ВРУ - 18.10.2018 року прийнято КОДЕКС УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА
Згідно інформації сайту ВРУ, 18.10.2018 року було прийнято КОДЕКС УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА. За його прийняття проголосувало 237 депутатів.
Згідно пояснювальної записки проекту Кодексу його метою є підвищення ефективності процедур банкрутства, рівня захищеності прав кредиторів, вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні, підвищення рівня виконання контрактів та судових рішень, врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку Держави.
Прийняття КОДЕКСУ УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА:
- забезпечить підвищення ефективності процедур банкрутства та покращення позиції України за індикатором «Врегулювання неплатоспроможності» у щорічному дослідженні Світового Банку «Ведення бізнесу» через: зменшення тривалості процедур; скасування зайвих перепон для порушення справи про банкрутство; забезпечення прав конкурсних кредиторів, які пропустили встановлений для звернення з вимогами строк; забезпечення реалізації усього майна боржника виключно на електронному аукціоні за найвищою ціною; забезпечення належного функціонування механізму продажу працюючого бізнесу в процедурах банкрутства та пріоритету продажу працюючого бізнесу над продажом розпорошених активів; скасування можливості передавати майно боржника після закінчення строку процедури ліквідації в управління іншим юридичним особам для реалізації поза межами судової процедури банкрутства;
- дозволить покращити бізнес-клімат, сприятиме зменшенню корупції, а також залученню вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку України;
- дасть змогу запровадити нову для вітчизняної економіки систему регулювання правових відносин із відновлення платоспроможності фізичних осіб, які сьогодні не врегулюванні. Це дозволить зняти напруги у суспільстві за рахунок запровадження зрозумілих, юридично обґрунтованих і ефективних механізмів розв’язання проблем заборгованості будь-якої людини, яка через незалежні від її волі причини опинилася у складній фінансовій ситуації, під наглядом суду з додержанням її прав і свобод у відкритому судовому процесі. Також це дасть поштовх до відновлення економічної активності громадян, зокрема, завдяки відновленню споживчого кредитування, коли учасники кредитних і боргових відносин будуть знати, що не буває не вирішуваних ситуацій, якими б вони складними не були.
ТЕКСТ
КОДЕКСУ УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА
Проект
(тираж 16.10.2018)
КОДЕКС УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
КНИГА ПЕРША. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:
арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку, внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України;
банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;
боржник – юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк яких настав;
грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов’язань визначається на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство;
заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;
значні правочини – правочини щодо майна (робіт, послуг), ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності. Якщо замість кількох правочинів боржник міг вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним;
керуючий реалізацією – арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів;
керуючий реструктуризацією – арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реструктуризації боргів боржника;
керуючий санацією – арбітражний керуючий, а у випадках, передбачених Кодексом – керівник боржника, призначений господарським судом для здійснення процедури санації боржника;
кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
ліквідатор – арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури;
неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;
офіційне оприлюднення - оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України;
розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном;
погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, а також зобов’язання, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну або припинення зобов'язання в інший спосіб;
погашення боргів боржника – судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленим цим Кодексом;
правочини, щодо яких є заінтересованість - правочини, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, арбітражного керуючого чи кредиторів;
представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами (конференцією), на яких присутні не менш як дві третини штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника (а за наявності кількох первинних організацій - їх спільним рішенням) представляти їх інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;
реструктуризація боргів боржника – судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника;
спеціалізована сторінка веб-сайту — це сторінка офіційного веб-сайту державного органу з питань банкрутства в мережі Інтернет, за допомогою якої забезпечується доступ до інформації про боржника, передбаченої цим Законом. Право доступу до інформації про боржника, що міститься у закритій частині спеціалізованої сторінки веб-сайту державного органу з питань банкрутства, мають конкурсні кредитори, забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом) у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства
сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена вищим органом управління боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;
учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство щодо прав або обов’язків яких існує спір.
Термін "портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Термін "конфлікт інтересів" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції".
Стаття 2. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство
1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не поширюється на банки, що виводяться з ринку або ліквідуються відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Провадження у справі про визнання емітента іпотечних облігацій неплатоспроможним (банкрутом) здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням норм Закону України "Про іпотечні облігації".
Провадження у справі про визнання інституту спільного інвестування неплатоспроможним (банкрутом) здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням норм Закону України "Про інститути спільного інвестування".
3. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
4. Положення цього Кодексу не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств.
5. Провадження у справах про банкрутство боржників, які здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про державну таємницю.
6. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
7. Порядок виконання в Україні судових рішень судів іноземних держав у справах про банкрутство визначається міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 3. Державний орган з питань банкрутства
Державний орган з питань банкрутства:
сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків;
організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих;
установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого;
формує Єдиний реєстр арбітражних керуючих України, що є складовою частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
встановлює порядок подання арбітражним керуючим державному реєстратору відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, необхідних для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
встановлює порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства;
установлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при відкритті провадження у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків;
установлює примірну форму плану санації, реструктуризації;
готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;
забезпечує формування і реалізацію державної політики щодо функціонування електронної торгової системи;
готує та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації;
здійснює інші передбачені законодавством повноваження.
Стаття 4. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника-юридичної особи та позасудові процедури
1. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.
2. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.
3. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).
4. У разі надання боржнику фінансової допомоги він бере на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу, в порядку, встановленому законом.
5. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.
6. Санація державних підприємств до відкриття провадження у справі про банкрутство провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України, державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щороку встановлюється законом про Державний бюджет України.
Умови та порядок проведення санації державних підприємств до відкриття провадження у справі про банкрутство за рахунок інших джерел фінансування погоджуються із суб'єктом управління об'єктами державної власності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Санація державних підприємств до відкриття провадження у справі про банкрутство провадиться згідно з цим Кодексом.
Стаття 5. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство
1. Боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника має право ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі в цій статті – план санації).
2. У плані санації визначається:
розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації,
заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації;
обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).
Планом санації може бути передбачено:
поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів;
різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій;
заходи з отримання позик чи кредитів;
умови, передбачені у частині другій статті 51 цього Кодексу.
До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватись фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.
3. У разі якщо план санації передбачає розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення у частині задоволення вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органом стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації.
Умови плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в голосуванні або голосували проти схвалення плану санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації.
До плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом.
Вимоги кредиторів, які не були змінені або реструктуризовані боржником, можуть бути виключені боржником з плану санації. Погодження та реалізації плану санація не вважається порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не приймає участі в плані санації.
4. Для схвалення плану санації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення усіх кредиторів, які відповідно до плану санації беруть участь у санації. Одночасно боржник надає цим кредиторам план санації, а також розміщує оголошення про проведення зборів кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України. Збори кредиторів скликаються не раніше, ніж через 10 днів після розміщення такого оголошення.
Якщо план санації передбачає участь у санації забезпечених кредиторів, то такий план санації має бути схваленим у кожній категорії забезпеченими кредиторами, які володіють двома третинами голосів кредиторів від загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги забезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.
Якщо планом санації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений кожним таким кредитором.
За заявою забезпеченого кредитора до плану санації включається положення про відмову забезпеченого кредитора від забезпечення. Такий кредитор є незабезпеченим кредитором у частині тих вимог, щодо яких він відмовився від забезпечення.
План санації має бути схваленим у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотків від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги незабезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.
Якщо план санації передбачає задоволення вимог окремого кредитора негайно після затвердження плану санації, такі вимоги не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.
План санації не впливає на вимоги кредитора до третіх осіб, якщо кредитор з такими вимогами голосував проти схвалення плану санації. Затвердження судом плану санації щодо первісного зобов'язання не припиняє пов'язані з ним додаткові зобов'язання згідно ст. 604 Цивільного кодексу України, якщо заставодержатель проголосував проти такого плану.
5. Боржник протягом п'яти днів з дня схвалення кредиторами плану санації подає до господарського суду за місцезнаходженням боржника заяву про його затвердження.
До заяви про затвердження плану санації додаються:
план санації;
докази схвалення плану санації;
список кредиторів із зазначенням їх найменування або ім’я, місцезнаходження або місця проживання чи перебування, ідентифікаційного коду або реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності цих відомостей) та суми заборгованості.
За подання заяви про затвердження плану санації справляється судовий збір.
6. Господарський суд виносить ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті заяви про затвердження плану санації протягом п'яти днів з дня її отримання.
В ухвалі про прийняття заяви до розгляду зазначаються час та місце проведення судового засідання у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, які включені до плану санації. Копія ухвали надсилається боржнику, кредиторам та інвесторам, які відповідно до плану санації беруть участь у санації.
Ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає.
Господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про затвердження плану санації, якщо:
план санації не відповідає Кодексу;
справа не підсудна даному господарському суду;
стосовно боржника відкрито провадження у справі про банкрутство;
юридичну особу - боржника припинено в установленому законодавством порядку.
Про відмову у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.
Господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про затвердження плану санації повертає її та додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
7. Господарський суд публікує повідомлення про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації на офіційному веб-порталі судової влади України. Повідомлення має містити найменування боржника і його ідентифікаційний код, номер справи, найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа, а також дату судового засідання у справі.
За заявою боржника або кредитора господарський суд протягом п’яти днів з дня прийняття заяви проводить судове засідання у справі для розгляду питань про призначення керуючого санацією, вжиття заходів відповідно до статті 40 цього Кодексу, обмеження дії мораторію.
Господарський суд призначає керуючого санацією, якщо призначення такого керуючого та обсяг його повноважень визначені планом санації. Кандидатура керуючого санацією обирається простою більшістю голосів присутніх на загальних зборах кредиторів, чиї вимоги у сукупності складають більше ніж 50 відсотків загальної суми вимог, включених до плану санації. Якщо керуючий санацією призначений до моменту винесення ухвали стосовно погодження плану санації, а в погодженні плану санації відмовлено, повноваження керуючого санацією припиняються в момент винесення ухвали про відмову в затвердженні плану санації.
Господарський суд може обмежити дію мораторію у виняткових випадках, якщо такий мораторій може спричинити втрату предмета застави забезпеченого кредитора.
8. Господарський суд повинен розглянути заяву про затвердження плану санації не пізніше одного місяця з дня прийняття відповідної заяви до розгляду.
Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану санації, навіть якщо такий кредитор голосував за схвалення плану санації боржника.
За відсутності підстав для відмови в затвердженні плану санації господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації боржника. Цією ухвалою скасовується мораторій. Ухвала про затвердження плану санації боржника набирає чинності з моменту її винесення.
Господарський суд виносить ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо:
при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів;
кредитор, який не брав участі в голосуванні або голосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації;
боржником були надані недостовірні дані, які є суттєвими для визначення успішності плану санації.
Винесення ухвали про відмову у затвердженні плану санації не є перешкодою для повторного схвалення такого плану санації зборами кредиторів відповідно до вимог чинного законодавства та звернення боржника до господарського суду із заявою про його затвердження.
Ухвала господарського суду про відмову в затвердженні плану санації скасовує мораторій та всі інші заходи, вжиті судом.
Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично у випадку спливу 60 календарних днів з дня прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації, якщо господарським судом протягом цього часу не було розглянуто заяву про затвердження плану санації.
9. Господарський суд відстороняє керуючого санацією від виконання ним своїх обов'язків за клопотанням боржника, кредитора або за власною ініціативою у разі:
невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на керуючого санацією;
зловживання правами керуючого санацією;
подання до суду неправдивих відомостей;
відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;
наявності конфлікту інтересів.
Господарський суд відстороняє керуючого санацією від виконання ним своїх обов'язків за поданою ним заявою.
Суд відсторонює керуючого санацією від виконання його повноважень протягом п'яти днів з дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для цього, про що виносить ухвалу.
У разі відсторонення керуючого санацією господарський суд призначає нового керуючого санацією в порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.
Господарський суд змінює керуючого санацією за клопотанням присутніх на загальних зборах кредиторів, чиї вимоги у сукупності складають більше ніж 50 відсотків загальної суми вимог, включених до плану санації в порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.
10. Затверджений господарським судом план санації є обов’язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації.
План санації може бути змінений в порядку, встановленому для його затвердження.
Боржник і кредитор можуть договором змінити свої права і обов’язки, передбачені планом санації, зокрема передбачити відстрочення чи розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги кредитору в порівнянні з умовами плану санації. Копія договору надсилається керуючому санацією, кредиторам, які беруть участь у санації, та інвесторам.
За заявою боржника або кредитора господарський суд може припинити процедуру санації у разі порушення плану санації за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний.
Ухвала господарського суду про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. В такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.
11. За результатами виконання плану санації боржник або керуючий санацією (у разі його призначення) подає до господарського суду заяву про затвердження звіту про виконання плану санації, до якої додається :
звіт про виконання плану санації;
докази надсилання копії заяви та звіту кредиторам, які беруть участь у санації, інвесторам та боржнику (якщо заява подана керуючим санацією).
Господарський суд повинен розглянути заяву про затвердження звіту про виконання плану санації протягом десяти днів з дня надходження. Ухвала про призначення судового засідання для розгляду вказаної заяви надсилається кредиторам, які беруть участь у санації, інвесторам, боржнику та керуючому санацією.
Про затвердження звіту про виконання плану санації або про відмову в затвердженні зазначеного звіту виноситься ухвала господарського суду. Ухвала господарського суду про затвердження звіту про виконання плану санації скасовує усі заходи, вжиті судом.
Стаття 6. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника
1. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника – юридичної особи застосовуються такі судові процедури неплатоспроможності:
розпорядження майном боржника;
санація боржника;
ліквідація банкрута.
2. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника – фізичної особи застосовуються такі судові процедури неплатоспроможності:
реструктуризація боргів боржника;
погашення боргів боржника.
Процедура задоволення вимог кредиторів вводиться у справі про банкрутство разом з визнанням боржника банкрутом.
3. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 7. Порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник
1. Спори, стороною в яких є боржник розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує усі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником та щодо інших вимог до боржника; повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Суд розглядає спори, стороною у яких є боржник у позовному або наказному провадженні за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб’єкт владних повноважень, суд керується приципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі та вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
3. Матеріали справи, в якій стороною є боржник щодо майнових спорів з вимогами до нього та його майна, провадження у якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.»
Стаття 8. Юрисдикція, підсудність, підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство
1. Справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи чи фізичної особи - підприємця.
2. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
3. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
4. Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи передаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Стаття 9. Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства
1. Ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
2. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
3. У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім таких: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
4. Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
5. Оскарження не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
КНИГА ДРУГА АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ
Розділ І АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ
Стаття 10. Організація діяльності арбітражного керуючого
1. Арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності.
2. Арбітражний керуючий з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.
Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу.
3. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
4. На підприємствах, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, арбітражний керуючий повинен мати допуск до державної таємниці, а в разі його відсутності - отримати такий допуск у встановленому законодавством порядку.
Стаття 11. Вимоги до арбітражного керуючого
1. Арбітражним керуючим може бути громадянин України, який має вищу юридичну або економічну освіту, загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року після отримання повної вищої освіти на керівних посадах, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.
На підприємствах, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, арбітражний керуючий повинен мати допуск до державної таємниці, а в разі його відсутності - отримати такий допуск у встановленому законодавством порядку.
2. Не може бути арбітражним керуючим особа:
1) визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;
2) яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;
3) яка не здатна виконувати обов'язки арбітражного керуючого за станом здоров'я;
4) якій заборонено обіймати керівні посади.
3. Усі поточні арбітражні керуючі повинні відповідати вимогам цього Кодексу, коли адміністративна структура для ліцензування та нагляду буде створена.
4. Арбітражний керуючий має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює державний орган з питань банкрутства.
5. Арбітражний керуючий повинен один раз на два роки підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
Стаття 12. Права та обов'язки арбітражного керуючого
1. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:
1) звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом;
2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;
3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом;
4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами;
5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою;
6) отримувати інформацію з державних реєстрів;
7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень;
8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
2. Арбітражний керуючий зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися вимог законодавства;
2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;
3) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію;
4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством;
5) розкривати інформацію щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство на спеціалізованій сторінці веб-сайту державного органу з питань банкрутства (у закритій частині сторінки), до якої забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, а також (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) поточних кредиторів та забезпечити оновлення такої інформації не рідше ніж один раз на місяць у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство належить інформація про:
значні правочини чи правочини з заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов'язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов'язань);
інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації);
дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5% сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім’я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості);
інформацію про обтяження майна боржника (об’єкт обтяження, вид обтяження, орган або особа, в інтересах якої накладено обтяження, підстави накладення обтяження);
реєстр вимог кредиторів;
строки виконання плану санації (для керуючого санацією) або плану реструктуризації (для керуючого реструктуризацією);
аналіз фінансово-господарської діяльності боржника;
дату, час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів (вказується не пізніше, ніж за три робочих дні до дня проведення таких зборів);
текст рішень зборів та комітету кредиторів (вносяться протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення);
текст затвердженого судом плану санації або плану реструктуризації (вноситься протягом трьох робочих днів з моменту його затвердження судом);
декларацію про майновий стан боржника – фізичної особи;
6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства;
7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог;
8) надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту;
10) надсилати органам Національної поліції чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку;
11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.
3. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
4. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний додержуватися вимог Закону України "Про запобігання корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).
5. Порушення арбітражним керуючим вимог Закону України "Про запобігання корупції", а також виникнення конфлікту інтересів під час здійснення його повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство, про що господарський суд виносить ухвалу.
6. Арбітражному керуючому забороняється розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з його діяльністю, і використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.
Обов'язок збереження цієї інформації поширюється також на осіб, які перебувають з арбітражним керуючим у трудових відносинах, а також на інших осіб, які мають доступ до зазначеної інформації.
7. Інформацію, зазначену у пункті 5 частини другої цієї статті, арбітражний керуючий може надавати іншим особам лише у випадках і порядку, встановлених законом.
8. Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Стаття 13. Незалежність арбітражного керуючого
1. Під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.
2. У разі затримання уповноваженим органом арбітражного керуючого або повідомлення йому про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення орган, що здійснив затримання чи повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язаний негайно повідомити про це державний орган з питань банкрутства.
3. Вилучення документів у арбітражного керуючого допускається лише за рішенням суду в порядку, передбаченому законом.
Стаття 14. Помічник арбітражного керуючого
1. Арбітражний керуючий може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту).
2. Помічником арбітражного керуючого може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту не нижче першого рівня та володіє державною мовою. На помічника арбітражного керуючого поширюються обмеження, передбачені пунктами 2-5 частини другої статті 11 цього Кодексу.
3. Добір і прийняття на роботу помічника є виключним правом арбітражного керуючого. При цьому арбітражний керуючий зобов'язаний перевірити відповідність особи вимогам цієї статті.
Права, обов'язки, відповідальність помічника арбітражного керуючого визначаються цим Кодексом та трудовим договором (контрактом), укладеним між арбітражним керуючим та помічником.
4. Помічник арбітражного керуючого надає допомогу арбітражному керуючому під час здійснення ним заходів щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та виконує доручення арбітражного керуючого для забезпечення реалізації його повноважень.
Стаж роботи помічником арбітражного керуючого прирівнюється до строку стажування.
Стаття 15. Кваліфікаційна комісія
1. Кваліфікаційна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для перевірки спеціальних знань осіб, які претендують на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
2. До складу кваліфікаційної комісії входять сім осіб, три з яких призначаються наказом керівника державного органу з питань банкрутства, а чотири обираються саморегулівною організацією арбітражних керуючих. Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить два роки.
3. Очолює кваліфікаційну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу.
4. Кваліфікаційна комісія розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування; розглядає документи, подані особами, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, на відповідність вимогам, визначеним цим Кодексом; формує графік складення кваліфікаційних іспитів; проводить кваліфікаційні іспити; затверджує результати кваліфікаційних іспитів; розглядає скарги щодо результатів кваліфікаційних іспитів; приймає рішення про видачу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
5. Рішення кваліфікаційної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Кваліфікаційна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії. Засідання кваліфікаційної комісії є гласним.
6. Рішення кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Стаття 16. Кваліфікаційний іспит
1. Особа, яка має намір отримати свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, подає кваліфікаційній комісії відповідну заяву з документами, що підтверджують відповідність зазначеним у цьому Кодексі вимогам до арбітражного керуючого.
2. Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, що подаються особою, за результатом якої приймає рішення про допуск чи відмову у допуску до складення кваліфікаційного іспиту.
3. Іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування. Порядок складення кваліфікаційного іспиту затверджує державний орган з питань банкрутства. Рішення кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
4. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може оскаржити результати іспиту до кваліфікаційної комісії або подати заяву про його повторне складення не раніше, ніж через шість місяців.
Стаття 17. Отримання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого
1. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту кваліфікаційна комісія в десятиденний строк рекомендує державному органу з питань банкрутства надати особі, яка склала кваліфікаційний іспит, право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
2. Державний орган з питань банкрутства не пізніше ніж на десятий день з дня надходження рекомендації кваліфікаційної комісії видає свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
3. Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого видається без обмеження строку дії.
4. Арбітражний керуючий має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Стаття 18. Єдиний реєстр арбітражних керуючих України
1. Єдиний реєстр арбітражних керуючих України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
2. У Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України містяться відомості про:
1) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) арбітражного керуючого;
2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
3) дату видачі та номер свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
4) номер посвідчення;
5) дату видачі та номер свідоцтва про проходження підготовки у справах про банкрутство страхових організацій, строк його дії;
6) інформацію про місцезнаходження контори (офісу) арбітражного керуючого та засоби зв'язку з арбітражним керуючим (контактний телефон, адреса електронної пошти);
7) дату та номер рішення про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення;
8) дату та номер рішення про припинення або зупинення діяльності;
9) прізвище, ім’я та по батькові помічників арбітражного керуючого(у разі їх наявності).
3. У разі зміни відомостей, що згідно з цим Кодексом підлягають внесенню до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, арбітражний керуючий зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити про це державний орган з питань банкрутства.
4. Державний орган з питань банкрутства вносить інформацію до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей, які згідно з цим Кодексом підлягають внесенню до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Стаття 19. Дисциплінарні проступки арбітражних керуючих
1. Підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
2. Дисциплінарним проступком є:
1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого;
2) порушення правил професійної етики арбітражного керуючого;
3) невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;
4) невиконання статуту та рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих.
Стаття 20. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих
1. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється державним органом з питань банкрутства або саморегулівною організацією арбітражних керуючих.
Державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
2. Планові перевірки здійснюються за певний період не частіше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб'єкта, щодо якого арбітражний керуючий здійснює свої повноваження, або у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов'язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий зобов'язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
3. Позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
4. У перевірках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів з можливістю залучення найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
5. У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень.
6. Саморегулівна організація арбітражних керуючих має право за зверненням учасника справи про банкрутство або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності арбітражного керуючого на предмет дотримання ним:
1) статуту саморегулівної організації арбітражних керуючих;
2) Кодексу професійної етики арбітражного керуючого;
3) рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих, пов’язаних із діяльністю арбітражних керуючих.
7. Перевірка саморегулівною організацією арбітражних керуючих діяльності арбітражного керуючого здійснюється в порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті Кодексу.
8. Саморегулівна організація арбітражних керуючих зобов’язана протягом 10 робочих днів з дня отримання пояснень арбітражного керуючого або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.
Стаття 21. Відповідальність арбітражних керуючих
1. Арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
2. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення.
4. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
5. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення вноситься запис в Єдиний реєстр арбітражних керуючих України.
Стаття 22. Дисциплінарна комісія
1. Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для розгляду питань притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
2. Дисциплінарна комісія складається з семи осіб, три з яких призначаються наказом керівника державного органу з питань банкрутства, а чотири обираються саморегулівною організацією арбітражного керуючого. Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить два роки.
3. Очолює дисциплінарну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу.
4. Дисциплінарна комісія розглядає подання державного органу з питань банкрутства, саморегулівної організації арбітражних керуючих про притягнення арібтражного керуючого до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність арбітражних керуючих направляє їх на перевірку до державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих; приймає рішення на підставі подання державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
5. Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії.
6. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Стаття 23. Дисциплінарні стягнення
1. Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є:
1) попередження;
2) догана;
3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
2. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
3. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
4. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України.
Стаття 24. Страхування відповідальності арбітражного керуючого
1. Арбітражний керуючий укладає із страховиком договір страхування професійних ризиків арбітражних керуючих за шкоду, заподіяну внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень арбітражного керуючого.
2. Страхування професійних ризиків арбітражного керуючого здійснюється арбітражним керуючим протягом трьох робочих днів з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про надання йому права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Здійснення діяльності арбітражного керуючого без договору страхування ризиків його діяльності забороняється.
3. Мінімальний розмір щорічної страхової суми становить триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
4. Порядок і умови страхування професійних ризиків арбітражного керуючого встановлюються законом.
Стаття 25. Відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого
1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону.
2. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати.
3. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.
Стаття 26. Припинення діяльності арбітражного керуючого
1. Підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого є:
1) його письмова заява;
2) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
4) невідповідність арбітражного керуючого вимогам, встановленим статтею 11 цього Кодексу;
5) накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
6) подання неправдивих відомостей, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
7) його смерть.
2. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється.
Стаття 27. Порядок припинення діяльності арбітражного керуючого
1. У разі наявності підстав, визначених цим Кодексом, Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запис про припинення діяльності арбітражного керуючого.
2. Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого про припинення його діяльності.
3. Діяльність арбітражного керуючого припиняється з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про припинення діяльності арбітражного керуючого.
4. Рішення державного органу з питань банкрутства про припинення діяльності арбітражного керуючого може бути оскаржено арбітражним керуючим до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
Стаття 28. Призначення та усунення арбітражного керуючого у справі про банкрутство
1. Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відкриття провадження у справі про банкрутство визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України за принципом випадкового вибору.
Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційної системою від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначається господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.
2. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство суд пропонує трьом визначеним автоматизованим відбором арбітражним керуючим подати заяву на участь у цій справі.
У разі, коли заява про згоду стати розпорядником майна у справі надійшла лише від одного арбітражного керуючого, господарський суд призначає таку особу розпорядником майна/керуючим реструктуризацією.
У разі, коли заява про згоду стати розпорядником майна/керуючим реструктуризацією у справі надійшла від двох або трьох арбітражних керуючих, визначених автоматизованим відбором, господарський суд призначає розпорядником майна/керуючим реструктуризацією особу, яка була перша обрана автоматизованим відбором.
У разі коли жодна з кандидатур, обраних автоматизованим відбором не подала до господарського суду заяву про участь у справі, господарський суд призначає розпорядником майна/керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого за власною ініціативою.
3. Розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі:
1) які є заінтересованими у цій справі;
2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Кодексом;
4) які мають конфлікт інтересів;
5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження;
6) які є близькими особами боржника – фізичної особи.
До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
4. Арбітражний керуючий може бути відстороненим господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі про банкрутство або за власною ініціативою у разі:
1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;
2) зловживання правами арбітражного керуючого;
3) подання до суду неправдивих відомостей;
4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;
5) припинення діяльності арбітражного керуючого;
6) наявності конфлікту інтересів.
Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутись до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.
У разі наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом чотирнадцяти днів виносить ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.
5. Арбітражний керуючий зобов'язаний завчасно повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про час, місце і порядок денний зборів кредиторів та засідань комітету кредиторів державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
6. Керуючий санацією щоквартально звітує перед органом, уповноваженим управляти державним майном, про виконання плану санації державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Звіт керуючого санацією державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, розглянутий комітетом кредиторів, та протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів арбітражний керуючий надсилає органу, уповноваженому управляти державним майном.
Стаття 29. Тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого
1. Тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснюється на час дії таких обставин:
якщо арбітражного керуючого обрано або призначено на посаду, що не сумісна зі здійсненням діяльності арбітражного керуючого, - на весь строк перебування на відповідній посаді;
якщо арбітражний керуючий вважає за необхідне зупинити дію свідоцтва за власним бажанням на строк, що (сукупно) не перевищує 30 днів протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, тимчасова непрацездатність (хвороба), працевлаштування на основне місце роботи тощо);
у разі застосування до арбітражного керуючого як підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово або у робочий час чи тримання під вартою - на час дії запобіжного заходу, у разі застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом - на час дії такого заходу;
у разі застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого виконавця - на строк, визначений у рішенні дисциплінарної комісії про застосування дисциплінарного стягнення.
2. У разі настання обставин, передбачених абзацом третім частини першої цієї статті, при тимчасовому зупиненні своєї діяльності на строк більше трьох днів арбітражний керуючий зобов'язаний не пізніше ніж за один робочий день до дня зупинення письмово повідомити відповідному територіальному органу державного органу з питань банкрутства за місцезнаходженням офісу (контори) арбітражного керуючого із зазначенням причин та строку відсутності.
3. Арбітражний керуючий зобов'язаний зупинити свою діяльність з моменту внесення інформації про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, про що повідомити господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
4. У разі тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, призначає іншого арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Кодексом.
До призначення у справі про банкрутство іншого арбітражного керуючого, арбітражний керуючий, право на здійснення діяльності якого тимчасово зупинено, не має права здійснювати будь-які повноваження, визначені законодавством, крім вжиття заходів до забезпечення захисту та збереження майна боржника (банкрута), за винятком випадків, коли вжиття таких заходів неможливе з поважних причин та передачі документів іншому арбітражному керуючому.
5. Порядок тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого встановлюється державним органом з питань банкрутства.
Стаття 30. Винагорода та відшкодування витрат арбітражного керуючого
1. Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагороди.
2. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого санацією встановлюється зборами кредиторів при схвалені плану санації і не може бути меншим ніж чотири розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання повноважень.
Розмір основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за проведення процедури реструктуризації боргів боржника та три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб керуючого реалізацією за проведення процедури погашення боргів боржника за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок суду, який розглядає справу, до моменту подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У разі, якщо процедура неплатоспроможності триває після закінчення авансованих заявником коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, наявних у боржника-юридичної особи, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не знаходиться в заставі.
3. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі:
- 5 відсотків від вартості стягнутого на користь боржника майна, які на день відкриття провадження у справі про банкрутство перебували у власності третіх осіб;
- 3 відсотки від суми погашених вимог кредиторів.
Додаткова винагорода не сплачується арбітражному керуючому у випадку, коли вимоги забезпеченого кредитора погашаються у зв’язку з продажем такому кредитору майна, що забезпечує його вимоги.
Право вимоги арбітражного керуючого на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, які на день відкриття провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторам.
4. Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
5. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Господарський суд має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.
6. Арбітражний керуючий не рідше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів в процедурі банкрутства фізичної особи та комітету кредиторів в процедурі банкрутства юридичної особи, а в частині витрат, які стосуються заставленого майна – перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат повинен бути схвалений зборами кредиторів в процедурі банкрутства фізичної особи чи комітетом кредиторів в процедурі банкрутства юридичної особи, а в частині витрат, які стосуються заставленого майна – з забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Стаття 31. Правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого
1. Правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого затверджує державний орган з питань банкрутства за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань архівів.
2. Арбітражні керуючі ведуть і подають статистичну звітність, оперативну звітність та інформацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
3. У разі припинення повноважень арбітражного керуючого архів арбітражного керуючого передається до відповідного державного архіву у встановленому законодавством порядку.
РОЗДІЛ ІІ САМОРЕГУЛІВНА ОРГАНІЗАЦІЯ АРБІТРАЖНИХ КЕРУЮЧИХ
Стаття 32. Саморегулівна організація арбітражних керуючих
1. Самоврядування арбітражних керуючих ґрунтується на принципах виборності, гласності, підзвітності та обов’язковості для виконання арбітражними керуючими рішень органів самоврядування арбітражних керуючих.
Брати участь у роботі органів самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише арбітражні керуючі, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
2. Саморегулівна організація арбітражних керуючих є некомерційною професійною організацією, що об’єднує всіх арбітражних керуючих та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування арбітражних керуючих.
Саморегулівна організація арбітражних керуючих є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування арбітражних керуючих, передбачені цим Кодексом.
3. Саморегулівна організація арбітражних керуючих утворюється з’їздом арбітражних керуючих України та не може бути реорганізована. Саморегулівна організація арбітражних керуючих може бути ліквідована лише на підставі закону.
Статут саморегулівної організації арбітражних керуючих затверджується з’їздом арбітражних керуючих України та є її установчим документом.
4. З моменту державної реєстрації саморегулівної організації арбітражних керуючих її членами стають усі арбітражні керуючі, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Арбітражний керуючий стає членом саморегулівної організації арбітражних керуючих з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Арбітражний керуючий зобов’язаний сплачувати членські внески саморегулівної організації арбітражних керуючих.
Установлення органами самоврядування арбітражних керуючих інших обов’язкових внесків, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
5. Органами саморегулівної організації арбітражних керуючих є:
1) з’їзд арбітражних керуючих регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя);
2) рада арбітражних керуючих регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя);
3) голова ради арбітражних керуючих регіону;
4) Рада арбітражних керуючих України;
5) Голова Ради арбітражних керуючих України;
6) з’їзд арбітражних керуючих України;
7) ревізійна комісія.
6. Саморегулівна організація арбітражних керуючих може утворювати інші органи, необхідні для виконання повноважень, визначених цим Кодексом.
7. Вищим органом самоврядування арбітражних керуючих є з’їзд арбітражних керуючих України.
З’їзд арбітражних керуючих України скликається Радою арбітражних керуючих України не рідше одного разу на два роки.
З’їзд арбітражних керуючих України також може бути скликано на вимогу державного органу з питань банкрутства або не менше 10 відсотків загальної кількості членів саморегулівної організації арбітражних керуючих, або не менше однієї третини рад арбітражних керуючих регіонів.
Рада арбітражних керуючих України зобов’язана скликати та організувати проведення з’їзду арбітражних керуючих України протягом 30 днів з дня отримання вимоги про скликання з’їзду арбітражних керуючих України.
Про день, час і місце початку роботи з’їзду арбітражних керуючих України та про питання, що виносяться на обговорення, Рада арбітражних керуючих України повідомляє всіх членів не пізніш як за 14 днів до дня початку роботи з’їзду, а також розміщує цю інформацію на веб-сайті саморегулівної організації арбітражних керуючих.
8. З’їзд арбітражних керуючих України:
1) утворює Раду арбітражних керуючих України, обирає Голову та заступників Голови Ради арбітражних керуючих України і достроково відкликає їх з посад;
2) затверджує статут саморегулівної організації арбітражних керуючих та вносить зміни до нього;
3) затверджує Кодекс професійної етики арбітражних керуючих;
4) утворює ревізійну комісію;
5) призначає чотирьох членів кваліфікаційної комісії та чотирьох членів дисциплінарної комісії;
6) затверджує Положення про Раду арбітражних керуючих України, Положення про ревізійну комісію;
7) розглядає та затверджує звіти Ради арбітражних керуючих України, висновки ревізійної комісії та звіти інших органів, утворених саморегулівною організацією арбітражних керуючих;
8) затверджує кошториси саморегулівної організації арбітражних керуючих, її органів, а також звіти про їх виконання;
9) здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу та статуту.
9. Повноваження, склад та порядок формування інших органів та положення про такі органи визначаються статутом саморегулівної організації арбітражних керуючих.
Стаття 33. Функції та повноваження саморегулівної організації арбітражних керуючих
Саморегулівна організація арбітражних керуючих:
1) здійснює, в порядку передбаченому цим Кодексом, контроль за діяльністю арбітражних керуючих щодо дотримання цього Кодексу, кодексу етики арбітражного керуючого та інших нормативно-правових актів у діяльності арбітражних керуючих;
2) участь у розробленні нормативно-правових актів та заходах з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
3) представляє арбітражних керуючих у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями;
4) захищає професійні права арбітражних керуючих
5) забезпечує високий професійний рівень та розвиток професії арбітражних керуючих;
6) забезпечує престижність професії арбітражних керуючих;
7) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію арбітражних керуючих, та вживає заходів щодо їх спростування;
8) надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик
9) призначає чотирьох членів кваліфікаційної комісії та чотирьох членів дисциплінарної комісії;
10) здійснює інформування суспільства про практику та проблемні питання у процедурах відновлення платоспроможності;
11) здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу.
КНИГА ТРЕТЯ. БАНКРУТСТВО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
РОЗДІЛ І. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття 34. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство
1. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
перелік документів, що додаються до заяви.
2. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:
докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;
довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень;
докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів;
до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
3. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов'язань перед цим кредитором.
Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги до боржника.
4. До заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:
докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;
довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
докази загрози неплатоспроможності;
докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень;
установчі документи боржника - юридичної особи;
бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;
перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;
довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;
перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення;
відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;
протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду;
копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо);
рішення вищого органу управління боржника, а щодо державних підприємств - власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
інші документи, які підтверджують банкрутство боржника.»
5. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов’язаних з провадженням у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
6. Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);
в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом при здійсненні провадження у справі про банкрутство. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Стаття 35. Прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство
1. У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій зазначаються:
дата проведення підготовчого засідання суду;
прізвище, ім’я та по батькові арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд має право вирішити питання про:
зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство;
вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.
2. Підготовче засідання суду проводиться не пізніше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов’язань кредиторам тощо) - не пізніше двадцятого дня
3. Ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство надсилається сторонам та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, державному реєстратору за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника, органу, уповноваженому управляти державним майном боржника, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків, арбітражним керуючим, визначеним шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Стаття 36. Відзив боржника
1. Боржник до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. До відзиву боржника мають бути додані докази відправлення заявнику копії відзиву.
2. Крім відомостей, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у відзиві боржника мають бути зазначені:
наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників);
загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами за зобов'язаннями, що передбачають виплату грошей, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), з виплати заробітної плати;
відомості про наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити рахунків;
відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику у зберігачів, депозитаріїв, утримувачів, їх реквізити;
відомості про проведення боржником діяльності, пов'язаної із державною таємницею;
докази необґрунтованості вимог заявника (за їх наявності).
3. У відзиві боржника можуть бути зазначені й інші відомості, що мають значення для розгляду справи.
До відзиву боржника також можуть бути додані наявні у боржника клопотання.
До відзиву також додається довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу.
4. Відсутність відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає провадженню у справі.
Стаття 37. Відмова у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, залишення заяви без руху
1. Господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо:
провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно Кодексу;
заява надійшла від кредитора, вимоги якого включені до затвердженого плану санації відповідно до статті 5 цього Кодексу, і відсутні докази невиконання зобов'язань за таким планом санації;
стосовно боржника вже відкрито провадження у справі про банкрутство;
юридичну особу - боржника припинено в установленому законодавством порядку.
2. Про відмову у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.
3.Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Стаття 38. Повернення, відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство
1. Господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо:
заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство від заявника надійшла заява про відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство;
заявником подано до цього самого суду іншу заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо цього самого боржника і щодо такої заяви на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
2. Про повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу.
3. Повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
4. У разі повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з підстави, передбаченої абзацом четвертим частини першох цієї статті, судовий збір, сплачений за подання заяви, не повертається.
5. Якщо про відкриття провадження у справі про банкрутство подано декілька заяв від різних заявників і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
6. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство може бути відкликана заявником (заявниками) до дати проведення підготовчого засідання суду.
У разі відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до винесення ухвали про її прийняття господарський суд виносить ухвалу про повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У разі відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство після винесення ухвали про її прийняття до дати проведення підготовчого засідання суду господарський суд виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду.
Господарський суд має право не прийняти відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо це порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси або якщо до господарського суду надійшла інша заява (заяви) кредитора (кредиторів) про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Боржник не має права відкликати заяву про відкриття провадження, подану ним відповідно до вимог частини шостої 34 цього Кодексу.
Стаття 39. Відкриття провадження у справі про банкрутство
1. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
2. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
3. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов’язання та погасити борги.
4. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.
У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі про банкрутство у порядку, передбаченому цією статтею.
5. За наслідками розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про:
відкриття провадження у справі про банкрутство;
відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
6. Суд відмовляє в відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо:
вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
7. Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом,
8. В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про:
відкриття провадження у справі про банкрутство;
визнання вимог кредитора та їх розмір;
введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
введення процедури розпорядження майном;
призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати;
вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави;
строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;
строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
9. З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, у мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня винесення ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство судом оприлюднюється повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (офіційне оприлюднення).
Доступ до інформації про провадження у справах про банкрутство розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство повинне містити ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім’я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.
Інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства у мережі Інтернет, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.
10. Господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство може зобов'язати боржника провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) лише за згодою останнього (останніх).
Відсутність аудиторського висновку не перешкоджає провадженню у справі про банкрутство.
11. Якщо в заяві боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство або відзиві боржника міститься інформація про провадження ним діяльності, пов'язаної з державною таємницею, суд виносить та надсилає сторонам і державному органу з питань банкрутства ухвалу про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці арбітражному керуючому. Такий строк не може перевищувати тридцяти днів.
У разі відмови у наданні допуску до державної таємниці зазначеному арбітражному керуючому господарський суд призначає нового арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Кодексом.
12. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення.
13. Процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з винесенням ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
14. З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство:
пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі про банкрутство;
пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;
арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;
корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;
задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється;
рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.
15. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходів і зборів, місцевому загальному суду, відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
У разі вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів копія ухвали надсилається також установам, що здійснюють облік нерухомого та рухомого майна (органам державної реєстрації речових прав, державним нотаріальним конторам, органам державної автомобільної інспекції за місцезнаходженням (місцем проживання)) боржника тощо, установам банків, що обслуговують рахунки боржника, незалежним реєстраторам, особам, які ведуть облік цінних паперів, що належать боржнику (зберігачу, депозитарію, утримувачу), а також установі, що веде державні реєстри обтяжень майна.
16. При розгляді справи про банкрутство суб'єкта господарювання, який є учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, до справи залучається Гарантійний фонд виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.
17. Провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.
Стаття 40. Забезпечення вимог кредиторів
1. Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
2. У процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна.
Про припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов’язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу.
3. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника або органу управління боржника відповідні посадові особи боржника, повноваження яких припинені ухвалою господарського суду, зобов'язані протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
4. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.
Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що виноситься ухвала.
Стаття 41. Мораторій на задоволення вимог кредиторів
1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
5. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
6. Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.
7. Боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках передбачених законодавством - третя особа, протягом провадження у справі про банкрутство, з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі, має право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, відповідно до реєстру вимог кредиторів, за винятком неустойки (штрафу, пені).
Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів, арбітражний керуючий зобов’язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів реєстр вимог кредиторів.
У разі задоволення всіх вимог кредиторів, за винятком неустойки (штрафу, пені), суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що суд зазначає в ухвалі.
8. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично у випадку спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвали про введення процедури санації.
Під час процедури санації боржника за клопотанням забезпеченого кредитора суд може прийняти рішення про припинення дії мораторію щодо майна боржника, яке є предметом забезпечення, якщо таке майно не задіяне у виконанні плану санації боржника або є швидкозношуваним предметом чи товаром, що швидко псується.
9. Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі закрито в зв’язку з тим, що господарським судом не виявлені ознаки неплатоспроможності боржника.
10. Активи боржника, які перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю органу доходів і зборів.
Стаття 42. Визнання недійсними правочинів боржника
1. Правочини боржника, які були вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони нанесли збитки для боржника або кредиторів, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
2. Правочини боржника, які були вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договори з заінтересованими особами;
боржник уклав договори дарування.
3. У разі визнання недійсними правочинів боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину.
4. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд виносить ухвалу.
Стаття 43. Правонаступництво
1. У разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.
2. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
РОЗДІЛ ІІ. РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ БОРЖНИКА
Стаття 44. Введення процедури розпорядження майном боржника
1. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала.
2. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до ста сімдесяти календарних днів.
3. Розпорядник майна зобов'язаний:
розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, які надійшли в установленому цим Кодексом порядку;
вести реєстр вимог кредиторів;
повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
вживати заходів для захисту майна боржника;
аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках;
виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;
скликати збори і комітет кредиторів та організовувати їх проведення;
надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство;
не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість;
за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів;
виконувати інші повноваження, що передбачені цим Кодексом.
4. Розпорядник майна несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.
5. Протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про:
реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;
створення господарських товариств або про участь в інших господарських товариствах;
створення філій та представництв;
виплату дивідендів;
проведення боржником емісії цінних паперів;
вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника;
відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства;
надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачі в довірче управління майна боржника»
6. Господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
7. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення щодо:
участі боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб;
передачі нерухомого майна в оренду;
одержання позик (кредитів).
У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.
8. У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (або зборів кредиторів до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника.
9. Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у томі числі, укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном стосовно зміни організаційно-правової форми боржника.
10. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
11. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
Стаття 45. Виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника
1. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
2. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися лише як забезпечений в частині вартості предмету застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
3. Заява кредитора має містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
перелік документів, які додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.
Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.
Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.
4. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими в такій же мірі, в якій вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного в частині першій цієї статті є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
5. Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.
6. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, поданих в межах строку, визначеного в частині першій цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом в порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Ухвала є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
7. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом.
8. Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.
До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство, шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
9. Фізичні особи та/або юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації боржника (план санації тощо).
10. У процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника готує план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.
Стаття 46. Перевірка відповідності заяви конкурсного кредитора вимогам цього Кодексу
1. Господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
2. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви.
3. Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого частиною першою статті 45 цього Кодексу.
Стаття 47. Попереднє засідання господарського суду
1. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а у разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.
2. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, які надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
У разі необхідності, господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:
розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги до реєстру вимог кредиторів».
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).”
3. Ухвала господарського суду, винесена за наслідками попереднього засідання, може бути оскаржена стороною в справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Стаття 48. Збори кредиторів та комітет кредиторів
1. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу:
кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника;
кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян;
конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання;
представник працівників боржника;
уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
представник органу, уповноваженого управляти державним майном;
арбітражний керуючий.
2. Перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають не менше ніж дві треті голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, проводяться повторні перші збори протягом двох тижнів, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, проводяться наступні перші збори протягом двох тижнів, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів.
Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.
3. Збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.
Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.
У разі, якщо арбітражний керуючий не скликає збори кредиторів, комітет кредиторів чи інші кредитори, які ініціюють скликання зборів кредиторів мають право скликати збори кредиторів самостійно.
Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника. Збори кредиторів мають право визначити інше місце проведення зборів.
4. Конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.
Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.
5. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:
визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів;
дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;
схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього;
звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство;
обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційної системою від виконання повноважень;
інші питання, передбачені цим Кодексом, в тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
6. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб.
Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.
Кредитор, що має двадцять п'ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів.
Якщо загальна кількість кредиторів не перевищує сім осіб, всі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів.
Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.
7. Протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів подається до господарського суду.
8. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:
обрання голови комітету;
скликання зборів кредиторів;
звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства;
звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого;
надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації, відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута;
внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;
інші питання, передбачені цим Кодексом.
У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор та в разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.
9. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів.
10. Проведення зборів кредиторів у зв'язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.
11. Засідання комітету кредиторів скликається та проводиться за правилами, визначеними для зборів кредиторів.
Стаття 49. Закінчення процедури розпорядження майном
1. У підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
2. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень:
схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації;
подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
У разі наявності обставин, що не надають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном в межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
3. У підсумковому засіданні господарський суд приймає одне з таких судових рішень:
ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном в межах граничних строків, визначених цим Кодексом;
ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;
постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
4. У разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
5. Затверджуючи план санації господарський суд перевіряє чи дотримано порядок його схвалення.
6. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації, процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
РОЗДІЛ ІІІ. САНАЦІЯ БОРЖНИКА
Стаття 50. Введення процедури санації боржника
1. Господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і виносить ухвалу про введення процедури санації.
Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
2. Керуючий санацією боржника призначається господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих.
3. Ухвала господарського суду про введення процедури санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її винесення.
4. З моменту винесення ухвали про введення процедури санації:
члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством;
управління боржником переходить до керуючого санацією;
зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.
Органи управління боржника протягом п’ятнадцяти днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов'язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.
Арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. Не допускається арешт грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках умовного зберігання (ескроу), відкритих боржником у встановленому законодавством порядку.
Господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають виконанню плану санації, господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
Офіційне оприлюднення повідомлення про введення процедури санації здійснюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
5. Керуючий санацією має право:
звертатися до господарського суду в передбачених цим Кодексом та Господарським процесуальним кодексом України випадках;
розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством;
укладати від імені боржника цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори);
подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними.
6. Керуючий санацією зобов'язаний:
прийняти до господарського відання майно боржника;
відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;
забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного звіту та фінансової звітності;
здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;
розглядати вимоги конкурсних кредиторів;
заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог конкурсних кредиторів;
повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків;
повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалізацію плану санації щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого частка державної власності становить п'ятдесят і більше відсотків;
надавати господарському суду на його вимогу інформацію про здійснення плану санації;
на період санації виступати представником сторони (власника) у колективному договорі;
щоквартально звітувати перед комітетом кредиторів та судом про виконання плану санації;
здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.
7. Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У разі закриття провадження у справі про банкрутство керуючий санацією протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, та у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу й продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до їх призначення в установленому порядку.
8. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.
Значні правочини та правочини, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Кодексом або планом санації боржника.
9. Керуючий санацією у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від правочинів боржника, крім тих правочинів, які є заходами плану санації та які вчинені, вчинених до відкриття провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:
виконання правочину завдає збитків боржнику;
правочин є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;
виконання правочину створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Сторона правочину, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли через відмову від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.
10. У разі порушення сторонами умов правочинів, вчинених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло через проведення процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.
11. Процедура санації боржника припиняється достроково в разі невиконання умов плану санації та/або в разі невиконання поточних зобов'язань боржника, у зв'язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Стаття 51. План санації боржника
1.У плані санації обов’язково зазначається розмір вимог кожного класу кредиторів, які були б задоволені у випадку введення процедури ліквідації боржника.
План санації може бути змінений в порядку, встановленому для його затвердження.
План санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника.
План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів.
План санації обов'язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.
2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:
реструктуризація підприємства;
перепрофілювання виробництва;
закриття нерентабельних виробництв;
відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини;
виконання зобов’язання боржника третіми особами;
задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать Кодексу;
ліквідація дебіторської заборгованості;
реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Кодексу;
продаж частини майна боржника;
виконання зобов'язань боржника власником боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;
відчуження майна та погашення вимог кредиторів, шляхом заміщення активів;
звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації;
одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Кодексу позачергово за рахунок продажу майна боржника;
одержання позик та кредитів, придбання товарів в кредит;
інші способи відновлення платоспроможності боржника.
3. Під реструктуризацією підприємства розуміється здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, підвищенню ефективності виробництва, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та повному або частковому задоволенню вимог кредиторів.
4. У разі якщо планом санації передбачено звільнення працівників, праця яких не може бути задіяною під час його виконання, керуючий санацією до передбачуваного звільнення має подати первинній профспілковій організації відповідну інформацію, а також провести консультації з профспілками щодо вжиття заходів для запобігання звільненню, зведення кількості звільнених працівників до мінімальної або пом'якшення наслідків будь-якого звільнення. Вихідна допомога в такому разі виплачується за рахунок боржника або коштів від продажу майна боржника, або кредиту, одержаного для цієї мети.
У разі провадження боржником діяльності, пов'язаної з державною таємницею, план санації має містити заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці.
У разі якщо боржник є балансоутримувачем державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації), таке майно не підлягає відчуженню у процедурі санації.
5. План санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Кодексом, якщо самі кредитори не схвалили рішення про погіршення умов їх класу.
6. План санації державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків, має бути попередньо погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном.
7. План санації не впливає на вимоги кредитора до третіх осіб, якщо кредитор з такими вимогами голосував проти схвалення плану санації. Затвердження судом плану санації щодо первісного зобов'язання не припиняє пов'язані з ним додаткові зобов'язання згідно ст. 604 Цивільного кодексу України, якщо заставодержатель проголосував проти такого плану.
Стаття 52. Розгляд плану санації кредиторами
1. З метою прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації усі конкурсні кредитори поділяються на класи. Кредитори, включені до кожної окремої черги, формують окремий клас кредиторів. Кредитор, вимоги якого підлягають включенню до двох і більше черг, підлягає включенню до, відповідно, двох і більше класів кредиторів.
Вимоги забезпечених кредиторів утворюють окремий клас, до якого включаються вимоги у тій їх частині, яка забезпечена заставою майна. У частині вимог, не забезпечених заставою, вимоги таких кредиторів підлягають включенню до класу незабезпечених кредиторів.
Якщо планом санації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений кожним таким кредитором.
2. План санації не може передбачати різний порядок задоволення вимог кредиторів, включених до одного класу.
3. Прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації приймається кожним класом окремо шляхом голосування.
У голосуванні щодо схвалення плану санації не приймає участь клас кредиторів, розмір та порядок задоволення вимог якого за планом санації не відрізнятиметься від того, який був би застосований у випадку введення процедури ліквідації.
У разі якщо план санації передбачає розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органом стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, якими затверджується план санації, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж:
- умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації, а також
- розмір та порядок задоволення вимог, який був би застосований у випадку введення процедури ліквідації.
4. План санації вважається схваленим класом незабезпечених кредиторів якщо за схвалення плану санації віддано більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу, а також, якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини від кількості кредиторів, що мають право голосу у відповідному класі.
План санації вважається схваленим класом забезпечених кредиторів якщо за схвалення плану санації проголосувало дві третини голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів, а також, якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини від кількості кредиторів, що мають право голосу у цьому класі.
У іншому випадку вважається, що план санації відхилений відповідним класом кредиторів.
5. Вимоги кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.
Якщо план санації передбачає задоволення вимог окремого незабезпеченого кредитора негайно після затвердження плану санації, такі вимоги не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.
План санації може містити умову про надання права одному або декільком забезпеченим кредиторам звернути стягнення на заставлене майно після затвердження плану санації господарським судом. У такому випадку такі забезпечені кредитори (у межах вимог, забезпечених заставою) не приймають участі у голосуванні щодо питання про схвалення, внесення змін або відхилення плану санації.
6. План санації та протоколи голосування кожного класу кредиторів подається розпорядником майна до господарського суду протягом одного робочого дня після проведення голосування.
7. Господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації боржника у випадку, якщо:
план санації схвалений всіма класами конкурсних кредиторів, розмір та/або порядок задоволення вимог яких змінені планом санації в порівнянні з умовами, які були б застосовані у випадку введення процедури ліквідації та
план санації схвалений класом забезпечених кредиторів, та
розмір задоволених вимог кредиторів, які голосували проти схвалення плану санації не буде меншим у процедурі санації, аніж розмір вимог, який був би задоволений у випадку введення процедури ліквідації.
8. Господарський суд виносить ухвалу про відмову у затвердженні плану санації у випадку, якщо план санації не відповідає вимогам законодавства.
Винесення судом ухвали про відмову у затвердженні плану санації не перешкоджає повторному наданню суду схваленого зборами кредиторів плану санації для його затвердження.
9. Господарський суд виносить постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадку, якщо план санації не був затверджений судом в межах строку, встановленого Кодексом.
Стаття 53. Збільшення статутного капіталу боржника
1. З метою відновлення платоспроможності боржника планом санації може бути передбачено збільшення статутного капіталу боржника в розмірі, встановленому планом санації.
Емісія акцій та облігацій акціонерного товариства - боржника здійснюється виключно для переведення зобов'язань товариства у цінні папери в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
2. Порядок збільшення статутного капіталу, переважне право на придбання частки (додаткових акцій у разі приватного розміщення акцій), розподіл часток, порядок сплати вартості частки визначається в плані санації.
Ухвала господарського суду про затвердження плану санації та затверджений судом план санації є підставою для суб’єкта державної реєстрації для проведення державної реєстрації змін про боржника, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Продаж акцій акціонерного товариства у разі публічного розміщення акцій здійснюється відповідно до закону.
3. У разі визнання випуску додаткових акцій боржника таким, що не відбувся, або недійсним кошти, отримані боржником від осіб, які придбали додаткові акції боржника, повертаються таким особам поза черговістю, встановленою цим Кодексом.
Стаття 54. Продаж у процедурі санації майна боржника як єдиного майнового комплексу
1. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж всього або частини майна боржника, якщо воно становить єдиний майновий комплекс чи кілька єдиних майнових комплексів.
Зміна власника всього майна боржника у вигляді єдиного майнового комплексу, відповідно до плану санації, не є підставою для переоформлення документів та/або внесення змін до документів, що засвідчують права такої юридичної особи на володіння, користування, розпорядження майном, переоформлення ліцензії та інших документів дозвільного характеру, внесення змін до договору оренди та/або його переоформлення щодо землі та іншого майна боржника. У цих правовідносинах, покупець всього майна боржника у вигляді єдиного майнового комплексу є правонаступником боржника.
У такому разі товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданої раніше такому товариству відповідної чинної ліцензії або документа дозвільного характеру.
2. Під час продажу майна боржника як єдиного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати такого продажу, продовжують діяти, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.
3. Сума, одержана від продажу майна боржника як єдиного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника.
4. Продаж майна боржника як єдиного майнового комплексу провадиться на аукціоні відповідно до цього Кодексу.
5. Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника відповідно до плану санації, недостатньо для задоволення вимог кредиторів в обсязі, визначеному планом санації, керуючий санацією пропонує кредиторам внесення змін до плану санації.
У разі якщо збори кредиторів не схвалили зміни до плану санації, господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
Стаття 55. Відчуження у процедурі санації майна боржника шляхом заміщення активів
1. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати відчуження всього або частини майна боржника, якщо воно становить єдиний майновий комплекс чи кілька єдиних майнових комплексів, шляхом заміщення активів.
Зміна власника всього майна боржника у вигляді єдиного майнового комплексу, відповідно до плану санації, не є підставою для переоформлення документів та/або внесення змін до документів, що засвідчують права такої юридичної особи на володіння, користування, розпорядження майном, переоформлення ліцензії та інших документів дозвільного характеру, внесення змін до договору оренди та/або його переоформлення щодо землі та іншого майна боржника. У цих правовідносинах, покупець всього майна боржника у вигляді єдиного майнового комплексу є правонаступником боржника.
У такому разі товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданої раніше такому товариству відповідної чинної ліцензії або документа дозвільного характеру.
2. Єдиний майновий комплекс боржника може бути відчужений шляхом його передачі господарському товариству (крім акціонерного товариства), що утворюється боржником. Частки у статутному капіталі такого господарського товариства включаються до складу майна боржника (заміщення активів).
Під час утворення господарського товариства йому передаються майнові активи (майно та майнові права) боржника, в тому числі відступаються права вимоги, а також на нього переводяться борги за вимогами поточних кредиторів, які входять до складу єдиного майнового комплексу.
Розмір статутного капіталу створеного господарського товариства визначається як різниця між вартістю майна, яке передається такому товариству та розміром вимог поточних кредиторів.
3. Під час відчуження майна боржника як єдиного майнового комплексу шляхом заміщення активів усі трудові договори (контракти), укладені до дати такого відчуження, продовжують діяти. При цьому права та обов'язки роботодавця переходять до новоутвореного господарського товариства.
4. У разі відчуження частини майна боржника та передачі відповідної (пропорційної) частини його поточних зобов'язань шляхом заміщення активів трудові договори (контракти), що укладені з працівниками, праця яких використовувалася у виробничих підрозділах, майно яких підлягає передачі новоутвореному господарському товариству, продовжують діяти, а права та обов'язки роботодавця переходять до такого товариства.
5. Відчуження часток у статутному капіталі новоутвореного господарського товариства здійснюється на аукціоні в порядку, встановленому цим Кодексом.
Якщо початкової ціни частини часток достатньо для задоволення вимог кредиторів боржника, на аукціон може бути виставлена відповідна (менша) частина належних боржнику часток.
6. До моменту формування органів управління новоутвореного господарського товариства після продажу часток у його статутному капіталі повноваження органів управління здійснює керуючий санацією.
7. Якщо суми, вирученої внаслідок продажу майна відповідно до плану санації, недостатньо для задоволення вимог кредиторів в обсязі, визначеному планом санації, керуючий санацією пропонує кредиторам внесення змін до плану санації.
У разі якщо збори кредиторів не схвалили зміни до плану санації, господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
Стаття 56. Продаж у процедурі санації частини майна боржника
1. З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж також частини іншого майна боржника, ніж вказане у статтях 54 і 55 цього Кодексу.
Продажу в процедурі санації боржника підлягає тільки майно, зазначене в затвердженому у встановленому порядку плані санації.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.
2. Продаж частини майна боржника в процедурі санації боржника здійснюється відповідно до цього Кодексу
Стаття 57. Звіт керуючого санацією
1. За п'ятнадцять днів до закінчення строку проведення процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для припинення процедури санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити кредиторів про час і місце проведення засідання зборів кредиторів.
2. Звіт керуючого санацією повинен містити:
відомості про виконання плану санації
баланс боржника на останню звітну дату;
розрахунок прибутків і збитків боржника;
відомості про наявність у боржника грошових коштів на рахунках та про стан розрахунку з кредиторами;
відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;
відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.
3. До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Одночасно із звітом керуючий санацією вносить одну з таких пропозицій про:
прийняття рішення про припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
звернення до закінчення строку процедури санації до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
звернення до господарського суду з клопотанням про затвердження схвалених зборами кредиторів змін до плану санації та продовження строку процедури санації.
4. Звіт керуючого санацією повинен бути розглянутий зборами кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження та не пізніше закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації.
5. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:
закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;
припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
схвалення змін до плану санації та продовження строку процедури санації.
У разі виникнення обставин, що є підставою для припинення процедури санації, збори кредиторів можуть прийняти відповідне рішення за відсутності звіту керуючого санацією.
6. Якщо зборами кредиторів не прийнято жодного з рішень, визначених частиною п'ятою цієї статті, або таке рішення не подано до господарського суду протягом п'ятнадцяти днів з дня закінчення строку процедури санації, господарський суд розглядає питання про закриття провадження у справі про банкрутство або про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол засідання зборів кредиторів не пізніше п'яти днів після дати проведення засідання зборів кредиторів надсилаються до господарського суду.
До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог кредиторів і, в разі наявності, скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні.
8. Звіт керуючого санацією та скарги кредиторів розглядаються на засіданні господарського суду. Про час і місце такого розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги.
9. Якщо збори кредиторів прийняли рішення про закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом.
10. Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту виноситься ухвала.
11. У разі закінчення строків процедури санації, передбачених планом санації, та за умови відсутності клопотання зборів кредиторів про продовження строків процедури санації, у зв’язку з схаленням відповідних змін до плану санації, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
12. Продовження строку процедури санації здійснюється господарським судом після внесення відповідних змін (доповнень) до плану санації боржника. Зміни до плану санації схвалюються зборами кредиторів та затверджуються господарським судом відповідно до вимог цього Кодексу.
13. Розрахунки з кредиторами проводяться керуючим санацією у порядку, встановленому планом санації.
14. Копії ухвали господарського суду та звіту керуючого санацією надсилаються сторонам у справі, іншим учасникам справи про банкрутство.
Розділ ІV ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА
Стаття 58. Постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури
У випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати дванадцять місяців.
Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Стаття 59. Наслідки визнання боржника банкрутом
1. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
2. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.
3. З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарським судом здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
4. Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури мають містити:
найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;
найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство;
дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
відомості про ліквідатора.
Стаття 60. Функції господарського суду в ліквідаційній процедурі
1. У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
2. Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Стаття 61. Повноваження ліквідатора
1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;
аналізує фінансове становище банкрута;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
формує ліквідаційну масу;
пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом;
продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;
повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;
веде реєстр вимог кредиторів;
подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство
здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
2. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
3. Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов’язаний використовувати тільки один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника.
Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов’язаних з проведенням ліквідаційної процедури та основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого, здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеної цим Кодексом.
Оплата витрат, пов’язаних з проведенням ліквідаційної процедури, здійснюється в такому порядку:
у першу чергу сплачуються витрати, пов’язані з проведенням ліквідаційної процедури та винагорода ліквідатора;
у другу чергу виконуються зобов’язання перед особами, які після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надали кредитування, поставили сировину, комплектуючі з відстрочкою оплати.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення відшкодовуються витрати, пов’язані з утриманням та збереженням такого майна, винагорода оператора електронного майданчика. Склад та розмір таких витрат підлягає погодженню в порядку, визначеному цим Кодексом. Кошти, що залишились після покриття цих витрат використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.
4. Ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
5. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.
6. Дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
7. У разі ліквідації підприємства - банкрута, зобов'язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об'єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 62. Ліквідаційна маса
1. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
2. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
3. Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.
4. За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його відповідним особам в установленому порядку.
5. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
6. Активи, включені до складу іпотечного покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому законом про іпотечні облігації.
7. Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
8. Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.
Суб'єкт управління таким майном з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановлений частиною першою статті 59 цього Кодексу строк приймає рішення про подальше використання цього майна.
9. Зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб'єктом господарювання.
10. Майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою (науково-дослідною, науково-технологічною, науково-технічною, науково-практичною) установою або державним університетом, академією, інститутом, не включаються до складу ліквідаційної маси і повертаються державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив їх до статутного капіталу господарського товариства.
Стаття 63. Продаж майна банкрута
1. Після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.
Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена у звіті про оцінку майна або акті оцінки майна.
Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною товарів, які швидко псуються.
Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною також виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, ринкова вартість яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати.
2. Ліквідатор здійснює продаж цінних паперів та похідних фінансових активів через професійного учасника фондового ринку в порядку, визначеному законодавством України, згідно з договором, укладеним між ліквідатором і торговцем цінними паперами.
3. Умови договорів, укладених на реалізацію майна банкрута, не можуть передбачати розстрочку або відстрочку платежів за придбане майно.
Стаття 64. Черговість задоволення вимог кредиторів
1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, у тому числі:
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються:
вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються:
вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Кодексом.
3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор (ліквідаційна комісія) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
5. Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.
6. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом позачергово.
7. Вимоги, не погашені у зв’язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
Стаття 65. Звіт ліквідатора
1. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;
відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
копії документів які підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договіри купівлі- продажу, акти приймання-передачі майна);
реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;
довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;
для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів.
Обов’язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
2. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
3. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
4. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Кодексом.
5. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, та у разі необхідності скликає загальні збори чи засідання відповідного органу й продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до їх призначення в установленому порядку.
Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів менший, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.
6. Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи - банкрута.
Стаття 66. Звільнення працівників боржника. Пільги і компенсації звільненим працівникам
1. Звільнення працівників боржника може здійснюватися після відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства України про працю.
2. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у порядку та розмірах, встановлених законодавством про працю та зайнятість.
3. Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до законодавства України про працю та про зайнятість населення.
На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені законодавством України про працю та про зайнятість населення.
Стаття 67. Зберігання документів
1. Ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.
2. До винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або з уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого їх зберігання.
3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноважена ним архівна установа зобов'язані прийняти архівні документи банкрута на зберігання без додаткових умов.
4. На підприємствах, що здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею, ліквідатор зобов'язаний забезпечити вилучення, належне оформлення, упорядкування та зберігання матеріальних носіїв секретної інформації, а також здійснення інших заходів щодо охорони державної таємниці.
Розділ V ПРОДАЖ МАЙНА В ПРОВАДЖЕННІ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття 68. Продаж майна на аукціоні
1. Продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, визначення розміру, сплати, повернення гарантійних внесків та винагороди операторів електронних майданчиків, затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Авторизованим електронним майданчиком є апаратно-програмний комплекс, авторизований в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Порядок надання доступу авторизованих електронних майданчиків до електронної торгової системи та розмір плати за такий доступ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
4. Замовником аукціону є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
5. Замовнику та операторам авторизованих електронних майданчиків забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.
Усім учасникам аукціону, а також спостерігачам гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.
6. На аукціоні не може бути використано переважне право купівлі майна.
Стаття 69. Електронна торгова система
1. Електронна торгова система - дворівнева інформаційно-телекомунікаційна система, що складається з центральної бази даних та авторизованих електронних майданчиків.
Центральна база даних - сукупність технічних та програмних засобів у складі баз даних та модуля електронного аукціону, що забезпечують можливість проведення аукціону та гарантують рівний доступ до інформації учасникам аукціону в електронній формі.
2. Електронна торгова система повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права та доступ до інформації всім бажаючим, обмін і збереження інформації та документів має проходити таким чином, щоб гарантувати непорушність даних про учасників під час проведення аукціону та їх конфіденційність до моменту завершення аукціону.
3. Електронна торгова система повинна забезпечувати:
1) створення, зберігання та оприлюднення всієї інформації про аукціон;
2) автоматичний обмін інформацією і документами з авторизованими електронними майданчиками.
3) можливість здійснення обміну інформацією з використанням Інтернету;
4) наявність загальнодоступних засобів телекомунікації, що не обмежують участь у аукціоні;
5) наявність системи електронного обміну документами з використанням методів ідентифікації;
6) здійснення ідентифікації учасників аукціону за умови відсутності доступу до таких даних з боку будь-яких осіб до завершення аукціону;
7) точне визначення часу і дати внесення учасником аукціону пропозицій щодо ціни;
8 захист інформації, отриманої від замовника та учасників аукціону;
7) безперебійну роботу з проведення аукціону;
10) збереження даних та документів, наданих замовниками та учасниками аукціону протягом семи років, автоматичне резервування та відновлення цих даних;
11) забезпечення безперервності проведення аукціону;
12) надсилання повідомлень учасникам аукціону в особистий кабінет та на електронну пошту учасника аукціону.
Стаття 70. Строк проведення аукціону
Замовник аукціону повинен оголосити про проведення першого аукціону протягом 20 днів з дня отримання згоди на продаж майна або визначення умов аукціону судом відповідно до цього Кодексу.
Стаття 71. Авторизовані електронні майданчики
1. Перелік авторизованих електронних майданчиків із зазначенням їх веб-адрес та операторів міститься в електронній торговій системі.
2. Авторизований електронний майданчик повинен забезпечувати:
1) можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення, датою проведення аукціону, видом майна, ціною, номером лоту, місцезнаходженням майна, найменуванням боржника та замовника аукціону;
2) можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-оглядачів та редакторів без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та стягнення плати;
3) автоматичне розміщення, отримання і передання інформації та документів;
4) користування сервісами з автоматичним обміном інформацією;
5) рівний і вільний доступ до аукціону всім учасникам та можливість здійснювати перегляд проходження аукціону в інтерактивному режимі реального часу всім заінтересованим особам.
3. Переможець аукціону зобов’язаний сплатити оператору авторизованого електронного майданчика, через який переможець брав участь в аукціоні, винагороду.
Винагорода сплачується виключно переможцем аукціону.
Стаття 72. Скасування аукціону
1.Замовник аукціону має право скасувати аукціон лише у разі порушення встановленого порядку його підготовки до моменту початку етапу торгів.
У такому випадку замовник аукціону протягом 10 робочих днів зобов’язаний оголосити про проведення аукціону.
2. Скасування аукціону здійснюється шляхом внесення інформації про це в електронну торгову систему через авторизований електронний майданчик, через який було подано оголошення про проведення аукціону. В інформації про скасування аукціону зазначаються причини скасування.
3. У разі скасування аукціону оператори авторизованих електронних майданчиків повертають учасникам сплачені ними гарантійні внески не пізніше ніж протягом трьох банківських днів.
Стаття 73. Визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону
Правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, яке перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, арбітражного керуючого кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.
Стаття 74. Відповідальність перед особами, які не змогли взяти участь або перемогти на аукціоні
1. У разі якщо порушення порядку підготовки та проведення аукціону перешкодило особі взяти участь або перемогти на аукціоні, порушник зобов'язаний сплатити такій особі штраф у сумі гарантійного внеску або у сумі 10 відсотків від ціни, за якою майно було продане на аукціоні, залежно від того, яка з цих сум є більшою.
2. Посадові особи оператора авторизованого електронного майданчика, винні у порушенні, передбаченому частиною першою цієї статті, несуть солідарну відповідальність з оператором авторизованого електронного майданчика. Оператор авторизованого електронного майданчика, який сплатив штраф або його частину, має право на зворотну вимогу (регрес) до таких посадових осіб.
Стаття 75. Визначення умов продажу
1. Арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення).
2. До обов’язкових умов продажу належать умови аукціону:
- склад майна (лот);
- початкову ціну;
- крок аукціону;
3. Якщо продажу підлягає майно, яке є предметом забезпечення, до умов продажу належить також умова про витрати, пов’язані з утриманням, збереженням та продажем цього майна, які підлягають відшкодуванню з коштів, отриманих від реалізції такого майна.
4. Арбітражний керуючий зобов’язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов’язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору.
5. Якщо до складу майна входить майно, яке не є предметом забезпечення, і майно, яке є предметом забезпечення, умови продажу розглядаються і комітетом кредиторів, і забезпеченими кредиторами. При цьому у початковій ціна окремо виділяється початкова ціна обох зазначених видів майна. Кошти, отримані від продажу такого лоту, розподіляються між забезпеченими кредиторами та іншими кредиторами пропорційно початковій ціні майна, що є предметом забезпечення, та іншого майна.
6. Комітет кредиторів, забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про:
- надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах;
- надання згоди на продаж майна та змінити умови продажу;
- відмовити в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.
7. У разі, якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову у наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів або протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов’язаний звернутись до суду. В цьому випадку умови аукціону визначаються судом.
Стаття 76. Порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону
1. Під час продажу на аукціоні права вимоги про проведення аукціону також повідомляється боржник.
2. Під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.
3. Замовник аукціону забезпечує доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням.
4. Доступ до інформації, оприлюдненої в електронній торговій системі, є безоплатним та вільним.
5. Додаткові умови оголошення та повідомлення про проведення аукціону встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 77. Зміст оголошення про проведення аукціону
1. Оголошення про проведення аукціону в електронній торговій системі повинно містити відомості про:
майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження;
дату і час початку та закінчення аукціону;
початкову ціну та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні;
розмір гарантійного внеску;
крок аукціону;
продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв’язку);
строк і час представлення заявок на участь в аукціоні;
порядок передання (відвантаження) рухомого майна, якщо воно є предметом аукціону;
замовника аукціону (ім’я, місцезнаходження, засоби зв'язку);
спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону;
можливість надання переможцю податкової накладної.
2. Оголошення про проведення аукціону на веб-сайті авторизованого електронного майданчика крім інформації, передбаченої в частині першій цієї статті, повинно містити:
розмір винагороди оператора авторизованого електронного майданчика;
реквізити рахунку, на який вноситься гарантійний внесок.
3. Якщо аукціон є повторним або проводиться у зв'язку з визнанням попереднього аукціону таким, що не відбувся, про це зазначається в оголошенні із вказівкою на адресу сторінки веб-сайту, на якій розміщено інформацію про проведення попереднього аукціону.
4. Якщо продажу підлягає земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, кадастровий номер, цільове призначення, наявність комунікацій тощо.
5. Якщо продажу підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда, право на земельну ділянку, що переходить до покупця будівлі, споруди, приміщення, квартири тощо.
6. Якщо продажу підлягає транспортний засіб, то у характеристиці майна зазначаються марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
7. Якщо продажу підлягають акції (частки) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства, то в характеристиці майна зазначаються назва господарського товариства, його ідентифікаційний код, місцезнаходження, засоби зв'язку, розмір статутного (складеного) капіталу, кількість акцій (розмір часток), що пропонуються до продажу, номінальна вартість однієї акції, форма існування акцій, середньоспискова кількість працівників, площа та правовий режим земельної ділянки, що належить господарському товариству, балансова вартість основних фондів, знос основних фондів, балансовий прибуток, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, основні види продукції (робіт, послуг) та її обсяг, відомості про реєстратора цінних паперів. За звітний період при цьому береться останній фінансовий рік діяльності.
8. Якщо продажу підлягає майнове право, право вимоги, то в оголошенні оприлюднюються копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права.
9. В оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються.
10. Якщо майно, що продається, є обмеженим в обороті, в оголошенні зазначаються ці обмеження з посиланням на норми законодавства, яким вони встановлені.
Стаття 78. Порядок проведення аукціону
1. Державному органу з питань банкрутства, адміністратору електронної торгової системи, замовнику та оператору авторизованого електронного майданчика заборонено вчиняти дії, направлені на надання іншим особам інформації про учасників аукціону.
2. Переможцем аукціону є учасник, який запропонував найвищу ціну на час закінчення аукціону.
Стаття 79. Особливості проведення повторного та другого повторного аукціону
1. У разі закінчення аукціону без визначення переможця замовник аукціону протягом місяця зобов’язаний оголосити про проведення повторного аукціону.
2. Початковою ціною повторного аукціону є ціна, зменшена на 20 відсотків від початкової ціни першого аукціону.
3. У разі закінчення першого повторного аукціону без визначення переможця замовник аукціону протягом місяця (а якщо продається заставлене майно – протягом 45 днів) зобов’язаний оголосити про проведення другого повторного аукціону.
4. Початковою ціною другого повторного аукціону є ціна, зменшена на 25 відсотків від початкової вартості першого повторного аукціону.
5. Комітет кредиторів, а щодо заставленого майна – забезпечений кредитор можуть своїм рішенням встановити початкову ціну повторного аукціону, другого повторного аукціону меншою, ніж визначено у частинах 2 і 4 цієї статті.
Стаття 80. Особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової ціни
1. Перший аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості. Повторний аукціон може проводиться з можливістю зниження початкової вартості лише за згодою забезпеченого кредитора щодо майна, яке є предметом забезпечення, або комітету кредиторів щодо іншого майна, яке підлягає продажу.
2. Комітет кредиторів або забезпечений кредитор, надаючи згоду на проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, має право вказати граничну ціну, до якої може бути знижено початкову цінц під час проведення аукціону.
3. Другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості.
Стаття 81. Продаж майна забезпеченому кредитору
1. Якщо майно боржника, що є предметом забезпечення, не продано на повторному аукціоні, кредитор, вимоги якого воно забезпечує, має право протягом 20 днів з дня закінчення цього аукціону звернутись до арбітражного керуючого з заявою про продаж йому непроданого майна.
2. Арбітражний керуючий протягом 3 днів складає протокол про продаж забезпеченому кредитору майна за початковою ціною повторного аукціону.
3. Якщо майно боржника, що є предметом забезпечення, не продано на другому повторному аукціоні, кредитор, вимоги якого воно забезпечує, має право протягом 20 днів з дня закінчення цього аукціону звернутись до арбітражного керуючого з заявою про продаж йому непроданого майна.
4. Арбітражний керуючий протягом 3 днів складає протокол про продаж забезпеченому кредитору майна за початковою ціною другого повторного аукціону
5. Арбітражний керуючий негайно оприлюднює в електронній торговій системі інформацію про покупця.
Стаття 82. Особливості проведення аукціону з продажу права вимоги
1. При зарахуванні права вимоги, що продається на аукціоні, після отримання боржником відповідно до вимог цього Кодексу повідомлення про проведення аукціону, заява про зарахування повинна бути зроблена замовнику аукціону. Така заява підлягає негайному оприлюдненню в оголошенні про проведення аукціону.
2. У разі якщо до початку аукціону зобов’язання було частково виконане, початкова ціна права вимоги пропорційно зменшується, про що замовником вноситься відповідна інформація в оголошення про проведення аукціону. Якщо заборгованість погашена повністю, право знімається з аукціону.
3. Умови договору купівлі-продажу права вимоги боржника повинні передбачати, що перехід права вимоги здійснюється тільки після його повної оплати.
Стаття 83. Протокол про проведення аукціону
1. Негайно після завершення аукціону електронною торговою системою формується протокол про проведення аукціону, який надсилається всім учасникам та замовнику аукціону.
2. У протоколі зазначаються:
майно, що запропоноване для продажу;
кількість учасників аукціону;
початкова ціна;
ціна, запропонована переможцем аукціону, або відомості про те, що аукціон закінчився без визначення переможця;
ціна або частина ціни, сплачена переможцем;
найменування і місцезнаходження (для юридичної особи), прізвище, ім’я, по батькові і місце проживання (для фізичної особи) переможця аукціону;
інформація про авторизований електронний майданчик, через який переможцем аукціону придбано майно;
розмір винагороди оператора авторизованого електронного майданчика;
реквізити, за якими мають бути перераховані кошти за придбане майно.
3. Оригінал протоколу про проведення аукціону підписується оператором авторизованого електронного майданчика та переможцем. Після підписання протоколу, оператор електронного майданчика не пізніше п’яти календарних днів розміщує його в електронній торговій системі.
4. Кожен учасник аукціону може вимагати надання йому копії протоколу, засвідченої авторизованим електронним майданчиком, через який такий учасник приймав участь в аукціоні. Така копія надається у день звернення.
5. Інформація про результати аукціону негайно після завершення аукціону оприлюднюється в електронній торговій системі, веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків.
Стаття 84. Повернення гарантійних внесків, сплаченої ціни та стягнення штрафу
1. Гарантійні внески учасників підлягають поверненню протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону, крім випадків, передбачених частинами другою - третьою цієї статті.
2. Гарантійний внесок, сплачений переможцем аукціону, зменшений на розмір винагороди оператора авторизованого електронного майданчика, зараховується до ціни, що підлягає сплаті на рахунок боржника.
3. Гарантійний внесок не підлягає поверненню у разі, якщо аукціон закінчився без визначення переможця (крім випадків виявлення недоліків майна, не зазначених в оголошенні про проведення аукціону), а також переможцю аукціону, якщо він не виконав обов’язку щодо сплати ціни відповідно до вимог цього Кодексу. Такі гарантійні внески (за вирахуванням винагороди оператора авторизованого електронного майданчика з гарантійного внеску переможця) перераховуються боржнику у строк, передбачений частиною першою цієї статті.
4. Оператор авторизованого електронного майданчику, який не повернув гарантійного внеску або сплаченої ціни у встановлений строк, сплачує пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України від суми боргу за період прострочення.
Стаття 85. Порядок сплати ціни
1. Покупець зобов’язаний сплатити запропоновану ним ціну (з урахуванням різниці між розміром сплаченого гарантійного внеску і розміром винагороди оператора авторизованого електронного майданчика) на ліквідаційний рахунок боржника протягом десяти робочих днів з дня оприлюднення в електронній торговій системі інформації про результати аукціону.
2. У разі, якщо покупцем є кредитор, чиї вимоги забезпечені проданим майном, він зобов’язаний сплатити позитивну різницю між сумою, визначеною відповідно до частини першої цієї статті, та розміром вимог забезпеченого кредитора.
Забезпечений кредитор зобов’язаний також сплатити витрати, пов’язані з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення та сплатити винагороду арбітражного керуючого за продаж майна, передбачений цим Кодексом.
3. За умови сплати покупцем не менш як 50 відсотків належної до сплати суми строк оплати продовжується на десять календарних днів.
4. Замовник зобов’язаний оприлюднити відомості про сплату покупцем ціни в електронній торговій системі та веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків не пізніше, ніж через три дні після повної сплати, та в той же строк повідомити про це власника майна. Авторизовані електронні майданчики автоматично надсилають цю інформацію учасникам аукціону.
Стаття 86. Розірвання правочину у разі невиконання обов’язку із сплати ціни
1. Якщо у встановлений строк покупець не вніс належної до сплати суми, аукціон вважається таким, що не відбувся, а покупець втрачає гарантійний внесок.
2. Замовник зобов’язаний надати відомості про визнання аукціону таким, що не відбувся, для їх включення до відомостей про проведення аукціону в електронній торговій системі та веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків не пізніше, ніж через три дні після визнання аукціону таким, що не відбувся, та в той же строк повідомити про це покупця та власника майна. Авторизовані електронні майданчики автоматично надсилають цю інформацію учасникам аукціону.
3. Після визнання аукціону таким, що не відбувся замовник зобов’язаний протягом 10 робочих днів оголосити про проведення нового аукціону. Авторизовані електронні майданчики автоматично надсилають цю інформацію всім учасникам попереднього аукціону.
Стаття 87. Передача майна, майнових прав та відступлення права вимоги
1. Придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передання майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
2. Замовник аукціону, який не передав покупцю на його вимогу рухому річ, майнове право або не відступив право вимоги після повної сплати ціни, сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.
3. Протокол про проведення аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності на майно або майнове право в порядку, передбаченому законодавством України.
Стаття 88. Акт про придбання майна на аукціоні
1. В акті про придбання майна на аукціоні зазначаються:
ім'я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону;
відомості про майно, придбане на аукціоні та його ціну;
адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону;
інформація про повну сплату ціни за придбання майна на аукціоні.
Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, підписаний арбітражним керуючим – замовником аукціону, разом із належним чином засвідченою копією судового рішення про призначення арбітражного керуючого, вірність якої засвідчується цим арбітражним керуючим, не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу чи несвоєчасне надання його копії покупцю замовник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.
2. Акт складається в простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення. Акт підписується продавцем та покупцем не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни. За невчасне підписання продавцем акта чи невчасне надання його покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.
Стаття 89. Відповідальність за недоліки майна, проданого на аукціоні
Особа, у власності якої перебувало майно до продажу на аукціоні, замовник та організатор аукціону не відповідають за недоліки майна, крім випадків їх навмисного приховування.
Розділ VІ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття 90. Закриття провадження у справі про банкрутство
1. Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів, згідно реєстру вимог кредиторів;
5) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9) в інших випадках, передбачених законом.
2. Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 8 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 9 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
3. Про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.
4. У випадках, передбачених пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Розділ VІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ БОРЖНИКІВ
Стаття 91. Загальні положення
Відносини, пов'язані з провадженням у справах про банкрутство, визначених у цьому розділі, регулюються Кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Стаття 92. Особливості банкрутства страховиків
1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про банкрутство визнається спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю.
Арбітражний керуючий у справі про банкрутство страховика повинен скласти іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство страхових організацій.
2. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це органом.
3. Відчуження майна страховика-боржника як єдиного майнового комплексу (комплексів) здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими цим Кодексом.
При проведенні ліквідаційної процедури єдиний майновий комплекс страховика, який використовується для здійснення страхової діяльності, може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.
4. Покупцем єдиного майнового комплексу страховика, який використовується для здійснення страхової діяльності, може бути тільки страховик.
5. У разі продажу єдиного майнового комплексу страховика, який використовується для здійснення страхової діяльності, у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав.
6. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
7. Страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.
8. Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
9. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в такому порядку:
у першу чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
у другу чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
у третю чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
у четверту чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті;
у п'яту чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті;
у шосту чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті.
Стаття 93. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів
1. Якщо спеціальним законодавством не встановлено окрему процедуру банкрутства відповідного професійного учасника фондового ринку до такого учасника застосовуються положення цього Кодексу з урахуванням особливостей встановлених цією статтею.
При розгляді справ про банкрутство юридичних осіб, що є професійними учасниками фондового ринку, учасником справи про банкрутство визнається Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Для цілей цієї статті під терміном "клієнт" розуміється інвестор у цінні папери або емітент цінних паперів, що уклав відповідну угоду з професійним учасником фондового ринку, який відповідно до цього Кодексу визнається боржником або банкрутом.
2. Не врегульовані цією статтею особливості процедури банкрутства професійних учасників фондового ринку, а також заходи щодо захисту прав та інтересів клієнтів установлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з державним органом з питань банкрутства.
3. Порядок запобігання банкрутству та проведення досудових процедур відновлення платоспроможності професійних учасників фондового ринку встановлюється нормативно-правовими актами України.
4. Розпорядник майна професійного учасника фондового ринку повинен мати сертифікат на право здійснення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринку цінних паперів, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
5. Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня його призначення надіслати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та клієнтам такого професійного учасника фондового ринку повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядника майна. У повідомленні зазначаються реквізити сертифіката, виданого розпоряднику майна Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також клієнту пропонується дати розпорядження щодо дій, які необхідно вчинити за правочинами, які були укладені з професійним учасником фондового ринку, що є боржником.
6. Цінні папери, грошові кошти та інше майно, яке належить клієнтам професійного учасника фондового ринку, не включаються до складу ліквідаційної маси.
7. З дня введення господарським судом процедури санації боржника чи визнання професійного учасника фондового ринку банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів підлягають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом.
8. Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних паперів на пред'явника, що мають однаковий міжнародний ідентифікаційний номер, перевищують кількість таких цінних паперів, які перебувають у володінні професійного учасника фондового ринку, повернення таких цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно їх вимогам.
Вимоги клієнтів у незадоволенні їх частині визнаються грошовими зобов'язаннями і задовольняються в порядку черговості, передбаченому цим Кодексом.
9. Під час проведення санації професійного учасника ринку цінних паперів керуючий санацією має право передати цінні папери, передані такому професійному учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому суб'єкту підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.
10. Цінні папери, що належать професійному учасникові ринку цінних паперів ідопущені до торгів на фондовій біржі, підлягають продажу на фондовій біржі.
У разі якщо зазначені цінні папери не допущені до торгів на фондовій біржі, вони підлягають продажу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 94. Особливості банкрутства емітента чи управителя іпотечних сертифікатів, управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю
1. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно емітента чи управителя іпотечних сертифікатів іпотечні активи не включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента або управителя. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законодавства про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати.
2. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю кошти та майно, що перебувають в управлінні управителя, не включаються до складу ліквідаційної маси такого управителя. Розпорядження цими коштами та майном здійснюється відповідно до законодавства про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю.
Стаття 95. Особливості банкрутства фермерського господарства
1. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України.
2. Заява голови фермерського господарства про відкриття провадження у справі про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства.
Заява підписується головою фермерського господарства.
3. До заяви голови фермерського господарства про відкриття провадження у справі про банкрутство також додаються документи, які містять відомості:
про склад і вартість майна фермерського господарства;
про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;
про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
Зазначені документи додаються головою фермерського господарства до відзиву на подану кредитором заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
4. Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство фермерського господарства може бути подано до господарського суду план відновлення платоспроможності фермерського господарства.
5. У разі якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов'язаннями, господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.
Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала.
6. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.
7. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:
невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства;
наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства.
Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.
8. Для проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна в порядку, встановленому цим Кодексом.
9. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
10. У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.
11. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.
12. Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки на аукціоні, обов'язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об'єктів, що продаються.
13. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.
14. Господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.
Стаття 96. Особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків
1. Боржник зобов'язаний надати господарському суду докази, що підтверджують належність боржника до державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
2. Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.
3. Органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації та застосуванню до них процедури санації чи ліквідації.
4. Державні підприємства та підприємства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, подають на розгляд кредиторів план санації, погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном.
5. З метою запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, може застосовуватися порука у порядку, визначеному частинами дев'ятою - тринадцятою статті 96 цього Кодексу.
6. Відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою боржника не є підставою для припинення повноважень органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо управління відповідним об'єктом державної власності.
7. У разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
8. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу представники органу, уповноваженого управляти державним майном.
9. Припинення, продовження повноважень та відсторонення від виконання обов'язків керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюються господарським судом за наявності підстав та в порядку, встановленому цим Кодексом.
10. Положення цієї статті не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами власності Автономної Республіки Крим та комунальної власності.
11. Початкова ціна майна, майнових прав державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
12. Копії судових рішень у провадженнях у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків або на балансі яких перебувають об'єкти державної власності, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшли до статутних капіталів цих підприємств, крім інших учасників, надсилаються органу, уповноваженому управляти державним майном.
Розділ VІІІ. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО, ПОВ'ЯЗАНИХ З ІНОЗЕМНОЮ ПРОЦЕДУРОЮ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ
Стаття 97. Застосування процедур банкрутства, пов'язаних з іноземним провадженням
1. Для цілей цього розділу терміни вживаються в такому значенні:
іноземна процедура банкрутства - провадження у справі про банкрутство, що здійснюється в іноземній державі згідно з її законодавством;
іноземний суд - державний або інший уповноважений орган іноземної держави, компетентний здійснювати провадження у справах про банкрутство;
керуючий іноземною процедурою банкрутства - особа, призначена рішенням іноземного суду в межах іноземної процедури банкрутства на певний час та уповноважена керувати господарською діяльністю або реорганізацією чи ліквідацією боржника, вчиняти дії в інших державах.
2. Процедури банкрутства, пов'язані з іноземним провадженням, зазначені в цьому розділі, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України, застосовуються за принципом взаємності у разі, якщо:
до господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, подано заяву іноземним арбітражним керуючим щодо визнання іноземного провадження та судової допомоги або надійшло звернення іноземного суду щодо співробітництва у зв'язку з іноземним провадженням у справі про банкрутство;
господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, надіслано звернення чи арбітражним керуючим подано заяву до іноземного суду щодо визнання провадження, відкритого відповідно до цього Кодексу, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв'язку з провадженням у справі про банкрутство, відкритим відповідно до цього Кодексу;
до господарського суду подано заяву керуючого іноземною процедурою банкрутства щодо визнання іноземної процедури банкрутства, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв'язку з іноземною процедурою банкрутства у справі про банкрутство.
Положення цього розділу не застосовуються до процедур банкрутства банків та інших фінансових установ.
3. Взаємність вважається існуючою, якщо буде встановлено, що міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачена можливість такого співробітництва іноземної держави з Україною.
4. Господарський суд відмовляє у застосуванні міжнародних аспектів банкрутства, якщо їх застосування суперечить публічному порядку, суверенітету та основним принципам законодавства України.
5. Господарський суд має право відмовити у застосуванні положень цього розділу, якщо відповідний іноземний суд відмовився співпрацювати з господарським судом чи арбітражним керуючим.
6. Під час провадження у справі про банкрутство господарський суд виходить з того, що:
провадження у справі про банкрутство боржника, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території, є основним провадженням стосовно будь-якого іншого іноземного провадження;
провадження у справі про банкрутство боржника - постійного представництва суб'єкта підприємницької діяльності України в іноземній державі є похідним іноземним провадженням стосовно основного провадження в Україні;
провадження у справі про банкрутство боржника, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави з місцезнаходженням за межами України, відкрите в іноземній державі, є основним іноземним провадженням;
провадження у справі про банкрутство боржника - постійного представництва в іноземній державі суб'єкта підприємницької діяльності, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави з місцезнаходженням за межами України в іноземній державі, є похідним іноземним провадженням.
7. Визнання іноземної процедури банкрутства включає визнання судових рішень, прийнятих іноземним судом під час цього провадження, а також рішень щодо призначення, звільнення чи заміни іноземного арбітражного керуючого, рішень щодо перебігу іноземного провадження, його зупинення чи завершення.
Стаття 98. Підстави для надання судової допомоги та здійснення співробітництва
Господарський суд або арбітражний керуючий, який діє на підставі цього Кодексу, зобов'язаний надавати допомогу керуючому іноземною процедурою банкрутства або здійснювати співробітництво з іноземним судом відповідно до цього Кодексу та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 99. Керуючий іноземною процедурою банкрутства
1. Керуючий іноземною процедурою банкрутства для реалізації прав та обов'язків в Україні має підтвердити свої повноваження у встановленому цим Кодексом порядку.
2. Керуючий іноземною процедурою банкрутства має повноваження, передбачені відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Під час здійснення своїх повноважень в Україні керуючий іноземною процедурою банкрутства зобов'язаний діяти сумлінно та розумно.
Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на керуючого іноземною процедурою банкрутства згідно з цим Кодексом, що завдало значної шкоди кредиторам чи боржнику, може бути підставою для відсторонення його від провадження, про що господарський суд виносить ухвалу, що надсилається особі, яку він представляє, а також притягнення його до відповідальності відповідно до Кодексу.
4. Керуючий іноземною процедурою банкрутства зобов'язаний додавати до заяв та документів їх переклад українською мовою, а під час здійснення процедур у господарському суді користуватися послугами перекладача за власний рахунок.
Стаття 100. Заява про визнання іноземної процедури банкрутства та керуючого іноземною процедурою банкрутства
1. Керуючий іноземною процедурою банкрутства подає до господарського суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство, письмову заяву про визнання іноземного провадження, у рамках якого він був призначений, до прийняття цим судом рішення по суті (затвердження мирової угоди, плану санації, ліквідації). Заява про визнання іноземного провадження складається державною (офіційною) мовою держави, у якій здійснюється іноземне провадження у справі про банкрутство. До заяви додається її переклад українською мовою.
Заява, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, повинна містити:
найменування господарського суду, до якого вона подається;
ім'я (найменування) керуючого іноземною процедурою банкрутства, який подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування) або місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
зміст та мотиви подання заяви.
2. У разі якщо міжнародними договорами України не визначено перелік документів, що повинні додаватися до заяви, або за відсутності таких договорів до заяви додаються:
засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду про відкриття іноземної процедури банкрутства та призначення керуючого іноземною процедурою банкрутства;
документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
документ, який засвідчує, що боржник, стосовно якого прийнято рішення іноземного суду про відкриття іноземної процедури банкрутства та який не брав участі в судовому процесі, був належним чином попереджений про час і місце розгляду справи;
документ, що посвідчує повноваження керуючого іноземною процедурою банкрутства;
відомості про інші іноземні процедури банкрутства стосовно боржника, про які відомо керуючому іноземною процедурою банкрутства;
належним чином засвідчений переклад документів, зазначених у частині другій цієї статті, українською мовою.
3. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, які додаються до неї, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією статтею, або до заяви не додано всі перелічені документи, залишає її без розгляду та повертає разом з доданими документами керуючому іноземною процедурою банкрутства не пізніш як на п'ятий день з дня її надходження.
Повернення заяви не позбавляє керуючого іноземною процедурою банкрутства права на її повторне подання до господарського суду після усунення причин повернення.
4. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, що додаються до неї, оформлено відповідно до встановлених вимог, не пізніш як на третій день з дня її надходження приймає ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
5. Іноземні офіційні документи, що подаються до господарського суду відповідно до частини другої цієї статті, суд приймає у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Стаття 101. Судова допомога, що може бути надана після подання заяви про визнання іноземної процедури банкрутства
1. З дня подання заяви про визнання іноземної процедури банкрутства і до винесення відповідної ухвали господарський суд на підставі письмової заяви керуючого іноземною процедурою банкрутства вживає заходів щодо захисту активів боржника або інтересів кредиторів: здійснює заходи щодо забезпечення збору доказів або витребування інформації про активи, ділові операції, права, обов'язки або відповідальність боржника.
2. Господарський суд може відмовити в наданні судової допомоги згідно з цією статтею, якщо така допомога буде заважати веденню основного провадження у справі про банкрутство в Україні.
Стаття 102. Розгляд заяви про визнання іноземної процедури банкрутства
1. Про надходження заяви про визнання іноземної процедури банкрутства господарський суд повідомляє боржника письмово у триденний строк і встановлює тридцятиденний строк для подання можливих заперечень проти поданої заяви.
2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або в разі, якщо у встановлений строк з дня повідомлення боржника заперечень не подано, суддя виносить ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду заяви, про що керуючий іноземною процедурою банкрутства і боржник повідомляються письмово протягом трьох днів з дня винесення ухвали.
3. За заявою керуючого іноземною процедурою банкрутства або боржника і за наявності поважних причин господарський суд може перенести час розгляду заяви, про що повідомляє сторони.
4. Неявка без поважних причин у судове засідання керуючого іноземною процедурою банкрутства боржника або його представників, стосовно яких відомо про своєчасне вручення повідомлення про виклик до господарського суду, не є перешкодою для розгляду заяви, якщо будь-якою із сторін не було заявлено про перенесення її розгляду.
5. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, господарський суд виносить ухвалу про визнання іноземної процедури банкрутства або про відмову в задоволенні заяви. Копія ухвали надсилається господарським судом керуючому іноземною процедурою банкрутства та боржнику у триденний строк з дня її винесення.
Стаття 103. Підстави для відмови в задоволенні заяви про визнання іноземної процедури банкрутства
1. Заява про визнання іноземної процедури банкрутства не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України. Якщо міжнародними договорами України такі випадки не передбачені, у задоволенні заяви може бути відмовлено у разі, якщо:
рішення іноземного суду щодо відкриття іноземної процедури банкрутства згідно із законодавством держави, на території якої воно прийнято, не набрало законної сили;
сторона, стосовно якої відкрито іноземну процедуру банкрутства у справі про банкрутство, не була належним чином повідомлена про розгляд справи;
господарським судом України вже винесена ухвала щодо заяви про визнання іноземної процедури банкрутства на тих самих підставах, що набрала законної сили;
іноземна процедура банкрутства стосується боржника, створеного відповідно до законодавства України;
в Україні вже закінчено провадження про банкрутство, щодо якого надійшла заява;
пропущено встановлений законодавством України строк пред'явлення рішення іноземного суду до виконання в Україні;
виконання рішення іноземного суду суперечить публічному порядку, суверенітету та основним принципам законодавства України.
2. У разі якщо обставини, у зв'язку з якими було відмовлено в задоволенні заяви про визнання іноземної процедури банкрутства, змінилися, керуючий іноземною процедурою банкрутства може повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою.
Стаття 104. Ухвала господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства
1. В ухвалі господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства зазначаються:
повне найменування або ім'я боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, його місцезнаходження або місце проживання;
найменування іноземного суду, який відкрив провадження у справі про банкрутство;
повне найменування або ім'я керуючого іноземною процедурою банкрутства, його місцезнаходження або місце проживання;
статус іноземної процедури банкрутства відповідно до положень цього Кодексу.
2. Ухвала про визнання іноземної процедури банкрутства або про відмову у його визнанні може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копія ухвали надається або надсилається господарським судом керуючому іноземною процедурою банкрутства та боржнику у триденний строк з дня винесення ухвали.
Стаття 105. Підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства
Підставами для зміни чи скасування ухвали господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також зміна чи припинення обставин, якими господарський суд керувався під час її винесення.
Стаття 106. Судова допомога, що може бути надана після визнання іноземного провадження
1. Після визнання іноземної процедури банкрутства, крім випадків, передбачених цим Кодексом, для захисту активів боржника або інтересів кредиторів господарський суд на підставі заяви керуючого іноземної процедури банкрутства може надати таку судову допомогу:
1) зупинення провадження у справі про банкрутство або інші процесуальні дії стосовно активів, прав, зобов'язань або відповідальності боржника, за умови, що вжито всіх необхідних заходів щодо гарантії задоволення інтересів кредиторів в Україні;
2) зупинення права розпорядження будь-якими активами боржника;
3) продовження надання судової допомоги, що була надана відповідно до цього Кодексу;
4) надання додаткової судової допомоги відповідно до законодавства України або міжнародних договорів України.
2. Надання судової допомоги припиняється з дня включення вимог кредиторів за іноземним провадженням до реєстру вимог кредиторів, затвердженого у провадженні у справі про банкрутство боржника, відкритого відповідно до цього Кодексу, про що виноситься відповідна ухвала.
3. Внесення змін до плану санації боржника після визнання господарським судом іноземного провадження здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 107. Заява про надання судової допомоги
1. Заява про надання судової допомоги складається державною офіційною мовою держави, від якої виступає керуючий іноземної процедури банкрутства. До заяви додається її переклад українською мовою.
Заява подається в письмовій формі і повинна містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
ім'я (найменування) керуючого іноземної процедури банкрутства, що подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
назву справи, у якій подано заяву про судову допомогу;
суть клопотання і необхідну для його виконання інформацію, у тому числі щодо осіб, яких можуть стосуватися заходи судової допомоги;
необхідність забезпечення конфіденційності подання заяви та відомостей, одержаних під час надання допомоги;
перелік процесуальних дій, що належить вчинити.
2. Під час розгляду заяви про надання допомоги та в разі прийняття рішення про надання допомоги господарський суд застосовує законодавство України.
3. За результатами розгляду заяви про надання допомоги господарський суд виносить ухвалу, копію якої надсилає керуючому іноземною процедурою протягом трьох днів з дня її прийняття.
Стаття 108. Захист речових прав кредиторів та інших заінтересованих осіб
1. Під час прийняття рішення про надання судової допомоги, відмову в її наданні або припинення її надання господарський суд повинен пересвідчитися в тому, що не будуть порушені права власності та інші речові права кредиторів та інших заінтересованих осіб, включаючи боржника.
2. Господарський суд на підставі заяви керуючого іноземною процедурою може змінити зміст чи припинити надання судової допомоги.
Стаття 109. Співпраця з іноземними судами та керуючими іноземною процедурою банкрутства
1. Під час провадження у справі про банкрутство, яке є основним чи похідним щодо іншого іноземного провадження:
господарський суд за принципом взаємності повинен співпрацювати з іноземними судами або іноземними керуючими іноземною процедурою банкрутства шляхом судових доручень арбітражному керуючому;
арбітражний керуючий має право під час виконання своїх функцій співпрацювати з іноземними судами та керуючими іноземною процедурою банкрутства;
арбітражний керуючий зобов'язаний невідкладно письмово повідомляти господарський суд про свою співпрацю з іноземним судом чи керуючим іноземною процедурою банкрутства.
2. Співпраця може здійснюватися шляхом:
1) вчинення дій в іноземній державі;
2) передачі інформації іноземному суду чи керуючому іноземною процедурою банкрутства, якщо передача такої інформації не заборонена законом;
3) координації дій з управління активами та господарською діяльністю боржника;
4) координації дій з надання судової допомоги під час здійснення проваджень у справах про банкрутство стосовно одного і того самого боржника.
3. У разі якщо дії, що вчиняються в порядку співробітництва, можуть заподіяти шкоду інтересам кредиторів чи боржника у провадженні, що здійснюється відповідно до цього Кодексу, господарський суд за власною ініціативою чи за заявою будь-якої із сторін ухвалою може зупинити чи заборонити відповідні дії.
Стаття 110. Координація надання судової допомоги під час одночасного здійснення провадження у справі про банкрутство, відкритого відповідно до цього Кодексу, та іноземної процедури банкрутства
Якщо іноземна процедура банкрутства та провадження у справі про банкрутство, відкрите відповідно до цього Кодексу, є взаємопов’язаними, господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:
якщо заява про визнання іноземної процедури банкрутства подається після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до цього Кодексу, надання судової допомоги відповідно до вимог цього Кодексу не повинно виключати можливість задоволення вимог кредиторів України;
якщо провадження у справі про банкрутство відкривається відповідно до цього Кодексу після визнання чи подання заяви про визнання іноземної процедури банкрутства, судова допомога, надана відповідно до вимог цього Кодексу, переглядається, змінюється або припиняється, якщо вона несумісна із провадженням у справі про банкрутство, відкритим відповідно до цього Кодексу.
Стаття 111. Надання судової допомоги під час здійснення кількох іноземних процедур банкрутства
У разі визнання кількох іноземних процедур банкрутства стосовно одного і того самого боржника господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:
надання судової допомоги керуючому іноземною процедурою банкрутства похідної іноземної процедури банкрутства повинно бути узгоджене з наданням допомоги під час основної іноземної процедури банкрутства;
якщо після визнання похідної іноземної процедури банкрутства визнається інша похідна іноземна процедура банкрутства, господарський суд надає, змінює або припиняє надання судової допомоги з метою узгодження таких проваджень.
Стаття 112. Виплати в рамках проваджень, що проводяться одночасно
Кредитор, який отримав часткове відшкодування за своєю вимогою в рамках іноземної процедури банкрутства, не може отримати відшкодування за тією самою вимогою в рамках провадження у справі про банкрутство, відкритого відповідно до цього Кодексу, стосовно того самого боржника до того часу, поки відшкодування іншим кредиторам тієї самої черги буде в пропорційному відношенні меншим, ніж відшкодування, що вже отримане цим кредитором.
КНИГА ЧЕТВЕРТА. ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 113. Особливості провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника – фізичної особи, фізичної особи – підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встновлених цією Книгою.
Стаття 114. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи
1. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується усіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право:
1) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою стосовно майна боржника - фізичної особи, у тому числі які містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю;
2) отримувати інформацію з державних реєстрів, в тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством України;
3) здійснювати огляд майна боржника;
4) отримувати інформацію про рух коштів на рахунках боржника, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
2. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність зобов’язаний:
1) організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість;
2) брати участь у розробці плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду;
3) відкрити спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами;
4) погашати вимоги кредиторів згідно черговості в процедурі погашення боргів боржника, а у випадку, якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника – відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна;
5) у разі, якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника, звітувати суду та зборам кредиторів про результати продажу майна боржника протягом трьох робочих днів з дати такого продажу;
6) виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника;
7) здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.
3. У разі відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, установи банків, в яких відкрито спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами, зобов’язані переказати кошти з такого рахунку на рахунок нового арбітражного керуючого, призначеного господарським судом для виконання повноважень керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією.
Банк переказує кошти на спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами, відкритий новим арбітражним керуючим на підставі платіжної вимоги такого арбітражного керуючого.
4. Кредитори мають право за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.
5. Для забезпечення виконання повноважень керуючого реструктуризацією та/або керуючого реалізацією, арбітражний керуючий може залучати на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, а за відсутності коштів у боржника – на підставі рішення зборів кредиторів за рахунок кредиторів. Дозвіл на залучення таких осіб надає господарський суд на підставі мотивованої заяви арбітражного керуючого про необхідність їх участі у справі та розміру оплати їх послуг.
Стаття 115. Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
2. Боржник має право звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у праві про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати;
2) боржник припинив погашати кредити чи здійснювати інші планові платежі у розмірі більше як п’ятдесят відсотків місячних платежів по кожному з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
3) винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
3. До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
РОЗДІЛ ІІ. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ
Стаття 116. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
2. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинна містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) ім’я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв’язку боржника, його адресу електронної пошти (за наявності);
3) виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
4) перелік документів, що додаються до заяви.
3. До заяви боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність або відсутність у боржника статусу фізичної особи – підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності із зазначенням місця знаходження або зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційні номери облікових карток платника податків та номери паспортів (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов’язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до моменту подачі заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки за наявності;
10) відомості про роботодавця (-ів) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника, за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, які підтверджують наявність підстав, визначених статтею 127 Кодексу.
4. Разом з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов’язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
5. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім’ї, що перевищують 30 мінімальних розмірів заробітної плати.
До членів сім’ї боржника відносяться особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі, якщо шлюб було розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Стаття 117. Прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження такої заяви виносить ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначається:
1) дата підготовчого засідання, яке повинно відбутись не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня винесення ухвали;
2) прізвище, ім’я та по батькові арбітражних керуючих, визначених автоматизованим відбором для призначення керуючим реструктуризацією.
2. Ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд має право вирішити питання про:
1) зобов’язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати майно.
3. Ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника надсилається сторонам, арбітражним керуючим, визначеним автоматизованим відбором, органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого виконавче провадження перебуває на виконанні, органу доходів і зборів за місцем проживання боржника та державному органу з питань банкрутства.
Стаття 118. Забезпечення вимог кредиторів
1. Господарський суд має право за мотивованим клопотанням сторін у справі про неплатоспроможність чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Заходи забезпечення вимог кредиторів вживаються судом в порядку та на умовах, визначених в Книзі третій цього Кодексу.
2. До заходів забезпечення вимог кредиторів належать зокрема: заборона боржнику укладати правочини (договори); зобов’язання боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам; вчинення або утримання від вчинення певних дій; заборона боржнику розпоряджатись його нерухомим майном; накладення арешту на конкретне майно боржника, інші заходи для збереження майна боржника; заборона виїзду боржника за кордон.
Стаття 119. Відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з’ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов’язані з розглядом заяви.
2. Підготовче засідання проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. За наслідками підготовчого засідання господарський суд виносить одне з таких рішень:
1) відкриває провадження у справі про неплатоспроможність;
2) відмовляє у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
4. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) боржник виконав зобов’язання перед кредитором (кредиторами) в повному обсязі до підготовчого засідання суду;
3) боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з неплатоспроможністю;
4) боржник був визнаний банкрутом протягом попередніх п’яти років.
5. В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про:
1) відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника;
2) введення процедури реструктуризації боргів боржника;
3) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
4) призначення керуючого реструктуризацією;
5) застосування заходів забезпечення вимог кредиторів;
6) строк подання арбітражним керуючим до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати тридцяти днів з дня проведення підготовчого засідання суду;
7) проведення арбітражним керуючим виявлення, складання опису майна боржника (проведення інвентаризації) та визначення його вартості;
8) строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду;
9) зобов’язання органу доходів і зборів надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про доходи боржника та членів його сім’ї і задеклароване майно такими особами при перетині кордону;
10) зобов’язання органу державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинанням боржником та членами його сім’ї державного кордону за останні три роки;
11) зобов’язання банків надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках боржника.
6. З метою виявлення усіх кредиторів, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Офіційне оприлюднення здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.
7. Заходи забезпечення вимог кредиторів вживаються судом в порядку, визначених в Книзі третій Кодексу.
8. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, органу доходів і зборів та іншим органам, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, місцевим судам загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, органу державної прикордонної служби, державному органу з питань банкрутства, а також іншим учасникам справи та особам, які мають право взяти участь у цій справі.
У разі застосування заходів забезпечення вимог кредиторів копія ухвали надсилається також установам, що здійснюють облік нерухомого та рухомого майна, органам державної автомобільної інспекції за місцем проживання боржника тощо, установам банків, що обслуговують рахунки боржника, особам, які ведуть облік цінних паперів, що належать боржнику, а також органам державної прикордонної служби.
9. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність набирає законної сили з моменту її винесення.
Стаття 120. Наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність:
1) пред’явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;
2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;
3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов’язаннями боржника;
4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбувається з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;
5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів;
6) строк виконання всіх грошових зобов’язань боржника вважається таким, що настав;
7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюється виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
2. Господарський суд за клопотанням арбітражного керуючого або з власної ініціативи може прийняти рішення про тимчасову заборону боржнику без дозволу суду виїжджати за кордон на період здійснення провадження у справі про неплатоспроможність, якщо боржник вчиняє діяння, спрямовані на перешкоджання проведенню відносно нього процедур передбачених цим Кодексом.
Стаття 121. Мораторій на задоволення вимог кредиторів
1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться строком на 120 днів з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій щодо боржника.
2. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
1) зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань, у тому числі і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів чи про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також за винятком випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж;
3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань боржника.
3. Мораторій не поширюється на:
1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) виплату та стягнення аліментів;
3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;
4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника, відповідно до затвердженого плану, та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.
4. Задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
5. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, припиняється після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про затвердження плану реструктуризації.
Стаття 122. Виявлення кредиторів та попереднє засідання суду
1. Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
2. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
3. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за десять днів до дня попереднього засідання суду зобов’язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
4. В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема зазначається:
1) обов’язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які повинні відбутись не пізніше 14 днів з дня винесення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке повинно відбутись не пізніше 60 днів з дня винесення такої ухвали, на якому має бути розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Стаття 123. Збори кредиторів
1. Протягом трьох робочих днів після винесення ухвали за наслідками попереднього засідання арбітражний керуючий письмово повідомляє кредиторів згідно ухвали за результатами попереднього засідання суду про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів в зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
2.Основним завданням зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є:
розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;
розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника;
прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
3.Порядок проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
4. Збори кредиторів скликаються по мірі необхідності, але не рідше одного разу на три місяці, якщо інше рішення не прийнято зборами кредиторів.
Разом з повідомленням про проведення засідання зборів кредиторів арбітражний керуючий надсилає кредиторам порядок денний засідання.
Кредитори мають право до дня надсилання повідомлення про проведення зборів кредиторів вносити арбітражному керуючому пропозиції щодо включення питань до порядку денного засідання. Пропозиції кредиторів щодо питань порядку денного є обов’язковими до включення арбітражним керуючим до порядку денного.
5.Рішення про затвердження плану реструктуризації приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо.
План реструктуризації та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше ніж 50 відсотків конкурсних кредиторів.
Голоси заінтересованих осіб не враховуються для визначення необхідної більшості голосів.
6. Кредитор має право проголосувати заочно в письмовій формі по кожному питанню порядку денного засідання зборів кредиторів. Якщо інший порядок заочного голосування не затверджено зборами кредиторів, то кредитор, який голосує заочно, зобов’язаний надіслати арбітражному керуючому результати свого голосування в письмовій формі на адресу арбітражного керуючого не пізніше, ніж за п’ять днів до дати проведення засідання зборів кредиторів.
Результат голосування такого кредитора оголошується арбітражним керуючим іншим кредиторам на засіданні зборів кредиторів та враховується при підведенні підсумків голосування по кожному питанню порядку денного.
7.Суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи у разі, якщо:
-боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів сім’ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації, не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім’ї;
-майно членів сім’ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім’ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
- судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов’язані неплатоспроможністю;
- боржник не має фінансових можливостей виплачувати заборгованість по кредиту в іноземній валюті, забезпеченому квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, на умовах, передбачених цим Кодексом.
Господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
8. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:
1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника;
2) відмову в схвалені плану реструктуризації та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність;
3) звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією;
4) звернення до господарського суду з клопотанням про закриття процедури реструктуризації боргів у зв’язку з невиконанням або неможливістю виконання плану реструктуризації боргів та введення процедури погашення боргів боржника;
5) звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого;
6) інші питання, передбачені законодавством.
Розділ IІІ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ БОРГІВ БОРЖНИКА
Стаття 124. План реструктуризації
1. План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
2. План реструктуризації боргів боржника повинен містити:
1) виклад обставин, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформацію про визнані судом вимоги кредиторів, із зазначенням їх розміру та черговості задоволення;
3) інформацію про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформацію про всі доходи боржника, в тому числі доходи, які боржник розраховує отримувати протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка буде щомісяця виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) в разі виконання плану реструктуризації боргів.
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка знаходиться на його утримані;
3. План реструктуризації боргів боржника може містити положення про:
1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника (у тому числі того, що є предметом забезпечення), черговість реалізації такого майна, строки реалізації та кошти, які планується отримати від його реалізації;
2) зміну способу та порядку виконання зобов’язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів;
3) відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини;
4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладання договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством;
5) інші заходи, направлені на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування та ін.).
4. Задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації, в черговості, визначеній цим Кодексом.
У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації повинен передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.
Кошти, які залишились після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, направляються на задоволення вимог кредиторів згідно з затвердженим господарським судом планом реструктуризації в черговості, визначеній цим Кодексом.
5. Особа, яка виявила бажання взяти участь у плані реструктуризації боргів боржника в якості поручителя (гаранта) має право брати участь в обговоренні умов реструктуризації боргів.
6. Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п’ять років.
У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати десять років.
За вмотивованим клопотанням боржника та за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів, господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк.
Стаття 125. Борги, що не підлягають реструктуризації
1. Не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
2. Податковий борг, який виник протягом трьох років до дня винесення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.
3. План реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.
Стаття 126. Затвердження плану реструктуризації боргів боржника
1. Керуючий реструктуризацією, протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів повинен подати господарському суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів.
2. До заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника додаються:
1) план реструктуризації боргів боржника;
2) протокол засідання зборів кредиторів;
3) письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів (за їх наявності).
3. Господарський суд розглядає заяву про затвердження плану реструктуризації боргів боржника протягом десяти днів з дня її отримання.
Про дату розгляду заяви про затвердження плану реструктуризації боргів господарський суд повідомляє боржника, кредиторів, керуючого реструктуризацією, а також третіх осіб, якщо план реструктуризації передбачає виконання зобов’язань боржника такими особами.
4. Господарський суд заслуховує кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
5. Явка кредиторів, які не брали участь у голосуванні або голосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника, а також третіх осіб, якщо план реструктуризації передбачає виконання зобов’язань боржника такими особами, є обов’язковою.
У разі відсутності зазначених у цій частині кредиторів, господарський суд призначає нове засідання суду для затвердження плану реструктуризації боргів боржника.
Повторна неявка на судове засідання кредиторів, які не брали участь у голосування або голосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника, а також третіх осіб, якщо план реструктуризації передбачає виконання зобов’язань боржника такими особами, не перешкоджає розгляду справи.
6. Неявка на судове засідання належно повідомлених про таке засідання боржника, кредиторів, які схвалили план реструктуризації боргів, або керуючого реструктуризацією не перешкоджає розгляду справи..
7. Господарський суд зобов’язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником.
Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника чи кредиторів змінити план погашення боргів в частині збільшення чи зменшення строку його виконання або розміру суми, яка щомісяця виділятися для погашення вимог кредиторів або залишається боржникові і членам його сім’ї на споживання (але не менше розміру, встановленого у статті 124 цього Кодексу).
8. Господарський суд виносить ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) порушено порядок розробки і узгодження плану реструктуризації боргів, встановленого цим Кодексом;
2) умови реструктуризації боргів суперечать законодавству;
3) при схваленні плану реструктуризації боргів були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування;
4) кредитор, який не брав участі в голосуванні або ж голосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів;
5) боржник не погасив борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування до початку виконання плану реструктуризації боргів боржника.
6) боржник вчиняє діяння, спрямовані на перешкоджання проведенню відносно нього процедур передбачених цим Кодексом;
7) план реструктуризації боргів не погоджено боржником.
9. Винесення ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника не є перешкодою для повторного звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у разі усунення обставин, які перешкоджали його затвердженню судом.
10. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні плану реструктуризації боргів боржник збори кредиторів мають право звернутись до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
11. Якщо протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не буде поданий узгоджений з боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Стаття 127. Наслідки затвердження плану реструктуризації боргів боржника
1. План реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредиторів.
2. Від дня затвердження плану реструктуризації боргів боржника вимоги, внесені у план реструктуризації боргів, можуть бути задоволені тільки у порядку і спосіб, визначений у плані реструктуризації боргів.
3. За виключенням договорів, які передбачені планом реструктуризації, боржник протягом реструктуризації не має права:
1) здійснювати правочини щодо відчуження або обтяження нерухомого та рухомого майна боржника, включаючи майнові і немайнові об’єкти, цінні папери тощо, вартість яких складає більше десяти мінімальних заробітних плат;
2) укладати договори позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
3) виступати поручителем за зобов’язаннями інших осіб.
4. Протягом дії плану реструктуризації боргів боржника боржник повинен повідомляти кредиторів, включених до плану реструктуризації боргів про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик і кредитів (в т. ч. придбання товарів у кредит), повідомляти перед укладенням договорів іншим сторонам таких договорів про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів.
5. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів припиняються повноваження керуючого реструктуризацією, крім випадків, якщо:
планом реструктуризації передбачено подальшу участь керуючого реструктуризацією у виконанні плану реструктуризації, його повноваження та джерела виплати йому основної винагороди;
планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника. У такому разі керуючий реструктуризацією продовжує виконувати свої повноваження до завершення продажу майна боржника, розподілу отриманих від реалізації майна коштів, затвердження звіту про такий розподіл зборами кредиторів та надання такого звіту до суду.
6. План реструктуризації боргів не впливає на вимоги кредитора до третіх осіб, якщо кредитор з такими вимогами голосував проти схвалення плану реструктуризації. Затвердження судом плану реструктуризації щодо первісного зобов'язання не припиняє пов'язані з ним додаткові зобов'язання згідно ст. 604 Цивільного кодексу України, якщо заставодержатель проголосував проти такого плану.
Стаття 128. Виконання плану реструктуризації боргів боржника
1. З дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану.
2. Затвердження господарським судом плану реструктуризації боргів може бути підставою для переукладення цивільно-правових договорів боржника з новими умовами їх виконання.
3. У разі порушення боржником плану реструктуризації кредитори, вимоги яких включені у план реструктуризації боргів, мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі або про введення процедури погашення боргів боржника.
У разі задоволення судом одного з таких клопотань, вимоги кредиторів, які повинні були бути прощені (списані) на умовах плану реструктуризації боргів відновлюються в повному обсязі.
Стаття 129. Завершення виконання плану реструктуризації боргів боржника
1. Не пізніше п’яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів, боржник зобов’язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів.
До звіту боржника додаються докази задоволення вимог кредиторів згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
2. Господарський суд у п’ятиденний строк після отримання звіту боржника (але не пізніше десяти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника) призначає засідання для розгляду звіту боржника про виконання плану реструктуризації боргів. У цьому судовому засіданні кредитори можуть висловити свої скарги на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів.
3. За результатами розгляду звіту боржника про виконання плану реструктуризації боргів, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень:
1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв’язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів;
2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника.
4. У разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв’язку з виконанням плану реструктуризації наступають наслідки, передбачені цим Кодексом щодо звільнення боржника від боргів.
5. У разі невиконання або неповного виконання умов плану реструктуризації боргів боржника кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в невиконаному обсязі, передбаченому договорами.
Розділ IV. Визнання боржника банкрутом і введення процедури ПОГАШЕННЯ БОРГІВ БОРЖНИКА
Стаття 130. Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника
1. Господарський суд виносить постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення вимог боржника.
Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією в порядку, визначеному цим Кодексом.
Повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника офіційно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України протягом трьох днів з дня прийняття відповідної постанови суду.
2. Не пізніше тридцяти днів з дня введення процедури погашення боргів боржника керуючий реалізацією разом з боржником проводить інвентаризацію майна боржника та визначає його вартість.
Стаття 131. Майно боржника у процедурі погашення боргів боржника
1. Майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
2. До ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано ним у власність після визнання боржника банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, за виключенням майна, визначеного у статті 132 цього Кодексу.
3. До ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою у спільній власності. У такому випадку відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.
4. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, яке входить у ліквідаційну масу, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.
5. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухомість і цінні папери, випущені в електронній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
6. До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13.65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, чи житловий будинок, загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно з законодавчими актами України не може бути звернено стягнення.
7. Не включаються до ліквідаційної маси кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
8. Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Стаття 132. Виключення окремих майнових об’єктів боржника з ліквідаційної маси
1. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про неплатоспроможність, виключити зі складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке згідно з законодавством може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї.
2. Господарський суд має право виключити зі складу ліквідаційної маси майнові об’єкти вартістю не більше десяти розмірів мінімальної заробітної плати, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів.
3. Загальна вартість майна боржника, яка виключається зі складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї статті, не може перевищувати тридцяти розмірів мінімальної заробітної плати.
4. Перелік майна, що виключається зі складу ліквідаційної маси згідно з положеннями цієї статті, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в апеляційному чи касаційному порядку.
Стаття 133. Порядок задоволення вимог кредиторів
1. Для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.
2. Витрати, пов’язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, винагорода і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов’язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплата послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об’єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
3. Вимоги кредиторів за зобов’язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов’язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та виплати додаткової винагороди арбітражного керуючого, відповідно положень до статті 30 даного Кодексу, використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.
4. Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
3) у третю чергу сплачуються неустойка (штраф, пеня), що внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
5. Не задоволені за рахунок реалізації предмету застави вимоги кредиторів за зобов’язаннями боржника, забезпеченими заставою майна, задовольняються у другу чергу.
6. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна боржника, вважаються погашеними за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
7. Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
РОЗДІЛ VI. НАСЛІДКИ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття 134. Звільнення від боргів у справі про неплатоспроможність
1. Господарський суд при винесенні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
2. Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов’язку повернення непогашених боргів, а саме:
1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) сплати аліментів;
3) виконанні інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.
Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Стаття 135. Обмеження щодо осіб, які були визнані банкрутом
1. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за його заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом.
2. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом, така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Розділ VІІ.ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Стаття 136. Особливості розгляду справи про неплатоспроможність боржників, зайнятих у сільському господарстві
1. У разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність щодо боржника, який зайнятий у сільському господарстві, план реструктуризації боргів розробляється з урахуванням особливостей ведення такої діяльності – сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником від такої діяльності.
2. У разі визнанням боржника, який зайнятий у сільському господарстві, банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника рішення щодо земельних ділянок, які є власністю такого боржника або перебувають в постійному чи тимчасовому користуванні, приймається з урахуванням вимог Земельного кодексу України.
Стаття 137. Особливості розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб – підприємців
1. У разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи – підприємця в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань вноситься відповідний запис.
2. Про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи – підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вноситься відповідний запис.
Ухвала про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи – підприємця надсилається державному реєстратору для внесення відповідного запису.
ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144) абзац третій частини першої статті 212 виключити.
2. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):
Доповнити новою статтею такого змісту:
«Стаття 48-1. Правові наслідки нездатності фізичної особи виконати свої майнові зобов’язання і погасити борги
1. Відносно фізичної особи, яка є нездатною виконати свої майнові зобов’язання і погасити борги, може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність і введена процедура реструктуризації боргів боржника або така особа може бути визнана банкрутом у справі про неплатоспроможність із застосуванням до нього процедури задоволення вимог кредиторів за правилами, передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства».
Частину третю статті 191 виключити.
Частину другу статті 349 виключити.
Доповнити статтю 590 новою частиною такого змісту:
«4. У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника-фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.»
Частину 4 статті 604 доповнити словами «крім випадків, коли первісне зобов'язання змінене планом санації або реструктуризації згідно Кодексу України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану».
3. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56):
Доповнити статтію 337 новою частиною такого змісту:
«5. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.»
4. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2017, № 48, ст.436):
5. У Законі України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 38, ст.313):
Частину шосту статті 5 виключити.
В частині третій статті 18 слова «вартості предмета» замінити словами «суми, на яку має бути застрахований предмет».
Статтю 33 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
«У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від іпотекодавця, іпотекодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника-фізичної особи, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою.».
Абзац сьомий частини першої статті 39 виключити.
6. У Законі України «Про заставу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 47, ст.642):
Статтю 20 після частини другої доповнити частиною такого змісту:
«У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника-фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.».
7. У Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 51, ст.553) в статті 5 в частині першій слова «підприємства як єдині майнові комплекси» виключити, в частині третій слова «підприємство як єдиний майновий комплекс» виключити.
8. У Законі України Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 30, ст.542):
В частині першій статті 34 в пункті четвертому слова «за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру,» виключити, пункт восьмий доповнити словами «якщо стягувач включений до плану санації».
В статті 39 пункт восьмий частини першої та частину п’яту виключити.
В абзаці першому частини першої статті 40 слова «офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури,» виключити.
9. У Законі України «Про банки та банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30):
В статті 62 частину першу доповнити новим пунктом такого змісту:
10. У Законі України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 18, ст. 78) в пункті 21-1 частини четвертої статті 6 слова «(розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» виключити.
11. У Законі України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 14, ст.87):
«пункт 2) частини другої статті 3 виключити.»
в пункті другому частини другої статті 4 в підпункті восьмому слова «санації до порушення» замінити словами «санації, реструктуризації до відкриття», в підпункті дев’ятому слова «про порушення справи» замінити словами «кредитора про відкриття».
12. У Законі України «Про фінансову реструктуризацію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 32, ст.555):
Доповнити новою статтею такого змісту:
Стаття 25-1. Спеціальні положення, пов'язані з досудовими процедурами санації
1. Якщо під час проведення добровільної фінансової реструктуризації боржник підготував план реструктуризації, який не був схвалений залученими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом, але такий план реструктуризації був затверджений необхідною кількістю голосів кредиторів відповідно до умов, викладених у статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства для затвердження плану санації, боржник має право приєднати такий план реструктуризації як План санації до заяви про затвердження плану санації без проведення зборів кредиторів, за умови, що такий план відповідає іншим положенням статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства.
2. План реструктуризації може включати положення про відмову від арбітражного підтвердження плану в порядку, передбаченому частиною 4 статті 25 цього Закону, та встановлення обов’язкового підтвердження плану в порядку передбаченому статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства. У випадку, якщо план реструктуризації затверджується голосуванням залучених кредиторів, що володіють понад двома третинами вимог залучених кредиторів, боржник повинен подати заяву про його затвердження в господарський суд за місцезнаходженням боржника протягом п'яти днів від схвалення плану. Господарський суд застосовує процедуру, передбачену статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства, для затвердження або відхилення плану, без проведення зборів кредиторів, за умови, що такий план відповідає іншим положенням статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства. Для цілей затвердження плану, господарський суд використовує звіт незалежного експерта про проведення огляду фінансово-господарської діяльності боржника, передбаченого статтею 11 цього Закону.
3. Положення статей 8, 28, 29 та 30 цього Закону також застосовуються до процедур досудової санації, ініційованих боржником відповідно до цієї статті.
13. У статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 31-32, ст. 263):
пункт 28 частини другої статті 28 доповнити словом «ліквідатора»;
частину четверту доповнити пунктом 24 такого змісту:
«24) дані про перебування фізичної особи - підприємця у процесі провадження у справі про неплатоспроможність.»;
в частині шостій слова «(розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» в усіх відмінках і числах виключити.
ІІІ. У текстах всіх нормативно-правових актів слова «Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у всіх відмінках і числах замінити відповідно словами «Кодекс України з процедур банкрутства» у відповідному відмінку і числі.
ІV. У текстах Законів України «Про виконавче провадження», «Про судовий збір», «Про іпотеку»:
слова "порушення справи", "справа порушується", "провадження справи про банкрутство порушено", "провадження, порушеного" у всіх відмінках і числах замінити відповідно словами "відкриття провадження у справі", "провадження у справі відкривається", "провадження справи про неплатоспроможність відкрито", "провадження, відкритого".
У текстах Законів України «Про виконавче провадження», «Про судовий збір», «Про іпотеку»:
слова "особа, яка бере участь у справі", "порушення провадження", "провадження у справі про банкрутство, порушеного", "провадження в яких порушено", "порушує провадження", "порушено провадження", "порушив провадження", "припинення провадження", "припиняє провадження", "провадження підлягає припиненню", "провадження припинено", "припиняється провадження", "припинити провадження" у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами "учасник (учасники) справи", "відкриття провадження (проваджень)", "провадження у справі про банкрутство, відкритого", "провадження в яких відкрито", "відкриває провадження", "відкрито провадження", "відкрив провадження", "закриття провадження", "закриває провадження", "провадження підлягає закриттю", "провадження закрито", "закривається провадження", "закрити провадження" у відповідному відмінку і числі.
V. Цей Кодекс набирає чинності та вводиться в дію через шість місяців з дня його офіційного опублікування, крім положень, які визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, які набирають чинності та водяться в дію через три місяці з дня офіційного опублікування цього Кодексу.
З моменту набуття чинності цього Кодексу втрачає чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 31, ст.440.
З дня набрання чинності цим Кодексом подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу, незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на момент набрання чинності цим Кодексом перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у цих справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня набрання чинності цим Кодексом. У разі непродажу цього майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня офіційного опублікування Кодексу:
забезпечити прийняття та приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом;
забезпечити прийняття та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом.
VІ. З моменту набрання чинності цим Кодексом втрачає чинність Закон України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940).
Протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Кодексом діють такі особливості реструктуризації заборгованності за іпотечними кредитами фізичних осіб в іноземній валюті:
1) Заборгованість за кредитами в іноземній валюті, яка виникла до набрання чинності цим Кодексом, та яка забезпечена квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується відповідно до плану реструктуризації або мирової угоди в порядку та на умовах, визначених цими особливостями.
2) Вимоги забезпеченого кредитора, які виникли з кредиту в іноземній валюті конвертуються у гривню по курсу Національного банку України на день відкриття справи про неплатоспроможність і погашаються боржником відповідно до плану реструктуризації в розмірі 100 відсотків від ринкової вартості такої квартири або житлового будинку, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Ця сума має бути зменшена пропорційно до частини тіла валютного кредиту який був погашений.
3) У разі, якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа якої не перевищує 13,65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяжених іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів, відсоткова ставка по такому плану реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб збільшеному на 1 відсоток. План реструктуризації укладається на 15 років, якщо інше не погоджено сторонами.
4) У разі, якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, більша ніж 60 квадратних метрів та перевищує 13.65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа будинку, обтяжених іпотекою, перевищує 120 квадратних метрів, відсоткова ставка по такому плану реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб збільшеному на 3 відсотки. План реструктуризації укладається на 10 років, якщо інше не погоджено сторонами.
5) Для цілей цих особливостей, до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
6) Боржник та забезпечений кредитор за взаємним погодженням, поза процедурою відновлення платоспроможності, можуть встановити відсоткову ставку та/або відсоток від ринкової вартості квартири або житлового будинку, обтяжених іпотекою, нижчу за відсоткову ставку або відсоток від ринкової вартості визначені у пункті 2 цих особливостей. У такому випадку забезпечені кредитори можуть вимагати від боржника повного та точного відображення фінансового стану.
7) Прощення (списання) залишку заборгованості по кредитному договору в іноземній валюті, забезпеченому іпотекою, що визначається як різниця між заборгованістю боржника за таким кредитним договором та розміром вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цих особливостей, здійснюється після повного виконання зобов’язань боржника по реструктуризованому зобов’язанню.
8) Для цілей цих особливостей, членами сім’ї боржника вважаються особи, що проживали в квартирі або житловому будинку, яке є предметом забезпечення на момент укладення іпотечного договору та проживають на момент відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також діти вказаних осіб, що народилися після укладення іпотечного договору.
VІІ. Міністерство юстиції України не пізніш як місяць після набрання чинності цим Кодексом організовує проведення установчого з’їзду арбітражних керуючих України та визначає порядок їх проведення.
Міністерство юстиції України розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про проведення установчого з’їзду арбітражних керуючих України, а також не пізніш як за 10 днів до дня його проведення повідомляє про це кожного арбітражного керуючого.
На установчому з’їзді арбітражних керуючих України головує найстарший за віком арбітражний керуючий, який бере участь у з’їзді. Головуючий на засіданні обирає секретаря установчого з’їзду.
Установчий з’їзд арбітражних керуючих України утворює саморегулівну організацію арбітражних керуючих та затверджує її статут, утворює Раду арбітражних керуючих України та ревізійну комісію, затверджує положення про ці органи, призначає членів кваліфікаційної комісії та дисциплінарної комісії.
Після утворення органів самоврядування арбітражних керуючих зміна їхнього складу можлива в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Реєстрація саморегулівної організації арбітражних керуючих здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
VІІІ. Статтю 16 Закону України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102; 2008 р., № 48, ст. 358) доповнити частиною п’ятою такого змісту:
"Зміна власника всього майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, відповідно до затвердженого судом плану санації, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення".
ІХ. У частині восьмій статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483 із наступними змінами):
1) після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
" Зміна власника всього майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, відповідно до затвердженого судом плану санації, не є підставою для переоформлення документів дозвільного характеру. У такому разі товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданого раніше такому товариству документа дозвільного характеру".
Х. У частині сьомій статті 15 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158; 2016 р., № 2, ст. 17):
після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
"Зміна власника всього майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, відповідно до затвердженого судом плану санації, не є підставою для переоформлення ліцензії. У такому разі товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданої раніше такому товариству відповідної чинної ліцензії".”
Джерело інформації: офіційний сайт Верховної Ради України http://rada.gov.ua/
Будемо раді вам допомогти в питаннях пов’язаних з організацією та реєстрацією фінансових установ. Індивідуальний підхід до кожного клієнта. Кваліфіковані послуги з питань створення та реєстрації всіх видів фінансових установ, питань отримання ліцензій на фінансові послуги (факторинг, фінансовий лізинг, кредити і т.д.,), відкриття відділень фінансових установ.
Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній
tel: 0671013668, 0993869134
Viber, Telegram, WhatsApp
email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Skype: Lawfin1