Консультируем по вопросам регистрации финансовых учреждений

Регистрация всех видов финансовых учреждений. Создание отделений финансовых компаний. Лицензирование деятельности финансовых учреждений. Сопровождение купли-продажи финансовых компаний. 

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.

Skype: Lawfin1 Консультация бесплатно!!!

17.10.2019 в Верховной Раде Украины зарегистрирован проект Закона О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения привлечения инвестиций и внедрения новых финансовых инструментов (№2284)

ВРУ - 17.10.2019 в Верховной Раде Украины зарегистрирован проект Закона О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения привлечения инвестиций и внедрения новых финансовых инструментов (№2284)

Целью разработки проекта Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения привлечения инвестиций и внедрения новых финансовых инструментов» (далее - Законопроект) является комплексное урегулирование вопросов:

  1. функціонування ринків  деривативних (похідних) фінансових інструментів;
  2. функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також розбудови їх інфраструктури;
  3. забезпечення захисту прав власників облігацій, зокрема, шляхом передбачення інституту зборів власників облігацій та колективного представника власників корпоративних облігацій, у відповідності до найкращих світових практик.

ПРОЕКТ

вноситься народними депутатами України

Гетманцевим Д. О.

Кінзбурською В. О.

Заблоцьким М. Б.

Устенком О.О.

Дубінським О. А.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів

Верховна Рада України постановляє:

Розділ 1.Внести зміни до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 31, ст. 268 із наступними змінами), виклавши його в такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ринки капіталу та організовані товарні ринки

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.Сфера застосування Закону

1.Цей Закон регулює відносини, що виникають під час емісії, обігу цінних паперів та виконання зобов’язань за ними, укладення і виконання деривативних контрактів та правочинів на ринках капіталу, а також під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та провадження професійної діяльності операторами регульованих товарних ринків.

2.Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з вчиненням і виконанням правочинів поза організованими ринками щодо інструментів грошового ринку, а також продукції та іншого майна, визначеного родовими ознаками.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з вчиненням і виконанням правочинів щодо речей, визначених індивідуальними ознаками (крім цінних паперів).

3.Діяльність учасників товарних ринків (крім операторів регульованих товарних ринків) регулюється законодавством про такі товарні ринки. Діяльність товарних бірж регулюється Законом України «Про товарну біржу». Дія цього Закону не поширюється на товарні біржі, крім випадків прямо передбачених цим Законом.

4.Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з функціонуванням багатосторонніх систем та їх операторів, якщо правила функціонування таких ринків не передбачають централізованого вчинення правочинів, або не передбачають централізованого виконання правочинів, або не передбачають централізованого вчинення та централізованого виконання правочинів.

5.Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з функціонуванням електронної системи закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Стаття 2.Визначення термінів

1.У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1)адміністратор за випуском облігацій – юридична особа, яка діє від свого імені та в інтересах власників випуску відсоткових чи дисконтних корпоративних облігацій, облігацій внутрішніх місцевих позик, облігацій міжнародних фінансових організацій або іпотечних облігацій відповідно до законодавства, договору про призначення адміністратора, проспекту цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів) та рішень зборів власників облігацій (далі – адміністратор);

2)актив, допущений до торгів на організованому ринку – актив, допущений до торгівлі на регульованому ринку, або актив, допущений до торгів на багатосторонньому торгівельному майданчику, або актив, допущений до торгів на організованому торгівельному  майданчику;

3)актив, допущений до торгів на регульованому ринку – допущені до торгів на регульованому ринку продукція та інше майно, визначене родовими ознаками, цінні папери, включаючи деривативні (похідні) цінні папери, деривативні контракти, інструменти грошового ринку та валютні цінності;

4)актив, допущений до торгів на багатосторонньому торгівельному майданчику – допущені до торгів на багатосторонньому торгівельному майданчику цінні папери, включаючи деривативні (похідні) цінні папери, та деривативні контракти;

5)актив, допущений до торгів на організованому торгівельному  майданчику – допущені до торгів на організованому торгівельному  майданчику облігації та деривативні (похідні) фінансові інструменти;

6)алгоритмічна торгівля – торгівля фінансовими інструментами, за якої комп’ютерний алгоритм автоматично (з обмеженим втручанням людини або без такого втручання) приймає рішення на будь-якому з наступних етапів: ініціювання, створення, направлення та/або виконання наказів та/або розпоряджень, а так само визначає індивідуальні параметри наказів та/або розпоряджень, зокрема необхідність надання наказу та/або розпорядження, строки, ціну або кількість фінансових інструментів, що є предметом такого наказу та/або розпорядження чи визначає порядок виконання наказу та/або розпорядження після його надання, і не включає систему, яка використовується тільки з метою направлення наказів та/або розпоряджень на однин чи декілька організованих ринків, оброблення наказів та/або розпоряджень без визначення параметрів торгівлі або підтвердження наказів та/або розпоряджень чи оброблення результатів виконаних операцій;

7)багатостороння система – інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідає вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та забезпечує обмін інформацією про намір осіб, що створили таку інформацію, вчинити правочин щодо конкретно визначених активів, що допущені до торгів на організованому ринку, а також створює організаційно-технічні умови для вчинення таких правочинів;

8)багатосторонній торгівельний майданчик (далі – БТМ) – багатостороння система, яка управляється оператором багатостороннього торгівельного майданчика та в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку забезпечує централізоване вчинення та централізоване виконання правочинів щодо активів, допущених до торгів на такому БТМ, згідно з недискреційними правилами, встановленими оператором БТМ та зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку;

9)близькі відносини – сімейні відносини між особами, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі між особами, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також – незалежно від зазначених умов – між: чоловіком та дружиною, батьком (вітчимом), матір’ю (мачухою) та сином (пасинком) та/або дочкою (падчеркою), усиновлювачем та усиновленим, зятем та тестем, тещою, невісткою та свекром, свекрухою, а також відносини опіки між опікуном та особою, яка перебуває під опікою та відносини піклування між піклувальником та особою, яка перебуває під піклуванням;

10)викуп цінних паперів – придбання емітентом або особою, що видала цінний папір, розміщених ним або виданих нею цінних паперів;

11)випуск цінних паперів – сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії;

12)високочастотна торгівля – спосіб алгоритмічної торгівлі, що відповідає вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та характеризується наступними ознаками:

а)інфраструктура інформаційно-телекомунікаційної системи, призначена для зведення до мінімуму мережевих та інших типів затримок, що включає щонайменше один із наступних засобів алгоритмічного введення  наказів та/або розпоряджень: колокація, швидкісний прямий електронний доступ тощо;

б)здійснення інформаційно-телекомунікаційною системою ініціювання, генерації, маршрутизації чи виконання  наказів та/або розпоряджень  без втручання людини щодо кожного окремого   наказу та/або розпорядження;

в)великі середньодобові обсяги повідомлень, що становлять  будь-які котирування, накази та/або розпорядження, або їх скасування;

13)внутрішня система обліку особи, що здійснює клірингову діяльність (далі – система клірингового обліку) – система, за допомогою якої особа, що здійснює клірингову діяльність:

а)веде облік прав та зобов’язань учасників клірингу, їх клієнтів та контрагентів, центрального контрагента (якщо кліринг здійснюється за участю центрального контрагента) за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку, та товарними операціями;

б)веде облік інформації про кошти, цінні папери та інші фінансові інструменти, що внесені для виконання цих правочинів;

в)веде облік внесків учасників клірингу до гарантійного та інших фондів;

г)організовує проведення розрахунків за деривативними контрактами та правочинами щодо інших фінансових інструментів, валютних цінностей, а також за товарними операціями;

14)генеральна угода – договір, який визначає загальні умови та порядок укладення та виконання деривативних контрактів чи правочинів щодо інших фінансових інструментів чи валютних цінностей, або договорів репо, або товарних операцій між їх сторонами;

15)державні цінні папери – державні облігації України, казначейські зобов’язання України, державні деривативи;

16)дефолт – одна або декілька обставин, визначених проспектом цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів) відсоткових чи дисконтних корпоративних облігацій, облігацій внутрішніх місцевих позик, облігацій міжнародних фінансових організацій або іпотечних облігацій, які становлять порушення обов’язків емітента або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, або завдають шкоди правам та/або інтересам власників облігацій, та за настання яких власники облігацій набувають права, визначені цим Законом, іншими актами законодавства та/або проспектом (рішенням про емісію) таких облігацій. У разі відсутності у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів) зазначених обставин ними визнаються обставини, визначені цим Законом;

17)договір репо – договір купівлі-продажу та зворотного продажу-купівлі базового активу, у тому числі визначеного родовими ознаками;

18)збори власників облігацій – передбачена цим Законом форма організації власників облігацій з метою захисту їх інтересів та ними рішень;

19)значний вплив на управління або діяльність юридичної особи – можливість змінювати керівника або осіб, що призначаються до органу управління юридичної особи, незалежно від формального прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою статутного капіталу та/або правом голосу акцій (часток) юридичної особи, а так само можливість доступу до інсайдерської інформації, що прямо або опосередковано стосується юридичної особи, яка дає можливість ухвалювати та/або безпосередньо впливати на ухвалення управлінських рішень, що впливають на подальший розвиток і комерційні перспективи такої юридичної особи;

20)індосамент – передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав на цінний папір та прав за цінним папером до іншої особи в установленому законодавством порядку;

21)індосант – власник ордерного цінного паперу (його уповноважена особа), який вчиняє індосамент. Індосамент може бути повним (іменним) – виписаним на ім’я (найменування) конкретної особи або бланковим (на пред’явника) – виписаним без зазначення імені (найменування) особи;

22)інструменти грошового ринку – казначейські зобов’язання України, ощадні сертифікати банку, депозитні сертифікати банку, векселі, а також інші інструменти, що мають всі наступні характеристики:

а)мають вартість, що може бути визначена у будь-який момент часу;

б)не є деривативними (похідними) фінансовими інструментами;

в)мають період до погашення в момент емісії (видачі) 397 днів або менше;

23)кліринг – це процес визначення зобов’язань, у тому числі шляхом неттінгу, за деривативними контрактами та правочинами щодо інших фінансових інструментів, валютних цінностей, за товарними операціями, а також забезпечення функціонування системи управління ризиками та гарантій з виконання таких зобов’язань;

24)комплаєнс – регламентований внутрішніми документами професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків динамічний, систематичний внутрішній процес, направлений на забезпечення:

а)опису усіх внутрішніх процесів, пов’язаних з провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

б)відповідності внутрішніх документів, що описують передбачені пунктом «а» процеси, вимогам: законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках, стандартів, правил, інших внутрішніх документів саморегулівної організації, членом якої є професійний учасник, правил організованого ринку, учасником якого такий професійний учасник є, або на якому його цінні папери допущені до торгів та бізнес-стратегії (бізнес-плану), ухваленої наглядовою радою професійного учасника;

в)виконання працівниками професійного учасника вимог внутрішніх правил та процедур, що описують передбачені пунктом «а» процеси;

25)малі та середні підприємства (МСП) – підприємства, середнє значення ринкової капіталізації яких станом на кінець фінансового року протягом останніх трьох років було меншим 200 мільйонів євро. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати інші підстави віднесення підприємств до МСП. При цьому розрахунок середнього значення ринкової капіталізації здійснюється в порядку встановленому Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

26)маркет-мейкер – юридична особа, яка на підставі договору про виконання функцій маркет-мейкера, що укладається з емітентом цінного паперу та/або з оператором організованого ринку капіталу та/або регульованого товарного ринку, здійснює у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку на постійній основі від власного імені за власний рахунок та за самостійно визначеними цінами операції, передбачені договором, шляхом подання в багатосторонній системі наказів та/або розпоряджень щодо вчинення правочину щодо активу, допущеного до торгів на таких організованих ринках;

27)міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) – номер (код), що дозволяє однозначно ідентифікувати цінні папери або інший фінансовий інструмент та присвоєння якого передбачено законодавством;

28)міжнародний ідентифікаційний код юридичної особи (код LEI) – номер (код), що дозволяє однозначно ідентифікувати юридичну особу, яка є учасником ринку капіталу, та присвоєння якого передбачено законодавством;

29)неттінг – конвертація двох або більше вимог та зобов’язань за деривативними контрактами та правочинами щодо інших фінансових інструментів, валютних цінностей або за товарними операціями, в одне нетто зобов’язання або нетто вимогу, шляхом припинення первісних вимог та зобов’язань або припинення таких вимог та зобов’язань в результаті їх повного зустрічного зарахування;

30)обіг цінних паперів – вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів;

31)оператор багатостороннього торгівельного майданчика (оператор БТМ) – акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює управління та забезпечує функціонування багатостороннього торгівельного майданчика на підставі окремої ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

32)оператор організованого ринку – оператор організованого ринку капіталу (оператор регульованого ринку, БТМ та ОТМ) та оператор організованого товарного ринку (оператор регульованого товарного ринку та товарна біржа);

33)оператор організованого торгівельного майданчика (оператор ОТМ) – акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює управління та забезпечує функціонування організованого торгівельного майданчика на підставі окремої ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

34)оператор регульованого ринку – акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює управління та забезпечує функціонування регульованого ринку на підставі окремої ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

35)опис деривативного контракту – документ, у якому визначаються умови деривативного контракту, що укладається на організованих ринках капіталу, інших, ніж регульований ринок, або поза організованим ринком;

36)організований ринок – організований ринок капіталу та організований товарний ринок;

37)організований торгівельний майданчик (далі – ОТМ) – це багатостороння система, яка не є регульованим ринком та БТМ, управляється оператором організованого торгівельного майданчика та в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку забезпечує централізоване вчинення та централізоване виконання правочинів щодо активів, допущених до торгів на такому ОТМ, у спосіб, що відповідно до дискреційних правил оператора ОТМ та зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку;

38)особа, відповідальна за проведення зборів власників облігацій (далі – особа, відповідальна за проведення зборів) – особа, яка виконує функції з проведення зборів власників облігацій, підбиття підсумків голосування на них, оформлення рішень таких зборів та зберігання документації у зв’язку з ними та інші функції, що передбачені законодавством;

39)особа, пов’язана відносинами контролю – особа, яка контролює відповідну особу, знаходиться під її контролем або знаходиться з нею під спільним контролем. Органи місцевого самоврядування однієї територіальної громади, їх виконавчі органи, їх підрозділи (департаменти, управління, відділи тощо), місцеві органи виконавчої влади, які діють в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також їх керівники (заступники керівників), вважаються особами, пов’язаними відносинами контролю. Для державних і казенних підприємств, юридичних осіб, більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких прямо або опосередковано перебуває у державній власності, особами, пов’язаними відносинами контролю, вважаються державні органи та їх керівники (заступники керівників), які уповноважені здійснювати управління такими об’єктами державної власності;

40)особа, яка здійснює виконавчі функції – голова та члени колегіального виконавчого органу, особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, або інша фізична особа, відповідальна за управління поточною діяльністю професійного учасника ринків капіталу або організованих товарних ринків, особи, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках та підзвітна з цього питання наглядовій раді, в тому числі щодо виконання професійним учасником ринків капіталу або організованих товарних ринків та його працівниками внутрішніх правил щодо надання послуг;

41)особа, яка здійснює управлінські функції – фізична особа, яка:

а)входить до складу наглядової ради юридичної особи або

б)є особою, яка здійснює виконавчі функції у такій юридичній особі або

в)не входить до складу наглядової ради такої юридичної особи та не є особою, яка здійснює виконавчі функції, але має постійний доступ до інсайдерської інформації, що прямо або опосередковано стосується юридичної особи, та має повноваження ухвалювати управлінські рішення, що впливають на подальший розвиток і комерційні перспективи такої юридичної особи;

42)особа, яка надає забезпечення – особа, яка виступає поручителем, гарантом, заставодавцем, солідарним боржником з метою забезпечення виконання зобов’язань за цінними паперами. Укладення між емітентом та страховиком договору страхування ризиків невиконання зобов’язань за цінними паперами вважається наданням забезпечення за відповідним випуском цінних паперів, а такий страховик – особою, яка надає забезпечення. На період надання забезпечення виконання зобов’язань за цінними паперами особа, яка надає забезпечення, прирівнюється до емітента цінних паперів в частині розкриття інформації;

43)особиста угода – вчинення правочинів щодо фінансових інструментів, що проводиться особою, яка здійснює виконавчі функції в професійному учаснику ринків капіталу або організованих товарних ринків або його пов’язаному агенті, працівником професійного учасника ринків капіталу або організованих товарних ринків або його пов’язаного агента, пов’язаним агентом професійного учасника ринків капіталу або організованих товарних ринків, або в інтересах цих осіб, у будь-якому з наступних випадків:

а)укладання правочинів щодо фінансових інструментів провадиться не в рамках виконання такими особами своїх професійних обов’язків;

б)укладання правочинів щодо фінансових інструментів провадиться такими особами за рахунок власних коштів або коштів осіб, які пов’язані з ними близькими відносинами, або осіб, пов’язаних з ними тісними зв’язками, або клієнтів, що прямо чи опосередковано надають таким особам матеріальну вигоду додатково до комісійної винагороди;

44)оферент цінних паперів (далі – оферент) – фізична або юридична особа, яка є власником цінних паперів та здійснює публічну пропозицію на умовах публічного договору продажу таких цінних паперів;

45)офіційний друкований орган – офіційне друковане видання Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

46)перший власник – особа, яка набула права власності на цінні папери безпосередньо від емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, чи від особи, уповноваженої діяти від їх імені;

47)погашення емісійних цінних паперів – сукупність дій емітента та власників цінних паперів, що здійснюються у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку та пов’язані з виконанням емітентом зобов’язань за борговими емісійними цінними паперами та іншими емісійними цінними паперами в установлених законом випадках шляхом виплати власникам таких цінних паперів номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів або постачання (надання) товарів (послуг), або конвертації цінних паперів у строки, передбачені проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів, та скасування реєстрації випуску цінних паперів;

48)посадові особи професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків – фізичні особи – голова та члени наглядової ради, голова та члени колегіального виконавчого органу (голова одноосібного виконавчого органу і його заступники), корпоративний секретар, головний бухгалтер, голова та члени інших органів професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, утворення та компетенція яких передбачено його статутом;

49)посадові особи емітента – фізичні особи – голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор емітента, а також голова та члени іншого органу емітента, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства, а для емітента - юридичної особи публічного права – керівник та заступники керівника такої юридичної особи;

50)проспект цінних паперів (далі – проспект) – документ, який оформлюється при здійсненні публічної пропозиції цінних паперів та містить інформацію відповідно до вимог, визначених законом;

51)пруденційні нормативи – кількісні та якісні показники, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з метою виявлення потенційних ризиків у діяльності професійних учасників ринків капіталу та фінансових інструментів в та своєчасного реагування на можливі негативні наслідки в діяльності таких осіб та які є  обов’язковими для дотримання професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків;

52)регульована інформація на фондовому ринку (далі – регульована інформація) – це регулярна та особлива інформація про емітента, інсайдерська інформація, інформація про власників голосуючих акцій понад порогові значення пакетів акцій, інша інформація, яка підлягає розміщенню в Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

53)регульований ринок – багатостороння система, яка управляється оператором регульованого ринку та в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку забезпечує створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно пропозиції щодо активів, допущених до торгів на такому регульованому ринку, і попиту на них та для проведення регулярних торгів такими активами, а також забезпечує централізоване вчинення та централізоване виконання правочинів щодо таких активів, згідно з недискреційними правилами, встановленими оператором регульованого ринку та зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку.

54)регулятор – визначений законом державний орган, метою діяльності якого є державне регулювання визначеного товарного ринку;

55)регулярні торги – функціонування оператора регульованого ринку на постійно діючій основі кожного торговельного дня протягом календарного року;

56)реструктуризація заборгованості за випуском облігацій (далі – реструктуризація заборгованості) – зміна обов’язків емітента та/або особи, яка надає забезпечення, шляхом, зокрема, внесення змін до умов або припинення зобов’язань, надання додаткового забезпечення, прощення частини боргу, задоволення вимог кредитора (кредиторів), відчуження майна, переведення прав вимоги в капітал, обміну облігацій на інші цінні папери або корпоративні права, емісії нових цінних паперів, новації боргових зобов’язань, вжиття інших заходів;

57)розміщення цінних паперів – відчуження цінних паперів у процесі їх емісії у порядку, встановленому законодавством, та з урахуванням положень проспекту у разі здійснення публічної пропозиції;

58)система управління ризиками та гарантій особи, яка провадить клірингову діяльність, - комплекс заходів, спрямованих на зниження ризиків невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань, що виникають за правочинами з фінансовими інструментами, валютними цінностями та за деривативними контрактами чи товарними операціями;

59)системно важливий професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків – професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків, що відповідає принаймні одному з критеріїв, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, діяльність якого впливає на стабільність ринків капіталу та/або організованих товарних ринків. Такими критеріями, зокрема, є:

а)розмір капіталу професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків;

б)ступінь фінансових взаємозв’язків професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків;

в)напрям діяльності професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків;

г) кількість клієнтів – фізичних осіб;

60)розрахунки за принципом "поставка проти оплати" - механізм розрахунків за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку, під час якого в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, відбувається поставка активів, що допущені до торгів на організованому ринку, відразу після відповідного переказу коштів;

61) специфікація деривативного контракту – документ, у якому визначаються стандартні (типові) умови деривативного контракту, що укладається на організованому ринку капіталу;

62)строк обігу облігацій – строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту або рішення про емісію цінних паперів;

63)тісні зв’язки – відносини між:

а)асоційованою компанією та юридичною особою, щодо якої вона є асоційованою;

б)двома або більше юридичними особами, пов’язаними контролем;

в)двома або більше юридичними особами, пов’язаними істотною участю;

г)спорідненими особами;

64)торговельний день – визначений внутрішніми документами оператора організованого ринку період часу, протягом якого функціонування багатосторонньої системи, управління діяльністю якої він здійснює, забезпечує можливість вчинення третіми особами правочинів щодо активів, допущених до торгів на організованому ринку;

65)торговий репозиторій – орган державної влади або акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює централізоване збирання та ведення обліку укладених деривативних контрактів за умови включення його до Реєстру торгових репозиторіїв та отримання свідоцтва про включення до такого Реєстру;

66)фінансові інструменти – цінні папери, деривативні (похідні) фінансові інструменти, інструменти грошового ринку;

67)централізоване виконання вчинених правочинів у багатосторонній системі (централізоване виконання правочинів) – передбачене правилами функціонування багатосторонньої системи обов’язкове здійснення сторонами правочину, вчиненого у такій системі, погоджених дій, спрямованих на виконання зобов’язань, що виникли внаслідок вчинення правочину, та/або спрямованих на реалізацію прав, передбачених таким правочином. При цьому, такі погоджені дії здійснюються в результаті функціонування інформаційної та телекомунікаційної систем відповідно до правил особи, яка провадить клірингову діяльність, визначеної оператором такої багатосторонньої системи, відповідно до правил функціонування відповідного організованого ринку, що відповідають вимогам статті 50 цього Закону. Оператор багатосторонньої системи отримує інформацію про будь-які факти невчинення зазначених погоджених дій;

68)централізоване вчинення правочинів у багатосторонній системі (централізоване вчинення правочинів) – передбачене правилами функціонування багатосторонньої системи вчинення двома або більше сторонами погоджених дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, що є результатом  функціонуванням створеної оператором багатосторонньої системи інформаційної та телекомунікаційної систем.

2.Термін «неприбуткова організація» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Термін «товарні операції» вживається у значенні, наведеному в Господарському кодексі України.

Терміни «асоційована компанія», «ділова репутація», «істотна участь», «контролер», «контроль», «пов’язана особа», «споріднена особа» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Терміни «ключовий учасник юридичної особи», «ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи», «структура власності юридичної особи» та «учасник юридичної особи» вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Терміни «порогові значення пакету акцій» та «значний пакет акцій» вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про акціонерні товариства».

Терміни «номінальний утримувач» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про депозитарну систему України».

Термін «арбітраж» вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Термін «заставна» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про іпотеку».

Термін «продукція» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про товарну біржу».

Терміни «інформаційно-телекомунікаційна система», «інформаційна система» та «телекомунікаційна система» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Терміни «суб’єкт аудиторської діяльності» та «аудиторський звіт» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність».

Термін «сертифікат ФОН» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Стаття 3.Ринки капіталу

1.Ринки капіталу  – фондовий ринок, ринок деривативних (похідних) фінансових інструментів та грошовий ринок.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо емісії (видачі), обігу, викупу та обліку цінних паперів.

Ринок деривативних (похідних) фінансових інструментів – сукупність учасників ринку деривативних (похідних) фінансових інструментів та правовідносин між ними, що виникають під час укладання та виконання деривативних (похідних) фінансових інструментів, а також правочинів щодо них.

Грошовий ринок – сукупність учасників грошового ринку та правовідносин між ними, що виникають під час вчинення правочинів щодо інструментів грошового ринку, а також валютних цінностей.

2.Учасники ринків капіталу – учасники фондового ринку, учасники ринку деривативних (похідних) фінансових інструментів та учасники грошового ринку.

Учасники фондового ринку – емітенти (у тому числі іноземні) або особи, які видали неемісійні цінні папери, інвестори в фінансові інструменти, які набули права власності на цінні папери, адміністратори, професійні учасники ринків капіталу, особи, які надають забезпечення, саморегулівні організації професійних учасників ринків капіталу.

Учасники ринку деривативних (похідних) фінансових інструментів – емітенти похідних (деривативних) цінних паперів, інвестори у фінансові інструменти, які є сторонами деривативних контрактів, інвестори в фінансові інструменти, які набули права власності на деривативні (похідні) цінні папери, професійні учасники ринків капіталу, саморегулівні організації професійних учасників ринків капіталу, а також юридичні особи, зазначені у частині 16 статті Стаття 42 цього Закону.

Учасники грошового ринку – емітенти інструментів грошового ринку, особи, які видали неемісійні інструменти грошового ринку, інвестори у фінансові інструменти, які набули права власності на інструменти грошового ринку, особи, які надають забезпечення, професійні учасники ринків капіталу.

Емітент – юридична особа, у тому числі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Автономна Республіка Крим або територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади чи міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов’язання за ними перед їх власниками.

Іноземний емітент – юридична особа, яка створена відповідно до законодавства іншої держави та здійснює емісію цінних паперів на території України, або юридична особа, цінні папери якої зареєстровані відповідно до законодавства іншої країни та допуск до обігу на території України яких надано Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до Закону України «Про санкції» можуть бути заборонені або обмежені емісія та обіг цінних паперів емітента, який створений відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та/або який прямо чи опосередковано контролюється особами, які є резидентами зазначеної держави.

Особа, яка видала неемісійний цінний папір – фізична або юридична особа, яка від свого імені видає (заповнює) сертифікат неемісійного цінного паперу та бере на себе зобов’язання за таким цінним папером перед його власником.

Інвестори у фінансові інструменти – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на фінансові інструменти з метою отримання доходу від вкладених коштів  та/або збереження вартості вкладених активів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику фінансових інструментів відповідно до законодавства, або в межах виконання повноважень щодо державного управління у відповідній сфері, або які є сторонами деривативних контрактів.

Інституційні інвестори – інвестори у фінансові інструменти, які є інститутами спільного інвестування (пайовими та корпоративними інвестиційними фондами), інвестиційними фондами, взаємними фондами інвестиційних компаній, недержавними пенсійними фондами, фондами банківського управління, страховими компаніями, іншими фінансовими установами, що здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Особливості інвестування інституційними інвесторами визначаються законом.

Кваліфіковані інвестори у фінансові інструменти (професійні клієнти) (далі – кваліфіковані інвестори) – інвестори у фінансові інструменти, які володіють вміннями, досвідом та знаннями в галузі ринків капіталу, достатніми для прийняття ними самостійних інвестиційних рішень та оцінки ризиків щодо вчинення правочинів щодо фінансових інструментів. Кваліфікованими інвесторами є особи, визначені статтею Стаття 5 цього Закону.

Саморегулівна організація професійних учасників ринків капіталу – неприбуткове об’єднання учасників ринків капіталу, що провадять професійну діяльність на ринках капіталу, яке відповідає вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники ринків капіталу – юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю або товариств з додатковою відповідальністю, що провадять на ринках капіталу професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Професійним учасником ринків капіталу не може бути іноземна юридична особа, яка створена відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України». Власником істотної участі в професійному учаснику ринків капіталу не може бути іноземна юридична або фізична особа, яка є резидентом держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», а також особи до яких застосовані санкції згідно з резолюціями Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, рішень Ради Європейського Союзу, інших міждержавних об’єднань та членом (учасником) яких є Україна, які передбачають обмеження або заборону торговельних та/або фінансових операцій.

3.Ринки капіталу поділяються на організовані та поза організовані ринки.

Організований ринок капіталу – регульовані ринки (фондові,  деривативних (похідних) фінансових інструментів,  грошові), БТМ (фондові, деривативних (похідних) фінансових інструментів) та ОТМ (облігацій та деривативних (похідних) фінансових інструментів).

4.Якщо інше не встановлено законом або одна із сторін правочину не вимагає іншого, правочини щодо фінансових інструментів, які вчиняються поза організованим ринком, не потребують нотаріального посвідчення.

Стаття 4.Організовані товарні ринки

1.Товарний спот-ринок – сукупність учасників товарних ринків та правовідносин між ними щодо купівлі-продажу, передачі, переміщення, постачання продукції шляхом укладення товарних спот-контрактів.

Товарний спот-контракт – договір умови, якого передбачають, що фактична передача, переміщення, постачання товару заплановано здійснюється в межах найбільшого з наступних проміжків часу:

1)двох робочих днів;

2)проміжку часу, визначеного звичаєм ділового обороту.

2.Учасниками товарних спот-ринків є професійні учасники організованих товарних ринків, суб’єкти господарювання, що здійснюють продаж та/або купівлю, передачу, розподіл, постачання продукції та інші особи, віднесені до учасників товарних ринків законодавством. Особливості діяльності окремих учасників товарних ринків регулюються законодавством.

3.Товарний спот-ринок може бути організованим та поза організованим.

Організований товарний спот-ринок (організований товарний ринок) – регульовані товарні ринки, які створюються та функціонують відповідно до вимог цього Закону, та товарні біржі, які створюються та функціонують відповідно до вимог Закону України «Про товарну біржу».

4.Професійні учасники організованих товарних ринків – юридичні особи, які провадять діяльність з організації торгівлі продукцією, а саме – оператори регульованих товарних ринків та товарні біржі.

Професійним учасником організованих товарних ринків не може бути іноземна юридична особа, яка створена відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України». Власником істотної участі в професійному учаснику організованих товарних ринків не може бути іноземна юридична або фізична особа, яка є резидентом держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», а також особи до яких застосовані санкції згідно з резолюціями Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, рішень Ради Європейського Союзу, інших міждержавних об’єднань та членом (учасником) яких є Україна, які передбачають обмеження або заборону торговельних та/або фінансових операцій.

5.Діяльність з організації торгівлі продукцією здійснюється виключно товарними біржами та операторами регульованих товарних ринків на підставі відповідних ліцензій, що видаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 5.Кваліфіковані та некваліфіковані інвестори

1.Кваліфікованими інвесторами є:

1)міжнародні фінансові організації;

2)іноземні держави та їх центральні банки;

3)держава Україна в особі Міністерства фінансів України та Національний банк України;

4)професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків, банки та страхові компанії;

5)іноземні фінансові установи, що відповідають критеріям, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

6)юридичні особи, у тому числі створені за законодавством іншої держави, якщо вони відповідають принаймні двом з таких критеріїв:

а)підсумок балансу становить не менше 20 мільйонів євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на момент набуття/підтвердження статусу кваліфікованого інвестора;

б)річний чистий дохід від реалізації товарів, робіт і послуг за останній фінансовий рік становить не менше 40 мільйонів євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на момент набуття/підтвердження статусу кваліфікованого інвестора;

в)власні кошти становлять не менше 2 мільйонів євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на момент набуття/підтвердження статусу кваліфікованого інвестора. Методика розрахунку власних коштів для цілей цього Закону затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Інші особи, які є клієнтами інвестиційної фірми крім зазначених у частині першій цієї статті, можуть бути визнані кваліфікованими інвесторами у разі відповідності принаймні двом з таких критеріїв:

1)протягом останніх чотирьох кварталів укладали та виконували щокварталу не менше 10 правочинів щодо фінансових інструментів;

2)володіють коштами, розміщеними на банківських рахунках, та цінними паперами на суму, що є більшою 0,5 мільйона євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на момент набуття/підтвердження статусу кваліфікованого інвестора;

3)мають досвід проведення операцій на ринках капіталу не менше одного року або мають стаж роботи у фінансовій установі (або іноземній юридичній особі, яка має аналогічний статус відповідно до законодавства іншої держави) за відповідним фахом не менше одного року.

3.Особа, зазначена у частині другій цієї статті, може у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, визнаватися кваліфікованим інвестором інвестиційною фірмою для цілей надання цією інвестиційною фірмою конкретної фінансової послуги та/або стосовно окремого правочину (окремих правочинів) щодо фінансових інструментів.

Для визнання особи кваліфікованим інвестором інвестиційна фірма, крім перевірки відповідності особи критеріям, зазначеними у частині другій цієї статті, повинна виконати відповідні письмові процедури з метою оцінювання вмінь, досвіду та знань фізичної особи або представників юридичної особи (клієнта), що надають достатні підстави вважати, що у зв’язку із передбачуваними правочинами та/або фінансовими послугами клієнт може самостійно прийняти рішення щодо інвестування та взяти на себе пов’язані з цим ризики.

Особа (клієнт) може бути визнана кваліфікованим інвестором лише у разі дотримання такого порядку:

1)така особа (клієнт) повинна письмово зазначити інвестиційній фірмі, що вона бажає, щоб її визнали кваліфікованим інвестором щодо конкретної фінансової послуги та/або стосовно окремого правочину (окремих правочинів) щодо фінансових інструментів;

2)інвестиційна фірма повинна повідомити таку особу (клієнта) у письмовій формі про положення законодавства щодо кваліфікованих інвесторів;

3)така особа (клієнт) повинна письмово в окремому документі, іншому ніж договір про надання фінансових послуг, зазначити, що вона усвідомлює наслідки застосування до неї положень законодавства щодо кваліфікованих інвесторів.

До проведення необхідних процедур щодо визнання особи кваліфікованим інвестором інвестиційна фірма не повинна застосовувати до такої особи положення законодавства щодо кваліфікованих інвесторів при наданні визначеної фінансової послуги та/або стосовно окремого правочину (окремих правочинів) щодо фінансових інструментів.

Особа, визнана кваліфікованим інвестором, зобов’язана інформувати інвестиційну фірму про будь-яку зміну, що може вплинути на її невідповідність критеріям, визначеним у цій статті. Однак, у разі якщо інвестиційній фірмі стане відомо, що особа (клієнт) перестала відповідати критеріям, визначеним у цій статті, інвестиційна фірма повинна провести перевірку відповідності особи (клієнта) цим критеріям. Перевірка відповідності особи (клієнта) критеріям, що дають підстави для застосування до неї законодавства щодо кваліфікованих інвесторів, проводиться інвестиційною фірмою не рідше одного разу на квартал.

Незалежно від визнання особи кваліфікованим інвестором, така особа має право у будь-який час подати інвестиційній фірмі письмову заяву про те, що вона бажає, щоб положення законодавства щодо кваліфікованих інвесторів не застосовувалися до неї у майбутньому стосовно окремого правочину (окремих правочинів) щодо фінансових інструментів.

4.Інвестори, які не є або не були визнані кваліфікованими, є некваліфікованими інвесторами.

Стаття 6.Цінні папери та їх класифікація

1.Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

2.Цінні папери за порядком їх розміщення або видачі поділяються на емісійні або неемісійні.

Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітента).

До емісійних цінних паперів належать:

1)акції;

2)акції корпоративного інвестиційного фонду;

3)корпоративні облігації;

4)облігації місцевих позик;

5)державні облігації України;

6)облігації міжнародних фінансових організацій

7)депозитні сертифікати банку;

8)іпотечні облігації;

9)сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі – сертифікати ФОН);

10)інвестиційні сертифікати;

11)казначейські зобов’язання України;

12)державні деривативи;

13)опціонні сертифікати;

14)фондові варанти;

15)кредитні ноти;

16)депозитарні розписки.

Цінні папери, що не належать згідно з цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери.

Бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.

Документарним цінним папером є паперовий або електронний документ, оформлений у визначеній законодавством формі, що містить найменування виду цінного папера, а також визначені законодавством реквізити.

4.Цінні папери за формою випуску (видачі) можуть бути на пред’явника, іменні або ордерні.

Права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в документарній формі, належать:

1)пред’явникові цінного папера (цінний папір на пред’явника);

2)особі, зазначеній в цінному папері (іменний цінний папір);

3)особі, зазначеній в цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). При цьому такий наказ (індосамент) може бути повним – із зазначенням імені особи, якій передаються права за таким ордерним цінним папером, або бланковим – без зазначення імені особи, якій передаються права за таким ордерним цінним папером.

Ордерні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі. Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують в бездокументарній формі, належать власникові рахунка в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі, або іншій особі у встановлених законодавством випадках.

Емітент цінних паперів на пред’явника не має права на отримання із системи депозитарного обліку цінних паперів інформації про власників таких цінних паперів у будь-якій формі, крім випадків, передбачених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емітент іменних цінних паперів має право на отримання із системи депозитарного обліку цінних паперів інформації про власників таких цінних паперів у формі реєстру власників іменних цінних паперів.

5.Емісійні цінні папери можуть за формою випуску бути виключно іменними або на пред’явника.

Іменні емісійні цінні папери існують виключно в бездокументарній формі.

Емісійні цінні папери на пред’явника можуть бути переведені в бездокументарну форму існування шляхом депонування таких цінних паперів на рахунках у цінних паперах у Центральному депозитарії цінних паперів або Національному банку України відповідно до компетенції, встановленої Законом України «Про депозитарну систему України» (знерухомлені) в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку. Емісійні цінні папери на пред’явника, що існують в бездокументарній формі, не можуть бути переведені в документарну форму.

Неемісійні цінні папери можуть видаватися та існувати виключно в документарній формі як паперові або електронні документи і за формою видачі можуть бути лише ордерними. Перелік цінних паперів, що можуть видаватися як електронні документи, визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

6.В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1)пайові цінні папери, які засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають їх власнику (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів, а для цінних паперів інститутів спільного інвестування – проспектом (рішенням про емісію) інституту спільного інвестування. До пайових цінних паперів відносяться:

а)акції;

б)інвестиційні сертифікати;

в)сертифікати ФОН;

г)акції корпоративного інвестиційного фонду;

2)боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають обов’язок емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги, а також інші права власника та обов’язки емітента і осіб, які надають забезпечення за облігаціями. До боргових цінних паперів відносяться:

а) корпоративні облігації;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов’язання України;

ґ) ощадні сертифікати банку;

д) депозитні сертифікати банку

е) векселі;

є) облігації міжнародних фінансових організацій;

3)іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) заставні;

4)деривативні (похідні) цінні папери – цінні папери, що посвідчують право власника у визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) випадках та порядку вимагати від емітента придбання або продажу базового активу та/або реалізації встановлених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) прав щодо базового активу та/або здійснення платежу (платежів) залежно від значення базового показника, та/або передбачають виникнення між власником та емітентом у визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) випадках нових правовідносин за деривативним контрактом, умови якого визначені проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) (крім цінних паперів, що надають право їх власнику обміняти такі цінні папери на інші цінні папери). До деривативних (похідних) цінних паперів належать:

а) опціонний сертифікат;

б) фондовий варант;

в) кредитна нота;

г) депозитарна розписка;

ґ) державний дериватив.

Вимоги до деривативних (похідних) цінних паперів (крім державних деривативів), а також порядок їх емісії, обліку, обігу, викупу та погашення визначаються нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

5)товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

7.Держава може розміщувати на міжнародних фондових ринках облігації зовнішньої державної позики України та державні деривативи.

Стаття 7.Перехід прав на цінні папери та прав за цінними паперами

1.До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином.

Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, що передбачені законом.

2.Права на цінний папір та права за цінним папером на пред’явника, що існує в документарній формі у паперовому вигляді, переходять шляхом вручення такого цінного папера іншій особі, а порядок переходу права на цінний папір та права за цінним папером на пред’явника, що існує в документарній формі як електронний документ, визначається Національним банком України – для фінансових банківських векселів та Кабінетом Міністрів України – для фінансових казначейських векселів.

Права на цінний папір та права за цінним папером на пред’явника, що існує в бездокументарній формі, переходять у порядку, визначеному для переходу прав на іменні цінні папери.

Перехід прав на знерухомлені цінні папери на пред’явника і реалізація прав за ними потребує обов’язкової ідентифікації власника депозитарною установою, що веде рахунок у цінних паперах такого власника.

Реєстр власників цінних паперів на пред’явника не складається.

3.Права на іменний цінний папір та права за іменним цінним папером переходять до іншої особи у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Інформацію про власників іменних цінних паперів емітент одержує у формі реєстру власників іменних цінних паперів. Перехід прав на іменні цінні папери і реалізація прав за ними потребує обов’язкової ідентифікації власника депозитарною установою, що веде рахунок у цінних паперах (крім випадку, коли облік прав на цінні папери власника здійснюється на рахунку номінального утримувача в установленому законодавством порядку) такого власника.

4.Право власності на ордерний цінний папір переходить іншій особі шляхом вчинення на ордерному цінному папері передавального запису (індосаменту). Індосамент може бути бланковим (на пред’явника) – без зазначення особи, стосовно якої повинні бути виконані зобов’язання, або повним (іменним) – із зазначенням такої особи.

5.Особливості переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та/або правочином щодо таких цінних паперів.

Стаття 8.Виконання зобов’язань за цінним папером

1.Особа, яка розмістила (видала) ордерний цінний папір, та індосанти за ним відповідають перед його законним володільцем солідарно, якщо інше не встановлено законом. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов’язання однією або кількома особами з числа тих, хто має такі зобов’язання, особи, що індосували цінний папір, набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які мають зобов’язання за цінним папером.

2.Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

3.Доходи за емісійними цінними паперами сплачуються у порядку, передбаченому законодавством про депозитарну систему України.

Стаття 9.Особливості укладання, розірвання та виконання правочинів щодо відчуження (заміни сторін) фінансових інструментів

1.Деривативні контракти та договори купівлі-продажу цінних паперів, що укладаються на організованому ринку капіталу, вважаються укладеними з моменту фіксації оператором організованого ринку капіталу факту вчинення правочину відповідно до правил такого організованого ринку капіталу.

Зазначений контракт (договір) не може бути розірваний, крім випадків, передбачених договором або законом.

2.Максимальні строки виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених на організованих ринках капіталу встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Виконання зобов’язань за правочинами, що вчиняються на регульованих ринках капіталу, здійснюється після їх обов’язкового клірингу особою, яка провадить клірингову діяльність Центрального контрагенту.

4.Інші особливості виконання деривативних контрактів встановлюються статтею Стаття 40 цього Закону.   

Стаття 10.Конвертація цінних паперів

1.Конвертація цінних паперів – обмін цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску цього ж емітента.

2.Рішення про проведення конвертації приймається органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення.

3.При проведенні конвертації емітент зобов’язаний здійснити викуп цінних паперів, що конвертуються, у їх власників, які не згодні з рішенням про проведення конвертації.

Порядок повідомлення власників цінних паперів про проведення конвертації цінних паперів, порядок повідомлення емітента власниками цінних паперів про згоду (або незгоду) з рішенням про проведення конвертації і строк, у який цінні папери мають бути пред’явлені їх власниками для викупу, повинні бути передбачені рішенням відповідного органу емітента про проведення конвертації.

Викуп цінних паперів у власників, які не згодні з рішенням про проведення конвертації, здійснюється за ринковою вартістю, але не нижче ніж номінальна вартість таких цінних паперів.

Ринкова вартість визначається:

1)за середнім курсом – для цінних паперів, які допущені до торгів на організованих ринках капіталу, в порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

2)за вартістю, визначеною суб’єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, – для цінних паперів, які не допущені до торгів на регульованому фондовому ринку.

4.Після проведення розрахунків з власниками цінних паперів реєстрація випуску цінних паперів, що конвертуються, підлягає скасуванню в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Порядок проведення конвертації встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.Особливості конвертації цінних паперів інституту спільного інвестування встановлюються законодавством про інститути спільного інвестування.

6.Положення цієї статті не застосовуються до облігацій зовнішньої державної позики України та державних деривативів, що розміщуються на міжнародних фондових ринках.

Стаття 11.Остаточність проведення розрахунків за деривативними контрактами, правочинами щодо фінансових інструментів, валютних цінностей  , а також за товарними операціями

1.Документи на обтяження, переказ чи передачу коштів, передачу прав на деривативні контракти, інші фінансові інструменти, валютні цінності, а також на предмет товарних операцій, або розпорядження щодо переказу цінних паперів чи інші передбачені законодавством документи (далі – розпорядження) не можуть бути відкликані стороною деривативного контракту, правочину щодо фінансових інструментів чи валютних цінностей або стороною товарної операції, або будь-якою третьою особою з моменту, визначеного законодавством, що регулює такий переказ (передачу чи обтяження) або внутрішніми правилами особи, що приймає та виконує відповідні розпорядження, або правилами особи, що провадить клірингову діяльність.

2.За умов, зазначених у частині третій цієї статті, вважаються дійсними,  законними та обов’язковими для виконання для будь-яких третіх осіб і не можуть бути відкликані або скасовані:

1)односторонні правочини (розпорядження) щодо переказу коштів з рахунка сторони деривативного контракту, сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей або сторони товарної операції;

2)односторонні правочини (розпорядження) щодо переказу чи передачі цінних паперів  чи валютних цінностей або предмета товарної операції;

3)правочин щодо заміни сторони деривативного контракту або товарної операції;

4)правочини, що вчиняються у процесі ліквідаційного неттінгу;

5)правочини щодо створення забезпечення виконання зобов’язань сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей , або сторони деривативного контракту чи товарної операції.

3.Зазначені в частині другій цієї статті розпорядження/операції вважаються дійсними, законними та обов’язковими для виконання для будь-яких третіх осіб і не можуть бути відкликані, за умови що відповідні розпорядження надані, визначення зобов’язань або ініціювання проведення розрахунків здійснені та/або забезпечення виконання зобов’язань виникли до дня набрання чинності рішенням про неплатоспроможність сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей  або сторони деривативного контракту чи товарної операції відповідно до статті Стаття 12 цього Закону, незважаючи на:

1)відкриття провадження у справі про банкрутство сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей , або сторони деривативного контракту чи товарної операції;

2)визнання неплатоспроможною сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції;

3)відсторонення керівництва сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції;

4)призначення тимчасового адміністратора (тимчасової адміністрації) сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції;

5)прийняття рішення про відкликання (анулювання) ліцензії та/або ліквідацію сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції;

6)запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції.

4.Положення законодавства щодо нікчемності, визнання недійсними, розірвання чи відмови від виконання правочинів (договорів), обмеження чи припинення здійснення операцій, заборони на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції (у тому числі якщо таке зарахування впливає на черговість задоволення вимог кредиторів) або спростування майнових дій сторони такого правочину/контракту/операції, не можуть бути застосовані до правочинів, зазначених у частині другій цієї статті, лише на тій підставі, що такі правочини були здійснені в день (або протягом будь-якого визначеного періоду часу до такого дня) набрання чинності рішенням про неплатоспроможність сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції відповідно до статті Стаття 12 цього Закону.

5.Забезпечення виконання зобов’язань сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції, створене за умови дотримання вимог частин другої – четвертої цієї статті, використовується іншою стороною такого правочину/контракту/операції або особою, що провадить клірингову діяльність, відповідно до законодавства або відповідно до положень правочину, що не суперечить законодавству, незважаючи на набрання чинності рішенням, передбаченим у статті Стаття 12 цього Закону.

Стаття 12.День настання неплатоспроможності сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції

1.Днем настання неплатоспроможності сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції є дата набрання чинності одним з таких рішень господарського суду, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або Національного банку України про:

1)відкриття провадження у справі про банкрутство (у тому числі провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи – підприємця) сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції;

2)запровадження тимчасової адміністрації у стороні правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції, та/або призначення тимчасового адміністратора сторони правочину щодо щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції та/або відсторонення керівництва сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції за умови, що такі рішення передбачають обмеження або відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів;

3)віднесення до категорії неплатоспроможних банку, який є стороною правочину щодо цінних паперів щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту ;

4)відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та/або ліквідацію сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції, за умови, що таке рішення передбачає обмеження або відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів.

2.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Національний банк України зобов’язані в разі прийняття одного з рішень, вказаних в частині 1 цієї статті, зобов’язані оприлюднити таке рішення на власному веб-сайті у день прийняття такого рішення, а також повідомити особу, що провадить клірингову діяльність, про таке рішення не пізніше одного робочого дня з дня прийняття рішення передбаченого частиною 1 цієї статті.

Рішення господарського суду, вказані в частині 1 цієї статті оприлюднюється в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

3.День настання неплатоспроможності сторони правочину щодо цінних паперів чи валютних цінностей, або сторони деривативного контракту чи товарної операції не може бути раніше, ніж день оприлюднення відповідного рішення відповідно до частини 2 цієї статті або день отримання відповідного рішення особою, що провадить клірингову діяльність.

Стаття 13.Ліквідаційний неттінг

1.Ліквідаційний неттінг – здійснення усіх таких дій відповідно до умов генеральної угоди:

1)здійснення особою, зазначеною в генеральній угоді, станом на дату, передбачену пунктом другим цієї частини, розрахунку суми зобов’язань сторони генеральної угоди, щодо якої прийнято рішення, передбачене статтею Стаття 12 цього Закону, та кожного її контрагента за одним або кількома деривативними контрактами, укладеними на підставі такої генеральної угоди. Порядок здійснення такого розрахунку передбачається генеральною угодою;

2)припинення всіх існуючих станом на дату, передбачену генеральною угодою, або існуючих в день, що передує даті рішення, передбаченого статтею Стаття 12 цього Закону (залежно від того, яка із зазначених дат настає раніше), зобов’язань за одним або кількома деривативними контрактами, укладеними такою стороною та іншою стороною генеральної угоди (незалежно від їх змісту та/або строку (терміну) виконання), шляхом:

а)зарахування зустрічних однорідних вимог за такими зобов’язаннями. При цьому вважається що строк виконання вимог за такими зобов’язаннями настав в день, передбачених цим пунктом;

б)заміни зобов’язань, які не були припиненні шляхом зарахування відповідно до підпункту «а)» цього пункту новим єдиним грошовим зобов’язанням, за яким одна із сторін генеральної угоди (розмір суми зобов’язань якої є більшою) повинна сплатити іншій стороні  генеральної угоди (розмір суми зобов’язань якої є меншою) певну грошову суму (нетто-зобов’язання).

2.Проведення особою, зазначеною в генеральній угоді, ліквідаційного неттінгу та звернення стягнення на предмет обтяження, який забезпечує виконання зобов’язань сторони генеральної угоди щодо якої прийнято рішення, передбачене статтею Стаття 12 цього Закону, за одним або кількома деривативними контрактами, укладеними такою стороною відповідно до умов генеральної угоди, не потребують будь-якої згоди та/або затвердження такої сторони або будь-якої іншої особи.

3.Ліквідаційний неттінг не проводиться в будь-якому з таких випадків:

1)якщо відповідна генеральна угода не передбачає можливості або процедури його проведення;

2)якщо відповідна генеральна угода укладена після прийняття рішення, передбаченого статтею Стаття 12 цього Закону;

3)якщо деривативний контракт, укладений стороною на підставі відповідної генеральної угоди після прийняття рішення, передбаченого статтею Стаття 12 цього Закону.

4.Ліквідаційний неттінг проводиться також у випадках, визначених у Правилах провадження клірингової діяльності особи, яка провадить клірингову діяльність.

5.Особливості проведення ліквідаційного неттінгу щодо зобов’язань юридичних осіб (крім банків), які є сторонами генеральної угоди, та щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлюються Кодексом України з процедур банкрутства.

Особливості проведення ліквідаційного неттінгу щодо зобов’язань банків, які є сторонами генеральної угоди, встановлюються та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

6.Положення цієї статті застосовується також до інших фінансових інструментів та правочинів щодо них, товарних операцій, а також до правочинів щодо валютних цінностей.

Розділ II

ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Стаття 14.Акції

1.Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

2.Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.

Переважним правом акціонера визнається:

1)право акціонера – власника простих акцій придбавати у процесі емісії товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості емітованих простих акцій, крім випадку прийняття загальними зборами акціонерів рішення про невикористання такого права;

2)право акціонера – власника привілейованих акцій придбавати у процесі емісії товариством привілейовані акції цього або нового класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу в загальній кількості привілейованих акцій цього класу, крім випадку прийняття загальними зборами акціонерів рішення про невикористання такого права.

Порядок реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про емісію акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акції існують виключно в бездокументарній формі.

4.Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

5.Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.

6.Акціонерне товариство розміщує акції двох типів – прості та привілейовані.

7.Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Надання будь-яких гарантій щодо отримання доходу (дивідендів) за простими акціями забороняється.

8.Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

9.Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі у проспекті або рішенні про емісію цінних паперів зазначається черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів, якщо це передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

10.Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Стаття 15.Акції корпоративного інвестиційного фонду

1.Акція корпоративного інвестиційного фонду – цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного інвестиційного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного інвестиційного фонду), частини майна корпоративного інвестиційного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним інвестиційним фондом, а також немайнові права, передбачені законодавством про інститути спільного інвестування.

2.Акції корпоративного інвестиційного фонду є виключно простими та існують у бездокументарній формі.

3.Строк розміщення акцій відкритого та інтервального корпоративних інвестиційних фондів не обмежується.

4.Акції корпоративного інвестиційного фонду можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів, крім відкритого та інтервального корпоративних інвестиційних фондів.

5.Особливості емісії, обігу, обліку, викупу та погашення акцій корпоративного інвестиційного фонду визначаються законодавством про інститути спільного інвестування.

Стаття 16.Облігації

1.Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов’язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України – умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України – умовами їх розміщення).

Проспект облігацій (рішенням про емісію облігацій, а для державних облігацій України – умови їх розміщення) може також передбачати інші права власників та обов’язки емітента та/або осіб, які надають забезпечення за облігаціями.

Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов’язань, що підтверджуються облігацією.

2.Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

Облігації в залежності від строку їх обігу можуть бути:

1)довгостроковими – зі строком обігу понад п’ять років;

2)середньостроковими – зі строком обігу від одного до п’яти років;

3)короткостроковими – зі строком обігу до одного року.

3.Облігації залежно від способу сплати доходу можуть бути відсотковими або дисконтними.

Відсоткові облігації – облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю.

Дисконтні облігації – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення, становить доход (дисконт) за облігацією.

4.Облігації залежно від способу їх погашення можуть бути звичайними або цільовими.

Звичайні облігації – облігації, погашення за якими здійснюється шляхом сплати емітентом їх власнику номінальної вартості таких облігацій, крім конвертованих корпоративних облігацій, погашення яких здійснюється в порядку, встановленому статтею Стаття 19 цього Закону.

Цільові облігації – облігації, погашення за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг та/або виконання робіт відповідно до вимог, встановлених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України – умовами їх розміщення), а у випадках та порядку, передбачених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України – умовами їх розміщення) шляхом сплати коштів власнику таких облігацій.

5.Порядок розміщення облігацій, крім державних облігацій України, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

6.Облігації розміщуються з фіксованим строком погашення, єдиним для випуску. У випадках та порядку, передбачених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України – умовами їх розміщення) номінальна вартість облігацій може погашатись частинами, а умови виплат таких частин мають бути однаковими для всіх власників облігацій одного випуску.

Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників або за ініціативою емітента дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом (рішенням про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України – умовами їх розміщення), яким визначені порядок встановлення суми дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення за вимогою власників або підлягають пред’явленню для дострокового погашення за ініціативою емітента.

7.Емітент облігацій протягом 15 днів після закінчення погашення облігацій (крім державних облігацій України та облігацій міжнародних фінансових організацій) подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіт про результати погашення облігацій за формою та в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

8.Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, кратну 1 гривні, а якщо це передбачено проспектом (рішенням про розміщення облігацій, а для державних облігацій України – умовами їх розміщення) – в іноземній валюті, кратну одиниці такої іноземної валюти

9.Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника. Реєстрацію випуску облігацій, крім державних облігацій України, здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг облігацій, крім державних облігацій України, дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

10.Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та проспектом відповідного випуску облігацій (рішенням про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України – умовами їх розміщення), – в іноземній валюті.

Стаття 17.Корпоративні облігації

1.Корпоративні облігації — іменні облігації, емітентом яких є юридична особа (крім міжнародної фінансової організації), яка здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку, а також інші юридичні особи у встановлених законом випадках.

Емісія корпоративних облігацій здійснюється юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу.

Корпоративні облігації підтверджують обов’язки емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

2.Не допускається емісія корпоративних облігацій для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

3.Юридична особа має право здійснювати емісію відсоткових та/або дисконтних облігацій на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

4.Порядок емісії, обігу та викупу цільових корпоративних облігацій встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Рішення про емісію корпоративних облігацій приймається відповідним органом управління емітента згідно з нормами законів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми.

Кошти, залучені від емісії цільових корпоративних облігацій, використовуються на цілі, визначені проспектом або рішенням про емісію таких облігацій.

5.Реєстрацію випуску корпоративних облігацій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

6.Після початку розміщення корпоративних облігацій зміни до проспекту або рішення про емісію цінних паперів в частині документу про цінні папери або заміни емітента вносяться емітентом за згодою усіх власників облігацій відповідного випуску або зборів власників облігацій у порядку, передбаченому розділом VII цього Закону. У випадках, передбачених частиною другою статті Стаття 96 цього Закону, зміни до документу про цінні папери вносяться емітентом за згодою адміністратора. Зміни до проспекту або рішення про емісію цінних паперів, що не стосуються документу про цінні папери або заміни емітента вносяться емітентом самостійно.

7.Юридична особа, яка є емітентом корпоративних облігацій, зобов’язана до моменту скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку всіх випусків корпоративних облігацій, емітентом яких вона є, вести перелік осіб, які здійснюють контроль над такою юридичною особою.

8.Вимоги, встановлені частиною 3 цієї статті не поширюються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як емітента корпоративних облігацій.

Стаття 18.Цільові корпоративні облігації, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва

1.Емісію цільових корпоративних облігацій, погашення за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, може здійснювати юридична особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва такого об’єкта, або юридична особа, що уклала договір участі у будівництві житла з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, що мають право власності, оренди чи постійного користування земельною ділянкою, на якій буде розташовано об’єкт житлового будівництва, який (частина якого) передаватиметься власникам цільових корпоративних облігацій при їх погашенні.

2.Емітент цільових корпоративних облігацій, погашення за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути встановлення обтяження на такий об’єкт (частину об’єкта) житлового будівництва, земельну ділянку, яка призначена для спорудження об’єкта житлового будівництва, та майнові права на них.

3.У разі прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади за їх ініціативою у випадках та порядку, передбачених законом, рішення, що має наслідком зміну користувача земельної ділянки, яка призначена для спорудження об’єкта житлового будівництва, що фінансується із залученням коштів фізичних та/або юридичних осіб шляхом емісії цільових корпоративних облігацій, у відповідному місцевому бюджеті передбачаються видатки для відшкодування збитків власникам таких облігацій. Спори про відшкодування таких збитків зазначених власників вирішуються відповідно до закону.

Порядок визначення розміру зазначених збитків та здійснення відшкодування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19.Конвертовані корпоративні облігації

1.Конвертовані корпоративні облігації – облігації, емісія яких здійснюється акціонерним товариством, та передбачає зобов’язання емітента з виплати доходів, погашення облігацій шляхом конвертації таких облігацій на відповідну кількість акцій цього ж емітента або шляхом виплати номінальної вартості такої облігації за вибором власника такої облігації, у порядку, передбаченому проспектом або рішенням про емісію цінних паперів.

Якщо у статутному капіталі акціонерного товариства — емітента корпоративних облігацій є корпоративні права держави, то рішення про конвертацію облігацій в акції такого товариства приймається з урахуванням Закону України «Про управління об’єктами державної власності».

2.Емітент конвертованих корпоративних облігацій може здійснювати емісію виключно іменних облігацій.

3.Порядок емісії, обігу, викупу, погашення та скасування реєстрації випуску конвертованих корпоративних облігацій встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Реєстрацію випуску конвертованих корпоративних облігацій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг конвертованих корпоративних облігацій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

Стаття 20.Облігації місцевих позик

1.До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Рішення про емісію облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або представницький орган місцевого самоврядування відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством.

2.Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

3.Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються проспектом або рішенням про емісію цінних паперів.

4.Після початку розміщення облігацій внутрішніх місцевих позик зміни до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) в частині документу про цінні папери або заміни емітента вносяться емітентом за згодою усіх власників облігацій відповідного випуску або зборів власників облігацій у порядку, передбаченому розділом VII цього Закону. У випадках, передбачених частиною другою статті Стаття 96 цього Закону, зміни до документу про цінні папери вносяться емітентом за згодою адміністратора. Зміни до проспекту (рішення про емісію цінних паперів), що не стосуються документу про цінні папери або заміни емітента, вносяться емітентом самостійно.

Стаття 21.Державні облігації України

1.Державні облігації України можуть бути:

1)довгострокові – понад п’ять років;

2)середньострокові – від одного до п’яти років;

3)короткострокові – до одного року.

2.Державні облігації України поділяються на облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішньої державної позики України.

3.Облігації внутрішньої державної позики України – державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішньої державної позики України може бути визначена в іноземній валюті.

4.Цільові облігації внутрішньої державної позики України – облігації внутрішньої державної позики, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій внутрішньої державної позики України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішньої державної позики України, використовуються виключно для фінансування державних цільових програм, регіональних програм і проектів, інвестиційних проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам розміщення цільових облігацій внутрішньої державної позики України з обов’язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п’ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішньої державної позики України.

5.Облігації зовнішніх державних позик України – державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

6.Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Дія розділу VI цього Закону не поширюється на емісію державних облігацій України.

7.Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Рішення про розміщення облігацій зовнішньої та внутрішньої державної позики України та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

8.Умови розміщення та погашення облігацій внутрішньої державної позики України і цільових облігацій внутрішньої державної позики України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

9.Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням облігацій внутрішньої державної позики та цільових облігацій внутрішньої державної позики України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов’язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

10.Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами.

11.Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення державних облігацій України, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у Державному бюджеті України.

12.Державні облігації України можуть бути іменними або на пред’явника.

Державні облігації України можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

13.Продаж облігацій внутрішньої державної позики України здійснюється в національній або іноземній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України – у валюті запозичення або в іншій валюті відповідно до умов розміщення облігацій зовнішніх державних позик України.

14.Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюється коштами або в іншій формі за згодою сторін.

Стаття 22.Відсоткові облігації екологічних інвестицій (зелені облігації).

1.Відсоткові облігації екологічних інвестицій (зелені облігації) – це облігації, емісію яких здійснює особа, що реалізує або фінансує екологічно чистий проект. Кошти від розміщення відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) спрямовуються на фінансування та/або рефінансування витрат екологічно чистих проектів.

2.Екологічно чистий проект – це проект у сфері альтернативної енергетики, енергозбереження, утилізації та переробки відходів, впровадження екологічно чистого транспорту, ефективного використання земельних ресурсів, збереження флори і фауни, водних ресурсів, адаптації до змін клімату, а також іншій проект, спрямований на захист навколишнього середовища, впровадження екологічних стандартів, скорочення викидів у навколишнє середовище.

Порядок відбору та супроводження екологічно чистих проектів, які фінансуються за кошти державного і місцевих бюджетів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3.Емісію відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) може здійснювати особа, що реалізує або фінансує екологічно чистий проект, в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Для цілей цього Закону особою, що реалізує екологічно чистий проект, визнається:

Рада Автономної Республіки Крим або територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування за умови прийняття рішення про реалізацію екологічно чистого проекту із дати набрання чинності таким рішенням;

держава Україна в особі уповноважених органів за умови прийняття рішення про реалізацію екологічно чистого проекту або державної цільової програми щодо здійснення екологічних (зелених) інвестицій із дати набрання чинності таким рішенням;

юридична особа приватного права, у тому числі за проектами, що реалізуються відповідно до договору державно-приватного партнерства.

Для цілей цього Закону особою, що фінансує екологічно чистий проект, визнається:

спеціалізована фінансова установа, створена урядом України чи іншим спеціально уповноваженим органом – у випадках, визначених законом, яким визначається її правовий статус;

юридична особа приватного права, зокрема, банк, фінансова установа;

міжнародні фінансові організації.

В разі, якщо емітентом відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) є Верховна Рада Автономної Республіки Крим або територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, то до випуску відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) застосовуються норми цього Закону, що регулюють емісію облігацій місцевих позик, з урахуванням вимог, установлених бюджетним законодавством, – окрім випадків, якщо інше встановлено нормами цієї статті.

В разі, якщо емітентом відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій), є держава Україна в особі уповноважених органів, то до випуску відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) застосовуються норми цього Закону, що регулюють емісію облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик, з урахуванням вимог, установлених бюджетним законодавством,  – окрім випадків, якщо інше встановлено нормами цієї статті.

В разі, якщо емітентом відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій), є міжнародна фінансова організація, то до випуску облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) застосовуються норми цього Закону, що регулюють емісію облігацій міжнародних фінансових організацій.

4.Особа, що реалізує екологічно чистий проект, для фінансування якого здійснено випуск відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій), не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути дострокове припинення, скасування, або інша втрата прав на екологічно чистий проект та/чи прав на екологічно чистий проект, а також їх обтяження.

5.Задля здійснення одного екологічно чистого проекту може бути здійснено реєстрацію декількох випусків відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій), але на загальну суму, що не перевищує проектно-кошторисну вартість екологічно чистого проекту, яка має бути визначена в рішенні про здійснення екологічно чистого проекту.

Особа, що здійснює фінансування екологічно чистого проекту, може здійснювати емісію одного випуску відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) задля фінансування декількох екологічно чистих проектів.

6.Особа, що реалізує або здійснює фінансування екологічно чистого проекту, зобов’язана забезпечити цільове використання надходжень, що будуть залучені від інвесторів на фінансування та/або рефінансування витрат екологічно чистих проектів.

7.У разі, якщо емітентом відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) є особа, яка реалізує екологічно чистий проект, проспект облігацій повинен додатково до вимог статті 94 цього Закону включати опис проекту, його техніко-економічних параметрів, строку реалізації, розрахунок екологічного ефекту, що очікується від реалізації проекту.

8.У разі, якщо емітентом відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) є особа, яка фінансує екологічно чисті проекти, проспект облігацій повинен додатково до вимог статті 94 цього Закону включати опис проектів, які отримують фінансування за рахунок надходжень від розміщення облігацій, процедури оцінки та відбору проектів для фінансування, порядок розрахунку екологічного ефекту, що очікується від реалізації проектів.

9.Річна інформація про емітента відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій) повинна додатково до вимог статті 122 цього Закону містити відомості про поточний стан реалізації екологічно чистого проекту, а також розмір коштів, залучених за рахунок  емісії відсоткових облігацій екологічних інвестицій (зелених облігацій), та розмір фактично використаних коштів для реалізації або фінансування екологічно чистих проектів.

Стаття 23.Облігації міжнародних фінансових організацій

1.Міжнародна фінансова організація – міжнародна організація, яка згідно зі своїми установчими документи, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснює емісію облігацій на території України.

Міжнародні фінансові організації вважаються іноземними емітентами.

Міжнародні фінансові організації можуть здійснювати в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, емісію відсоткових або дисконтних облігацій, в тому числі шляхом публічної пропозиції.

Емісії облігацій міжнародних фінансових організацій обслуговуються у депозитарній системі України.

2.Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Національним банком України надає дозвіл на здійснення міжнародною фінансовою організацією емісії облігацій. Рішення щодо надання зазначеного погодження або щодо обґрунтованої відмови у такому наданні приймається в установленому порядку протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідного звернення від міжнародної фінансової організації.

3.Кошти, отримані міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, від розміщення облігацій, використовуються для здійснення такими організаціями операцій відповідно до установчих актів таких організацій та/або міжнародних договорів України згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори України».

У разі якщо Україна не є членом міжнародної фінансової організації та/або з такою організацією не укладено міжнародний договір України, кошти, отримані цією організацією від розміщення облігацій, використовуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку.

Особливості емісії та обігу (в тому числі допуску облігацій міжнародних фінансових організацій до торгів на організованому ринку капіталу) облігацій міжнародних фінансових організацій, у тому числі перелік документів, що подаються для реєстрації випуску таких облігацій, та вимоги до їх оформлення, а також строки реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску та звіту про результати емісії цінних паперів визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Облігація міжнародної фінансової організації має номінальну вартість, визначену в національній валюті.

Розміщення та погашення зазначених облігацій здійснюються в національній валюті.

5.Вимоги до розкриття інформації міжнародними фінансовими організаціями як емітентами облігацій, зокрема порядок, зміст та строки подання ними регульованої інформації, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

6.Положення розділів VІ – VІІІ цього Закону не застосовуються до міжнародних фінансових організацій та облігацій міжнародних фінансових організацій, крім випадку, коли це прямо передбачено проспектом таких облігацій, з урахуванням особливостей, вказаних таким проспектом. Міжнародні фінансові організації можуть оформлювати проспект при здійсненні будь-якої емісії відсоткових або дисконтних облігацій, в тому числі шляхом здійснення публічної пропозиції.

7.Після початку розміщення облігацій міжнародних фінансових організацій зміни до проспекту таких облігацій у частині умов розміщення, обігу, виплати доходу, погашення та обсягу прав власників за цінними паперами вносяться емітентом за згодою усіх власників облігацій відповідного випуску. Зміни до проспекту, що не стосуються таких умов та обсягу прав власників за цінними паперами вносяться емітентом самостійно.

Стаття 24.Казначейські зобов’язання України

1.Казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України. Номінальна вартість казначейських зобов’язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

Обсяг емісії казначейських зобов’язань України у сукупності з емісією облігацій внутрішньої державної позики України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов’язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов’язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов’язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Дія розділу VI цього Закону не поширюється на емісію казначейських зобов’язань України.

2.Казначейські зобов’язання України можуть бути:

1)довгострокові – понад п’ять років;

2)середньострокові – від одного до п’яти років;

3)короткострокові – до одного року.

3.Емітентом казначейських зобов’язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

4.Казначейські зобов’язання України можуть бути іменними або на пред’явника.

Казначейські зобов’язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

У разі розміщення казначейських зобов’язань України у документарній формі видається сертифікат.

У сертифікаті казначейського зобов’язання України зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов’язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов’язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи. У сертифікаті іменного казначейського зобов’язання України також зазначається ім’я власника.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов’язаннями України визначаються умовами їх розміщення, які затверджуються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Продаж, виплата грошового доходу та погашення казначейських зобов’язань України здійснюються в національній або іноземній валюті відповідно до умов їх розміщення.

5.Рішення про розміщення казначейських зобов’язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов’язань України.

6.Умови розміщення казначейських зобов’язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов’язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов’язання України на вартість цього зобов’язання.

7.Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов’язань України під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.

8.Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов’язаннями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

Стаття 25.Інвестиційні сертифікати

1.Інвестиційний сертифікат – цінний папір, емісія якого здійснюється інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора у фінансові інструменти на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

2.Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

3.Кількість інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду щодо яких здійснюється розміщення зазначається у проспекті емісії інвестиційних сертифікатів.

Строк, протягом якого здійснюється укладення договорів з першими власниками щодо відчуження інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів, не обмежується.

4.Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.

5.Укладення деривативних контрактів та емісія деривативних (похідних) цінних паперів, базовим активом яких є інвестиційні сертифікати, не допускається.

6.Особливості емісії, обігу, обліку, викупу та погашення інвестиційних сертифікатів визначаються відповідним законодавством.

Стаття 26.Опціонні сертифікати

1.Опціонний сертифікат – деривативний (похідний) цінний папір, що засвідчує право його власника на придбання у його емітента (опціонний сертифікат на придбання) або на продаж його емітенту (опціонний сертифікат на продаж) базового активу за ціною, у строк та на інших умовах, визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) опціонних сертифікатів. Опціонний сертифікат може передбачати розрахунки між сторонами залежно від ціни базового активу без його придбання або продажу.

2.Опціонні сертифікати можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

3.Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту опціонних сертифікатів установлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Обіг опціонних сертифікатів дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії опціонних сертифікатів та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску опціонних сертифікатів.

Стаття 27.Фондові варанти

1.Фондовий варант – деривативний (похідний) цінний папір, емітентом якого є акціонерне товариство, який надає його власнику право на придбання у емітента простих акцій цього емітента, у строк та за ціною, визначеними проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) фондових варантів.

2.Фондові варанти можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

3.Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту фондових варантів установлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Обіг фондових варантів дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії фондових варантів та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску фондових варантів.

Стаття 28.Кредитні ноти

1.Кредитна нота – деривативний (похідний) цінний папір, що посвідчує право його власника на отримання від емітента номінальної вартості такого цінного папера та процентів у передбачений проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) строк, та обумовлене настанням певної події, пов’язаної із платоспроможністю особи, іншої, ніж емітент, право здійснити заміну відносин між власником кредитної ноти та емітентом на відносини за свопом, базовим активом якого є право вимоги до такої іншої особи за договором позики, кредиту або облігаціями та/або базовим показником якого є ціна такого права вимоги.

2.Своп, на відносини за яким замінюються відносини між власником кредитної ноти та емітентом, може бути поставним або розрахунковим. Сума платежу емітента кредитної ноти за свопом має відповідати розміру номінальної вартості кредитної ноти.

3.Події, що обумовлюють виникнення відносин за свопом за кредитною нотою, визначаються проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) відповідного випуску кредитних нот.

4.Кредитні ноти можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

5.Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту кредитних нот установлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

6.Обіг кредитних нот дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії кредитних нот та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску кредитних нот.

Стаття 29.Депозитарні розписки

1.Депозитарна розписка – іменний деривативний (похідний) цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання від емітента депозитарної розписки виплат доходів, які будуть одержані емітентом депозитарної розписки за певною кількістю цінних паперів іноземного емітента, розміщених за межами України, власником яких є емітент депозитарної розписки і які є базовим активом депозитарної розписки, а також право вимагати реалізації емітентом депозитарної розписки всіх інших прав за цінними паперами, які є базовим активом депозитарної розписки, у тому числі права на управління емітентом цінних паперів, які є базовим активом депозитарної розписки, згідно з інструкціями власника депозитарної розписки.

2.Базовим активом одного випуску депозитарних розписок можуть виступати цінні папери іноземного емітента, що забезпечують їх власникові однакові права за такими цінними паперами.

Базовим активом депозитарної розписки не можуть бути деривативні (похідні) цінні папери, деривативні контракти та інші фінансові інструменти, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Емітент депозитарних розписок може здійснювати їх емісію за умови, що він є власником цінних паперів, які є базовим активом депозитарних розписок, або має безумовне право на придбання у власність таких цінних паперів у кількості, визначеній проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) депозитарних розписок, невідкладно після розміщення депозитарних розписок. Емітент депозитарних розписок зобов’язаний у строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, з дотриманням умов законодавства забезпечити здійснення обтяження базового активу, яке матиме наслідком унеможливлення відчуження базового активу на час обігу депозитарних розписок.

4.Порядок емісії, обігу, викупу та/або дострокового припинення обігу (погашення) депозитарних розписок встановлюється нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5.Емітент депозитарної розписки не має права відчужувати базовий актив депозитарної розписки або розпоряджатися ним протягом строку обігу депозитарної розписки. Обтяження базового активу скасовуються лише після погашення емітентом депозитарної розписки.

6.Емітент депозитарної розписки зобов’язаний забезпечувати власнику депозитарної розписки реалізацію всіх прав за цінними паперами, які є базовим активом депозитарної розписки, шляхом здійснення емітентом своїх прав за такими цінними паперами згідно з розпорядженням власника депозитарної розписки.

7.Всі доходи за цінними паперами, які є базовим активом депозитарної розписки, що виплачуються емітенту протягом строку обігу такої депозитарної розписки, належать власнику депозитарної розписки, якщо інше не передбачено проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) депозитарних розписок. Емітент депозитарної розписки зобов’язаний перераховувати такі доходи власнику депозитарної розписки протягом строку, встановленого проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) депозитарних розписок.

8.Депозитарні розписки можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

9.Строк обігу депозитарної розписки не може перевищувати строку обігу цінних паперів, які є базовим активом депозитарної розписки.

10.Обіг депозитарних розписок дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії депозитарних розписок та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску депозитарних розписок.

Стаття 30.Ощадні  сертифікати банків

1.Ощадний  сертифікат банку – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

2.Ощадний сертифікат банку є неемісійним цінним папером, що видається на певний строк (під відсотки, передбачені умовами його видачі).

Ощадні  сертифікати банків можуть бути виключно ордерними та існують виключно у документарній формі.

3.В ощадному сертифікаті банку зазначаються найменування виду цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що видав сертифікат, серія і номер сертифіката, дата видачі, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.

4.Доход за ощадними сертифікатами банку виплачується під час пред’явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.

Стаття 31.Депозитні сертифікати банків

1.Депозитний сертифікат банку - цінний папір, який підтверджує суму вимоги до банку, що дорівнює номінальній вартості відповідного сертифікату, і права власника сертифіката на одержання зі спливом встановленого строку номінальної вартості сертифіката та відсоткового доходу (якщо виплата відсоткового доходу передбачена сертифікатом), у банку, який здійснив його емісію.

2.Депозитний сертифікат банку є емісійним цінним папером. Емісія депозитних сертифікатів банку здійснюється на певний строк. Депозитний сертифікат банку може бути відсотковим або дисконтним.

Відсотковий депозитний сертифікат банку – депозитний сертифікат банку, за яким передбачається виплата відсоткового доходу його власнику.

Дисконтний депозитний сертифікат банку – депозитний сертифікат банку, що придбавається першим власником за ціною, нижчою ніж його номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю депозитного сертифіката банку, яка виплачується його власнику під час погашення, становить доход (дисконт) за дисконтним депозитним сертифікатом банку.

Номінальна вартість депозитного сертифікату банку може бути визначена в іноземній валюті.

3.Депозитні сертифікати банків є іменними цінними паперами та можуть існувати виключно у бездокументарній формі.

4.Погашення депозитних сертифікатів банків шляхом повернення номінальної вартості депозитного сертифікату банку його власнику та виплата відсоткового доходу (якщо виплата відсоткового доходу передбачена депозитним сертифікатом банку), здійснюється через депозитарну систему України.

5.Порядок емісії, обліку, погашення, виплати відсоткового доходу, а також порядок здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо депозитних сертифікатів банків визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

Випуск депозитних сертифікатів банків реєструється Центральним депозитарієм цінних паперів з наступним повідомленням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Центральний депозитарій цінних паперів протягом наступного робочого дня після реєстрації повідомляє Національний банк України в установленому ним порядку про реєстрацію випуску депозитних сертифікатів банків.

Національним банком України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку можуть бути встановлені вимоги щодо прав банків здійснювати емісію депозитних сертифікатів банків та особливості їх обігу.

6.Вимоги статей Стаття 89, Стаття 91 та Стаття 92 цього Закону не застосовуються до емісії депозитних сертифікатів банків.

Стаття 32.Вексель

1.Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

2.Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

3.Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов’язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні».

Стаття 33.Заставна

1.Особливості видачі, обігу, викупу, погашення та обліку заставних та порядок розкриття інформації щодо них визначаються Законом України «Про іпотеку».

Стаття 34.Державний дериватив

1.Державний дериватив – деривативний (похідний) цінний папір, що розміщується державою на міжнародних фондових ринках і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення цього цінного папера здійснити виплати власнику цього цінного папера в разі досягнення певних показників валового внутрішнього продукту України, а також здійснити інші виплати.

2.Емісія державних деривативів є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Рішення про розміщення державних деривативів та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України та законами України.

Розділ ІІІ

ДЕРИВАТИВНІ (ПОХІДНІ) ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Стаття 35.Деривативні (похідні) фінансові інструменти

1.Деривативними (похідними) фінансовими інструментами є:

1)деривативні (похідні) цінні папери;

2)деривативні контракти.

2.Не є фінансовими інструментами:

1)деривативні контракти, що укладаються (правочини щодо яких вчиняються) виключно поза організованим ринком, та які передбачають їх виконання виключно шляхом  фактичної передачі, переміщення, постачання товару, що є предметом такого контракту;

2)деривативні контракти, базовим активом яких є електрична енергія або природний газ,  які укладаються (правочини щодо яких вчиняються) на ОТМ або поза організованим ринком та які передбачають їх виконання виключно шляхом  фактичної передачі, переміщення, постачання електричної енергії або природного газу, що є предметом такого контракту.

Стаття 36.Поняття деривативного контракту

1.Деривативний контракт – правочин, який вчиняється на основі генеральної угоди та/або специфікації деривативного контракту чи опису деривативного контракту, і який передбачає одне або декілька таких зобов’язань:

1)обов’язок однієї або кожної із сторін одноразово або періодично сплачувати суми коштів (у тому числі в разі пред’явлення вимоги іншою стороною) залежно від значення базового показника або ціни базового активу;

2)обов’язок однієї із сторін на умовах, визначених під час вчинення правочину, у разі пред’явлення вимоги іншою стороною у майбутньому купити або продати базовий актив або укласти інший деривативний контракт;

3)обов’язок однієї сторони здійснити відчуження базового активу на користь іншої сторони у визначений час у майбутньому, обов’язок іншої сторони прийняти та оплатити такий базовий актив.

2.Правочин, що відповідає критеріям, зазначеним у частині першій цієї статті, не є деривативним контрактом, якщо він відповідає при цьому хоча б одному з наступних критеріїв:

1)такий правочин є договором купівлі-продажу (у тому числі поставки, міни), який одночасно відповідає наступним ознакам:

а) містить вказівку на те, що він не є деривативним контрактом;

б) не належить до деривативних контрактів згідно з нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а до деривативних контрактів грошового ринку згідно з нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку  за погодженням з Національним банком України;   

в) передбачає виконання зобов’язань за таким правочином виключно шляхом відчуження (прийняття) базового активу;

г) не передбачає можливості виконання зобов’язання шляхом виключно здійснення однією із сторін платежів на користь іншої сторони залежно від ціни базового активу на момент виконання;

ґ) не передбачає можливості припинення зобов’язань шляхом укладення іншого правочину на аналогічних умовах щодо кількості базового активу та строків його відчуження (при цьому ціна за таким договором може відрізнятися від ціни за первісним договором), за яким сторона, що виступала продавцем за первісним правочином, виступає покупцем, а сторона, що виступала покупцем за первісним правочином, виступає продавцем;

2)такий правочин є кредитним договором, договором репо, договором позики, банківського вкладу (депозиту), банківського рахунка, поруки, гарантії, факторингу, лізингу або страхування;

3)обов’язок сторони щодо сплати суми коштів, розмір якої змінюється залежно від значення базового показника, виникає внаслідок визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті та/або порушення такою стороною свого зобов’язання за таким правочином (у вигляді неустойки, відшкодування шкоди тощо), та без урахування такого обов’язку правочин не відповідає критеріям, встановленим частиною першою цієї статті.

3.Нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку може встановлюватися мінімальний строк між укладенням деривативного контракту та відчуженням базового активу та/або остаточними розрахунками за деривативним контрактом, а щодо деривативних контрактів грошового ринку – за погодженням з Національним банком України.

4.Правовідносини, що виникають у зв’язку з укладанням і виконанням деривативних контрактів та вчиненням правочинів щодо них, не є страхуванням та не належать до азартних ігор.

Стаття 37.Базовий актив та базовий показник

1.Базовий актив деривативного контракту (далі – базовий актив) – продукція, емісійні цінні папери (у тому числі іноземних емітентів) та інші фінансові інструменти, валюта України, іноземна валюта, банківські метали, право грошової вимоги, інше майно, роботи, послуги, що мають грошовий вираз вартості, які визначаються базовим активом у нормативно-правових актах Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У разі якщо базовим активом деривативного контракту є інший деривативний контракт, відчуженням (продажом) та прийняттям (купівлею) такого базового активу вважається укладення деривативного контракту, який є базовим активом.

Базовим активом не можуть бути об’єкти, вилучені з цивільного обороту.

Якщо умовами деривативного контракту передбачається відчуження базового активу (незалежно від наявності умови щодо заміни відчуження грошовими розрахунками між сторонами), який є обмежено оборотоздатним об’єктом цивільних прав, сторонами такого деривативного контракту можуть бути виключно особи, яким може належати такий базовий актив.

2.Базовий показник деривативного контракту (далі – базовий показник) – ціна базового активу (в тому числі курс відповідної валюти), ціна послуги (роботи), процентна ставка, індекс, настання події, розмір фактичного виконання за правом грошової вимоги, показники статистичної інформації (що визначаються незалежно від сторін деривативного контракту та є публічно-доступними), фізичні, біологічні, хімічні показники стану навколишнього природного середовища, інші показники, що визнаються базовими показниками у нормативно-правових актах Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3.Деривативний контракт повинен передбачати щонайменше один базовий актив або базовий показник. Один деривативний контракт може визначати декілька базових активів та/або базових показників.

Стаття 38.Види деривативних контрактів

1.Деривативними контрактами є:

1)опціон;

2)своп;

3)ф’ючерс;

4)форвард;

5)інші договори, що відповідають вимогам статті Стаття 36 цього Закону.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право визначати інші види деривативних контрактів, які прямо не передбачені цією частиною, але відповідають вимогам, встановленим статтею Стаття 36 цього Закону.

2.Опціон – деривативний контракт, що укладається як на організованому ринку, так і поза ним, і за яким одна сторона зобов’язується у разі пред’явлення вимоги іншою стороною у майбутньому продати базовий актив іншій стороні (опціон «кол») або купити базовий актив у іншої сторони (опціон «пут») за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час укладення договору, відповідно до специфікації такого опціону (для опціонів, що укладені на регульованому ринку). Опціон також може передбачати обов’язок однієї сторони сплатити іншій стороні певну суму коштів за набуте право скористатися опціоном (премію опціону). Опціон може передбачати обов’язок одноразово або періодично сплачувати суми коштів залежно від значення базового показника без відчуження базового активу, або відчуження базового активу може бути замінено розрахунками залежно від базового показника, що відповідає базовому активу.

3.Своп – деривативний контракт, що укладається як на організованому ринку, так і поза ним, за яким одна або кожна із сторін зобов’язуються здійснювати іншій стороні періодичні або одноразові платежі, суми яких визначаються на підставі значень різних базових показників або різних видів або значень одного базового показника, на умовах, визначених сторонами під час укладення договору. Виконання зобов’язань за свопом може супроводжуватися відчуженням базового активу або обміном базовими активами, з яким(якими) пов’язані базові показники, на підставі яких здійснюється визначення розміру платежів сторін.

4.Ф’ючерс – деривативний контракт, що укладається на організованому ринку, за яким одна сторона зобов’язується у визначений момент у майбутньому продати базовий актив іншій стороні, а інша сторона зобов’язується купити базовий актив за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час укладення договору, відповідно до специфікації такого ф’ючерсу. Ф’ючерс може передбачати обов’язок одноразово або періодично сплачувати суми коштів залежно від значення базового показника без відчуження базового активу, або відчуження базового активу може бути замінено розрахунками залежно від базового показника, що відповідає базовому активу.

5.Форвард – деривативний контракт, що укладається на організованому ринку, так і поза ним, за яким одна сторона зобов’язується у визначений момент у майбутньому продати базовий актив іншій стороні, а інша сторона зобов’язується купити базовий актив за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час укладення договору. Форвард може передбачати обов’язок одноразово або періодично сплачувати суми коштів залежно від значення базового показника без відчуження базового активу, або відчуження базового активу може бути замінено розрахунками залежно від базового показника, який відповідає базовому активу.

6.За наявністю зобов’язання щодо відчуження базового активу деривативні контракти є поставними або розрахунковими.

Поставний деривативний контракт – деривативний контракт, що передбачає відчуження базового активу однією або кожною із сторін.

Розрахунковий деривативний контракт – деривативний контракт, що передбачає здійснення розрахунків між сторонами залежно від значення базового показника (у тому числі з можливістю заміни таких розрахунків між сторонами відчуженням базового активу однією або кожною із сторін за їх взаємною згодою).

Наявність базового активу у сторони, яка бере на себе зобов’язання щодо відчуження базового активу за поставним деривативним контрактом, на момент укладення такого деривативного контракту не вимагається, якщо інше не передбачено умовами деривативного контракту.

7.За типом базового активу та/або базового показника деривативні контракти поділяються на такі види:

1)деривативні контракти грошового ринку – деривативні контракти, базовим активом яких є валюта України, іноземна валюта, банківські метали чи інше майно, що визначається базовим активом у нормативно-правових актах Національного банку України, чи інший деривативний контракт грошового ринку або базовим показником яких є курс валюти, валютний індекс (курси декількох валют), ціна на банківські метали, процентна ставка (процентний індекс) чи інші показники, що визнаються базовими показниками у нормативно-правових актах Національного банку України.

Особливості укладення та виконання деривативних контрактів грошового ринку поза організованими ринками можуть встановлюватись Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України;

2)товарні деривативні контракти – деривативні контракти, базовим активом яких є продукція чи інший товарний деривативний контракт або базовим показником яких є ціна на продукцію, послуги, роботи чи товарний індекс (ціна на декілька видів продукції);

3)фондові деривативні контракти – деривативні контракти, базовим активом яких є емісійні цінні папери (у тому числі іноземних емітентів) чи інші фондові деривативні контракти або базовим показником яких є ціна на такі емісійні цінні папери чи індекс оператора організованого ринку капіталу;

4)інші деривативні контракти – деривативні контракти, базовим активом яких є право вимоги, інший деривативний контракт (крім деривативних контрактів грошового ринку, товарних або фондових деривативних контрактів), інше майно, що визначається базовим активом у нормативно-правових актах Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, або базовим показником яких є показники статистичної інформації (що визначаються незалежно від сторін деривативного контракту), фізичні, біологічні, хімічні показники стану навколишнього природного середовища, інші показники, що визнаються базовими показниками у нормативно-правових актах Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також деривативні контракти, що поєднують ознаки декількох видів деривативних контрактів, визначений цією частиною, та деривативні контракти, що не можуть бути віднесені до інших видів деривативних контрактів, визначених цією частиною.

8.Специфікація кожного деривативного контракту (опис деривативного контракту), інформація про укладення якого подається до торгового репозиторію, повинна містити інформацію про ідентифікацію такого базового активу (код UPI). Специфікація кожного деривативного контракту (опис деривативного контракту), інформація про укладення якого не подається до торгового репозиторію, може містити інформацію про ідентифікацію такого базового активу (код UPI).

Стаття 39.Ринок деривативних контрактів

1.Деривативні контракти укладаються як на організованих ринках капіталу передбачених підпунктом «б)» пункту 1), підпунктом «б)» пункту 2) та підпунктом «б)» пункту 3) частини 1 статті Стаття 46 цього Закону, так і поза ними.

2.Укладання деривативних контрактів на регульованому ринку деривативних (похідних) фінансових інструментів здійснюється згідно із специфікаціями.

Укладення деривативних контрактів на БТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів та ОТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів може здійснюватися згідно із специфікаціями.

Специфікації деривативних контрактів розробляються оператором для кожного з деривативних контрактів, які укладаються на відповідному ринку деривативних контрактів, та реєструються:

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку після їх погодження Національним банком України – щодо деривативних контрактів грошового ринку. Національний банк України має право відмовити у погодженні відповідних специфікацій з підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку після їх погодження регулятором відповідного товарного ринку та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідних сферах – щодо поставних товарних деривативних контрактів, базовий актив яких належить до сфери регулювання такого регулятора або до сфери, державну політику у якій формує такий центральний орган виконавчої влади. Такий регулятор товарного ринку або центральний орган виконавчої влади мають право відмовити у погодженні відповідних специфікацій з підстав, визначених нормативно-правовими актами такого регулятора або центрального органу виконавчої влади.

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку – щодо інших деривативних контрактів.

3.Оператор регульованого ринку повинен забезпечити, щоб усі операції з деривативними контрактами, які здійснюються на відповідному регульованому ринку, підлягали клірингу через Центрального контрагента.

Оператор БТМ може у правилах відповідної БТМ передбачити, що операції з деривативними контрактами, які здійснюються на такій БТМ, підлягають клірингу через Центрального контрагента.

4.З метою зниження ризику невиконання або неналежного виконання зобов’язань стороною деривативного контракту Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати випадки обов’язковості проведення клірингу Центральним контрагентом за відповідними категоріями деривативних контрактів, укладених поза регульованим ринком, крім деривативних контрактів грошового ринку.

Випадки обов’язковості проведення клірингу Центральним контрагентом за деривативними контрактами грошового ринку, укладеними поза регульованим ринком, можуть встановлюватися Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

5.Деривативні контракти, що укладаються поза організованим ринком, укладаються на підставі опису деривативного контракту та/або генеральної угоди.

6.Умовами генеральної угоди або правилами особи, яка провадить клірингову діяльність, може передбачатися можливість неттінгу. Строк виконання кожного зі зобов’язань, за якими здійснюється неттінг, вважається таким, що настав у момент неттінгу, передбаченого такими угодами чи правилами.

Правочин, на підставі якого або у зв’язку з яким виникає застава або інше обтяження, пов’язане з деривативним контрактом, може передбачати випадки набуття заставодержателем (обтяжувачем) права звернення стягнення на предмет застави (обтяження), погоджені сторонами.

7.Сторона деривативного контракту, укладеного поза організованим ринком, зобов’язана подати інформацію про його укладання до торгового репозиторію відповідно до вимог цієї частини. Подання інформації однією зі сторін деривативного контракту звільняє іншу сторону деривативного контракту від обов’язку подавати таку інформацію до торгового репозиторію.

Невиконання обов’язку щодо подання інформації про укладання деривативного контракту до торгового репозиторію в порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має наслідком невизнання такого договору деривативним контрактом.

Випадки, порядок, строк подання інформації, що подається стороною деривативного контракту, укладених поза організованим ринком, до торгового репозиторію, та її зміст встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. При цьому, встановлення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випадків, порядку, строку та змісту інформації, що подається стороною деривативного контракту до торгового репозиторію, потребує погодження:

1) Національного банку України – щодо деривативних контрактів грошового ринку;

2)регулятора відповідного товарного ринку – щодо поставних деривативних контрактів, базовий актив яких належить до сфери регулювання такого регулятора.

Випадки звільнення сторін деривативного контракту від обов’язку подавати інформацію, передбачену абзацом першим цієї частини статті, встановлюються  Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

8.Інформація про деривативні контракти, укладені на організованому ринку, подається до торгового репозиторію в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

9.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги та показники, що обмежують ризики учасників організованого ринку деривативних контрактів, зокрема встановлює методику розрахунку лімітів позицій, які учасник організованого ринку деривативних контрактів може мати за товарними деривативними контрактами, та порядок їх дотримання.

Стаття 40.Особливості виконання деривативних контрактів

1.Якщо на момент виконання обов’язку сторони деривативного контракту щодо відчуження базового активу здійснити таке відчуження неможливо, обов’язок щодо відчуження базового активу за згодою іншої сторони деривативного контракту замінюється грошовими розрахунками між сторонами, виходячи з ціни відповідного базового активу (базового показника), якщо інше не передбачено законодавством або договором.

2.Якщо на момент виконання обов’язку сторони деривативного контракту щодо платежу за деривативним контрактом базовий показник деривативного контракту неможливо встановити, для цілей розрахунків сторін використовується останнє відоме значення відповідного базового показника, якщо інше не передбачене законодавством або договором.

Розділ IV

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ

Стаття 41.Види професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.Професійна діяльність на ринках капіталу – діяльність акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю або товариств з додатковою відповідальністю з надання фінансових та інших послуг, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

Поєднання професійної діяльності на ринках капіталу з іншими видами діяльності забороняється, крім:

1)провадження банком професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами та депозитарної діяльності та діяльності з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю;

2)провадження професійним учасником ринків капіталу діяльності з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

3)провадження професійним учасником ринків капіталу діяльності торгового репозиторію;

4)провадження кліринговою установою, яка провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань, діяльності з організації торгівлі продукцією;

5)провадження оператором організованого ринку капіталу діяльності з організації торгівлі продукцією.

Діяльність Центрального депозитарію цінних паперів може поєднуватись з іншими видами діяльності у випадках, передбачених законом.

2.На ринках капіталу здійснюються такі види професійної діяльності:

1)діяльність з торгівлі фінансовими інструментами;

2)діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами;

3)клірингова діяльність;

4)депозитарна діяльність;

5)діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

6)діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю;

7)діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів.

3.Професійна діяльність на організованих товарних ринках – діяльність акціонерних товариств, і товариств з обмеженою відповідальністю або товариств з додатковою відповідальністю з надання послуг у сфері організації торгівлі продукцією, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

Професійною діяльністю на організованих товарних ринках є:

1)діяльність з організації торгівлі продукцією на регульованих товарних ринках;

2)діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах.

Поєднання професійної діяльності на організованих товарних ринках з іншими видами діяльності забороняється, крім:

1)провадження оператором регульованого товарного ринку клірингової діяльності з визначення зобов’язань та діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами;

2)провадження товарною біржою клірингової діяльності з визначення зобов’язань та діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами.

Стаття 42.Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами

1.Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами провадиться інвестиційними фірмами, які створюються у формі акціонерного товариства,  товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку визначає умови отримання іноземними юридичними особами ліцензії на провадження професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами.

Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами включає такі види діяльності:

1)субброкерська діяльність;

2)брокерська діяльність;

3)дилерська діяльність;

4)діяльність з управління портфелем фінансових інструментів;

5)інвестиційне консультування;

6)андеррайтинг та/або діяльність з розміщення з наданням гарантії;

7)діяльність з розміщення без надання гарантії.

На провадження кожного виду діяльності з торгівлі фінансовими інструментами Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку видається окрема ліцензія, передбачена статтею 4 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків».

2.Інвестиційна фірма може з урахуванням вимог законодавства надавати клієнтам такі додаткові послуги, якщо вони зазначені в рішенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про видачу їй ліцензії на провадження професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами та внесені до реєстру професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків:

1)зберігання фінансових інструментів та коштів клієнтів (включаючи облік прав на цінні папери та прав за ними на рахунках в цінних паперах клієнта в рамках провадження депозитарної діяльності депозитарної установи), а також розпорядження фінансовими інструментами та коштами клієнта, які є предметом забезпечення (включаючи користування правами за цінними паперами в інтересах клієнта);

2)надання клієнтам кредитів та позик для укладення за участю або посередництвом такої інвестиційної фірми деривативних контрактів та правочинів щодо інших фінансових інструментів;

3)надання клієнтам консультацій з питань фінансування їхньої господарської діяльності, стратегії розвитку, інших пов’язаних питань, надання послуг та консультацій щодо реорганізації або купівлі корпоративних прав юридичних осіб;

4)здійснення операцій з валютою України або іноземною валютою, пов’язаних з проведенням операцій з фінансовими інструментами за участю такої інвестиційної фірми;

5)проведення інвестиційних досліджень та фінансового аналізу або надання будь-яких інших загальних рекомендацій, пов’язаних з проведенням операцій з фінансовими інструментами;

6)послуги, пов’язані з андеррайтингом;

7)надання гарантій щодо виконання зобов’язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такої інвестиційної фірми.

Додаткові послуги можуть надаватися виключно за умови отримання ліцензії щонайменше на один з видів діяльності, передбачених частиною першої цієї статті.

3.Розмір початкового капіталу інвестиційної фірми, що провадить професійну діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, повинен відповідати вимогам щодо його розрахунку, встановленим статтею Стаття 66 цього Закону, та не може бути меншим ніж 730 тисяч євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви про видачу ліцензії, крім випадків, передбачених частинами 4 та 5 цієї статті.

4.Розмір початкового капіталу інвестиційної фірми, що провадить професійну діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, передбачену пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, за умови, що така інвестиційна фірма має право отримувати на власний рахунок та розпоряджтися коштами та фінансовими інструментами клієнтів, повинен відповідати вимогам щодо його розміру та порядку його розрахунку, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та не може бути меншим ніж 125 тисяч євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви про видачу ліцензії.

5.Розмір початкового капіталу інвестиційної фірми, що провадить професійну діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, передбачену пунктами 1, 2, 4, 5 та 7 частини першої цієї статті, за умови, що така інвестиційна фірма не має права отримувати на власний рахунок та розпоряджтися коштами та фінансовими інструментами клієнтів, повинен відповідати вимогам щодо його розміру та порядку його розрахунку, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може бути меншим ніж 50 тисяч євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви про видачу ліцензії.

6.Субброкерська діяльність – діяльність інвестиційної фірми з прийняття від клієнтів замовлень на укладання деривативних контрактів та правочинів щодо них та/або правочинів щодо інших фінансових інструментів за рахунок клієнтів і надання відповідних замовлень для виконання іншій інвестиційній фірмі, яка здійснює брокерську діяльність.

7.Брокерська діяльність – діяльність інвестиційної фірми з укладання деривативних контрактів та правочинів щодо них та/або правочинів щодо інших фінансових інструментів за рахунок та від імені клієнтів або за рахунок клієнтів але від свого імені.

8.Дилерська діяльність – діяльність інвестиційної фірми з укладання деривативних контрактів та правочинів щодо них та/або правочинів щодо інших фінансових інструментів від свого імені та за власний рахунок.

9.Діяльність з управління портфелем фінансових інструментів – діяльність інвестиційної фірми з управління портфелями фінансових інструментів, які складаються з одного або більше фінансових інструментів, в інтересах клієнтів.

Інвестиційна фірма має право укладати договори про управління портфелем фінансових інструментів з фізичними та юридичними особами. Договір про управління портфелем фінансових інструментів не може укладатися інвестиційною фірмою з компанією з управління активами.

Мінімальна сума договору про управління портфелем фінансових інструментів з одним клієнтом – фізичною особою встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

10.Інвестиційне консультування – діяльність інвестиційної фірми з надання індивідуальних рекомендацій клієнту на його вимогу або з ініціативи інвестиційної фірми щодо укладання деривативних контрактів та правочинів щодо них та/або правочинів з іншими фінансовими інструментами.

11.Андеррайтинг – діяльність, яка провадиться інвестиційною фірмою від свого імені та/або від імені емітента або оферента за винагороду відповідно до умов договору андеррайтингу.

За договором андеррайтингу інвестиційна фірма зобов’язується на умовах та в строки, визначені проспектом цінних паперів, діючи від імені емітента або оферента, організувати розміщення заздалегідь обумовленого обсягу цінних паперів емітента або оферента та від свого імені і за власний рахунок здійснити купівлю цінних паперів, які станом на кінець передбаченого проспектом цінних паперів строку розміщення не були відчужені першим власникам.

Андеррайтинг передбачає здійснення інвестиційною фірмою:

1)підготовки проспекту цінних паперів, в тому числі визначення та узгодження з емітентом або оферентом основних характеристик цінних паперів, що пропонується відчужити (зокрема вид, тип, обсяг, строк та умови відчуження);

2)визначення ціни цінних паперів, що пропонується відчужити, в тому числі шляхом зондування ринку капіталу, відповідно до статті Стаття 133 цього Закону;

3)реєстрації проспекту цінних паперів;

4)відчуження цінних паперів першим власникам протягом строку, передбаченого проспектом цінних паперів;

5)придбання інвестиційною фірмою цінних паперів, що не були придбані першими власниками відповідно до пункту 4 цієї частини.

12.Діяльність з розміщення з наданням гарантії – діяльність, яка провадиться інвестиційною фірмою від свого імені відповідно до умов договору про організацію розміщення з гарантією.

За договором про організацію розміщення з гарантією інвестиційна фірма зобов’язується на умовах та в строки, визначені проспектом цінних паперів, від свого імені і за власний рахунок здійснити купівлю усіх цінних паперів емітента або оферента, що пропонується відчужити.

Договір про організацію розміщення з гарантією може передбачати вчинення інвестиційною фірмою однієї, або всіх дій, передбачених пунктами 1-3 частини одинадцятої цієї статті.

13.Діяльність з розміщення без надання гарантії – діяльність, яка провадиться інвестиційною фірмою від імені емітента або оферента відповідно до умов договору про організацію розміщення.

За договором про організацію розміщення інвестиційна фірма зобов’язується на умовах та в строки, визначені проспектом цінних паперів, діючи від імені емітента або оферента, організувати розміщення заздалегідь обумовленого обсягу цінних паперів емітента або оферента.

Договір про організацію розміщення може передбачати вчинення інвестиційною фірмою однієї, або всіх дій, передбачених пунктами 1-4 частини одинадцятої цієї статті.

14.Інвестиційні фірми можуть отримувати на власний рахунок та розпоряджатися коштами та фінансовими інструментами клієнтів відповідно до умов договорів, укладених в процесі надання такими інвестиційними фірмами послуг клієнтам в рамках провадження діяльності з торгівлі фінансовими інструментами.

15.Вимоги до правочинів, що вчиняються інвестиційними фірмами в процесі провадження ними професійної діяльності, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

16.За умови дотримання всіх умов, передбачених частиною 17 цієї статті, вимоги цього Закону щодо обов’язкового отримання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу не поширюються на юридичних осіб, які провадять:

1) діяльність з укладання товарних деривативних контрактів з власної ініціативи, від свого імені та за власний рахунок;

2)діяльність з укладання товарних деривативних контрактів за рахунок та від імені клієнтів або за рахунок клієнтів але від свого імені за умови, що такими клієнтами є особи, які в рамках провадження основної діяльності зазначеними юридичними особами є їх постачальниками та/або споживачами товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) такими юридичними особами.

17.Діяльність передбачена цією частиною не є професійною діяльністю на ринках капіталу.  Зазначена в пунктах 1) - 2) частини 16 цієї статті діяльність може провадитись за наступних умов:

1)здійснене протягом фінансового року укладення таких деривативних контрактів (кожного окремого деривативного контракту, а також всієї сукупності таких деривативних контрактів) не є здійсненням такими особами операцій, що становлять їх основну діяльність або основну діяльність групи компаній (материнської компанії та її дочірніх підприємств), до якої належить такі юридичні особи;

2)особи, що провадять таку діяльність, не використовують високочастотну торгівлю для цілей укладення товарних деривативних контрактів;

3)особи, що провадять таку діяльність, повідомили Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку та строки про намір здійснювати таку діяльність до укладення першого такого деривативного контракту.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може вимагати надання особами, що провадять діяльність, зазначену у пунктах 1)- 2) частини 16 цієї статті, підтвердження, що діяльність з укладення товарних деривативних контрактів не є основною господарською діяльністю таких осіб.

18.Для цілей частини 16 та 17 цієї статті визначення господарської діяльності, що є основною діяльністю (в тому числі для групи компаній), здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 43.Провадження діяльності з торгівлі фінансовими інструментами

1.Перелік видів діяльності, передбачених частиною 1 статті Стаття 42, які має право провадити інвестиційна фірма, та додаткових послуг, передбачених частиною 2 статті Стаття 42 цього Закону, які має право надавати інвестиційна фірма, зазначається в реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

У заяві про видачу ліцензії на провадження професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами юридична особа повинна зазначити перелік додаткових послуг, які вона має намір надавати відповідно до переліку, визначеного частиною другою статті Стаття 42 цього Закону та іншу інформацію відповідно до вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Зміна переліку додаткових послуг, які має право надавати інвестиційна фірма, проводиться на підставі відповідної заяви інвестиційної фірми шляхом прийняття відповідного рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з наступним внесення змін до інформації в реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

Інвестиційна фірма не має права надавати додаткові послуги, передбачені частиною другою статті Стаття 42 цього Закону, які не зазначені у рішенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та не відображені у реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

2.Правочини, що вчиняються інвестиційною фірмою у процесі провадження нею професійної діяльності на ринках капіталу, повинні вчинятися у письмовій формі. У разі вчинення правочину в усній формі таке вчинення має бути підтверджене відповідним аудіо– або відеозаписом, вимоги до якого встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Права та обов’язки інвестиційної фірми стосовно її клієнта, умови укладення деривативних контрактів та/або договорів щодо інших фінансових інструментів, порядок звітності інвестиційної фірми перед клієнтом, порядок і умови виплати винагороди інвестиційній фірмі визначаються у договорі, що укладається між інвестиційною фірмою та її клієнтом.

3.Інвестиційна фірма веде внутрішній облік фінансових інструментів, майнових прав за ними та грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від фінансових інструментів, майнових прав за ними та грошових коштів, що перебувають у власності інвестиційної фірми, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На грошові кошти, фінансові інструменти та майнові права за ними, що належать клієнтам та передаються інвестиційній фірмі у процесі провадження нею професійної діяльності на ринках капіталу, не накладається арешт та/або не звертається стягнення за зобов’язаннями такої інвестиційної фірми.

У процесі провадження професійної діяльності інвестиційна фірма може залучати грошові кошти, якщо це передбачено відповідним договором з клієнтом, шляхом зарахування грошових коштів клієнта на окремий поточний рахунок інвестиційної фірми у банку, призначений виключно для проведення операцій клієнта інвестиційної фірми з цінними паперами та/або іншими фінансовими інструментами.

Інвестиційна фірма може відкривати окремий поточний рахунок у банку для обліку коштів та проведення з цінними паперами та/або іншими фінансовими інструментами операцій одного або кількох клієнтів інвестиційної фірми, якщо це передбачено умовами договорів з клієнтами.

Інвестиційна фірма звітує перед клієнтами про використання їхніх грошових коштів.

4.Інвестиційна фірма вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором з клієнтом. Нормативно-правовим актом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку  встановлюється порядок використання таких коштів.

Договором з клієнтом може бути передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого інвестиційною фірмою від використання грошових коштів клієнта.

5.Інвестиційна фірма може виступати поручителем або гарантом виконання зобов’язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такої інвестиційної фірми, отримуючи за це винагороду, що визначається договором інвестиційної фірми з клієнтом.

6.Правочини щодо фінансових інструментів повинні вчинятися за участю або посередництвом інвестиційної фірми, крім випадків:

1)розміщення емітентом власних цінних паперів;

2)викупу та продажу емітентом власних цінних паперів;

3)проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів;

4)розміщення казначейських зобов’язань України;

5)внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб;

6)дарування цінних паперів;

7)застави цінних паперів, а також правочинів, спрямованих на виконання, зміну та припинення такої застави (зокрема блокування, заклад, переказ, користування, управління, звернення стягнення на предмет застави тощо);

8)спадкування та правонаступництва щодо цінних паперів (у тому числі поділу спадкового майна);

9)вчинення правочинів, пов’язаних з виконанням судових рішень;

10)вчинення правочинів у процесі приватизації;

11)укладення банком зі своїм клієнтом деривативних контрактів грошового ринку поза організованим ринком деривативних контрактів;

12)укладення між кваліфікованими інвесторами, зазначеними у пунктах 1 – 4 частини першої статті Стаття 5 цього Закону, правочинів щодо фінансових інструментів поза організованим ринком капіталу;

13)укладення товарних деривативних контрактів, передбачених частиною 16 статті Стаття 42 цього Закону;

14)вчинення правочинів між нерезидентами за межами України.

7.Правочини щодо фінансових інструментів, вчинені без участі (посередництва) інвестиційної фірми, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, є нікчемними.

Правочини щодо фінансових інструментів, вчинені за участю, від імені та/або на користь осіб, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції», що передбачають заборону або обмеження вчинення відповідних правочинів та/або проведення відповідних фінансових операцій, є нікчемними.

Правочини щодо фінансових інструментів, що вчиняються між інвестиційними фірмами, для кожної з них є провадженням професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами.

Укладення та виконання інвестиційною фірмою, яка є банком, деривативних контрактів грошового ринку поза організованим ринком не є провадженням професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами для такої інвестиційної фірми, яка є банком.

8.Порядок провадження діяльності з торгівлі фінансовими інструментами, у тому числі порядок надання додаткових послуг, встановлюється цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 44.Обов’язки інвестиційної фірми при наданні послуг клієнту

1.Інвестиційна фірма зобов’язана виконувати доручення клієнтів на найвигідніших для клієнта умовах. При цьому якщо доручення клієнтів містять конкретні умови та/або вказівки, виконання доручень має здійснюватися з дотриманням таких умов та/або вказівок.

Доручення клієнтів виконуються інвестиційною фірмою у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученнями клієнтів. У разі одночасного укладення інвестиційною фірмою за власний рахунок договорів, предмет яких є тотожним предмету договорів, що укладаються такою фірмою за рахунок клієнта, виконання договорів для клієнта здійснюється у першу чергу.

2.Інвестиційна фірма повинна розробити та затвердити внутрішні правила виконання доручень клієнтів, які повинні містити інформацію, встановлену Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Перед укладенням договору з клієнтом інвестиційна фірма повинна ознайомити клієнта з правилами виконання доручень клієнтів та отримати письмову згоду клієнта з такими правилами, крім випадків, коли клієнта вже ознайомлено та він надав письмову згоду з такими правилами раніше. Інвестиційна фірма повинна повідомляти клієнтів про зміни до правил виконання доручень клієнтів, що стосуються прав та інтересів клієнтів. Положення цього абзацу не застосовуються у випадках, якщо клієнтом інвестиційної фірми є кваліфікований інвестор, якщо такий кваліфікований інвестор не подав інвестиційній фірмі заяву в письмовій формі про те, що він бажає, щоб положення цього абзацу застосовувалися до нього.

Інвестиційна фірма встановлює внутрішні правила та процедури щодо укладення особами, визначеними у пункті 43) частини першої статті Стаття 2 цього Закону, особистих угоди відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Інформація (у тому числі реклама), яка надається інвестиційною фірмою клієнтам (потенційним клієнтам), має бути правдивою, такою, що не вводить в оману, та зрозумілою для клієнта (потенційного клієнта).

Інвестиційна фірма має своєчасно повідомити клієнту (потенційному клієнту) необхідну інформацію про інвестиційну фірму та її послуги, пропоновані фінансові інструменти та інвестиційні стратегії, умови виконання договорів, витрати на їх виконання, а також будь-які інші пов’язані витрати.

Зокрема, таке повідомлення має містити:

1)інформацію про інвестиційну фірму та послуги, які вона надає. При цьому у разі надання інвестиційних рекомендацій інвестиційна фірма заздалегідь, але не пізніше надання рекомендації, інформує про таке:

а) чи базується рекомендація, що надається, на незалежній позиції інвестиційної фірми;

б) перелік видів фінансових інструментів, на аналізі яких базується рекомендація, що надається, а також (за наявності) про обмеження кола фінансових інструментів, на аналізі яких базується рекомендація, тими, які випускаються (видаються) та/або пропонуються для укладення особою, з якою інвестиційна фірма має тісні зв’язки або іншою особою, юридичні (у тому числі договірні) або економічні відносини з якою негативно впливають на здатність формування незалежної позиції для цілей аналізу та надання інвестиційної рекомендації;

в) чи надаватиме інвестиційна фірма клієнту періодичний аналіз фінансових інструментів, щодо яких надано рекомендацію;

2)інформацію про фінансовий інструмент, придбання або укладення якого пропонується клієнту (потенційному клієнту), а саме:

а) його природу, права та обов’язки емітента і власника відповідного цінного папера або сторін відповідного деривативного контракту тощо;

б) запропоновану інвестиційну стратегію;

в) детальний опис конкретних ризиків, які несе клієнт (потенційний клієнт), пов’язаних із:

таким фінансовим інструментом;

емітентом (щодо цінного папера);

іншою стороною (щодо деривативного контракту);

діяльністю емітента або іншої сторони, яка може вплинути на вартість відповідного цінного папера або майнових прав за відповідним деривативним контрактом;

ринком, на якому відбувається обіг відповідного цінного папера або укладається відповідний деривативний контракт;

г) іншу інформацію, яка може бути важливою для прийняття клієнтом (потенційним клієнтом) рішення про здійснення інвестування у фінансовий інструмент;

3)інформацію про суму комісій, винагород та інших платежів, включаючи інформацію про вартість основних та додаткових послуг інвестиційної фірми, у тому числі вартість рекомендацій, перелік послуг третіх осіб, які мають бути оплачені клієнтом (потенційним клієнтом) у зв’язку з укладенням договору щодо фінансового інструмента, а також спосіб їх оплати.

4)місце та спосіб виконання замовлень клієнта.

Зазначене у цій частині повідомлення має бути викладене в письмовій формі, підписане клієнтом (потенційним клієнтом) та містити виключно інформацію, зазначену в цій частині.

4.Перед укладенням з клієнтом (потенційним клієнтом) або від імені клієнта договору щодо фінансового інструменту інвестиційна фірма зобов’язана отримати всю необхідну інформацію стосовно знань та досвіду клієнта (потенційного клієнта) щодо фінансового інструменту, фінансового стану клієнта (потенційного клієнта) та мети укладення договору щодо фінансового інструменту з метою надання рекомендацій клієнту (потенційному клієнту) щодо фінансових інструментів, які є придатними для такого клієнта (потенційного клієнта). Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок визначення інвестиційними фірмами фінансових інструментів, які є придатними для клієнтів (потенційних клієнтів).

Якщо на підставі отриманої інформації інвестиційна фірма вважає, що відповідний фінансовий інструмент не є придатним для клієнта (потенційного клієнта), вона зобов’язана надати клієнту повідомлення про це. Таке повідомлення має бути викладене в письмовій формі, засвідчене підписом клієнта (потенційного клієнта) про його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім попередження про те, що відповідний фінансовий інструмент не є придатним для клієнта (потенційного клієнта), а також обґрунтування висновку інвестиційної фірми щодо непридатності фінансового інструменту для клієнта (потенційного клієнта).

Якщо клієнт (потенційний клієнт) відмовляється надавати інформацію з метою визначення придатності фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта) або якщо інформація, надана клієнтом (потенційним клієнтом), є недостатньою для такого визначення, інвестиційна фірма зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, що відмова у наданні такої інформації або надання недостатньої інформації унеможливлює визначення інвестиційною фірмою придатності певного фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта). Таке повідомлення має бути надане після відмови клієнта (потенційного клієнта) у наданні відповідної інформації, викладене в письмовій формі, засвідчене підписом клієнта (потенційного клієнта) про його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім попередження про те, що відмова у наданні інформації або надання недостатньої інформації унеможливлює визначення інвестиційною фірмою придатності фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта), з обов’язковим зазначенням інформації, яка для цього додатково вимагається.

Якщо на підставі отриманої інформації інвестиційна фірма вважає, що відповідний фінансовий інструмент є придатним для клієнта (потенційного клієнта), вона зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, чи буде інвестиційна фірма періодично аналізувати придатність відповідного фінансового інструменту для клієнта та повідомить клієнта про те, що даний фінансовий інструмент став непридатним для нього. Таке повідомлення має бути викладене в письмовій формі, засвідчене підписом клієнта (потенційного клієнта) про його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім зазначення того, що інвестиційна фірма здійснюватиме (або не здійснюватиме) періодичний аналіз придатності відповідного фінансового інструменту для клієнта, зазначення періодичності здійснення такого аналізу, а також зобов’язання повідомляти (із зазначенням способу надання повідомлення) клієнта про те, що даний фінансовий інструмент став непридатним для нього.

5.Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються перед укладанням з клієнтом або від імені клієнта договору щодо фінансового інструменту, щодо якого інвестиційною фірмою вже здійснено дії, передбачені частиною четвертою цієї статті.

Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються у разі надання інвестиційною фірмою послуг виключно з виконання замовлень клієнтів (без надання, зокрема, послуг з інвестиційного консультування або послуг з управління портфелем фінансових інструментів) щодо фінансових інструментів, за умови виконання всіх таких умов:

1)такі послуги надаються щодо акцій, облігацій, які допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, казначейських зобов’язань України, цінних паперів інститутів спільного інвестування, ощадних (депозитних) сертифікатів;

2)послуги надаються за ініціативою клієнтів (потенційних клієнтів);

3)інвестиційна фірма повідомила клієнтів (потенційних клієнтів) про те, що при наданні таких послуг вона не зобов’язана оцінювати придатність фінансового інструменту для клієнта (потенційного клієнта) та клієнт (потенційний клієнт) не матиме прав, що надаються частиною сьомою цієї статті. Таке повідомлення має бути викладене в письмовій формі та підписане клієнтом (потенційним клієнтом);

4)клієнтам не надаються додаткові послуги, передбачені пунктом 1 частини другої статті Стаття 42 цього Закону, за виключенням їх надання в рамках погоджених раніше лімітів.

6.Перед першим укладенням з клієнтом (потенційним клієнтом), який є кваліфікованим інвестором, або від імені такого клієнта договору щодо фінансового інструменту інвестиційна фірма зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, що:

1)клієнт має статус кваліфікованого інвестора;

2)правовідносини між клієнтом та інвестиційною фірмою здійснюватимуться з урахуванням такого статусу;

3)клієнт може подати інвестиційній фірмі заяву (стосовно всіх або певних договорів, що укладаються інвестиційною фірмою з таким клієнтом або від його імені) в письмовій формі про те, що клієнт бажає, щоб до нього застосовувалися положення частин другої – четвертої цієї статті.

Вимоги цієї статті не застосовуються у випадках, коли клієнтом інвестиційної фірми є кваліфікований інвестор, якщо такий інвестор не подав інвестиційній фірмі заяву (стосовно всіх або певних договорів, що укладаються інвестиційною фірмою з таким інвестором або від його імені) у письмовій формі про те, що він бажає, щоб положення частин другої – четвертої цієї статті застосовувалися до нього.

7.У разі порушення інвестиційною фірмою своїх обов’язків, зазначених у частинах другій – четвертій цієї статті, при укладенні договорів щодо фінансових інструментів з клієнтом, від його імені або за його дорученням інвестиційна фірма зобов’язана на вимогу клієнта:

1)якщо фінансовим інструментом є цінні папери – придбати за власний рахунок у клієнта такі цінні папери за ціною, за якою вони придбані клієнтом, та відшкодувати всі витрати (крім упущеної вигоди), понесені клієнтом у зв’язку з укладенням договору щодо таких цінних паперів;

2)якщо фінансовим інструментом є деривативний контракт – відшкодувати клієнту всі витрати, понесені клієнтом у зв’язку з укладенням та виконанням деривативного контракту або правочинів щодо нього.

У разі виникнення спору щодо дотримання інвестиційною фірмою обов’язків, зазначених у частинах 2 - 4 цієї статті, обов’язок доведення дотримання цих обов’язків покладається на інвестиційну фірму.

8.Клієнт може звернутися з позовом до суду, в тому числі третейського, з вимогами, зазначеними у частині сьомій цієї статті, протягом одного року з пізнішої з таких дат: дати вчинення відповідного договору щодо фінансового інструменту або дати отримання звіту від інвестиційної фірми щодо укладення відповідного договору щодо фінансового інструменту.

Стаття 45.Розкриття інформації  інвестиційною фірмою

1.Інвестиційна фірма зобов’язана подавати звітні дані до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та розмістити їх у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, такої інформації про всі вчинені поза організованими ринками капіталу правочини щодо емісійних цінних паперів:

1)найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код LEI (за наявності);

2)вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів;

3)код ISIN;

4)кількість цінних паперів за кожним правочином;

5)ціна цінних паперів;

6)дата вчинення правочину;

7)інші відомості, що входять до складу звітних даних інвестиційної фірми, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони правочинів.

2.Інвестиційна фірма зобов’язана подавати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про укладення нею агентського договору.

3.Інвестиційна фірма зобов’язана подавати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про кожен випадок порушення пов’язаним агентом внутрішніх правил та процедур, встановлених інвестиційною фірмою в рамках провадження професійної діяльності на ринках капіталу.

Стаття 46.Діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами

1.Діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами включає:

1)діяльність з організації торгівлі на регульованих ринках, що включає:

а)організацію торгівлі цінними паперами на регульованому фондовому ринку;

б)організацію торгівлі деривативними (похідними) фінансовими інструментами на регульованому ринку деривативних (похідних) фінансових інструментів;

в)організацію торгівлі інструментами грошового ринку на регульованому грошовому ринку;

2)діяльність з організації торгівлі на БТМ, що включає:

а)організацію торгівлі цінними паперами на фондовій БТМ;

б)організацію торгівлі деривативними (похідними) фінансовими інструментами на БТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів;

3)діяльність з організації торгівлі на ОТМ, що включає:

а)організацію торгівлі облігаціями на ОТМ облігацій;

б)організацію торгівлі деривативними (похідними) фінансовими інструментами на ОТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів).

На провадження кожного виду діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку видається окрема ліцензія, передбачена статтею 4 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків».

2.Будь-які цінні папери, включаючи деривативні (похідні) цінні папери, допущені до торгів на регульованих фондових ринках та фондових БТМ, є предметом торгівлі на таких організованих ринках.

Будь-які деривативні (похідні) фінансові інструменти, крім деривативних (похідних) цінних паперів, допущені до торгів на регульованому ринку деривативних (похідних) фінансових інструментів, БТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів та ОТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів, є предметом торгівлі (укладаються) на таких організованих ринках.

Будь-які інструменти грошового ринку та валютні цінності, допущені до торгів на регульованому грошовому ринку є предметом торгівлі на такому організованому ринку.

Будь-які облігації, допущені до торгів на ОТМ облігацій, є предметом торгівлі на такому організованому ринку.

3.Оператор регульованого ринку:

1)розробляє, забезпечує затвердження та реєстрацію відповідно до законодавства власних недискреційних правил функціонування такого ринку, які є обов’язковими для всіх учасників ринку;

2)забезпечує створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно пропозиції щодо активів, допущених до торгів на такому регульованому ринку, та для проведення регулярних торгів такими активами;

3)визначає порядок допуску та допускає до участі у торгах інвестиційні фірми та інших осіб, передбачених законодавством, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного переліку учасників торгів;

4)забезпечує дотримання учасниками ринку вимог правил ринку із застосуванням відповідних заходів впливу;

5)встановлює порядок допуску активів до торгів на регульованому ринку;

6)визначає за результатами торгів на ринку обсяги купівлі-продажу активів, допущених до торгів на такому регульованому ринку та розрахункову ціну таких активів;

7)створює умови для забезпечення розрахунків за результатами торгів;

8)створює умови для розв’язання спорів між учасниками регульованого ринку;

9)оприлюднює інформацію щодо торгів на ринку;

10)здійснює рекламу регульованого ринку;

11)здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та актами законодавства.

4.Оператор БТМ:

1)розробляє, забезпечує затвердження та реєстрацію відповідно до законодавства власних недискреційних правил функціонування такого ринку, які є обов’язковими для всіх учасників ринку;

2)визначає порядок допуску, допускає до участі у торгах інвестиційні фірми та інших осіб, передбачених законодавством, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного переліку учасників торгів;

3)забезпечує дотримання учасниками ринку вимог правил ринку;

4)встановлює порядок допуску активів до торгів на БТМ;

5)визначає за результатами торгів на ринку обсяги купівлі-продажу активів, допущених до торгів на такій БТМ та розрахункову ціну таких активів;

6)створює умови для забезпечення розрахунків за результатами торгів;

7)оприлюднює інформацію щодо торгів на ринку;

8)здійснює рекламу БТМ;

9)здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та актами законодавства.

5.Оператор ОТМ:

1)розробляє, забезпечує затвердження та реєстрацію відповідно до законодавства власних дискреційних правил функціонування такого ринку, які є обов’язковими для всіх учасників ринку;

2)визначає порядок допуску, допускає до участі у торгах інвестиційні фірми та інших осіб, передбачених законодавством, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного переліку учасників торгів;

3)забезпечує дотримання учасниками ринку вимог правил ринку;

4)встановлює порядок допуску активів до торгів на ОТМ;

5)визначає за результатами торгів на ринку обсяги купівлі-продажу активів, допущених до торгів на такій ОТМ та розрахункову ціну таких активів;

6)створює умови для забезпечення розрахунків за результатами торгів;

7)оприлюднює інформацію щодо торгів на ринку;

8)здійснює рекламу ОТМ;

9)здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та актами законодавства.

6.Недискреційні правила функціонування організованого ринку не передбачають можливість впливу оператора організованого ринку на подані учасниками торгів накази та/або розпорядження, котирування та доручення (далі – розпорядження учасника торгів).

Дискреційні правила функціонування організованого ринку передбачають право оператора ОТМ на власний розсуд приймати рішення щодо розміщення/не розміщення в багатосторонній системі розпоряджень учасників торгів, а також щодо забезпечення в будь-який момент часу можливості вчинення правочину на підставі двох зустрічних еквівалентних розпоряджень учасників торгів, за умови, що такі дії відповідають інструкціям клієнтів та умовам найкращого забезпечення інтересів клієнтів.

7.У здійсненні операцій на організованому ринку капіталу мають право брати участь інвестиційні фірми та інші особи відповідно до вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та правил функціонування такого організованого ринку капіталу (учасники організованого ринку капіталу).

8.Державне регулювання регульованих грошових ринків здійснюється у порядку, встановленому частиною третьою статті Стаття 135 цього Закону.

9.Слова «оператор регульованого ринку», «оператор організованого ринку», «оператор багатостороннього торгівельного майданчика», «оператор організованого торгівельного майданчика», «регульований ринок», «організований ринок», «багатосторонній торгівельний майданчик», «організований торгівельний майданчик» та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише юридичним особам, які створені та функціонують відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 47.Ринок МСП

1.За заявою оператора БТМ Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку вносить БТМ, управління якою здійснює такий оператор, до реєстру ринків малих та середніх підприємств.

2.БТМ може бути внесений до реєстру ринків малих та середніх підприємств за умови, що оператор такої БТМ доведе Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, що правила такого БТМ, його системи та внутрішні процедури оператора БТМ забезпечують виконання наступних умов:

1)щонайменше 50% осіб, які є емітентами цінних паперів або є сторонами фінансових інструментів, допущених до торгів на такій БТМ, відносяться до МСП станом на дату подачі оператором БТМ заяви про включення БТМ до реєстру ринків малих та середніх підприємств. Оператор БТМ зобов’язаний забезпечити збереження такого співвідношення протягом усього періоду реєстрації БТМ, управління діяльністю якого він здійснює, як ринку малих та середніх підприємств.

2)правила БТМ щодо допуску активів до торгів на такій БТМ відповідають вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3)на момент прийняття рішення щодо  початкового допуску активів до торгів на такій БТМ є опублікована інформація, необхідна для надання потенційним інвесторам можливості зробити обґрунтовану оцінку доцільності здійснення інвестицій;

4)особи, які є емітентами цінних паперів або сторонами фінансових інструментів, допущених до торгів на такій БТМ, складають та публікують перевірену аудитором фінансову звітність відповідно до вимог, встановлених законодавством;

5)особи, які є емітентами (сторонами) фінансових інструментів, допущених до торгів на такій БТМ, виконують передбачені цим Законом вимоги щодо розкриття регульованої інформації;

6)оператор БТМ має ефективно функціонуючі системи для виявлення та запобігання маніпулюванню на організованих ринках.

3.Крім вимог, передбачених частиною другою цієї статті оператор БТМ, що подав заяву про включення БТМ, управління діяльністю якого він здійснює, до реєстру ринків малих та середніх підприємств зобов’язаний виконувати вимоги, передбачені статтями Стаття 39, Стаття 46, Стаття 48 - Стаття 50 цього Закону.

4.Додатково до вимог, передбачених частиною другою цієї статті, оператор БТМ може встановлювати власні вимоги до МСП, які є емітентами цінних паперів або сторонами фінансових інструментів, які допущені ним до торгів на БТМ.

5.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку виключає БТМ з реєстру ринків малих та середніх підприємств у будь-якому з наступних випадків:

1)за заявою оператора БТМ;

2)у випадку встановлення у передбаченому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку невідповідності оператора БТМ або БТМ, управління діяльністю якого він здійснює, вимогам, передбаченим частиною другою цієї статті.

6.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку публікує перелік діючих ринків малих та середніх підприємств на своєму веб-сайті та забезпечує його актуалізацію.

7.У випадку, якщо фінансовий інструмент допущений до торгів на ринку МСП, допущення того самого інструменту до торгів на іншому ринку МСП допускається виключно у випадку отримання особою, яка подає заявку на допуск такого фінансового інструменту до торгів на іншому ринку МСП, згоди емітента (сторони) такого фінансового інструменту. У разі надання згоди на такий допуск, до емітента цінних паперів (сторони фінансового інструменту) не застосовуються вимоги, встановлені оператором такого іншого ринку МСП.

Стаття 48.Оператори організованих ринків

1.Діяльність з організації торгівлі здійснюється за умови отримання ліцензії на провадження професійної діяльності з організації торгівлі, на підставі якої оператор організованого ринку може здійснювати один або декілька видів  діяльності, передбачених статтями Стаття 46 та/або Стаття 64 цього Закону.

Для отримання ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі на ОТМ юридична особа, яка має намір отримати таку ліцензію, зобов’язана надати детальні пояснення причин невідповідності пропонованої багатосторонньої системи вимогам, встановленим для багатосторонньої системи регульованого ринку або багатосторонньої системи БТМ, а також опис правил використання дискреційних повноважень, передбачених частиною 6 статтіСтаття 46 цього Закону, а також інші пояснення відповідно до вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Перелік видів діяльності, передбачених статтями Стаття 46 або Стаття 64 цього Закону, які має право провадити оператор організованих ринків, зазначається в реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку визначає умови отримання іноземними юридичними особами ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу з організації торгівлі фінансовими інструментами та професійної діяльності з організації торгівлі продукцією на регульованих товарних ринках.

2.Діяльність з організації торгівлі на регульованих ринках може здійснюватися виключно оператором регульованого ринку в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Діяльність з організації торгівлі на БТМ та діяльність з організації торгівлі на ОТМ може здійснюватися виключно оператором БТМ та оператором ОТМ, відповідно, в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Оператором БТМ може бути виключно:

1)інвестиційна фірма, що отримала ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу з організації торгівлі фінансовими інструментами, – діяльність з організації торгівлі на БТМ;

2)оператор регульованого ринку, що отримав ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу з організації торгівлі фінансовими інструментами, – діяльність з організації торгівлі на БТМ.

Оператором ОТМ може бути виключно:

1)інвестиційна фірма, що отримала ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу з організації торгівлі фінансовими інструментами, – діяльність з організації торгівлі на ОТМ;

2)оператор регульованого ринку, що отримав ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу з організації торгівлі фінансовими інструментами, – діяльність з організації торгівлі на ОТМ.

3.Розмір початкового капіталу оператора організованого ринку повинен відповідати вимогам щодо його розрахунку, встановленим статтею Стаття 66 цього Закону, та вимогам щодо його розміру, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та його мінімальний розмір не може становити менше ніж 730 тисяч євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви про видачу ліцензії.

4.Проведення операцій на організованому ринку за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо інших активів, допущених до торгів на організованому ринку, здійснюється за правилами функціонування такого організованого ринку, які затверджуються в порядку, встановленому оператором такого ринку, та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.Правила регульованого ринку розробляються оператором регульованого ринку для кожного з таких ринків та реєструються:

1)Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку після їх затвердження Національним банком України – щодо регульованого грошового ринку. Національний банк України має право відмовити у затвердженні відповідних правил з підстав та/або у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;

2)Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку після їх затвердження регулятором відповідного товарного ринку та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідних сферах – щодо регульованого товарного ринку. Регулятор або відповідний центральний орган виконавчої влади має право відмовити у затвердженні відповідних правил з підстав та/або у випадках, визначених нормативно-правовими актами такого регулятора;

3)Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку щодо інших регульованих ринків.

6.Оператор регульованого ринку зобов’язаний до подання правил функціонування регульованого ринку на реєстрацію Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку укласти договір про здійснення клірингу з особою, яка провадить клірингову діяльність Центрального контрагента.

Вимоги до зазначеного договору встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До укладення зазначеного договору оператор регульованого ринку не має права провадити діяльність з організації торгівлі на регульованих ринках, якщо інше не встановлено нормативними актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

7.Правила регульованого ринку, правила БТМ та правила ОТМ розробляються відповідним оператором окремо для кожної з таких багатосторонніх систем та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

8.Кандидатури керівників операторів організованих ринків капіталу погоджуються з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Кандидати на посаду керівника оператора організованого ринку капіталу повинні відповідати вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема:

1)мати стаж роботи на ринках капіталу та організованих товарних ринках не менш як три роки;

2)не повинен бути керівником професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, ліквідованого за рішенням суду або до якого застосовувалася санкція у вигляді анулювання ліцензії на провадження певних видів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках за останні три роки;

3)за останній рік провадження кандидатом діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках відсутні факти анулювання сертифіката на право здійснення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стаття 49.Утворення та функціонування організованих ринків

1.Організований ринок утворюється оператором організованого ринку.

Організований ринок не є юридичною особою.

2.Юридична особа набуває статусу оператора організованого ринку з дня отримання будь-якої з ліцензій на діяльність з організації торгівлі на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Організований ринок починає функціонувати після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку правил функціонування такого організованого ринку.

Вимоги до правил організованого ринку встановлюються статтею Стаття 50Стаття 50 цього Закону та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3.Функціонування організованого ринку зупиняється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у передбачених нею випадках та встановленому нею порядку.

4.Вимоги до організаційної структури, органів управління, посадових осіб таких органів оператора організованого ринку встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оператор регульованого ринку повинен мати ефективні системи та механізми, які відповідають вимогам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, та забезпечують щоб електронні торгові системи та програмно-технічні комплекси, що використовуються таким оператором відповідали всім наступним вимогам:

1)є стійкими, мають достатню спроможність для оброблення пікових обсягів наказів та/або розпоряджень і повідомлень;

2)здатні забезпечити впорядковану торгівлю в умовах сильного ринкового стресу, є повністю випробуваними для того, щоб забезпечити виконання цих умов;

3)здатні забезпечувати безперервність надання послуг у випадку збою.

5.Оператор організованого ринку може мати у власності та/або на праві користування декілька електронних торгових систем та програмно-апаратних комплексів, які на постійній основі забезпечують належне функціонування та захист електронної торгової системи (електронних торгових систем).

Програмне та апаратне забезпечення, що використовується оператором організованого ринку, повинно бути розроблено/виготовлено суб’єктом господарювання, щодо якого не застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

6.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги до часу початку та закінчення торгівельного дня для всіх організованих ринків та їх учасників.

7.Оператор організованого ринку зобов’язаний доводити до відома учасників організованого ринку інформацію про їх обов’язки та механізми виконання договорів, укладених на такому ринку.

8.Оператор регульованого ринку та БТМ не має права виступати стороною правочинів щодо фінансових інструментів, що укладаються на багатосторонній системі, організацію діяльності якого він здійснює.

Оператор ОТМ має право у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку виступати стороною правочинів щодо фінансових інструментів, що укладаються на багатосторонній системі, організацію діяльності якої він здійснює, в тому числі за рахунок власного капіталу.

Стаття 50.Правила функціонування організованого ринку

1.Правила функціонування регульованого ринку складаються, зокрема, з порядку:

1)допуску учасників регульованих ринків до регулярних торгів;

2)організації та проведення регулярних торгів;

3)допуску  активів до торгів, зупинення та скасування такого допуску;

4)розкриття інформації про функціонування регульованого ринку та її оприлюднення;

5)розв’язання спорів між учасниками регульованого ринку;

6)здійснення контролю за дотриманням учасниками регульованого ринку правил функціонування регульованого ринку;

7)створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів між будь-якими наступними особами:

а)оператором регульованого ринку;

б)акціонерами (учасниками)оператора регульованого ринку;

в)особами, які здійснюють контроль над оператором регульованого ринку чи регульованим ринком;

г)учасниками такого регульованого ринку;

8)застосування санкцій за порушення правил функціонування регульованого ринку;

9)взаємодії з Центральним контрагентом за правочинами щодо активів, допущених до торгів на регульованих ринках;

10)взаємодії з Центральним депозитарієм цінних паперів у встановлених законодавством випадках;

11)взаємодії з Національним банком України у встановлених законодавством випадках.

2.Правила регульованого ринку деривативних контрактів додатково до вимог зазначених у частині 1 цієї статті повинні передбачати порядок реалізації оператором регульованого ринку деривативних контрактів заходів управління позиціями учасників такого ринку, зокрема шляхом надання йому таких повноважень:

1)повноваження на контроль за сумами відкритих позицій учасників ринку та їх клієнтів;

2)повноваження на отримання від учасників ринку інформації, зокрема всієї необхідної документації, щодо розміру та мети позиції або взятих зобов’язань, інформації про їх прямих або опосередкованих власників, про угоди про співробітництво та про відповідні активи і зобов’язання на відповідному ринку;

3)повноваження вимагати від особи закриття або зменшення позиції на тимчасовій або постійній основі згідно з потребами конкретного випадку та вживати заходів в односторонньому порядку для забезпечення закриття або зменшення позиції, якщо така особа не виконала зазначену вимогу;

4)повноваження у необхідних випадках вимагати від особи тимчасового повернення ліквідності на ринок за погодженою ціною та у погодженому обсязі з чітко вираженим наміром зменшити вплив великої чи переважної позиції.

Правила функціонування регульованого ринку деривативних контрактів можуть передбачати порядок сплати сторонами деривативного контракту одна одній грошових коштів у сумі, розмір якої залежить від зміни значення базового показника aбо ціни базового активу (початкова та варіаційна маржа), якщо це передбачено відповідними специфікаціями.

3.Правила функціонування БТМ складаються, зокрема, з порядку:

1)допуску учасників до торгів на БТМ;

2)організації та проведення торгів;

3)допуску активів до торгів, зупинення та скасування такого допуску;

4)розкриття інформації про функціонування БТМ та її оприлюднення;

5)взаємодії з особою, яка провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань, та/або з Центральним контрагентом за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на БТМ, крім випадків, коли оператор БТМ провадить самостійно на підставі окремої ліцензії клірингову діяльність із визначення зобов’язань;

6)взаємодії з Центральним депозитарієм цінних паперів у встановлених законодавством випадках;

7)взаємодії з Національним банком України у встановлених законодавством випадках.

4.Правила БТМ можуть передбачати:

1)створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів між будь-якими наступними особами:

а)оператором БТМ

б)акціонерами (учасниками) оператора БТМ;

в)учасниками такого БТМ;

2)здійснення контролю за дотриманням учасниками БТМ правил функціонування БТМ;

3)накладення санкцій за порушення правил функціонування БТМ.

5.Правила функціонування ОТМ складаються, зокрема, з порядку:

1)допуску учасників до торгів на ОТМ;

2)організації та проведення торгів;

3)допуску активів до торгів, зупинення та скасування такого допуску;

4)розкриття інформації про функціонування ОТМ та її оприлюднення;

5)взаємодії з особою, яка провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань, крім випадків, коли оператор ОТМ провадить самостійно на підставі окремої ліцензії клірингову діяльність із визначення зобов’язань;

6)взаємодії з Центральним депозитарієм цінних паперів у встановлених законодавством випадках;

7)взаємодії з Національним банком України у встановлених законодавством випадках.

6.Правила ОТМ можуть передбачати:

1)створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів між будь-якими наступними особами:

а)оператором ОТМ

б)акціонерами (учасниками) оператора ОТМ;

в)учасниками такого ОТМ;

2)здійснення контролю за дотриманням учасниками ОТМ правил функціонування ОТМ;

7.Порядок реєстрації правил функціонування організованого ринку встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 51.Перелік організованих ринків

1.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку веде та оприлюднює на своєму офіційному сайті перелік організованих ринків, які функціонують на території України та їх операторів.

Стаття 52.Вимоги до надання інформації оператором організованого ринку

1.Оператор організованого ринку зобов’язаний розміщувати на власному веб-сайті  та надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію, передбачену законом та/або нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у тому числі про:

1)перелік осіб, які мають право брати участь у торгах на кожному організованому ринку, організацію діяльності якого здійснює такий оператор;

2)перелік активів, що допущені до торгів на кожному організованому ринку, організацію діяльності якого здійснює такий оператор;

3)обсяг торгівлі активами, допущеними до торгів на організованому ринку, організацію діяльності якого здійснює такий оператор (кількість таких активів, ціна кожного з активів та їх загальна вартість згідно з укладеними договорами);

4)іншу інформацію відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку для кожного виду організованого ринку.

2.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок і форми подання інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, та здійснює контроль за розкриттям інформації операторами організованого ринку.

3.Оператори організованих ринків зобов’язані розміщувати у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, таку інформацію про всі вчинені на таких ринках правочини щодо емісійних цінних паперів:

1)найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код LEI (за наявності);

2)вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів;

3)код ISIN;

4)кількість цінних паперів за кожним правочином;

5)ціна цінних паперів;

6)дата вчинення правочину;

7)інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони правочинів.

Порядок та строки подання оператором організованого ринку зазначеної інформації, а також порядок її подальшого розміщення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Оператори організованого ринку деривативних контрактів зобов’язані розміщувати у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, таку інформацію про всі деривативні контракти, укладені на такому організованому ринку деривативних контрактів:

1)вид деривативного контракту;

2)наявність зобов’язання щодо відчуження базового активу;

3)тип і характеристика базового активу або базового показника;

4)ціна правочину;

5)кількість укладених деривативних контрактів;

6)дата укладання деривативного контракту;

7)строк деривативного контракту;

8)інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони деривативного контракту.

Порядок та строки розміщення оператором організованого ринку капіталу зазначеної вище інформації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 53.Клірингова діяльність

1.Клірингова діяльність включає:

1)клірингову діяльність з визначення зобов’язань;

2)клірингову діяльність Центрального контрагента.

На провадження кожного виду клірингової діяльності Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку видається окрема ліцензія, передбачена статтею 4 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків».

Перелік видів діяльності, передбачених цією частиною, які має право провадити особа, яка провадить клірингову діяльність, зазначається в реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

2.Особами, які провадять клірингову діяльність є клірингові установи, оператори організованого ринку, Центральний депозитарій цінних паперів та Національний банк України.

3.За умови отримання відповідної ліцензії, клірингову діяльність з визначення зобов’язань можуть провадити  клірингові установи, оператори організованого ринку, Центральний депозитарій цінних паперів та Національний банк України.

За умови отримання відповідної ліцензії, клірингову діяльність Центрального контрагента можуть провадити виключно клірингові установи.

4.Центральний депозитарій цінних паперів та Національний банк України можуть провадити клірингову діяльність з визначення зобов’язань за умови дотримання вимог, встановлених законодавством.

Центральний депозитарій цінних паперів провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань виключно щодо цінних паперів (відповідно до встановленої Законом України «Про депозитарну систему України» компетенції) та за умови обов’язкового стовідсоткового попереднього депонування та резервування коштів і цінних паперів або із застосуванням іншого безризикового механізму забезпечення виконання зобов’язань у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Національний банк України провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань щодо державних цінних паперів та облігацій місцевих позик без отримання ліцензії на таку діяльність.

5.До початку провадження клірингової діяльності особа, що провадить клірингову діяльність, зобов’язана зареєструвати Правила провадження клірингової діяльності, відповідно до вимог частини 2 статті Стаття 54 цього Закону.

6.Розмір початкового капіталу осіб, які провадять клірингову діяльність, повинен відповідати вимогам щодо його розрахунку, встановленим статтею Стаття 66 цього Закону, та вимогам щодо його розміру, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу осіб, які провадять клірингову діяльність, а також інші вимоги до організації їх діяльності визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку визначає умови отримання іноземними юридичними особами ліцензії на провадження клірингової діяльності.

8.Втручання державних органів або їх посадових осіб у виконання функцій та здійснення повноважень осіб, які провадять клірингову діяльність, забороняється, крім визначених законом випадках.

Стаття 54.Провадження клірингової діяльності з визначення зобов’язань

1.Клірингова діяльність з визначення зобов’язань – здійснення клірингу, а також підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків та їх направлення відповідним установам, що проводять розрахунки.

2.Центральний депозитарій цінних паперів, клірингова установа, оператори організованого ринку до початку провадження клірингової діяльності повинні в установленому законодавством порядку зареєструвати в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Правила провадження клірингової діяльності (далі – правила клірингу), які визначають загальний порядок здійснення клірингової діяльності. Зміни до правил клірингу реєструються в порядку, встановленому для реєстрації правил клірингу.

3.Підставами для відмови в реєстрації внутрішніх документів особи, яка провадить клірингову діяльність, і змін до них є:

1)невідповідність документів, поданих на реєстрацію, вимогам законодавства, у тому числі нормативно-правовим актам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

2)подання документів не в повному обсязі, наявність у них неповної або недостовірної інформації;

3)невідповідність розміру початкового капіталу вимогам закону.

4.Здійснення грошових розрахунків за деривативними контрактами  та правочинами щодо них та активами, допущеними до торгів на організованому товарному ринку, укладеними на організованих ринках та поза ними за умови проведення розрахунків за принципом «поставка проти оплати», забезпечуються кліринговими установами. 

 Здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів та інструментів грошового ринку, вчиненими на організованих ринках капіталу та поза ними, за умови проведення розрахунків за принципом «поставка цінних паперів проти оплати» забезпечуються кліринговою установою або Центральним депозитарієм цінних паперів чи Національним банком України.

Порядок здійснення грошових розрахунків передбачених цією частиною встановлюється Національним банком України.

5.Клірингові установи та Центральний депозитарій цінних паперів для забезпечення здійснення грошових розрахунків використовують рахунки, відкриті в Національному банку України, а також рахунки, відкриті в іноземних банках, які відповідають критеріям, встановленим Національним банком України.

Кошти фізичних та юридичних осіб, чиї зобов’язання допущені до клірингу, зараховані на рахунки особи, що здійснюють клірингову діяльність для здійснення/забезпечення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, не є доходами такої особи.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки особи, що здійснюють клірингову діяльність, на яких обліковуються кошти фізичних та юридичних осіб, чиї зобов’язання допущені до клірингу, зараховані для здійснення/забезпечення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів

6.Для провадження господарської діяльності особи, що здійснюють клірингову діяльність  відкривають рахунки в банках.

7.Особи, що здійснюють клірингову діяльність на підставі договору з учасниками клірингу мають право формувати гарантійні та інші фонди з метою забезпечення виконання зобов’язань за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку, та товарними операціями.

8.Здійснення фізичними або юридичними особами неттінгу поза межами процесу клірингу не є провадженням клірингової діяльності такими особами.

Стаття 55.Провадження клірингової діяльності Центрального контрагента

1.Клірингова діяльність Центрального контрагента – діяльність клірингової установи  із здійснення клірингу, підготовки документів (інформації) для проведення розрахунків та їх направлення відповідним установам, що проводять розрахунки, а також набуття взаємних прав та обов’язків сторін деривативних контрактів, договорів щодо інших фінансових інструментів, за правочинами щодо активів, допущених до торгів на організованих ринках, зобов’язання за якими допущені до клірингу, та яка стає покупцем для кожного продавця і продавцем для кожного покупця. Особа, що провадить діяльність, передбачену цим абзацом, є Центральним контрагентом.

Центральний контрагент на підставі ліцензії на провадження клірингової діяльності Центрального контрагента має право також провадити клірингову діяльність з визначення зобов’язань.

Центральний контрагент здійснює свою діяльність щодо правочинів, вчинених на регульованих ринках, БТМ, товарних біржах та правочинів, вчинених поза організованими ринками.

Особа провадить клірингову діяльність Центрального контрагента з урахуванням вимог статей Стаття 54,Стаття 56 – Стаття 59 цього Закону на підставі окремої ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Для здійснення своєї діяльності Центральний контрагент використовує рахунки, відкриті в Національному банку України, а також рахунки, відкриті в іноземних банках, які відповідають критеріям, встановленим Національним банком України.

Для забезпечення виконання зобов’язань, допущених до клірингу, Центральний контрагент без ліцензії на провадження діяльності з торгівлі фінансовими інструментами має право виступати стороною деривативних контрактів та правочинів щодо фінансових інструментів, інших активів, допущених до торгів на регульованому ринку та БТМ .

2.Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу Центрального контрагента, а також інші вимоги до організації його діяльності визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Набуття прав та обов’язків однієї із сторін кожного деривативного контракту, укладеного на регульованому ринку, та кожного правочину, укладеного на регульованому ринку щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, допущених до торгів на БТМ, є виключною компетенцією Центрального контрагента та не може здійснюватися будь-якою іншою особою.

Слова «центральний контрагент» та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам, які утворені та функціонують відповідно до цього Закону».

3.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати додаткові вимоги до особи, яка провадить клірингову діяльність та здійснює функції центрального контрагента.

4.Національний банк України має право у визначеному ним порядку підтримувати ліквідність центрального контрагента.

Стаття 56.Набуття статусу клірингової установи

1.Особа набуває статусу клірингової установи з дня отримання ліцензії на провадження діяльності з визначення зобов’язань. Клірингова установа провадить виключно клірингову діяльність.

Національний банк України з метою виконання своїх функцій, визначених законом, має право бути акціонером (учасником) однієї з клірингових установ.

2.Клірингова установа для провадження клірингової діяльності повинна мати належне обладнання, зокрема комп’ютерну техніку з відповідним програмним забезпеченням, окремі канали зв’язку і приміщення, що відповідають вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Клірингова установа для провадження клірингової діяльності щодо цінних паперів зобов’язана протягом трьох місяців з дня отримання ліцензії на провадження клірингової діяльності з визначення зобов’язань укласти договір про проведення розрахунків у цінних паперах за результатами клірингу з Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України відповідно до компетенції, визначеної законом.

Вимоги до зазначених у цій частині договорів установлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До моменту укладення зазначених у цій частині договорів клірингова установа не має права провадити клірингову діяльність щодо цінних паперів.

4.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати додаткові вимоги до клірингових установ, що обмежують ризики професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

5.Слова «клірингова установа» та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам, які утворені та функціонують відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 57.Правила клірингу

1.Правила клірингу повинні містити, зокрема:

1)вимоги до учасників клірингу;

2)порядок здійснення клірингу за участю та/або без участі центрального контрагента;

3)порядок, умови допуску зобов’язань до клірингу та вимоги до таких зобов’язань;

4)права і обов’язки особи, яка провадить клірингову діяльність, та учасників клірингу;

5)порядок обліку прав та зобов’язань за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку, товарними операціями  та їх припинення у системі клірингового обліку;

6)порядок подання особою, яка провадить клірингову діяльність, учасникам клірингу звітів за результатами клірингу та за результатами розрахунків;

7)порядок підготовки, складення та направлення особою, яка провадить клірингову діяльність, документів для проведення розрахунків;

8)порядок забезпечення особою, яка провадить клірингову діяльність, проведення грошових розрахунків за результатами клірингу за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку, товарними операціями за результатами кожної торговельної сесії такого ринку та поза організованим ринком, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка проти оплати»;

9)опис системи клірингового обліку;

10)опис системи управління ризиками та гарантій особи, яка провадить клірингову діяльність;

11)опис системи захисту інформації;

12)випадки застосування процедури ліквідаційного неттінгу;

13)інші положення відповідно до цього Закону та інших законів.

Правила клірингу особи, яка провадять клірингову діяльність із визначення зобов’язань за правочинами з цінними паперами додатково повинні передбачати порядок подання особою, яка провадить клірингову діяльність щодо цінних паперів, Центральному депозитарію цінних паперів та Національному банку України відповідно до встановленої Законом України «Про депозитарну систему України» компетенції інформації у розрізі клієнтів Центрального депозитарію цінних паперів та/або Національного банку України та їх депонентів про здійснення переказу цінних паперів за результатами клірингу зобов’язань за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими на організованому ринку капіталу за результатами кожної торговельної сесії такого ринку та поза організованим ринком капіталу, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати» (крім випадку провадження клірингової діяльності Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України).

Центральному депозитарію цінних паперів при провадженні ним клірингової діяльності забороняється приймати на себе ризики невиконання або неналежного виконання зобов’язань сторін правочинів щодо цінних паперів або іншим чином гарантувати виконання зобов’язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів за рахунок власних активів.

2.Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку можуть встановлюватися додаткові вимоги до правил клірингу.

Стаття 58.Організація клірингу

1.Особа, яка провадить клірингову діяльність, здійснює кліринг тільки тих зобов’язань, які допущені для здійснення клірингу в порядку і на умовах, установлених правилами клірингу.

2.Порядок здійснення клірингу за договорами щодо фінансових інструментів, а також порядок контролю за провадженням клірингової діяльності встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Недійсність правочину, зобов’язання за яким припинено за результатами клірингу, не тягне за собою недійсність правочинів, виконаних у процесі клірингу, та результатів клірингу.

4.Особа, яка провадить клірингову діяльність, в системі клірингового обліку веде облік деривативних контрактів, інших фінансових інструментів та активів, що допущені до торгів на організованому ринку, а також грошових коштів окремо для кожного учасника клірингу та окремо від деривативних контрактів, інших фінансових інструментів та активів, що допущені до торгів на організованому ринку, а також грошових коштів, що перебувають у власності особи, яка провадить клірингову діяльність, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

На деривативні контракти, інші фінансові інструменти та активи, що допущені до торгів на організованому ринку, а також грошові кошти, що належать учасникам клірингу та передаються особі, яка провадить клірингову діяльність, у процесі провадження нею професійної діяльності на ринках капіталу, не накладається арешт та/або не звертається стягнення за зобов’язаннями такої особи.

5.Виписка з системи клірингового обліку особи, що здійснює клірингову діяльність, є підтвердженням внесення/резервування коштів в якості гарантійного забезпечення для проведення клірингу, отримання коштів внаслідок розрахунків за правочинами або внаслідок виконання інших операцій, передбачених правилами клірингу та документальним підтвердженням факту проведення розрахунків, а також доходів та витрат за деривативними контрактами, іншими фінансовими інструментами та активами, що допущені до торгів на організованому ринку,  у випадку використання таких коштів за результатами клірингу за деривативними контрактами, іншими фінансовими інструментами та активами, що допущені до торгів на організованому ринку, для цілей бухгалтерського та податкового обліку.

6.Максимальний строк перебування внесених/зарезервованих коштів в системі клірингового обліку без їх використання в процесі клірингу (крім коштів, що використовуються в якості гарантійного забезпечення для проведення клірингу) встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 59.Порядок накладення за судовим рішенням або рішенням уповноваженого державного органу арешту або встановлення іншого обмеження на право розпорядження коштами та іншими активами, призначеними для здійснення/забезпечення розрахунків за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку

1.Арешт або інше передбачене законом обмеження права розпорядження фізичними та юридичними особами коштами та іншими активами (деривативними контрактами, іншими фінансовими інструментами та активами, що допущені до торгів на організованому ринку), зарахованими у системі обліку відповідного активу на ім’я особи, що провадить клірингову діяльність, для здійснення/забезпечення розрахунків за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку, зобов’язання за якими допущені до клірингу (далі – арешт на кошти особи) накладається (встановлюється) та скасовується (знімається) в порядку, встановленому цією статтею, на підставі судового рішення або акту уповноваженого законом державного органу чи його посадової особи (далі – відповідне рішення).

У разі накладення або зняття арешту на кошти особи суд або уповноважений законом державний орган чи його посадова особа зобов’язані подати відповідне рішення особі, що провадить клірингову діяльність.

2.Особа, що провадить клірингову діяльність, вносить зміни до системи клірингового обліку щодо накладення арешту на кошти особи до завершення робочого дня, коли отримано відповідне рішення, крім випадків, встановлених цією статтею.

3.У разі наявності обмеження прав розпорядження коштами, встановленого за розпорядженням особи для здійснення/забезпечення розрахунків за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку, особа, що провадить клірингову діяльність, відкладає внесення змін до системи клірингового обліку щодо арешту на кошти особи до наступного робочого дня.

4.Наступного робочого дня особа, що провадить клірингову діяльність, на підставі отриманої від торгового репозиторію, оператора організованого ринку або Центрального депозитарію цінних паперів чи Національного банку України інформації про укладені особою, на кошти якої накладається арешт, деривативні контракти та/або вчинені нею правочини щодо фінансових інструментів та/або правочини щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку:

у разі відсутності в отриманій інформації відомостей про укладені деривативні контракти та/або вчиненні правочини щодо фінансових інструментів та/або правочини щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку – встановлює арешт на кошти особи;

у разі наявності в отриманій інформації відомостей про укладені деривативні контракти та/або вчиненні правочини щодо фінансових інструментів та/або правочини щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку – встановлює арешт на кошти особи, які залишились в системі клірингового обліку після проведення клірингу за такими контрактами (правочинами);

у разі наявності в отриманій інформації відомостей про укладені деривативні контракти та/або вчиненні правочини щодо фінансових інструментів та/або правочини щодо активів, що допущені до торгів на організованому ринку – залишає без виконання відповідне рішення, у разі якщо після проведення клірингу зобов’язань за такими контрактами (правочинами) залишок коштів особи в системі клірингового обліку дорівнює нулю.

5.Особа, що провадить клірингову діяльність, повідомляє суд або уповноважений законом державний орган чи його посадову особу про дії, вчинені за результатами отримання відповідного рішення про накладення арешту на кошти особи, протягом наступного робочого дня після отримання такого відповідного рішення.

Стаття 60.Депозитарна діяльність

1.Депозитарна діяльність провадиться учасниками ринків капіталу відповідно до законодавства про депозитарну систему України.

Стаття 61.Діяльність з управління активами інституційних інвесторів

1.Діяльність з управління активами інституційних інвесторів – професійна діяльність учасника ринків капіталу – компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів включає:

1)діяльність з управління активами;

2)діяльність з управління іпотечним покриттям.

2.Діяльність з управління активами інституційних інвесторів регулюється спеціальним законодавством.

Стаття 62.Діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю

1.Діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю – професійна діяльність учасника фондового ринку – управителя, що провадиться ним за винагороду від свого імені на підставі відповідних договорів (відповідного договору) управління  майном з установниками (установником) управління майном.

2.Діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю регулюється Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», цим Законом та іншими актами законодавства, якими регулюються фінансові механізми здійснення інвестиції у будівництво.

Стаття 63.Діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів

1.Діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів – професійна діяльність учасника фондового ринку – адміністратора недержавного пенсійного фонду, що провадиться ним за винагороду від свого імені та на підставі відповідного договору з недержавним пенсійним фондом.

2.Діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів регулюється спеціальним законодавством.

Стаття 64.Діяльність з організації торгівлі продукцією на регульованому товарному ринку

1.Діяльність з організації торгівлі продукцією на регульованому товарному ринку здійснюється оператором регульованого товарного ринку на підставі передбаченої статтею 4 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оператор регульованого товарного ринку може провадити діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах за умови отримання відповідної ліцензії.

2.Актив, допущений до торгів на регульованому товарному ринку, а саме продукція та інше майно, визначене родовими ознаками, є предметом торгівлі на регульованому товарному ринку.

3.Оператор регульованого товарного ринку:

1)розробляє, забезпечує затвердження та реєстрацію відповідно до законодавства власних недискреційних правил функціонування такого ринку (правила організованого товарного ринку), які є обов’язковими для всіх учасників ринку;

2)забезпечує створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно пропозиції щодо активів, допущених до торгів на такому регульованому ринку, та для проведення регулярних торгів такими активами;

3)визначає порядок допуску, реєструє учасників ринку, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного реєстру;

4)забезпечує дотримання учасниками ринку вимог правил ринку із застосуванням відповідних заходів впливу;

5)визначає порядок акредитації та акредитує суб’єктів, що відповідають за зберігання, транспортування продукції та іншого майна, визначеного родовими ознаками, які будуть предметом торгівлі на такому товарному ринку, якщо інше не передбачено законодавством;

6)встановлює порядок допуску активів до торгів на організованому товарному ринку;

7)визначає за результатами торгів на ринку обсяги купівлі-продажу активів, допущених до торгів на такому організованому ринку та розрахункову ціну таких активів;

8)створює умови для забезпечення розрахунків за результатами торгів;

9)створює умови для розв’язання спорів між учасниками регульованого ринку;

10)оприлюднює інформацію щодо торгів на ринку;

11)здійснює рекламу організованого товарного ринку;

12)здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та актами законодавства.

4.Виконання зобов’язань за правочинами, що вчиняються на регульованих товарних ринках, здійснюється після їх обов’язкового клірингу особою, яка провадить клірингову діяльність Центральним контрагентом.

Порядок здійснення грошових розрахунків за договорами, укладеними на організованих товарних ринках встановлюється законодавством.

5.Оператор організованого товарного ринку подає звітні данні та іншу звітність Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та/або регулятору відповідного товарного ринку відповідно до їх компетенції.

6.Слова «оператор організованого товарного ринку», «оператор ринку», «організований ринок», «регульований товарний ринок» та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише юридичним особам, які створені та функціонують відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 65.Поєднання між собою окремих видів професійної діяльності на ринках капіталу

1.Поєднання окремих видів професійної діяльності на ринках капіталу не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства, які регулюють порядок здійснення окремих видів професійної діяльності на ринках капіталу.

2.Інвестиційні фірми можуть провадити діяльність з організації торгівлі на ОТМ та організації торгівлі на БТМ в порядку, передбаченому цим Законом, за умови отримання ними відповідної ліцензії.

3.Оператори БТМ та оператори ОТМ можуть провадити клірингову діяльність з визначення зобов’язань за договорами, які укладаються на організованих ринках, що управляються цими операторами, відповідно до правил таких ринків за умови отримання ними відповідної ліцензії.

4.Клірингові установи, які провадять клірингову діяльність з визначення зобов’язань, можуть провадити діяльність з організації торгівлі на ринках капіталу за умови отримання ними відповідної ліцензії.

5.Діяльність з управління активами інституційних інвесторів може поєднуватися з діяльністю з адміністрування недержавних пенсійних фондів відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

6.Поєднання діяльності з управління активами інституційних інвесторів з іншими видами професійної діяльності на ринках капіталу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 66.Вимоги до професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків та осіб, які мають у них істотну участь

1.Професійна діяльність на ринках капіталу здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (крім професійної діяльності Центрального депозитарію цінних паперів та депозитарної діяльності Національного банку України). Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, порядок її видачі та анулювання встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з урахуванням вимог статей Стаття 67 - Стаття 69 цього Закону.

Професійна діяльність Центрального депозитарію цінних паперів провадиться на підставі правил Центрального депозитарію цінних паперів, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому законодавством порядку.

Депозитарна діяльність Національного банку України провадиться з урахуванням особливостей депозитарної та клірингової діяльності з цінними паперами відповідно до компетенції, встановленої Законом України «Про депозитарну систему України».

2.Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках за її окремими видами, у тому числі організаційні та операційні вимоги, вимоги до розміру початкового і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, вимоги до осіб, які здійснюють управлінські функції, та інших фахівців професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, вимоги до приміщення, технічного та програмного забезпечення, вимоги щодо джерел походження коштів, за рахунок яких формується початковий капітал професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, інші вимоги та показники, що обмежують ризики професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, встановлюються цим Законом, іншими законами України, що регулюють провадження окремих видів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Початковий капітал – це капітал, акумульований юридичною особою, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та який складається з одного або декількох таких елементів:

1)інструменти капіталу (акції, облігації або інші цінні папери, а також запозичення та будь-які інші правочини, що мають наслідком збільшення власного капіталу юридичної особи) за умови що вони відповідають вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

2)емісійний дохід, що відноситься до інструментів капіталу;

3)накопичені прибутки або збитки;

4)накопичений інший сукупний дохід;

5)інші резерви.

Перелік істотних умов правочинів, що пов’язані з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, встановлюється законами України.

Вимоги до правочинів, що пов’язані з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, встановлюються нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3.Умовою отримання ліцензії та провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках є відсутність серед учасників (акціонерів) юридичної особи (професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків) фізичної особи, яка має не погашену або не зняту в установленому порядку судимість за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності та володіє прямо чи опосередковано пакетом акцій (часток) у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу цієї юридичної особи.

Підставою для застосування санкції відповідно до вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки є встановлення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку факту прямого чи опосередкованого володіння пакетом акцій (часток) у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків фізичною особою, яка має не погашену або не зняту в установленому порядку судимість за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності, після 30 днів з дня такого встановлення, але не раніше 120 днів з дня набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно такої фізичної особи за зазначені злочини.

Державні органи за письмовим запитом зобов’язані у межах повноважень надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до закону інформацію про наявність або відсутність у фізичної особи, яка прямо чи опосередковано володіє пакетом акцій (часток) у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, не погашеної або не знятої в установленому порядку судимості за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності. У разі якщо запит передбачає надання інформації з обмеженим доступом, така інформація надається Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у спосіб, що забезпечує збереження правового режиму доступу до такої інформації.

4.Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків зобов’язані:

1)дотримуватися пруденційних нормативів та інших показників та вимог, що обмежують ризики по операціях, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності, відповідно до отриманої ліцензії, перелік, розміри і методика розрахунку яких встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Пруденційні нормативи та інші показники та вимоги встановлюються щодо кожного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2)подавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку розрахунок показників, що підтверджують виконання встановлених пруденційних нормативів щодо відповідного виду професійної діяльності в порядку та у строки, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.Вимоги до корпоративного управління професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків встановлюються статтею Стаття 72 цього Закону.

6.Професійні учасники ринків капіталу можуть утворювати відокремлені підрозділи за межами України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та у встановленому нею порядку.

Професійні учасники ринків капіталу та їх відокремлені підрозділи, у тому числі ті, що утворені та діють в іноземних державах, повинні дотримуватися вимог щодо організації фінансового моніторингу, встановлених законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

У разі якщо вимоги щодо організації фінансового моніторингу суперечать законодавству іноземної держави, на території якої утворено відокремлений підрозділ, професійний учасник ринків капіталу зобов’язаний повідомити спеціально уповноважений орган з питань фінансового моніторингу і Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про неможливість дотримання його відокремленим підрозділом зазначених вимог.

7.Професійний учасник ринків капіталу в установленому законодавством порядку вживає заходів щодо обмеження ділових відносин або фінансових операцій з особами, що діють на території держав, які не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Стаття 67.Ліцензування професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.Юридична особа набуває статусу професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків і права на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках (крім Центрального депозитарію цінних паперів та Національного банку України) виключно після отримання ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Інформація про отримання ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках вноситься до реєстру професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

Провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках без отримання зазначеної ліцензії забороняється.

2.Юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для отримання ліцензії на провадження відповідного виду такої діяльності подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог, в порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, наступні документи та інформацію:

1)заяву про видачу ліцензії. В заяві про видачу ліцензії на провадження професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами окремо зазначається перелік додаткових фінансових послуг, які має намір надавати юридична особа;

2)копію статуту юридичної особи, засвідчену такою юридичною особою, та інформацію про дату та номер державної реєстрації статуту, крім випадку наявності такого статуту в повному обсязі та актуальному стані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Якщо юридична особа здійснює діяльність на підставі модельного статуту – інформацію про розмір статутного (складеного) капіталу;

3) відомості про структуру власності, інформацію про учасників (акціонерів) юридичної особи з істотною участю та, у випадку якщо юридична особа належить до небанківської фінансової групи, – інформацію про таку групу;

4)інформацію про членів виконавчого органу та наглядової ради;

5)інформацію про капітал та про джерела його походження;

6)інформацію про фінансовий стан юридичної особи та, у випадку якщо юридична особа належить до небанківської фінансової групи, – інформацію про фінансовий стан такої групи;

7)інформацію щодо організації діяльності, зокрема:

а) інформацію про бізнес-стратегію (бізнес-план) на наступні три роки;

б) інформацію про організаційну структуру;

в) відомості про систему внутрішнього контролю (підсистеми комплаєнсу, управління ризиками та внутрішнього аудиту);

г) інформацію щодо функцій, послуг та діяльності, що провадяться, чи планується провадити із залученням третіх осіб;

ґ) внутрішні документи щодо провадження професійної діяльності;

д) інформацію про наявність спеціалістів, обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення та приміщень, необхідних для провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

е) інформацію про систему та засоби, які забезпечують безперервність, постійність надання послуг.

8)інші документи, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інші вимоги до документів та інформації, що подаються Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку особою, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для отримання ліцензії можуть встановлюватися Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку для кожного виду професійної діяльності, передбаченого статтею Стаття 41 цього Закону.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку  у місячний строк з дати отримання документів надає юридичній особі, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, підтвердження отримання повного переліку документів, передбачених у цій частині статті, або повідомляє про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у зв’язку з отриманням неповного переліку документів із зазначенням відповідних пояснень.

3.Юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках та учасником якої є іноземна юридична особа, для отримання ліцензії на провадження відповідного виду такої діяльності, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку:

1)копію рішення уповноваженого органу (особи) управління іноземної юридичної особи про участь у професійному учасникові ринків капіталу та організованих товарних ринків в Україні;

2)письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у професійному учасникові ринків капіталу та організованих товарних ринків в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством такої держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи у відсутності в законодавстві відповідної держави вимог (підстав) щодо отримання такого дозволу;

3)витяг із торговельного, банківського, судового реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в державі, в якій зареєстровано її головний офіс;

4)фінансову звітність, консолідовану і субконсолідовану фінансову звітність (у разі складання відповідно до законодавства) іноземної юридичної особи за останні три фінансові роки (з доданням аудиторських звітів у разі їх наявності).

4.Юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках та учасником якої є фізична особа – іноземець, для отримання ліцензії на провадження відповідного виду такої діяльності, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку письмовий дозвіл на участь фізичної особи – іноземця у професійному учасникові ринків капіталу та організованих товарних ринків в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством такої держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення у відсутності в законодавстві відповідної держави вимог (підстав) щодо отримання такого дозволу.

5.Документи, що подаються іноземною юридичною особою та фізичною особою – іноземцем відповідно до частин третьої і четвертої цієї статті, повинні відповідати вимогам щодо мови документів, встановленим статтею Стаття 136 цього Закону.

6.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку приймає рішення про видачу ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках чи про відмову в її видачі протягом шести місяців з дня надходження повного переліку документів, зазначених у частині другій цієї статті.

Протягом періоду розгляду документів Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може письмово витребувати у осіб, зазначених в частині другій цієї статті, додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про видачу ліцензії, зазначивши вичерпний перелік необхідної додаткової інформації. У такому випадку розгляд заяви про видачу ліцензії зупиняється до моменту отримання відповіді від осіб, зазначених в частині першій цієї статті, але не більше ніж на двадцять робочих днів для отримання відповіді від юридичних осіб, зареєстрованих на території України, та не більше ніж на тридцять робочих днів для отримання відповіді від юридичних осіб, зареєстрованих на території іноземної держави. У разі неотримання вичерпної відповіді документи, подані для видачі ліцензії, вважаються такими, що містять неповну інформацію.

У зв’язку з отриманням витребуваної додаткової інформації Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може, у разі виникнення необхідності, запитувати уточнюючу інформацію. Запит уточнюючої інформації не зупиняє перебігу періоду розгляду документів. Ліцензія видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за умови, що заявник відповідає усім встановленим вимогам законодавства та нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Ліцензія видається після подання юридичною особою копії платіжного документа про внесення плати за видачу ліцензії.

У разі якщо документи подано оформлено з порушенням вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, такі документи повертаються без розгляду в місячний строк.

7.Строк дії ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках є необмеженим.

8.Професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не має права передавати ліцензію на провадження відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках. Ці вимоги не поширюються на випадки приєднання, злиття чи поділу ліцензіата.

Не є передачею ліцензії передача третім особам частини процесів або покладання на третіх осіб частини функцій, які забезпечують діяльність професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків на відповідному ринку, здійснена на підставі договору щодо аутсорсингу в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

9.Посадові особи професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та особи, які мають істотну участь у такому учаснику, зобов’язані протягом усього часу, коли вони зберігають свій статус або мають істотну участь у професійному учасникові ринків капіталу та організованих товарних ринків, відповідати вимогам, установленим законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

10.Особи, винні у порушенні вимог, зазначених у частині першій цієї статті, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 68.Підстави для відмови у видачі ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відмовляє у видачі ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, якщо:

1)документи, подані для видачі ліцензії, містять неповну та/або взаємовиключну та/або недостовірну інформацію та/або не відповідають вимогам законодавства;

2)ділова репутація хоча б однієї посадової особи юридичної особи, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та/або керівників підрозділів, які входять до підсистем комплаєнсу, управління ризиками або внутрішнього аудиту(осіб, відповідальних за забезпечення виконання функцій комплаєнсу, управління ризиками, внутрішнього аудиту), та/або учасників (акціонерів) з істотною участю такої особи не відповідає вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3)структура власності юридичної особи не відповідає вимогам закону та нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

4)структура власності особи, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та структура власності осіб, з якими вона пов’язана тісними зв’язками, перешкоджає здійсненню функцій Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Структура власності є такою, що перешкоджає здійсненню функцій Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, якщо:

а) така структура є непрозорою;

б) така структура має транскордонний характер, і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не має угод, що передбачають співробітництво і обмін інформацією з такими органами з метою забезпечення цілісності ринків капіталу та захисту інвесторів, з органами влади, що здійснюють державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків у країнах, на території яких зареєстровані юридичні особи, що входять до структури власності юридичної особи, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та до структури власності юридичних осіб, з якими вона пов’язана тісними зв’язками;

5)юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, пов’язана тісними зв’язками з юридичними особами, діяльність яких може перешкоджати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку проводити ефективну оцінку відповідності акціонерів (учасників) з істотною участю в юридичній особі, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, вимогам законодавства, або оцінку впливу юридичних осіб, з якими юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, пов’язана тісними зв’язками, на діяльність такої юридичної особи;

6)організаційна структура, спеціалісти, необхідні для провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, або обладнання, комп’ютерна техніка, програмне забезпечення, приміщення такої юридичної особи не відповідають вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку

7)початковий капітал юридичної особи, яка має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

2.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відмовляє у  видачі ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках за умови що є достатньо підстав вважати, що заявник не відповідає всім вимогам встановленим ліцензійними умовами провадження відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стаття 69.Підстави для анулювання ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право анулювати видану ліцензію на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, якщо:

1)професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків подав Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку письмову заяву з проханням анулювати видану йому ліцензію на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2)професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не розпочав провадження професійної діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках протягом дванадцяти місяців з дати отримання ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

3)професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не провадить професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках та не провадив таку професійну діяльність протягом шести календарних місяців поспіль;

4)професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не відповідає ліцензійним вимогам та/або вимогам до провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, встановленим законодавством;

5)документи, які було подано професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків для видачі ліцензії, містять недостовірну інформацію;

6)професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків отримав ліцензію на провадження певного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках в наслідок вчинення ним протиправних дій;

7)професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків здійснив неодноразове та/або грубе правопорушення;

8)з інших підстав, передбачених нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 70.Участь у професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.Юридична або фізична особа, яка має намір набути участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків) або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків чи правом голосу акцій (часток, паїв) у статутному капіталі професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, зобов’язана повідомити про свої наміри цього професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та погодити намір такого набуття (далі – набуття) в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у встановлених нею випадках та порядку до набуття такої участі або її збільшення.

2.Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані подати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку разом з повідомленням повний перелік документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом двох робочих днів з дати отримання документів, передбачених частиною 9, 10 та/або 12 цієї статті, письмово повідомляє особу, яка має намір набути або збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, про отримання таких документів.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у місячний термін надає особі, яка має намір набути або збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, підтвердження отримання повного переліку документів, передбачених частинами сьомою-десятою цієї статті, або повідомляє про залишення таких документів без розгляду у зв’язку з отриманням неповного переліку документів.

3.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розглядає документи, визначені у цій статті, протягом шістдесяти робочих днів з дня направлення повідомлення передбаченого частиною 2 цієї статті.

4.Протягом періоду розгляду документів, але не пізніше, ніж на п’ятдесятий робочий день з дня отримання повного переліку відповідних документів, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може одноразово письмово витребувати у осіб, зазначених в частині першій цієї статті, додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про погодження набуття участі або її збільшення, зазначивши вичерпний перелік необхідної додаткової інформації. У такому випадку розгляд документів зупиняється до моменту отримання відповіді від осіб, зазначених в частині першій цієї статті, але не більше, ніж на двадцять робочих днів для отримання відповіді від осіб, зареєстрованих на території України та тридцять робочих днів, для отримання відповіді від осіб, зареєстрованих на території іноземної держави, а також для юридичних осіб, які мають намір набути участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків або збільшити її та не є фінансовими установами.

Неотримання вичерпної відповіді є підставою для заборони юридичній або фізичній особі набувати або збільшувати участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом двох робочих днів з дати отримання додаткових документів, передбачених цією частиною, письмово повідомляє особу, яка має намір набути або збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, про отримання таких документів.

У зв’язку з отриманням витребуваної додаткової інформації Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може, у разі виникнення необхідності, запитувати уточнюючу інформацію. Запит уточнюючої інформації не зупиняє перебігу періоду розгляду документів.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не може витребувати інформацію, що не стосується прийняття рішення про погодження набуття участі або її збільшення або про заборону набуття або збільшення участі.

5.За результатами розгляду документів Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про погодження набуття участі або її збільшення або про заборону набуття або збільшення участі. Рішення про погодження набуття участі або її збільшення повинно включати строк дії такого погодження. За заявою особи, які погоджено набуття істотної участі, строк дії такого погодження може бути подовжено за відповідним рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

6.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про заборону набуття або збільшення участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків та повідомляє відповідну особу про прийняте рішення із зазначенням підстав такої заборони у порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація про погодження набуття участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків) або її збільшення або про заборону набуття або збільшення такої участі оприлюднюється у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У разі якщо Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у строк, визначений частиною третьою цієї статті, не прийняла рішення про заборону набувати або збільшувати участь у професійному учаснику ринків капіталу та регульованих ринків, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

7.У випадку якщо повний перелік документів для погодження набуття участі або її збільшення подали дві та більше юридичних осіб, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює розгляд документів на засадах недискримінації, забезпечуючи таким юридичним особам рівні можливості.

8.Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані повідомити професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків про погодження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку набуття або збільшення участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків та надати інформацію про свою структуру власності та розмір частки участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків.

9.Юридична особа, яка має намір набути або збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків відповідно до частини першої цієї статті, зобов’язана подати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог, в порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, наступні документи та інформацію:

1)заяву про отримання погодження наміру набуття або збільшення істотної участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2)документи, що надають змогу ідентифікувати юридичну особу;

3)документи, що підтверджують намір набуття або збільшення участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

4)документи, що дають змогу зробити висновок про:

а) ділову репутацію юридичної особи, яка має намір збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, власника акцій (часток) в статутному капіталі такої юридичної особи, який здійснює значний вплив на управління або діяльність такої юридичної особи, осіб, які здійснюють в ній управлінські функції, та осіб, які здійснюють управлінські функції в юридичній особі, що знаходиться під контролем особи, яка має намір збільшити участь в професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

б) фінансовий стан особи, яка має намір збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

5)документи, необхідні для ідентифікації  учасників групи, до якої належить така юридична особа;

6)відомості про структуру власності;

7)копію попередніх висновків або рішення Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством;

8)інші документи, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

10.Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків відповідно до частини першої цієї статті, додатково до інформації та документів, передбачених частиною сьомою цієї статті, подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку такі документи:

1)письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством такої держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог (підстав) щодо отримання такого дозволу;

2)витяг із торговельного, судового реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в державі, в якій зареєстровано її головний офіс;

3)інші документи, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

11.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановити особливості документів, що подаються для погодження наміру набуття або збільшення істотної участі відповідно до частини першої цієї статті окремими категоріями осіб (зокрема, трастами, фондами національного добробуту, фінансовими установами).

12.Фізична особа, яка має намір набути або збільшити участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків відповідно до частини першої цієї статті, зобов’язана подати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог, в порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, наступні документи та інформацію:

1)заяву про отримання погодження наміру набуття або збільшення істотної участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2)документи, що дають змогу ідентифікувати таку фізичну особу;

3)документи, що підтверджують намір набуття або збільшення істотної участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

4)документи, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію особи;

5)документи, що дають змогу зробити висновок про майновий стан особи;

6)документи, що дають змогу зробити висновок про фінансування наміру набуття або збільшення істотної участі (в тому числі про джерела походження коштів, які використовуватимуться фізичною особою для набуття або збільшення участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків);

7)відомості про юридичних осіб, у яких фізична особа протягом останніх 10 років була та/або є керівником та/або контролером;

8)інші документи, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

13.Документи, зазначені в цій статті, що подаються іноземною юридичною особою та фізичною особою – іноземцем, повинні відповідати вимогам до мови документу, передбаченим статтею Стаття 136 цього Закону.

14.У разі надходження кількох заяв щодо погодження наміру набуття або збільшення істотної участі в одному й тому професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має здійснювати розгляд таких заяв на недискримінаційній основі.

15.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право заборонити юридичній або фізичній особі набувати або збільшувати участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, у разі якщо:

1)документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

2)ділова репутація фізичної або юридичної особи – заявника, не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3)ділова репутація особи яка, здійснює значний вплив на управління або діяльність юридичної особи – заявника, ділова репутація осіб, які здійснюють управлінські функції в юридичній особі – заявнику, а також ділова репутація осіб, які здійснюють управлінські функції в юридичній особі, що знаходиться під контролем юридичної особи – заявника, не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

4)фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи не відповідають вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

5)особа не має власних коштів для набуття або збільшення участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

6)набуття або збільшення особою участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків загрожуватиме інтересам клієнтів професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків або суперечитиме антимонопольному законодавству України;

7)структура власності юридичної особи не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

16.Юридична особа, яка має участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, зобов’язана повідомляти такого професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних і Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку про всі зміни структури її власності, а також надавати інформацію про ділову репутацію новопризначених керівників у місячний строк з дня настання відповідних змін.

Фізична особа, яка має участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, зобов’язана повідомляти такого професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку про всі зміни в інформації, яку вона подала згідно з вимогами цієї статті.

Юридична чи фізична особа, яка має намір передати участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків будь-якій іншій особі, зменшити таку участь або передати контроль над професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків іншій особі, має повідомити про це професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків і Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

17.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право визначати наявність значного впливу на управління або діяльність юридичної особи.

18.Особа, яка набула участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків) або збільшила її з порушенням вимог цієї статті не має права користуватися правом голосу за акціями (частками), які вона набула з порушенням вимог цієї статті.

Стаття 71.Наслідки недотримання вимог щодо набуття або збільшення участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.Юридична або фізична особа, яка набула участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків таким чином, що стала прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків чи правом голосу акцій (часток, паїв) у статутному капіталі професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та/або незалежно від формального володіння почала справляти значний вплив на управління або діяльність професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків без отримання рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про погодження набуття участі не має права голосу за такими акціями  до моменту виконання вимог статті Стаття 70 цього Закону.

2.Юридична або фізична особа, яка збільшила участь у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків таким чином, що стала прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків чи правом голосу акцій (часток, паїв) у статутному капіталі професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та/або незалежно від формального володіння почала справляти значний вплив на управління або діяльність професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків без отримання рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про погодження збільшення участі має право голосу лише за акціями, які належали їй до такого збільшення. При цьому інші акції або частки у статутному капіталі такої юридичної особи не дають права голосу до моменту виконання вимог статті Стаття 70 цього Закону.

3.Рішення загальних зборів, прийняті з використанням акцій та часток у капіталі, що відповідно до частини першої цієї статті не дають права голосу, та за умови невикористання яких рішення загальних зборів були б іншими, не мають юридичної сили.

Стаття 72.Корпоративне управління в професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків, які є підприємствами, шо становлять суспільний інтерес або є системно-важливими професійними учасниками зобов’язані дотримуватись вимог щодо організації корпоративного управління відповідно до вимог цієї статті.

Окремі вимоги цієї статті застосовується до професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків інших ніж зазначені у абзаці першому цієї частини в порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків організовують корпоративне управління з урахуванням особливостей виду своєї професійної діяльності, характеру і обсягів послуг, які ними надаються, та ризиків, які властиві такій професійній діяльності.

Система корпоративного управління професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків повинна бути побудована з врахуванням особливостей, встановлених:

1)Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» – для всіх професійних учасників ринків капіталу;

2)Законом України «Про акціонерні товариства» та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» – для всіх професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків відповідно до їх організаційно-правової форми;

3)Законом України «Про депозитарну систему України», Законом України «Про інститути спільного інвестування», Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», Законом України «Про іпотечні облігації», цим Законом – в частині регулювання відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу;

4)цим Законом – у разі, якщо професійний учасник є емітентом цінних паперів;

5)Законом України «Про банки та банківську діяльність» – у разі, якщо професійний учасник ринків капіталу є банком;

6)Законом України «Про товарну біржу» – у разі, якщо професійний учасників організованих товарних ринків є товарною біржою;

7)нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які регулюють провадження професійної діяльності в залежності від отриманої ліцензії;

8)внутрішніми документами професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків з питань корпоративного управління.

Професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків повинен розробити, запровадити та забезпечувати підтримання в актуальному стані внутрішні документи щодо провадження діяльності відповідно до вимог встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних зобов’язані забезпечити на регулярній основі, але не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено законодавством процес перегляду внутрішніх документів, що регламентують провадження професійної діяльності.

3.Професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків повинен створити комплексну, адекватну та ефективну систему внутрішнього контролю, яка включає підсистеми комплаєнсу, управління ризиками та внутрішнього аудиту, з урахуванням особливостей свого виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, характеру та обсягів операцій, що здійснюються ним в ході провадження такої діяльності, та ризиків, які властиві такій діяльності, та зобов’язаний здійснювати контроль за її функціонуванням.

Створення професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків системи внутрішнього контролю та забезпечення функціонування такої системи є невід’ємною частиною його професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

4.Загальні збори акціонерів (учасників) професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків є його вищим органом.

Компетенція загальних зборів професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків визначається законодавством в залежності від організаційно-правової форми в якій він функціонує.

5.В професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків, незалежно від організаційно-правової форми, створюється наглядова рада.

Порядок формування наглядової ради професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, що функціонує у формі акціонерного товариства, встановлюється Законом України «Про акціонерні товариства».

Порядок формування наглядової ради професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, що функціонує у формі товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, встановлюється статутом такого товариства.

6.Склад наглядової ради професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків повинен відповідати особливостям виду його  професійної діяльності, характеру й обсягам фінансових та інших послуг, які ним надаються, та ризикам, які властиві такій діяльності та повинен становити не менше ніж 5 особи, якщо більша кількість не встановлена законодавством. Голова наглядової ради професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків обирається з числа незалежних членів наглядової ради.

7.Наглядова рада професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків створює постійно діючі комітети:

1)комітет з питань аудиту (аудиторський комітет);

2)комітет з питань визначення винагороди посадовим особам професійного учасника (комітет з винагород);

3)комітет з питань призначень;

4)комітет з управління ризиками.

Наглядова рада професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків може створювати інші постійно діючі та тимчасові комітети.

До складу кожного комітету входить не менше трьох членів наглядової ради.

Голова та більшість членів комітетів наглядової ради професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків повинні бути незалежними.

Комітети з питань аудиту та комітет з управління ризиками можуть бути об’єднаними.

Комітет з питань призначень та комітет з винагород можуть бути об’єднаними.

8.Наглядова рада обов’язково визначає з числа незалежних членів наглядової ради відповідальну особу на яку покладені завдання із забезпечення реалізації функції комплаєнсу.

9.Інші вимоги до системи корпоративного управління професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, зокрема їх системи внутрішнього контролю, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Розділ V

ДІЯЛЬНІСТЬ, ПОВ’ЯЗАНА З РИНКАМИ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИМИ ТОВАРНИМИ РИНКАМИ

Стаття 73.Діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, яка потребує авторизації

1.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку здійснює авторизацію юридичних осіб, які мають намір провадити такі види діяльності з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках:

1)діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2)діяльність з розповсюдження в режимі безперервного оновлення консолідованої інформації про активи, допущені до торгів на організованих ринках, фінансові інструменти та/або учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

3)діяльність з подання звітності та/або адміністративних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

2.Авторизація здійснюється шляхом включення юридичних осіб до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі – Реєстр уповноважених осіб).

Авторизації підлягає кожний окремий вид діяльності, визначений частиною першою цієї статті.

Порядок ведення Реєстру уповноважених осіб та оприлюднення інформації з нього встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Нагляд та контроль за здійсненням діяльності з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках здійснюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках провадиться на підставі відповідних договорів, вимоги до яких встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 74.Особи, які мають право провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.Юридичні особи, у тому числі професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків, провадять діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках за умови їх включення до Реєстру уповноважених осіб та отримання свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі – свідоцтво про включення до Реєстру).

Юридична особа, зареєстрована на тимчасово окупованій території України або території проведення антитерористичної операції, не може бути включена до Реєстру уповноважених осіб та не може провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Вимоги до свідоцтва про включення до Реєстру встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Вимоги, до особи, яка має намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для включення її до Реєстру уповноважених осіб встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Особи, які провадять діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язані дотримуватись зазначених вимог протягом усього періоду провадження ними такої діяльності.

3.Юридична особа має право провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках виключно після отримання свідоцтва про включення до Реєстру.

Провадження діяльності з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках без отримання свідоцтва про включення до Реєстру забороняється.

Стаття 75.Порядок авторизації

1.Особа, яка має намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для включення її до Реєстру уповноважених осіб та отримання свідоцтва про включення до Реєстру подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до вимог, в порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку наступні документи та інформацію:

1)заяву про включення до Реєстру уповноважених осіб;

2)копію статуту юридичної особи, засвідчену такою юридичною особою, та інформацію про дату та номер державної реєстрації статуту, крім випадку наявності доступу до відомостей такого статуту в достатньому обсязі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Якщо юридична особа здійснює діяльність на підставі модельного статуту – інформацію про розмір статутного (складеного) капіталу;

3)відомості про структуру власності, інформацію про учасників (акціонерів) юридичної особи з істотною участю та, у випадку якщо юридична особа належить до небанківської фінансової групи, – інформацію про таку групу;

4)інформацію про членів виконавчого органу та/або наглядової ради;

5)інформацію про капітал та про джерела його походження;

6)інформацію про фінансовий стан юридичної особи та, у випадку якщо юридична особа належить до небанківської фінансової групи, – інформацію про фінансовий стан такої групи;

7)інформацію щодо організації діяльності, зокрема:

а) інформацію про бізнес-стратегію (бізнес-план) на наступні три роки;

б) інформацію про організаційну структуру;

в) відомості про систему внутрішнього контролю (підсистеми комплаєнсу, управління ризиками та внутрішнього аудиту);

г) інформацію щодо функцій, послуг та діяльності, що провадяться, чи планується провадити із залученням третіх осіб;

ґ) інформацію про наявність спеціалістів, обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення та приміщень, необхідних для провадження діяльності з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

8)внутрішні документи щодо провадження діяльності, зокрема:

а)копії внутрішніх положень особи, яка має намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, що визначають порядок надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

б)внутрішні правила та інформацію про створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів;

9)внутрішні правила та інформацію про відповідні засоби гарантування безпеки інформації, її передачі, мінімізації ризиків виникнення загрози доступності, конфіденційності та цілісності інформації;

10)інформацію про засоби забезпечення безперервності провадження діяльності;

11)інші документи, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.У разі внесення змін до інформації та/або документів, поданих відповідно до частини першої цієї статті, особа, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язана повідомити про це Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у встановлені нею порядку та строки.

3.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про включення або відмову у включенні юридичної особи до Реєстру уповноважених осіб протягом шести місяців з дати отримання всіх документів, передбачених частиною першою цієї статті.

4.У разі прийняття рішення про включення юридичної особи до Реєстру уповноважених осіб Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку видає свідоцтво про включення до Реєстру.

У разі прийняття рішення про відмову у включенні юридичної особи до Реєстру уповноважених осіб Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомляє таку юридичну особу про причини відмови.

Стаття 76.Анулювання свідоцтва про включення до Реєстру

1.Підставою для анулювання свідоцтва про включення до Реєстру є:

1)заява особи, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2)встановлення факту не провадження діяльності з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках протягом 12 місяців поспіль;

3)встановлення факту подання недостовірної, неправдивої та/або оманливої інформації особою, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для включення її до Реєстру уповноважених осіб;

4)встановлення факту невідповідності особи, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, вимогам законодавства до особи для включення її до Реєстру уповноважених осіб;

5)встановлення факту грубого порушення особою, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, або повторного протягом одного календарного року вимог законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стаття 77.Вимоги до діяльності з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.Особи, які провадять діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, повинні мати погодженні Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку внутрішні правила та відповідні процедури, які забезпечують оприлюднення такої регульованої інформації в режимі максимально технічно наближеному до реального часу, на комерційній основі з урахуванням вимог абзацу другого цієї частини.

Регульована інформація має бути доступною для будь-яких юридичних та фізичних осіб на безоплатній основі не пізніше ніж через 15 хвилин після її оприлюднення.

2.Програмно-технічні комплекси, що використовуються при провадженні діяльності з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, повинні відповідати вимогам, встановленим Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, та забезпечувати ефективне та безперервне поширення такої інформації шляхом забезпечення швидкого доступу до цієї інформації на недискримінаційній основі у формі, придатній для обробки та консолідації.

Такі програмно-технічні комплекси повинні забезпечувати можливість оприлюднення інформації у формі відкритих даних. При цьому вимоги абзацу другого частини першої статті 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не застосовуються до осіб, які провадять діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

Особи, які провадять діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, не мають права обмежувати доступ інших осіб до інформації, що оприлюднюється відповідно до цієї статті.

3.Програмно-технічні комплекси, що використовуються особами, які провадять діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, повинні забезпечувати функціонування ефективних механізмів перевірки поданої учасниками ринків капіталу та/або професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків для оприлюднення інформації на предмет її повноти, ідентифікації описок та очевидних технічних помилок, а також механізмів повернення такої інформації учасникам ринків капіталу та/або професійним учасникам ринків капіталу та організованих товарних ринків для її виправлення та повторного подання.

Стаття 78.Вимоги до діяльності з розповсюдження в режимі безперервного оновлення консолідованої інформації про активи, допущені до торгів на організованому ринку, фінансові інструменти та/або учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.Особи, які провадять діяльність з розповсюдження в режимі безперервного оновлення консолідованої інформації про активи, допущені до торгів на організованому ринку, фінансові інструменти та/або учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, повинні мати погодженні Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку внутрішні правила та відповідні процедури, які забезпечують збирання всієї оприлюдненої відповідно до статті Стаття 77 цього Закону регульованої інформації, її консолідацію в безперервний оновлюваний електронний потік інформації та забезпечення оприлюднення такої інформації в режимі, максимально технічно наближеному до реального часу, на комерційній основі, з урахуванням вимог абзацу другого цієї частини.

Консолідована в безперервний оновлюваний електронний потік інформація має бути доступною для будь-яких юридичних та фізичних осіб на безоплатній основі не пізніше ніж через 15 хвилин після її оприлюднення.

Вимоги до змісту потоку такої інформації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Програмно-технічні комплекси, що використовуються при провадженні діяльності з розповсюдження в режимі безперервного оновлення консолідованої інформації про активи, допущені до торгів на організованому ринку, фінансові інструменти та/або учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, повинні відповідати вимогам, встановленим Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, забезпечувати ефективне та безперервне поширення інформації через швидкий доступ до цієї інформації на недискримінаційній основі та безперешкодне використання цієї інформації учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків.

Такі програмно-технічні комплекси повинні забезпечувати можливість оприлюднення інформації у формі відкритих даних. При цьому вимоги абзацу другого частини першої статті 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не застосовуються до осіб, які провадять діяльність з розповсюдження в режимі безперервного оновлення консолідованої інформації про активи, допущені до торгів на організованому ринку, фінансові інструменти та/або учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

3.Особи, які провадять діяльність з розповсюдження в режимі безперервного оновлення консолідованої інформації про активи, допущені до торгів на організованому ринку, фінансові інструменти та/або учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, крім консолідації регульованої інформації, повинні також забезпечувати консолідацію зі всіх організованих ринків інформації, яка має розкриватись операторами таких ринків відповідно до вимог законодавства.

Стаття 79.Вимоги до діяльності з подання звітності та/або адміністративних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

1.Особи, які провадять діяльність з подання звітності та/або адміністративних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, повинні мати погодженні Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку внутрішні правила та відповідні процедури, які забезпечують подання відповідної інформації якомога швидше, але в будь-якому разі не пізніше завершення робочого дня, протягом якого виникла така інформація.

Порядок подання інформації особами, які провадять діяльність з подання звітності та/або адміністративних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Програмно-технічні комплекси, що використовуються особами, які провадять діяльність з подання звітності та/або адміністративних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, повинні забезпечувати ефективну перевірку повноти поданої учасниками ринків капіталу та/або професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків звітності та/або адміністративних даних, виявлення описок та/або очевидних технічних помилок, а також забезпечувати повернення такої звітності та/або даних учасникам ринків капіталу та/або професійним учасникам ринків капіталу та організованих товарних ринків для виправлення та повторного подання.

3.Програмно-технічні комплекси, що використовуються особами, які провадять діяльність з подання звітності та/або адміністративних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, повинні забезпечувати виявлення помилок, допущених внаслідок дій особи, яка провадить зазначену діяльність, забезпечувати виправлення таких помилок та повторне подання звітності та/або адміністративних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 80.Реєстр пов’язаних агентів

1.Пов’язаний агент – юридична особа або фізична особа-підприємець, яка на підставі агентського договору з тільки однією інвестиційною фірмою провадить діяльність, що полягає у наданні від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок інвестиційної фірми послуг:

1)реклами цінних паперів та фондового ринку щодо послуг інвестиційної фірми, від імені якої діє пов’язаний агент;

2)прийняття від клієнтів замовлень на укладення деривативних контрактів та правочинів щодо них та/або правочинів щодо інших фінансових інструментів за рахунок клієнтів і надання відповідних замовлень для виконання інвестиційній фірмі, яка здійснює брокерську діяльність;

3)організації розміщення цінних паперів в рамках діяльності з розміщення без надання гарантії;

4)надання індивідуальних рекомендацій щодо послуг, передбачених пунктами «1» - «3», а також цінних паперів, що розміщуються в рамках надання послуг, передбачених пунктом «3»;

5)виконання інших, передбачених агентським договором дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності, відповідно до отриманої інвестиційною фірмою ліцензії.

2.Особи, які відповідають вимогам, встановленим частиною четвертою цієї статті, та виявили бажання укласти агентський договір, підлягають включенню до реєстру пов’язаних агентів. Особа, включена до реєстру пов’язаних агентів, набуває статусу пов’язаного агента з моменту набрання чинності агентським договором між нею та інвестиційною фірмою.

3.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку затверджує порядок ведення та веде реєстр пов’язаних агентів, до якого включаються дані про осіб, що можуть укладати та/або уклали агентський договір, а також відомості про укладені агентські договори. У разі виключення осіб та/або інформації про агентські договори з реєстру, інформація про це залишається в самому реєстрі.

4.Особи включаються до реєстру пов’язаних агентів на підставі заяви, за умови надання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку підтверджених відомостей щодо наявності у них бездоганної ділової репутації, а також професійної компетентності, навичок та матеріально-технічного забезпечення, достатніх для вчинення дій, пов’язаних із безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу. Перелік та вимоги до документів, необхідних для включення до реєстру пов’язаних агентів, а також підстави для відмови у такому включенні визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку включає осіб до реєстру пов’язаних агентів, або відмовляє у такому включенні протягом 30 робочих днів з дати отримання повного переліку документів заявника. Включення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку заявника до реєстру пов’язаних агентів не може розглядатися як гарантія того, що така особа надає послуги належної якості.

6.Включення до реєстру пов’язаних агентів проводиться на безоплатній основі.

7.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку виключає з розділу реєстру пов’язаних агентів, що містить дані про осіб, що можуть укладати агентський договір, дані про особу, яка у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку:

3)повідомила про відмову від наміру провадити діяльність пов’язаного агента;

4)визнана Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку такою, що подала недостовірні відомості для включення її до реєстру пов’язаних агентів;

5)визнана Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку такою, що не відповідає вимогам частини четвертої цієї статті, за результатами перевірки, проведеної на підставі заяви інвестиційної фірми, з якою така особа уклала агентський договір.

8.Відомості з реєстру пов’язаних агентів розміщуються на веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та оновлюються таким чином, щоб забезпечити їх актуальність.

Стаття 81.Діяльність пов’язаного агента

1.Статус пов’язаного агента можуть набути виключно особи, внесені до реєстру пов’язаних агентів.

2.Повну та безумовну відповідальність за будь-які дії, що вчиняються пов’язаним агентом та пов’язані з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу інвестиційною фірмою, несе така інвестиційна фірма. Інвестиційна фірма, що відшкодувала шкоду, завдану з вини пов’язаного агента з яким вона уклала агентський договір, має право зворотної вимоги (регресу) до такого агента.

3.До початку встановлення відносин із клієнтом, а також щоразу до початку надання послуг клієнту пов’язаний агент повідомляє потенційного клієнта або клієнта про свій статус агента та надає вичерпну інформацію, необхідну потенційному клієнтові або клієнтові для ідентифікації інвестиційної фірми від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок якої діє пов’язаний агент. Інвестиційна фірма, яка уклала договір з пов’язаним агентом, організовує контроль за виконанням ним обов’язків, передбачених цією частиною статті.

4.Інвестиційна фірма, що уклала договір з пов’язаним агентом (пов’язаними агентами), забезпечує виконання ним (ними) усіх обов’язків інвестиційної фірми, передбачених законодавством, що регулює професійну діяльність такої інвестиційної фірми на ринках капіталу. На вимогу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку інвестиційна фірма зобов’язана довести ефективність наявних у неї механізмів контролю діяльності пов’язаного агента. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може вимагати дострокового припинення дії агентського договору, якщо встановить, що неефективність встановлених інвестиційною фірмою механізмів контролю за діяльністю пов’язаного агента створює загрозу для інтересів клієнтів інвестиційної фірми.

5.Інвестиційна фірма, що уклала договір з пов’язаним агентом (пов’язаними агентами), запобігає виникненню та врегульовує конфлікти інтересів, що виникають в діяльності пов’язаного агента (пов’язаних агентів) у зв’язку з виконанням агентського договору, зокрема конфліктів інтересів, що виникають з системи винагород та стимулів інвестиційної фірми та у зв’язку з отриманням пов’язаним агентом (пов’язаними агентами) винагороди від третіх осіб.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює організаційні та операційні вимоги до інвестиційних фірм, зокрема щодо організації ними діяльності пов’язаних агентів, а також вимоги до винагороди та управління конфліктом інтересів в таких агентах, включаючи порядок укладення особистих угод.

6.Пов’язаний агент використовує інформацію, що стала відома йому у зв’язку з вчиненням дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу інвестиційною фірмою від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок якої він діє виключно з метою виконання агентського договору.

7.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює додаткові пруденційні нормативи професійної діяльності для інвестиційних фірм, які уклали агентські договори.

Стаття 82.Діяльність торгового репозиторію

1.Торговий репозиторій у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, забезпечує створення та функціонування бази даних про укладені деривативні контракти, що містить інформацію, перелік та зміст якої встановлюються нормативно-правовим актом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Торговий репозиторій, забезпечує:

1)присвоєння, у відповідності до міжнародних стандартів, деривативним контрактам ідентифікатора (коду UPI)»;

2)присвоєння, у відповідності до міжнародних стандартів, ідентифікатора (коду UTI) кожній операції щодо кожного деривативного контракту, інформація щодо яких подається до торгового репозиторію.

Порядок присвоєння кодів UPI та UTI встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку здійснює авторизацію юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

3.Авторизація здійснюється шляхом включення юридичних осіб до Реєстру осіб, уповноважених провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі – Реєстр  торгових репозиторіїв).

Порядок ведення Реєстру торгових репозиторіїв  та оприлюднення інформації з нього встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Нагляд та контроль за провадженням діяльності торговим репозиторієм на ринках капіталу та організованих товарних ринках здійснюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.Провадження діяльності торговим репозиторієм на ринках капіталу та організованих товарних ринках здійснюється на підставі відповідних договорів, вимоги до яких встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 83.Особи, які мають право провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.Юридичні особи, у тому числі професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків або органи державної влади, провадять діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках за умови їх включення до Реєстру торгових репозиторіїв та отримання свідоцтва про включення до Реєстру торгових репозиторіїв (далі – свідоцтво про включення до Реєстру).

Юридична особа, зареєстрована на тимчасово окупованій території України або території операції об’єднаних сил, не може бути включена до Реєстру  торгових репозиторіїв та не може провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Вимоги до свідоцтва про включення до Реєстру встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Вимоги, до особи, яка має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для включення її до Реєстру торгових репозиторіїв встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Особи, які провадять діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язані дотримуватись зазначених вимог протягом усього періоду провадження ними такої діяльності.

3.Юридична особа  має право провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках виключно після отримання свідоцтва про включення до Реєстру.

Провадження діяльності торгового репозиторію  на ринках капіталу та організованих товарних ринках без отримання свідоцтва про включення до Реєстру забороняється.

Стаття 84.Порядок авторизації торгових репозиторіїв

1.Особа, яка має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для включення її до Реєстру торгових репозиторіїв та отримання свідоцтва про включення до Реєстру подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог, в порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку наступні документи та інформацію:

1)заяву про включення до Реєстру торгових репозиторіїв;

2)копію статуту юридичної особи, засвідчену такою юридичною особою, та інформацію про дату та номер державної реєстрації статуту, крім випадку наявності доступу до відомостей такого статуту в достатньому обсязі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Якщо юридична особа здійснює діяльність на підставі модельного статуту – інформацію про розмір статутного (складеного) капіталу;

3)відомості про структуру власності особи, має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, інформацію про учасників (акціонерів) юридичної особи з істотною участю та, у випадку якщо юридична особа належить до небанківської фінансової групи, – інформацію про таку групу;

4)інформацію про членів виконавчого органу та/або наглядової ради;

5)інформацію про капітал та про джерела його походження;

6)інформацію про фінансовий стан особи, яка має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та, у випадку якщо юридична особа належить до небанківської фінансової групи, – інформацію про фінансовий стан такої групи;

7)інформацію щодо організації діяльності, зокрема:

а)інформацію про бізнес-стратегію (бізнес-план) на наступні три роки;

б)інформацію про організаційну структуру;

в)відомості про систему внутрішнього контролю (підсистеми комплаєнсу, управління ризиками та внутрішнього аудиту);

г)інформацію щодо функцій, послуг та діяльності, що провадяться, чи планується провадити із залученням третіх осіб, а також про додаткові послуги, які провадяться чи планується провадити;

ґ) інформацію про наявність спеціалістів, обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення та приміщень, необхідних для провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

8)внутрішні документи щодо провадження діяльності торгового репозиторію:

а)внутрішні правила та інформацію про створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів;

б)інформацію про порядок подачі інформації до торгового репозиторію, оприлюднення та доступу до інформації, яка  міститься в базі даних торгового репозиторію;

в)інформацію про тарифи торгового репозиторію;

г)внутрішні правила та інформацію про відповідні засоби гарантування безпеки інформації, її передачі, мінімізації ризиків виникнення загрози цілісності, конфіденційності, доступності інформації;

ґ) внутрішні правила та інформацію про процедури фіксації взаємодії з клієнтами (представниками клієнтів) та іншими учасниками ринків капіталу;

9)інформацію про систему та засоби, які забезпечують безперервність, постійність надання послуг;

10)інші документи, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.У разі внесення змін до інформації та/або документів, поданих відповідно до частини першої цієї статті, особа, яка провадить діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язана повідомити про це Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у встановлені нею порядку та строки.

3.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом двадцяти робочих днів з дати отримання документів, передбачених частиною першою цієї статті, надає юридичній особі, яка має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, підтвердження отримання повного переліку документів, передбачених у  частині  першій цієї статті або повідомляє юридичну особу, яка має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках про отримання неповного переліку таких документів.

У разі отримання неповного переліку документів, передбачених у  частині  першій цієї статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомляє юридичну особу, яка має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, про строк до якого необхідно надати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку додаткову інформацію.

У разі ненадання юридичною особою, яка має намір провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у визначений строк додаткової інформації Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомляє таку юридичну особу про залишення заяви про авторизацію без розгляду у зв’язку з отриманням неповного переліку документів.

4.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про включення або відмову у включенні юридичної особи до Реєстру торгових репозиторіїв протягом сорока робочих днів з дати отримання всіх документів, передбачених частиною першою цієї статті.

5.У разі прийняття рішення про включення юридичної особи до Реєстру торгових репозиторіїв Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку видає свідоцтво про включення до Реєстру.

У разі прийняття рішення про відмову у включенні юридичної особи до Реєстру торгових репозиторіїв Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомляє таку юридичну особу про причини відмови.

Стаття 85.Анулювання свідоцтва про включення до Реєстру торгових репозиторіїв

1.Підставою для анулювання свідоцтва про включення до Реєстру є:

1)заява особи, яка провадить діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2)встановлення факту не провадження діяльності торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках протягом 6 місяців поспіль;

3)встановлення факту подання недостовірної, неправдивої та/або оманливої інформації особою, яка провадить діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для включення її до Реєстру торгових репозиторіїв;

4)встановлення факту невідповідності особи, яка провадить діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, вимогам законодавства до особи для включення її до Реєстру уповноважених осіб;

5)встановлення факту грубого порушення особою, яка провадить діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, або повторного протягом одного календарного року вимог законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стаття 86.Вимоги до торгового репозиторію

1.Торговий репозиторій повинен розмістити на власному веб-сайті об’єктивні, недискримінаційні вимоги щодо порядку доступу до інформації, що зберігається в торговому репозиторії, сторонами деривативного контракту, які зобов’язані подавати таку інформацію відповідно до статті Стаття 39 цього Закону. Торговий репозиторій надає третім особам, недискримінаційний доступ до інформації, що зберігається в торговому репозиторії, за умови, що відповідні сторони деривативного контракту надали свою згоду.

2.Торговий репозиторій зобов’язаний  забезпечувати конфіденційність, цілісність та захист інформації, отриманої відповідно до статті Стаття 39 цього Закону.

3.Торговий репозиторій у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, забезпечує оприлюднення накопиченої ним інформації та доступ органів державної влади та інших осіб до такої  інформації з метою виконання їх повноважень.

4.Інші вимоги до торгового репозиторію та порядку провадження ним діяльності встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Розділ VI

ЕМІСІЯ ТА ОБІГ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Стаття 87.Емісія цінних паперів

1.Емісія цінних паперів – сукупність дій емітента, що спрямовані на реєстрацію випуску цінних паперів у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх розміщення серед інвесторів в фінансові інструменти, які здійснюються в послідовності, встановленій статтею Стаття 88 цього Закону.

2.У разі емісії цінних паперів емітент оформлює відповідне рішення про емісію, вимоги до якого встановлюються законом та  Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Емітент повинен надавати інвестору засвідчену копію рішення про емісію на його запит.

3.Емісія цінних паперів здійснюється емітентом самостійно або через інвестиційну фірму, що здійснює андеррайтинг та/або діяльність з розміщення з наданням гарантії або діяльність з розміщення без надання гарантії на підставі договорів, передбачених частинами 11 - 13 статті Стаття 42 цього Закону.

4.У процесі емісії цінних паперів договори з першими власниками щодо відчуження цінних паперів укладаються до дати, визначеної рішенням про емісію цінних паперів, але не пізніше двох місяців з дати початку розміщення цінних паперів, визначеної рішенням про емісію таких цінних паперів, якщо інший строк не передбачений цим Законом.

Кожен інвестор у фінансові інструменти, який набув  або має намір набути права власності на цінні папери, має оплатити вартість цінних паперів у повному обсязі до дати затвердження результатів емісії відповідного випуску цінних паперів.

5.Переважне право на придбання цінних паперів одними інвесторами стосовно інших встановлюється законом.

Строк реалізації переважного права визначається рішенням про емісію цінних паперів та не становити менше 15 робочих днів.

6.Розміщення цінних паперів здійснюється серед заздалегідь визначеного кола осіб, кількість некваліфікованих інвесторів серед яких не може дорівнювати або перевищувати 150 осіб, крім випадку здійснення публічної пропозиції емітентом у процесі емісії.

Стаття 88.Етапи емісії цінних паперів

1.Емісія акцій здійснюється за такими етапами:

1)прийняття рішення про емісію акцій органом (особою) емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2)укладення у разі потреби договору з інвестиційною фірмою, що здійснює андеррайтинг та/або діяльність з розміщення з наданням гарантії або діяльність з розміщення без надання гарантії;

3)подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про емісію акцій і всіх необхідних документів для реєстрації випуску акцій;

4)реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

5)укладення з Центральним депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування випусків акцій ( за відсутності такого договору);

6)присвоєння акцій  коду ISIN та отримання емітентом коду LEI;

7)реалізація акціонерами свого переважного права на придбання акцій додаткової емісії у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

8)розміщення акцій;

9)затвердження результатів емісії акцій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

10)внесення до статуту акціонерного товариства змін, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу товариства з урахуванням результатів емісії акцій;

11)реєстрація змін до статуту акціонерного товариства в органах державної реєстрації;

12)подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати емісії акцій;

13)реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії акцій та видача свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

2.Емісія корпоративних облігацій, іпотечних облігацій та облігацій місцевих позик здійснюється за такими етапами:

1)прийняття рішення про емісію цінних паперів органом (особою) емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2)укладення у разі потреби договору з інвестиційною фірмою, що здійснює андеррайтинг та/або діяльність з розміщення з наданням гарантії або діяльність з розміщення без надання гарантії;

3)укладення у разі потреби договору про призначення адміністратора;

4)подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про емісію цінних паперів і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів;

5)реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів;

6)укладення з Центральним депозитарієм цінних паперів або з Національним банком України договору про обслуговування випусків цінних паперів (за відсутності такого договору);

7)присвоєння цінним паперам коду ISIN та отримання емітентом коду LEI;

8)розміщення цінних паперів;

9)укладення у разі потреби договору про призначення адміністратора за згодою всіх власників облігацій або зборів власників облігацій (якщо такий договір не був укладений раніше);

10)затвердження результатів емісії цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

11)подання до Комісії заяви і всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати емісії цінних паперів;

12)реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії цінних паперів та видача свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів.

3.Емісія деривативних (похідних) цінних паперів та сертифікатів ФОН здійснюється за такими етапами:

1)прийняття рішення про емісію цінних паперів органом (особою) емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2)укладення у разі потреби договору з інвестиційною фірмою, що здійснює андеррайтинг та/або діяльність з розміщення з наданням гарантії або діяльність з розміщення без надання гарантії;

3)подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про емісію цінних паперів і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів;

4)реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів;

5)укладення з Центральним депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування випусків цінних паперів ( за відсутності такого договору);

6)присвоєння цінним паперам коду ISIN та отримання емітентом коду LEI;

7)розміщення цінних паперів;

8)затвердження результатів емісії цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

9)подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати емісії цінних паперів;

10)реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії цінних паперів та видача свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів.

4.Емісія депозитних сертифікатів банків здійснюється за такими етапами:

1)прийняття рішення про емісію депозитних сертифікатів банків органом (особою) емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2)укладення у разі потреби договору з андеррайтером;

3)укладення з Центральним депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування випусків цінних паперів (за відсутності такого договору);

4)присвоєння випуску депозитних сертифікатів банків коду ISIN та отримання емітентом коду LEI;

5)розміщення депозитних сертифікатів банків;

6)подання до Центрального депозитарію цінних паперів глобального сертифіката випуску депозитних сертифікатів банку та інших документів, визначених законодавством;

7)реєстрація Центральним депозитарієм цінних паперів випуску депозитних сертифікатів банку.

5.Порядок поєднання емісії цінних паперів із здійсненням публічної пропозиції таких цінних паперів у процесі їх емісії встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

6.Особливості емісії акцій перехідного або неплатоспроможного банку, в тому числі реєстрації випуску таких акцій, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з урахуванням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Особливості емісії акцій банку у процесі його капіталізації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з урахуванням вимог Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків».

Стаття 89.Реєстрація та відмова в реєстрації випуску цінних паперів

1.Емітент подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяву, рішення про емісію цінних паперів і всі необхідні документи для реєстрації випуску цінних паперів протягом 60 днів після прийняття рішення про емісію цінних паперів органом (особою) емітента, уповноваженим приймати таке рішення.

2.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом 25 робочих днів:

1)після надходження заяви, рішення про емісію цінних паперів і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів, здійснює реєстрацію випуску цінних паперів або відмовляє в реєстрації;

2)повертає документи емітентові без розгляду в разі їх подання не в повному обсязі або з порушенням встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку вимог до їх оформлення.

Випуск цінних паперів вважається зареєстрованим виключно у випадку прийняття відповідного рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (розпорядження уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку).

3.Реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів не може розглядатися як гарантія їх вартості. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації, що міститься у рішенні про емісію цінних паперів, та за її відповідність вимогам законодавства.

Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації випуску цінних паперів, несе емітент.

4.Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску цінних паперів, та порядок його реєстрації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, в установленому нею порядку відмовляє в реєстрації випуску цінних паперів у строк, встановлений частиною другою цієї статті, у разі:

1)невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

2)наявність розбіжностей між різними положеннями поданих документів, недостовірності та/або неповноти інформації у поданих документах;

3)порушення встановленого законодавством порядку прийняття рішення про емісію цінних паперів;

4)визнання емісії цінних паперів недобросовісною;

5)якщо місцезнаходження емітента відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є тимчасово окупована територія України або територія проведення антитерористичної операції або території проведення операції об’єднаних сил.

Стаття 90.Облік зареєстрованих випусків цінних паперів

1.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку веде Державний реєстр випусків цінних паперів у встановленому нею порядку.

2.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок доступу учасників ринків капіталу до інформації, що міститься в Державному реєстрі випусків цінних паперів. Такий доступ є безоплатним.

Стаття 91.Звіт про результати емісії цінних паперів

1.Емітент акцій подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у 30-денний строк з дня прийняття на загальних зборах акціонерів рішення про внесення змін до статуту товариства (у випадках визначених законом щодо обов’язкового погодження змін до статуту з відповідними державними органами протягом 5 робочих днів з дати отримання такого погодження), звіт про результати емісії акцій та інші визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку документи, необхідні для реєстрації звіту.

Емітент цінних паперів (крім акцій) подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 15-денний строк з дня затвердження результатів емісії цінних паперів (крім акцій) органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, звіт про результати емісії цінних паперів (крім акцій), та інші визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку документи, необхідні для реєстрації звіту.

2.Кількість фактично розміщених цінних паперів зазначається у звіті про результати емісії цінних паперів, що складається на підставі затверджених результатів емісії.

Затвердження результатів емісії (у разі емісії акцій – також внесення відповідних змін до статуту) органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, здійснюється протягом 60 днів з дня закінчення строку розміщення цінних паперів.

3.У разі додаткової емісії акцій у звіті про результати емісії акцій також зазначається кількість фактично придбаних акцій під час реалізації переважного права.

4.Звіт про результати емісії цінних паперів підлягає оприлюдненню у випадках, встановлених цим Законом.

Звіт про результати емісії цінних паперів підлягає оприлюдненню у спосіб, передбачений частиною другою статті Стаття 98 цього Закону, та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги до розкриття інформації, що міститься у звіті про результати емісії цінних паперів.

5.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку після отримання необхідних документів зобов’язана прийняти рішення про реєстрацію звіту про результати емісії цінних паперів або відмову в реєстрації.

6.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, в установленому нею порядку відмовляє в реєстрації звіту про результати емісії цінних паперів у строки, встановлені частиною другою Стаття 89 цього Закону, виключно у разі якщо:

1)порушено вимоги законодавства щодо емісії цінних паперів, зокрема порушено встановлений порядок прийняття рішення про затвердження результатів емісії;

2)емісію цінних паперів визнано недобросовісною;

3)встановлено невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Стаття 92.Недобросовісна емісія цінних паперів

1.Недобросовісна емісія цінних паперів – дії, що порушують встановлену цим Законом процедуру емісії і є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації випуску цінних паперів, звіту про результати емісії цінних паперів та відмову в затвердженні проспекту, а також зупинення розміщення цінних паперів.

2.Підставою для визнання емісії цінних паперів недобросовісною є:

1)порушення емітентом вимог цього Закону, невідповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства та/або неповнота інформації у поданих документах;

2)порушення встановленого законодавством порядку прийняття рішення про емісію цінних паперів;

3)внесення недостовірних, з розбіжностями між різними положеннями та/або неповних відомостей до документів, що подаються для реєстрації випуску цінних паперів, звіту про результати емісії цінних паперів;

4)неодноразове грубе порушення емітентом прав інвесторів під час емісії цінних паперів.

3.У разі недобросовісної емісії Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право тимчасово зупинити розміщення цінних паперів.

Порядок прийняття рішення про зупинення розміщення цінних паперів встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Зупинене розміщення цінних паперів поновлюється за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку лише до закінчення строку укладення договорів з першими власниками, визначеного рішенням про емісію цінних паперів, за умови усунення порушень, що стали підставою для зупинення розміщення.

5.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про визнання емісії цінних паперів недійсною у разі, якщо:

1)порушення, що стали підставою для зупинення розміщення цінних паперів, не усунені протягом 15 днів після прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідного рішення;

2)Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку не надіслані документи, що підтверджують усунення порушень.

6.У разі визнання емісії недійсною або не затвердження в установлені законодавством строки результатів емісії цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, або не внесення в установлені законодавством строки змін до статуту, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій, емітент таких цінних паперів зобов’язаний повернути інвесторам кошти (майно, майнові права), що надійшли як плата за розміщені цінні папери, у строки, визначені рішенням про емісію цінних паперів, але не більше шести місяців, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів після отримання від емітента інформації про повернення інвесторам коштів (майна, майнових прав), що надійшли як плата за розміщені цінні папери, забезпечує в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, списання депозитарними установами прав на відповідні цінні папери з рахунків інвесторів (депонентів) та переведення відповідних цінних паперів з рахунків депозитарних установ на рахунок такого емітента.

За кожний день порушення строку, передбаченого абзацом першим цієї частини, емітент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Стаття 93.Публічна пропозиція цінних паперів

1.Публічна пропозиція цінних паперів (далі – публічна пропозиція) – пропозиція (оферта), звернена до невизначеного кола осіб про придбання у такої особи цінних паперів за ціною та на умовах, визначених такою пропозицією, що здійснюється з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Публічна пропозиція повинна містити умови та порядок придбання цінних паперів, щодо яких здійснюється така публічна пропозиція, строк дії такої пропозиції та відповідати вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.Публічна пропозиція може здійснюватися:

1)емітентом у процесі емісії цінних паперів;

2)емітентом щодо викуплених цінних паперів;

3)оферентом щодо продажу належних йому цінних паперів.

Подання заявки про допуск до торгів на регульованому фондовому ринку вважається здійсненням публічної пропозиції. Подання заявки про допуск цінних паперів до торгів на БТМ або ОТМ не вважається здійсненням публічної пропозиції.

Пропозиція звернена до визначеного кола некваліфікованих інвесторів, загальна кількість яких становить 150 і більше осіб вважається здійсненням публічної пропозиції.

3.Публічна пропозиція здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, виключно за умови оприлюднення проспекту, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Здійснення публічної пропозиції можливе лише за умови дійсності проспекту відповідно до статті Стаття 96 цього Закону.

4.Вимоги щодо необхідності оформлення та оприлюднення проспекту не поширюються на такі випадки:

1)публічна пропозиція здійснюється виключно серед кваліфікованих інвесторів;

2)публічна пропозиція здійснюється у процесі злиття або поділу юридичної особи, за умови що документ, який передбачає такий поділ або злиття, оприлюднений відповідно до вимог частини другої статті Стаття 98 цього Закону;

3)публічна пропозиція здійснюється серед інвесторів за умови, що кожен із цих інвесторів придбаває цінні папери на суму, що перевищує розмір, встановлений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

4)публічна пропозиція здійснюється протягом не більше ніж 12 послідовних місяців за умови, що сума такої пропозиції не перевищує розмір, встановлений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

5)емісія акцій, здійснюється з метою їх конвертації в акції іншого типу та/або класу цього самого емітента;

6)здійснюється емісія цінних паперів, що підлягають розподілу між теперішніми або колишніми керівниками чи працівниками емітента або юридичних осіб, які перебувають під контролем емітента, за умови наявності документа, що містить інформацію про кількість та тип цінних паперів, а також про умови та деталі такого розподілу;

7)номінальна вартість цінних паперів, щодо яких здійснюється публічна пропозиція, перевищує розмір, встановлений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

8)здійснюється емісія державних цінних паперів та облігацій місцевих позик;

9)здійснюється емісія цінних паперів, виконання зобов’язань за якими гарантовано державою або органами місцевого самоврядування;

10)подано заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, за умови дотримання всіх таких вимог:

а) цінні папери цього випуску вже допущені до торгів на регульованому фондовому ринку цього оператора регульованого ринку;

б) кількість цінних паперів, щодо яких подано заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, є меншою за 20 відсотків від кількості цінних паперів цього випуску, що допущені до торгів на регульованому ринку цього оператора регульованого ринку протягом останніх 12 місяців;

11)подано заявку про допуск акцій до торгів на регульованому фондовому ринку, за умови дотримання всіх таких вимог:

а) акції конвертуються з інших цінних паперів;

б) акції, в які конвертуються інші цінні папери, вже допущені до торгів на регульованому фондовому ринку цього оператора регульованого ринку;

в) загальна кількість акцій, конвертованих з інших цінних паперів, не перевищує 20 відсотків загальної кількості акцій тих самих виду та класу, що допущені до торгів на регульованому фондовому ринку цього оператора регульованого ринку протягом останніх 12 місяців;

12)подано заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку за результатами конвертації цінних паперів, за умови що конвертація здійснена у процесі відновлення платоспроможності фінансової установи в установленому законодавством порядку;

13)подано заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку щодо цінних паперів, вже допущених до торгів на регульованому фондовому ринку іншого оператора регульованого ринку, за умови дотримання всіх таких вимог:

а) такі цінні папери допущені до торгів на регульованому фондовому ринку іншого оператора регульованого ринку більше ніж 18 місяців;

б) такі цінні папери допущені до торгів на регульованому фондовому ринку іншого оператора регульованого ринку на підставі проспекту, оприлюдненого відповідно до вимог частини п’ятої статті Стаття 102 цього Закону;

в) проведення регулярних торгів такими цінними паперами на іншому регульованому фондовому ринку;

г) оприлюднення особою, яка подала заявку про допуск таких цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, державною мовою України та відповідно до вимог частини п’ятої статті Стаття 102 цього Закону документа про такі цінні папери, складеного відповідно до вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо його змісту та розміру.

Вимоги підпункту «в» пункту 11 цієї частини не застосовуються в будь-якому з таких випадків:

1)щодо цінних паперів, конвертованих в акції, оформлено та оприлюднено проспект відповідно до вимог цього Закону;

2)емітентом акцій є фінансова установа, за умови що акції конвертовані нею з інших цінних паперів або інших зобов’язань у порядку та у випадках, встановлених органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, відповідно до повноважень, встановлених статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

5.Публічна пропозиція цінних паперів підлягає оприлюдненню у спосіб, передбачений частиною другою статті Стаття 98 цього Закону та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 94.Проспект цінних паперів

1.Проспект оформлюється особою, яка здійснює публічну пропозицію (далі – особа, що оформлює проспект).

Проспект повинен містити всю інформацію, яка, з огляду на особливості емітента та цінних паперів щодо яких здійснюється публічна пропозиція, необхідна для надання інвесторам можливості зробити обґрунтовану оцінку фінансового становища активів і пасивів та перспектив емітента та будь-якої особи, яка забезпечує виконання зобов’язання емітента за таким випуском, а також прав за такими цінними паперами, та яка подається у формі, яку легко зрозуміти та проаналізувати.

2.Проспект повинен включати:

1)анотацію;

2)реєстраційний документ;

3)документ про цінні папери.

3.Вимоги до відомостей, які має включати проспект та окремі його частини, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Проспект може складатися з одного чи кількох різних документів, які також можуть містити посилання на інші документи, які є у публічному доступі в результаті їх оприлюднення, відповідно до вимог статті Стаття 98 або розділу V цього Закону.

У проспекті, що складається з кількох документів, інформація повинна бути розділена на три документи: реєстраційний документ, документ про цінні папери та анотація.

У реєстраційному документі повинна міститися інформація про емітента.

У документі про цінні папери повинна міститися інформація про цінні папери, щодо яких здійснюється публічна пропозиція.

5.Анотація повинна містити інформацію про істотні характерні ознаки та ризики, пов’язані з емітентом, його цінними паперами або будь-якою особою, яка забезпечує виконання зобов’язань емітента за таким випуском. Анотація викладається коротко і загально зрозуміло з метою сприяння прийняттю інвесторами рішення щодо можливої інвестиції у такі цінні папери, мовою відповідно до вимог статті Стаття 97 цього Закону. Анотація повинна містити інформацію щодо суттєвих характеристик цінних паперів та ризиків, пов’язаних з емітентом, будь-якою особою, яка надає забезпечення за відповідним випуском цінних паперів, а також не повинна суперечити іншим частинам проспекту.

Анотація також повинна містити застереження, що:

1)її слід розглядати як вступ до проспекту;

2)будь-яке рішення інвестора щодо інвестування в цінні папери має ґрунтуватися на результатах аналізу проспекту в цілому;

3)особи, які підписали анотацію, несуть відповідальність лише якщо така анотація містить неправильну, неточну або суперечливу інформацію порівняно з іншими частинами проспекту.

Анотація не може містити посилання на інші документи, крім інших частин цього ж проспекту.

6.У разі емісії цінних паперів, інших ніж пайові цінні папери, у випадках встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, проспект може на вибір емітента складатися з базового проспекту, що містить всю важливу інформацію про емітента та цінні папери, щодо яких здійснюється публічна пропозиція.

Інформація, що міститься в базовому проспекті, оновлюється, у випадках встановлених законодавством.

7.У разі, якщо в проспекті не зазначається остаточна ціна, за якою відчужуються цінні папери, у проспекті мають бути зазначені критерії та/або умови, відповідно до яких визначається така ціна. Такі критерії та/або умови, відповідно до яких визначається остаточна ціна, за якою відчужуються цінні папери, встановлюються з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Інформація про остаточну ціну, за якою відчужуються цінні папери, повинна:

1)оприлюднюватися відповідно до вимог частин першої та другої статті Стаття 98 цього Закону;

2)подаватися Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку одночасно із звітом про результати їх емісії.

8.У разі якщо проспект оформлюється юридичною особою, він підписується особою, яка здійснює управлінські функції в такій юридичній особі. У разі якщо проспект складається з кількох документів, ці документи можуть бути підписані різними особами, які здійснюють управлінські функції в особі, що оформлює проспект.

Особи, які підписали проспект, тим самим підтверджують достовірність відомостей, які в ньому містяться.

Особа, яка оформлює проспект, за включення до проспекту недостовірних та/або оманливих відомостей несе відповідальність, визначену законом.

9.Особа, яка надає забезпечення за відповідним випуском цінних паперів, за включення до проспекту недостовірних відомостей, які стосуються наданого забезпечення, несе відповідальність, визначену законом.

Особи, які надають забезпечення за відповідним випуском цінних паперів, підписують проспект таких цінних паперів.

10.Фінансова звітність, що включається до проспекту, має бути перевірена суб’єктом аудиторської діяльності.

11.Особа, яка оформлює проспект, за невиконання умов проспекту, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку несе відповідальність, визначену законом.

12.Особливості оформлення спрощеного проспекту цінних паперів МСП та вимоги до нього встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 95.Затвердження проспекту цінних паперів

1.Особа, яка оформлює проспект, подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку проспект та всі необхідні документи для його затвердження.

2.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку після надходження проспекту і всіх необхідних документів для його затвердження, затверджує проспект або відмовляє в затвердженні проспекту протягом:

1)20 робочих днів;

2)10 робочих днів – у разі, якщо в емітента наявні цінні папери, які допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, та/або здійснювалась публічна пропозиція таких цінних паперів.

3.У разі якщо проспект та/або інші подані документи не відповідають вимогам законодавства та/або містять неповну чи недостовірну інформацію, та/або містять розбіжності між своїми положеннями, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку невідкладно, але не пізніше завершення передбачених частиною другою цієї статті строків, інформує заявника про зазначені виявлені факти та чітко визначає зміни, доповнення та/або пояснення, які необхідно подати у зв’язку з цим. У такому разі розрахунок строків, передбачених частиною другою цієї статті, розпочинається спочатку з дня отримання Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку запитуваних відповідно до цієї частини документів та/або пояснень.

4.Проспект вважається затвердженим виключно у випадку прийняття відповідного рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (розпорядження уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку).

5.Затвердження проспекту Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку не може розглядатися як гарантія вартості таких цінних паперів. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації, яка міститься у документах, що подаються для затвердження проспекту, та за її відповідність вимогам законодавства.

Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, які подаються для затвердження проспекту, несе особа, що оформила проспект.

6.Перелік документів, необхідних для затвердження проспекту, та порядок затвердження проспекту встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку відмовляє у затвердженні проспекту у строки, встановлені частиною другою цієї статті, виключно у разі:

1)невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

2)наявності розбіжностей між різними положеннями поданих документів, недостовірності та/або неповноти інформації у поданих документах;

3)визнання емісії цінних паперів недобросовісною.

8.Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її уповноваженої особи про затвердження проспекту оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом одного робочого дня після його прийняття.

Стаття 96.Дійсність проспекту цінних паперів та внесення до нього змін

1.Проспект, який складається з єдиного документа, є дійсним для здійснення публічної пропозиції протягом 12 місяців з дати його затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Якщо проспект складається з кількох документів, такий строк розраховується з дати затвердження останнього з них.

Проспект втрачає дійсність для здійснення публічної пропозиції, якщо суттєві зміни, зазначені у частини другій цієї статті, відбулись та не були оформлені відповідно до вимог цієї статті шляхом внесення змін та/або доповнень до такого проспекту.

2.Особа, яка оформила проспект у порядку та строки, встановлені частиною третьою цієї статті, у разі виникнення будь-яких важливих змін, суттєвих помилок або виявлення неточностей, що стосуються інформації, яка міститься у проспекті та може вплинути на оцінку цінних паперів (далі – суттєві зміни), зобов’язана внести відповідні зміни та/або доповнення до такого проспекту, за умови що такі зміни виникли до закінчення строку дії публічної пропозиції, визначеного відповідно до частини першої цієї статті, або до дати початку торгів такими цінними паперами на організованих ринках капіталу (залежно від того, яка подія відбулася пізніше).

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті орієнтовний перелік суттєвих змін, поява (виявлення) яких може бути підставою для оформлення відповідних змін та/або доповнень до проспекту.

3.Зміни та/або доповнення до проспекту повинні бути оформлені у вигляді відповідного додатка до проспекту та подані до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для затвердження протягом п’яти робочих днів з дати виникнення відповідних суттєвих змін.

У разі якщо проспект оформлюється юридичною особою, додатки до проспекту підписуються особою, яка здійснює управлінські функції в такій юридичній особі.

У разі оформлення проспекту фізичною особою додатки до нього підписуються такою фізичною особою.

4.Додатки до проспекту повинні бути затверджені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку і підлягають оприлюдненню у спосіб, визначений для оприлюднення проспекту частиною другою статті Стаття 98 цього Закону, та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Додаток до проспекту затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку протягом семи робочих днів у порядку, встановленому для затвердження проспекту частиною третьою статті Стаття 95 цього Закону.

У разі якщо додатки до реєстраційного документа або документа про цінні папери стосуються інформації, яка міститься в анотації, до анотації повинні бути внесені зміни, які оформляються окремим додатком.

5.У разі внесення змін та/або доповнень до проспекту при здійсненні публічної пропозиції, передбаченої пунктами 1 – 3 частини другої статті Стаття 93, інвестори, які вже погодилися придбати відповідні цінні папери до оприлюднення затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку додатка до проспекту, мають право відмовитися від такого придбання протягом двох робочих днів з дати оприлюднення такого додатка, за умови що строк дії публічної пропозиції не завершений та договір щодо придбання таких цінних паперів не виконаний.

Строк реалізації права інвестора на відмову від придбання цінних паперів може бути збільшений емітентом або оферентом.

У разі внесення змін та/або доповнень до проспекту під час емісії цінних паперів, додаток до проспекту також повинен містити кінцеву дату реалізації права інвестора на відмову від придбання цінних паперів.

Стаття 97.Мова проспекту цінних паперів

1.Проспект цінних паперів емітента (крім іноземного емітента) оформлюється щонайменше державною мовою України.

2.Проспект цінних паперів іноземного емітента повинен відповідати вимогам щодо мови документів, встановленим статтею Стаття 136 цього Закону.

Стаття 98.Розкриття інформації, що міститься в проспекті цінних паперів

1.Після затвердження проспекту Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, він має бути оприлюднений особою, яка здійснює публічну пропозицію, протягом двох робочих днів, але не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку продажу таких цінних паперів, визначеної відповідною публічною пропозицією, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

У разі якщо емітент не здійснював публічну пропозицію таких цінних паперів та/або публічна пропозиція таких цінних паперів не здійснювалася оферентом та/або такі цінні папери не допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, проспект має бути оприлюднений не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати початку продажу таких цінних паперів, визначеної відповідною публічною пропозицією.

2.Проспект вважається оприлюдненим, якщо його розміщено в електронній формі на одному з таких офіційних веб-сайтів:

1)веб-сайт особи, яка здійснює публічну пропозицію;

2)веб-сайт відповідного оператора регульованого ринку у разі допуску цінних паперів до торгів на такому регульованому фондового ринку;

3)веб-сайт професійного учасника фондового ринку, який здійснює операції, пов’язані з виконанням публічної пропозиції;

4)в електронній формі в Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку.

3.Паперова форма проспекту має бути надана особою, яка здійснює публічну пропозицію, безоплатно потенційному інвестору на його вимогу.

У разі, якщо проспект складається з кількох документів або містить посилання на інші документи, з яких складається проспект, можуть оприлюднюватися окремо, за умови що ці документи надаються безоплатно потенційному інвестору на його вимогу. Кожний документ повинен містити вказівку, де можна отримати інші документи – складові частини проспекту.

Оприлюднений текст та формат проспекту та/або додатки до проспекту, повинні завжди бути тотожними з оригінальною версією, затвердженою Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особа, яка здійснює публічну пропозицію, зобов’язана також оприлюднити відповідно до вимог частини другої цієї статті повідомлення про те, яким чином оприлюднено проспект і де з ним можна ознайомитися потенційним інвесторам. Вимоги до змісту такого повідомлення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку на своєму офіційному веб-сайті розміщує затверджені нею проспекти та зміни до них.

Стаття 99.Здійснення публічної пропозиції емітентом в процесі емісії

1.Публічна пропозиція цінних паперів емітентом в процесі їх емісії, здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, виключно за умови:

1)оприлюднення проспекту, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не встановлено цим Законом;

2)дотримання вимог статті Стаття 88 цього Закону;

3)реєстрації випуску цінних паперів відповідно до вимог статті Стаття 89 цього Закону.

Здійснення публічної пропозиції цінних паперів емітентом у процесі їх емісії можливе лише за умови дійсності проспекту.

2.Перелік документів, необхідних для затвердження проспекту та реєстрації випуску цінних паперів, а також порядок затвердження та реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку проспекту, підготовленого емітентом, встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3.За включення до проспекту недостовірних та/або оманливих відомостей емітент несе відповідальність, визначену законом.

4.При публічній пропозиції цінних паперів емітентом у процесі їх емісії реєстрація випуску цінних паперів та затвердження проспекту здійснюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у строки, встановлені частиною другою статті Стаття 95, та з урахуванням положень частини третьої статті Стаття 95 цього Закону.

5.Після затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку проспекту він має бути оприлюднений емітентом шляхом та у строки, визначені частинами першою та другою статті Стаття 98 цього Закону.

6.Зміни або доповнення до проспекту оформлюються емітентом у порядку, встановленому статтею Стаття 96 цього Закону.

Стаття 100.Проспект цінних паперів при публічній пропозиції викуплених емітентом цінних паперів

1.Публічна пропозиція викуплених емітентом акцій здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, виключно за умови оприлюднення проспекту, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не встановлено цим Законом та/або нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також за умови виконання вимог статті 77 Закону України «Про акціонерні товариства». Здійснення публічної пропозиції викуплених емітентом акцій є можливим лише за умови дійсності проспекту.

2.Перелік документів, необхідних для затвердження проспекту та порядок затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку проспекту, підготовленого емітентом для публічної пропозиції викуплених ним власних акцій, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.За включення до проспекту недостовірних та/або оманливих відомостей емітент несе відповідальність, визначену законом.

4.Проспект при публічній пропозиції викуплених емітентом акцій затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у строки, встановлені частиною другою статті Стаття 95 та з урахуванням положень частини третьої статті Стаття 95 цього Закону.

5.Після затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку проспекту він має бути оприлюднений емітентом шляхом та у строки, визначені частинами першою та другою статті Стаття 98 цього Закону.

6.Зміни або доповнення до проспекту оформлюються емітентом в порядку, встановленому статтею Стаття 96 цього Закону.

Стаття 101.Проспект цінних паперів при публічній пропозиції цінних паперів оферентом

1.Публічна пропозиція цінних паперів оферентом здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, виключно за умови оприлюднення проспекту, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не встановлено цим Законом та/або нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Здійснення публічної пропозиції цінних паперів є можливим лише за умови дійсності проспекту.

2.У разі відсутності оформленого емітентом або іншим оферентом, або особою, яка подавала заявку про допуск до торгів на регульованому фондовому ринку, проспекту або його недійсності оферент може самостійно оформити проспект відповідно до статті Стаття 94 цього Закону.

При публічній пропозиції цінних паперів оферентом проспект, оформлений ним, повинен бути погоджений емітентом.

Перелік документів, необхідних для затвердження проспекту, а також порядок затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку проспекту, підготовленого оферентом, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, проспект підписується оферентом (особою, яка здійснює управлінські функції в оференті, якщо оферент є юридичною особою).

За включення до проспекту недостовірних та/або оманливих відомостей оферент несе відповідальність, визначену законом.

4.Проспект при публічній пропозиції цінних паперів оферентом, затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у строки, встановлені частиною другою статті Стаття 95 та з урахуванням положень частини третьої статті Стаття 95 цього Закону.

5.Після затвердження проспекту Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, він має бути оприлюднений оферентом протягом двох робочих днів, але не пізніше останнього робочого дня, що передує даті здійснення публічної пропозиції цінних паперів.

У разі якщо емітент не здійснював публічну пропозицію таких цінних паперів та/або не здійснювалася публічна пропозиція таких цінних паперів іншим оферентом, та/або такі цінні папери не допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, проспект має бути оприлюднений не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати здійснення публічної пропозиції цінних паперів.

Оприлюднення проспекту оферентом здійснюється у порядку, встановленому частиною другою статті Стаття 98 цього Закону.

6.Паперова форма проспекту має бути надана оферентом безкоштовно потенційному інвестору на його вимогу.

Оприлюднені текст та формат проспекту та/або додатки до проспекту повинні бути тотожними завжди з оригінальною версією, затвердженою Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оферент зобов’язаний також оприлюднити відповідно до порядку, встановленого частиною п’ятою цієї статті, повідомлення про те, яким чином було оприлюднено проспект і де з ним можна ознайомитися потенційним інвесторам. Вимоги до змісту такого повідомлення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7.Зміни або доповнення до проспекту оформлюються оферентом у порядку, встановленому статтею Стаття 96 цього Закону.

Стаття 102.Проспект цінних паперів при допуску цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку

1.Допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, виключно за умови оприлюднення проспекту, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не встановлено цим Законом. Допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку є можливим лише за умови дійсності проспекту.

2.У разі відсутності оформленого емітентом або оферентом проспекту або його недійсності, особа, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, може самостійно оформити проспект відповідно до статті Стаття 94 цього Закону. Перелік документів, необхідних для затвердження проспекту, та порядок затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку проспекту, підготовленого особою, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3.У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, проспект підписується особою, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку (особою, яка здійснює управлінські функції в особі, що подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, якщо такою особою є юридична особа).

За включення до проспекту недостовірних та/або оманливих відомостей особа, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, несе відповідальність, визначену законом.

4.Проспект при допуску цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в строки, встановлені частиною другою статті Стаття 95 та з урахуванням положень частини третьої статті Стаття 95 цього Закону.

5.Після затвердження проспекту Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, він має бути оприлюднений особою, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, протягом двох робочих днів та не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку торгів такими цінними паперами на регульованому фондовому ринку.

У разі якщо емітент та/або оферент не здійснював публічну пропозицію таких цінних паперів проспект має бути оприлюднений не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати початку торгів такими цінними паперами на регульованому фондовому ринку.

Оприлюднення проспекту особою, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, у порядку, встановленому частиною другою статті Стаття 98 цього Закону.

6.Паперова форма проспекту має бути надана особою, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, безкоштовно потенційному інвестору на його вимогу.

Оприлюднені текст та формат проспекту та/або додатки до проспекту, повинні бути завжди тотожними з оригінальною версією, затвердженою Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особа, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, зобов’язана також оприлюднити відповідно до порядку, встановленого частиною п’ятою цієї статті, повідомлення про те, яким чином було оприлюднено проспект і де з ним можна ознайомитися потенційним інвесторам. Вимоги до змісту такого повідомлення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7.Зміни або доповнення до проспекту оформлюються особою, яка подає заявку про допуск цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку, в порядку встановленому статтею Стаття 96 цього Закону.

Стаття 103.Емісія окремих видів цінних паперів

1.Емісія, обіг та викуп цінних паперів інститутів спільного інвестування визначаються Законом України «Про інститути спільного інвестування».

2.Вимоги цього розділу не застосовуються до емісії депозитних сертифікатів банків, державних облігацій України, казначейських зобов’язань та державних деривативних контрактів.

Розділ VII

ЗБОРИ ВЛАСНИКІВ ОБЛІГАЦІЙ І АДМІНІСТРАТОР

Стаття 104.Сфера застосування законодавства щодо зборів власників облігацій і адміністратора

1.Положення цього розділу застосовуються до таких видів облігацій, емісія яких здійснюється відповідно до цього Закону:

1)відсоткових і дисконтних корпоративних облігацій;

2)облігацій внутрішніх місцевих позик.

2.Положення цього розділу застосовуються до іпотечних облігацій з особливостями, визначеними Законом України «Про іпотечні облігації».

Стаття 105.Компетенція зборів власників облігацій

1.Збори власників облігацій проводяться з метою прийняття рішень, які впливають на права та/або інтереси усіх власників облігацій відповідного випуску.

2.До компетенції зборів власників облігацій відповідного випуску належить:

1)надання згоди на внесення емітентом змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) в частині документу про цінні папери або щодо заміни емітента та/або внесення змін до правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями;

2)надання згоди на вчинення емітентом та/або особами, які надають забезпечення за облігаціями, правочинів у випадках, визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів);

3)надання згоди на тимчасове невиконання емітентом та/або особами, які надають забезпечення за облігаціями, обов’язків, визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) та/або правочинами щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями;

4)прийняття рішення про відмову від пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій такого випуску після настання дефолту, надання згоди на вчинення адміністратором дій (правочинів), вказаних у частині другій статті Стаття 117 цього Закону;

5)погодження умов реструктуризації заборгованості емітента та/або осіб, які надають забезпечення за облігаціями, перед власниками облігацій такого випуску;

6)погодження умов конвертації облігацій в акції (якщо емітентом облігацій є акціонерне товариство);

7)наділення адміністратора повноваженнями іншими, ніж передбачені цим Законом;

8)прийняття рішення про усунення від виконання або відмову від усунення від виконання  адміністратора в разі наявності конфлікту інтересів та в інших випадках, передбачених цим Законом та/або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів);

9)обрання адміністратора у разі, якщо він не був призначений емітентом у строки, що визначені цим Законом або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) (у тому числі в разі порушення емітентом обов’язку реєстрації відповідних змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів), якщо призначення адміністратора передбачене проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), або у разі настання дефолту;

10)вирішення інших питань, що віднесені до компетенції зборів власників облігацій законом, нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та/або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів).

Один чи декілька власників облігацій, які у сукупності володіють облігаціями, сумарна номінальна вартість яких не менша ніж 10 відсотків від загальної номінальної вартості непогашених облігацій відповідного випуску облігацій, емітент або адміністратор можуть винести на розгляд зборів власників облігацій такого випуску будь-яке питання, що стосується умов розміщення, обігу, погашення облігацій такого випуску, прав власників облігацій такого випуску, обов’язків емітента та осіб, які надають забезпечення за облігаціями, прав та обов’язків адміністратора.

3.Рішення зборів власників облігацій можуть стосуватися будь-яких питань, що належать до їх компетенції, у тому числі таких, які можуть виникнути у майбутньому, обумовлювати надання повноважень, згоди, настання інших правових наслідків настанням обставин чи виконанням умов, що не суперечать законодавству.

Рішення зборів власників облігацій є обов’язковим для всіх власників облігацій відповідного випуску, у тому числі тих, які голосували проти такого рішення, не брали участі в голосуванні або не мали права голосу.

Рішення зборів власників облігацій має передбачати однакові умови для всіх власників облігацій одного випуску, крім випадку, коли власники облігацій такого випуску, до яких застосовуються менш сприятливі умови, прямо погодилися з таким рішенням.

Без згоди власника облігацій рішення зборів власників облігацій не може передбачати виникнення нових фінансових зобов’язань у такого власника.

4.Збори власників облігацій не вправі приймати рішення, що стосуються власників облігацій іншого випуску, без їх участі. У такому разі проводяться збори власників облігацій усіх відповідних випусків.

Стаття 106.Порядок організації проведення зборів власників облігацій особою, відповідальною за проведення зборів

1.Збори власників облігацій проводяться за ініціативою емітента або одного чи декількох власників облігацій, які у сукупності володіють облігаціями, сумарна номінальна вартість яких не менша ніж 10 відсотків від загальної номінальної вартості непогашених облігацій відповідного випуску, а також у інших випадках, визначених цим Законом, нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та/або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів).

2.Особа, відповідальна за проведення зборів, або власники облігацій, які ініціюють проведення зборів, зобов’язані укласти з Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України договір про надання послуг щодо забезпечення проведення зборів власників облігацій.

3.У разі якщо проведення зборів власників облігацій ініціює власник (власники) облігацій, його (їх) вимога повинна містити щонайменше:

1)ім’я (найменування) особи, місце проживання (місцезнаходження) власника (власників) облігацій, який (які) вимагають проведення зборів власників облігацій;

2)міжнародний ідентифікаційний номер облігацій відповідного випуску;

3)перелік питань порядку денного зборів власників облігацій;

4)обґрунтування причин доцільності проведення засідання власників облігацій (у разі необхідності);

5)підпис власника (власників) облігацій або його представника та, у випадку підписання представником, також зазначається посада особи, що підписує вимогу (якщо представником є юридична особа), підстава повноважень.

До вимоги власника (власників) облігацій додається:

1)виписка (виписки) з рахунку (рахунків) у цінних паперах, що підтверджує (підтверджують) наявність, станом не раніше попереднього робочого дня перед днем подання вимоги, права на облігації та прав за облігаціями відповідного випуску у кількості, на яку посилається власник (власники) облігацій для проведення зборів;

2)інформація щодо обмеження у розпорядженні ними на такому рахунку (таких рахунках) у цінних паперах;

3)документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу (у випадку підписання вимоги уповноваженим представником власника).

Вимога про проведення зборів власників облігацій разом з доданими до неї документами та інформацією подається особі, відповідальній за проведення зборів через депозитарну систему України.

У разі, якщо проведення зборів власників облігацій ініціює емітент, який не є особою відповідальною за проведення зборів, він повинен надати особі, відповідальній за проведення загальних зборів, вимогу, яка повинна містити щонайменше інформацію, передбачену пунктами 2, 3 та 4 цієї частини.

У разі, якщо проведення зборів власників облігацій ініціює особа відповідальна за проведення зборів, така особа самостійно визначає перелік питань порядку денного зборів власників облігацій разом з обґрунтуванням причин доцільності проведення засідання власників облігацій (у разі необхідності).

4.Особа, відповідальна за проведення зборів, зобов’язана протягом десяти робочих днів після надходження вимоги про проведення зборів власників облігацій або з власної ініціативи вчинити усі необхідні дії для повідомлення через депозитарну систему України усіх власників облігацій відповідного випуску облігацій, а також емітента та адміністратора про:

1)проведення зборів;

2)особу, що є ініціатором проведення зборів власників облігацій відповідного випуску;

3)перелік питань порядку денного зборів власників облігацій;

4)обґрунтування причин доцільності проведення засідання власників облігацій (у разі необхідності).

У разі надходження інших вимог про проведення зборів власників облігацій, особа, відповідальна за проведення зборів, може об’єднати вимоги або вважати їх пропозиціями щодо розгляду зборами інших питань порядку денного, документами та інформацією стосовно таких питань, заявами про необхідність проведення засідання зборів.

Якщо проведення зборів ініціює особа, відповідальна за проведення зборів, днем надходження вимоги вважається день направлення повідомлення про їх проведення Центральному депозитарію цінних паперів або Національному банку України для подальшого направлення власникам облігацій.

5.У випадку, якщо проведення зборів власників облігацій передбачено законодавством та/або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), особа, відповідальна за проведення зборів, зобов’язана протягом десяти робочих днів після настання відповідної обставини (випадку) вчинити усі необхідні дії для повідомлення через депозитарну систему України усіх власників облігацій відповідного випуску облігацій, а також емітента та адміністратора про:

1)проведення зборів;

2)настання відповідної обставини (випадку) для проведення зборів;

3)проект порядку денного зборів власників облігацій.

6.Емітент (у разі якщо особою, відповідальною за проведення зборів, є адміністратор) або один чи декілька власників облігацій, які у сукупності володіють облігаціями, сумарна номінальна вартість яких не менша у кількості не менше ніж 10 відсотків від загальної номінальної вартості непогашених облігацій відповідного випуску облігацій можуть протягом десяти робочих днів з дати надсилання особою, відповідальною за проведення зборів, повідомлення про проведення зборів власників облігацій подати особі, відповідальній за проведення зборів:

1)свої пропозиції щодо розгляду зборами власників облігацій інших питань порядку денного;

2)заяву про необхідність проведення засідання зборів власників облігацій;

3)документи та/або інформацію стосовно питань порядку денного зборів, які вони пропонують направити усім власникам облігацій.

7.Особа, відповідальна за проведення зборів, відмовляє у проведенні зборів власників облігацій, включенні питання до порядку денного зборів, направленні документа або інформації власникам облігацій, якщо відповідна вимога, пропозиція, документ або інформація не відповідає вимогам цього Закону.

Мотивована відмова у проведенні зборів власників облігацій, включенні питання до порядку денного зборів направляється особою, відповідальною за проведення зборів, особам, від яких надійшла відповідна вимога або пропозиція, не пізніше наступного робочого дня після її надходження. Особи, від яких надійшла пропозиція щодо питань порядку денного зборів, вправі подати нову пропозицію у межах строку, вказаного у частині п’ятій цієї статті.

У разі, якщо протягом встановленого законом строку після отримання належним чином оформленої вимоги про проведення зборів власників облігацій від одного чи декількох власників, які у сукупності володіють облігаціями, сумарна номінальна вартість яких не менша ніж 10 відсотків від загальної номінальної вартості непогашених облігацій відповідного випуску, особа, відповідальна за проведення зборів, не здійснила визначених законом дій щодо проведення загальних зборів власників облігацій, такі збори можуть бути скликані особою, яка має право вимагати скликання зборів у порядку передбаченому частиною третьою статті Стаття 119 цього Закону.

8.Особа, відповідальна за проведення зборів, зобов’язана протягом п’яти робочих днів після закінчення строку, вказаного у частині п’ятій цієї статті, вчинити усі необхідні дії для направлення усім власникам облігацій відповідного випуску через депозитарну систему України, а також емітенту та адміністратору такої інформації:

1)остаточного порядку денного зборів власників облігацій, сформованого нею згідно з вимогами цієї статті;

2)документів та/або інформації, необхідних для розгляду питань порядку денного, у тому числі тих, що надійшли від емітента, власників облігацій, адміністратора, суду, інших осіб;

3)дати завершення голосування, визначеної згідно з вимогами цього Закону.

9.Якщо на зборах власників облігацій не було прийнято рішення з жодного з питань порядку денного через неправомочність зборів приймати рішення, особа, відповідальна за проведення зборів, зобов’язана протягом десяти робочих днів після дати завершення голосування з питань порядку денного зборів, визначеної згідно з вимогами цього Закону, вчинити усі необхідні дії для направлення через депозитарну систему України усім власникам облігацій відповідного випуску (а також емітенту та/або адміністратору, якщо жоден або один з них не є особою, відповідальною за проведення зборів,) повідомлення про проведення повторних зборів з тих самих питань порядку денного зборів власників облігацій разом з інформацією, передбаченою частиною сьомою цієї статті.

Особа, відповідальна за проведення зборів, може (а у випадках, встановлених законодавством, або на вимогу одного чи декількох власників облігацій, які у сукупності володіють облігаціями, сумарна номінальна вартість яких не менша ніж 10 відсотків від загальної номінальної вартості непогашених облігацій відповідного випуску, або на вимогу емітента, якщо особою, відповідальною за проведення зборів, є адміністратор, – зобов’язана) додавати нові документи, необхідні для розгляду питань порядку денного зборів, до раніше направлених.

10.До завершення голосування на зборах власників облігацій відповідного випуску, а у випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, – повторних зборах таких власників облігацій, інші збори власників облігацій відповідного випуску, не проводяться.

11.З метою попереднього обговорення одного або декількох питань порядку денного зборів власників облігацій у разі надходження відповідної заяви згідно вимог цією статті особа, відповідальна за проведення зборів, повинна організувати засідання власників облігацій.

У разі організації засідання власників облігацій особа, відповідальна за проведення зборів, зобов’язана у порядку і строки, передбачені частиною сьомою цієї статті, а у випадку повторних зборів – частиною восьмою цієї статті, вчинити усі необхідні дії для направлення через депозитарну систему України усім власникам облігацій відповідного випуску, інформації про дату, час та місце проведення такого засідання, а також можливість участі у засіданні за допомогою засобів зв’язку.

Розгляд питань на засіданні власників облігацій є консультативним. Усі рішення власників облігацій приймаються під час проведення зборів власників облігацій у порядку, передбаченому статтею Стаття 107 цього Закону.

Стаття 107.Порядок прийняття рішень зборами власників облігацій

1.Одна копійка номінальної вартості непогашеної облігації надає власнику облігації один голос для вирішення кожного з питань, винесених на голосування на зборах власників облігацій.

Право голосу на зборах власників облігацій належить власникам облігацій. Право голосу на зборах власників облігацій не належить таким особам (навіть якщо вони є власниками облігацій):

1)емітенту таких облігацій;

2)особі, яка надає забезпечення за такими облігаціями;

3)особі, пов’язаній відносинами контролю з емітентом та/або особою, яка надає забезпечення за такими облігаціями;

4)юридичній особі, в якій особи, зазначені у пунктах 1-3 цієї частини, сукупно прямо та/або опосередковано володіють частками, паями або акціями, що відповідає (відповідають) еквіваленту більше 50 відсотків статутного (складеного) капіталу та/або голосів у вищому органі управління;

5)особі, яка володіє облігаціями в інтересах особи, вказаної в пунктах 1-4 цієї частини (лише стосовно відповідних облігацій);

6)власнику облігацій, який не подав письмового запевнення у тому, що він не є особою, зазначеною у пунктах 1-5 цієї частини.

Інформація щодо обмеження права голосу на загальних зборах власників облігацій відображається депозитарною установою в системі депозитарного обліку в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі письмової інформації, отриманої від власника облігацій, або, у разі неотримання такої інформації, на підставі пункту 6 цієї частини.

Відповідальність за достовірність наданої депозитарній установі інформації несе власник облігацій, що надає відповідну інформацію депозитарній установі.

2.Загальною кількістю голосів власників облігацій відповідного випуску є сукупна номінальна вартість непогашених облігацій такого випуску за вирахуванням номінальної вартості тих облігацій такого випуску, які не дають їх власникам права голосу на зборах власників облігацій, як передбачено у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Інформація про осіб, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, подається емітентом та особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, особі, відповідальній за проведення зборів, протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідного запиту. Особа, відповідальна за проведення зборів, зобов’язана здійснити такий запит, крім випадку, коли особою, відповідальною за проведення зборів, є емітент незабезпечених облігацій.

При розрахунку загальної кількості голосів власників облігацій відповідного випуску (визначенні правомочності зборів власників облігацій приймати рішення, підбитті підсумків голосування на них) особа, відповідальна за проведення зборів зменшує номінальну вартість облігацій відповідного випуску на номінальну вартість облігацій, які не дають їх власникам права голосу на зборах власників облігацій, як передбачено у пунктах 1-6 частини першої цієї статті незалежно від того чи отримана така інформація від емітента чи особи, яка надала забезпечення за такими облігаціями відповідно до абзацу другого цієї частини, або від Центрального депозитарію цінних паперів відповідно до частини дев’ятої цієї статті.

3.Збори власників облігацій вважаються правомочними приймати рішення, якщо у голосуванні з будь-якого з питань порядку денного були подані голоси у кількості не менше 75 відсотків від загальної кількості голосів власників облігацій відповідного випуску.

Якщо на зборах власників облігацій не було прийнято рішення з жодного з питань порядку денного через неправомочність зборів приймати рішення, повторні збори власників облігацій з тих самих питань порядку денного вважаються правомочними приймати рішення, якщо у голосуванні з будь-якого з питань порядку денного були подані голоси у кількості не менше 25 відсотків від загальної кількості голосів власників облігацій відповідного випуску.

4.Рішення зборів власників облігацій з питань, передбачених цією частиною, приймається більшістю у ¾ голосів власників облігацій відповідного випуску, які беруть участь у голосуванні з питань порядку денного зборів власників облігацій, що вважаються правомочними приймати рішення. Такими питаннями є питання про:

1)надання згоди на внесення емітентом змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) щодо розміру процентів, розміру, валюти основної суми облігацій, строків виплати процентів, строків погашення, умов дострокового погашення, деномінації відповідного випуску облігацій, переліку осіб, які надають забезпечення за облігаціями, та обсягу їх відповідальності, конвертації облігацій, щодо заміни емітента (далі – основні фінансові умови облігацій), внесенням відповідних змін до правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями;

2)погодження умов реструктуризації заборгованості емітента та/або осіб, які надають забезпечення за облігаціями, перед власниками облігацій;

3)відмову від пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій після настання дефолту (крім дефолту у зв’язку з порушенням емітентом або особою, яка надає забезпечення за облігаціями, обов’язків, встановлених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) та/або правочином щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями, що не належать до основних фінансових умов облігацій), надання згоди на вчинення адміністратором дій (правочинів), вказаних у частині другій статті Стаття 117 цього Закону;

4)прийняття рішення про усунення від виконання  або відмову від усунення від виконання  адміністратора у разі наявності конфлікту інтересів та в інших випадках, передбачених цим Законом та/або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів);

5)надання згоди на внесення емітентом змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) щодо усунення від виконання  адміністратора у випадку, передбаченому частиною другою статті Стаття 110 цього Закону.

5.Рішення зборів власників облігацій з питань, передбачених цією частиною, приймається простою більшістю голосів власників облігацій відповідного випуску, які беруть участь у голосуванні з питань порядку денного зборів, що вважаються правомочними приймати рішення. Такими питаннями є питання про:

1)надання згоди на внесення емітентом змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) в частині документу про цінні папери, що не пов’язані зі зміною основних фінансових умов облігацій чи припиненням повноважень адміністратора, внесення відповідних змін до правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями;

2)надання згоди на тимчасове невиконання емітентом та/або особою, яка надає забезпечення за облігаціями, обов’язків, встановлених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), що не належать до основних фінансових умов облігацій, та/або відповідних обов’язків, передбачених правочином щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями, відмова від пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій після настання дефолту у зв’язку з порушенням вказаних обов’язків;

3)обрання адміністратора у разі, якщо він не був призначений емітентом (включаючи реєстрацію емітентом відповідних змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) у строки, визначені цим Законом або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), якщо призначення адміністратора передбачене проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) або у разі настання дефолту;

4)надання згоди на внесення емітентом змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) щодо призначення адміністратора у разі, якщо адміністратор відсутній;

5)з інших питань порядку денного зборів, якщо цим Законом не встановлений інший порядок вирішення цих питань.

6.Прийняття рішень зборами власників облігацій здійснюється виключно шляхом голосування (направлення голосів «за» чи «проти» з кожного питання порядку денного зборів) через депозитарну систему України.

Власник облігацій може голосувати з кожного питання порядку денного зборів всіма або частиною належних йому голосів. Власник облігацій в праві одночасно голосувати однією частиною належних йому голосів «за», а іншою – «проти».

При поданні голосів власник облігацій надає депозитарній установі письмове запевнення, що він не є особою, вказаною в пунктах 1-5 частини першої цієї статті, або письмову інформацію про належність до вказаних осіб.

7.Голосування за питаннями порядку денного зборів власників облігацій розпочинається негайно після направлення через депозитарну систему України остаточного порядку денного зборів, передбаченого частиною сьомою статті Стаття 106 цього Закону, і триває протягом десяти робочих днів, якщо інший строк не передбачений проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) (дата завершення голосування). Строк, передбачений проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), не може бути меншим ніж три робочі дні та більшим ніж двадцять робочих днів.

Голосування на повторних зборах власників облігацій розпочинається негайно після направлення через депозитарну систему України повідомлення про їх проведення, передбаченого частиною восьмою статті Стаття 106 цього Закону, і триває протягом двадцяти робочих днів.

Депозитарна установа встановлює обмеження у розпорядженні облігаціями, стосовно яких власником були подані голоси з будь-якого питання порядку денного зборів власників облігацій, на рахунку у цінних паперах власника до завершення голосування.

Власник облігацій має право подати заяву депозитарній установі про відкликання всіх або частини поданих голосів з питань порядку денного зборів не пізніше ніж за три робочі дні до дати завершення голосування. У такому разі:

1)депозитарна установа скасовує обмеження у розпорядженні облігаціями, стосовно яких власником були відкликані подані голоси;

2)власник облігацій вважається таким, що не прийняв участі у зборах власників облігацій. Відкликані голоси не враховуються при визначенні правомочності зборів власників облігацій приймати рішення, та розрахунку кількості голосів, поданих з питань порядку денного зборів.

Для виконання рішення суду або уповноваженого законом державного органу чи його посадової особи щодо переведення до іншої особи права власності на відповідні облігації, стосовно яких власником були подані голоси з будь-якого питання порядку денного зборів власників облігацій, виконуються депозитарною установою невідкладно після отримання повідомлення від Центрального депозитарію цінних паперів або Національного банку України про завершення голосування та зняття обмежень у розпорядженні облігаціями.

8.Інформація від депозитарних установ про голосування з кожного з питань порядку денного зборів власників облігацій, а також інформація про облігації, які не дають їх власникам права голосу на зборах, подається Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України особі, відповідальній за проведення зборів, протягом трьох робочих днів після дати завершення голосування.

9.На підставі відомостей, отриманих від Центрального депозитарію цінних паперів або Національного банку України, емітента та осіб, які надають забезпечення за такими облігаціями, особа, відповідальна за проведення зборів, протягом десяти робочих днів після їх отримання оформлює та направляє відповідно до частини дванадцятої цієї статті протокол, у якому вказує:

1)чи були збори правомочними приймати рішення;

2)кількість голосів, подану «за» чи «проти» з кожного питання порядку денного зборів;

3)рішення, прийняті зборами.

Датою прийняття рішення є наступний робочий день після підрахунку голосів.

10.Копія протоколу направляється особою, відповідальною за проведення зборів, всім власникам облігацій відповідного випуску облігацій через депозитарну систему України, оператору організованого ринку капіталу, на якому облігації допущені до торгів, а також емітенту та/або адміністратору, якщо жоден або один з них не є особою, відповідальною за проведення зборів і підлягає оприлюдненню на веб-сайті адміністратора (у разі призначення), емітента, оператору організованого ринку капіталу, на якому облігації допущені до торгів, Центрального депозитарію цінних паперів, а також у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

11.Строк позовної давності для оскарження рішення зборів власників облігацій становить три місяці з дня оприлюднення протоколу у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

12.Додаткові вимоги до проведення зборів власників облігацій, підбиття підсумків голосування на них, оформлення рішень зборів, зберігання документації у зв’язку зі зборами встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

13.Емітент не має права домовлятися у будь-якій формі з власником (власниками) облігацій щодо голосування на зборах власників облігацій, якщо аналогічні умови не пропонуються усім власникам облігацій. У випадку, якщо власник (власники) облігацій отримує (отримують) будь-які кошти або іншу винагороду внаслідок такої домовленості з емітентом, такі кошти повинні бути розподілені між усіма власниками облігацій пропорційно до номінальної вартості непогашених облігацій кожного власника.

Стаття 108.Права та обов’язки особи, відповідальної за проведення зборів

1.Особою, відповідальною за проведення зборів, є емітент, а у разі призначення адміністратора – з часу набуття ним своїх повноважень адміністратора і до їх припинення (з причини іншої, ніж невиконання емітентом свого обов’язку щодо призначення нового адміністратора), є адміністратор.

У разі проведення зборів власників облігацій декількох випусків, якщо особи, відповідальні за проведення зборів за такими випусками, є різними, функції особи, відповідальної за проведення зборів, виконує одна з них за домовленістю. У разі недосягнення такої домовленості у розумний строк особи, які мають право ініціювати проведення зборів, можуть самостійно визначити одну із зазначених осіб, яка буде відповідальною за проведення зборів власників облігацій за такими випусками, або звернутися з метою їх проведення до Центрального депозитарію цінних паперів або Національного банку України, в тому числі через будь-яку депозитарну установу.

2.Особа, відповідальна за проведення зборів:

1)здійснює обмін документами та інформацією між емітентом, особами, які надають забезпечення за облігаціями, та власниками облігацій;

2)на вимогу осіб, які вправі вимагати проведення зборів власників облігацій, проводить збори в порядку, встановленому законодавством (зокрема, визначає наявність кворуму, підбиває підсумки голосування на зборах, вчиняє інші дії, необхідні для забезпечення можливості прийняття рішень зборами);

3)надає роз’яснення з питань, що виникають у зв’язку з реалізацією права голосу на зборах, роз’яснення щодо порядку голосування з питань порядку денного зборів;

4)дає розпорядження Центральному депозитарію цінних паперів або Національному банку України у зв’язку із проведенням зборів власників облігацій відповідно до закону та договору з Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України;

5)забезпечує можливість проведення засідань власників облігацій;

6)на вимогу власника облігацій забезпечує йому у розумний строк та спосіб доступ до копій документів та інформації, пов’язаних зі зборами власників облігацій;

7)визначає факт завершення голосування на зборах власників облігацій та не пізніше наступного робочого дня повідомляє про завершення голосування Центральний депозитарій цінних паперів або Національний банк України.

3.Емітент, особи, які надають забезпечення за облігаціями, суб’єкт аудиторської діяльності, який надаває послуги аудиту фінансової звітності емітенту та таким особам, власники облігацій зобов’язані надавати особі, відповідальній за проведення зборів, на її запит інформацію, необхідну їй для виконання своїх обов’язків у зв’язку із проведенням зборів власників облігацій.

Стаття 109.Порушення обов’язків за облігаціями. Дефолт

1.Обставини, що становлять дефолт, вказуються у проспекті (рішенні про емісію цінних паперів). Порушення будь-якого обов’язку емітента або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, вказаного у проспекті (рішенні про емісію цінних паперів) або встановленого законодавством, може бути вказане у проспекті (рішенні про емісію цінних паперів) в якості однієї із обставин, що становлять дефолт.

Дефолт не є банкрутством у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

2.Якщо у проспекті (рішенні про емісію цінних паперів) облігацій відсутня вказівка на обставини, що становлять дефолт, ним визнається настання будь-якої з таких обставин:

1)прострочення виконання зобов’язання із виплати будь-якої суми, яка підлягає сплаті згідно з проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), на більш ніж десять робочих днів після закінчення відповідного строку (настання відповідного терміну), вказаного у проспекті (рішенні про емісію цінних паперів);

2)відкриття щодо емітента або будь-якої особи, яка надає забезпечення за облігаціями, провадження у справі про банкрутство (а щодо банків – також про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації);

3)дії або бездіяльність емітента, що завдають істотної шкоди правам та/або інтересам власників облігацій, у тому числі:

а) несплата винагороди або нездійснення інших платежів адміністратору за договором про його призначення протягом більш ніж десяти робочих днів після закінчення відповідного строку (настання відповідного терміну);

б) порушення обов’язку із призначення адміністратора у строки, що встановлені цим Законом або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), якщо призначення адміністратора передбачене проспектом (рішенням про емісію цінних паперів).

3.Емітент зобов’язаний негайно повідомити адміністратора, а у разі його відсутності – власникам облігацій через депозитарну систему України, про неможливість виконання або порушення будь-якого обов’язку емітента та/або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, передбаченого проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), правочинами щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями або цим Законом, відкриття щодо будь-якої з вказаних осіб провадження у справі про банкрутство (а щодо банків – про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації).

4.Адміністратор зобов’язаний повідомляти усіх власників облігацій через депозитарну систему України протягом трьох робочих днів після того, як йому стало відомо про настання будь-якої з таких обставин:

1)порушення будь-якого обов’язку емітента або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, встановленого проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) та/або правочинами забезпечення, або неможливість його виконання;

2)відкриття щодо емітента або будь-якої особи, яка надає забезпечення за облігаціями, провадження у справі про банкрутство (а щодо банків – також про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації;

3)дії або бездіяльність емітента, особи, яка надає забезпечення за облігаціями, що завдають або можуть завдати істотної шкоди правам та/або інтересам власників облігацій, або неможливість їх виконання;

4)настання дефолту.

5.Після настання дефолту один чи декілька власників облігацій, які у сукупності володіють облігаціями, сумарна номінальна вартість яких не менша ніж 25 відсотків від загальної номінальної вартості непогашених облігацій відповідного випуску облігацій, можуть без проведення зборів власників облігацій подати адміністратору заяву про пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій (зокрема, через депозитарну систему України), а у разі його відсутності – вимогу про дострокове погашення облігацій емітенту та/або будь-якій з осіб, які надають забезпечення за такими облігаціями.

До заяви (вимоги) додається виписка (виписки) з рахунку (рахунків) у цінних паперах, що підтверджує наявність, станом не раніше попереднього робочого дня перед днем подання заяви (вимоги) прав на облігації та прав за облігаціями відповідного випуску, а також їх обмежень, у кількості, на яку посилається власник (власники) облігацій для пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій, і обмеження у розпорядженні ними на такому рахунку (таких рахунках) у цінних паперах.

6.У разі отримання заяви власників облігацій про пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій, якщо збори власників облігацій відповідного випуску облігацій не прийняли рішення про відмову від такої вимоги, адміністратор:

1)негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів направляє вимогу про дострокове погашення емітенту, особам, які надають забезпечення за облігаціями;

2)у той самий день інформує через депозитарну систему України усіх власників облігацій відповідного випуску облігацій про пред’явлення вимоги;

3)вживає заходів до примусового стягнення заборгованості з емітента, осіб, які надають забезпечення за облігаціями, у тому числі тих, що передбачені частиною першою статті Стаття 117 цього Закону;

4)вживає інших заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), договором про призначення адміністратора з метою захисту прав та інтересів власників облігацій.

7.У разі отримання вимоги власників облігацій про дострокове погашення облігацій, якщо збори власників облігацій відповідного випуску не прийняли рішення про відмову від такої вимоги, строк погашення облігацій вважається таким, що настав, якщо проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) не встановлений інший строк виконання вимоги.

8.Проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) облігацій або законом можуть бути передбачені додаткові наслідки настання дефолту.

Стаття 110.Призначення адміністратора

1.Емітент облігацій має право призначити адміністратора. За випуском облігацій може бути призначений лише один адміністратор.

Всі власники облігацій за домовленістю або збори власників облігацій мають право обрати адміністратора у разі:

1)невиконання емітентом свого обов’язку призначити адміністратора протягом строку, передбаченого законодавством або проспектом (рішенням про емісію цінних паперів);

2)настання дефолту (навіть якщо призначення адміністратора не передбачене проспектом (рішенням про емісію цінних паперів).

2.Після початку розміщення облігацій, якщо наявність адміністратора не була передбачена проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), емітент може призначити адміністратора та внести відповідні зміни до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) за згодою всіх власників облігацій або зборів власників облігацій.

Після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії облігацій емітент має право припинити призначення адміністратора та внести відповідні зміни до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) за згодою всіх власників облігацій або зборів власників облігацій без виникнення у нього обов’язку призначити нового адміністратора.

3.Адміністратором може бути призначена або обрана юридична особа, яка відповідає таким вимогам:

1)фінансова установа, розмір капіталу якої відповідає вимогам щодо його розміру та порядку його розрахунку, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

2)юридична особа, яка не є фінансовою установою, за умови відповідності вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4.Адміністратором не може бути призначено:

1)емітента відповідного випуску;

2)особу, яка надає забезпечення за облігаціями відповідного випуску;

3)особу, яка уповноважена діяти від імені емітента облігацій відповідного випуску;

4)особу, пов’язану відносинами контролю з емітентом облігацій відповідного випуску, особою, яка надає забезпечення за облігаціями відповідного випуску, та/або андеррайтером відповідного випуску;

5)особу, в якій особи, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, сукупно прямо та/або опосередковано володіють частками, паями або акціями, що відповідають еквіваленту більше 50 відсотків статутного (складеного) капіталу та/або голосів у вищому органі управління;

6)особу, у якої наявний конфлікт інтересів та/або інші обставини, зазначені в абзаці першому частини першої статті Стаття 115 цього Закону.

Обмеження, встановлені пунктами 3-6 цієї частини, не застосовуються до обрання адміністратора зборами власників облігацій, призначення адміністратора за згодою зборів або всіх власників облігацій.

5.Особа, призначена адміністратором, набуває повноважень адміністратора з часу реєстрації проспекту (рішення про емісію цінних паперів) або відповідних змін до нього, якщо інше не передбачене цим Законом.

6.У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, усі власники облігацій за домовленістю або збори власників облігацій можуть самостійно обрати адміністратора.

Емітент у такому разі зобов’язаний укласти з особою, обраною адміністратором, договір про призначення адміністратора протягом п’яти робочих днів з дати отримання інформації щодо відповідної домовленості усіх власників облігацій або оприлюднення протоколу з відповідним рішенням зборів власників облігацій у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

У разі невиконання емітентом свого обов’язку щодо укладення договору про призначення адміністратора протягом вищезазначеного строку, усі власники облігацій за домовленістю або збори власників облігацій можуть уповноважити одного або декількох власників облігацій на укладення вказаного договору з особою, обраною адміністратором. Таке рішення може прийматися зборами одночасно з рішенням про обрання адміністратора.

У разі укладення договору про призначення адміністратора уповноваженим власником (власниками) облігацій особа, призначена адміністратором, зобов’язана не пізніше наступного робочого дня направити інформацію про своє призначення усім власникам облігацій відповідного випуску облігацій через депозитарну систему України, повідомити емітента та оператора організованого ринку капіталу, на якому облігації допущені до торгів, а також оприлюднити таку інформацію на веб-сайті адміністратора, Центрального депозитарію цінних паперів та в Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

У такому випадку особа, призначена адміністратором, набуває повноважень адміністратора з часу оприлюднення інформації про своє призначення у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

7.Емітент зобов’язаний протягом 20 робочих днів з дати укладення договору про призначення адміністратора, як передбачено частиною шостою цієї статті, подати на реєстрацію зміни до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) щодо призначення адміністратора у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку.

Стаття 111.Припинення повноважень адміністратора

1.Повноваження адміністратора припиняються у разі:

1)відмови адміністратора від свого призначення;

2)усунення від виконання  адміністратора;

3)виникнення обставин, які призвели до невідповідності адміністратора вимогам, визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що встановлено Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, судом, третейським судом або арбітражем;

4)ліквідації юридичної особи, що є адміністратором;

5)скасування реєстрації випуску;

6)в інших випадках, передбачених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) та/або законом.

Повноваження адміністратора припиняються з часу реєстрації змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) про припинення повноважень адміністратора або оприлюднення такої інформації у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних, якщо інше не передбачене законом.

Не пізніше наступного робочого дня після реєстрації змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) емітент інформує всіх власників облігацій відповідного випуску облігацій через депозитарну систему України про припинення повноважень адміністратора.

2.Адміністратор має право у будь-який час відмовитися від свого призначення, якщо заборона такої відмови не передбачена договором про призначення адміністратора.

Адміністратор може за згодою емітента відкликати відмову від свого призначення до дати набрання чинності такою відмовою, якщо інше не передбачено договором про призначення адміністратора.

Адміністратор зобов’язаний направити інформацію про відмову від свого призначення (відкликання такої відмови) в дату такої відмови (відкликання) всім власникам облігацій відповідного випуску облігацій через депозитарну систему України, повідомити емітента, та оператора організованого ринку капіталу, на якому облігації допущені до торгів, а також оприлюднити таку інформацію на веб-сайті адміністратора, Центрального депозитарію цінних паперів та в Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

3.Призначення адміністратора може бути припинене за рішенням зборів власників облігацій у таких випадках:

1)невиконання або неналежне виконання адміністратором своїх обов’язків;

2)в інших випадках, передбачених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів);

3)у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх обов’язків за іншим випуском облігацій, та в інших випадках, передбачених проспектом (рішенням про емісію).

4.У разі виникнення конфлікту інтересів та/або інших обставин, зазначених у абзаці першому частини першої статті Стаття 115 цього Закону, збори власників облігацій розглядають питання про відмову від усунення від виконання  адміністратора.

Якщо збори власників облігацій не прийняли рішення про відмову від усунення від виконання  адміністратора, його призначення припиняється.

5.У разі відмови адміністратора від свого призначення, або усунення від виконання  така особа продовжує виконувати повноваження адміністратора до набуття повноважень новим адміністратором, але не довше трьох місяців з дати відмови від призначення або усунення від виконання , відповідно, якщо інше не передбачено законом або договором про призначення адміністратора.

Не пізніше наступного робочого дня після закінчення вказаного строку емітент розмішує інформацію про припинення повноважень адміністратора у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.

6.У разі припинення особи шляхом злиття, поділу, приєднання або перетворення її повноваження адміністратора переходять до правонаступника. У такому випадку емітент зобов’язаний внести відповідні зміни до проспекту (рішення про емісію цінних паперів). При поділі повноваження адміністратора можуть перейти лише до одного правонаступника.

У разі припинення особи шляхом ліквідації її повноваження адміністратора припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про її припинення.

7.У випадку припинення повноважень адміністратора, емітент зобов’язаний призначити нового адміністратора та внести відповідні зміни до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) (якщо інші строки не встановлені проспектом (рішенням про емісію цінних паперів):

1)протягом одного місяця з дати припинення повноважень – у разі, якщо з цією метою не вимагається здійснення процедур публічних закупівель;

2)протягом трьох місяців з дати припинення повноважень адміністратора – у разі, якщо з цією метою вимагається здійснення процедур публічних закупівель.

8.Якщо емітент не виконує свого обов’язку щодо внесення змін до інформації про адміністратора в проспекті (рішенні про емісію цінних паперів), інформація про припинення повноважень адміністратора та призначення нового адміністратора розміщується у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки (або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків) особою, чиї повноваження припинилися, або особою, призначеною адміністратором, протягом п’яти робочих днів з дня, коли мали бути внесені зміни до інформації про адміністратора в проспект (рішення про емісію цінних паперів).

9.У випадку неопублікування інформації, як передбачено частинами п’ятою та восьмою цієї статті, таку публікацію протягом п’яти робочих днів з дня, коли відповідна інформація мала бути опублікована, здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

10.У разі скасування реєстрації випуску облігацій одночасно припиняються повноваження адміністратора.

У випадку, якщо скасування реєстрації випуску облігацій втратило юридичну силу та на момент такого скасування за випуском облігацій був призначений адміністратор (або в емітента існував обов’язок щодо його призначення), емітент зобов’язаний призначити нового адміністратора відповідно до частини сьомої цієї статті.

Стаття 112.Договір про призначення адміністратора

1.Емітент та особа, що призначається адміністратором, укладають договір про призначення адміністратора, за яким відповідна особа зобов’язується надавати послуги адміністратора на користь власників облігацій, а емітент зобов’язується оплачувати ці послуги, покривати та відшкодовувати витрати у зв’язку з виконанням адміністратором своїх обов’язків та виконувати інші обов’язки, передбачені договором.

2.У випадку, передбаченому частиною шостою статті Стаття 110 цього Закону, оплата послуг адміністратора, покриття та відшкодування його витрат може здійснюватися відповідно до умов договору про призначення адміністратора з іншою особою, уповноваженою зборами власників облігацій на укладення такого договору з особою, обраною адміністратором.

Особа, яка здійснила оплату послуг адміністратора, покриття та відшкодування його витрат має право на відшкодування своїх витрат емітентом у розумному розмірі. У разі, якщо сума, надана такою особою, не була у повному обсязі використана, адміністратор зобов’язаний повернути її залишок такій особі.

3.З дати початку розміщення облігацій договір про призначення адміністратора не може бути розірваний емітентом та/або адміністратором без згоди зборів власників облігацій, крім випадків, передбачених законом.

Умови договору про призначення адміністратора, які обмежують права адміністратора та/або звільняють його від обов’язків, передбачених законом, проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) та рішеннями зборів власників облігацій, є нікчемними, якщо інше не передбачено законом.

4.Інформація про адміністратора, його права та обов’язки розкривається в проспекті (рішенні про емісію цінних паперів) згідно з вимогами, встановленими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.У договорі про призначення адміністратора обов’язково зазначаються умови та порядок притягнення адміністратора до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов’язків, а також обсяг такої відповідальності.

Стаття 113.Винагорода адміністратора

1.Оплата послуг, покриття та відшкодування витрат адміністратора здійснюється емітентом на підставі договору про призначення адміністратора, якщо інше не передбачено договором та проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) (крім випадку, передбаченого частиною другою статті Стаття 112 цього Закону).

Оплата послуг, покриття та відшкодування витрат адміністратора включає:

1)оплату послуг адміністратора;

2)покриття та відшкодування витрат на оплату послуг Центрального депозитарію цінних паперів або Національного банку України на організацію проведення зборів власників облігацій, засідання власників облігацій, інших послуг відповідно до законодавства;

3)покриття та відшкодування витрат, пов’язаних із примусовим зверненням стягнення для погашення заборгованості емітента, особи, яка надає забезпечення за облігаціями;

4)інші винагороди та витрати згідно з проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), договором про призначення адміністратора та рішеннями зборів власників облігацій.

2.Адміністратор має право не виконувати будь-які свої обов’язки до оплати послуг, належного (за обґрунтованою оцінкою адміністратора) покриття та/або відшкодування його витрат або надання задовільного для нього зобов’язання відшкодувати такі витрати. У такому разі адміністратор зобов’язаний поінформувати через депозитарну систему України емітента та всіх власників облігацій відповідного випуску про такі обставини.

Положення цієї частини не застосовуються до надання адміністратором інформації про розмір оплати його послуг та розмір його витрат, які потребують сплати, покриття або відшкодування. Адміністратор надає таку інформацію безкоштовно.

Стаття 114.Права та обов’язки адміністратора

1.Права та обов’язки адміністратора визначаються законом, проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), рішеннями зборів власників облігацій та договором про призначення адміністратора.

2.Адміністратор зобов’язаний:

1)надавати повідомлення передбачені цим Законом;

2)на вимогу будь-якого власника облігацій забезпечувати йому у розумний строк та спосіб доступ до копій документів та інформації, безпосередньо пов’язаних з наданням адміністратором своїх послуг;

3)на запит будь-якого власника облігацій надавати підтвердження наявності або відсутності у адміністратора конфлікту інтересів;

4)укласти договір з Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України відповідно до законодавства;

5)забезпечувати перерахування на рахунок Центрального депозитарію цінних паперів, відкритий у Національному банку України, або рахунок Національного банку України коштів, отриманих у процесі стягнення заборгованості з емітента облігацій та/або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, або в процедурі їх банкрутства або ліквідації, з метою подальшого перерахування таких коштів згідно з вимогами законодавства.

3.Для виконання своїх обов’язків, адміністратор має право:

1)брати участь у підготовці правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями та/або змін до них (до реєстрації проспекту (рішення про емісію цінних паперів) вказане право надається особі, призначеній адміністратором відповідно до договору про призначення адміністратора);

2)від свого імені та виключно в інтересах власників облігацій звертатися до суду та представляти в суді інтереси власників облігацій у випадках, передбачених цим Законом;

3)від свого імені та виключно в інтересах власників облігацій брати участь у провадженнях у справах про банкрутство емітента та осіб, що надають забезпечення за облігаціями, у випадках, передбачених цим Законом;

4)перевіряти дотримання емітентом та особами, які надають забезпечення за облігаціями, своїх обов’язків (зокрема, вимагати необхідні документи та інформацію, перевіряти дотримання основних фінансових умов облігацій, нормативів);

5)надавати згоду на внесення емітентом змін до проспекту (рішення про емісію цінних паперів) та правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями у випадках, передбачених цим Законом;

6)здійснювати повноваження, надані йому рішеннями зборів власників облігацій.

4.Емітент, особи, які надають забезпечення за облігаціями, суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги аудиту фінансової звітності емітенту та таким особам, власники облігацій зобов’язані на запит надавати адміністратору інформацію, необхідну йому для виконання своїх обов’язків.

5.Адміністратор зобов’язаний добросовісно діяти в інтересах всіх власників облігацій відповідного випуску.

6.Адміністратор діє від свого імені в інтересах власників облігацій на підставі договору про призначення адміністратора. Адміністратор діє без довіреності.

У всіх правочинах, вчинених адміністратором, та документах, що видаються адміністратором у ході виконання ним своїх обов’язків та/або реалізації своїх прав, повинно зазначатися, що він є адміністратором.

У разі призначення адміністратор погоджує правочини щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями і є стороною кожного з договорів щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями.

Новий адміністратор є правонаступником адміністратора, повноваження якого припинилися, за кожним з правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями без необхідності вчинення будь-яких інших правочинів з цією метою.

7.У випадку покладення на адміністратора певних обов’язків та/або надання йому певних прав зборами власників облігацій, жоден з власників облігацій не може реалізовувати відповідні права в індивідуальному порядку, крім випадків, передбачених законом та/або рішеннями зборів.

Стаття 115.Конфлікт інтересів та відповідальність адміністратора

1.Адміністратор, якому стало відомо про наявність або можливість виникнення конфлікту між його інтересами та інтересами власників облігацій (далі – конфлікт інтересів) або про інші обставини, через які адміністратор не може або в майбутньому не зможе виконувати свої обов’язки (зокрема, у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство або ліквідацією, зобов’язаний повідомити про такий конфлікт інтересів та/або обставини всім власникам облігацій через депозитарну систему України та емітенту.

Конфлікт інтересів вважається наявним, якщо:

1)адміністратор є особою, пов’язаною відносинами контролю з емітентом та/або особою, яка надає забезпечення за облігаціями;

2)адміністратор є особою, в якій особи, зазначені у пункті 1 цієї частини, сукупно прямо та/або опосередковано володіють частками, паями або акціями, що відповідає еквіваленту більше 50 відсотків статутного (складеного) капіталу та/або голосів у вищому органі управління;

3)адміністратор самостійно або в сукупності з особами, пов’язаними відносинами контролю з ним, є власником (власниками) п’яти відсотків або більшої кількості облігацій відповідного випуску;

4)адміністратор надав забезпечення виконання зобов’язань за облігаціями, щодо яких він є адміністратором.

До призначення (обрання) особи адміністратором вона зобов’язана повідомити емітента (а у разі обрання – власників облігацій) про наявність або можливість виникнення конфлікту інтересів.

2.Адміністратор несе відповідальність перед власниками облігацій за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Розмір відповідальності адміністратора обмежується десятикратним розміром річної оплати його послуг за договором про призначення адміністратора.

Обмеження розміру відповідальності адміністратора, передбачене абзацом першим цієї частини, не застосовується у разі умисного невиконання (умисного неналежного виконання) адміністратором своїх обов’язків або грубої необережності.

Стаття 116.Дії адміністратора щодо захисту прав та інтересів власників облігацій

1.Для захисту прав та інтересів власників облігацій, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, адміністратор має право від свого імені й виключно в інтересах власників облігацій вчиняти наступні дії:

1)виступати стороною у спорах про захист прав та інтересів власників облігацій або третьою особою у інших спорах, вирішення яких може вплинути на права та обов’язки власників облігацій, в порядку адміністративного, цивільного, господарського судочинства, а також у третейському суді або міжнародному комерційному арбітражі;

2)виступати цивільним позивачем у кримінальних провадженнях;

3)виступати потерпілим у кримінальних провадженнях;

4)виступати стягувачем у виконавчих провадженнях;

5)виступати кредитором у провадженнях у справах про банкрутство боржника, який є емітентом облігацій або особою, яка надає забезпечення за облігаціями (далі разом – боржник, який має зобов’язання за облігаціями);

6)виступати кредитором у процедурі ліквідації банку, який є емітентом облігацій або особою, яка надає забезпечення за облігаціями (далі разом – банк, який має зобов’язання за облігаціями).

Стаття 117.Особливості вчинення адміністратором дій та правочинів щодо захисту прав та інтересів власників облігацій

1.У разі отримання заяви власників облігацій про пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій у порядку, передбаченому цим Законом, адміністратор вчиняє такі дії виключно в інтересах власників облігацій:

1)подає від свого імені позови та виступає від свого учасником у справах про захист прав та інтересів власників облігацій в порядку адміністративного, господарського судочинства, а також у третейському суді або міжнародному комерційному арбітражі;

2)подає від свого імені цивільні позови у кримінальному провадженні та виступає учасником у кримінальному провадженні;

3)подає від свого імені заяви про залучення його до кримінального провадження як потерпілого та виступає стороною у кримінальному провадженні;

4)подає від свого імені заяви про порушення справи про банкрутство боржника, який має зобов’язання за облігаціями, заявляє грошові вимоги, виступає стороною у таких справах про банкрутство;

5)голосує від свого імені на комітеті кредиторів з питань визнання боржника, який має зобов’язання за облігаціями, банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

6)подає від свого імені заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення та виступає стороною у виконавчому провадженні;

7)заявляє від свого імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свої вимоги до банку, який має зобов’язання за облігаціями, після початку процедури ліквідації.

2.Адміністратор вчиняє наступні дії або правочини виключно в інтересах власників облігацій за умови надання згоди зборами власників облігацій у порядку, передбаченому цим Законом, або згоди всіх власників облігацій:

1)відмовляється від позову, зменшує розмір позовних вимог, змінює предмет позову, укладає мирову угоду, відмовляється від апеляційної або касаційної скарги у спорі про захист прав та інтересів власників облігацій в порядку адміністративного, цивільного, господарського судочинства, укладає мирову угоду, відмовляється від позову або вимог, припиняє третейський або арбітражний розгляд у випадку розгляду спору в третейському суді або в міжнародному комерційному арбітражі;

2)відмовляється від обвинувачення, апеляційної чи касаційної скарги, цивільного позову в кримінальному провадженні;

3)досягає примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу та укладає угоду про примирення на будь-якій стадії кримінального провадження;

4)схвалює від свого імені план санації боржника, який має зобов’язання за облігаціями, до відкриття провадження у справі про банкрутство;

5)голосує від свого імені на зборах кредиторів з питань схвалення плану санації боржника, який має зобов’язання за облігаціями, до відкриття провадження у справі про банкрутство, звернення до господарського суду з клопотанням введення процедури санації і затвердження плану санації, схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього, який має зобов’язання за облігаціями, змін та доповнень до нього.

Рішення з питань, вказаних у цій частині, може прийматися відповідно до абзацу першого частини третьої статті Стаття 107 цього Закону.

3.Адміністратор без необхідності отримання окремої вимоги власників облігацій та/або рішення зборів власників облігацій зобов’язаний вчиняти будь-які інші необхідні процесуальні дії та подавати будь-які інші необхідні процесуальні документи, передбачені законодавством, виключно в інтересах власників облігацій, які необхідні для захисту прав та інтересів власників облігацій під час судового процесу в порядку адміністративного, цивільного, господарського, кримінального судочинства, виконавчого провадження, розгляду спору в третейському суді або в міжнародному комерційному арбітражі, процедури відновлення платоспроможності та банкрутства боржника, який має зобов’язання за облігаціями, процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку, який має зобов’язання за облігаціями.

4.У випадку, якщо адміністратор протягом розумного строку після отримання відповідних інструкцій від власників облігацій та належного (за оцінкою адміністратора) покриття його витрат не вчиняє будь-яких дій або правочинів, зазначених у частинах першій-третій цієї статті, будь-який власник облігацій може звернутися до адміністратора з письмовою вимогою про негайне вчинення таких дій або правочинів.

5.Якщо протягом трьох робочих днів з дати отримання письмової вимоги від власника облігацій адміністратор не вчиняє необхідних дій або правочинів відповідно до інструкцій власників облігацій, не надає жодних пояснень у відповідь на письмову вимогу власника облігацій, відмовляється вчиняти необхідні дії або правочини відповідно до інструкцій власників облігацій або повідомляє про намір вчинити такі дії або правочини у строк, що може призвести до неможливості захисту прав та інтересів власників облігацій або значно ускладнить таку можливість, кожен власник облігацій має право самостійно вчинити вищевказані дії або правочини від свого імені для захисту власних прав і інтересів у порядку, передбаченому чинним законодавством України, незважаючи на наявність арбітражної або третейської угоди між емітентом та/або особами, які надають забезпечення за облігаціями та адміністратором.

6.У випадку, якщо адміністратор не отримав заяви власників облігацій про пред’явлення вимоги про дострокове погашення облігацій та невчинення відповідних дій або правочинів стосовно емітента та/або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, може призвести до неможливості захисту прав та інтересів власників облігацій або значно ускладнить таку можливість, адміністратор зобов’язаний завчасно (у строки, достатні для того, щоб надати можливість власникам облігацій вжити заходів для захисту своїх прав та інтересів) повідомити про зазначені обставини власників облігацій.

7.Якщо адміністратор відсутній, кожен власник облігацій здійснює захист своїх прав та інтересів самостійно або колективно з іншими власниками.

8.Незважаючи на будь-які положення проспекту (рішення про емісію цінних паперів) про інше, для вчинення будь-яких дій або правочинів, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, не вимагається перерахування облігацій будь-яким із власників облігацій зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах емітента. Таке перерахування повинно здійснюватися лише у тому випадку, якщо відповідні облігації будуть погашені негайно після перерахування.

Стаття 118.Особливості розподілу коштів між власниками облігацій за участю адміністратора

1.Будь-які кошти, які підлягають виплаті у процесі стягнення заборгованості з емітента облігацій (крім структурованих іпотечних облігацій, якщо проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) та/або договором про управління іпотечним покриттям не передбачений такий порядок виплати), особи, яка надає забезпечення за облігаціями, або в процедурі їх банкрутства або ліквідації за участю адміністратора, зараховуються на рахунок Центрального депозитарію цінних паперів, відкритий у Національному банку України, а у випадку стягнення за участю адміністратора заборгованості з емітента облігацій внутрішніх місцевих позик, особи, яка надає забезпечення за такими облігаціями, або в процедурі банкрутства та ліквідації такої особи – на рахунок Національного банку України, згідно з законодавством.

2.Кошти, зазначені у частині першій цієї статті, переказуються Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України після отримання відповідних розпоряджень та документів адміністратора у такій черговості:

1)у першу чергу переказуються кошти, належні до сплати особі чи особам, які покрили витрати адміністратора на здійснення дій та правочинів, пов’язаних із захистом прав та інтересів власників облігацій під час судового процесу, виконавчого провадження, процедури відновлення платоспроможності, банкрутства, ліквідації емітента та/або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, у межах фактично здійснених витрат, але не більше суми, наданої такою особою (особами);

2)у другу чергу переказуються кошти для розподілу між всіма власниками облігацій пропорційно до номінальної вартості непогашених облігацій кожного власника.

3.Жоден з власників облігацій не може отримувати переважного ставлення від адміністратора.

Стаття 119.Функції депозитарних установ, Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України

1.З метою забезпечення проведення зборів власників облігацій, підбиття підсумків голосування на них, виплати коштів, отриманих у процесі стягнення заборгованості з емітента облігацій, особи, яка надає забезпечення за облігаціями, в процедурі їх банкрутства або ліквідації, а також інших випадках, передбачених законодавством, депозитарні установи, Центральний депозитарій цінних паперів, Національний банк України:

1)забезпечують в порядку та у спосіб, передбачені договором про обслуговування рахунка в цінних паперах та депозитарним договором передачу інформації та документів від особи, відповідальної за проведення зборів, власникам облігацій (у тому числі повідомлення про проведення зборів, остаточного порядку денного зборів, інформації про проведення засідання зборів, протоколу зборів) та від власників облігацій особі, відповідальній за проведення зборів (у тому числі інформації про облігації, які не дають їх власникам права голосу на зборах);

2)отримують в порядку та у спосіб, передбачені договором про обслуговування рахунка в цінних паперах та депозитарним договором інформацію про голосування власників облігацій з питань порядку денного зборів для наступного її направлення особі, відповідальній за проведення зборів;

3)здійснюють інші функції, передбачені законодавством.

2.Крім функцій, вказаних у частині першій цієї статті, депозитарна установа:

1)при голосуванні власником облігацій з питань порядку денного зборів власників облігацій отримує від нього письмове запевнення в тому, що він не є особою, зазначеною у пунктах 1-5 частини першої статті Стаття 107 цього Закону, або інформацію про належність до вищевказаних осіб.

2)направляє подану власниками облігацій інформацію про голосування з питань порядку денного зборів, інформацію, передбачену пунктом 1 цієї частини, Центральному депозитарію цінних паперів або Національному банку України;

3)встановлює обмеження у розпорядженні облігаціями, власник яких подав вимогу про проведення зборів власників облігацій;

4)встановлює обмеження у розпорядженні облігаціями, якими власник проголосував з питання порядку денного зборів, на рахунку у цінних паперах власника;

5)за заявою власника облігацій відкликає подану ним інформацію про голосування з питань порядку денного зборів та скасовує обмеження у розпорядженні відповідною кількістю облігацій;

6)скасовує обмеження у розпорядженні облігаціями після отримання повідомлення від Центрального депозитарію цінних паперів або Національного банку України про завершення голосування з питань порядку денного зборів.

3.Особи, які мають право ініціювати проведення зборів власників облігацій, можуть звернутися з метою проведення зборів до Центрального депозитарію цінних паперів або Національного банку України, в тому числі через депозитарну установу, у випадку якщо:

1)особа, відповідальна за проведення зборів, не виконує своїх обов’язків з проведення зборів, підбиття підсумків голосування на них, оформлення та опублікування протоколу;

2)емітент не виконує свого обов’язку щодо призначення адміністратора;

3)особи, відповідальні за проведення зборів, не досягли у розумний строк домовленості щодо проведення зборів власників облігацій декількох випусків.

У таких випадках особою, відповідальною за проведення зборів, є відповідно Центральний депозитарій цінних паперів або Національний банк України, до якого звернулася особа, яка має право ініціювати проведення зборів. Проведення зборів, підбиття підсумків голосування на них, оформлення та опублікування протоколу здійснюється відповідно Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України у порядку, визначеному законодавством.

4.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати вимоги до порядку надання послуг особою, відповідальною за проведення зборів власників облігацій.

Розділ VIІІ

РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ

Стаття 120.Розкриття регульованої інформації

1.Регульована інформація розкривається у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку шляхом її розміщення в Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу  та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, крім випадку, встановленого частиною четвертою цієї статті.

2.Якщо інше не передбачено законодавством регульована інформація також розкривається шляхом:

1)розміщення її на власному веб-сайті учасника ринків капіталу та/або професійного учасника організованих товарних ринків;

2)подання її до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Учасники ринків капіталу та професійні учасники організованих товарних ринків зобов’язані розкривати регульовану інформацію відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Учасники ринків капіталу (крім інвесторів у фінансові інструменти) та професійні учасники організованих товарних ринків  зобов’язані мати власний веб-сайт. Учасник фондового ринку не може обмежувати доступ або встановлювати плату за доступ до інформації, що підлягає обов’язковому розкриттю на такому веб-сайті.

Додаткові вимоги до розкриття регульованої інформації емітентами, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Інформація про власників голосуючих акцій публічних акціонерних товариств, пакет яких становить 5 і більше відсотків акцій, подається емітентові цінних паперів власником таких акцій у строки, порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація про власників голосуючих акцій акціонерних товариств, пакет яких становить 5 і більше відсотків акцій, подається емітентові цінних паперів Центральним депозитарієм цінних паперів на запит емітента у строки, порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Така інформація обов’язково має містити відомості про розмір пакета такого власника із зазначенням відсотка, кількості, типу та/або класу належних такому власнику акцій та відомості про власника із зазначенням імені (найменування) власника, коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (для юридичної особи – резидента) або коду/номера з торговельного, банківського чи судового реєстру, реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи (для юридичної особи – нерезидента).

Зазначена в абзацах першому та другому цієї частини інформація оприлюднюється емітентом в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку.

4.Регульована інформація розкривається приватними акціонерними товариствами (у разі якщо щодо цінних паперів такого товариства не здійснювалася публічна пропозиція) виключно шляхом її розміщення на власному веб-сайті та шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5.Приватне акціонерне товариство (у разі якщо таким товариством не здійснювалася публічна пропозиція цінних паперів), 100 відсотків акцій якого прямо або опосередковано належать одній особі, крім товариства, яке є підприємством, що становить суспільний інтерес, та/або 100 відсотків акцій якого прямо або опосередковано належать державі, не розкриває регульовану інформацію, якщо інше не встановлено його статутом.

У такому разі приватне акціонерне товариство повинно розкривати свою структуру власності.

Стаття 121.Мова розкриття регульованої інформації

1.Регульована інформація розкривається емітентом (крім іноземних емітентів) щонайменше державною мовою України.

Регульована інформація розкривається іноземним емітентом відповідно до вимог, встановлених статтею Стаття 136 цього Закону.

2.Акціонери або фізичні чи юридичні особи, передбачені статтею 641 Закону України «Про акціонерні товариства», мають право надавати інформацію емітенту та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку державною мовою України або англійською мовою.

3.Інформація розкривається професійними учасниками та саморегулівними організаціями професійних учасників ринків капіталу, щонайменше державною мовою України.

Стаття 122.Регулярна інформація про емітента

1.Регулярна інформація про емітента – річна та проміжна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на ринках капіталу та організованих товарних ринках, в тому числі шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

2.Звітним періодом для складання річної інформації про емітента є календарний рік.

Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 місяців, та обчислюється для емітентів (крім іноземних) з дня державної реєстрації такого емітента як юридичної особи до 31 грудня звітного року включно.

3.Річна інформація про емітента повинна містити такі відомості:

1)найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу;

2)інформація про орган управління емітента, його посадових осіб та засновників;

3)інформацію про господарську та фінансову діяльність емітента;

4)інформацію про цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість), наявність публічної пропозиції та/або допуску до торгів на регульованому фондовому ринку;

5)річну фінансову звітність, перевірену суб’єктом аудиторської діяльності. При цьому, якщо, відповідно до вимог законодавства, емітент зобов’язаний підготувати консолідовану фінансову звітність, то річна фінансова звітність повинна містити консолідовану фінансову звітність, перевірену суб’єктом аудиторської діяльності , та окремо свою власну фінансову звітність, перевірену суб’єктом аудиторської діяльності ;

6)інформацію про вчинення значних правочинів або правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість, або наявність про попереднє надання згоди на вчинення таких правочинів;

7)відомості про осіб, заінтересованих у вчиненні товариством правочинів із заінтересованістю, та обставини, існування яких створює заінтересованість;

8)перелік власників пакетів 5 і більше відсотків акцій із зазначенням відсотка, кількості, типу та/або класу належних їм акцій та інформацію про зміну акціонерів, яким належать голосуючі акції, розмір пакета яких стає більшим, меншим або рівним пороговому значенню пакета акцій;

9)інформацію про зміну осіб, яким належить право голосу за акціями, сумарна кількість прав за якими стає більшою, меншою або рівною пороговому значенню пакета акцій;

10)інформацію про зміну осіб, які є власниками фінансових інструментів, пов’язаних з голосуючими акціями акціонерного товариства, сумарна кількість прав за якими стає більшою, меншою або рівною пороговому значенню пакета акцій;

11)звіт керівництва;

12)твердження щодо річної інформації, а саме – офіційна позиція осіб, які здійснюють управлінські функції та підписують річну інформацію емітента, про те, що, наскільки це їм відомо, річна фінансова звітність, підготовлена відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що вимагаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить достовірне та об’єктивне подання інформації про стан активів, пасивів, фінансовий стан, прибутки та збитки емітента і юридичних осіб, які перебувають під його контролем, у рамках консолідованої фінансової звітності, а також про те, що звіт керівництва включає достовірне та об’єктивне подання інформації про розвиток і здійснення господарської діяльності і стан емітента і юридичних осіб, які перебувають під його контролем, у рамках консолідованої звітності, разом з описом основних ризиків та невизначеностей, з якими вони стикаються у своїй господарській діяльності;

13)відомості про участь емітента в інших юридичних осіб;

14)інформацію про структуру капіталу, в тому числі із зазначенням типів та класів акцій, а також прав та обов’язків акціонерів (учасників);

15)інформацію про будь-які обмеження щодо обігу цінних паперів емітента, в тому числі необхідність отримання від емітента або інших власників цінних паперів згоди на відчуження таких цінних паперів;

16)інформацію про наявність у власності працівників емітента цінних паперів (крім акцій) такого емітента, а щодо акцій – у кожного у розмірі понад 0,1 відсотка розміру статутного капіталу такого емітента;

17)інформацію про корпоративні договори, укладені акціонерами (учасниками) такого емітента, яка наявна в емітента;

18)інформацію про будь-які договори та/або правочини, умовою чинності яких є незмінність осіб, які здійснюють контроль над емітентом;

19)інформацію про будь-які винагороди або компенсації, які мають бути виплачені посадовим особам емітента в разі їх звільнення;

20)інформацію про загальну кількість голосуючих акцій та кількість голосуючих акцій, права голосу за якими обмежено, а також кількість голосуючих акцій, права голосу за якими за результатами обмеження таких прав передано іншій особі;

21)інформацію про виплату дивідендів та інших доходів за цінними паперами у звітному періоді;

22)інформацію про придбання власних акцій емітентом;

23)інформацію про наявність філіалів або інших відокремлених структурних підрозділів емітента.

Емітент має право додатково розкривати інші відомості у річній інформації.

Річна інформація повинна бути затверджена наглядовою радою емітента до її розкриття відповідно до вимог цього Закону.

4.Річна інформація про емітента є регульованою інформацією та підлягає розкриттю емітентом не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним.

Річна інформація повинна залишатися в публічному доступі на власному веб-сайті емітента протягом щонайменше 10 років після її розкриття.

5.Звітним періодом для складання проміжної інформації про емітента є квартал. Проміжна інформація про емітента складається станом на кінець останнього дня кварталу.

Проміжна інформація про емітента повинна містити такі відомості:

1)найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу;

2)інформація про орган управління емітента, його посадових осіб та засновників;

3)інформацію про господарську та фінансову діяльність емітента;

4)інформацію про цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість);

5)проміжну фінансову звітність разом із звітом щодо огляду проміжної фінансової інформації;

6)проміжний звіт керівництва;

7)твердження щодо проміжної інформації, а саме – офіційна позиція, осіб, які здійснюють управлінські функції, про те, що наскільки це їм відомо, проміжна фінансова звітність, підготовлена відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить достовірне та об’єктивне подання інформації про стан активів, пасивів, фінансовий стан та прибутки та збитки емітента і юридичних осіб, які перебувають під його контролем, в рамках консолідованої фінансової звітності, і що проміжний звіт керівництва включає достовірне та об’єктивне подання інформації, відповідно до частини четвертої статті Стаття 123 цього Закону;

8)відомості про участь емітента в інших юридичних особах;

9)інформацію про вчинення значних правочинів або правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість, осіб, заінтересованих у вчиненні товариством правочинів із заінтересованістю, та обставини, існування яких створює заінтересованість;

10)інформацію про загальну кількість голосуючих акцій та кількість голосуючих акцій, права голосу за якими обмежено, а також кількість голосуючих акцій, права голосу за якими за результатами обмеження таких прав передано іншій особі.

Емітент має право додатково розкривати інші відомості у проміжній інформації.

У разі якщо, емітент відповідно до законодавства, зобов’язаний складати фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, проміжна фінансова звітність емітента складається відповідно до таких стандартів.

У разі якщо, емітент, відповідно до законодавства, зобов’язаний складати окрему власну фінансову звітність відповідно до національних стандартів фінансової звітності та не зобов’язаний готувати консолідовану фінансову звітність, проміжна фінансова звітність повинна містити принаймні баланс, стислий звіт про прибутки та збитки та примітки до цих звітів. Готуючи баланс та стислий звіт про прибутки та збитки, емітент повинен додержуватися тих самих принципів як при підготовці річної фінансової звітності.

Якщо проміжна фінансова звітність була у будь-який способі перевірена суб’єктом аудиторської діяльності, то відповідні документи суб’єкта аудиторської діяльності мають бути включені у повному обсязі до такої звітності. Якщо проміжна фінансова звітність не була перевірена суб’єктом аудиторської діяльності, емітент повинен про це окремо зазначити у своїй проміжній фінансовій інформації.

Особливості проміжної фінансової звітності емітентів, які ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність за національними стандартами, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України.

6.Строки, порядок і форми розкриття регулярної інформації про емітента (річної та проміжної) і відомостей, що містяться у такій інформації, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, яка вживає заходів щодо розкриття зазначеної інформації.

7.Емітенти, які здійснили публічну пропозицію та/або цінні папери яких допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, зобов’язані не пізніше 31 січня кожного року оприлюднювати на власному веб-сайті календарний план розміщення регулярної інформації (у т.ч. документів та повідомлень, оприлюднення яких вимагається відповідно до законодавства у складі регулярної інформації) у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, та на власному веб-сайті (далі – календарний план). Оприлюднення інших документів та повідомлень, у тому числі особливої інформації, що вимагається відповідно до законодавства, здійснюється емітентами без попереднього зазначення інформації про такі оприлюднення у календарному плані.

Порядок і форма розкриття календарного плану, а також додаткові вимоги щодо його змісту, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

8.Публічне акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, а також банк зобов’язані розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті.

Публічне акціонерне товариство (крім банків), щодо акцій якого не здійснено публічну пропозицію, зобов’язано розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті, крім вимог частини п’ятої цієї статті.

Емітент, щодо інших цінних паперів, крім акцій, якого здійснено публічну пропозицію та/або цінні папери якого допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, зобов’язаний розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті, крім вимог пунктів 6) – 10) та 20) частини третьої та пунктів 9), 10) частини п’ятої цієї статті.

Приватне акціонерне товариство (щодо інших цінних паперів, крім акцій, якого здійснено публічну пропозицію) зобов’язано розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті, крім вимог пунктів  6), 7), 9), 19) частини третьої та частини п’ятої цієї статті. При цьому для товариства, зазначеного у цьому абзаці, аудиторський звіт розкривається у разі проходження аудиту.

Пункт 5) частини третьої цієї статті не застосовується до приватного акціонерного товариства (крім того, яке здійснило публічну пропозицію інших цінних паперів, крім акцій) у частині перевірки суб’єктом аудиторської діяльності річної фінансової звітності.

Емітент, який не є акціонерним товариством, та який не здійснював публічну пропозицію інших цінних паперів, крім акцій, та цінні папери якого не допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, зобов’язаний розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті за винятком вимог пунктів 6-20) частини третьої та частини п’ятої цієї статті.

Вимоги цієї статті не застосовуються до емітентів таких видів цінних паперів:

1)державні облігації України;

2)казначейські зобов’язання;

3)облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

4)облігації місцевих позик.

Особливості подання та оприлюднення регулярної інформації інститутами спільного інвестування встановлюються законодавством.

9.Відповідальність за повноту розкриття інформації, передбаченої цією статтею, несе емітент та/або особа, що здійснює управлінські функції в ньому.

Стаття 123.Звіт керівництва

1.Річний звіт керівництва, який включається до річної інформації про емітента відповідно до статті Стаття 122 цього Закону, повинен містити достовірний огляд розвитку емітента та його діяльності за звітний період, включно з описом ризиків та невизначеностей з якими стикається емітент у своїй господарській діяльності.

Річний звіт керівництва готується відповідно до вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

2.Річний звіт керівництва повинен містити:

1)вірогідні перспективи подальшого розвитку емітента;

2)інформацію про розвиток емітента;

3)інформацію про укладення деривативних контрактів або вчинення правочинів щодо деривативних (похідних) цінних паперів емітентом, якщо це впливає на оцінку його активів, зобов’язань, фінансового стану і доходів або витрат емітента, зокрема інформацію про:

а) завдання та політику емітента щодо управління фінансовими ризиками, у тому числі політику щодо страхування кожного основного виду прогнозованої операції, для якої використовуються операції хеджування;

б) схильність емітента до цінових ризиків, кредитного ризику, ризику ліквідності та/або ризику грошових потоків;

4)звіт про корпоративне управління.

3.Якщо емітент є фінансовою установою, звіт про корпоративне управління готується відповідно до вимог цього Закону та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Якщо емітент не є фінансовою установою, звіт про корпоративне управління готується відповідно до вимог цього Закону.

Звіт про корпоративне управління повинен містити:

1)посилання на:

а) власний кодекс корпоративного управління, яким керується емітент;

б) кодекс корпоративного управління оператора організованого ринку капіталу, об’єднання юридичних осіб або інший кодекс корпоративного управління, який емітент добровільно вирішив застосовувати;

в) всю відповідну інформацію про практику корпоративного управління, застосовувану понад визначені законодавством вимоги.

Якщо робиться посилання на кодекс корпоративного управління, зазначений у підпунктах «а» або «б», емітент також надає посилання, де відповідні тексти перебувають у публічному доступі. Якщо робиться посилання на інформацію, зазначену у підпункті «в», емітент надає інформацію про практику корпоративного управління;

2)якщо емітент відхиляється від положень кодексу корпоративного управління, зазначеного в підпунктах «а» або «б» пункту 1 цієї частини, пояснення із сторони емітента, від яких частин кодексу корпоративного управління такий емітент відхиляється і причини таких відхилень. Якщо емітент прийняв рішення не застосовувати деякі положення кодексу корпоративного управління, зазначеного в підпунктах «а» або «б» пункту 1 цієї частини, він обґрунтовує причини таких дій;

3)інформацію про проведені загальні збори акціонерів (учасників) та загальний опис прийнятих на таких зборах разом рішень;

4)персональний склад наглядової ради та колегіального виконавчого органу (за наявності) емітента, їхніх комітетів ( за наявності), інформацію про проведені засідання та загальний опис прийнятих на них рішень;

5)опис основних характеристик систем внутрішнього контролю і управління ризиками емітента;

6)перелік осіб, які прямо або опосередковано є власниками значного пакета акцій емітента;

7)інформацію про будь-які обмеження прав участі та голосування акціонерів (учасників) на загальних зборах емітента;

8)порядок призначення та звільнення посадових осіб емітента;

9)повноваження посадових осіб емітента.

Емітент зобов’язаний залучати суб’єкта аудиторської діяльності, який повинен висловити свою думку щодо інформації, зазначеної у пунктах 5 – 9 цієї частини, а також перевірити інформацію, зазначену в пунктах 1 – 4 цієї частини. Така інформація включається до складу звіту про корпоративне управління емітента.

4.Проміжний звіт керівництва повинен щонайменше містити вказівки на важливі події, які відбулися упродовж звітного періоду, та їх вплив на проміжну фінансову звітність, а також опис основних ризиків та невизначеностей.

Стаття 124.Особлива інформація про емітента

1.Особлива інформація про емітента – інформація, до якої належать відомості про:

1)прийняття рішення про емісію цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків статутного капіталу;

2)прийняття рішення про викуп власних акцій, крім акцій корпоративних інвестиційних фондів інтервального та відкритого типу;

3)наявність, строк дії та сторони акціонерного договору;

4)факти допуску/скасування допуску цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку;

5)прийняття рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів або про попереднє надання згоди на вчинення таких правочинів, або прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість;

6)осіб, заінтересованих у вчиненні товариством правочинів із заінтересованістю, та обставини, існування яких створює заінтересованість;

7)зміну складу посадових осіб емітента;

8)зміну акціонерів, яким належать голосуючі акції, розмір пакета яких стає більшим, меншим або рівним пороговому значенню пакета акцій;

9)зміну осіб, яким належить право голосу за акціями, сумарна кількість прав за якими стає більшою, меншою або рівною пороговому значенню пакета акцій;

10)зміну осіб, які є власниками фінансових інструментів, пов’язаних з голосуючими акціями акціонерного товариства, у разі якщо сумарна кількість прав за такими акціями стає більшою, меншою або рівною пороговому значенню пакета акцій. У випадку зміни осіб, передбаченої цим пунктом, особи, які ведуть облік прав власності на зазначені фінансові інструменти, зобов’язані надавати емітенту інформацію на його запит;

11)рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв;

12)рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу;

13)відкриття провадження у справі про відшкодування емітенту збитків, завданих посадовою особою такого емітента;

14)відкриття провадження у справі про банкрутство емітента, постановлення ухвали про його санацію;

15)рішення вищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента;

16)повідомлення про викуп акцій, понад порогові значення пакета акцій;

17)зміни до статуту, пов’язані із зміною прав акціонерів;

18)кількість голосуючих акцій та розмір статутного капіталу за результатами його збільшення або зменшення;

19)набуття прямо або опосередковано особою (особами, що діють спільно) з урахуванням кількості акцій, що належать їй та її афілійованим особам, контрольного пакета акцій із зазначенням інформації про найвищу ціну придбання акцій за останні 12 місяців у процесі такого набуття, імені (найменування) власника (власників), коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (для юридичної особи – резидента), коду/номера з торговельного, банківського чи судового реєстру, реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи (для юридичної особи – нерезидента) власника (власників);

20)набуття прямо або опосередковано особою (особами, що діють спільно) з урахуванням кількості акцій, що належать їй та її афілійованим особам, значного контрольного пакета акцій із зазначенням інформації про найвищу ціну придбання акцій за останні 12 місяців у процесі такого набуття, імені (найменування) власника (власників), коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (для юридичної особи – резидента), коду/номера з торговельного, банківського чи судового реєстру, реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи (для юридичної особи – нерезидента) власника (власників);

21)набуття прямо або опосередковано особою (особами, що діють спільно) з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, домінуючого контрольного пакета акцій із зазначенням інформації про найвищу ціну придбання акцій за останні 12 місяців у процесі такого набуття, імені (найменування) власника (власників), коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (для юридичної особи – резидента), коду/номера з торговельного, банківського чи судового реєстру, реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи (для юридичної особи – нерезидента) власника (власників);

22)призначення та припинення повноважень адміністратора за випуском облігацій;

23)дефолт;

24)запровадження тимчасової адміністрації;

25)порушення будь-якого обов’язку емітента облігацій або особи, яка надає забезпечення за облігаціями, встановленого проспектом (рішенням про емісію цінних паперів), або неможливість його виконання;

26)припинення особи, яка надає забезпечення за облігаціями, або зміна складу осіб, які надають забезпечення за облігаціями;

27)прийняття рішення про виплату дивідендів;

28)зміну типу акціонерного товариства.

2.Строки, порядок і форми розкриття особливої інформації про емітента та додаткових відомостей, що містяться у такій інформації, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює додаткові вимоги до розкриття особливої інформації про емітента та вживає заходів щодо її розкриття.

4.Публічне акціонерне товариство та банк зобов’язані розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті. за винятком вимог пунктів 22, 25 та 26 частини першої цієї статті. Якщо публічне акціонерне товариство або банк здійснило емісію облігацій, воно зобов’язане додатково розкривати інформацію відповідно до пунктів 22, 25 та 26 частини першої цієї статті.

Приватне акціонерне товариство зобов’язано розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті, крім вимог пунктів 3, 9,10, 16 – 18, та 20 – 26 частини першої цієї статті. При цьому для товариств, зазначених у цьому абзаці, пороговим значенням пакету акцій є 10 відсотків його голосуючих акцій. Якщо приватне акціонерне товариство здійснило емісію облігацій, воно зобов’язане додатково розкривати інформацію відповідно до пунктів 22, 25 та 26 частини першої цієї статті.

Емітент, який не є акціонерним товариством та щодо інших цінних паперів, крім акцій, якого здійснено публічну пропозицію, та/або цінні папери якого допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, зобов’язаний розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті, за винятком вимог пунктів 2, 3, 5, 8 – 10, 16 – 21, 23, 24, 27 та 28 частини першої цієї статті. Якщо такий емітент здійснив емісію облігацій, він зобов’язане додатково розкривати інформацію відповідно до пунктів 22, 25 та 26 крім вимог пунктів 2, 3, 5, 8 – 10, 16 – 21 частини першої цієї статті.

Емітент, який не є акціонерним товариством та щодо цінних паперів якого не здійснено публічну пропозицію, та цінні папери якого не допущені до торгів на регульованому фондовому ринку, не зобов’язаний розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті.

Вимоги цієї статті не застосовуються до емітентів таких видів цінних паперів:

1)державні облігації України;

2)казначейські зобов’язання;

3)облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

4)облігації місцевих позик.

Стаття 125.Додаткові вимоги щодо розкриття інформації окремими категоріями емітентів

1.Додаткові вимоги щодо розкриття інформації окремими категоріями емітентів встановлюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 126.Особливості розкриття інформації іноземними емітентами

1.Звітним періодом для складання річної інформації про іноземного емітента може бути календарний рік або інший проміжок часу тривалістю 12 місяців, дата початку та закінчення якого визначається за законодавством держави походження такого іноземного емітента (далі – фінансовий рік іноземного емітента).

2.Якщо фінансовий рік іноземного емітента є відмінним від календарного року, річна інформація про такого іноземного емітента підлягає оприлюдненню ним не пізніше завершення четвертого місяця наступного за звітним фінансового року іноземного емітента.

3.Фінансова звітність іноземного емітента має бути складена відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Іноземний емітент, акції якого допущені до торгів на регульованому фондовому ринку в Україні, зобов’язаний забезпечити додаткове розкриття інформації, передбаченої статтею 641 Закону України «Про акціонерні товариства», а також інформації про скликання та проведення загальних зборів акціонерів в обсязі не меншому, за встановлений Законом України «Про акціонерні товариства» в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 127.Розкриття інформації професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків зобов’язані розкривати інформацію про себе та свою діяльність відповідно до вимог встановлених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовим актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Розкриття інформації здійснюється професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом:

1)розміщення її на власному веб-сайті професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2)розміщення її в Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу  та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

3)подання її до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

2.Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків, які є системно важливим та/або є підприємствами, що становлять суспільний інтерес, зобов’язані розкривати на власному веб-сайті інформацію про структуру власності такого професійного учасника у обсязі та порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків, зобов’язані подавати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про структуру власності такого професійного учасника у обсязі та порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Інвестиційні фірми додатково розкривають інформацію відповідно до вимог статті Стаття 45 цього Закону.

4. Оператори організованих ринків додатково розкривають інформацію відповідно до вимог статті Стаття 52 цього Закону.

Стаття 128.Розкриття інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів

1.Інформація, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, розкривається у випадках та порядку, визначених Законом України «Про депозитарну систему України».

2.Інформація про власників пакетів (5 відсотків і більше) голосуючих акцій акціонерних товариств подається Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку депозитарною установою, на рахунку в цінних паперах якої в Центральному депозитарії обліковуються акції акціонерного товариства, у строки, порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація про власників пакетів (5 відсотків і більше) голосуючих акцій акціонерних товариств є відкритою і оприлюднюється в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку шляхом розміщення у Загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринки капіталу та організовані товарні ринки або у базі даних іншої особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків. Така інформація обов’язково має містити розмір пакета такого власника із зазначенням відсотка, кількості, типу та/або класу належних такому власнику акцій та відомості про власника із зазначенням імені (найменування) власника, коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (для юридичної особи – резидента) або коду/номера з торговельного, банківського чи судового реєстру, реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи (для юридичної особи – нерезидента) власника.

Стаття 129.Реклама фінансових інструментів та ринків капіталу

1.Реклама фінансових інструментів та ринків капіталу регулюється Законом України «Про рекламу».

Розділ IX

ПРОТИДІЯ ЗЛОВЖИВАННЯМ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ

Стаття 130.Розкриття інформації про професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку забезпечує оприлюднення інформації про професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (відомості про ліцензію, види професійної діяльності згідно з ліцензією, керівник та/або уповноважена особа, що діє від імені професійного учасника, структура власності такого професійного учасника).

Стаття 131.Інсайдерська інформація

1.Інсайдерська інформація – неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або про інші фінансові інструменти, що перебувають в обігу на організованому ринку капіталу, у разі якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість відповідних фінансових інструментів.

2.Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана виключно на основі оприлюдненої інформації або інформації з інших публічних джерел, не заборонених законодавством, не є інсайдерською інформацією.

3.Інформація не вважається інсайдерською з моменту її оприлюднення відповідно до закону.

Стаття 132.Заборона використання інсайдерської інформації

1.Особі, яка володіє інсайдерською інформацією, забороняється:

1)вчиняти з використанням інсайдерської інформації на власну користь або на користь інших осіб правочини щодо фінансових інструментів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації;

2)передавати інсайдерську інформацію або надавати доступ до неї іншим особам, крім розкриття інформації в межах виконання професійних, трудових або службових обов’язків та в інших випадках, передбачених законодавством;

3)давати будь-якій особі рекомендації стосовно фінансових інструментів, щодо яких він володіє інсайдерською інформацією, до моменту оприлюднення такої інформації.

2.Використання інсайдерської інформації під час зондування ринків капіталу відповідно до статті Стаття 133 цього Закону, а саме – передача її потенційним інвесторам не є порушенням заборони використання інсайдерської інформації, передбаченої частиною першою цієї статті.

3.Оператор організованого ринку капіталу повинен повідомити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про операції з фінансовими інструментами, які здійснюються на організованому ринку капіталу, якщо існує підозра в тому, що під час здійснення таких операцій використовується або може бути використана інсайдерська інформація.

4.Відповідальність за протиправне використання інсайдерської інформації встановлюється законом.

Стаття 133.Зондування ринків капіталу

1.Зондування ринків капіталу є  передачею інформації одному або декільком потенційним інвесторам до оголошення інформації про вчинення правочину з фінансовими інструментами (в тому числі і за межами України) з метою визначення зацікавленості потенційних інвесторів (в тому числі нерезидентів) у можливому правочині щодо фінансових інструментів, а також його умов та основних характеристик його предмета (таких як вид, тип, обсяг, строк та умови відчуження):

1)емітентом;

2)власником фінансового інструмента (оферентом) в таких кількостях або за таку вартість, що правочин відрізняється від звичайного правочину і допускає метод продажу, заснований на попередній оцінці потенційної зацікавленості потенційних інвесторів;

3)третьою особою, що діє від імені або в інтересах особи, зазначеної в пунктах 1 -2 цієї частини.

2.Передача інсайдерської інформації особою, яка збирається купити контрольний пакет акцій, акціонерам також вважається зондуванням ринку за умови, що:

1)інформація, необхідна акціонерам, для того, щоб вони могли сформувати свою думку щодо готовності запропонувати свої акції до продажу такій особі;

2)волевиявлення акціонерів щодо готовності продажу власних акцій обґрунтовано вимагається для прийняття рішення про набуття контрольного пакету акцій.

3.Особа, зазначена в пунктах 1-3 частини першої цієї статті, що передає інформацію, повинна до проведення зондування ринку оцінити, чи передбачає таке зондування ринку передачу інсайдерської інформації. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, що передає інформацію, повинна у письмовій формі фіксувати свій висновок і його обґрунтування. Така особа повинна надати такі документи Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку на її запит. Це зобов’язання застосовується до кожного випадку передачі інсайдерської інформації в ході зондування фондового ринку. Особа, зазначена в пунктах 1-3 частини першої цієї статті, що передає інформацію, повинна відповідним чином оновлювати документи, зазначені в цій частині.

4.Передача інсайдерської інформації в рамках зондування ринку вважається вчиненою у ході нормального здійснення особою, зазначеною в частині першій цієї статті, своєї трудової або професійної діяльності або обов’язків, якщо така особа дотримується вимог, встановлених частинами третьою та п’ятою цієї статті.

5.Особа, зазначена в частині першій цієї статті, що передає інформацію, до проведення зондування ринку повинна:

1)отримати у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, згоду на передання інсайдерської інформації особі, відносно якої проводиться зондування – потенційному інвестору;

2)проінформувати особу, відносно якої проводиться зондування ринку, про те, що їй заборонено використовувати таку інсайдерську інформацію або намагатися її використовувати від свого імені або від імені третіх осіб, прямо або опосередковано для набуття або відчуження (заміни сторін) фінансових інструментів, яких така інформація стосується;

3)поінформувати особу, відносно якої проводиться зондування ринку, про те, що їй заборонено використовувати таку інформацію або намагатися її використовувати за допомогою скасування або зміни вже виданого наказу та/або розпорядження відносно фінансових інструментів, яких така інсайдерська інформація стосується;

4)поінформувати особу, відносно якої проводиться зондування ринку, про те, що надання письмової згоди на одержання інформації зобов’язує її забезпечувати дотримання режиму конфіденційності такої інформації.

Особа, зазначена в частині першій цієї статті, що передає інформацію, повинна вести облік усієї інформації, переданої особі, відносно якої проводиться зондування ринку, у тому числі інформації, переданої відповідно до пунктів 1-4 цієї частини, а також вести облік відомостей про потенційних інвесторів, яким була передана інформація, в тому числі юридичних і фізичних осіб, що діють від імені потенційного інвестора, дату і час передачі. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, що передає інформацію, повинна надати такі дані обліку Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку на її запит.

6.Якщо інформація, яка була передана в ході зондування ринку, перестає бути інсайдерською інформацією за оцінкою особи, зазначеної в частині першій цієї статті, що передає її, така особа в найкоротший термін повинна проінформувати про це одержувача інформації.

Особа, зазначена в частині першій цієї статті, що передає інформацію, повинна вести облік повідомлень (інформації), переданої відповідно до цієї частини та повинна надати таку інформацію Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку на її запит.

7.Особа, відносно якої проводиться зондування ринку, повинна самостійно оцінювати, чи володіє вона інсайдерською інформацією і момент, з якого вона перестає володіти інсайдерською інформацією.

8.Особа, зазначена в частині першій цієї статті, що передає інформацію, повинна зберігати документи, передбачені цією статтею, як мінімум протягом п’яти років.

9.Порядок проведення зондування на ринках капіталу, зокрема обов’язки особи, відносно якої проводиться зондування, а також передачі інформації про зондування ринків капіталу та ведення обліку документів про зондування ринків капіталу, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 134.Маніпулювання на організованих ринках

1.Маніпулюванням на організованих ринках є:

1)здійснення або намагання здійснити операції чи надання наказу та/або розпорядження на укладання деривативних контрактів, купівлю або продаж фінансових інструментів та/або активів, допущених до торгів на організованих ринках, які надають або можуть надавати уявлення щодо поставки, придбання або ціни деривативного контракту, фінансового інструменту та/або активу, допущеного до торгів на організованих ринках, що не відповідають дійсності, та вчиняються одноосібно або за попередньою змовою групою осіб і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок;

2)здійснення або намагання здійснити операції чи надання наказу та/або розпорядження на укладання деривативних контрактів, купівлю або продаж фінансових інструментів та/або активів, допущених до торгів на організованих ринках, шляхом вчинення умисних протиправних дій, в тому числі шахрайства чи використання інсайдерської інформації;

3)поширення інформації через засоби масової інформації, у тому числі електронні засоби масової інформації, або будь-якими іншими способами, що не відповідають дійсності, зокрема поширення недостовірної інформації, у разі коли особа, яка поширила таку інформацію, знала або повинна була знати, що ця інформація була недостовірною, та яке призводить або може призвести до введення в оману учасників ринку щодо:

а) ціни, попиту, пропозиції або обсягів укладених на організованих ринках деривативних контрактів;

б) ціни, попиту, пропозиції або обсягів торгів на організованих ринках активами, допущеними до торгів на організованих ринках;

в) ціни, попиту, пропозиції або обсягів торгів на організованих ринках базовим показником фінансових інструментів;

4)укладання деривативних контрактів, купівля або продаж фінансових інструментів та/або активів, допущених до торгів на організованому ринку перед закриттям торговельної сесії організованого ринку з метою введення в оману учасників ринку щодо цін, які склалися наприкінці торговельної сесії;

5)неодноразове протягом торговельного дня укладення двома або більше учасниками торгів деривативних контрактів, договорів купівлі чи продажу фінансових інструментів та/або активів, допущених до торгів на організованому ринку, у власних інтересах чи за рахунок одного і того ж клієнта, за якими кожен з учасників торгів виступає як сторона деривативного контракту, продавець та покупець одного і того ж фінансового інструменту та/або активу, допущеного до торгів на організованому ринку, за однаковою ціною в однаковій кількості або які не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети хоча б для одного з учасників торгів (або їх клієнтів), а також надання клієнтом кільком учасникам торгів доручення на укладення в його інтересах одного або більше деривативних контрактів, договорів з одним і тим самим фінансовим інструментом та/або активом, допущеним до торгів на організованому ринку, під час яких покупець та продавець діють в інтересах клієнта;

6)здійснення протягом торговельного дня або намагання здійснити операції чи подання наказу та/або розпорядження на укладення деривативних контрактів, купівлю або продаж фінансових інструментів та/або активів, допущених до торгів на організованому ринку, а також фінансових інструментів та/або продукції, що є базовим активом фінансових інструментів, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, якщо за результатами таких торгів власник таких активів, фінансових інструментів та/або продукції не змінюється;

7)неодноразове невиконання учасником організованого ринку зобов’язань за контрактами, укладеними протягом торговельного дня у власних інтересах або за рахунок клієнтів, якщо укладення зазначених контрактів спричинило значне збільшення або зниження ціни деривативного контракту, фінансового інструменту та/або активу, допущеного до торгів на організованому ринку, за умови, що такі контракти мали суттєвий вплив на ціну такого активу;

8)укладення на організованому ринку деривативних контрактів та договорів  щодо фінансових інструментів та/або активів, допущених до торгів на організованому ринку, за ціною, що суттєво відхиляється від ціни відповідного деривативного контракту, фінансового інструменту та/або активу, яка склалася на такому організованому ринку тієї самої торговельної сесії (поточна ціна) шляхом подання безадресних заявок, за умови що, договори укладені від імені та/або за рахунок осіб, між якими (працівниками яких) існувала попередня домовленість про укладення деривативного контракту, придбання або продаж фінансового інструменту та/або активу, допущеного до торгів на організованому ринку, за ціною, що суттєво відхиляється від поточної ціни.

2.Не є маніпулюванням на організованих ринках дії, що мають на меті:

1)підтримання цін на емісійні цінні папери у зв’язку з їх публічним розміщенням або обігом, за умови, що такі дії вчиняються учасником  організованого ринку капіталу на підставі договору про виконання функцій маркет-мейкера з емітентом таких цінних паперів ;

2)підтримання цін на цінні папери відкритих або інтервальних інститутів спільного інвестування у зв’язку з їх викупом у випадках, установлених законом;

3)підтримання цін, попиту, пропозиції або обсягів укладення деривативних контрактів, торгів фінансовими інструментами та/або активами, допущеними до торгів на організованому ринку, за умови, що такі дії вчиняються учасником на підставі  договору про виконання функцій маркет-мейкера з оператором такого ринку.

Не є маніпулюванням на організованих ринках дії, що вчиняються органами державної влади у зв’язку з реалізацією грошово-кредитної політики або політики управління державним боргом.

Положення цієї статті поширюються на товарні біржі, що створені та функціонують відповідно до Закону України «Про товарну біржу».

Розділ Х

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ

Стаття 135.Регулювання ринків капіталу

1.Регулювання ринків капіталу здійснює держава та саморегулівні організації.

2.Державне регулювання ринків капіталу здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

3.Державне регулювання регульованих грошових ринків здійснюється:

1)Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку – щодо правил функціонування регульованого ринку, клірингу зобов’язань за договорами, укладеними на такому ринку, а також протидії маніпулюванню та іншим зловживанням на такому регульованому грошовому ринку;

2)Національним банком України – щодо правил поставки інструментів грошового ринку та валютних цінностей, допущених до торгів на такому ринку.

Стаття 136.Мова документів, що створюються та/або оприлюднюються та/або подаються до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку іноземними юридичними особами та фізичними особами-іноземцями

1.Документи, що у порядку, передбаченому цим Законом, створюються та/або оприлюднюються та/або подаються до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку іноземними юридичними особами та фізичними особами-іноземцями можуть бути складені на їх вибір англійською мовою або державною мовою України.

У разі оформлення проспекту англійською мовою анотація проспекту перекладається на державну мову України.

2.На документах, створених іноземною особою, іншою ніж зазначена в частині першій цієї статті, що оприлюднюються та/або подаються до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у порядку, передбаченому цим Законом, компетентним органом держави, в якій документ був створений, повинен бути проставлений апостиль, якщо зазначене передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо проставляння апостилю не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі документи підлягають легалізації органами Міністерства закордонних справ України.

Якщо такі документи створені іншою мовою, ніж зазначена в частині першій цієї статті, вірність перекладу таких документів повинна бути засвідчена у встановленому законодавством порядку.

Для цілей цієї статті термін «іноземна особа» вживається у значенні, наведеному у статті 73 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Стаття 137.Регулювання організованих товарних ринків

1.Державне регулювання організованих товарних ринків здійснюється:

1)Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку – щодо правил функціонування регульованих ринків, клірингу зобов’язань за правочинами, вчиненими на таких регульованих ринках, а також протидії маніпулюванню та іншим зловживанням на таких регульованих товарних ринках;

2)регулятором відповідного товарного ринку – щодо правил фізичної поставки продукції.

Розділ ХІ

ОБ’ЄДНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ УЧАСНИКІВ РИНКІВ КАПІТАЛУ

Стаття 138.Об’єднання професійних учасників ринків капіталу

1. Об'єднання професійних учасників ринків капіталу може об'єднувати учасників, які здійснюють різні види професійної діяльності на ринках капіталу, і має бути зареєстровано в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Умовою прийняття рішення про реєстрацію об'єднання професійних учасників ринків капіталу є його відповідність таким вимогам:

об'єднання повинно включати не менше 35 відсотків професійних учасників ринків капіталу за кожним з видів професійної діяльності, визначених цим Законом, які воно об'єднує;

наявність правил і стандартів професійної діяльності на ринках капіталу, що є обов'язковими для виконання всіма членами об'єднання;

статус неприбуткової організації;

наявність у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше 600 тисяч гривень.

Об'єднання професійних учасників ринків капіталу зобов'язане дотримуватися вимог, встановлених цією статтею, протягом усього періоду своєї діяльності.

Підставою для відмови в реєстрації об'єднання професійних учасників ринків капіталу може бути:

відсутність документів, визначених законодавством, необхідних для реєстрації об'єднання;

невідповідність поданих документів та даних, які вони містять, вимогам законодавства;

невиконання вимог цієї частини.

Після усунення порушення/порушень, що були підставою для прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку про відмову в реєстрації об'єднання, таке об'єднання має право повторно подати документи, визначені законодавством, для його реєстрації як об'єднання професійних учасників ринків капіталу.

Анулювання реєстрації об'єднання професійних учасників ринків капіталу здійснюється за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в таких випадках:

на підставі відповідної заяви об'єднання професійних учасників ринків капіталу;

невиконання об'єднанням професійних учасників ринків капіталу рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, постанов уповноважених осіб Комісії;

встановлення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку факту невідповідності об'єднання професійних учасників ринків капіталу вимогам, встановленим цією частиною.

2. Об'єднання професійних учасників ринків капіталу набуває статусу саморегулівної організації (далі - СРО) за певним видом професійної діяльності на ринках капіталу з дня надання йому статусу СРО Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок надання об'єднанню професійних учасників ринків капіталу статусу СРО та позбавлення такого статусу встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з урахуванням вимог цього Закону.

Одне об'єднання професійних учасників ринків капіталу може набути статус СРО за декількома видами професійної діяльності на ринках капіталу за умови дотримання вимог частини третьої цієї статті.

Набуття об'єднанням статусу СРО професійних учасників ринків капіталу, вступ до нього професійних учасників ринків капіталу, прийняття правил, положень та інших документів СРО професійних учасників ринків капіталу та внесення змін до них не належать до узгоджених дій суб'єктів господарювання.

Після надання об'єднанню професійних учасників ринків капіталу статусу СРО за певним видом професійної діяльності на ринках капіталу професійні учасники ринків капіталу, які є членами інших професійних об'єднань, що зареєстровані Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за цим видом професійної діяльності, повинні у тримісячний строк стати членами такої СРО та бути її членами протягом всього строку наявності в неї статусу СРО.

3. Для набуття статусу СРО об'єднання професійних учасників ринків капіталу повинно подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку необхідні документи та відповідати таким вимогам:

об'єднувати більше 75 відсотків професійних учасників ринків капіталу за одним з видів професійної діяльності, визначених цим Законом;

мати затверджені внутрішні документи СРО (внутрішні правила СРО, Правила (стандарти) професійної діяльності на ринках капіталу, інші внутрішні документи СРО) для реалізації визначених статутом об'єднання функцій;

керівник та заступники керівника виконавчого органу СРО, керівники структурних підрозділів СРО не можуть перебувати у трудових відносинах із членами СРО та прямо або опосередковано бути пов'язаними відносинами контролю з членами СРО, мати судимість за корисливі чи посадові злочини, не зняту або не погашену в установленому законом порядку, та повинні мати стаж роботи на ринках капіталу не менше п'яти років.

Вимоги щодо приміщень СРО, технічного забезпечення та програмного забезпечення, кваліфікаційні вимоги до керівників СРО, вимоги до розміру активів СРО встановлюються нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

СРО зобов'язана дотримуватися вимог, установлених цією статтею, протягом всього строку чинності свідоцтва, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

4. За результатами розгляду поданих об'єднанням документів Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку своїм рішенням надає об'єднанню професійних учасників ринків капіталу статус СРО та видає відповідне свідоцтво про надання статусу саморегулівної організації професійних учасників ринків капіталу (далі - свідоцтво СРО), строк дії якого встановлюється рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і не може бути меншим п'яти років, або своїм вмотивованим рішенням відмовляє в наданні статусу СРО.

Підставою для відмови в наданні статусу СРО є:

відсутність документів, визначених законодавством, необхідних для реєстрації об'єднання як СРО;

невідповідність поданих документів та даних, які вони містять, вимогам законодавства;

невиконання вимог частини третьої цієї статті.

Після усунення порушення/порушень, що були підставою для прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку про відмову у наданні об'єднанню статусу СРО, таке об'єднання має право повторно подати документи, визначені законодавством, для набуття статусу СРО.

5. Позбавлення статусу СРО здійснюється за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у таких випадках:

на підставі заяви СРО про скасування Комісією свідоцтва СРО;

невиконання СРО рішень Комісії, постанов уповноважених осіб Комісії;

встановлення Комісією факту невідповідності СРО вимогам, встановленим цією статтею.

Стаття 139.Саморегулівна організація професійних учасників ринків капіталу

Повноваження об'єднання професійних учасників ринків капіталу та саморегулівної організації професійних учасників ринків капіталу

1. Об'єднання професійних учасників ринків капіталу, включаючи об'єднання, що набуло статусу СРО, має такі повноваження:

1) впровадження норм професійної етики у практичній діяльності учасників об'єднання;

2) розроблення і затвердження методичних рекомендацій щодо провадження відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу;

3) впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів, пов'язаних з професійною діяльністю учасників об'єднання;

4) моніторинг дотримання Статуту та внутрішніх документів об'єднання його учасниками.

2. СРО, крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, додатково має такі повноваження:

1) розроблення і затвердження обов'язкових для виконання членами СРО Правил (стандартів) провадження відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу, за винятком тих Правил (стандартів), які прямо встановлені законом;

2) розроблення заходів, спрямованих на запобігання порушенням членами СРО норм законодавства та внутрішніх документів СРО, у тому числі при припиненні ними своєї професійної діяльності;

3) застосування заходів дисциплінарного впливу до членів СРО у разі виявлення порушень Статуту СРО, внутрішніх документів СРО.

3. Об'єднання професійних учасників ринків капіталу (включаючи СРО) можуть виконувати інші повноваження, передбачені законом та статутом такого об'єднання, якщо передбачені в ньому повноваження не суперечать вимогам законодавства, а СРО може додатково виконувати також і повноваження, передбачені у відповідному рішенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про делегування повноважень з регулювання ринків капіталу, прийнятому відповідно до частини п'ятої цієї статті.

4. СРО несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених на неї повноважень у встановленому законодавством порядку.

5. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати СРО повноваження з регулювання ринків капіталу, визначені законами України, в установленому нею порядку за заявою цієї СРО.

У місячний строк після отримання заяви від СРО Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про делегування або відмову в делегуванні СРО повноважень.

У рішенні про делегування СРО повноважень зазначаються:

найменування СРО, якій делегуються повноваження;

повноваження, які делегуються;

строк, на який делегуються повноваження, який не може бути більшим, ніж строк чинності свідоцтва СРО;

порядок державного контролю за здійсненням делегованих повноважень.

Рішення про делегування СРО повноважень підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства.

Розділ 2.Внести зміни до Закону України «Про товарну біржу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 10, ст.139, із наступними змінами), виклавши його в такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про товарну біржу

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.Сфера застосування Закону

1.Цей Закон визначає правові умови створення та функціонування товарних бірж на території України.

2.Діяльність товарних бірж регулюється цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону.  Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» застосовується до товарних бірж у випадках прямо передбачених цим Законом.

3. У випадку, якщо Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» встановлені інші вимоги, ніж ті, що передбачені цим Законом, до правовідносин щодо створення та функціонування товарних бірж, застосовуються положення цього Закону.

4.Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з вчиненням і виконанням правочинів щодо речей, визначених індивідуальними ознаками.

Стаття 2.Визначення термінів

1.У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1)біржова угода - зафіксоване та зареєстроване товарною біржою в електронній торговій системі прийняття учасниками торгів  зобов’язань укласти біржовий договор щодо біржового товару,  згідно з правилами товарної біржі;

2)біржові операції – сукупність дій товарної біржі та учасників торгів, спрямована на укладання та виконання біржових угод та біржових договорів;

3)біржові торги – організоване подання учасниками біржових торгів заявок на купівлю/продаж біржових товарів, укладання біржових угод (біржових договорів) та вчинення інших дій на товарній біржі щодо таких біржових товарів відповідно до правил товарної біржі;

4)біржовий договір – договір, що передбачає поставку біржового товару, відповідно до умов якого фактичне постачання біржового товару відбувається відразу після проведення розрахунків за таким договором та який укладається в ході або за результатами біржових торгів у відповідності до правил товарної біржі;

5)біржовий курс (ринкова ціна біржового товару) – ціна, сформована в конкурентний спосіб за результатами біржових торгів, що розраховується в порядку, визначеному правилами товарної біржі; товарна біржа має право здійснювати в ході біржових торгів розрахунок поточного біржового курсу;

6)біржовий товар – актив, допущений до торгів на товарній біржі, згідно з правилами такої товарної біржі, а саме  – продукція та інше майно, визначене родовими ознаками;

7)електронна торгова система – багатостороння система, вимоги до якої встановлені цим Законом, за допомогою якої товарна біржа організовує біржові торги в електронній формі;

8)клієнт – юридична або фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець, яка продає та/або придбаває біржовий товар за посередництва учасника торгів;

9)організація торгівлі продукцією на товарних біржах (організація біржової торгівлі) – діяльність товарної біржі зі створення та функціонування електронної торгової системи, яка у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку, забезпечує централізоване вчинення (укладання) та централізоване виконання правочинів (біржових договорів (угод) щодо біржових товарів), згідно з недискреційними правилами, встановленими товарною біржою та зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку;

10)позабіржові операції – сукупність дій сторін позабіржового договору, спрямована на його укладення та виконання;

11)позабіржовий договір – договір, який укладається не за результатами біржових торгів, та за яким передбачається перехід права власності на біржовий чи інший товар;

12)продукція – сільськогосподарська продукція, деревина, мінерали, паливно-енергетичні ресурси, сировина, метали, дорогоцінне каміння, матеріальна продукція рибальства, паливної, хімічної, легкої, харчової та інших видів промисловості, викиди парникових газів та інші види забруднення навколишнього середовища, а також інше майно, визначене родовими ознаками;

13)реєстр біржових товарів  – перелік товарів, що допущені до біржових торгів відповідно до порядку, визначеного правилами товарної біржі;

14)ринкова ціна біржового товару - ціна, сформована в конкурентний спосіб в ході біржових торгів або за результатами біржових торгів;

15)торговий день – робочий день товарної біржі, в якому проводяться торгові сесії;

16)торгова сесія – період часу протягом торгового дня, у який здійснюються біржові торги;

17)учасник торгів (учасники торгів) – член товарної біржі, а також у випадках, встановлених законодавством та/або правилами товарної біржі, інша особа, яким відповідно до цього Закону та правил товарної біржі надано право здійснювати торгівлю на такій товарній біржі.

2.Терміни «багатостороння система», «БТМ», «генеральна угода», «деривативні контракти», «деривативні (похідні) фінансові інструменти», «значний вплив на управління або діяльність юридичної особи», «кліринг», «клірингова діяльність», «неттінг», «організований товарний ринок», «ОТМ», «поставні деривативні контракти», «регулятор», «регульований ринок», «товарні деривативні контракти», центральний контрагент», «централізоване виконання правочинів» та «централізоване вчинення правочинів» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Стаття 3.Правове становище товарної біржі

1.Товарна біржа є юридичною особою, що функціонує у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю та провадить діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, а також інші види діяльності, передбачені у цьому Законі.

На товарній біржі можуть укладатись виключно біржові договори на умовах спот – договори умови, яких передбачають, що фактичне постачання біржового товару заплановано здійснюється в межах найбільшого з наступних проміжків часу:

3)двох робочих днів;

4)проміжку часу, визначеного правилами товарної біржі.

2.Юридична особа набуває статусу товарної біржі з моменту отримання ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в порядку, передбаченому статтями Стаття 67-Стаття 69 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Юридична особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах є професійним учасником організованих товарних ринків.

Товарна біржа починає функціонувати після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку правил товарної біржі відповідно до статті Стаття 9 цього Закону.

3.Товарна біржа, крім ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарній біржі, має право у порядку встановленому Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» отримати ліцензію (ліцензії) на провадження наступних видів професійної діяльності на ринках капіталу:

1)клірингову діяльність з визначення зобов’язань;

2)організацію торгівлі деривативними (похідними) фінансовими інструментами на регульованому ринку деривативних (похідних) фінансових інструментів;

3)організацію торгівлі деривативними (похідними) фінансовими інструментами на БТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів;

4)організацію торгівлі деривативними (похідними) фінансовими інструментами на ОТМ деривативних (похідних) фінансових інструментів).

Товарна біржа, крім ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарній біржі, має право у порядку встановленому Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» отримати ліцензію на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках – діяльності з організації торгівлі продукцією на регульованому товарному ринку.

4.Товарна біржа не може бути учасником біржових торгів та здійснювати торгівлю біржовими товарами за свій рахунок або за рахунок третіх осіб і бути стороною біржової угоди (договору) щодо купівлі-продажу біржових товарів, що укладаються на цій товарній біржі.

Товарна біржа може здійснювати позабіржові операції з біржовим чи іншим товаром у випадках, передбачених законодавством.

5.Слова «товарна біржа» та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише юридичним особам, які провадять професійну діяльність на товарних ринках згідно цього Закону.

Розділ II

СТВОРЕННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ

Стаття 4.Загальні умови створення товарної біржі

1.Товарна біржа здійснює підприємницьку діяльність, має на меті одержання прибутку та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2.Засновниками та акціонерами (учасниками) товарної біржі можуть бути фізичні та юридичні особи – резиденти та нерезиденти.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку визначає умови отримання іноземними юридичними особами ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах.

Товарною біржою не може бути іноземна юридична особа, яка створена відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України».

Власником істотної участі в товарній біржі не може бути іноземна юридична або фізична особа, яка є резидентом держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», а також особа до якої застосовані санкції згідно з резолюціями Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, рішень Ради Європейського Союзу, інших міждержавних об’єднань та членом (учасником) яких є Україна, які передбачають обмеження або заборону торговельних та/або фінансових операцій.

3.Створення та припинення товарної біржі у формі акціонерного товариства здійснюється відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». Створення та припинення товарної біржі у формі товариства з обмеженою відповідальністю, або товариства з додатковою відповідальністю здійснюється відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

4.Юридична особа набуває статусу товарної біржі з дня отримання ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах.

Товарна біржа починає функціонувати після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку правил товарної біржі відповідно до статті Стаття 9 цього Закону.

Стаття 5.Статут товарної біржі

1.Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується її вищим органом управління.

2.Статут товарної біржі має відповідати вимогам, встановленим законом. У статуті товарної біржі зазначаються її найменування, порядок управління і формування органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності товарної біржі, розподілу майна товарної біржі у разі її ліквідації, а також інша інформація, передбачена відповідним законодавством, що регулює діяльність господарських товариств відповідної організаційної форми.

Стаття 6.Органи управління товарною біржою

1.Порядок утворення та діяльності органів управління товарної біржі, їх компетенція і повноваження визначаються статутом з урахуванням вимог законодавства, що встановлені для організаційно-правової форми господарського товариства, в якій утворено товарну біржу, та цього Закону.

2.Органи управління товарною біржою створюються відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» у разі функціонування товарної біржі у формі акціонерного товариства.

Органи управління товарною біржою створюються відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у разі функціонування товарної біржі у формі товариства з обмеженою відповідальністю, або товариства з додатковою відповідальністю.

Розділ IІI

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ

Стаття 7.Провадження діяльності товарної біржі

1.Товарна біржа здійснює адміністрування та забезпечує функціонування електронної торгової системи, яка відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Недискреційні правила функціонування товарної біржі не передбачають можливість її впливу на подані учасниками торгів наказів та/або розпоряджень, котирувань та доручення (далі – розпорядження учасника торгів).

2.Розмір початкового капіталу товарної біржі повинен відповідати вимогам щодо його розрахунку, встановленим статтею Стаття 66 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», та вимогам щодо його розміру, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та його мінімальний розмір не може бути меншим ніж 730 тисяч євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви про видачу ліцензії.

3.Особа, яка має намір набути статусу товарної біржі, а також товарна біржа протягом всього періоду своєї діяльності повинна відповідати ліцензійним умовам провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, якими є: організаційні та операційні вимоги, вимоги до розміру статутного і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, кваліфікаційним вимоги до фахівців товарних бірж, вимоги до технічного та програмного забезпечення, вимоги щодо джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал товарної біржі, інші вимоги та показники, що обмежують ризики діяльності товарної біржі, що встановлені цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

4.Товарній біржі та її працівникам забороняється надавати фізичним та/або юридичним особам рекомендації щодо звернення для отримання послуг до конкретних учасників торгів, а також рекомендацій щодо придбання того чи іншого біржового товару.

5.Працівники товарної біржі не мають права брати участь у біржових  або позабіржових операціях з біржовими товарами, виконувати роботи, що пов’язані з участю у біржових торгах, на підставі трудових, цивільно-правових договорів з учасниками біржових торгів та їх пов’язаними особами, використовувати, розголошувати у власних інтересах або інтересах третіх осіб інформацію, яка не підлягає розкриттю, про учасників торгів, їх клієнтів та їх діяльність.

6.Інформація щодо біржових торгів, вимоги до якої встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку підлягає розкриттю на веб-сайті товарної біржі та зберіганню не менше трьох років. Товарна біржа здійснює зберігання паперових та/або електронних документів щодо укладення (виконання) біржових угод (договорів) протягом не менше трьох років, якщо інше не передбачено законодавством.

7.Юридична або фізична особа, яка набула участь у товарній біржі або збільшила її таким чином, що така особа прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіє 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу товарної біржі чи правом голосу акцій (часток) у статутному капіталі товарної біржі та/або незалежно від формального володіння справляє значний вплив на управління або діяльність товарної біржі, зобов’язана повідомити про таке набуття Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку.

Стаття 8.Вимоги до електронної торгової системи

1.Електронна торгова системи товарної біржі повинна відповідати вимогам, зазначеним у цій статті.

2.Електронна торгова система товарної біржі повинна забезпечувати:

1)приймання, обробку та передачу від учасників біржових торгів заявок на купівлю-продаж біржових товарів, фіксацію укладених біржових угод (договорів);

2)доступ учасників біржових торгів протягом торговельної сесії, в яку здійснюються біржові торги, до інформації про учасників біржових торгів та клієнтів учасників біржових торгів, які користуються прямим електронним доступом;

3)підготовку інформації, необхідної для виконання біржових угод (договорів);

4)захист інформації (у тому числі на електронних носіях), що стосується укладання біржових угод (договорів), від втрати або несанкціонованого доступу. Захист має відповідати вимогам законодавства про електронний документообіг та забезпечувати неможливість витоку, знищення та блокування інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації;

5)обмін інформацією в електронній торговельній системі товарної біржі шляхом створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення документів в електронному вигляді;

6)формування та підтримку баз даних про хід та результати біржових торгів з фіксацією часу подання учасниками біржових торгів заявок та укладання біржових угод (договорів);

7)можливість укладення біржових угод (договорів) у вигляді документа на папері або електронного документа з можливістю відтворення документа у паперовому вигляді, оригінали яких зберігаються на товарній біржі

8)відповідність іншим вимогам встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Електронна торгова система може забезпечувати інші функції, зокрема, які обумовлюються технологією торгів щодо вчинення біржових операцій та укладання біржових угод (біржових договорів).

4.Товарна біржа за допомогою програмного продукту повинна, зокрема, забезпечувати:

1)неможливість укладання біржового контракту (договору) за заявками, які подаються в інтересах одного і того ж клієнта учасника/учасників торгів.

2)отримувати інформацію про ситуацію цінової нестабільності;

3)отримувати інформацію про всі укладені біржові контракти (договори) за адресними заявками, в яких ціни не відповідають кращим цінам на купівлю/продаж, які існували на момент укладання біржових контрактів (договорів);

5.Товарна біржа може мати у власності та/або на праві користування декілька електронних торгових систем та програмно-технічних комплексів, які на постійній основі забезпечують належне функціонування та захист електронної торгової системи (електронних торгових систем).

6.Програмне та технічне забезпечення, що використовується товарною біржею, повинно бути розроблено/виготовлено суб’єктом господарювання, щодо якого не застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

Стаття 9.Правила товарної біржі

1.Правила товарної біржі розробляються відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, укладання біржових угод і біржових договорів, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

2.Правила товарної біржі після отримання товарною біржою ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах затверджуються уповноваженим органом (посадовою особою) товарної біржі, а також регулятором відповідного товарного ринку та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідних сферах (в разі, якщо така вимога встановлена їх нормативно-правовими актами) та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3.Правила товарної біржі, а також зміни до них є дійсними після їх реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку.

4.У правилах товарної біржі визначається:

1)порядок організації та проведення біржових торгів;

2)порядок набуття статусу члена біржі та учасника торгів, надання, призупинення та припинення прав членів біржі та учасників торгів;

3)порядок допуску  біржових товарів до торгів, зупинення та скасування такого допуску;

4)порядок визначення та оприлюднення біржового курсу;

5)права, обов’язки, відповідальність товарної біржі перед членами біржі, учасниками торгів та третіми особами, а також зазначених осіб перед товарною біржою;

6)порядок взаємодії з особою, яка провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань, або з Центральним контрагентом за правочинами щодо біржових товарів, крім випадків, коли товарна біржа провадить самостійно на підставі окремої ліцензії клірингову діяльність із визначення зобов’язань;

7)порядок розкриття інформації про діяльність товарної біржі та її оприлюднення в обсягах та порядку, передбачених законодавством;

8)порядок здійснення моніторингу біржових торгів та інших заходів, що здійснюються товарною біржою для протидії маніпулюванням,  інсайдерській торгівлі та іншим зловживанням на товарних біржах.

5.Правила товарної біржі можуть передбачати:

1)створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів між будь-якими наступними особами:

а)товарною біржою;

б)акціонерами (учасниками) товарної біржи;

в)учасниками торгів;

2)порядок здійснення контролю за додержанням учасниками торгів правил товарної біржі;

3)накладення санкцій за порушення правил товарної біржі;

4)інші положення на розсуд товарної біржі, та/або які вимагаються законодавством, зокрема нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

6.Правила товарної біржі можуть складатись з одного чи декількох документів та мати назви, відмінні від зазначених в переліку передбаченому у частинах 4 та 5 цієї статті. Інші внутрішні документи товарної біржі не підлягають реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за діяльністю товарних бірж, зокрема перевірки дотримання ними їх правил.