нормативи встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

4. Порядок визнання фінансової установи групи Б проблемною або неплатоспроможною встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 47. Визнання фінансової установи групи Б проблемною

1. В разі виявлення ознак проблемності фінансової установи групи Б національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про визнання або невизнання такої фінансової установи проблемною.

У випадку невизнання фінансової установи групи Б проблемною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених частиною другою статті 40 цього закону.

У випадку визнання фінансової установи групи Б проблемною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про направлення пропозиції фінансовій установі групи Б усунути підстави, що стали причиною визнання такої фінансової установи проблемною, шляхом відновлення платоспроможності та про призначення куратора фінансової установи групи Б.

2. Рішення про направлення пропозиції фінансовій установі групи Б усунути підстави, що стали причиною визнання такої фінансової установи проблемною, шляхом відновлення платоспроможності направляються фінансовій установі групи Б на наступний робочий день після їх прийняття.

3. Інформація про визнання фінансової установи групи Б проблемною є конфіденційною»;

30) після статті 47 доповнити статтями 48 – 57 такого змісту:

«Стаття 48. Визнання фінансової установи групи Б неплатоспроможною

1. В разі виявлення ознак неплатоспроможності фінансової установи групи Б національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про визнання або невизнання такої фінансової установи неплатоспроможною.

У випадку невизнання фінансової установи групи Б неплатоспроможною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про направлення пропозиції фінансовій установі групи Б усунути підстави, що стали причиною визнання такої фінансової установи проблемною, шляхом відновлення платоспроможності та про призначення куратора фінансової установи групи Б.

У випадку визнання фінансової установи групи Б неплатоспроможною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про примусову ліквідацію фінансової установи в порядку, передбаченому Розділом VII3 цього Закону.

2. Рішення про направлення пропозиції фінансовій установі групи Б усунути підстави, що стали причиною визнання такої фінансової установи неплатоспроможною, шляхом відновлення платоспроможності або про примусову ліквідацію  направляються такій фінансовій установі на наступний робочий день після їх прийняття.

Стаття 49. Відновлення платоспроможності фінансової установи групи Б

1. Відновлення платоспроможності фінансової установи групи Б – це комплекс заходів, спрямований на усунення причин, що стали підставою для визнання такої фінансової установи проблемною.

2. Порядок здійснення процедури відновлення платоспроможності та затвердження і реалізації плану відновлення платоспроможності фінансової установи групи Б встановлюється законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 50. Початок процедури відновлення платоспроможності

1. Процедура відновлення платоспроможності фінансової установи групи Б розпочинається в разі отримання згоди такої фінансової установи на проходження процедури відновлення платоспроможності.

2. Фінансова установа групи Б протягом двох робочих днів з моменту отримання від національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, пропозиції усунути підстави, що стали причиною визнання такої фінансової установи проблемною зобов’язана надати національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, згоду на проходження процедури відновлення платоспроможності або відмову від проходження процедури відновлення платоспроможності.

3. В разі ненадання фінансовою установою групи Б відповіді на пропозицію усунути підстави, що стали причиною визнання такої фінансової установи проблемною шляхом відновлення платоспроможності у строки, встановлені цією статтею, фінансова установа групи Б вважається такою, що відмовилась від процедури відновлення платоспроможності.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом двох робочих днів з моменту отримання згоди фінансової установи групи Б на проходження процедури відновлення платоспроможності призначає проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) такої фінансової установи.

Стаття 51. Порядок затвердження плану відновлення платоспроможності

1. Фінансова установа групи Б подає на розгляд національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, план відновлення платоспроможності протягом тридцяти робочих днів з дати визнання такої фінансової установи проблемною.

2. Протягом сорока робочих днів з дати визнання фінансової установи групи Б проблемною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення:

1) про затвердження плану відновлення платоспроможності або

2) про відмову в затвердженні плану відновлення платоспроможності та примусову ліквідацію.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право надавати фінансовій установі групи Б рекомендації до плану відновлення платоспроможності.

5. Підставами для прийняття рішення про відмову у затвердженні плану відновлення платоспроможності є:

1) висновок національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про недостатність та невідповідність заходів для усунення причин, що стали підставою для визнання фінансової установи групи Б проблемною;

2) невідповідність плану відновлення платоспроможності вимогам закону та нормативно-правовим актам національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про затвердження плану відновлення платоспроможності в разі відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у затверджені плану відновлення платоспроможності.

7. Затвердження плану відновлення платоспроможності є підставою для звільнення фінансової установи від застосування коригувальних заходів, заходів впливу та штрафних санкцій, передбачених цим Законом.

8. Рішення про затвердження плану відновлення платоспроможності є конфіденційною інформацією і не підлягає розголошенню.

Стаття 52. Вимоги до плану відновлення платоспроможності

1. План відновлення платоспроможності – це документ, який передбачає комплекс заходів по відновленню платоспроможності фінансової установи групи Б, їх послідовність, строки виконання, показники діяльності такої фінансової установи протягом строку виконання плану відновлення платоспроможності та показники діяльності фінансової установи групи Б на момент закінчення строку виконання плану відновлення платоспроможності.

2. Строк виконання плану відновлення платоспроможності не може перевищувати шість місяців.

3. План відновлення платоспроможності може передбачати на період його виконання в тому числі, але не виключно:

1) обов’язок фінансової установи групи Б скликання вищого органу управління такої фінансової установи для прийняття рішень з визначених планом відновлення платоспроможності питань;

2) залучення інвестора, який має відповідати вимогам, встановленим цим Законом для особи, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі, та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3) встановлення індивідуальних фінансових нормативів;

4) встановлення індивідуальних вимог до розміщення та диверсифікації активів;

5) заборону на повне або часткове відчуження активів;

6) повну або часткову заборону на надання фінансових послуг.

Вимоги до плану відновлення платоспроможності встановлюються нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 53. Контроль виконання плану відновлення платоспроможності

1. Фінансова установа групи Б протягом виконання плану відновлення платоспроможності зобов’язана звітуватись про хід виконання плану відновлення платоспроможності не рідше одного разу на місяць. Строк та порядок надання звітності встановлюється в плані відновлення платоспроможності.

2. Поточний контроль за виконанням плану відновлення платоспроможності здійснюється куратором фінансової установи групи Б.

3. В разі недосягнення фінансовою установою групи Б проміжних показників плану відновлення платоспроможності, що підтверджується звітом про хід виконання плану відновлення платоспроможності, така фінансова установа, протягом двох робочих днів з моменту складання такого звіту, зобов’язана надати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг:

1) пояснення про обставин та причин порушення виконання плану відновлення платоспроможності;

2) пропозиції про внесення змін до плану відновлення платоспроможності.

Стаття 54. Внесення змін до плану відновлення платоспроможності

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджує зміни до плану відновлення платоспроможності за умови відсутності підстав, визначених статтею 51 цього Закону для прийняття рішення про відмову у затверджені плану відновлення платоспроможності.

Стаття 55. Закінчення процедури відновлення платоспроможності

1. На наступний робочий день після закінчення строку виконання плану відновлення платоспроможності національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпочинає позаплановий виїзний захід контролю (перевірку) фінансової установи групи Б.

2. В разі встановлення під час позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) усунення підстав, що стали причиною визнання фінансової установи групи Б проблемною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та втрату фінансовою установою групи Б статусу проблемності.

3. В разі встановлення під час позапланового виїзного заходу контролю (перевірки) наявності підстав, що стали причиною визнання фінансової установи проблемною національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації.

4. Рішення, зазначені в частині другій та третій цієї статті, приймаються протягом двох робочих днів з дати закінчення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки).

Стаття 56. Дострокове закінчення процедури відновлення платоспроможності

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності до кінцевої дати плану відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації в наступних випадках:

1) в разі повторного недосягнення фінансовою установою групи Б проміжних показників плану відновлення платоспроможності, що підтверджується звітом про хід виконання плану відновлення платоспроможності;

2) в разі неподання або несвоєчасного подання звіту про хід виконання плану відновлення платоспроможності у порядку та строки, передбачені планом відновлення платоспроможності.

2. Рішення про завершення процедури відновлення платоспроможності та початок процедури примусової ліквідації приймається протягом двох робочих днів з моменту встановлення обставин, визначених цією статтею.

Стаття 57. Куратор фінансової установи групи Б

1. Куратор фінансової установи групи Б призначається рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, одночасно з прийняттям рішення про визнання фінансової установи групи Б проблемною.

2. Куратор фінансової установи групи Б виконує такі функції:

1) здійснення поточного контролю за діяльністю такої фінансової установи;

2) здійснення поточного контролю за виконанням такої фінансовою установою плану відновлення платоспроможності;

3) забезпечення збереження активів такої фінансової установи.

3. Куратор фінансової установи групи Б має право:

1) доступу до всіх приміщень фінансової установи групи Б;

2) отримувати інформацію і документи, що необхідні для виконання його функції;

3) блокувати фінансові операції фінансової установи групи Б в порядку, встановленому положенням про куратора фінансової установи;

4) інші права встановлені положенням про куратора фінансової установи групи Б.

4. Куратор фінансової установи групи Б може бути змінений національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в будь-який час.

5. Вимоги до куратора фінансової установи групи Б, його повноваження та порядок виконання його функцій встановлюються законом та положенням про куратора фінансової установи групи Б, що затверджується рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

31) після статті 57 доповнити новим розділом VII3, назву якого викласти в такій редакції:

«Розділ VII2

ПРИМУСОВА ЛІКВІДАЦІЯНЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ»;

32) після статті 57 доповнити статтями 58 – 62 такого змісту:

«Стаття 58. Примусова ліквідація фінансових установ

1. Примусова ліквідація фінансової установи групи Б – це комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію такої фінансової установи.

Підстави прійняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, рішення про початок процедури примусової ліквідації є:

неплатоспроможність фінансової установи групи Б;

невиконання плану відновлення платоспроможності фінансовою установою групи Б;

відмова фінансової установи групи Б від процедури відновлення платоспроможності;

прийняття рішення про відмову фінансовій установі групи Б у затвердженні плану відновлення платоспроможності;

недостатність майна та грошових коштів для виконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг після прийняття фінансовою установою групи Б рішення про ліквідацію.

2. Початок процедури примусової ліквідації фінансової установи групи Б є підставою для звільнення такої фінансової установи від застосування заходів впливу, передбачених цим Законом.

3. Порядок здійснення процедури примусової ліквідації фінансової установи групи Б встановлюється законом та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 59. Початок процедури примусової ліквідації фінансової установи

1. Процедура примусової ліквідації фінансової установи групи Б починається з дати прийняття рішення про початок процедури примусової ліквідації.

2. Рішення про початок процедури примусової ліквідації оприлюднюється на офіційній веб-сторінці національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на наступний робочий день після його прийняття.

3. В день прийняття рішення про початок процедури примусової ліквідації, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, призначає тимчасову адміністрацію фінансової установи групи Б, а також визначає керівника тимчасової адміністрації (далі – тимчасовий адміністратор) відповідним рішенням.

4. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про призначення тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Стаття 60. Наслідки початку процедури примусової ліквідації фінансової установи та призначення тимчасової адміністрації

1. З дня початку процедури примусової ліквідації фінансової установи групи Б та призначення тимчасової адміністрації призупиняються всі повноваження органів управління фінансової установи групи Б (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів), тощо) та органів контролю (ревізійної комісії, внутрішнього аудиту тощо). Тимчасовий адміністратор набуває всі повноваження органів управління фінансової установи групи Б та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

2. Протягом 15 днів, посадові особи фінансової установи групи Б забезпечують передачу тимчасовому адміністратору матеріальних та інших цінностей такої фінансової установи, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації фінансової установи групи Б. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

3. Правочини, вчинені органами управління та посадовими особами фінансової установи групи Б після початку процедури примусової ліквідації такої фінансової установи, є нікчемними.

4. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог кредиторів фінансової установи групи Б;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) фінансової установи групи Б, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) такої фінансової установи (виконавче провадження щодо фінансової установи групи Б зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) такої фінансової установи, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо фінансової установи групи Б);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань фінансової установи групи Б;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов’язаннями фінансової установи групи Б перед кредиторами.

5. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини четвертої цієї статті, не поширюється на зобов’язання фінансової установи групи Б щодо:

2) витрат, пов’язаних із забезпеченням господарської діяльності такої фінансової установи;

3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників такої фінансової установи;

4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров’я або смертю тощо, що надійшли до такої фінансової установи з дня початку здійснення процедури примусової ліквідації фінансової установи групи Б;

Зобов’язання фінансової установи групи Б, передбачені частиною п’ятою цієї статті, виконуються такою фінансовою установою у межах її фінансових можливостей.

6. З дня початку процедури примусової ліквідації фінансової установи групи Б та призначення тимчасової адміністрації, фінансова установа групи Б позбавляється авторизації.

7. З дати прийняття рішення про початок процедури примусової ліквідації договори про надання фінансових послуг, за якими виникають або можуть виникнути фінансові зобов’язання фінансової установи групи Б, припиняють дію через 30 календарних днів з  дати прийняття рішення про початок процедури примусової ліквідації.

Стаття 61. Повноваження тимчасового адміністратора

1. Тимчасовий адміністратор виконує наступні функції:

1) здійснення інвентаризації активів фінансової установи групи Б;

2) здійснення поточного управління господарської діяльності фінансової установи групи Б;

3) забезпечення збереження активів фінансової установи групи Б;

4) звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство фінансової установи групи Б.

2. Тимчасовий адміністратор має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю фінансової установи групи Б;

2) укладати від імені фінансової установи групи Б будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності такої фінансової установи, здійснення господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення фінансовою установою групи Б будь-яких операцій;

4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині третій статті 58 цього Закону, про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

5) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників фінансової установи групи Б або інших осіб стосовно фінансової установи групи Б;

6) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок фінансової установи групи Б на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в порядку, встановленому нею;

7) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з працівників фінансової установи групи Б, переглядати їх службові обов’язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;

8) зупиняти розподіл капіталу фінансової установи групи Б чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

4. Тимчасовий адміністратор діє від імені фінансової установи групи Б.

5. На виконання своїх повноважень тимчасовий адміністратор:

1) діє без довіреності від імені фінансової установи групи Б, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені фінансової установи групи Б;

2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов’язкові до виконання працівниками фінансової установи групи Б;

3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи групи Б перед національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

4) пидписує заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство фінансової установи групи Б.

6. Будь-яка особа, яка навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до фінансової установи групи Б, його приміщень, засобів зв’язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність за такі протиправні дії згідно із законодавством України. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу тимчасовому адміністратору у процесі здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи групи Б на підставі письмового звернення тимчасового адміністратора.

7. Вимоги до тимчасового адміністратора, його повноваження та порядок виконання його функцій встановлюються законом та Положенням про тимчасового адміністратора фінансової установи групи Б, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 62. Прийняття рішення про ліквідацію фінансової установи

1. Після закінчення інвентаризації активів фінансової установи групи Б тимчасовий адміністратор надає національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зведений звіт про результати здійснення тимчасової адміністрації, форма і вимоги до якого встановлюються Положенням про тимчасового адміністратора фінансової установи групи Б, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

2. Після надання зведеного звіту про результати здійснення тимчасової адміністрації тимчасовий адміністратор протягом п’ятнадцяти робочих днів зертається до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у порядку, встановленому законом.

3. У разі відмови суду у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство або повернення такої заяви без розгляду з причин, що не залежали від дій тимчасового адміністратора, він повідомляє про це національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом п’яти робочих днів з дати отримання такого рішення.

У цьому випадку національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає рішення про завершення тимчасової адміністрації, виключення такої фінансової установи групи Б з державного реєстру фінансових установ та інформує правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників фінансової установи групи Б або інших осіб стосовно фінансової установи групи Б.

Після виключення фінансової установи групи Б з державного реєстру фінансових установ з підстави визначеної в цій статті, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг втрачає повноваження щодо нагляду за такою юридичною особою.

4. У разі відкриття судом провадження у справі про банкрутство тимчасовий адміністратор  повідомляє про це національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом п’яти робочих днів з дати отримання такого рішення.

5. Повноваження тимчасового адміністратора припиняються з дати призначення розпорядника майна у порядку, визначеному законом».

7. У статті 17 Закону України«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 31-32, ст.263) після частини двадцять першої доповнити частиною двадцять другою такого змісту:

«22. Для державної реєстрації рішення про припинення фінансової установи групи Б у зв’язку з прийняттям рішення про примусову ліквідацію фінансової установи групи Б та про призначення тимчасової адміністрації такої фінансової установи подаються:

1) копія рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про примусову ліквідацію;

2) копія рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про призначення тимчасової адміністрації фінансової установи групи Б».

8. У частині першій статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 14, ст.87) після пункту 7 доповнити пунктом 71 такого змісту:

«71) позивачі, які є фінансовими установами групи Б, та щодо яких національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято рішення про примусову ліквідацію та про призначення тимчасової адміністрації фінансової установи групи Б, – за подання позовів про порушення справи про банкрутство фінансової установи групи Б».

9. У Законі України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами):

1) у статті 2:

абзац другий викласти в такій редакції:

«фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку авторизацію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти)»;

в абзацах третьому та дванадцятому слово «ліцензію» замінити словом «авторизацію»;

в абзацах четвертому та сорок першому слово «ліцензію» замінити словом «право»;

в абзаці шістнадцятому слово «ліцензування» замінити словом «авторизації»;

після абзацу сорок п’ятого доповнити новим абзацом сорок шостим такого змісту:

«Страховики мають право займатися тільки тими видами страхування, на які вони мають авторизацію»;

2) частини третю та сьому статті 6 виключити;

3) частину другу статті 7 викласти в такій редакції:

«Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових  тарифівабо методику їх визначення»;

4) у статті 13:

у частині четвертій слова «які мають дозвіл на страхування» замінити словами «яким дозволено займатисьстрахуванням»;

у частині шостій слова «які мають ліцензію на здійснення страхування» замінити словами «яким дозволено займатисьстрахуванням»;

5) у статті 17:

у частині першій слова «при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування» замінити словами «відповідно до порядку реєстрації правил страхування, затвердженому Уповноваженим органом»;

у частині четвертій слова «у видачі ліцензії» замінити словами «в авторизації»;

6) після статті 29 доповнити статтею 291 такого змісту:

«Стаття 291. Передача страхового портфелю

Страховий портфель – це сукупність прав та обов’язків страховика за всіма договорами страхування або частиною договорів страхування в межах одного виду страхування, укладених між ним та страхувальниками (перестрахувальниками).

Передача страхового портфелю – це перехід від одного страховика прав та обов’язків за договорами страхування до страховика на підставі договору. Договір про передачу страхового портфелю може також передбачати перехід права власності від одного страховика до іншого на активи, якими можуть бути представлені страхові резерви відповідно до вимог законодавства.

Передача страхового портфелю відбувається на підставі рішення вищого органу управління страховика, що передає та страховика, що приймає портфель страхування та відповідного дозволу Уповноваженого органу, виданого в порядку, встановленому законом з урахуванням особливостей встановленими цим Законом

До складу страхового портфелю включаються всі діючі, на момент передачі, договори страхування (перестрахування) в межах одного або декількох видів страхування або всі діючі, на момент передачі, договори страхування (перестрахування) страховика.

Для передачі страхового портфелю страховик, що передає страховий портфель, та страховик, що приймає страховий портфель, укладають договір про передачу страхового портфелю, який має бути поданий Уповноваженому органу разом з документами, необхідними для прийняття ним рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

Предметом договору про передачу страхового портфелю є передача одним страховиком (страховик, що передає) іншому страховику (страховик, що приймає) прав та обов’язків за договорами страхування (перестрахування).

Договір про передачу страхового портфелю укладається страховиками в письмовій формі.

Сторонами договір про передачу страхового портфелю є:

1) сторона, що приймає страховий портфель – це страховик, що має авторизацію на види страхування за якими укладені договори страхування (перестрахування) та які включені до складу страхового портфелю;

2) сторона, що передає страховий портфель – це страховик, який є стороною договорів страхування (перестрахування), які включені до складу страхового портфелю.

Договір про передачу страхового портфелю набирає чинності через тридцять календарних днів з моменту видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг Уповноваженим органом.

Договір про передачу страхового портфелю не може бути розірваний або припинений з моменту видачі дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг Уповноваженим органом.

Договір про передачу страхового портфелю повинен передбачати порядок передачі оригіналів договорів страхування (перестрахування) та інших документів, необхідних для виконання зобов’язань за договором про передачу страхового портфелю та договорів, що передаються за ним.

З моменту набрання чинності договору про передачу страхового портфелю до страховика, що приймає, переходять всі права та обов’язки по договорах, що входять до складу страхового портфелю, в тому числі зобов’язання по виплатам страхових відшкодувань за страховими випадками, що настали до переходу страхового портфелю.

З моменту набрання чинності договору про передачу страхового портфелю до страховика, що приймає, переходять права та обов’язки страховика, що передає, по договорах перестрахування ризиків виконання договорів страхування, що входять до складу страхового портфелю, якщо інше не передбачено договором про передачу страхового портфелю.

Страховик, що приймає, звільняється від застосування заходів впливу Уповноваженим органом за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами страхування (перестрахування), що увійшли до складу страхового портфелю, що був прийнятий таким страховиком, на строк, визначений в рішенні Уповноваженого органу про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг.

7. Страховик, що передає, з дня укладання договору про передачу страхового портфелю, не має права на укладання нових договорів страхування (перестрахування) або продовжувати їх дію за видом (видами) страхування, відповідно до яких укладені договори страхування (перестрахування), що включені до страхового портфелю.

Уповноважений орган в день прийняття рішення про видачу дозволу на передачу портфелю договорів про надання фінансових послуг позбавляє такого страховика авторизації на вид (види) страхування за якими були укладені договори страхування (перестрахування), що включені до страхового портфелю, який був переданий»;

7) статті 36, 37, 39 та 43 виключити;

8) у статті 38:

у назві статті слово «Ліцензування» замінити словом «Авторизація»;

частини першу та другу викласти в такій редакції:

«Уповноважений орган авторизує страховиків на провадження конкретних видів страхування в порядку, встановленому законодавством.

Страховики, які одержали авторизацію на провадження страхової діяльності із страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування»;

частиниз третьої по шосту виключити;

частину сьому викласти в такій редакції:

«Уповноважений орган встановлює окремий порядок авторизації, перелік документів, які додаються до заяви для одержання авторизації філією страховика-нерезидента, терміни розгляду заяви філії страховика-нерезидента, а також порядок та підстави позбавлення авторизації філії страховика-нерезидента, виходячи з правил рівного доступу до ринків фінансових послуг»;

після частини сьомої доповнити частиною восьмою такого змісту:

«Уповноважений орган позбавляє авторизації філію страховика-нерезидента, якщо він втратив право на провадження страхової діяльності або якщо його ліквідовано (оголошено банкрутом) у країні, в якій його зареєстровано».

10. У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1; 2013 р., № 30, ст. 344):

1) у статті 49:

у пункті 49.1 слова «має ліцензію» замінити словом «авторизований»;

пункт 49.2 викласти в такій редакції:

«49.2. Підставами для отримання авторизації на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідність умовам авторизації, що встановлюються Уповноваженим органом.

У разі припинення страховиком членства в МТСБУ Уповноважений орган зобов’язаний протягом одного місяця з дня настання таких підстав прийняти рішення про заборону укладання договорів з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ повідомляє Уповноважений орган про припинення страховиком членства в МТСБУ не пізніше дня, наступного за днем такого припинення»;

2) у пункті 51.1 статті 51:

слово «ліцензії» замінити словом «авторизації»;

слова «ліцензійних умов» замінити словами «авторизації в частині»;

3) підпункт «б» пункту 52.2 статті 52 викласти в такій редакції:

«б) відсутність у страховика авторизації на здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або її позбавлення».

11. У частині п’ятій статті 8 Закону України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 14, ст.96) слово «ліцензію» замінити словом «авторизацію».

12. У Законі України «Про кредитні спілки»(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 15, ст.101):

1) статтю 8 викласти в такій редакції:

«Стаття 8. Набуття кредитною спілкою статусу фінансової установи

1. Кредитна спілка після державної реєстрації зобов’язана звернутися до державного органу, який здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю кредитних спілок (далі - Уповноважений орган) для включення її до державного реєстру фінансових установ (далі - Реєстр), у строки, передбачені законом.

2. Порядок включення інформації про кредитну спілки до Реєстру та виключення з нього визначається Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими нормативно-правовими актами»;

2) статтю 9 викласти в такій редакції:

«Стаття 9. Припинення кредитної спілки

1. Кредитна спілка припиняється в результаті приєднання до іншої кредитної спілки, або ліквідації.

Припинення кредитної спілки здійснюється у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, з особливостями, встановленими законом.

2. Ліквідація кредитної спілки провадиться відповідно до вимог цього Закону:

1) за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки;

2) за рішенням суду;

3) у інших випадках, передбачених законом.

3. У разі ліквідації кредитної спілки за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки кредитна спілка зобов’язана в десятиденний строк повідомити про це письмово Уповноважений орган.

4. Повідомлення про ліквідацію кредитної спілки повинне містити:

1) рішення загальних зборів учасників про ліквідацію кредитної спілки;

2) рішення загальних зборів учасників про обрання комісії з припинення кредитної спілки (далі – комісія з припинення);

3) порядок та строки ліквідації кредитної спілки, затверджений загальними зборами членів кредитної спілки.

5. Кредитна спілка разом з повідомленням подає до Уповноваженого органу в порядку, встановленому законодавством:

1) заяву про відкликання кредитній спілці авторизації;

2) заяву про виключення кредитної спілки з реєстру небанківських фінансових установ.

6. Виконання функцій комісії з припинення може бути покладено на спостережну раду кредитної спілки.

7. Ліквідація кредитної спілки за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб.

8. У разі ліквідації кредитної спілки за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки вимоги її кредиторів задовольняються в такій послідовності:

1) у першу чергу – вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті, вимоги за договорами вкладу та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу – вимоги працівників кредитної спілки, членів комісії з припинення, пов’язані з трудовими відносинами;

3) у третю чергу – вимоги щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), вимоги саморегулівної організації кредитних спілок;

4) у четверту чергу – інші вимоги.

Вимоги за однією чергою задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору за такою чергою.

У разі відмови комісії з припинення у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися до суду. За рішенням суду такі вимоги кредитора включаються до ліквідаційного балансу та задовольняються в порядку черговості.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого комісією з припинення для їх пред’явлення, задовольняються за рахунок майна кредитної спілки, що залишилося після задоволення вимог кредиторів заявлених своєчасно.

При цьому вважаються погашеними:

вимоги кредиторів, які не визнано комісією з припинення, якщо кредитор не звертався до суду з позовом;

вимоги, у задоволенні яких кредиторові відмовлено за рішенням суду;

вимоги, не задоволені через відсутність майна.

9. Процедура ліквідації кредитної спілки за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки має бути здійснена у строк не більше року, а у разі наявності у кредитної спілки відокремлених підрозділів – у строк, який не може перевищувати 18 місяців.

10. В разі встановлення недостатності майна та грошових коштів кредитної спілки для виконання її зобов’язань перед кредиторами після прийняття такою кредитною спілкою рішення про ліквідацію та подачі заяви про виключення з Реєстру, її ліквідація відбувається в порядку, встановленому законом»;

3) у статті 25:

у частині другій слово «ліцензування» виключити;

частину третю виключити.

13. У частині першій статті 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 52, ст.377) слова «дозвіл/ліцензію» замінити словом «авторизацію».

14. Пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158) виключити.

15. У Законі України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 47-48, ст. 372):

1) у частині першій статті 1:

абзац другий викласти в такій редакції:

«адміністратор недержавного пенсійного фонду (далі - адміністратор) - юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах цього Закону, та включена до державного реєстру фінансових установ, який ведеться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з правом надання послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів у порядку, встановленому законодавством»;

абзац шістнадцятий викласти в такій редакції:

«недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд) - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному законами України порядку та отримала авторизацію в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом»;

абзац сімнадцятий викласти в такій редакції:

«недержавний пенсійний фонд - суб'єкт другого рівня системи пенсійного забезпечення - недержавний пенсійний фонд, який створений та діє відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення, відповідає вимогам цього Закону для отримання авторизації в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом у накопичувальній системі пенсійного страхування (далі - пенсійний фонд - суб'єкт другого рівня)»;

абзац тридцять шостий викласти в такій редакції:

«страхова організація - страховик, який отримав авторизацію на страхування життя»;

2) частині п’ятій у статті 8:

абзац другий викласти в такій редакції:

«У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами такого фонду за умови отримання відповідної ліцензії у порядку, встановленому законодавством»;

після абзацу другого доповнити абзацом третім такого змісту:

«У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати адміністрування фондом за умови її включення до державного реєстру фінансових установ, який ведеться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з правом надання послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів у порядку, встановленому законодавством»;

3) у частині першій статті 11:

пункт 4 викласти в такій редакції:

«4) включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ, реєстрація пенсійних схем та авторизація в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому нею порядку»;

після пункту 4 доповнити новим абзацом шостим такого змісту:

«Пенсійний фонд отримує авторизацію в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом, одночасно з його включенням до Державного реєстру фінансових установ, який ведеться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

у зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим та викласти його в такій редакції:

«Пенсійний фонд набуває право на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту отримання авторизації в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом»;

4) у частині другій статті 12 слова «який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів» виключити;

5) у пункті 9 частини п’ятої статті 13 слова «скасування наданої одноосібному засновнику такого фонду ліцензії» виключити;

6) пункт 2 частини першої статті 15 доповнити таким словами: «або виключення таких осіб з Державного реєстру фінансових установ, який ведеться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

7) у статті 20:

частини одинадцяту та дванадцяту викласти в такій редакції:

«11. У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами такого фонду за умови отримання відповідної ліцензії у порядку, встановленому законодавством.

У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати адміністрування фондом за умови її включення до державного реєстру фінансових установ, який ведеться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з правом надання послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів у порядку, встановленому законодавством.

При цьому витрати, пов'язані з виконанням функцій адміністрування та управління активами такого пенсійного фонду, здійснюються за рахунок такого засновника.

12. Національний банк України має право самостійно здійснювати зберігання та управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду на підставі відповідних ліцензій.

Національний банк України має право самостійно здійснювати адміністрування створеного ним корпоративного пенсійного фонду.

При цьому витрати, пов'язані з виконанням таких функцій, здійснюються за рахунок засновника»;

8) у статті 201:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 201. Особливості функціонування та авторизації пенсійних фондів - суб'єктів другого рівня»;

у частинах першій та другій слово «ліцензію» замінити словом «авторизацію»;

частину третю виключити;

у частинах першій та другій слово «ліцензії» замінити словом «авторизації»;

частину дев’яту викласти в такій редакції:

«9. У разі якщо вимоги, визначені у частині четвертій цієї статті, пенсійним фондом - суб'єктом другого рівня не виконані протягом шести місяців з дня прийняття рішення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про заборону на укладення нових пенсійних контрактів з учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про позбавлення авторизації на надання послуг у накопичувальній системі пенсійного страхування, наданої цьому фонду.

Позбавлення авторизації на надання послуг у накопичувальній системі пенсійного страхування пенсійним фондом - суб'єктом другого рівня здійснюється у порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, надсилає не пізніш як протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про позбавлення такої авторизації повідомлення раді пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня, щодо якого позбавлено авторизацію, адміністратору цього фонду, особам, які здійснюють управління активами накопичувальної системи пенсійного страхування такого фонду, зберігачу цього фонду, Раді Накопичувального пенсійного фонду та Пенсійному фонду України»;

у частині десятій:

в абзаці першому слова «анулювання виданої йому ліцензії» замінити словами «позбавлення авторизації»;

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3) має право не раніше ніж через три роки з дня винесення рішення про позбавлення авторизації національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на повторне звернення щодо надання авторизації на надання фінансових послуг у накопичувальній системі пенсійного страхування»;

у частині одинадцятій слова «яким видана ліцензія» замінити словами «яких авторизовано»;

9) абзац п’ятий частини першої статті 21 викласти в такій редакції:

«Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна включитись до державного реєстру фінансових установ, який ведеться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з правом надання послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів у порядку, встановленому законодавством»;

10) абзац п’ятий частини першої статті 26 викласти в такій редакції:

«виключення з державного реєстру фінансових установ, який ведеться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

11) у статті 27:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 27. Вимоги до особи, що має намір здійснювати діяльність з адміністрування пенсійних фондів»;

частини першу та другу виключити;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів (крім випадку, зазначеного у частині п'ятій цієї статті), повинна відповідати таким вимогам:

мати сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 2,5 мільйона гривень на день подання документів до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, для включення до державного реєстру фінансових установ;

мати кадри відповідного кваліфікаційного рівня, належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників фонду, які відповідають вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»;

у частині четвертій:

слова «особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів, зобов'язана» замінити словами «адміністратор зобов’язаний»;

слова «особи, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів» замінити словом «адміністратора»;

частини п’яту та шосту викласти в такій редакції:

«5. Право на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів має юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, яка прийняла рішення про самостійне здійснення адміністрування цього фонду, за умови, що:

провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів покладено на юридичну особу - одноосібного засновника корпоративного пенсійного фонду відповідно до положень статуту такого пенсійного фонду;

така юридична особа має технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників фонду та кадри відповідного кваліфікаційного рівня, які відповідають вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

6. Одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого пенсійного фонду, не має права здійснювати діяльність з адміністрування будь-якого іншого пенсійного фонду.

Адміністратор має право здійснювати адміністрування декількох пенсійних фондів одночасно, а також управляти активами пенсійного фонду, адміністратором якого він є, за умови наявності відповідної ліцензії. Адміністратор має право бути адміністратором створеного ним корпоративного пенсійного фонду»;

12) у статті 28:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 28. Особливості виключення адміністратора з державного реєстру фінансових установ»;

частини першу та шосту виключити;

частини з другої по п’яту викласти в такій редакції:

«2. Рішення про виключення адміністратора з державного реєстру фінансових установ направляється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, усім пенсійним фондам, з якими адміністратором укладено договори про адміністрування пенсійного фонду, протягом одного робочого дня з дати прийняття такого рішення та підлягає обов'язковому оприлюдненню у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3. У разі відмови або позбавлення (обмеження) права на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів юридичної особи - одноосібного засновника корпоративного пенсійного фонду, такий засновник зобов'язаний забезпечити внесення відповідних змін до статуту пенсійного фонду, а рада такого пенсійного фонду зобов’язана укласти договір протягом п'яти робочих днів з дати державної реєстрації змін до статуту корпоративного пенсійного фонду з іншим адміністратором.

4. У разі виключення адміністратора з державного реєстру фінансових установ рада такого фонду зобов'язана укласти договір про адміністрування пенсійного фонду протягом п'яти робочих днів з дати отримання такого повідомлення з іншим адміністратором.

5. Адміністратор, якого виключено з державного реєстру фінансових установ, припиняє виконання функцій з адміністрування пенсійного фонду з дня передачі системи персоніфікованого обліку новому адміністратору та зобов'язаний безоплатно надавати допомогу новому адміністратору у виконанні зобов'язань, що виникли до передачі цьому адміністратору системи персоніфікованого обліку»;

13) у статті 21:

у частині першій слова «анулювання ліцензії адміністратора» замінити словами «виключення адміністратора з державного реєстру фінансових установ»;

у частинах першій та другій слова «ліцензію якого анульовано» замінити словами «якого виключено з державного реєстру фінансових установ»;

14) у частині першій статті 53 слово «ліцензію» замінити словом «авторизацію».

16. В абзаці тридцять восьмому частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами) слова «має ліцензію на здійснення страхування життя, а також ліцензію на здійснення страхування довічних пенсій» замінити словами «отримав авторизацію на провадження страхової діяльності із страхування життя».

17. Частину п’яту статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»(Відомості Верховної Ради, 2014, № 50-51, ст.2057 із наступними змінами) доповнити словами «або заборони фінансовій установі укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати дію укладених договорів з надання фінансових послуг».

18. У статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007, № 29, ст.389 із наступними змінами):

частину другу доповнити словами «у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг)»;

у частині четвертій слова «державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг)» виключити.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей закон набирає чинності з дати його офіційного опублікування та вступає в дію через один рік з дати набрання ним чинності.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року
№ 23-93 "Про довірчі товариства" (Відомості Верховної Ради України,
1993 р., № 19, ст. 207; 1995 р., № 14, ст. 93; 2006 р., № 22, ст. 184);

2) Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 1, ст. 1; 2005 р., № 10, ст. 196; 2006 р.,
№ 13, ст. 110; 2010 р., № 34, ст. 486, № 46, ст. 539; 2012 р., № 7, ст. 53;
2013 р., № 51, ст. 716).

3. Кабінету Міністрів України:

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Закономпротягом одного року з дати набрання ним чинності;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Закономпротягом одного року з дати набрання ним чинності.

4. Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом протягом одного року з дати набрання ним чинності.

5. Недержавні пенсійні фонди, включені до державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на дату вступу в дію цього закону, набувають статусу фінансової установи групи Б та є авторизованими в частині послуг з накопичувального пенсійного забезпечення, що надаються недержавним пенсійним фондом, з дати вступу в дію цього закону.

6. Страховики, які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, мали діючі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) в частині послуг у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування, визначених законодавством, та щодо яких не прийнято рішення про анулювання (зупинення) ліцензії, набувають статусу фінансової установи групи Б та є авторизованими в частині послуги, визначеної пунктом 9 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в частині проведення конкретних видів страхування, визначених законодавством, з дати вступу в дію цього закону.

7. Управителі фондів фінансування будівництва (фондів операцій з нерухомістю), які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, мали діючі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) в частині послуг з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, та щодо яких не прийнято рішення про анулювання (зупинення) ліцензії, набувають статусу фінансової установи групи Б та є авторизованими в частині послуги, визначеної пунктом 12 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», з дати вступу в дію цього закону.

8. Кредитні спілки, які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, мали діючі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) в частині послуг із залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення, та щодо яких не прийнято рішення про анулювання (зупинення) такої ліцензії, набувають статусу фінансової установи групи Б та є авторизованими в частині послуги, визначеної пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», з дати вступу в дію цього закону.

9. Кредитні спілки, які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, мали діючі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) лише в частині послуг із надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та щодо яких не прийнято рішення про анулювання (зупинення) такої ліцензії, набувають статусу фінансової установи групи А та мають право набути статусу фінансової установи групи Б, отримавши авторизацію на надання послуги, визначеної пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», протягом одного року з дати вступу в дію цього закону.

10. Фінансові установи, які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, мали діючі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) в частині послуг лише з надання гарантій та поручительств або адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та (або) були включені до державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, лише з видом діяльності довірче управління фінансовими активами, операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів, надання гарантій та поручительств або адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, є такими, що виключені з такого державного реєстру фінансових установ, з дати вступу в дію цього закону.

11. Юридичні особи, які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, були включені до реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, є такими, що виключені з такого реєстру, з дати вступу в дію цього закону.

12. Фінансові установи, які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, мали діючі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) в частині надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, послуги в системі накопичувального пенсійного забезпечення в частині адміністрування недержавних пенсійних фондів, надання послуг з факторингу, з дати вступу в дію цього закону набувають статусу фінансової установи групи А з правом надання фінансових послуг, на які такі фінансові установи мали діючі ліцензії.

13. Фінансові установи, які на день, що передує дню вступу в дію цього закону, не мали діючих ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), або щодо яких було прийнято рішення про анулювання всіх ліцензій, яке не набрало чинності на день, що передує дню вступу в дію цього закону, є такими, що виключені з державного реєстру фінансових установ, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з дати вступу в дію цього закону.

14. У разі якщо на день, що передує дню вступу в дію цього закону, за одержаною заявою про отримання ліцензії національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не прийнято рішення, розгляд такої заяви припиняється.

15. Фінансовим установам привести свою діяльність у відповідність до цього закону протягом одного року з дня вступу його в дію.

ГоловаВерховної Ради України

Джерело інформації: офіційний сайтНацкомфінпослуг https://www.nfp.gov.ua


Будемо раді вам допомогти в питаннях пов’язаних з організацією та реєстрацією фінансових установ. Індивідуальний підхід до кожного клієнта. Кваліфіковані послуги з питань створення та реєстрації всіх видів фінансових установ, питань отримання ліцензій на фінансові послуги (факторинг, фінансовий лізинг, кредити і т.д.,), відкриття відділень фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 0671013668, 0993869134

Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1