Щодо відступлення права вимоги за договором факторингу фінансовою компанією фізичній особі. Постанова Верховного Суду від 21.01.2029 (у справі №160/8037/18)

В реєстрі судових рішень 23.01.2020р., оприлюдено рішення в адміністративній справі про визнання протиправними та скасування розпоряджень Нацкомфінпослуг (про скасування рішення Нацкомфінпослуг «Про усунення ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» та від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства».

Наводимо текст постанови для ознайомлення

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №160/8037/18

адміністративне провадження №К/9901/18968/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року у складі судді Кучми К.С. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В. (головуючий), судді: Сафронової С.В., Мельника В.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (далі - ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомісія) про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА          

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У жовтні 2018 року ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» звернулося до суду з позовом у якому просило:

1.1 Визнати протиправними та скасувати розпорядження від 30 липня 2018 року №1346 «Про усунення ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» та від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства».

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 1 лютого             2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував розпорядження відповідача від 30 липня 2018 року №1346 «Про усунення ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» та від 13 листопада 2018 №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства».

2.1 Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що дослідженими під час розгляду справи доказами встановлено відсутність порушення позивачем вимог статті 1083 глави 73 книги 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); частини п`ятої статті 5 Закону України статті 5 Закону України від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-ІІІ), абзацу 19 пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року за №913 (далі - Ліцінзійні умови). Мотивами такого рішення зазначено, що укладені між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 договори відступлення права вимоги за своєю суттю, суб`єктним складом не можуть вважатись договорами факторингу. У встановленому порядку недійсними вони не визнані.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» (код ЄДРПОУ 38945479) є суб`єктом господарської діяльності, фінансовою установою, основним видом діяльності якого є інші види кредитування (код КВЕД 64.92). Позивачу Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до розпорядження №3375 від 3 серпня 2017 року видано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу; надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.

3.2 25 липня 2018 року відповідно до підпункту 36 пункту 4 Положення Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року за №1070/2011 (далі - Положення), відповідач провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що ліцензуються, за результатами якого складено акт №913/16-4/21.

3.3 У акті перевірки зазначено, що ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» уклало договори про відступлення права вимоги із фізичною особою громадянином України           ОСОБА_1 , який не є банком або іншою фінансовою установою, які відповідно до закону мають право здійснювати факторингові операції (ліцензій та/або інших дозволів на надання фінансових послуг не отримував), тобто не може бути фактором за договором, а Товариство, відповідно до вимог ЦК України не мало права відступати або зобов`язатись відступити громадянину України ОСОБА_1 своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) набуте за договором факторингу. За висновком відповідача це є порушенням позивачем статті 1083 глави 73 книги 5 ЦК України; частини п`ятої статті 5 Закону №2664-ІІІ, абзацу 19 пункту 24 Ліцензійних умов.

3.4 30 липня 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на підставі акту перевірки №913/16-4/2 від 25 липня 2018 року, відповідно до повноважень, визначених пунктом 10 частини першої статті 28, статті 39, пункту 1 частини першої статті 40 Закону №2664-ІІІ, абзаців першого та другого частини дев`ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абзацу першого частини п`ятнадцятої, частини шістнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пункту 13, підпунктів 40 та 41 пункту 4 Положення, було прийняте розпорядження №1346 «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов», яким зобов`язано Товариство включно до 15 вересня 2018 року усунути порушення законодавства про фінансові послуги, у тому числі відповідних ліцензійних умов, встановлені актом, а саме:

- статті 1083 глави 73 книги 5 ЦК України, відповідно до якої, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень    глави 73 ЦК України;

- частини п`ятої статті 5 Закону №2664-ІІІ відповідно до якої, фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону;

- абзацу дев`ятнадцятого пункту 24 Ліцензійних умов, відповідно до якого фінансова установа зобов`язана дотримуватися вимог статей 4-18 Закону №2664-ІІІ, статей 6, 7, 9-17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Також зазначеним розпорядженням зобов`язано Товариство повідомити Нацкомфінпослуг про усунення вищезазначених порушень із наданням підтверджуючих документів.

3.5 Позивач не визнав факту порушення Ліцензійних умов з підстав, зазначених у розпорядженні від 30 липня 2018 року №1346, внаслідок чого відповідачем                           6 листопада 2018 року складено акт №1314/16-4/3 про невиконання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.

3.6 Розглянувши акт відповідач прийняв розпорядження від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)     ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор», яким анульовано ліцензії ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор», видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 3 серпня 2017 року №3375 на провадження господарської діяльності з надання послуг факторингу та на надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Розпорядження обґрунтовано невиконанням позивачем розпорядження Нацкомфінпослуг від              30 липня 2018 року №1346 «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов». Підставою прийняття розпорядження вказано пункт 5 частина друга, абзац п`ятий частини четвертої та частина восьма статті 16 Закону №2664-ІІІ, підпункт 40 пункту 4 Положення.

3.7 Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 червня 2015 року між         ПАТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ`Є» укладено Кредитний договір №2815/ЮКР/0 (далі - Кредитний договір) з сімома додатковими договорами до Кредитного договору, один договір іпотеки з двома додатковими договорами до нього, один договір поруки.

3.8 28 квітня 2017 року між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги №2 за Кредитним договором № 2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року. Відповідно до пункту 1.1 Договору №2, первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) прав вимоги первісного кредитора за Кредитним договором №2815/ЮКР/О    від 18 червня 2015 року зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, який укладений між первісним кредитором та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ`Є» (далі - боржник). Відповідно до пункту 1.4 Договору №2 датою переходу прав вимоги первісного кредитора за кредитним договором до нового кредитора вважається дата надходження у повному обсязі ціни договору, передбаченої пунктом 2.1 цього Договору, на рахунок первісного кредитора відповідно до пунктом 2.2 цього Договору. До нового кредитора переходять права вимоги до боржника в повному обсязі і на умовах, визначених кредитним договором, що станом на 28 квітня            2017 року становить 711658,84 гривень. Згідно з пунктом 2.1 Договору №2 первісний кредитор та новий кредитор домовилися, що ціна Договору (ціна відступлення прав вимог за Кредитним договором) складає 711658,84 гривень та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до пункту 2.2. цього Договору, у день підписання цього Договору. Відповідно до пункту 2.2 Договору №2 новий кредитор 28 квітня 2017 року має сплатити ціну Договору (ціна відступлення прав вимоги за кредитним договором) шляхом перерахування суми, зазначеною в пункті 2.1 цього договору. Пунктом 3.7. Договору №2 визначено, що новий кредитор має право здійснювати наступне відступлення Права вимоги третім особам.

3.9 4 травня 2017 року ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» (первісний кредитор) та громадянин України ОСОБА_1 (новий кредитор) уклали Договір відступлення прав вимоги №13.

3.10 Згідно пункту 1.1 Договору №13 у порядку та на умовах визначених цим договором, та на виконання умов Попереднього договору №2, укладеного 26 квітня 2017 року первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, що укладений між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ`Є» (боржник) - Кредитний договір №2815/ЮКР/О від 18 червня        2015 року зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього.

Згідно з пунктом 1.4 Договору №13 до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов`язки первісного кредитора за Кредитним договором.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Договору №2 новий кредитор зобов`язаний перерахувати первісному кредитору за відступлення прав вимоги за Кредитним договором суму 712658,84 гривень.

Пунктом 2.3. Договору №13 визначено, що з моменту переходу до нового кредитора всіх прав кредитора у відношенні до боржника, новий кредитор має право розпоряджатися цими правами на власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги за Кредитним договором без будь-яких обмежень.

3.11 18 червня 2015 року між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ`Є» укладено Кредитний договір №6016/ЮКР/0 (далі - Кредитний договір), один договір застави, один договір поруки.

3.12 4 травня 2017 року між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги №3 за Кредитним договором №6016/ЮКР/0 від 6 липня 2016 року.

Згідно з пунктом 1.1 Договору №3 первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає набуває) прав вимоги первісного кредитора за Кредитним договором №6016/ЮКР/0 від 6 липня 2016 року зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, який укладений між первісним кредитором та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ`Є» (боржник).

Відповідно до пункту 1.4 Договору №3, датою переходу прав вимоги первісного кредитора за Кредитним договором до нового кредитора вважається дата надходження у повному обсязі ціни договору, передбаченої пунктом 2.1. цього Договору, на рахунок первісного кредитора відповідно до пункту 2.2. цього Договору. До Нового Кредитора переходять права вимоги до Боржника в повному обсязі і на умовах, визначених Кредитним договором, що станом на 28 квітня 2017 року становить 1 503 280,81 грн.

Згідно з пунктом 2.1 Договору №3 первісний кредитор та новий кредитор домовилися, що ціна Договору (ціна відступлення прав вимог за Кредитним договором) складає 1 503 114,49 грн. та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до пункту 2.2. цього Договору, у день підписання цього Договору.

Відповідно до пункту 2.2 новий кредитор 28 квітня 2017 року повинен сплатити ціну Договору (ціна відступлення прав вимоги за Кредитним договором) шляхом перерахування суми, зазначеною в пункту 2.1 цього договору.

Пунктом 3.7 Договору №3 визначено, що новий кредитор має право здійснювати наступне відступлення Права вимоги третім особам.

3.13 4 травня 2017 року між ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» (первісний кредитор) та громадянином ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги №13/1, один договір застави, один договір поруки.

Згідно з пунктом 1.1. Договору №13/1, у порядку та на умовах визначених цим договором, та на виконання умов Попереднього договору №1, укладеного 26 квітня 2017 року, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, що укладений між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ`Є» (боржник) - Кредитний договір №6016/ЮКР/0 від 6 липня            2016 року зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього.

Згідно із пунктом 1.4 Договору №4 до нового кредитора переходять усі без винятку права та обов`язки первісного кредитора за Кредитним договором.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Договору №13/1 новий кредитор зобов`язаний перерахувати первісному кредитору за відступлення прав вимоги за Кредитним договором суму 1 504 280,81 грн.

Пунктом 2.2. Договору №4 визначено, що з моменту переходу до нового кредитора всіх прав кредитора у відношенні до боржника, новий кредитор має право розпоряджатися цими правами на власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги за Кредитним договором без будь-яких обмежень.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Закону №2664-ІІІ, ЦК України, Ліцензійних умов. Цими правовими нормами визначено, що виключним видом діяльності фінансових установ є надання фінансових послуг. Тому позивач, будучи фінансовою установою, має право переуступати борг виключно надаючи фінансову послугу з факторингу. Надавши іншу послугу позивач порушує ці вимоги Закону, ЦК України та Ліцензійні умови.  

4.2 За наведених обставин відповідач вважає, що оскаржені позивачем розпорядження прийняті у межах його повноважень та на підставі достовірно встановлених порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» вимог законодавства, що регулює створення та регулювання ринку фінансових послуг.  

5. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, письмові пояснення щодо касаційної скарги, у яких зазначено про законність і обґрунтованість судових рішень, які оскаржуються, та про безпідставність доводів касаційної скарги.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів ураховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Згідно рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 2008 року у справі           №1-30/2008 за конституційним поданням Державної комісії з регулювання ринків             фінансових послуг України щодо офіційного тлумачення положень пункту 11 частини першої статті 36 Закону України "Про страхування", пункту 4 частини першої статті 28 Закону №2664-III засади створення і функціонування фінансового ринку встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України). Закон №2664-III безпосередньо визначає, що "фінансові установи в Україні діють  відповідно  до  цього  Закону  з  урахуванням  норм законів  України,  які  встановлюють  особливості  їх  діяльності".

10. Пунктами 1 та 5 частини першої статті 1 Закону №2664-ІІІ визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

11. Статтею 2 цього Закону встановлено, що він регулює відносини, які виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.  

12. Статтею 4 Закону України №2664-ІІІ визначено, що фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) торгівля валютними цінностями; 4) залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів; 14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.    

13. Отже аналіз вказаних вище норм права свідчить про те, що фінансова установа під час здійснення своєї діяльності може надавати виключно фінансові послуги за переліком, визначеним у статті 4 Закону №2664-ІІІ, а надання інших фінансових послуг, не включених до цього переліку, забороняється. Оскільки основним видом діяльності позивача є надання фінансових послуг за кодом 64.92 інші види кредитування, тобто позивач є фінансовою установою відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону №2664-ІІІ, то відповідно до цієї норми права його виключним видом діяльності є надання фінансових послуг, у тому числі з факторингу.  

14. Порядок надання послуг з факторингу визначений частиною п`ятою статті 5 Закону №2664-ІІІ, якою встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.  

15. Зобов`язання за договором факторингу регулюються Главою 73 ЦК України. Статтею 1083 цього Кодексу встановлено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.  

16. У свою чергу статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.  

17. За обставинами справи позивач відступив право вимоги фізичній особі       ОСОБА_1 , яка не є і не може бути фактором відповідно до вимог Закону         №2664-ІІІ та ЦК України.

18. Системний аналіз зазначених вище норм права у сукупності з обставинами цієї справи свідчить про те, що ТОВ «ФК «Фінгруп Факторинг» не мала права здійснювати відступлення права грошової вимоги не надаючи фінансових послуг з факторингу. Фізична особа ОСОБА_1 не міг виступати фактором у силу вимог Закону    №2664-ІІІ та ЦК України. Тому суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог частини п`ятої статті 5 Закону №2664-ІІІ та статті 1083 Глави 73 ЦК України є обґрунтованими.

19. Суди ж попередніх інстанцій під час вирішення цього спору обмежились дослідженням правової природи та встановлення відмінностей між договором факторингу та договором відступлення права вимоги (цесії), з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 11 вересня 2018 року в справі №909/968/16 з цих питань. Однак щодо спірних правовідносин не застосували норми Закону №2664-ІІІ та Глави 73 ЦК України, хоч на це вказував відповідач у своїх заявах по суті справи, не надали всупереч вимогам статей 246, 322 КАС України мотивованої оцінки зазначеним аргументам відповідача.  

20. Згідно абзацу 19 пункту 24, пункту 35 Ліцензійних умов, фінансова установа зобов`язана дотримуватися вимог статей 4-18 Закону №2664-ІІІ, статей 6, 7, 9-17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Фінансова установа зобов`язана виконувати укладені нею договори з надання фінансових послуг і під час укладання, виконання та припинення дії таких договорів дотримуватися вимог, визначених книгою п`ятою ЦК України та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.  

21. З урахуванням вказаних вимог суд касаційної інстанції зазначає, що розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових ринків від 30 липня 2018 року №1346 «Про усунення ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» та від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства» прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень вимог законодавства щодо функціонування фінансового ринку.  

22. Перевірка проведена, а оскаржені розпорядження відповідачем прийняті у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 10 частини першої статті 28, статті 39, пунктом 1 частини першої статті 40 Закону №2664-ІІІ, абзацами першим та другим частини дев`ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абзацом першим частини п`ятнадцятої, частини шістнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пунктом 13, підпунктами 40 та 41 пункту 4 Положення, що не заперечують учасники справи.  

23. Відповідно до частини першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

24. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає за необхідне рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

25. Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у справі №826/15098/16, однак у прийнятій за наслідками її розгляду постанові від 24 квітня 2019 року відсутні висновки щодо застосування норм права, які б суперечили висновкам, до яких дійшов суд у цій справі, а тому підстави, визначені статтею 346 КАС України, для передачі справи на розгляд палати відсутні.

26. Керуючись статтями 327, 344, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

27. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових ринків задовольнити.

28. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 лютого               2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових ринків про визнання протиправними та скасування розпорядження від 30 липня 2018 року №1346 «Про усунення ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» та від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства» скасувати.

Ухвалити нове рішення.

29. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових ринків про визнання протиправними та скасування розпорядження від 30 липня 2018 року №1346 «Про усунення ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» та від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства» відмовити.

30. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Джерело інформації: офіційний сайт Верховної Ради України http://rada.gov.ua/

---

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp