Як зазначено на офіційному сайті Нацкомфінпослуг Проект Закону приймається з метою створення однакових конкурентних умов для різних секторів фінансового ринку, комплексного удосконалення механізмів здійснення операцій фінансового лізингу, створення необхідних умов для залучення через механізм лізингу інвестицій в оновлення основних фондів підприємств української економіки. Законопроект передбачає посилення регулювання лізингової діяльності, що позитивно вплине на можливість виконання лізинговими компаніями зобов’язань за довгостроковими договорами фінансування.

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання фінансового лізингу» розроблений відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, та Комплексної системи розвитку фінансового сектору України до 2020 року (далі -  Комплексна програма).

Комплексною програмою передбачено, зокрема, стимулювання розвитку інструментів та інфраструктури фінансового сектору, у тому числі, щодо лізингових компаній.

Актуальність цього питання полягає у низькому рівні розвитку ринку фінансового лізингу в Україні у порівнянні із країнами із розвиненою ринковою економікою, у яких лізинг становить майже третину інвестицій в основні засоби, а в решті країн із високими показниками росту – від 10 до 15% (середній показник по Європі 15-17% від інвестицій в основні фонди фінансується через лізинг, дані LEASEUROPE), а в Україні – лише 3%.

Зважаючи на великий ступінь зносу основних засобів у всіх сферах народного господарства в Україні (за даними Державної служби статистики України на початок 2015 року ступінь зносу основних засобів становить  83,5 %) та відсутність джерел фінансування оновлення основних засобів, фінансовий лізинг може стати дієвим інструментом для розвитку та оновлення інфраструктури підприємств, а також стимулювати приток капіталу в економіку України.

Однією з перепон на шляху активного розвитку ринку фінансового лізингу є недосконалість законодавчого регулювання фінансового лізингу.

З метою удосконалення правового регулювання відносин фінансового лізингу Нацкомфінпослуг розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання фінансового лізингу» (далі – Проект Закону).

СХВАЛЕНО

Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

____________________ № _________

ПОГОДЖЕНО

ПРОЕКТ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо фінансового лізингу

Верховна Рада України постановляє:

1. I.Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. 1.У Кримінальному Кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст. 131 із наступними змінами):

1. 1)у абзаці першому частини першої статті 222 слова „кредитів чи” замінити словами „кредитів, укладення договору фінансового лізингу чи одержання”;

у статті  388:

назву статті та абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

„Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, майна, переданого у фінансовий лізинг, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації

1. Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, або яке передане у фінансовий лізинг, із заставленим майном, або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, або особою, яка є власником заставного майна, або особою, яка є лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт, -”.

2. Статтю 292 Господарського Кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18 – 22, ст. 144 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

„1. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та інших законів України”.

3. У Цивільному Кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 – 44, ст. 356 із наступними змінами):

1) у статті 806:

у частині першій після слова „договором” доповнити словом „фінансового”;

частину другу та третю викласти в такій редакції:

„2. До договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з фінансовим лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом, в частині набуття лізингодавцем у власність речі у продавця (постачальника), з метою передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу, з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

3. Порядок регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом та особливості окремих його видів і форм встановлюються законом та договором.”;

доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

„4. Договір фінансового лізингу підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.”;

1. 2)частину другу статті 807 викласти в такій редакції:

„2. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки, крім тих, що перебувають у приватній власності, природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.”.

4. Частину другу статті 42 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами) після слова „маси” доповнити словами „за виключенням предметів фінансового лізингу.”.

5. У підпункті „у” пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 „Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами) слово „застави” замінити словами „застави, фінансового лізингу, оренди (суборенди) транспортних засобів”.

6. У Законі України „Про фінансовий лізинг” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 16, ст. 68 із наступними змінами):

1) у частині другій статті 1 після слова „зобов’язується” доповнити словами „передати у користування лізингоодержувачу річ, що належить лізингодавцю на праві власності і була набута ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем або”;

2) у статті 2:

у частині першій після слова „у зв’язку з договором” замінити словами „на підставі договору”;

доповнити новими частинами другою та третьою такого змісту:

„2. Державне регулювання надання послуг з фінансового лізингу здійснюється відповідно до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та інших законів.

3. Відносини, що виникають у зв’язку з набуттям юридичною особою (лізингодавцем) у власність речі у продавця (постачальника), з метою передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.”;

1. 3)частину другу статті 3 викласти в такій редакції:

„2. Не можуть бути предметом (об’єктом) лізингу земельні ділянки, крім тих, що перебувають у приватній власності, природні об’єкти.”;

4) абзац другий частини першої статті 4 після слова „лізингоодержувачу” доповнити словами „за договором лізингу, та набула в установленому законом порядку статусу особи, що має право надавати послуги з фінансового лізингу;”;

1. 5)статтю 5 викласти в такій редакції:

„Стаття 5. Сублізинг

1. Сублізинг – це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

 Істотні умови договору сублізингу:

 лізингодавець має право здійснювати контроль за використанням предмету лізингу сублізингоодержувачем;

сублізингоодержувач зобов'язаний користуватися майном, переданим у володіння та користування за договором сублізингу, відповідно до його призначення та умов, визначених договором лізингу;

 лізингоодержувач та сублізингоодержувач несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо належного використання предмету лізингу, передбаченого відповідним договором лізингу та повернення предмету лізингу;

 дострокове припинення або розірвання договору лізингу у випадках, встановлених договором та цим Законом, є підставою для розірвання договору сублізингу та повернення сублізингоодержувачем предмету лізингу;

У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

2. Передання лізингоодержувачем предмета лізингу у користування третій особі (сублізинг) можливе лише за згодою лізингодавця, що надається в письмовій формі.

3. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу.”;

1. 6)частину другу статті 6 викласти в такій редакції:

„2.  Істотними умовами договору лізингу є: 

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

страхування предмету лізингу та/або ризиків,  пов'язаних із виконанням договору лізингу; 

розмір лізингових платежів; 

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 

Договір фінансового лізингу обов’язково повинен містити додаток у якому зазначається:

графік сплати лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті споживачем, розмір, строки та кількість таких платежів;

перелік та орієнтовний розмір інших витрат, що не включено до складу лізингових платежів, але які підлягають сплаті у зв’язку з виконанням договору фінансового лізингу (витрати реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо);

попередження про можливі валютні ризики, що впливатимуть на договір фінансового лізингу, зобов’язання якого виражені в іноземній валюті або умовами договору фінансового лізингу передбачена зміна вартості предмету фінансового лізингу, процентної ставки та/або розміру лізингових платежів в залежності від офіційного курсу гривні до іноземної валюти у випадку зміни офіційного курсу гривні до іноземної валюти з наданням наочних прикладів зміни щомісячного платежу.

Договір фінансового лізингу з фізичною особою підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.”;

1. 7)статті 7 та 8 викласти в такій редакції:

„Стаття 7. Відмова від договору фінансового лізингу

1. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач -  фізична особа, яка не отримала предмет лізингу, має право відмовитись від договору фінансового лізингу протягом 14 календарних днів з дати укладання договору. В такому випадку лізингоодержувачу повертаються всі сплачені на користь лізинодавця платежі. 

Лізингодавець у разі розірвання (припинення) договору фінансового лізингу із зазначених у часті першій цієї статті підстав зобов’язаний повернути лізингоодержувачу сплачені лізингові платежі. 

2. Якщо лізингоодержувач не сплатив за договором лізингу будь-який лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, то лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача в тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

 Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

 Вчинення виконавчого напису на договорах лізингу здійснюється нотаріусом за умови надання:

 1) оригіналу чи засвідченої лізингодавцем копії договору лізингу;

2) довідки лізингодавця про наявність простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів.

При цьому лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем до дати відмови (розірвання) за договором лізингу не підлягають поверненню лізингоодержувачу та є платою за користування предметом лізингу.

3. Відмова від договору фінансового лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

 4. У разі повернення лізингоодержувачем предмета лізингу, в тому числі з підстав дострокового припинення договору лізингу та в інших випадках, визначених договором лізингу та цим законом, лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором лізингу та супровідною документацію на предмет лізингу.

 У разі тимчасової державної реєстрації предмета лізингу на лізингоодержувача, останній повинен зняти його з такого обліку та передати лізингодавцю постійні реєстраційні документи на предмет лізингу. 

5. Лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у разі:

порушення лізингоодержувачем вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснення контролю за лізингоодержувачем у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону», та/або дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України;

інших випадків встановлених законом.”;

Стаття 8. Право власності на предмет лізингу.

1. Договором лізингу може бути передбачено порядок та умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача. 

У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

2. Набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу може визначатися договором лізингу або окремим договором.

3. Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

4. Предмет лізингу не може бути включений до складу ліквідаційної маси у випадку ліквідації лізингоодержувача.”;

1. 8)у статті 10:

у частині першій:

пункти 4 – 7викласти в такій редакції:

„4) у випадках, передбачених законом та договором лізингу, відмовитися від договору лізингу, вимагати повернення предмета лізингу та сплати неустойки у розмірі подвійного лізингового платежу за користування предметом лізингу за час прострочення повернення предмета лізингу;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору лізингу та закону; 

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків та/або сплати інших платежів, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, відповідно до закону та договору; 

7) вимагати повернення предмета лізингу в разі невиконання лізингоодержувачем чи сублізингоодержувачем обов’язку щодо належного використання предмета лізингу за договором лізингу;”;

доповнити новими пунктами 8 та 9 такого змісту:

„8) вимагати усунення будь-яких порушень, що призвели до обмеження права власності лізингодавця на предмет лізингу; 

9) у випадку відмови лізингодавцем від договору та неповернення лізингоодержувачем предмета лізингу на вимогу лізингодавця в терміни передбачені договором лізингу, вимагати дострокової сплати розміру всіх майбутніх лізингових платежів в частині оплати вартості предмета лізингу, якщо інше не передбачено договором.”;

пункт 5 частини другої після слова „лізингу” доповнити словами „якщо інше не передбачено договором лізингу.”

1. 9)у статті 11:

у частині другій:

у пункті 3 слово „платежі” замінити словами „та інші платежі, передбачені договором лізингу;”;

пункт 7 викласти у такій редакції:

„7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового припинення договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором лізингу та супровідною документацію на предмет лізингу.

У разі тимчасової державної реєстрації предмета лізингу на лізингоодержувача, останній повинен зняти його з такого обліку та передати лізингодавцю постійні реєстраційні документи на предмет лізингу.”;

частину третю після слова „договором” доповнити словами „або договором лізингу.”;

10) частину першу статті 12 доповнити новим абзацом такого змісту:

„В разі, якщо предметом лізингу є рухоме майно, його застава може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна.”;

11) у пункті „г” частини другої статті 16 слова „витрати лізингодавця” замінити словом „платежі”.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Джерело інформації: офіційний сайт Нацкомфінпослуг http://nfp.gov.ua