Консультуємо з питань реєстрації фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 06710136680993869134 Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання переказу коштів”

09.11.2017 року в Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання переказу коштів”

Згідно пояснювальної записки до Проекту Законопроектом пропонується врегулювати такі основні питання:

1)надати нове визначення термінуплатіжна система та увести в законодавстві поняття “платіжна установа”, “постачальники послуг виконання платіжних операцій”, наближене до визначення, викладеного у Директиві 2015/2366/ЄС;

2) увести в законодавстві поняття “провайдер інтернет-розрахунків”та надати йому визначення;

3)надати право платіжним установам, яківідповідають вимогам Закону щодо розміру статутного капіталу та отримали ліцензію на переказ коштів, відкривати клієнтам рахунки й електронні гаманці, випускати платіжні карти й електронні гроші, їх обслуговувати, а також мати агентів, а Національному банку України – визначати вимоги до платіжних установ для отримання такої ліцензії та розкриття інформації про структуру власності;

4)передбачити обов’язки постачальників комунальних та інших послуг виставляти електронні інвойси, надавати банкам, платіжним установам, процесингам, агрегаторам платежів такі інвойси, приймати платежі за такими інвойсами через електронні сервіси та “розносити” платежі отримані через різних постачальників з переказу по особовим рахункам споживачів.

5)врегулювати технічно-організаційнімеханізмидоговірного списання, та запровадити процедури, які притаманні  договірному списанню;

6) змінити назву Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури на Реєстр платіжної інфраструктури та передбачити внесення до нього відомостей щодо:

внутрішньодержавних платіжних систем та їх учасників;

міжнародних платіжних систем, платіжними організаціями яких є резиденти, та їх учасників - резидентів та нерезидентів;

міжнародних платіжних систем, платіжними організаціями яких є нерезиденти, та їх учасників-резидентів;

внутрішньобанківських платіжних систем;

платіжних установ,

провайдерів інтернет-розрахунків;

емітентів електронних грошей;

комерційних агентів;

постачальників послуги надання інформації про стан рахунку;

    постачальників послуги ініціювання платежу;

операторів послуг платіжної інфраструктури;

7)запровадити повідомчий характер унесення до Реєстру платіжної інфраструктуривідомостей щодо учасників міжнародних платіжних систем, створених нерезидентами;

8)упорядкувати діяльність небанківських фінансових установ на ринку платіжних послуг, зокрема скасувати вимогу щодо необхідності їх участі в платіжній системі для надання послуг з переказу коштів та, натомість,  запровадити належний механізм контролю за прозорістю їх розрахунків;

9)надати право резидентам України за допомогою електронних грошей сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі, а також здійснювати благодійні (добровільні) внески і пожертвування.

10)надати право резидентам України здійснювати/отримувати плату за товари, роботи, послуги електронними грошима, випущеними нерезидентами;

11)надати право банкам України відкривати рахунки юридичним особам-нерезидентам;

12)у частині здійснення Національним банком нагляду (оверсайта) платіжних систем:

запровадити термін платіжна інфраструктура” тазамінити термін “нагляд (оверсайт) платіжних систем” новим  терміном “оверсайт платіжної інфраструктури”;

віднести до об’єктів оверсайта платіжної інфраструктури тільки тих суб’єктів, які внесені до Реєстру платіжної інфраструктури або які надали до Національного банку документи для внесення відомостей до цього Реєстру, та поширити оверсайт на комерційних агентів банків і небанківських фінансових установ, що мають ліцензію Національного банку на переказ коштів без відкриття рахунків, а також провайдерів інтернет-розрахунків;

передбачити право Національного банку накладати штрафи на юридичних осіб – об’єктів оверсайта та встановити розмір цих штрафів від ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

13)для зростання довіри клієнтів до платіжних інструментів та сервісів, фінансових та платіжних інститутів в цілому, та, відповідно, зростання кількості безготівкових операції та залишків на рахунках впровадити механізми запобігання або припинення неналежних переказів та переходу фінансової відповідальності на того учасника платіжної операції, який не забезпечив належну безпеку здійснення операції.

14)замінити вид покарання (з виключно штрафу на обмеження чи позбавлення волі) за злочин у вигляді незаконних дій з платіжними інструментами та засобами їх ідентифікації, платіжними пристроями, електронними грошами та встановити міру покарання, яка у повній мірі відображає рівень суспільної небезпеки

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо регулювання переказу коштів

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів:

1.У Кримінальному Кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

1)Статтю 200 викласти в такій редакції:

“Стаття 200. Неправомірний обіг засобів платежу

1. Підробка платіжних інструментів та інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей, і засобів доступу до них, платіжних пристроїв, засобів ідентифікації (верифікації) особи власника банківського рахунку та/або користувача електронних платіжних засобів, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених платіжних інструментів, платіжних пристроїв або їх використання чи збут, а також незаконне заволодіння платіжними інструментами або засобами ідентифікації (верифікації) особи власника банківського рахунку, користувача електронних платіжних засобів, засобами доступу до банківських рахунків, засобами доступу до електронних грошей-

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років з конфіскацією майна;

2. Виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою використання чи збуту програмних, технічних засобів, що виконують операційні чи інші технологічні функції для неправомірного прийому, видачі, переказу коштів, їх використання чи збут,–

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна;

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою чи працівником, яким відповідні відомості стали відомі по службі чи роботі, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років, з конфіскацією майна, позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років або без такого.

4. Дії передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років, з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років або без такого.

Примітка. Під платіжними інструментами слід розуміти документи на Примітка.

1. Під платіжними інструментами слід розуміти документи на переказ в паперовій та електронній формі, електронні платіжні засоби.

2.Під засобами ідентифікації (верифікації)  особи власника банківського рахунку, користувача електронних платіжних засобів слід розуміти електронний підпис, в тому числі електронний цифровий підпис, персональний ідентифікаційний номер та додаткові засоби ідентифікації (верифікації).

3.Під засобами доступу до банківських рахунків, електронних грошей слід розуміти програмне забезпечення та технічні пристрої, за допомогою яких можливе здійснення операцій з банківським рахунком або електронними грошима.”.

2)доповнити Статтею 2001 такого змісту:

“Стаття 2001. Незаконні дії з електронними грошима

Випуск електронних грошей без узгодження правил використання електронних грошей з Національним банком України та/або здійснення операцій з ними (розповсюдження, надання засобів поповнення, приймання електронних грошей в обмін на готівкові та/або безготівкові кошти) без узгодження правил використання електронних грошей з Національним банком України

- карається штрафом у розмірі сто тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або групою осіб, -

карається обмеженням волі на строк від одного до трьох років з конфіскацією майна;

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

1). Статтю 163-13викласти у такій редакції:

«Стаття 163-13. Порушення порядку приймання готівки для подальшого її переказу, надання інформації через прикладний програмний інтерфейс, надання електронних інвойсів та прийому платежів від споживачів з оплати електронних інвойсів, правил доступу до рахунку при наданні послуги ініціювання платежу

Порушення платіжною установою, комерційним агентом банку законів України та нормативно-правових актів Національного банку України щодо порядку приймання готівки для подальшого її переказу -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб платіжної установи, комерційного агента банку, платіжної установи від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення органом, що контролює справляння надходжень до бюджету,  юридичною особою або фізичною особою підприємцем стандарту електронних інвойсів, встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України, порядку їх надання постачальникам послуг з переказу (іншим особам) та порядку обліку прийнятих платежів від споживачів із застосуванням електронних інвойсів-

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб установи від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення постачальником послуг з переказу нормативно-правових актів Національного банку України щодо порядку надання, отримання та оброблення інформації через прикладний програмний інтерфейс, правил доступу до рахунку при наданні послуги ініціювання платежу -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб установи від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дія, передбачена частиною першою, другою або третьою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -

тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

2). У статті 163-15:

а) У абзаці першомуслова «щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів» замінити словами «щодо забезпечення приймання електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), завищення суб’єктом господарювання суми платежу за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів суми платежу за ці товари (послуги) готівковим розрахунком або прийом платежу на особистий рахунок (електронний платіжний засіб, електронний гаманець) фізичної особи замість рахунку фізичної особи - підприємця, рахунку юридичної особи»

б) у абзаці другому слова «від ста до двохсот» замінити словами «від тисячі до п'яти тисяч»

в)у абзаці четвертому слова «від п’ятисот до тисячі» замінити словами «від п'яти до десяти тисяч»

3). Доповнити новою статтею 166-26 такого змісту:

«Стаття 166-26. Порушення законодавства щодо платіжного моніторингу, запобігання або припинення неналежних переказів

Порушення вимог щодо здійснення платіжного моніторингу, ідентифікації суб'єктів неналежних переказів, приховування інформації про неналежні перекази або їх суб'єктів, не вжиття заходів щодо запобігання або припинення неналежних переказів, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб суб'єктів платіжного моніторингу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

4) у статті 2343 після слів «щодо здійснення нагляду (оверсайту) платіжних систем (стаття 16620)» доповнити словами «порушення законодавства щодо платіжного моніторингу, запобігання або припинення неналежних переказів (стаття 16626)».

3. УЗаконі України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (Відомості Верховної Ради України 2001, N 29 від 20.07.2001, ст. 137 із наступними змінами):

1) Преамбулу викласти в такій редакції:

Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення оверсайту платіжної інфраструктури.”.

2)У статті 1:

пункт 1.2) викласти в такій редакції:

“1.2) банківський автомат самообслуговування (банківський автомат) – платіжний пристрій, що надає можливість держателю електронного платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями видачі коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою;”.

у пункту 1.6) слова “або іншими установами – учасниками платіжної системи” виключити.

доповнити новимипунктами 1.131), 1.132), 1.133) та 1.134)  такого змісту:

“1.131) емітент електронних грошей – юридична особа, яка відповідно до цього Закону здійснює випуск електронних грошей і бере на себе зобов’язання з їх погашення.

1.132) електронні гроші - одиниці вартості грошей, які зберігаються на електронному пристрої, випускаються в обмін на кошти, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі, в порядку, встановленому Національним банком України

1.133) Електронний гаманець – пристрої та/або програмне забезпечення, що дозволяє обліковувати та опрацьовувати операції користувача з використанням електронних грошей та/або платіжних інструментів.

1.134) Електронний інвойс – документ(рахунок), що надається продавцем покупцю  і містить перелік товарів та послуг, їх якість та вартість(та інші характеристики товару чи послуги), ціну за якою вони поставлені покупцю, умови поставки та інформацію про відправника та отримувача у електронному вигляді. Виписка інвойсу є підтвердженням обов’язку покупця оплатити товар у відповідності із вказаними у ньому умовами та також про те, що товар відправлено відповідно до умов поставки”.

пункт 1.181) викласти в такій редакції:

“1.181) користувач - юридична або фізична особа, якій надається послуга з переказу коштів, або яка має можливість використовувати  електронні гроші”.

Пункт 1.19-2) викласти у такій редакції:

«1.19-2) платіжній моніторинг – обов’язкова діяльність постачальника послуг з переказу щодо контролю за операціями, які здійснюються із застосуванням електронних платіжних засобів та електронних грошей з метою виявлення та запобігання помилковим та неналежним переказам».

Пункт 1.20-1) викласти у такій редакції:

1.20-1)оператор послуг платіжної інфраструктури - клірингова установа, процесингова установа та інші юридичні особи, які виконують операційні, інформаційні та інші технологічні функції з переказу без залучення коштів, що підлягають переказу, на свій рахунок.

пункти 1.21) та 1.22) викласти в такій редакції:

“1.21) операційний день - частина робочого дня постачальника послуг з переказу, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється постачальником послуг з переказу самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах;

1.22) операційний час - частина операційного дня постачальника послуг з переказу, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється постачальником послуг з переказу самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах;”.

доповнити статтю новим пунктом 1.261) такого змісту:

“1.261) платіжна інфраструктура – постачальники послуг з переказу та інші особи, що беруть участь у проведенні переказу коштів та/або здійсненні операцій з електронними грошими, а також сукупність відносин, що виникає при провадженні ними діяльності у цій сфері;

абзац перший пункту 1.29) викласти в такій редакції:

платіжна система – набір інструментів, процедур та правил переказу коштів між її учасниками. Платіжна система включає в себе платіжну організацію та учасників платіжної системи.”

пункт 1.321) викласти в такій редакції:

“1.321) платіжний термінал - електронний платіжний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі коштів у готівковій формі, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу, електронних грошей;”.

пункт 1.322) викласти в такій редакції:

“1.322) платіжний пристрій – технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою.

Програмно-технічний комплекс самообслуговування – платіжний пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з внесення готівки для ініціювання переказу, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).

доповнити новими пунктами 1.323) - 1.328) такого змісту:

“1.323) платіжна установа – юридична особа, що не є банком, яка отримала ліцензію Національного банку України на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів та переказ коштів або ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків;

1.324) послуга ініціювання переказу - послуга ініціювання платіжного розпорядження за запитом користувача послуг з переказу відносно рахунку, відкритого в іншого постачальника послуг з переказу;

1.325) платіжне розпорядження - будь-яка вимога (розпорядження) платника або отримувача платежу до свого постачальника послуг з переказу на виконання переказу коштів;

1.326) послуга надання інформації про стан рахунку - інтерактивна послуга надання консолідованої інформації по одному або більшій кількості розрахункових рахунків, відкритих користувачем платіжних послуг або в іншого постачальника платіжних послуг, або більше, ніж у одного постачальника послуг з переказу”.

1. 327) постачальник послуг з переказу – юридична особа, яка надає послуги з переказу на підставі банківської ліцензії або ліцензії Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, або ліцензії на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клєнтів та переказ коштів та/або здійснює випуск електронних грошей або за участю якої надається послуга з переказу;

1.328) провайдер інтернет-розрахунків – юридична особа, що забезпечує проведення платежів та розрахунків у мережі Інтернет з використанням електронних платіжних засобів платіжних систем, відомості щодо якої внесені до Реєстру платіжної інфраструктури;

Банк/платіжна установа має право надавати відповідні послуги як учасник платіжної системи або самостійно без вступу у платіжну систему»;

У зв’язку з цим пункт 1.323) вважати пунктом 1.329).

Пункт 1.37 викласти у такій редакції:

«1.37) розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються постачальником послуг з переказу клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами»;

пункти 1.45) та 1.46) викласти в такій редакції:

“1.45) міжнародні стандарти оверсайту платіжної інфраструктури - документи, прийняті Банком міжнародних розрахунків та Міжнародною організацією комісій з цінних паперів, що визначають стандарти оверсайту платіжної інфраструктури.

1.46) оверсайт платіжної інфраструктури - діяльність Національного банку України з метою забезпечення безперервного, надійного та ефективного функціонування платіжної інфраструктури, яка включає:

моніторинг платіжної інфраструктури;

оцінювання її на відповідність вимогам законодавства України та міжнародним стандартам оверсайту платіжної інфраструктури;

встановлення вимог та обмежень щодо діяльності платіжної інфраструктури/об’єктів оверсайту;

надання рекомендацій щодо удосконалення діяльності платіжної інфраструктури та застосування заходів впливу”.

Доповнити новими пунктами 1.47 та 1.48 такого змісту:

«1.47) пряме дебетування - платіжна послуга з дебетування платіжного рахунку платника у випадку, коли платіжна операція здійснюється з ініціативи отримувача платежу на підставі згоди, наданої платником отримувачеві платежу, постачальнику платіжних послуг отримувача або постачальнику платіжних послуг платника».

3)Статтю 2 доповнити новим пунктом 2.2 такого змісту:

“2.2. Національний банк України має право прийняти рішення про належність операцій, які здійснюються особою на ринку фінансових послуг щодо яких Національний банк України здійснює державне регулювання, до послуг з переказу у розумінні цього Закону.

Національний банк України приймає зазначене у цьому пункті рішення на підставі норм цього закону. У рішенні повинні бути зазначені обгрунтовані підстави, згідно яких відповідну операцію було віднесено Національним банком України до послуг з переказу із посиланням на норми цього закону.

Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідну особу, яка зобов’язана з дня отримання повідомлення Національного банку України призупинити надання послуг з переказу до приведення своєї діяльності у відповідність до вимог цього Закону.

Особа здійснює поновлення надання послуг з переказу після приведення своєї діяльності у відповідність до вимог цього Закону. У випадку недотримання вимог цієї статті, особа несе відповідальність згідно законодавства України. ”.

4)У статті 3:

У частині першій після слів «формі записів на рахунках у банках» доповнити словами «електронних грошей»;

5)У статті 5:

пункти 5.1 та 5.2 викласти в такій редакції:

“5.1. Суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу, є постачальники послуг з переказу, оператори послуг платіжної інфраструктури та користувачі.

5.2. Постачальниками послуг з переказу є:

Національний банк України;

банки;

платіжні установи;

провайдери інтернет-розрахунків..

Банки надають послуги з переказу коштів на підставі банківської ліцензії.

Платіжні установи надають послуги з переказу коштів на підставі ліцензії на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів та переказ коштів або ліцензії на переказ коштів без відкриття рахунків;

Провайдери інтернет-розрахунків надають послуги з переказу на умовах, що визначаються нормативно-правовим актом Національного банку України”.

доповнити новими пунктами 5.3 - 5.7 такого змісту:

5.3. Банки, платіжні установи  мають право надавати користувачам послуги з переказу як безпосередньо, так і шляхом залучення комерційних агентів.

Комерційні агенти, що надають послуги з переказу від імені банку, платіжної установи зобов’язані забезпечити надання інформації про це користувачам.

Інформація про комерційних агентів та обсяг послуг, які вони можуть надавати від імені банків, платіжних установ, вноситься до Реєстру платіжної інфраструктури у порядку, визначеному Національним банком України.

5.4. Постачальники послуг з переказу, їх комерційні агенти, оператори послуг платіжної інфраструктури мають право здійснювати діяльність в Україні щодо переказу виключно після внесення відомостей про них до Реєстру платіжної інфраструктури.

Діяльність в Україні внутрішньодержавних, міжнародних та внутрішньобанківських платіжних систем здійснюється виключно після внесення відомостей про них до Реєстру платіжної інфраструктури у порядку, визначеному цим Законом.

5.5. Для здійснення відповідного виду діяльності постачальник послуг з переказу зобов’язаний забезпечити наявність мінімального статутного капіталу:

1) у сумі 20 мільйонів гривень – для небанківських фінансових установ, які мають ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків та платіжних установ, які мають платіжну ліцензію на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів та переказ коштів;

2) у сумі 10 мільйонів гривень – для емітентів електронних грошей та провайдерів інтернет-розрахунків;

Для банків розмір статутного капіталу встановлюється законом.

Для комерційних агентів банків та\або комерційних агентів небанківських фінансових установ, а також операторів послуг платіжної інфраструктури мінімальний розмір статутного та власного капіталу не встановлюється.

У разі якщо постачальник послуг з переказу (за виключенням банків) здійснює декілька видів діяльності, що перебачають наявність різного розміру статутного капіталу, вважається, що мінімальний розмір статутного капіталу становить найбільший розмір статутного капіталу, перебачений для відповідного виду діяльності.

Вимоги до мінімального розміру власного капіталу платіжних установ встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

5.6. Платіжні організації платіжних систем, учасники платіжних систем, платіжні установи, провайдери інтернет-розрахунків, комерційні агенти, оператори послуг платіжної інфраструктури зобов’язані протягом усього часу, упродовж якого вони здійснюють свою діяльність, відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

5.7. Постачальники послуг з переказу (крім банків) не мають право залучати вклади (депозити) від користувачів.

Кошти, отримані постачальниками послуг з переказу (крім банків) для здійснення переказу, мають обліковуватися на окремому поточному рахунку в банку або платіжній установі і не об’єднуватися з коштами цього постачальника, призначеними для ведення ним господарської діяльності.

  Режим використання окремого поточного рахунку встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Постачальники послуг з переказу несуть відповідальність за недотримання режиму використання такого рахунку.

На кошти, які обліковуються на окремому поточному рахунку постачальника послуг з переказу, не поширюються заходи примусового виконання для задоволення боргових зобов'язань кредиторів постачальника послуг з переказу, інших, ніж користувачі, у випадку, якщо постачальник послуг з переказу не в змозі виконати свої зобов'язання. У разі визнання постачальника послуг з переказу неплатоспроможним такі кошти не включаються в ліквідаційну масу.”.

6)Доповнити новою статтею 51 такого змісту:

Стаття 51. Реєстр платіжної інфраструктури

Стаття 51. Реєстр платіжної інфраструктури

51.1. Національний банк України у встановленому ним порядку веде Реєстр платіжної інфраструктури (далі - Реєстр).

До Реєстру вносяться відомості про:

внутрішньодержавні платіжні системи та їх учасників;

міжнародні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти, та їх учасників - резидентів та нерезидентів;

міжнародні платіжні системи, платіжними організаціями яких є нерезиденти, та їх учасників-резидентів;

внутрішньобанківські платіжні системи;

платіжні установи,

провайдерів інтернет-розрахунків;

емітентів електронних грошей;

комерційних агентів;

постачальників послуги надання інформації про стан рахунку;

    постачальників послуги ініціювання платежу;

операторів послуг платіжної інфраструктури.

51.2. Порядок видачі, зупинення, поновлення та відкликання ліцензії на переказ коштів платіжним установам  визначається Національним банком України.

Юридична особа, яка має намір надавати послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття, або з відкриттям рахунків, звертається до Національного банку України і подає документи для отримання ліцензії на переказ коштів або ліцензії на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів та переказ коштів.

Національний банк України одночасно з прийняттям рішення про видачу ліцензії на переказ коштів або ліцензії на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів та переказ коштів вносить відомості про платіжну установу до Реєстру.

Платіжна установа не має права передавати ліцензію на переказ коштів третім особам. Реєстр платіжної інфраструктри замінює Реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури. Всі дані з Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури повинні бути внесені Національним банком України до Реєстру платіжної інфраструктури”.

7)У статті 6:

назву статті викласти в такій редакції “Порядок відкриття рахунків постачальниками послуг з переказу”;

Пункт 6.1. статті 6викласти в такій редакції:

“6.1. Банки, платіжні установи мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Пункт 6.2. статті 6 виключити.

8)У статті 7:

назву статті викласти в такій редакції “Види рахунків”;

статтю 7.1 викласти в такій редакції:

7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Платіжні установи мають право відкривати своїм клієнтам поточні та кореспондентські рахунки”.

пункти 7.1.2 – 7.1.3 статті7.1 викласти в такій редакції:

“7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком, платіжною установою  клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

7.1.3. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком, платіжною установою, іншому банку, платіжній установі, для здійснення переказів між банками, платіжними установами.

Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками, платіжними установами кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору”.

9)У статті 8:

У абзаці другому пункту 8.1 слово «обслуговуючого» виключити;

пункт 8.2 викласти в такій редакції:

“8.2. Банк, платіжна установа, їх комерційні агенти зобов'язані виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до постачальника послуг з переказу.

Банки, платіжні установи, їх комерційні агенти та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

8.3. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, платіжна установа, їх комерційні агенти несуть відповідальність, передбачену цим Законом.

Доповнити новим пунктом 8.4 такого змісту:

«8.4. Вимоги цієї статті не поширюються на випадки, передбачені законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиваню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

10)У статті 9:

у підпункті 9.2.1. пункту 9.2. після слів “виходу із системи” доповнити словами “порядок здійснення контролю платіжною організацією платіжної системи за учасниками платіжної системи та оператором послуг платіжної інфраструктури”;

доповнити статтю новим підпунктом 9.2.3. такого змісту:

“9.2.3. Платіжні організації платіжних систем, учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури зобов’язані виконувати правила платіжної системи, а також вимоги та обмеження щодо їх діяльності, встановлені Національним банком України”;

пункт 9.3 виключити.

у пункті 9.5:

a) перший абзац викласти в новій редакції та доповнити новими абзацамидругим та третім такого змісту:

9.5. Платіжні організації платіжних систем зобов'язані забезпечувати однакові умови доступу та користування послугами цих платіжних систем всім учасникам цих платіжних систем, які здійснюють свою діяльність в Україні, крім територій щодо яких введені відповідні обмеження згідно законодавства України.

Платіжна організація платіжної системи несе відповідальність за діяльність своїх учасників та операторів послуг платіжної інфраструктури, пов’язану з переказом коштів. Учасник, оператор послуг платіжної інфраструктури повинні відшкодувати платіжній організації платіжної системи будь-які понесені збитки, пов’язані з недотриманням правил цієї платіжної системи чи недотриманням законодавства, що регулює здійснення переказу коштів.

Платіжна організація платіжної системи має право виконувати функції учасника цієї платіжної системи. У цьому разі на неї поширюються вимоги цього Закону, як до учасника платіжної системи”.

доповнити статтю новими пунктами 9.8 та 9.9 такого змісту:

«9.8. Документ на переказ є обов’язковим до виконання у платіжній системі, навіть у випадку визнання учасника платіжної системи, через якого було ініційовано переказ коштів, неплатоспроможним, за умови, що документ на переказ було ініційовано до дня визнання учасника платіжної системи неплатоспроможним».

11)У статті 10:

пункт 10.1 викласти в такій редакції:

“10.1. Банки та платіжні установи мають право створювати внутрішньодержавні та/або міжнародні платіжні системи.”.

пункт 10.3 викласти в такій редакції:

“10.3. Учасниками платіжної системи в Україні мають право бути постачальники послуг з переказу (окрім комерційних агентів),які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи”.

12)У пункті 11.4 статті 11 після слів “банки-резиденти” додати через кому слова “платіжні установи”.

13)У пункті 12.1 статті 12 після слів “фінансові установи” додати через кому слова “платіжні установи” та після слів «у відповідних системах, якщо» додати слова «відомості про».

14)У статті 14:

пункт 14.2 викласти в такій редакції:

“14.2. Емісія електронних платіжних засобів у межах України проводиться банками, платіжними установами, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім банків, платіжних установ, які здійснюють емісію електронних платіжних засобів для використання в межах цих банків, платіжних установ).

вабзац четвертий пункту 14.4 словаБанк-резидент замінити словами «Банк».

у статті 14 після словабанк” в усіх відмінках доповнити через кому словамиплатіжна установа” у відповідних відмінках.

пункт 14.16 доповнити новими абзацами третім-четвертим такого змісту:

«Якщо банком-емітентом, платіжною установою – емітентом було дотримано вимог цього Закону та нормативно-правових актів Национального банку України до належної безпеки електронних платіжних засобів та платежів із їх використанням, і користувач негайно (протягом однієї години з моменту отримання повідомлення банку, платіжної установи про здійснену операцію, відповідно до контактної інформації, наданої користувачем), повідомив банк, платіжну установу про виявлення факту втрати електронного платіжного засобу, відповідальність користувача за кожну операцію (неналежний переказ), яка відбулася до моменту повідомлення банка, платіжної установи не може перевищувати 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги до належної безпеки електронних платіжних засобів та платежів із їх використанням встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України».

доповнити статтю новим пунктом 14.181 такого змісту:

“14.181. Еквайр, який є учасником відповідних платіжних систем, зобов’язаний забезпечити для суб’єктів господарювання, з якими у нього укладені відповідні договори, можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких має бути обов’язково внутрішньодержавна платіжна система”.

пункт 14.19 викласти в такій редакції:

“14.19. Cуб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (надання послуг), включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, повинні забезпечити приймання електронних платіжних засобів внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем для здійснення розрахунків за продані ними товари (надані послуги) з використанням платіжних пристроїв та/або в системах електронної торгівлі (комерції) та/або із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування.

Органи, що контролюють справляння надходжень до бюджету повинні забезпечити приймання електронних платіжних засобів із використанням платіжних пристроїв або із застосуванням електронних інвойсів.

Стандарт електронних інвойсів, порядок їх надання постачальникам послуг з переказу (іншим особам) особами цивільного та публічного права через прикладний програмний інтерфейс, порядок оплати електронних інвойсів та обліку прийнятих платежів від споживачів із застосуванням електронних інвойсів, особливості приймання електронних платіжних засобів особами цивільного та публічного права в оплату за продані товари (надані послуги), надходжень до бюджету, визначає та контролює Національний банк України.

Оплата товарів (наданих послуг) з використанням електронних платіжних засобів, електронних інвойсів здійснюється з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів”.

пункт 14.20 викласти в такій редакції:

Еквайр має право стягувати та зобов'язаний ознайомити користувача з розміром власної комісійної винагороди за отримання готівки через банківський автомат безпосередньо перед ініціюванням операції. Інформація про розмір комісійної винагороди має надаватися користувачу на екрані банківського автомата та/або друкуватися на паперових документах за операціями з використанням електронних платіжних засобів внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.

Користувач після перегляду на екрані банківського автомата даних про суму комісійної винагороди повинен мати змогу відмовитися від уже розпочатої операції”.

доповнити новим пунктом 14.23 такого змісту:

«14.23. Емітент в договорі з користувачем повинен передбачати порядок і строки погашення заборгованості, що не була обумовлена договором і, в зв'язку з особливостями функціонування електронних платіжних засобів, не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення. Створення резервів під таку заборгованість та її облік здійснюються відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Зазначена заборгованість може виникати в разі:

  - надходження до клірингу інформації про операцію, за якою банк/платіжна установа попередньо в установлений правилами строк не надіслав емітенту платіжне повідомлення;

  - надходження до клірингу інформації про операцію, за якою постачальників послуг з переказу попередньо надіслав емітенту платіжне повідомлення, але відповідна сума не була блокована на рахунку користувача для забезпечення його зобов'язань за здійсненою операцією або така сума була розблокована до надходження від постачальника послуг з переказу інформації за результатами клірингу;

  - зміни курсів валют і надходження до клірингу інформації про операцію в іноземній валюті в сумі більшій, ніж та, яку банк/платіжна установа попередньо надіслав емітенту в платіжному повідомленні і яку було блоковано на рахунку користувача для забезпечення його зобов'язання за здійсненою операцією;

  - виникнення технічних помилок у роботі обладнання, інфраструктури, програмного забезпечення постачальників послуг з переказу»;

15)Статтю 15 викласти у такій редакції:

«Стаття 15. Випуск електронних грошей резидентами і здійснення операцій з ними

15.1. Випуск електронних грошей мають право здійснювати Національний банк України, банк та платіжна установа (далі – емітент електронних грошей).

Емітент електронних грошей, крім Національного банку України та емітентів електронних грошей, які здійснюють емісію електронних грошей на базі електронних платіжних засобів платіжних систем,  що має намір здійснювати випуск електронних грошей, зобов'язаний до початку їх випуску узгодити з Національним банком України правила використання електронних грошей у порядку, встановленому нормативно-правовим актом Національного банку України.

Емітент електронних грошей, крім Національного банку України та емітентів електронних грошей, які здійснюють емісію електронних грошей на базі електронних платіжних засобів платіжних систем,   має право розпочати випуск електронних грошей після узгодження з Національним банком України правил використання електронних грошей та внесення відомостей про них до Реєстру.

Випуск електронних грошей здійснюється шляхом їх надання користувачам або комерційним агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти.

Емітент електронних грошей зобов'язаний погашати випущені ним електронні гроші.

Користувачем електронних грошей може бути суб'єкт господарювання або фізична особа. Користувач - суб'єкт господарювання має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт та послуг.

Користувач - фізична особа має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів (продукції, робіт, послуг) сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, здійснення благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань та переказувати електронні гроші іншим користувачам - фізичним особам.

Користувач - суб'єкт господарювання має право отримувати електронні гроші та пред'являти їх до погашення лише в обмін на безготівкові кошти.

Користувач - фізична особа має право отримувати електронні гроші та пред'являти їх до погашення в обмін на готівкові або безготівкові кошти.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які приймають електронні гроші як оплату за товари (продукцію, роботи, послуги), мають право використовувати отримані електронні гроші або пред'являти їх до погашення на готівкові кошти  емітенту, що здійснив їх випуск(або емісію) або повертати їх користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" товарів, придбаних за електронні гроші.

Органи державної влади, які приймають електронні гроші як оплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів, та юридичні особи, які приймають електронні гроші як благодійні (добровільні) внески і пожертвування, мають право використовувати отримані електронні гроші або пред'являти їх до погашення на готівкові кошти  емітенту, що здійснив їх випуск(або емісію).

15.2. Національний банк України має право прийняти рішення про належність операцій, які здійснюються особою на ринку фінансових послуг, до послуг з випуску та використання електронних грошей, якщо операції що здійснюються, за своєю сутністю мають ознаки операцій з електронними грошима, що зазначені у номативно-правових актах Національного банку України. У рішенні повинні бути зазначені обгрунтовані підстави, згідно яких відповідну операцію було віднесено Національним банком України до послуг з випуску та використання електронних грошей з посиланням на норми відповідного нормативно-правового акту. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідну особу, яка зобов’язана з дня отримання повідомлення Національного банку України призупинити надання послуг з випуску та використання електронних грошей до приведення своєї діяльності у відповідність до вимог цього Закону. У випадку недотримання вимог цієї статті, особа несе відповідальність згідно законодавства України.

Порядок здійснення операцій з електронними грошима та максимальна сума електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право встановлювати вимоги до емітентів електронних грошей щодо розміру суми випущених електронних грошей.

15.3. Емітент електронних грошей має право здійснювати випуск електронних грошей, номінованих лише в гривні, для використання на території України.

Емітент електронних грошей має право випускати електронні гроші на суму, яка не перевищує суму попередньо отриманих ним від користувачів грошових коштів.

Емітент електронних грошей зобов’язаний зберігати кошти у сумі, яка відповідає сумі зобов’язань цієї особи за випущеними електронними грошима, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих у банках або платіжних установах. Емітент електронних грошей зобов’язаний використовувати кошти за цим рахунком виключно для погашення випущених цією особою електронних грошей та утримання комісійної винагороди. Здійснення інших операцій за цим рахунком забороняється. Відповідальність за нецільове використання коштів з цього рахунку несе емітент електронних грошей.

Емітент електронних грошей зобов’язаний відображати інформацію щодо операцій з електронними грошима у інформаційній системі електронних грошей.

Мінімальний розмір статутного капіталу емітента електронних грошей не може бути меншим 10 мільйонів гривень.

15.4. Комерційні агенти емітента електронних грошей мають право здійснювати:

надання електронних грошей користувачам без зобов'язання щодо їх погашення (розповсюдження електронних грошей) (комерційний агент з розповсюдження);

надання користувачам засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв (комерційний агент з поповнення);

обмін електронних грошей, випущених однією особою, на електронні гроші іншої особи (обмін електронних грошей) (комерційний агент з обмінних операцій);

приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові гривні (комерційний агент з розрахунків).

Комерційним агентом з розрахунків та/або обмінних операцій може бути банк і платіжна установа.

Комерційний агент з розрахунків не має права передавати свої повноваження за агентським договором іншим суб'єктам господарювання.

Приймання електронних грошей як оплати товарів (продукції, робіт, послуг), сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань, здійснюється іншими особами ніж емітент електронних грошей, на підставі укладених договорів з емітентом електронних грошей та/або його комерційними агентами з розрахунків.

Комерційний агент з обмінних операцій має право здійснювати обмін електронних грошей, в тому числі, виражені в різних валютах. Порядок обміну визначається відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Електронні гроші в гривні можуть обмінюватися на електроні гроші, випущені за межами України».

16)Доповнити новою статтею “151 такого змісту:

Стаття 151. Здійснення операцій з електронними грошима, випущеними нерезидентами

Суб’єкти господарювання України, які приймають електронні гроші як оплату за товари, роботи, послуги, та користувачі мають право здійснювати операції з електронними грошима, випущеними нерезидентом, відомості щодо якого внесені до Реєстру.

Користувачі мають право придбавати електронні гроші, випущені нерезидентом, та отримувати кошти від погашення таких електронних грошей, виключно з використанням рахунків, відкритих у банках або платіжних установах України.

Суб’єкти господарювання, які приймають електронні гроші, випущені нерезидентом, як оплату за товари, роботи, послуги, мають право отримувати кошти від погашення таких електронних грошей виключно на рахунки, відкриті у банках та/або платіжних установах.

Порядок здійснення операцій з електронними грошима, випущеними нерезидентом, та обмеження щодо суми електронних грошей, яку користувачі мають право зберігати на електронному пристрої, що перебуває в їх розпорядженні, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України”.

17)У частині першій статті 20 слова «за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках» замінити словами «за допомогою платіжної вимоги або меморіального ордеру при договірному списанні, перерахування бенефіціару суми, що знаходиться на рахунку умовного зберігання та в інших випадках»;

18)У статті 21:

у підпункті 1 пункту 21.1 після слова “банку” доповнити словами “/платіжної установи”.

у підпункті 2 пункту 21.1 після слів “будь-якого банку” доповнити словами “/платіжної установи”.

підпункт 4 пункту 21.1 викласти у такій редакції:

«4) використання ініціатором платіжного інструменту»

доповнити новим підпунктом 8 пункту 21.1 такого змісту:

«8) складання банком/платіжною установою меморіального ордеру при договірному списанні та/або при перерахуванні бенефіціару суми, що знаходиться на рахунку умовного зберігання».

доповнити новими пунктами 21.2 та 21.3 такого змісту:

“21.2. Банки/платіжні установи зобов’язані забезпечити інформування платника, який ініціює переказ, щодо:

найменування та місцезнаходження банку або небанківської фінансової установи;

найменування та місцезнаходження комерційного агента банку або небанківської фінансової установи (у разі надання послуги через комерційного агента);

номера телефону довідкової служби, адреси електронної пошти тощо для зв’язку з постачальником послуг з переказу, режиму роботи платіжного пристрою;

строків зарахування коштів отримувачам;

розміру комісійної винагороди (плати за здійснення операції);

перелік номіналів банкнот гривні, на приймання яких налаштовані платіжні пристрої (у разі ініціювання переказу готівки).

Учасники платіжних систем додатково розміщують інформацію щодо найменування платіжної системи та найменування і місцезнаходження платіжної організації платіжної системи.

Зазначена у цьому пункті інформація має бути розміщена в доступному для огляду платників місці або на моніторі платіжного пристрою.

21.3. Банки/платіжні установи зобов’язані забезпечити зберігання інформації про кожну операцію з переказу коштів у системах обліку з можливістю відновити дані про дату здійснення операції, ініціатора та отримувача переказу, місце ініціювання та виплати переказу, суму та валюту переказу коштів, згідно Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.

19)У статті 24:

у пункті 24.1 слова “або іншої установи - учасника платіжної системи” замінити словами “/платіжної установи”;

пункти 24.3 та 24.4 викласти в такій редакції:

“24.3. При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання постачальником послуг з переказу, документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи постачальника послуг з переказу, чи відповідним чином оформленою квитанцією.

24.4. Банки, платіжні установи, в тому числі, члени платіжних систем, зобов'язані відображати інформацію в розрізі кожної операції з приймання готівки (у тому числі їх комерційних агентів) у системі автоматизації банків, платіжних установ на внутрішньому рахунку та/або внутрішній підсистемі системи автоматизації в той самий операційний день (у разі здійснення ініціювання переказу готівки платником протягом операційного часу) або не пізніше наступного операційного дня (у разі ініціювання переказу готівки після закінчення операційного часу).

Платіжні установи, які не є учасниками платіжної системи, зобов’язані відображати інформацію в розрізі кожної операції з приймання готівки (у тому числі їх комерційних агентів) у системі обліку платіжної установи в той самий операційний день (у разі здійснення ініціювання переказу готівки платником протягом операційного часу) або не пізніше наступного операційного дня (у разі ініціювання переказу готівки після закінчення операційного часу).”;

пункт 24.5 виключити;

пункт 24.6 викласти в такій редакції:

“24.6. Банк/платіжна установа, який залучає комерційного агента для приймання готівки для подальшого її переказу визначає необхідність створення страхового (резервного) фонду для забезпечення безперебійної роботи”.

у пункті 24.7:

а) абзац перший викласти в такій редакції:

“24.7. Постачальники послуг з переказу, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов’язані:

б) абзац другий виключити.

У зв’язку з цим абзаци третій - п’ятий вважати абзацами другим – четвертим.

в) в абзацітретьомуслова “системи автоматизації банку” замінити словами “системи автоматизації,”;

г) у абзаці четвертому слова “з використанням програмно-технічного комплексу самообслуговування” виключити;

доповнити статтю новим пунктом 24.9. такого змісту:

“24.9. Комерційні агенти банків/платіжних установ/ зобов’язані забезпечити зарахування прийнятої ними готівки для подальшого переказу на відповідний окремий рахунок”.

20)Доповнити новою статтею 261 такого змісту:

«Стаття 261. Правила доступу до рахунку при наданні послуги ініціювання платежу

261.1 Платник має право використовувати постачальника послуги ініціювання платежу для одержання послуг з переказу. Право використовувати постачальника послуги ініціювання платежу не застосовується в разі використання рахунків, недоступних в інтерактивному режимі.

261.2  Якщо платник надає свою явно виражену згоду на здійснення платежу згідно з вимогами Закону або Договору, банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок, вчиняє дії, передбачені частиною 261.4 цієї статті, для забезпечення права платника на використання послуги ініціювання платежу.

261.3.  постачальник послуги ініціювання платежу:

- не виступає власником коштів платника у зв'язку з наданням послуги ініціювання платежу в будь-який час;

- забезпечує, щоб персоналізовані засоби безпеки користувача послуг з переказу не були доступні іншим особам, за винятком користувача й емітента персоналізованих засобів безпеки, і щоб вони передавалися постачальником послуги ініціювання платежу по захищених каналах;

- забезпечує, щоб інша інформація про користувача послуг з переказу, отримана в процесі надання послуг ініціювання платежу, надавалася тільки отримувачу й тільки з явно вираженої згоди користувача послуг з переказу;

- при кожній операції ініціювання платежу, ідентифікує себе постачальнику послуг з переказу, що обслуговує рахунок, і підтримує захищений зв'язок із банком/платіжною установою, що обслуговує рахунок, платником і отримувачем;

- не зберігає конфіденційні дані користувача послуг з переказу;

- запитує в користувача послуг з переказу винятково ті дані, які необхідні для надання послуги ініціювання платежу;

- використовує, отримує доступ і зберігає винятково ті дані, які необхідні для надання послуги ініціювання платежу, запитаної платником;

- не змінює суму, отримувача платежу й будь-які інші параметри платіжної операції.

261.4  банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок:

- підтримує безпечний зв'язок із постачальниками послуг ініціювання платежу, відповідно до вимог встановлених Законом;

- негайно після одержання платіжного розпорядження від постачальника послуги ініціювання платежу, надає або повідомляє постачальнику послуги ініціювання платежу інформацію про ініціювання платіжної операції й всю інформацію, на доступ до якої має право банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок, і яка стосується платіжної операції;

- обробляє платіжні розпорядження, передані через постачальника послуги ініціювання платежу, без будь-якої дискримінації, що виникла з не об'єктивних причин, зокрема, у контексті, часі, першочерговості або комісій відносно платіжних розпоряджень, переданих безпосередньо платником.

261.5  Надання послуг ініціювання платежу не залежить від існування договірних відносин між постачальниками послуги ініціювання платежу й постачальниками послуг з переказу, що обслуговують рахунок.»

21)Доповнити новою статтею 262 такого змісту:

«Стаття 262. Правила доступу до інформації про рахунок у випадку надання послуг надання інформації про стан рахунку

262.1. Користувач послуг з переказу має право скористатися послугами доступу до інформації про платіжний рахунок, відповідно до пункту 4.1.8 статті 4. Це право не застосовується до платіжних рахунків, недоступних в інтерактивному режимі.

262.2. Постачальник послуги надання інформації про стан рахунку:

(а) надає послуги винятково з явно вираженої згоди користувача послуг з переказу;

(б) забезпечує, щоб персоналізовані засоби безпеки користувача послуг з переказу не були доступні іншим особам, за винятком користувача й емітента персоналізованих засобів безпеки, і щоб вони передавалися постачальником послуги надання інформації про стан рахунку по захищених і ефективних каналах;

(с) для кожного сеансу зв'язку, ідентифікує себе постачальнику послуг з переказу, що обслуговує рахунок користувача послуг з переказу, і підтримує безпечний зв'язок із банком/платіжною установою, що обслуговуює рахунок, і користувачем послуг з переказу;

(д) одержує доступ тільки до інформації з конкретних рахунків і тільки по пов'язаних з ними платіжним операціям;

(е) не запитує конфіденційні платіжні дані, пов'язані з рахунками;

(і)  використовує, одержує доступ і зберігає дані, необхідні винятково для надання послуги надання інформації про стан рахунку, запитаної користувачем послуг з переказу, відповідно до правил по захисту даних.

262.3.  Відносно платіжних рахунків, банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок:

(а) підтримує безпечний зв'язок із постачальниками послуг надання інформації про стан рахунку;

(б) обробляє запити про надання даних, передані через постачальника послуги надання інформації про стан рахунку, без будь-якої дискримінації, що виникла з не об'єктивних причин.

262.4  Надання послуг надання інформації про стан рахунку не залежить від існування договірних відносин між постачальниками послуги надання інформації про стан рахунку й постачальників послуг з переказу, що обслуговують рахунок».

22)Доповнити новою статтею 263 такого змісту:

«Стаття 263. Особливості відмови банком/платіжною установою, що обслуговує рахунок в доступі до рахунку постачальнику послуги надання інформації про стан рахунку або постачальнику послуги ініціювання платежу

Банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок, може відмовити постачальнику послуги надання інформації про стан рахунку або постачальнику послуги ініціювання платежу у доступі до рахунку з мотивованих та належно підтверджених причин, пов'язаних з неавторизованим або протиправним доступом до рахунку з боку такого постачальника послуги надання інформації про стан рахунку або послуги ініціації платежу, включаючи випадки неавторизованої або протиправного ініціаціювання платіжної операції. У таких випадках банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок, повідомляє платнику про те, що в доступі до рахунку було відмовлено, і про причини відмови, викладені в узгодженій між ними формі. Згідно обставин, така інформація надається платнику перед відмовою у доступі, але не пізніше, ніж відразу ж після відмови, якщо тільки надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно мотивовані причини, пов'язані з безпекою, або не заборонена діючим законодавством. Банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок, дозволяє доступ до платіжного рахунку після усунення причин відмови в доступі».

23)Доповнити новою статтею 264 такого змісту:

«Стаття 264. Особливості відповідальності постачальника послуг з переказу за неавторизовані платіжні операції

264.1.У випадку здійснення неавторизованої платіжної операції банк/платіжна установа платника відшкодувує платнику суму неавторизованої платіжної операції негайно але, у будь-якому разі, не пізніше, ніж до кінця наступного робочого дня після констатації факту або одержання повідомлення про таку операцію, за винятком випадків, коли платник сприяв такій операції або у постачальника послуг з переказу платника є обґрунтовані підстави для підозри у вчиненні протиправних дій, про які він письмово повідомив відповідні органи публічної влади у встановленому порядку. Згідно обставин, банк/платіжна установа повертає рахунок платника в той стан, у якому б він був, якби не була виконана неавторизована платіжна операція.

264.2. Якщо платіжна операція ініційована через постачальника послуги ініціювання платежу, банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок, відшкодовує негайно але, у будь-якому разі, не пізніше, ніж до кінця наступного робочого дня, суму неавторизованої платіжної операції, і згідно обставин, повертає рахунок платника в той стан, у якому б він був, якби не була виконана неавторизована платіжна операція.

264.3 Якщо постачальник послуги ініціювання платежу відповідає за неавторизовану платіжну операцію, він негайно відшкодовує постачальнику послуг з переказу за запитом останнього, усі збитки, понесені або всі суми, сплачені в результаті відшкодування платнику, включаючи суму неавторизованої платіжної операції. На постачальника послуги ініціювання платежу покладається обов'язок доказування того, що ним належно була перевірена справжність, здійснена належна реєстрація платіжної операції, а також того, що операція не постраждала в результаті технічної помилки або іншого недогляду, пов'язаного із платіжною послугою, за яку він відповідає.

264.4. Додаткова фінансова компенсація може бути стягнена відповідно до вимог законодавства, що стосуються договору, укладеного платником і банком/платіжною установою, або договором, укладеним платником і постачальником послуги ініціювання»

24)Доповнити новою статтею 265 такого змісту:

«Стаття 265. Відповідальність за невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання платіжних операцій при наданні послуги ініціювання платежу

265.1. Якщо платник ініціює платіжне розпорядження через постачальника послуги ініціювання платежу, банк/платіжна установа, що обслуговує рахунок, не обмежуючи дії статті, що передбачає відповідальність за некоректні унікальні ідентифікатори, відшкодовує платникові суму невиконаної або неналежним чином виконаної платіжної операції і, згідно обставин, повертає дебетований платіжний рахунок у той стан, у якому він перебував би, якби неналежним чином виконана платіжна операція не була виконана.

265.2 На постачальника послуги ініціювання платежу покладається обов'язок доказування того, що платіжне розпорядження було отримано банком/платіжною установою, що обслуговує рахунок платника, і що належно була перевірена справжність, проведена аутентифікація і здійснена належна реєстрація платіжної операції, і того, що операція не постраждала в результаті технічної помилки або іншого недогляду, пов'язаного з невиконанням, неналежним або несвоєчасним виконанням операції.

265.3. Якщо постачальник послуги ініціювання платежу відповідає за невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання платіжної операції, він протягом наступного операційного дня відшкодовує постачальнику послуг з переказу, що обслуговує рахунок, на запит останнього, усі збитки, понесені, або суми, виплачені в результаті відшкодування коштів платникові.»

25)Частину другу статті 31 викласти у такій редакції:

«31.2. У разі неможливості здійснення платіжною установою виплати суми переказу через неявку отримувача, закриття рахунку, на який здійснюється переказ або з інших причин протягом тридцяти робочих днів з дня надходження цієї
суми ця платіжна установа зобов'язана протягом трьох робочих днів ініціювати переказ відповідної суми на адресу ініціатора та повідомити його про це (письмово, шляхом направленням повідомлення на електронну пошту, повідомленням за допомогою телефонного зв’язку або в інший можливий спосіб).

У разі неявки ініціатора або неможливості повідомити ініціатора (відсутність контактних данних) про повернення суми переказу, платіжна установа повинна відобразити вказані суми у власному обліку до моменту повернення ініціатору або до моменту закінчення строків позовної давності.

  Винятки з правила, встановленого абзацом першим та другим цього пункту, можуть визначатися нормативно-правовими актами Національного банку України»

26)Доповнити новою статтею 321 такого змісту:

Стаття 321.Відповідальність платіжних установ, їх комерційних агентів при здійсненні переказу

Платіжна установа несе відповідальність перед користувачем, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону.

Платіжна установа,  яка уклала агентський договір з комерційним агентом щодо надання ним послуги з переказу, несе відповідальність перед платником та отримувачем, пов'язану з проведенням переказу.

У разі порушення платіжною установою, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ (крім випадків, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиваню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення) ця платіжна установа зобов'язана сплатити ініціатору переказу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми переказу.

У разі втрати суми переказу платіжна установа, зобов’язана повернути ініціатору цю суму, сплачену вартість наданих послуг, а також сплатити штраф у розмірі 25 відсотків сплаченої вартості наданих послуг.

Платіжна установа зобов’язана на вимогу ініціатора переказу письмово повідомити про стан виконання його доручення, що міститься у відповідному документі на переказ.

У разі закриття рахунку, на який повинен бути здійснений переказ, або зазначення платником реквізитів банківського рахунку із помилками платіжна установа, її комерційні агенти не несуть відповідальність за порушення строків здійснення переказу. У цьому випадку платіжна установа, її комерційні агенти, повідомляє ініціатора у порядку та спосіб, що передбачені у абзаці 1 пункту 31.2 цього Закону.

Спори між платіжною установою та ініціатором переказу розглядаються у судовому порядку.”.

27)У статті 33:

у пунктах 33.1, 33.2 та 33.3 слова “банком або іншою установою – учасником платіжної системи” у всіх відмінках замінити словами “банком або платіжною установою у відповідних відмінках;

28)У статті 36:

Назву статті викласти у такій редакції:

«Відповідальність банку або платіжної установи – учасників платіжних систем»;

у пунктах 36.1, 36.2 та 36.3 слова «установа - учасник
платіжної системи» у всіх відмінках замінити словами «банком або платіжною установою»;

у пункті 36.3 слова «така установа» замінити словами «такий постачальник послуг з переказу» та доповнити новим абзацом такого змісту:

«Зазначені у цьому пункті санкції не застосовуються у разі якщо ініціатор, який був повідомлений про повернення переказу, не отримав його або у разі неможливості повідомити ініціатора про поверненення переказу (відсутність контактних даних)».

Пункти 36.4-36.6 викласти у такій редакції:

«36.4. У разі втрати суми переказу постачальник послуг з переказу коштів, зобов’язаний повернути ініціатору цю суму, сплачену вартість наданих послуг, а також сплатити штраф у розмірі 25 відсотків сплаченої вартості наданих послуг.

36.5. Банк або платіжна установа, які уклали агентські договори з комерційними агентами, щодо надання ними послуги з переказу, несуть відповідальність перед платником та отримувачем, пов'язану з проведенням переказу.

  36.6. Спори між банком або платіжною установою та ініціатором розглядаються у судовому порядку».

29)У частині другій статті 37 слова «дев'яноста» замінити словами «десяти»

30)Пункт 39.5 статті 39 викласти у такій редакції:

«39.5. Для належної ідентифікації суб'єктів помилкових та неналежних переказів, вжиття заходів щодо запобігання або припинення зазначених переказів та запобігання відмиванню коштів постачальники послуг з переказу повинні повідомляти інших постачальників про таких суб'єктів та перекази в обсягах, встановлених правилами відповідної платіжної системи або договорами між ними, а для запобігання зазначених переказів та відмивання коштів підтверджувати інформацію на електронні запити правооохоронних органів та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. На підставі договорів та відповідно до цього Закону зазначену діяльність має право здійснювати юридична особа, засновниками якої є учасники платіжних систем, процесингові установи, платіжні організації, інші постачальники послуг з переказу. Постачальники послуг з переказу та заснована ними юридична особа, центральні органи виконавчої влади повинні забезпечити захист персональних даних суб'єктів помилкових чи неналежних переказів згідно із цим Законом.

За наявності ознак злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України в діях чи бездіяльності суб'єктів помилкових та неналежних переказів, надання інформації про цих суб’єктів правохоронним органам та центральним органам виконавчої влади, іншим постачальникам послуг з переказу, в т.ч. через засновану ними юридичну особу, не вважається розголошенням банківської таємниці, і є електронним повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.»

31)Статтю 40-1 викласти у такій редакції:

«Стаття 40-1. Порядок проведення платіжного моніторингу

Постачальники послуг з переказу повинні проводити платіжний моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів.

Платіжний моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Національний банк України може встановлювати загальні параметри платіжного моніторингу для всіх платіжних систем (груп платіжних систем) та постачальників послуг з переказу.

За результатами платіжного моніторингу постачальник послуг з переказу для належної ідентифікації суб'єкта переказу має право здійснити перевірку документів суб'єкту переказу.»

32)Назву Розділу IX викласти в такій редакції:

Розділ IX Оверсайт платіжної інфраструктури і контроль за проведенням переказу”.

33)У статті 41:

назву статті викласти в такій редакції: “Стаття 41. Здійснення оверсайту платіжної інфраструктури”.

пункти 41.1 - 41.4 викласти у такій редакції:

“41.1. Національний банк України здійснює оверсайт платіжної інфраструктури (далі - оверсайт) у частині функціонування платіжної інфраструктури в Україні відповідно до цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів, які регулюють правовідносини щодо діяльності банків, платіжних установ та нормативно-правових актів Національного банку України.

41.2. Об'єктами оверсайту є постачальники послуг з переказу, відомості щодо яких унесені до Реєстру, або які надали до Національного банку України документи для внесення відомостей до Реєстру.

41.3. Національний банк України має право встановлювати такі категорії важливості платіжних систем: системно важливі та соціально важливі платіжні системи, а також вимоги до таких систем. Критеріями визначення важливості платіжних систем є обсяги операцій і види послуг, які надаються платіжними системами, в порядку встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України здійснює оцінювання об’єктів оверсайту на відповідність вимогам законодавства України та міжнародним стандартам оверсайту для мінімізації ризиків, які їм властиві.

41.4. Порядок здійснення оверсайту визначається нормативно-правовими актами Національного банку України”;

доповнити статтю новим пунктом 41.41 такого змісту:

“41.41. Об’єктам оверсайту забороняється здійснювати ризикову діяльність, пов’язану з переказом.

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження об’єктами оверсайту ризикової діяльності, пов’язану з переказом, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України”.

у пункті 41.5 слова з питань діяльності платіжних систем від об'єктів нагляду (оверсайту)замінити словами “з питань функціонування платіжної інфраструктури від об'єктів оверсайту”, та після слів «актами Національного банку України» доповнити словами «у межах визначених Законом».

у пункті 41.6:

а) в абзаці першому та другому слова «нагляду (оверсайту)» замінити словам «оверсайту»;

б) в абзаці першому після слів “з питань діяльності платіжних систем” доповнити словами “та переказу коштів”;

в) в абзаці четвертому слова окремих видів послуг у платіжних системах в Українізамінити словами “послуг з переказу та/або випуску електронних грошей ”;

г) абзац п’ятий, шостий викласти у такій редакції:

накладання штрафів на об’єкти оверсайту відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України у розмірі від трьох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

зупинення або відкликання платіжним установам ліцензії;

виключення об’єкта оверсайту з Реєстру”;

ґ) абзац восьмий виключити;

д) пункт доповнити новими абзацами такого змісту:

Порядок застосування заходів впливу визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розмір штрафів, що застосовуються до об’єктів оверсайту, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Заходи впливу до об’єктів оверсайту можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом та набирає законної сили з дня його прийняття. У разі невиконання такого рішення воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання”;

пункт 41.8. викласти у такій редакції:

«41.8. Національний банк України для здійснення оверсайту співпрацює з органами державної влади України, центральними банками інших держав та міжнародними організаціями. Для виконання покладених цим Законом функцій Національний банк України має право отримувати на безоплатній основі інформацію від державних органів України, банків, філій іноземних банків, фінансових установ, інших юридичних осіб. Державні органи України, банки, філії іноземних банків, фінансові установи, інші юридичні особи зобов’язані надати Національному банку України інформацію протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту Національного банку України про надання інформації.»

34)Статтю 42 доповнити новим пунктом 42.2 такого змісту:

“42.2. Банки та платіжні установи, які уклали агентські договори з комерційними агентами, зобов`язані у порядку, визначеному Національним банком України, здійснювати контроль за діяльністю своїх комерційних агентів та несуть відповідальність за їх діяльність, що провадиться відповідно до укладених з цими агентами договорів”.

35)У тексті Закону слова “нагляд (оверсайт)” в усіх відмінках замінити словом “оверсайт” у відповідних відмінках.

36)Доповнити новим розділом Х та ХІ такого змісту:

«Розділ X СКАРГИ ТА СПОРИ

Стаття 43. Повноваження наглядових органів в сфері розгляду скарг та спорів

43.1. Національний банк України реалізує свої повноваження відповідно до законодавства України:

- безпосередньо на підставі власних повноважень;

- за допомогою звернення до судів, для ухвалення необхідного рішення, включаючи, згідно обставин, подачу апеляції.

43.2. Національний банк України власними нормативно-правовими актами встановлює процедури, що забезпечують можливість користувачам послуг з переказу і іншим зацікавленим сторонам, включаючи професійні асоціації та асоціації споживачів, подавати скарги Національному банку України у зв'язку з можливими порушеннями постачальниками послуг з переказу Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

43.3. Національний банк України безпосередньо на підставі власних повноважень:

- Визначає проблеми споживачів та їх джерела;

- Оцінює шкоду для споживачів;

- Визначає доступні споживачам механізми відшкодування, які підлягають виконанню в обов'язковому порядку;

- Забезпечує впровадження й застосування постачальниками послуг з переказу відповідних і ефективних процедур розгляду скарг, із метою розгляду скарг користувачів послуг з переказу відносно прав і зобов'язань, що виникають на підставі цього Закону, і контролює їх виконання;

- Оцінює варіанти та обирає заходи впливу до порушників;

- Впроваджує стимули для учасників ринку щодо дотримання найкращої практики та захисту прав користувачів послуг з переказу.

Стаття 45. Обов'язки постачальника послуг з переказу в сфері розгляду скарг та спорів

45.1.Постачальники послуг з переказу повинні надавати відповідь на письмові скарги користувачів на паперовому носії або, якщо це було погоджено постачальником і користувачем послуг з переказу, на іншому постійному носії. Така відповідь має охоплювати всі порушені питання й направляється в розумний термін, але не пізніше, ніж через 30 робочих днів після одержання скарги. У виняткових ситуаціях, якщо відповідь не може бути надана протягом 30 робочих днів із причин, що не залежать від постачальника послуг з переказу, має бути надана проміжна відповідь із точним поясненням причин затримки в наданні відповіді на скаргу й вказівкою граничного строку, до якого користувач послуг з переказу одержить остаточну відповідь. Граничний строк направлення остаточної відповіді не повинен перевищувати 45 робочих днів.

45.2. Постачальник послуг з переказу повідомляє користувачеві послуг з переказу, щонайменше, як мінімум про одну організацію з альтернативного позасудового врегулювання спорів, уповноважену на розгляд спорів, стосовно прав і зобов'язань, що виникають на підставі цього Закону

45.3.  Інформація, про яку говориться в п. 45.2., має бути в чіткій, всеосяжній і доступній формі розміщена на веб-сайті постачальника послуг з переказу, у філії, і в тексті загальних строків і умов договору, укладеного постачальником послуг з переказу і користувачем послуг з переказу. В інформації вказується порядок одержання доступу до додаткової інформації про конкретну організацію альтернативного позасудового врегулювання спорів і умови використання її послуг.

Стаття 46. Розгляд скарг постачальниками послуг з переказу

46.1. Постачальник послуг з переказу у своїх внутрішніх процедурах встановлює для користувачів послуг з переказу порядок подачі скарг і спорів про права й обов'язки відповідно до цього закону.

46.2. Постачальник послуг з переказу розглядає скаргу користувача послуг з переказу і повідомляє про своє рішення в строк, передбачений в статті 45 Закону;

46.3. У випадку, якщо постачальник послуг з переказу не розглянув скаргу протягом строку, зазначеного в пункті 46.2., або,  якщо користувач послуг з переказу не згодний з рішенням, він, а також, професійні асоціації та асоціації споживачів, мають право звернутися до наглядового органу або до суду.

Стаття 47. Розгляд скарг Национальним банком України

47.1. Національний банк України розглядає скарги в 30-денний строк від дня подачі заяви у порядку, передбаченому Законом України “Про звернення громадян”.

47.2. Для вирішення будь-яких спорів за згодою сторін й без шкоди для права користувача послуг з переказу подати позов до суду проти постачальника послуг з переказу Національний банк України може виразити точку зору, що має консультативний характер, яка містить пропоноване рішення по спору, що становить предмет звернення.

47.3. Якщо існує необхідність отримання документів та/або додаткової інформації, Національний банк України може її отримати в постачальника послуг з переказу, користувачів послуг з переказу, або іншої особи. У цьому випадку новий строк у 30 днів для розгляду звернення починається від дня надання цих документів або інформації.

47.4. Позиція Національного банку України доводиться до відома зацікавлених сторін. Рішення, яке буде підготовлено наглядовим органом не носить обов'язкового характеру для зацікавлених сторін і не підпадає під положення статті 47.7.

47.5. Постачальник послуг з переказу має протягом 10 робочих днів надати наглядовому органу інформацію про добровільне виконання або не виконання рішення, підготовленого наглядовим органом.

47.6. У випадку транскордонних спорів, для їх розгляду, Національний банк України співробітничає з організаціями, які забезпечують вирішення спорів у позасудовому порядку між користувачами послуг з переказу і постачальниками послуг з переказу у зв'язку із правами й обов'язками відповідно до цього закону.

47.7. Положення цієї статті не виключають можливості застосування наглядовим органом виправних заходів і санкцій у випадку встановлення порушень, передбачених цим законом. На підставі не виконання постачальником підготовленого пропонованого рішення Національний банк України приймає рішення про застосування заходив впливу, яке в тому числі передбачає видачу розпорядження про виконання рішення.

Стаття 48. Штрафні санкції

48.1. Національний банк України затверджує правила застосування штрафних санкцій за порушення положень цього Закону та Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” , і застосовує усі заходи, необхідні для забезпечення застосування цих правил. Такі штрафні санкції повинні мати ефективний, пропорційний і стримуючий характер.

48.2. Національний банк України має право привселюдно розкривати інформацію про адміністративні штрафні санкції, застосовані за порушення заходів, прийнятих на підставі цього Закону, якщо тільки розкриття такої інформації не стане серйозною загрозою для фінансових ринків або джерелом неспіврозмірного збитку для зацікавлених сторін.

ГЛАВА XI ОПЕРАЦІЙНІ РИЗИКИ, РИЗИКИ ПОРУШЕННЯ БЕЗПЕКИ

Стаття 49. Керування операційними ризиками й ризиками порушення безпеки

49.1.Національний банк України забезпечує, щоб постачальниками послуг з переказу була розроблена схема належних заходів щодо зниження й механізмів контролю операційних ризиків і ризиків порушення безпеки відносно послуг, якими ними надаються. Як частина такої схеми, постачальники послуг з переказу підтримують ефективні процедури врегулювання подій, включаючи виявлення й класифікацію значних операційних подій і порушень безпеки.

49.2  Національний банк України розробляє та ухвалює інструктивні технічні норми, що визначають критерії й умови визначення й моніторингу заходів безпеки.

Стаття 50. Звітність про події

50.1 У випадку значної операційної події або порушення безпеки, постачальники послуг з переказу невідкладно через свою професійною асоціацію постачальників послуг з переказу та членів платіжних систем (систем розрахунків) або безпосередньо повідомляють про це Національний банк України України та, в разі необхідності, центральні банки країни походження постачальника послуг з переказу.

50.2 Якщо подія впливає або може вплинути на фінансові інтереси користувачів послуг з переказу, постачальник послуг з переказу невідкладно повідомляє користувачів послуг з переказу про подію й заходи, які можуть бути розпочаті ними для зменшення несприятливих наслідків».

4. У Законі України “Про Національний банк України” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238 із наступними змінами):

1) У статті 7:

пункти 27 викласти в такій редакції:

“27) видає, зупиняє, поновлює, відкликає ліцензії платіжним установам, на переказ коштів без відкриття рахунків, ліцензії платіжним установам на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів та переказ коштів”;

пункти 28, 281 та 29 викласти в такій редакції:

“28) веде реєстр платіжної інфраструктури;

281 ) приймає рішення про належність операцій, які здійснюються особою на ринку фінансових послуг, до послуг з переказу;

29) здійснює оверсайт платіжної інфраструктури, встановлює процедури та здійснює контроль розгляду скарг споживачів послуг з переказу”;

2) Частину четверту статті 17 викласти в такій редакції:

4. Правління Національного банку має право утворити Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури та делегувати йому повноваження щодо здійснення банківського регулювання, нагляду та оверсайту платіжної інфраструктури, в тому числі застосування до банків та інших осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу (санкцій), передбачених законами України, крім заходів, передбачених пунктами 111 - 13 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

3) у пункті 5 статті 42 після слів «веде рахунки банків-кореспондентів» доповнити словами «відкриває та веде рахунки платіжних установ-кореспондентів»

4) У тексті Закону слова “нагляд (оверсайт)” в усіх відмінках замінити словом “оверсайт” у відповідних відмінках.

5. У Законі України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1):

1) У підпункті 1 пункту 1 статті 4 словавипуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговуваннязамінити словами “випуск та/або обслуговування електронних платіжних засобів, електронних грошей, обслуговування інших платіжних інструментів”.

2) Перший та другий абзаци статті 18 викласти в такій редакції:

Установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з особами без попереднього проведення їх ідентифікації та верифікації (за виключенням випадків, при яких ідентифікація та верифікація особи не вимагається у відповідності до закону), відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Фінансовим установам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені (за виключенням випадків, при яких ідентифікація та верифікація особи не вимагається у відповідності до закону)”.

6. У Законі України “Про банки та банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30):

1) Частину четверту статті 47 викласти в такій редакції:

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Платіжні установи мають право провадити окремі банківські операції на підставі ліцензії на відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів та переказ коштів.

Центральний депозитарій цінних паперів має право провадити окремі банківські операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, що видається у встановленому Національним банком України порядку”.

7. Доповнити новим підпунктом13 статтю 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 28, ст. 205 із наступними змінами)такого змісту:

13) при здійсненні операцій з електронними грошима (продаж\розповсюдження електронних грошей, здійснення обмінних операцій з електронними грошима, надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв, приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти тощо) емітентами електронних грошей та агентами емітента”.

8. Абзац перший статті 2 Закону України “Про електронну комерцію” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 45, ст.410) викласти у такій редакції:

«2. До фінансових послуг, послуг систем дистанційного обслуговування, страхування та інших послуг, цей Закон застосовується в частині правочинів, вчинених в електронній формі».

9. Частину другу статті 22 Закону України Закон України “Про житлово-комунальні послуги” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 47, ст.514) доповнити новим підпунктом сьомим такого змісту:

«7) В порядку встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України надавати постачальникам послуг з переказу (іншим особам) електронні рахунки через прикладний програмний інтерфейс, забезпечити облік прийнятих платежів від споживачів з оплати електронних рахунків».

2) Статтю 32 доповнити новим підпунктом восьмим такого змісту:

«8) Виконавець комунальної послуги зобов’язаний виставляти (надавати постачальникам послуг з переказу, споживачу (іншим особам) рахунок на оплату за спожиті житлово-комунальні послуги (електронний інвойс через прикладний програмний інтерфейс та за бажанням споживача у паперовому вигляді);Форма, обов’язкові, вимоги щодо реквізитів електронного інвойсу, вимоги щодо обліку прийнятих платежів від споживачів з оплати електронних рахунків тощо на оплату за спожиті житлово-комунальні встановлюються Національним банком України»

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення.

1. 1.Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім абзаців третього-п’ятого підпункту 7 пункту 3 розділу І, абзаців другого-третього підпункту 12 пункту 3 розділу І, абзаців одинадцятого-тринадцятого, двадцять восьмого-двадцять дев’ятого підпункту 13 пункту 3 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 липня 2018 року.

2.Встановити, що з 1 липня 2018 року:

учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури не мають права надавати послуги платіжних систем, якщо відомості про дану платіжну систему не внесені до Реєстру;

постачальники послуг з переказу не мають права використовувати послуги операторів послуг платіжної інфраструктури, якщо відомості про даного оператора не внесені до Реєстру.

3.Оператори систем електронних грошей, які були зазначені у правилах використання електронних грошей, що були погоджені з Національним банком України до набрання чинності цього Закону вносяться до Реєстру платіжної інфраструктури без додаткового погодження Національним банком України.

4.Кабінету Міністрів України та Національному банку України до дня набрання чинності цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради

України

            А. В. ПАРУБІЙ

Джерело інформації: офіційний сайт Верховної Ради України http://iportal.rada.gov.ua/

Статті за темою

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Кваліфіковані послуги з питань реєстрації фінансових установ

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових установ

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Новини фінансового ринку

Актуальні новини фінансового ринку України

Детально!!!

Питання-відповіді

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Детально!!!

Глосарій фінансового ринку

Визначення, що застосовуються в законодавстві яким регулюються фінансові правовідносини

Детально!!!

Фінансова звітність

Фінансова звітність фінансових установ

Детально!!!

Фінансовий моніторинг

Особливості організації фінансового моніторингу в фінансовій установі

Детально!!!

Новини законодавства

Новини законодавства яким регулюється діяльність фінансових установ

Детально!!!

Актуальні матеріали

Актуальні матеріали на тему створення та діяльності фінансових компаній

Детально!!!

Організація фінансового бізнесу

Організація діяльності фінансових компаній. Організація кредитно-фінансової діяльності в Україні

Детально!!!

Ліквідація фінансової компанії

Анулювання ліцензії фінансової компанії. Виключення фінансової компанії з реєстру фінансових установ

Детально!!!

Продаж фінансових компаній

Компанія виступить консультантом з питань супроводу процедури переоформлення корпоративних прав на фінансову компанію, а так само супроводить процес внесення змін до контролюючих органів

Детально!!!

Супровід діяльності фінансових компаній

Супровід діяльності фінансових установ

Детально!!!

Хто на сайті

На сайті 306 гостей та 0 користувачів