Консультуємо з питань реєстрації фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 06710136680993869134 Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

В Верховній раді України зареєстрований проект Закону «Про споживче кредитування»

Проект Закону внесено народними депутатами Д.В. Дзензерським, М.А. Поляковим, Р.Є. Демчаком, І.Г. Фурсіним, М.В. Довбенком, В.М. Романюком, О.О. Жолобецьким, П.О. Різаненком.
Згідно пояснювальної записки до даного Проекту Закону, основною метою цього законопроекту є створення такого механізму споживчого кредитування, який забезпечить захист прав та законних інтересів як споживачів, так і кредитодавців у цій сфері, створить належне конкурентне середовище на фінансовому ринку, підвищить рівень довіри населення до нього, забезпечить сприятливі умови для розвитку економіки України. Поряд із цим, проект має на меті консолідувати чинні норми щодо споживчого кредиту в одному законодавчому акті та імплементувати Директиву ЄС 2008/48 про кредитні договори для споживачів.
Законопроект спрямований на досягнення збалансованості правового регулювання. Норми проекту Закону сформульовані таким чином, щоб досягти балансу інтересів між споживачами та фінансовими установами. Розробники відмовились від включення до тексту проекту Закону найбільш одіозних норм, які б були значним тягарем для фінансових установ, попри те, що такі норми застосовуються в інших країнах, наприклад, як обмеження права стягнення вартості заставленого майна.
Оцінка кредитоспроможності

На рівні закону встановлюється обов’язок банку або іншої фінансової установи проводити оцінку кредитоспроможності позичальника. Таким чином, необхідність проведення такої оцінки буде не тільки вимогою нормативно-правових актів Національного банку України, які стосуються управління банківськими ризиками, а являтиме собою законодавчу вимогу. Обов’язок оцінювати кредитоспроможність позичальника для небанківських фінансових установ наразі взагалі не встановлений, тому запровадження такого обов’язку поставить усіх кредитодавців у рівні умови. Обов’язку фінансової установи провести оцінку кредитоспроможності кореспондуватиме обов’язок позичальника надати відповідні документи.
Вимоги до реклами та подання інформації споживачеві
Вимоги до реклами встановлені відповідно до Директиви ЄС 2008/48 про договори споживчого кредитування, зокрема, в частині інформації щодо ефективної процентної ставки. Так, до розрахунку ефективної ставки будуть включатись всі проценти за кредитом та платежі за інші послуги кредитодавця, пов’язані із кредитом. Ця вимога буде застосовуватися лише в тому разі, якщо рекламні матеріали містять будь-які дані (цифри) щодо витрат споживача.
Врегулювання діяльності посередників
Проект Закону врегульовує діяльність кредитних посередників, яка наразі не врегульована.
Зміна черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит
Пропонується зміна черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит: у першу чергу буде сплачуватись сума простроченого боргу, в другу – поточні платежі «тіла кредиту» та проценти, в третю – суми штрафних санкцій. За чинною редакцією Цивільного кодексу України основна сума боргу («тіло кредиту») сплачується в третю чергу, а штрафні санкції в другу, що призводить до того, що споживачі опиняються в ситуації, коли всі їх наявні кошти направляються на погашення вже нарахованих штрафних санкцій, а сама заборгованість не зменшується, оскільки не зменшується база нарахування. Фактично, це стає «безкінечним лічильником» для позичальника. Він буде не в змозі погасити кредит та заборгованість за ним.
Чинне законодавство дозволяє кредитору в разі недостатності заставленого майна позичальника звернути стягнення на інше його майно. Відтак, зміна черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит, але зі збереженням права кредитора стягнути решту боргу з іншого майна позичальника (не тільки із застави), є компромісним варіантом, який дозволить і поліпшити становище позичальників, і не буде погіршувати шанси кредиторів на повне задоволення їх вимог. Врегулювання питань щодо супутніх послуг за споживчим кредитуванням
Проект Закону містить норми, які врегульовують питання надання додаткових та супутніх послуг за договорами споживчого кредитування. Крім того, до укладення договору кредитодавець повинен буде повідомити споживача про орієнтовну вартість послуг третіх осіб (страховиків, оцінювачів тощо), якщо вона йому відома. Проект Закону не зобов’язує включати вартість послуг третіх осіб до розрахунку ефективної процентної ставки та сукупної вартості кредиту, з огляду на те, що така вартість не завжди може бути відома кредитодавцю.
Проект
вноситься народними депутатами України

Д.В. Дзензерським
М.А. Поляковим
Р.Є. Демчаком
І.Г. Фурсіним
М.В. Довбенком
В.М. Романюком
О.О. Жолобецьким
П.О. Різаненком

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про споживче кредитування
Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1) споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих, сімейних, домашніх та інших потреб, не пов‘язаних з його професійною діяльністю, в тому числі з виконанням обов'язків працівника у трудових відносинах, та/або здійсненням підприємницької діяльності;
2) споживче кредитування – правовідносини щодо надання споживчого кредиту;
3) споживач за договором про споживчий кредит (далі - споживач) - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит для задоволення особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків працівника у трудових відносинах;
4) кредитодавець - банк або інша фінансова установа (кредитна установа), які відповідно до закону мають право надавати кошти у позику;
5) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується або бере зобов‘язання надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором;
6) кредитний посередник - фізична особа-підприємець або юридична особа, що не виступає кредитодавцем чи споживачем та надає посередницькі послуги у сфері споживчого кредитування від імені та за дорученням кредитодавця або від свого імені в інтересах кредитодавця чи споживача;
7) загальний розмір виданого кредиту – сума коштів, які видаються споживачеві чи перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі коштів за договором про споживчий кредит, чи ліміт кредитування (кредитна лінія);
8) загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти, комісії та інші платежі за послуги кредитодавця, пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту;
9) загальна вартість кредиту для споживача – сума загального розміру виданого кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;
10) ефективна річна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.
2. Інші терміни, які вживаються в цьому Законі, вживаються у значенні Закону України «Про захист прав споживачів» та законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
Стаття 2. Мета закону
1. Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів та кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника, гармонізації законодавства України з законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3. Сфера дії закону
1. Цей Закон регулює відносини між кредитолавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.
2. Цей Закон не поширюється на:
1) кредитні договори з умовою про овердрафт зі строком погашення кредиту до одного місяця;
2) договори позики, які не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за цим договором грошовими коштами;
3) кредитні договори, метою яких є надання споживачеві права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, коли такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця чи іншого професійного учасника ринку цінних паперів;
4) кредити, які надаються за договорами, що є результатом врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, що визнана судом;
5) кредитні договори, які укладаються для відстрочки сплати існуючої заборгованості споживача;
6) кредити, які надаються у рамках відповідних державних програм обмеженому колу споживачів і які передбачають виплату відсотків за їх надання (користування ними) в розмірі, нижчому від середньої відсоткової ставки на ринку таких послуг, або без сплати відсотків за надання (користування) кредитом; або на інших більш сприятливих для такого споживача умовах.
До кредитів з умовою про овердрафт зі строком погашення кредиту на вимогу або до трьох місяців, застосовуються лише вимоги частин першої, підпунктів 1, 2 частини другої статті 7, статей 8-10, частини першої та другої статті 12, статті 14, частини шостої статті 16, статті 19 цього Закону.
3. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.
Стаття 4. Законодавство про споживче кредитування
1. Законодавство про споживче кредитування базується на Конституції України і складається з цього Закону та відповідних положень Цивільного кодексу України, закону України про захист прав споживачів, законів України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.
2. У випадку, якщо міжнародним договором, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж встановлені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 5. Державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування
1. Державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування банками здійснює Національний банк України у порядку та формах, визначених законодавством про банки і банківську діяльність.
Державне регулювання та контроль у сфері споживчого кредитування кредитними спілками та іншими небанківськими фінансовими установами здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у порядку та формах, визначених законодавством.
2. Національний банк України та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у сфері споживчого кредитування:
1) затверджують методику розрахунку загальної вартості кредиту, ефективної процентної ставки та змінюваної процентної ставки за договором про споживчий кредит;
2) встановлюють додаткові до визначених цим Законом вимоги до змісту та форми інформації, що має бути надана кредитодавцем до укладення договору про споживчий кредит;
3) встановлюють додаткові до визначених цим Законом вимоги до діяльності кредитних посередників, кваліфікації працівників кредитних посередників та щодо розкриття інформації про кредитних посередників;
4) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
4. Національний банк України, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, координують власну діяльність щодо державного регулювання та нагляду у сфері споживчого кредитування у порядку та формах, визначених законодавством про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
5. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку споживчого кредитування та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
Стаття 6. Кредитний посередник
1. Споживчі кредити можуть надаватися за участю кредитних посередників. Кредитні посередники можуть бути кредитними брокерами або комерційними агентами.
Діяльність кредитних посередників може включати консультування, інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою та укладанням договорів про споживчий кредит, інші посередницькі послуги у споживчому кредитуванні за переліком, встановленим Національним банком України та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
2. Кредитні брокери – юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які від свого імені в інтересах кредитодавця або споживача здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у сфері споживчого кредитування та укладають договори про споживчий кредит.
При укладанні договору споживчого кредиту кредитний брокер не вправі одночасно діяти від імені та в інтересах споживача та кредитора.
Кредитний брокер, який діє на основі договору зі споживачем, несе перед кредитодавцем відповідальність за повноту і достовірність даних, наданих споживачем.
Комерційні агенти - юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які діють від імені та за дорученням кредитодавця і виконують частину його діяльності. Комерційні агенти є представниками кредитодавця і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із кредитодавцем.
3. Перед укладенням договору про споживчий кредит кредитний посередник повинен надати споживачу у письмовій формі інформацію про:
своє найменування (прізвище, ім’я та по батькові) та місцезнаходження;
дані про державну реєстрацію;
інформацію про те, чи кредитний посередник є кредитним брокером чи комерційним агентом, сферу власних повноважень. Якщо кредитний посередник працює виключно із одним чи декількома кредитодавцями, він повинен надати найменування таких кредитодавців;
послуги, які пропонує кредитний посередник;
розмір комісійного збору чи іншої плати за послуги кредитного посередника.
4. Інформація про комісійний збір чи іншу плату, що сплачується споживачем кредитному посереднику за його послуги, надається кредитним посередником кредитодавцю для розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом та ефективної річної процентної ставки.
5. Додаткові вимоги до діяльності кредитних посередників, кваліфікації працівників кредитних посередників та вимоги щодо розкриття інформації про кредитних посередників встановлюються Національним банком України та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Інформація про комерційних агентів повинна бути розміщена на власному офіційному веб-сайті в мережі Інтернет та на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитодавця, включаючи філії та відділення, які здійснюють споживче кредитування.
Вимоги щодо розкриття інформації про кредитних посередників не поширюються на випадки, коли кредитним посередником виступає банк або інша фінансова установа.
Розділ ІІ. Інформаційне забезпечення договору про споживчий
кредит та дії, які передують його укладенню
Стаття 7. Реклама споживчого кредиту
1. Якщо у рекламі, що стосується надання споживчого кредиту, зазначається процентна ставка чи будь-які дані, що стосуються загальних витрат за споживчим кредитом то така реклама повинна, додатково до вимог, встановлених законодавством про рекламу, містити стандартну інформацію.
2. У стандартній інформації визначається:
1) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), максимальна сума, на яку кредит може бути виданий;
2) ефективна річна процентна ставка;
3) максимальний строк, на який видається кредит;
4) у разі надання кредиту для купівлі товарів (послуг) у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу - ціна купівлі таких товарів (послуг) та розмір першого внеску.
Зазначена вище інформація повинна бути зрозумілою і точною. Якщо зазначена вище інформація викладається у письмовому вигляді, вона повинна бути однакового шрифту та відображатися в основному тексті реклами.
3. У випадку, якщо для укладення договору про споживчий кредит є обов‘язковим укладення договору про страхування чи надання інших додаткових чи супутніх послуг споживачу, однак витрати на такі послуги не можуть бути визначені заздалегідь, у стандартній інформації повинно бути вказано про необхідність укладення зазначених договорів.
4. У рекламі, що стосується надання споживчого кредиту, забороняється вказувати, що споживчий кредит може бути надано без документального підтвердження фінансового стану споживача (позичальника), або що кредит є безпроцентним, або надається під нуль процентів чи іншу еквівалентну інформацію.
5. Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному розмірі.
Стаття 8. Ефективна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту
1. Ефективна річна процентна ставка повинна обчислюватися відповідно до нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
2. Для цілей обчислення ефективної річної процентної ставки повинні бути визначені загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, які є обов’язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника у разі його наявності. У випадку, якщо витрати на додаткові чи супутні послуг кредитодавця, отримання яких є обов’язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника, у разі його наявності, не було включено до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги виключаються із суми кредиту, яка підлягає поверненню споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов’язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов’язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, то споживач повинен бути у чіткій формі письмово повідомлений, поряд із зазначенням ефективної річної процентної ставки, про необхідність їх отримання та орієнтовні витрати на такі послуги. Для розрахунку орієнтованих витрат на послуги третіх осіб кредитодавець використовує фактичні дані за аналогічними договорами, укладеними протягом останнього кварталу у відповідному регіоні (області).
Якщо отримання додаткових або супутніх послуг кредитодавця чи третіх осіб не є обов’язковим, однак вони пропонуються споживачу, платежі за такі послуги повинні бути чітко та окремо від інших платежів відображені у договорі про споживчий кредит чи іншому договорі, укладеному зі споживачем, із чітким зазначенням про їх необов’язковість.
Крім того, до загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, які підлягають сплаті споживачем у результаті невиконання його обов’язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі (крім купівельної ціни), спрямовані на оплату товарів (робіт, послуг), які споживач зобов’язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено при оплаті готівкою, чи за рахунок кредиту.
3. Обчислення ефективної річної процентної ставки повинне базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку, та що кредитодавець і споживач виконають свої обов’язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до ефективної річної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, ефективна річна процентна ставка повинна обчислюватися на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
4. Нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, затверджується методика розрахунку змінюваної процентної ставки за договором про споживчий кредит та загальної вартості кредиту для споживача, у тому числі додаткові припущення, які можуть застосовуватися при обчисленні ефективної річної процентної ставки.

Стаття 9. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит

1. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов‘язаний надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
2. Інформація, яка надається споживачу, має визначати:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
2) тип кредиту (звичайний, на умовах овердрафту тощо), у випадку, якщо споживач укладатиме договір про споживчий кредит в формі відстроченої оплати за товари або послуги, йому надається інформація про зазначені товари або послуги, їх ціну за умови сплати без використання кредиту;
3) суму, на яку кредит може бути виданий; строк, на який кредит може бути одержаний; мета отримання кредиту; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;
4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, в тому числі порядок її зміни, а також будь-які індекси, що застосовуються до основної процентної ставки. Індекс, що застосовується до основної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 1056-1 Цивільного кодексу України;
5) види забезпечення наданого кредиту, що вимагаються кредитодавцем; необхідність проведення оцінки предмету забезпечення за кредитом та за чий рахунок така оцінка проводиться;
6) ефективну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту на дату надання інформації, виходячи з обраних споживачем попередніх умов кредитування.
Якщо договором про споживчий кредит передбачено різні способи надання кредиту, і кредитодавець застосовує припущення, згідно з яким застосовується та ефективна річна процентна ставка, що властива для найбільш типового способу надання кредиту, споживач повинен бути письмово повідомлений про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої ефективної процентної ставки.
Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов’язаними з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, є періодичними, споживач повинен бути письмово повідомлений про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватись протягом строку дії договору про споживчий кредит.
7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив в установленому цим Законом порядку для надання відповідних послуг, орієнтовні витрати на такі послуги, обчислені відповідно до статті 8 цього Закону.
Якщо платежі за послуги третіх осіб є періодичними, споживач повинен бути письмово повідомлений про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватись протягом строку дії договору про споживчий кредит, що не впливатиме на ефективну річну відсоткову ставку та загальну вартість кредиту.
Якщо додаткові чи супутні послуги третіх осіб не є обов’язковими для отримання кредиту, інформація про це повинна бути чітко зазначена.
8) порядок повернення кредиту, включно із кількістю платежів, необхідних для цього, їх розмір та періодичність внесення у вигляді графіку платежів; попередження щодо наслідків пропущення платежів; розмір неустойки, що застосовується при невиконанні зобов‘язання щодо повернення кредиту; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту;
9) у випадку укладення договору про споживчий кредит на умовах овердрафт інформація, яка надається споживачу, має включати відомості про те, що від нього можуть вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час та про строк його попередження про таку вимогу.
3. Інформація про платежі споживача, визначені у частині другій цієї статті, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (суми, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суми наданого кредиту, суми непогашеного кредиту, тощо).
4. У разі, якщо окремі умови надання споживчого кредиту, визначені у частині другій цієї статті, діятимуть протягом частини строку користування кредитом, кредитодавець зобов‘язаний ознайомити споживача з такими умовами, строком їх дії та з порядком інформування про їх зміну.
5. Споживач зобов’язаний надати кредитодавцю письмове підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено у частині другій цієї статті.
6. Інформація, передбачена у частині другій цієї статті, надається споживачу у письмовому вигляді безкоштовно в ясній і зрозумілій формі. Відповідний текст повинен мати однаковий розмір, тип і формат друку. За бажанням споживача зазначена інформація може бути додатково надана йому на належному йому електронному носії інформації або електронною поштою.
7. Кредитодавець повинен розміщувати для зацікавлених осіб в приміщеннях, які передбачають обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, за якими він надає споживчі кредити.
8. На вимогу споживача кредитодавець зобов‘язаний безкоштовно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді за вибором споживача.
9. Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит зобов‘язаний надавати споживачу пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз’яснення інформації, яка надається відповідно до частини другої цієї статті, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для споживача, в тому числі у випадку невиконання ним зобов’язань за таким договором.
10. Вимоги, встановлені у частинах першій – дев’ятій цієї статті щодо надання інформації, поширюються також на кредитних посередників у випадку, якщо споживач звернувся до них.
11. У випадку ненадання визначеної у цій статті інформації або її надання у неповному розмірі, кредитодавець або кредитний посередник несуть відповідальність у порядку та розмірі, визначеному законом.
Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або її надання у неповному розмірі уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов’язаний привести договір у відповідність до умов, зазначених у наданій інформації, протягом чотирнадцяти днів з дати отримання повідомлення.
Стаття 10. Оцінка кредитоспроможності споживача
1. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов‘язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, та у випадку необхідності, мету отримання кредиту. Оцінка кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі наданої ним інформації про себе та своє матеріальне та фінансове становище, відповідної інформації бюро кредитних історій та іншої законно отриманої інформації, в тому числі щодо оцінки майна, яке використовується для забезпечення виконання споживачем зобов‘язання щодо повернення кредиту.
Кредитодавець не має права вимагати від споживача надання відомостей, які не стосуються визначення його кредитоспроможності, та отримання яких кредитодавцем не вимагається законодавством України.
2. У разі ненадання споживачем документів чи відомостей про себе та своє матеріальне та фінансове становище, що вимагаються законодавством або внутрішніми документами кредитодавця, кредитодавець зобов‘язаний відмовити йому в укладенні відповідного договору.
3. Інформація про споживача, отримана кредитодавцем або кредитним посередником у зв‘язку з укладенням, виконанням та припиненням договору про споживчий кредит, може використовуватися виключно для оцінки кредитоспроможності споживача та його здатності виконати зобов‘язання за цим договором і може бути передана третім особам без згоди споживача лише у випадках і в порядку, передбачених законодавством.
4. Кредитодавець та кредитний посередник несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно з законом.
Стаття 11. Надання інформації протягом строку дії договору про споживчий кредит
1. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець за вимогою споживача зобов‘язаний безоплатно протягом трьох робочих днів, але не частіше одного разу на місяць, письмово повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості; розмір суми кредиту, яка повернута кредитодавцю; надавати виписку з рахунку (рахунків), в тому числі у вигляді таблиці погашення заборгованості, яка містить інформацію про платежі, які належить сплатити, та періоди часу та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якою передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
2. У випадку укладення договору про споживчий кредит у формі овердрафту споживачу також у строк, визначений договором, надається виписка з рахунку (рахунків), у якій зазначається: період часу, до якого відноситься виписка з рахунку; суми та дати зняття коштів з рахунку; баланс попередньої виписки та її дата; новий баланс; дати і суми здійснення платежів споживачем; застосована процентна ставка; будь-які застосовані платежі; мінімальна сума, що підлягає оплаті.
3. У випадку, якщо сторони договору про споживчий кредит збільшують загальний розмір виданого кредиту, кредитодавець зобов‘язаний оновити наявну у нього інформацію про споживача та оцінити кредитоспроможність споживача відповідно до вимог статті 10 цього Закону.
4. Якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, то кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну такої ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення повинне містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та вказівку на дату, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Разом із повідомленням кредитодавець зобов‘язаний надати споживачеві новий графік платежів, який має визначати кількість платежів, що залишаються до сплати після вступу в дію нової ставки, та, у разі зміни кількості та періодичності платежів, - інформацію щодо їх нової кількості та періодичності. Якщо, виходячи із природи договору про споживчий кредит, визначити розмір майбутніх платежів неможливо, кредитодавець повинен повідомити споживача про те, що сума, яка залишилася до сплати, може змінюватися у результаті зміни процентної ставки залежно від поточного балансу поточного рахунку споживача на дату вступу в дію відповідної зміни. Якщо в результаті зміни процентної ставки змінюється розмір мінімального платежу, вираженого в абсолютній сумі чи як відсоток від поточного балансу, про це повинно бути чітко зазначено у повідомленні.
Попереднє повідомлення споживача про зміну змінюваної процентної ставки не вимагається, якщо дотримано усіх нижчезазначених умов:
договором про споживчий кредит передбачено, що інформація про зміну змінюваної процентної ставки повинна надаватися споживачеві періодично у письмовій формі, і строки такого повідомлення визначені договором;
договором передбачено, що процентна ставка може змінюватися залежно від зміни погодженого сторонами індексу, що відповідає вимогам статті 1056-1 Цивільного кодексу України;
інформація щодо індексу оприлюднюється у приміщенні кредитодавця, у якому надаються послуги споживачам;
зміна змінюваної процентної ставки відбувається виключно в результаті зміни погодженого сторонами індексу.
5. У разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при збільшенні процентної ставки кредитодавець не має права вимагати від споживача сплати платежів згідно з новим графіком платежів, розрахованим на підставі збільшеної процентної ставки. До моменту відповідного повідомлення споживача платежі, що залишаються до сплати, розраховуються за процентною ставкою, що діяла до дати збільшення.
У разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при зменшенні процентної ставки, що призвело до сплати споживачем зайвих грошових коштів згідно з графіком платежів, чинним до дати такого зменшення, кредитодавець сплачує споживачу проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі, визначеному законом, та здійснює зарахування надмірно сплачених споживачем коштів до суми основного боргу.
6. Будь-які пропозиції кредитодавця про зміну умов договору про споживчий кредит, визначених частиною першою статті 12 цього Закону (окрім зміни змінюваної процентної ставки), повинні здійснюватися шляхом направлення фінансовою установою споживачеві повідомлення таким способом, який дає можливість встановити дату відправлення та отримання повідомлення споживачем. Умова договору про надання споживачеві пропозицій про зміну зазначених умов договору іншим чином, ніж таким, що дає можливість встановити дату відправлення та отримання повідомлення споживачем, є нікчемною.
Пропозиції споживачеві про зміни інші, ніж зміна умов договору про споживчий кредит, визначених частиною першою статті 12 цього Закону, повинні надаватися у спосіб та у строки, передбачені договором про споживчий кредит.
Розділ ІІІ. Договір про споживчий кредит
Стаття 12. Умови договору про споживчий кредит
1. У договорі про споживчий кредит зазначається:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника; прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту; у випадку укладення договору про споживчий кредит у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу за товари або послуги, визначення цих товарів або послуг та їх ціну; мета отримання кредиту;
3) загальний розмір виданого кредиту, що визначається конкретною сумою грошових коштів, які видаються споживачеві або перераховуються на рахунок отримувача, чи лімітом кредитування (кредитна лінія);
4) порядок видачі кредиту або у випадку, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
5) строк дії договору;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту;
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана) порядок обчислення, в тому числі порядок зміни, а також будь-які індекси, що застосовуються до основної процентної ставки;
9) ефективна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені.
10) порядок повернення кредиту, включно із кількістю платежів, необхідних для цього, їх розмір та періодичність внесення в тому числі у вигляді графіку платежів; попередження щодо наслідків пропущення платежів; розмір неустойки, що застосовується при невиконанні зобов‘язання щодо повернення кредиту;
11) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
12) порядок дострокового повернення кредиту;
13) відповідальність сторін за порушення умов договору;
14) назву та адресу органу державного нагляду за дотриманням законодавства про споживче кредитування;
15) інші умови, визначені законодавством та домовленістю сторін.
Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем ефективної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту, зазначених у договорі про споживчий кредит або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. Договір, який суперечить зазначеній вимозі, може бути визнано недійсним.
2. У випадку укладення договору про споживчий кредит на умовах овердрафту в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження про таку вимогу.
3. Умови договору про споживчий кредит, що обмежують права споживача у порівнянні з правами, встановленими законом, є нікчемними.
4. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Стаття 13. Визнання недійсними умов договорів про споживчий кредит, що обмежують права споживача
1. Кредитодавець не повинен включати у договори про споживчий кредит умови які є несправедливими. Умови договору про споживчий кредит є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.
2. Умови договору про споживчий кредит, крім загальних підстав визнання їх недійсними, встановлених цивільним законодавством та законодавством про захист прав споживачів, визнаються недійсними у разі, якщо вони передбачають, що:
1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу процентну ставку, як і ставка за його кредитом;
2) споживач зобов'язаний під час укладення договору про споживчий кредит укласти договір про додаткові або супутні послуги з кредитодавцем або третьою особою, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та дотримано вимог статті 8 цього Закону;
3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором про споживчий кредит, крім змінюваної процентної ставки та послуг, пов’язаних із обслуговуванням та погашенням кредиту;
4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни процентної ставки;
5) надається право кредитодавцю в одностороньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
6) обмежується право споживача на звернення до суду.
Стаття 14. Форма договору про споживчий кредит
1. Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та сукупних послуг кредитодавцем та третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі. Кожна сторона договору повинна отримати по одному примірнику договору, включно із додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому негайно після підписання договору сторонами.
Обов'язок доведення того, що один із оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Стаття 15. Укладення договору про споживчий кредит
1. Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідної заяви споживача та оцінки кредитоспроможності споживача.
3. Рішення кредитодавця про укладення договору про споживчий кредит приймається кредитодавцем у строк не пізніше, ніж чотирнадцять календарних днів з дня завершення оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд заяви про укладення договору про споживчий кредит.
4. У випадку відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит, в тому числі на підставі інформації, отриманої з бюро кредитних історій, споживачу безкоштовно надається відповідна інформація з обґрунтуванням причин відмови, за його бажанням – у письмовій формі.
5. Не вважається пропонуванням укласти договір про споживчий кредит застереження про можливість його надання під час придбання товару (послуги).
6. Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов‘язкової умови щодо придбання будь-яких товарів чи послуг від кредитодавця або від його спорідненої чи пов'язаної особи.
Стаття 16. Право споживача на відмову від одержання споживчого кредиту
1. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту передачі йому примірника укладеного договору відмовитися від одержання кредиту повністю або частково без пояснення причин, у тому числі і у випадку отримання ним грошових коштів.
2. Відмова від одержання кредиту оформлюється письмовим повідомленням, яку споживач подає особисто чи через уповноваженого представника або надсилає кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в частині першій цієї статті.
3. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від одержання кредиту споживач зобов‘язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з договором, та сплатити проценти за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.
4. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відмовою від одержання кредиту.
5. У випадку, якщо додаткова чи супутня послуга, пов’язана з договором про споживчий кредит, надається кредитодавцем або третьою стороною на підставі договору між третьою стороною та кредитодавцем, то споживач, який відмовився від одержання кредиту, більше не є пов’язаним зазначеними договорами про надання додаткових чи супутніх послуг.
Відмова від одержання кредиту є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, пов’язаних з отриманням кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачеві кошти, сплачені ним за додаткові чи супутні послуги, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним за договорами про надання додаткових чи супутніх послуг понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі, визначеному законом, від суми, належної до повернення кредитодавцем або третьою стороною.
6. Право відкликання згоди не застосовується щодо:
1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;
2) споживчих кредитів на придбання житла;
3) споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.
7. У випадку, якщо споживач відмовився від договору на придбання товарів чи оплату послуг, він більше не пов‘язаний договором про споживчий кредит, за яким йому надаються грошові кошти на оплату товарів чи послуг за договором, від якого він відмовився.
Стаття 17. Дострокове повернення кредиту
1. Споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат, письмово попередивши про це кредитодавця. Кредитодавець протягом трьох робочих днів після отримання зазначеного письмового повідомлення зобов‘язаний у письмовій формі, якщо договором про споживчий кредит не передбачено іншого способу передачі інформації, повідомити споживача про суму, яка підлягає поверненню.
Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.
2. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов'язаних із обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.
3. У випадку, якщо споживач розірвав договір на придбання товарів у зв‘язку з виявленням протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, а договір про надання послуг (виконання робіт) - у разі порушення умов договору, споживач може розірвати договір про споживчий кредит, укладений для оплати вказаних товарів (послуг). При цьому, повернення споживчого кредиту здійснюється в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону.
4. Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.
Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, яка передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.
5. У випадку, якщо кредитодавець, згідно з договором про споживчий кредит одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:
1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або
2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або
3) несплати споживачем більше одного платежу, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту.
Кредитодавець зобов‘язаний у письмовій формі повідомити споживача про таке порушення з зазначенням дій, необхідних для його усунення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець, відповідно до умов договору надання споживчого кредиту, вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Стаття 18. Реструктуризація заборгованості за договором про споживчий кредит
1. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про споживчий кредит.
Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:
1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про споживчий кредит на строк не більше трьох років;
2) продовження строку договору про споживчий кредит з урахуванням обмежень, що діють у кредитодавця, та обставин щодо фінансового стану позичальника;
3) зміни механізму нарахування процентів таким чином, щоб частина щомісячних платежів за кредитами не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї.
2. Кредитодавець має право за договорами, заборгованість за якими реструктуризована відповідно до цієї статті, звільнити споживачів від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.
3. У випадку, якщо споживач у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, кредитодавець має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми до складу його витрат.
4. Наведений у цій статті перелік способів та умов реструктуризації не є вичерпним, але не може бути гіршим для споживача.
Стаття 19. Особливості відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит
1. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит може бути здійснено внаслідок:
1) будь якого правочину за вибором кредиторів (відступлення, купівлі-продажу права вимоги, договору факторингу тощо);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
2. Кредитодавець у письмовій формі зобов'язаний направити повідомлення споживачу про передачу третій стороні своїх прав за договором про споживчий кредит протягом п’ятнадцяти робочих днів після такої передачі. При цьому кредитодавцю забороняється:
1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;
2) вилучати у споживача будь-яке майно без його згоди крім випадків, встановлених законодавством України;
3) зазначати на конвертах із поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;
4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про споживчий кредит та не передбачених законодавством, в тому числі додаткових комісій за відступлення споживчого кредиту новому кредитодавцю;
5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;
6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою.
3. Відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту не повинно мати своїм наслідком встановлення для споживача менш сприятливих умов договору споживчого кредиту, ніж він мав до такого відступлення.
Стаття 20. Черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит
1. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума основного боргу за кредитом та проценти за користування ним;
3) у третю чергу сплачується неустойка (штраф, пеня).
Стаття 21. Договори про надання додаткових чи супутніх послуг
1. У випадках, визначених законодавством України, укладення договору про споживчий кредит може бути пов‘язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця чи третіх осіб.
2. До договорів про надання додаткових чи супутніх послуг відносяться:
1) договір оцінки майна споживача з метою визначення його кредитоспроможності;
2) договір оцінки майна споживача, яке використовується для забезпечення виконання ним зобов‘язань за договором про споживчий кредит;
3) договір страхування та інші договори, які укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов‘язань за договором про споживчий кредит;
4) договір відкриття банківського рахунку, необхідного для отримання чи обслуговування наданого кредиту;
5) договори про надання нотаріальних та інших додаткових чи супутніх послуг у випадку, якщо вони необхідні для укладення договору про споживчий кредит.
3. Споживач має право укласти договір про надання додаткових чи супутніх послуг з обраною ним особою, включеною до переліку тих, що відповідають вимогам кредитодавця, за винятком випадків, коли відповідну послугу може надати лише кредитодавець. Перелік осіб, які відповідають вимогам кредитодавця, розміщується на власному офіційному веб-сайті в мережі Інтернет та на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитодавця, включаючи філії та відділення, які здійснюють споживче кредитування.
Кредитодавець у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідають його вимогам та можуть надавати споживачам додаткові чи супутні послуги, пов‘язані з укладенням договору про споживчий кредит. Кредитодавець на власному офіційному веб-сайті в мережі Інтернет зобов’язаний забезпечити оприлюднення, вільний доступ та своєчасне оновлення інформації про вимоги до осіб, що надають додаткові та супутні послуги та до відповідних договорів, які приймаються кредитодавцем в якості забезпечення за кредитом та/або укладення яких є умовою надання (подальшого обслуговування) кредиту, а також правила співробітництва кредитодавця із такими особами.
Особи, включені до згаданого переліку, зобов‘язані повідомити кредитодавця про періодичність та вартість послуг, що ними надаються, яка враховується при визначенні кредитодавцем орієнтовної вартості послуг третіх осіб.
4. Кредитодавцю забороняється пов‘язувати укладення договору про споживчий кредит з вимогою укладення договорів про надання додаткових чи супутніх послуг із конкретною особою.
5. У випадку розірвання споживачем договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов‘язковим для укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець має вимагати дострокового виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит.
Розділ ІV. Відповідальність за порушення вимог законодавства про споживче кредитування. Розгляд спорів
Стаття 22. Види відповідальності
1. Особи, винні у порушенні вимог законодавства про споживче кредитування несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.
Стаття 23. Застосування заходів впливу
1. Органи, що здійснюють державне регулювання та нагляд у цій сфері, залежно природи, ступеня, тривалості та наслідків порушення вимог законодавства про споживче кредитування, можуть застосовувати до кредитодавців та кредитних посередників такі заходи впливу, визначені законодавством.
2. У разі порушення вимог законодавства про споживче кредитування державні органи, що здійснюють державне регулювання та нагляд у цій сфері, застосовують до кредитодавців та кредитних посередників передбачені цим та іншими законами штрафні санкції.
Стаття 24. Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит
1. Споживач, який порушив своє зобов‘язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки з урахуванням особливостей, визначених у цій статті.
2. У договорах про споживчий кредит неустойка за невиконання зобов‘язання щодо повернення кредиту та процентів за ним може бути встановлена лише у вигляді пені, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не може бути більшою п’ятнадцяти відсотків від суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки, що нарахована із порушенням зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
3. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов‘язок споживача відшкодувати збитки лише у тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Розділ V. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за його опублікуванням.
2. Цей Закон застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених після набрання ним чинності.
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356 із наступними змінами):
Абзац перший частини першої статті 534 доповнити словами «або законом»;
Абзац другий частини другої статті 551 доповнити словами «якщо таке збільшення не заборонено законом».
У статті 1056-1:
частину другу доповнити словами «на дату укладення договору.»;
з частини третьої слово «банком» замінити на «кредитор», а слово «банку» - на «кредитора»;
частину четверту викласти у такій редакції:
«4. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку, відповідно до умов і в порядку, встановлених законом та кредитним договором.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.».
2) У Законі України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84 із наступними змінами):
Пункт 23 статті 1 виключити;
У зв’язку із цим пункти 24-27 вважати пунктами 23-26 відповідно;
Статтю 11 викласти в такій редакції:
«1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить закону про споживче кредитування.»;
3) У Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; 2011 р., № 36, ст. 362):
Статтю 49 доповнити новою частиною такого змісту:
«Здійснення банками кредитних операцій у сфері споживчого кредитування регулюються відповідним законом.»;
Частину другу статті 60 доповнити новим пунктом 9 такого змісту:
«9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживче кредитування, отримана у процесі оцінки її кредитоспроможності».
4) Абзац третій частини першої статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 15, ст. 101) доповнити новим реченням такого змісту:
«Надання кредитними спілками споживчих кредитів регулюється відповідним законом.».
4. Кабінету Міністрів України та Національному банку України:
внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
5. Кабінету Міністрів України забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради В.Б.Гройсман
України
Джерело інформації: http://www.rada.gov.ua/

Статті за темою

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Кваліфіковані послуги з питань реєстрації фінансових установ

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових установ

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Новини фінансового ринку

Актуальні новини фінансового ринку України

Детально!!!

Питання-відповіді

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Детально!!!

Глосарій фінансового ринку

Визначення, що застосовуються в законодавстві яким регулюються фінансові правовідносини

Детально!!!

Фінансова звітність

Фінансова звітність фінансових установ

Детально!!!

Фінансовий моніторинг

Особливості організації фінансового моніторингу в фінансовій установі

Детально!!!

Новини законодавства

Новини законодавства яким регулюється діяльність фінансових установ

Детально!!!

Актуальні матеріали

Актуальні матеріали на тему створення та діяльності фінансових компаній

Детально!!!

Організація фінансового бізнесу

Організація діяльності фінансових компаній. Організація кредитно-фінансової діяльності в Україні

Детально!!!

Ліквідація фінансової компанії

Анулювання ліцензії фінансової компанії. Виключення фінансової компанії з реєстру фінансових установ

Детально!!!

Продаж фінансових компаній

Компанія виступить консультантом з питань супроводу процедури переоформлення корпоративних прав на фінансову компанію, а так само супроводить процес внесення змін до контролюючих органів

Детально!!!

Супровід діяльності фінансових компаній

Супровід діяльності фінансових установ

Детально!!!

Хто на сайті

На сайті 237 гостей та 0 користувачів