Консультуємо з питань реєстрації фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 06710136680993869134 Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Проект Закону Про валюту. № 8152-1 від 03.04.2018

Проект Закону Про валюту. № 8152-1 від 03.04.2018

Проект Закону установлює правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, а також визначає права і обов’язки суб’єктів валютних операцій, уповноважених установ та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Метою цього Закону є забезпечення реалізації єдиної державної валютної політики та фінансової і цінової стабільності держави, вільного здійснення валютних операцій на території України та вільного руху капіталу при здійсненні валютних операцій між резидентами і нерезидентами відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку

Проект вноситься народними депутатами України

О.С. Сотник (№138)

В.В. Галасюк (№196)

Л.О. Ємець (№        )

О.В. Лаврик (№139)

С.І. Кіраль (№159)

С.В. Рибалка (№206)

Т.Г. Острікова (№146)

І.В. Мірошниченко (№142)

В.В. Журжій (№143)

О.В. Опанасенко (№147)

Р.С. Семенуха (№154)

Я.В. Маркевич (№141)

В.Ю. Пташник (№150)

ЗАКОН УКРАЇНИ Про валюту

Цей Закон установлює правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, а також визначає права і обов’язки суб’єктів валютних операцій, уповноважених установ та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Метою цього Закону є забезпечення реалізації єдиної державної валютної політики та фінансової і цінової стабільності держави, вільного здійснення валютних операцій на території України та вільного руху капіталу при здійсненні валютних операцій між резидентами і нерезидентами відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

валютне регулювання – діяльність Національного банку України, що спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій уповноваженими установами та суб’єктами валютних операцій;

валютний нагляд – система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства;

валютні операції операції, що мають хоча б одну з таких ознак:

а) операції, що пов’язані з переходом права власності на валютні цінності та/або прав вимоги та зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонні перекази валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

валютні цінності національна валюта України (гривня), іноземна валюта та банківські метали, які використовуються як засоби валютно-фінансових відносин;

валютні обмежувальні заходи захисту (надалі – заходи захисту)– спеціальні валютні санкції або обмеження, які запроваджуються Національним банком України стосовно відповідних суб'єктів валютних операцій на строк до шести місяців з підстав та у порядку, визначеному цим Законом, для відновлення стабільності банківської та/або фінансової системи, зниження тиску на платіжний баланс України;

вільний рух капіталу при здійсненні валютних операцій у межах транскордонного переказу валютних цінностейправовий режим захисту і забезпечення свободи здійснення валютних операцій між резидентами та нерезидентами у межах зони вільної торгівлі, передбачений міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

іноземна валюта:

а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) платіжні документи (боргові розписки, акредитиви, банківські накази, чеки, в тому числі дорожні чеки, інші платіжні документи), виражені в грошових одиницях іноземних держав та/або банківських металах;

в) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях та належать до виплати в іноземній валюті;

г) електронні гроші, номіновані в грошових одиницях іноземних держав та/або банківських металах;

національна валюта:

а) грошові знаки грошової одиниці України – гривні у вигляді банкнот і монет, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, та в інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) платіжні документи (боргові розписки, акредитиви, банківські накази, чеки, в тому числі дорожні чеки, інші платіжні документи), виражені в гривні;

в) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені в гривні;

г) електронні гроші, номіновані в гривні;

нерезиденти:

а)фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

б)юридичні особита інші суб’єкти господарювання з місцезнаходженням за межами України,які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, в тому числі ті,частки участі в яких належать резидентам;

в)розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України;

резиденти:

а)фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які тимчасово перебувають за кордоном;

б)юридичні особиз місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

в)дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

суб’єкти валютних операцій резиденти та/або нерезиденти, які здійснюють валютні операції;

торгівля валютними цінностями операції щодо купівлі, продажуабо обміну валютних цінностей, що здійснюються як у готівковій (для банківських металів – із фізичною поставкою), так і в безготівковій формах (для банківських металів – без фізичної поставки);

транскордонне переміщення валютних цінностей ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти;

транскордонний переказ валютних цінностей рух певної суми безготівкових коштів в Україну або за її межі з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі;

уповноважені установибанки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв’язку, які отримали ліцензії Національного банку України згідно із цим Законом.

Інші терміни, щовикористовуються в цьому Законі, вживаються у значеннях, визначених у законах України.

Стаття 2. Валютне законодавство

1. Валютне законодавство складається з цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також нормативно-правових актів Національного банку України, прийнятих відповідно до законів.

Стаття 3. Принципи валютного регулювання

1. Валютне регулювання в Україні ґрунтується на:

1) принципі свободи здійснення валютних операцій, що передбачає:

застосування обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України;

недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції;

відшкодування державою збитків, заподіяних внаслідок порушення прав резидентів і нерезидентів на здійснення валютних операцій;

2) принципі ризикоорієнтованості, прозорості, достатностіта ефективності валютного регулювання, який реалізується шляхом:

спрямованості на забезпечення фінансової стабільності,економічного і соціального розвитку;

застосування заходів захисту виключно за наявності підтверджених системних ризиків, які загрожують фінансовій стабільності;

відповідності запроваджуваних заходів захисту, строків їх застосування та обсягів пов’язаних з ними валютних обмежень існуючим масштабам і структурі системних ризиків, які загрожують фінансовій стабільності;

пріоритетності ринкових інструментів валютного регулювання над адміністративними;

обгрунтованості застосування заходів захисту та їхпередбачуваності для суб’єктів валютних операцій;

3) принципі самостійностіта ринковості валютного регулювання, що передбачає;

гнучкий валютний курс;

незалежність Національного банку України у формуванні та реалізації валютної і монетарної політики у межах, визначених законом.

2. Методи і засоби валютного регулювання, передбачені цим Законом, запроваджуються, застосовуються та скасовуються відповідно до цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актів Європейського Союзу та рішень міжнародних фінансових організацій, що підлягають імплементації у рамках міжнародних зобов’язань України, а також з урахуванням економічної природи і особливостей окремихвалютних операцій.

Стаття 4.Гарантії свободи здійснення валютних операцій

1. Валютні операції здійснюються відповідно до валютного законодавства без будь-яких обмежень, крім випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

2. Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом реалізації принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

3. Нерезиденти мають усі права здійснення валютних операцій, надані резидентам України.

4. Валютні цінності є об’єктом права власності резидентів на території України та за її межами, а також нерезидентів на території України.

5. Держава забезпечує захист прав і економічних інтересів резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій.

Розділ IІ

ЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ТА ВАЛЮТНОГО НАГЛЯДУ

Стаття 5. Розрахунки

1. В Україні єдиним законним платіжним засобом є національна грошова одиниця – гривня, яка приймається усіма фізичними і юридичними особами без обмежень на всій території України для проведення розрахунків та переказів.

2. Усі розрахунки на території України проводяться виключно в гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів, роялті, дивідендів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями небанківських фінансових установ та операторів поштового зв’язку з надання фінансових послуг на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій;

4) іншими операціями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України відповідно до частини другої статті 3 цього Закону.

Розрахунки за операціями, визначеними у пунктах 1 – 4 цієї частини, можуть проводитися в іноземній валюті, а також у банківських металах.

3. Сплата комісій, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1 – 4 частини другої цієї статті, здійснюється виключно в гривні, крім розрахунків щодо сплати процентів (відсотків) за депозитами/кредитами (позиками), які можуть проводитися як в іноземній валюті, банківських металах, так і в гривні.

4. Порядок проведення розрахунків за валютними операціями, що здійснюються в іноземній валюті та банківських металах, визначається Національним банком України.

Стаття 6. Торгівля валютними цінностями

1. Торгівля валютними цінностями здійснюється на міжбанківському валютному ринку України. З метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці Національний банк України виступає суб’єктом цього ринку, проводитьвалютні інтервенції на міжбанківському валютному ринку України, здійснює інші функції, передбачені законом.

2. Структура міжбанківського валютного ринку, порядок та умови торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на міжбанківському валютному ринку визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

3. Торгівля валютними цінностями в готівковій формі здійснюється виключно через уповноважені установи.

Стаття 7. Транскордонний переказ валютних цінностей

1. Транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється без обмежень виключно через уповноважені установи в порядку, встановленому Національним банком України.

Стаття 8. Транскордонне переміщення валютних цінностей

1. Транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

2. Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей уповноваженими установами та суб’єктами валютних операцій визначається Національним банком України.

Стаття 9. Ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій

1. Банки здійснюють валютні операції на підставі банківської ліцензії.

2. Небанківські фінансові установи здійснюють валютні операції на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення таких валютних операцій:

1) обмін валют (здійснення операцій із торгівлі валютними цінностями в готівковій формі);

2) переказ коштів;

3) надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту;

4) факторинг (у частині здійсненнярозрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента);

5) інші валютні операції, визначені Національним банком України на підставі критеріїв встановлення приналежності валютних операцій до таких, що підлягають ліцензуванню згідно цієї статті.

3. Оператори поштового зв’язку здійснюють валютні операції на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення таких валютних операцій:

1) переказ коштів;

2) діяльність з обміну валют.

4. Критерії встановлення приналежності валютних операцій до таких, що підлягають ліцензуванню згідно цієї статті, порядок та умови ліцензування діяльності зі здійснення валютних операцій на території України визначаються законом.

5. Ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій діють безстроково.

6. Національний банк України веде реєстр осіб, яким видано ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, та розміщує цей реєстр на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Стаття 10. Надання інформації про валютні операції

1.Уповноважені установи зобов’язані надавати Національному банку України інформацію про валютні операції, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи, а також про власні валютні операції.

2.Суб’єкти валютних операцій-резиденти зобов’язані надавати інформацію про валютні операції уповноваженим установам, через які здійснюються такі валютні операції.

Суб’єкти валютних операцій-нерезиденти зобов’язані надавати інформацію про валютні операціїуповноваженим установам, через які здійснюються такі валютні операції, в межах, що стосуються їх діяльності в Україні.

3.З метою збору статистичної інформації Національний банк України має право здійснювати збір інших періодичних статистичних даних.

4.Національний банк України визначає зміст, форми, періодичність та строки, спосіб, порядок надання інформації про валютні операції відповідно до цієї статті.

5. Національний банк України співпрацює з іншими органами державної влади щодо обміну інформацією, пов’язаною з проведенням валютних операцій.

Стаття 11. Валютний нагляд

1. Валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

2. До завдань валютного наглядуналежить:

а) визначення відповідності проведених валютних операцій валютному законодавству;

б) перевірка наявності підтвердних документів щодо проведених валютних операцій;

в) перевірка повноти, об’єктивності і достовірності інформації про валютні операції, наданої резидентами та нерезидентами.

3. Валютний нагляд відповідно до завдань, визначених частиною другою цієї статті, здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб’єктів здійснення таких операцій, за винятком випадків виявлення і документального підтвердження порушень такими суб’єктами вимог валютного законодавства.

4. Заходивалютного нагляду здійснюються органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з використанням комплексної інтегрованої системи кількісних і якісних критеріївта показників відповідності проведених валютних операцій, підтвердних документів та інформації вимогам валютного законодавства, яка затверджується Національним банком України.

5. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України, державний орган, що реалізує державну податкову і митну політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

6. Національний банк України здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

7. Державний орган, що реалізує державну податкову і митну політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами (крім уповноважених установ) вимог валютного законодавства. Заходи валютного нагляду за дотриманням суб’єктами господарської діяльності вимог валютного законодавства здійснюються державним органом, що реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

8. Уповноважені установи є агентами валютного нагляду та підзвітні Національному банку України.

Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов’язаних із експортом та імпортом продукції на суму, що є меншою за розмір, встановлений для фінансових операцій, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами та нерезидентами (крім інших уповноважених установ), що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

9. Агенти валютного нагляду мають право вимагати у суб’єктів валютних операцій документи, пов’язані зі здійсненням валютних операцій, а суб’єкти валютних операцій зобов’язані подавати такі документи на вимогу агентів валютного нагляду.

10. Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства суб’єктами, визначеними частинами четвертою та п’ятою цієї статті відповідно. Під час проведення таких перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об’єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції і пояснень щодо проведених валютних операцій, а суб’єкти валютного нагляду, визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті, зобов’язані безоплатно надавати відповідний доступ, документи та іншу інформацію.

11. У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від відповідних суб’єктів, які допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

12. Органи валютного нагляду обмінюються інформацією щодо виявлених порушень валютного законодавства, яка була отримана ними під час здійснення валютного нагляду, з метою застосування щодо суб’єктів, які допустили таке порушення, заходів впливу, передбачених законом.

Розділ IІІ

УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ

ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ

Стаття 12. Заходи захисту та загальні умови їх запровадження

1. Національний банк України має право запроваджувати заходи захисту на строк до шести місяців за умов:

1) підтвердження системних ризиків, які загрожують фінансовій стабільності та містять:

фактичні ознаки нестійкого фінансового стану банківської та/або фінансової системи держави та обставини, що загрожують фінансовій стабільності;

наявні або потенційні загрози значного тиску на платіжний баланс України;

2) обґрунтування обраних заходів захисту відповідно до існуючих системних ризиків і загроз фінансовій стабільності та підтвердження необхідності і ефективності їх застосування у вигляді оцінки очікуваного і фактичного впливу заходів захисту на забезпечення фінансової стабільності та економічний і соціальний розвиток;

3) офіційного повідомлення про запровадження заходів захисту відповідно до цієї статті.

2. Критерії визначення ознак фінансової нестабільності та встановлення наявності достатніх підстав для застосування заходів захисту затверджуються Національним банком України за погодженням Ради з фінансової стабільності (надалі – критерії). Критерії мають забезпечувати відповідність, доцільність, обґрунтованість, достатність і ефективність застосування тимчасових заходів захисту та відбору і запровадження окремих заходів відповідно до існуючих ознак фінансової нестабільності, масштабу загроз і кризових явищ.

Критерії повинні містити сукупність кількісних та/або якісних характеристик для оцінки ступеня і масштабу кризових явищ у грошово-кредитній сфері, оцінку ознак фінансової нестабільності та умов, які відповідно до пункту першого частини першої цієї статті є підставами для застосування тимчасових заходів захисту.

3. Тимчасові заходи захисту можуть включати такі валютні обмеження:

1) обов’язковий продаж частини надходжень резидентів в іноземній валюті;

2) запровадження граничних строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями з експорту та/або імпорту продукції, транспортних послуг;

3) установлення особливостей здійснення операцій, пов’язаних із рухом фінансового капіталу, відповідно до частини другої статті 3 цього Закону;

4) запровадження тимчасових спеціальних дозволів на здійснення окремих валютних операцій з високим ступенем впливів на внутрішній валютний ринок і загроз для фінансової стабільності;

5) резервування коштів за валютними операціями;

6) інші заходи захисту, які передбачені статтею 71 Закону України «Про Національний банк України».

4. У сфері здійснення валютних операцій за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) заходи захисту запроваджуються відповідно до цього Закону щодо окремих видів операцій з експорту та/або імпорту продукції, транспортних послуг, які справляють найбільший вплив на внутрішній валютний ринок.

5. Критерії віднесення валютних операцій до операцій, зазначених у пунктах3 і 4 частини третьої та у частині четвертій цієї статті, умови встановлення особливостей, запровадження тимчасових спеціальних дозволів, граничних строків розрахунків в іноземній валюті щодо здійснення такихоперацій затверджуються Національним банком України з урахуванням видів і обсягів валютних операцій на грошово-кредитному ринку та принципів і стандартів класифікації руху капіталів у Європейському Союзі.

6. Національний банк України приймає рішення щодо запровадження заходів захисту з урахуванням рішення Ради фінансової стабільності про підтвердження наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, які загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи держави.

7. Заходи захистузастосовуються Національним банком України до моменту усунення причин, обставин і кризових явищ, які стали підставою для їх застосування, але виключно на строк, що не перевищує шести місяців з дати їх запровадження, і не частіше одного разу протягом календарного року.

У разі, якщо Національним банком України не визначено строк дії заходів захисту, такі заходи втрачають чинність після спливу шести місяців з дати їх запровадження.

8. У разі застосування будь-яких заходів захисту Правлінням Національного банку України затверджується та оприлюднюється офіційне повідомлення, яке повинно містити:

а) підстави застосування заходів захисту з обґрунтуванням їх необхідності та посиланням на дані відповідних досліджень, положення відповідних нормативно-правових актів;

б) запропонований строк дії заходів захисту та повне визначення передбачених ними вимог і суб’єктів, на яких поширюється дія таких вимог;

в) основні прогнозні дані про очікуваний позитивний вплив заходів захисту на відновлення і забезпечення фінансової стабільності.

До офіційного повідомлення додається оцінка очікуваного впливу передбачених заходів захисту на забезпечення фінансової стабільності та економічний і соціальний розвиток. Копія офіційного повідомлення про запровадження заходів захисту направляється Комітету з питань торгівлі Європейської комісії.

Заходи захисту набувають чинності через сім днів з дня оприлюднення офіційного повідомлення Правління Національного банку України про застосування заходів захисту.

8. Після спливу встановленого строку дії заходів захисту Рада Національного банку України здійснює оцінку їх фактичного впливу на забезпечення фінансової стабільності та економічний і соціальний розвиток та оприлюднює результати такої оцінки протягом трьох днів з дня її затвердження.

Стаття 13. Заходи захисту у вигляді запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та/або імпорту продукції, транспортних послуг

1. Заходи захисту у вигляді запровадження граничних строків розрахунків не поширюються на:

1) операції з експорту робіт (крім робіт з виготовлення чи переробки, що виконуються з матеріалу експортера), послуг (крім транспортних), майнових прав, прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав;

2) експортні операції, на які відповідно до законодавчих актів України чи міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не поширюється дія заходів захисту у сфері валютного регулювання (у тому числі заходів у вигляді встановлення граничних строків розрахунків за такими операціями);

3) експортні операції суб'єктів космічної діяльності, які визначені відповідно до статті 1 Закону України «Про космічну діяльність», а також суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості»;

4) експортно-імпортні операції іноземного інвестора (або представництва іноземного інвестора на території України) за угодою про розподіл продукції, які здійснюються для потреб такої угоди (зокрема, пов'язані з придбанням обладнання, матеріалів, устаткування та товарів, робіт і послуг, необхідних для провадження робіт чи здійснення іншої діяльності, передбаченої угодою про розподіл продукції, у тому числі розпорядженням частиною виробленої продукції, що належить іноземному інвестору (або представництву іноземного інвестора на території України), іншому інвестору чи державі);

5) операції з постачання товарів, робіт, послуг у межах виконання проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, міжурядових угод або в межах діяльності міжнародних організацій та міжнародних фінансових інституцій, що зареєстровані (аркредитовані) в установленому порядку та реалізуються в Україні.

2. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за експортними операціями резидентів виручка резидентів в іноземній валюті від експорту продукції та/або транспортних послуг підлягає зарахуванню на їх рахунки, відкриті в іноземній валюті, в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше строку, установленого Національним банком України. Строк виплати заборгованостей обчислюється з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту транспортних послуг – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує надання транспортних послуг.

3. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за імпортними операціями резидентів резиденти під час здійснення імпортних операцій на умовах відстрочення поставки не можуть встановлювати відстрочення, що перевищує строк, установлений Національним банком України.

4. Граничні строки розрахунків за окремими зовнішньоекономічними операціями – з експорту та/або імпорту продукції, транспортних послуг, запроваджені Національним банком України, можуть бути продовжені суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до цього Закону.

5. Якщо перевищення встановлених граничних строків розрахунків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

6. Порушення резидентами строку розрахунків, установленого згідно із цією статтею, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за курсом Національного банку України, установленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

7. У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним арбітражним судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого експортно-імпортним контрактом, встановлений відповідно до цього Закону граничний строк розрахунків зупиняється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково в частині майнових вимог або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду встановлений відповідно до цього Закону граничний строк розрахунків поновлюється і пеня за його порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення встановленого відповідно до цього Закону граничного строку розрахунків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом, а в разі встановлення відсутності вини резидента – за весь період від виникнення прострочення внаслідок невиконання нерезидентами умов укладеного зовнішньоекономічного договору (контракту) до моменту виконання прийнятого судом рішення.

8. Державний орган, що реалізує державну податкову і митну політику, має право за результатами перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену частиною шостою цієї статті.

Резиденти звільняються від сплати пені, якщо за результатами проведеної експертизи рішення державного органу, що реалізує державну податкову і митну політику, про стягнення такої пені визнано необґрунтованим і неправомірним. У такому разі пеня з резидентів стягується виключно на підставі рішення суду за позовом відповідного органу.

Стаття 14. Порядок продовження запроваджених граничних строків розрахунків за окремими зовнішньоекономічними операціями

1. Резиденти мають право вимагати продовження запроваджених граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та/або імпорту продукції, транспортних послуг на підставі поданої у встановленому порядку декларації відповідної форми у разі, якщо продовження встановлених граничних строків розрахунків необхідне для укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) або виконання сторонами умов і зобов’язань за таким договором (контрактом).

2. Резидент набуває право продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на наступний день після спливу п’яти робочих днів з дня подання декларації у разі, якщо за цей період не було прийнято та оприлюднено рішення про відмову в реєстрації поданої ним декларації з підстав та у порядку, що встановлені статтею 15 цього Закону.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом трьох робочих днів з дати реєстрації декларації інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про реєстрацію такої декларації.

Стаття 15. Декларація щодо продовження запроваджених граничних строків розрахунків за окремими зовнішньоекономічнимиопераціями

1. У випадку звернення резидента про продовження запровадженого граничного строку розрахунку за зовнішньоекономічним договором (контрактом), до відповідної декларації додаються документи, які підтверджують наявність встановлених частиною першою статті 14 цього Закону підстав для продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:

1) дані про стан укладення або виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми і необхідних строків та періоду розрахунків із обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку розрахунків на відповідний період;

2) копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в тому числі укладеного у простій письмовій формі, із зазначенням адреси та банківських реквізитів іноземних контрагентів, або копія пропозиції (оферти) укласти договір та підтвердження прийняття такої пропозиції (акцепту) другою стороною із зазначенням адреси і банківських реквізитів контрагентів – у разі укладення договору (контракту) за взаємною згодою сторін у простій письмовій формі за допомогою інформаційно-комунікативних систем;

3) копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, в тому числі платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Зазначений перелік документів є вичерпним.

2. Декларація щодо продовження запроваджених граничних строків розрахунків за окремими зовнішньоекономічними операціями подається резидентом або уповноваженою ним особою у паперовій або електронній формі (через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів, портал електронних сервісів для юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) на вибір заявника.

За подання декларації плата не справляється.

3. Декларація розглядається та реєструється протягом п’яти робочих днів з дня її подання.

4. У реєстрації поданої резидентом декларації може бути відмовлено у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) подання резидентом неповного пакету супровідних документів до декларації згідно встановленого переліку та вимог щодо їх оформлення;

2) виявлення у наданих документах завідомо неправдивих відомостей;

3) відсутності документального підтвердження наявності визначених статтею 14 цього Закону підстав для продовження строків розрахунків.

Перелік підстав для відмови у реєстрації декларації є вичерпним. Відмова у реєстрації декларації з інших підстав не допускається.

5. Відмова оформляється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, яке повинно містити:

1) відомості про резидента та реквізити поданої ним декларації;

2) обґрунтування із зазначенням підстав відмови у реєстрації декларації та посиланням на відповідні положення і норми законодавства;

3) пропозиції і роз’яснення щодо усунення недоліків у поданих документах.

Рішення про відмову у реєстрації декларації оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Рішення про відмову у реєстрації декларації може бути оскаржене резидентом в порядку адміністративного оскарження.

У разі усунення резидентом причин, що стали підставою для відмови у реєстрації декларації щодо продовження запроваджених граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, повторний розгляд документів та реєстрація декларації здійснюється у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня подання декларації і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у реєстрації декларації.

При повторному розгляді декларації та доданих до неї документів не може бути відмовлено у реєстрації декларації у разі врахування резидентом у повному обсязі пропозицій і роз’яснень щодо усунення недоліків у поданих документах, які містяться у рішенні про відмову у реєстрації декларації.

6. Форма, порядок подання та реєстрації декларації щодопродовженнязапровадженихграничнихстроківрозрахунків за окремими зовнішньоекономічнимиопераціями, а також обміну інформацією про реєстрацію декларації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Стаття 16. Заходи захисту у вигляді обов’язкового продажу частини надходжень резидентів в іноземній валюті

1. Вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень резидентів в іноземній валюті можуть запроваджуватися Національним банком України відповідно до цього Закону у межах заходів захисту з додержанням таких додаткових умов:

1) обов’язковий продаж може стосуватися не більше 50 відсотків суми надходжень в іноземній валюті. Решта надходжень в іноземній валюті залишається у розпорядженні резидентів та використовується ними відповідно до правил валютного регулювання;

2) не підлягає обов’язковому продажу сума валютних надходжень, яка не перевищує 50 000 євро або еквіваленту цієї суми в іншій іноземній валюті.

2. Вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті не поширюються на валютні надходження резидента, які призначені для здійснення таким резидентом інших валютних операцій чи розрахунків, що передбачені умовами укладених резидентом зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також на інші випадки, встановлені Національним банком України.

3. Порядок та строки здійснення обов'язкового продажу частини надходжень резидентів в іноземній валюті уповноваженими банками та іншими фінансовими установами у період дії таких заходів захисту визначається Національним банком України.

Розділ IV

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ

ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 17. Види відповідальності за порушення валютного законодавства

1. Забезпечення виконання валютного законодавства включає такі види відповідальності:

1) порушення суб’єтами валютних операцій, уповноваженими установами порядку проведення розрахунків за валютними операціями, що здійснюються в іноземній валюті та банківських металах – заходи впливу, передбачені відповідними актами валютного законодавства;

2) порушення банками вимог валютного законодавства – заходи впливу, передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

3) порушення вимог валютного законодавства небанківськими фінансовими установами, операторами поштового зв’язку – заходи впливу, передбачені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

4) здійснення операцій з валютними цінностями без одержання ліцензії, передбаченої статтею 9 цього Закону – штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту Україниза
обмінним курсом Національного банку України наденьздійсненнятаких операцій;

5) порушення порядку та умов торгівлі валютнимицінностями наміжбанківському валютному ринкуУкраїни, встановлених Національнимбанком України – штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості)зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України заобмінним курсом Національного банку України на день здійсненнятаких операцій;

6) порушення суб’єктами валютних операцій, уповноваженими установами або фізичними особами встановленого порядку транскордонного переказу або переміщення валютних цінностей – заходи впливу, передбачені відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України;

7) порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності запроваджених у вигляді тимчасових заходів захисту граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями – санкції у вигляді пені, визначені статтею 13 цього Закону;

8) порушення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами порядку та строків здійснення обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті у період дії таких заходів захисту, запроваджених Національним банком України – заходи впливу, передбачені відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;

9) порушення суб’єктами валютних операцій, уповноваженими установами порядку надання інформації про валютні операції – заходи впливу, передбачені відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України;

10) інші види відповідальності та заходи впливу, передбачені законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 18. Механізм застосування відповідальності за порушення валютного законодавства

1. До суб’єктів, що порушили валютне законодавство, органами валютного нагляду застосовуються заходи впливу у вигляді:

1) роз’яснення валютного законодавства та офіційних вимог щодо його подальшого виконання і дотримання – у разі якщо виявлене порушення є незначним і вчинено відповідним суб’єктом уперше;

2) фінансових санкцій – у разі якщо за вчинене порушення законодавством передбачено застосування заходів впливу у вигляді фінансових санкцій.

2. Заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

3. За кожне порушення може бути застосовано тільки один іззаходів впливу, передбачений законодавством для відповідного видупорушення валютного законодавства.

4. Розмір фінансових санкцій, що застосовуються до суб’єктів валютних операцій, уповноважених установ, які порушили валютне законодавство, визначається цим Законом, іншими законодавчими актами України та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України.

5. Факт порушення валютного законодавства, виявленого за результатами перевірки, оформляється актом із додаванням відповідних підтвердних документів.

6. У разі виявлення порушень валютного законодавства заходи впливу застосовуються у порядку здійснення валютного нагляду відповідно до цього Закону, інших актів валютного законодавства Національним банком України, державним органом, що реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до їх компетенції.

7. Суми стягнених у вигляді фінансових санкцій штрафів спрямовуються до державного бюджету.

8. Рішення органу валютного нагляду про застосування санкції може бути оскаржене у судовому та адміністративному порядку.

Розділ V

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 17, ст.184);

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 40, ст. 364).

3. Національному банку України до дня введення в дію цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації.

4. Кабінету Міністрів України до дня введення в дію цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

5. Кабінету Міністрів України спільно з Національним банком України до дня введення в дію цього Закону розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо ліцензування діяльності зі здійснення валютних операцій на території України, здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду, забезпечення виконання валютного законодавства та відповідальності за його порушення, а також особливостей застосування заходів впливу за порушення валютного законодавства.

6. Установити, що нормативно-правові акти Національного банку України, прийняті відповідно до частини третьої цього Розділу, якими вводяться заходи захисту заумов та у порядку, визначеними Розділом ІІІ цього Закону, та які набирають чинності одночасно з введенням в дію цього Закону, діють до визнання їх Національним банком України такими, що втратили чинність.

При прийнятті рішень про втрату чинності нормативно-правовими актами, зазначенимив абзаці першому цієї частини,Національний банк України може урахувати рекомендації Ради з фінансової стабільності, що засвідчують стабілізацію фінансового стану банківської системи та відсутність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни. Такі рішення можуть прийматися Національним банком України не раніше введення в дію закону України щодо здійснення одноразового декларування активів фізичних осіб та про міжнародну співпрацю України в галузі оподаткування, який визначатиме:

правила оподаткування контрольованих іноземних компаній;

правила звітності в розрізі країн для міжнародних груп компаній;

правила щодо обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами;

правила оподаткування постійного представництва;

заходи стосовно запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування;

процедури стосовно врегулювання спорів з питань застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування;

впровадження міжнародних стандартів для автоматичного обміну фінансовою інформацією.

7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144):

статтю 245 викласти в такій редакції:

«Стаття 245. Тимчасове зупинення експортно-імпортних операцій

1. У випадках проведення дій щодо провадження зовнішньоекономічної діяльності, які містять загрози національній безпеці, інтересам національної економічної безпеки, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання тимчасово зупиняються на умовах і в порядку, передбачених законом.»;

у статті 386:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави.»;

частини четверту і п’яту виключити;

частину першу статті 387 викласти в такій редакції:

«1. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України у вигляді тимчасових заходів захисту відповідно до Закону України «Про валюту» вимог щодо обов’язкового продажу частини надходжень резидентів в іноземній валюті.»;

2) у Законі України «Про Національний банк України» (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 29, ст.238):

частину першу статті 71 викласти в такій редакції:

«Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також тимчасово на термін, що не перевищує шести місяців, і не частіше одного разу протягом календарного року, запроваджувати валютні обмежувальні заходи захисту за умов та у порядку, що визначені Законом України «Про валюту».»;

статтю 24 доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

«Основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік можуть передбачати застосування Національним банком у порядку і з підстав, передбачених законодавством, спеціальних тимчасових обмежувальних заходів захисту у грошово-кредитній сфері на термін, що не перевищує шести місяців, і не частіше одного разу протягом календарного року, для досягнення цілей, визначених статтею 6 цього Закону, та забезпечення фінансової стабільності.»;

у статті 25:

у пункті 7 після слова «надходжень» доповнити словом «резидентів»;

пункт 8 викласти в такій редакції:

«8) запровадження граничних строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями»;

доповнити новою частиною другою такого змісту:

«Засоби і методи грошово-кредитної політики, передбачені пунктами 7 і 8 частини першої цієї статті, запроваджуються Національним банком України у вигляді тимчасових валютних обмежувальних заходів захисту на термін до шести місяців і не частіше одного разу протягом календарного року, у порядку та з підстав, визначених Законом України «Про валюту»;

у частині другій статті 44 пункти 4 та 5 викласти в такій редакції:

«4) запровадження у порядку, встановленому законодавством, вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень резидентів в іноземній валюті відповідно до статті 25 цього Закону та положень Закону України «Про валюту»;

5) запровадження граничних строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями відповідно до статті 25 цього Закону та положень Закону України «Про валюту»;»;

3) у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 29, ст. 377):

статтю 1 після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Вільний рух капіталу при здійсненні зовнішньоекономічних операцій правовий режим захисту свободи здійснення резидентами зовнішньоекономічних операцій з іноземними суб’єктами господарської діяльності у межах зони вільної торгівлі, передбачений міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;»;

статті 2 після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

«- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті, за винятком випадків запровадження Національним банком України валютних обмежувальних заходів захисту на строк до шести місяців відповідно до Закону України «Про валюту»;

у статті 5:

частину першу викласти в такій редакції:

«Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності та інших ознак, мають рівне право здійснювати будь-які її види та дії щодо провадження зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб’єктами господарської діяльності, які прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі, валютними обмежувальними заходами захисту.»;

частину одинадцяту викласти в такій редакції:

«До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.»;

у частині тринадцятій після слова «кошти» доповнити словами «(незалежно від валюти)»;

у статті 7:

у частині третій доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

«- валютних обмежувальних заходівзахисту, підстави і порядок застосування яких встановлено законом;»;

у частині шостій:

в абзаці першому слова «для іноземних суб'єктів господарської діяльності» замінити словами «захисту здійснення зовнішньоекономічної діяльності»;

доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту:

«- режим вільного руху капіталу при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, який застосовується у межах зони вільної торгівлі на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та передбачає скасування будь-яких валютних обмежень при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, за винятком випадків застосування валютних обмежувальних заходів захисту;»;

у статті 16 частину тринадцяту виключити;

4) у Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 5 – 6, ст. 30):

частину першу статті 47 викласти в такій редакції:

«Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування) як у національній, так і в іноземній валюті, а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.»;

у частині сьомій статті 62 слова «які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю» замінити словами «які в межах службових повноважень здійснюють функції банківського нагляду або валютного нагляду»;

у частині першій статті 73:

абзац перший після слова «банківського» доповнити комою і словом

«валютного»;

пункт 111 виключити;

5) у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007, № 29, ст. 389):

у частині другій статті 2 слова «валютного контролю» замінити словами «валютного нагляду Національним банком України»;

6) у Законі України«Про інвестиційну діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 47, ст. 646):

абзац перший частини першої статті 121доповнити словами «,та/або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо сприяння торгівлі та інвестиціям»;

у частині першій статті 19:

абзац перший доповнити словами «та вільне користування і розпорядження будь-якими та усіма результатами інвестиційної діяльності.»;

абзац другий викласти у такій редакції:

«Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню, ліквідації та вільному користуванню і розпорядженнюбудь-якими та усіма результатами інвестиційної діяльності. Іноземним інвесторам гарантується безперешкодне повернення усіх цінностей, вкладених у вигляді інвестицій, та вільне переказування результатів інвестиційної діяльності відповідно до статті 12 Закону України «Про режим іноземного інвестування».»;

7) у Законі України «Про режим іноземного інвестування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 19, ст. 80):

статтю 7 доповнити новою частиною другою такого змісту:

«Для іноземних інвесторів на території України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, застосовуються також правові режими здійснення зовнішньоекономічної діяльності, передбачені статтею 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в тому числі режим вільного руху капіталу.»;

статтю 12 викласти в такій редакції:

«Стаття 12. Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується право вільного придбання у встановленому порядку іноземної валюти у відповідних обсягах та безперешкодне переказування за кордон їх прибутків, доходів, роялті, дивідендів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Встановлення будь-яких обмежень на купівлю валюти і здійснення валютних операцій з метою переказування за кордон прибутків, доходів, роялті, дивідендів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, не допускається.».

Голова Верховної Ради України          А. Парубій

Джерело інформації: офіційний сайт Верховної Ради України http://rada.gov.ua/


Будемо раді вам допомогти в питаннях пов’язаних з організацією та реєстрацією фінансових установ. Індивідуальний підхід до кожного клієнта. Кваліфіковані послуги з питань створення та реєстрації всіх видів фінансових установ, питань отримання ліцензій на фінансові послуги (факторинг, фінансовий лізинг, кредити і т.д.,), відкриття відділень фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Skype: Lawfin1

Статті за темою

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Кваліфіковані послуги з питань реєстрації фінансових установ

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових установ

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Новини фінансового ринку

Актуальні новини фінансового ринку України

Детально!!!

Питання-відповіді

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Детально!!!

Глосарій фінансового ринку

Визначення, що застосовуються в законодавстві яким регулюються фінансові правовідносини

Детально!!!

Фінансова звітність

Фінансова звітність фінансових установ

Детально!!!

Фінансовий моніторинг

Особливості організації фінансового моніторингу в фінансовій установі

Детально!!!

Новини законодавства

Новини законодавства яким регулюється діяльність фінансових установ

Детально!!!

Актуальні матеріали

Актуальні матеріали на тему створення та діяльності фінансових компаній

Детально!!!

Організація фінансового бізнесу

Організація діяльності фінансових компаній. Організація кредитно-фінансової діяльності в Україні

Детально!!!

Ліквідація фінансової компанії

Анулювання ліцензії фінансової компанії. Виключення фінансової компанії з реєстру фінансових установ

Детально!!!

Продаж фінансових компаній

Компанія виступить консультантом з питань супроводу процедури переоформлення корпоративних прав на фінансову компанію, а так само супроводить процес внесення змін до контролюючих органів

Детально!!!

Супровід діяльності фінансових компаній

Супровід діяльності фінансових установ

Детально!!!

Хто на сайті

На сайті 1242 гостя та 0 користувачів