Консультуємо з питань реєстрації фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 06710136680993869134 Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

ВРУ - прийнято в першому читані Закон України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (2179 від 25.09.2019)

ВРУ - прийнято в першому читані Закон України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,  одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (2179 від 25.09.2019)

Згідно пояснювальної записки до Проекту Закону він спрямований на удосконалення та уточнення окремих норм законодавства з питань запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, а також узгодження та покращання положень законодавчих актів, що змінюються, забезпечення реалізації положень нових міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню коштів та боротьби з фінансуванням тероризму.

Проєктом Закону пропонується комплексно удосконалити національне законодавство у сфері фінансового моніторингу, зокрема щодо:

-запровадження загальноприйнятої термінології у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та її суті до міжнародної;

-застосування ризик-орієнтованого підходу суб’єктами первинного фінансового моніторингу (СПФМ) при проведенні належної перевірки своїх клієнтів та відповідно перехід до кейсового звітування про підозрілі операції (діяльність) своїх клієнтів;

-збільшення порогової суми та зменшення кількості ознак для обов’язкового звітування про фінансові операції, про які СПФМ (банки, страховики, кредитні спілки, ломбарди, біржі, платіжні організації та інші фінансові установи) зобов’язані були повідомляти Держфінмоніторинг, а саме залишається обов’язок повідомляти про фінансові операції на суму більше 400 тис. грн. (зараз 150 тис. грн.) та пов’язані з готівкою, переказом коштів за кордон, політично значущими особами та клієнтами з держав, що не виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що провадять діяльність в антилегалізаційній сфері;

-розширення кола СПФМ, які будуть повідомляти Держфінмоніторинг про підозрілі фінансові операції, – особами, які надають інформаційно-консультаційні послуги з питань оподаткування;

-удосконалення процедури розкриття суб’єктами господарювання своїх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та посилення вимог до виявлення СПФМ бенефіціарних власників своїх клієнтів;

-запровадження міжнародного інструментарію замороження активів та регламентація дій СПФМ із активами, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням;

-удосконалення законодавчих аспектів, які впливають на якість розслідування злочинів з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- удосконалення положень законодавства, що забезпечують конфіденційність факту отримання та виконання СПФМ запитів, рішень та доручень Держфінмоніторингу, та, як наслідок, захист СПФМ від погроз, дискримінаційних дій та інших негативних наслідків, пов’язаних з виконанням заходів з первинного фінансового моніторингу;

-перехід до відстеження грошових переказів як інструменту для запобігання, виявлення та розслідування випадків відмивання грошей та фінансування тероризму, а також для здійснення обмежувальних заходів.

Проєкт Закону вводить обов’язок для платіжних систем:

- супроводжувати грошові перекази інформацією про платника та одержувача переказу;

- забезпечувати наявність та повноту інформації про платника та одержувача платежу;

- встановлювати запобіжні заходи, спрямовані на протидію маніпуляціям з грошима, одержаними від злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму.

ТЕКС ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ

ПРОЕКТ

Вноситься
Кабінетом Міністрів України

О. ГОНЧАРУК

    ” 2019 р.

Закон УкраЇни

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення
______________________________________________________

Цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі — запобігання та протидія).

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1.У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1)агент — особа, яка діє від імені та в інтересах суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

2)активи — кошти, майно, майнові та немайнові права;

3)активи, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, — всі активи, що повністю або частково, прямо чи опосередковано перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або перебувають під контролем, або передаються на користь осіб та організацій, включених до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі — перелік осіб), осіб та організацій, які діють від імені або за дорученням таких осіб та організацій, та осіб, якими прямо або опосередковано володіють, або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі особи та організації, а також активи, які отримані або походять від таких активів;

4)банк-оболонка — це установа-нерезидент (банк, інша фінансова установа, установа, що здійснює діяльність, подібну до діяльності фінансових установ), що не має фізичної присутності в країні реєстрації та ліцензування та не є частиною регульованої фінансової групи, яка підлягає ефективному консолідованому нагляду.

Наявністю фізичної присутності вважається фактичне розміщення і функціонування в країні органів управління зазначених установ-нерезидентів (наявність в країні лише уповноважених представників зазначених установ або персоналу, що не належить до керівництва зазначених установ, не означає наявності фізичної присутності);

5)бездоганна ділова репутація — сукупність підтвердженої інформації про фізичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також про відсутність судимості, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку;

6)верифікація — заходи, що вживаються суб’єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб’єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів);

7)вигодоодержувач (вигодонабувач) трасту або іншого подібного правового утворення — особа, яка має право на одержання вигоди від трасту або іншого подібного правового утворення;

8)вигодоодержувач (вигодонабувач) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя або іншим договором страхування (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом), пов’язаним з інвестиціями, — фізична або юридична особа, або категорія осіб, яким буде виплачена страхова виплата у разі настання страхового випадку;

9)вигодоодержувач (вигодонабувач) щодо цінних паперів, права на які та права за якими обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача, — клієнт номінального утримувача або клієнт клієнта номінального утримувача або інша особа, якій на праві власності належать цінні папери, права на які та права за якими обліковуються на рахунку номінального утримувача;

10)видаткова фінансова операція — фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта — власника активів;

11)високий ризик — результат оцінки ризику суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності визначених критеріїв, який свідчить про високу ймовірність використання суб’єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

12)відокремлений підрозділ суб’єкта первинного фінансового моніторингу — філія, інший підрозділ суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що розташований не за місцезнаходженням такого суб’єкта та здійснює фінансові операції або забезпечує їх здійснення, у тому числі надає послуги від імені суб’єкта первинного фінансового моніторингу (крім здійснення представницьких функцій);

13)група — банківська група, небанківська фінансова група, а також два та більше суб’єкти господарювання, що пов’язані між собою відносинами контролю як материнська та дочірня компанія шляхом прямого та/або опосередкованого володіння материнською компанією часткою в дочірній компанії, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів дочірньої компанії, або незалежно від формального володіння можливості здійснювати вирішальний вплив на дочірню компанію на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

14)дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера), — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, країна громадянства та постійного місця проживання, дата народження, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу);

15)державний фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу і спрямовуються на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії:

державний фінансовий моніторинг, який проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії, — сукупність заходів зі збору, обробки та аналізу зазначеним органом інформації про фінансові операції, що подається суб’єктами первинного і державного фінансового моніторингу та іншими державними органами, відповідними органами іноземних держав, іншої інформації, що може бути пов’язана з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями, а також заходів з перевірки такої інформації згідно із законодавством України та інших заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

державний фінансовий моніторинг інших суб’єктів державного фінансового моніторингу — сукупність заходів, які здійснюються іншими суб’єктами, визначеними частиною третьою статті 6 цього Закону, і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

16)джерело коштів, пов’язаних з фінансовою(ми) операцією(ми) — відомості про походження коштів, що використовуються для здійснення фінансової(их) операції(ій) (коштів, які використовувалися для придбання активів, що є предметом фінансової(их) операції(ій)), за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу, які дають чітке розуміння про джерела їх походження, підстави володіння/розпорядження ними (прав на них) особою;

17)джерело статків (багатства) — відомості про походження всіх наявних активів особи, що надають чітке розуміння про розмір/величину сукупних активів (статків) особи та історію їх походження (накопичення);

18)ділові відносини — відносини між клієнтом та суб’єктом первинного фінансового моніторингу, пов’язані з діловою, професійною чи комерційною діяльністю суб’єкта первинного фінансового моніторингу, які виникли на підставі договору (у тому числі публічного) про надання (використання) фінансових або інших послуг, здійснення суб’єктом первинного фінансового моніторингу іншої діяльності (далі — послуги) та передбачають тривалість існування після їх встановлення;

19)діячі, що виконують публічні функції в міжнародних організаціях, — посадові особи міжнародних організацій, що обіймають або обіймали керівні посади в таких організаціях (директори, голови правлінь або їх заступники) або виконують будь-які інші керівні функції на найвищому рівні, в тому числі в міжнародних міждержавних організаціях, члени міжнародних парламентських асамблей, судді та керівні посадові особи міжнародних судів;

20)додаткова інформація — відомості про фінансові операції, які стали об’єктом фінансового моніторингу, та пов’язані з ними фінансові операції, відомості про їх учасників, а також інша наявна у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформація або інформація, яка повинна зберігатися в нього відповідно до вимог законодавства, зокрема інформація з обмеженим доступом, копії документів, або інформація з них, необхідні для виконання завдань, покладених на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії;

21)додаткові узагальнені матеріали — відомості, зібрані на основі аналізу додатково одержаної інформації на додачу до раніше поданих узагальнених матеріалів;

22)доходи, одержані злочинним шляхом, — будь-яка вигода, одержана внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яка може складатися з рухомого чи нерухомого майна, майнових та немайнових прав, незалежно від їх вартості;

23)замороження активів — заборона на здійснення переказу, конвертування, розміщення, руху активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, на основі резолюцій Ради Безпеки ООН, рішень іноземних держав, Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України;

24)ідентифікаційні дані — унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити особу, а саме:

для фізичної особи — відомості, зазначені у пунктах 1 частин восьмої і дев’ятої статті 11 цього Закону;

для фізичної особи — підприємця — відомості, зазначені у пункті 2 частини восьмої статті 11 цього Закону;

для юридичної особи — відомості, зазначені у пункті 3 частини восьмої, пункті 2 частини дев’ятої статті 11 цього Закону;

для трасту або іншого подібного правового утворення — відомості, зазначені у пункті 3 частини дев’ятої статті 11 цього Закону;

дані, перелік яких визначений суб’єктами державного фінансового моніторингу, — у випадках, визначених частиною п’ятнадцятою статті 11 цього Закону;

25)ідентифікація — заходи, що вживаються суб’єктом первинного фінансового моніторингу, щодо встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;

26)іноземні публічні діячі — фізичні особи, які виконують або виконували визначні публічні функції в іноземних державах, зокрема:

глава держави, керівник уряду, міністри та їх заступники;

члени парламенту або подібних законодавчих органів;

голови та члени правлінь центральних банків чи голови та члени рахункових палат;

члени верховного суду, конституційного суду або інших судових органів, рішення яких не підлягають оскарженню, крім оскарження за виняткових обставин;

надзвичайні та повноважні посли, повірені у справах та керівники центральних органів військового управління;

керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних підприємств;

члени керівних органів політичних партій;

27)істотна участь — пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;

28)кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — будь-яка(і) фізична(і) особа(и), яка(і) зрештою володіє(ють) або контролює(ють) клієнта і/або фізичну(і) особу(и), від імені якої(их) проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб — будь-яка фізична особа, яка здійснює кінцевий вирішальний вплив (контроль) над юридичною особою (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів — засновник, довірчий власник, захисник (у разі наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює кінцевий вирішальний контроль (вплив) над трастом (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень — особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на управління або господарську діяльність є, принаймні, безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі 25 чи більше відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на управління або господарську діяльність є, принаймні, володіння фізичною особою часткою у розмірі 25 чи більше відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, або здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розподілу всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем або є тільки посередником щодо такого права;

29)клієнт — будь-яка особа, яка:

звертається за наданням послуг до суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

є стороною договору (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, а також у випадках, передбачених статтею 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”);

є гравцем у лотерею або азартну гру (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначених у підпункті “з” пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону);

30)кореспондентські відносини — це:

відносини, що виникають під час відкриття банком-кореспондентом кореспондентського рахунка іншому банку на підставі угоди про встановлення кореспондентських відносин для здійснення міжбанківських переказів;

відносини, встановлені Центральним депозитарієм цінних паперів з депозитаріями іноземних держав та міжнародними депозитарно-кліринговими установами в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України;

відносини, встановлені депозитарною установою з іноземною фінансовою установою на підставі договору про надання послуг з обслуговування рахунка в цінних паперах номінального утримувача;

інші відносини, що виникають між банками та/або фінансовими установами, під час яких установа-кореспондент надає послуги, пов’язані із веденням кореспондентських рахунків, або інші подібні послуги;

31)міжнародні санкції — санкції, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів України або рішень міждержавних об’єднань, міжнародних, міжурядових організацій, участь у яких бере Україна, а також іноземних держав (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) щодо замороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, або обмеження будь-якого доступу до них / заборони проведення фінансових операцій;

32)належна перевірка — заходи, що включають:

ідентифікацію та верифікацію клієнта;

встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта, у тому числі отримання структури власності, з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера), та вжиття заходів з верифікації його особи;

встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;

проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (включаючи, в разі необхідності, інформацію про джерело коштів, пов’язаних з фінансовою(ми) операцією(ми));

забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта;

33)належним чином оформлене повідомлення — оформлене та подане відповідно до вимог законодавства, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії, повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або повідомлення, яке містить додаткову інформацію про фінансові операції та їх учасників, що стали об’єктом фінансового моніторингу з боку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії;

34)національна оцінка ризиків — система заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу, уповноваженими органами державної влади із залученням інших суб’єктів (у разі потреби) з метою визначення (виявлення) ризиків (загроз) легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму, їх аналіз, оцінка та розроблення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та/або зменшення негативних наслідків;

35)національні публічні діячі — фізичні особи, які виконують або виконували визначні публічні функції в Україні, зокрема:

Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України;

керівник Офісу Президента України, його перший заступник, заступники та керівник Апарату;

керівник та заступники Керівника Державного управління справами;

керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, що не є державними службовцями, посади яких належать до категорії “А”;

Секретар та заступники Секретаря Ради національної безпеки і оборони України;

перші заступники та заступники міністрів;

народні депутати України;

Голова та члени Правління Національного банку України, члени Ради Національного банку України;

голови та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів;

члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

Генеральний прокурор та його заступники;

Голова Служби безпеки України та його заступники;

Директор Національного антикорупційного бюро України та його заступники;

Директор Державного бюро розслідувань та його заступники;

Голова та члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Антимонопольного комітету України, Голова та члени Національного агентства з питань запобігання корупції, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів;

надзвичайні і повноважні посли;

начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України, командувачі Сухопутних військ Збройних Сил України, Повітряних Сил Збройних Сил України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України;

державні службовці, посади яких належать до категорії “А”;

керівники органів прокуратури, керівники обласних територіальних органів Служби безпеки України, голови та судді апеляційних судів;

керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків;

члени керівних органів політичних партій;

36)неприбуткові організації — юридичні особи (крім державних органів, органів державного управління та установ державної і комунальної власності), що не є фінансовими установами, створені для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів, без мети отримання прибутку;

37)неприйнятно високий ризик — максимально високий ризик, який не може бути прийнятий суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

38)номінальний власник — особа, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи — реального кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в інтересах останнього;

39)об’єкт фінансового моніторингу — дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників;

40)офіційне джерело — автоматизовані інформаційні і довідкові системи, реєстри, бази та банки даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відповідні органи іноземних держав та міжнародних, міжурядових організацій;

41)офіційний документ — документ, складений, виданий, засвідчений з дотриманням визначених законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв’язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і який містить передбачені законодавством реквізити та відомості;

42)первинний фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

43)підозра — припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов’язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення чи пов’язані із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції;

44)пов’язані з політично значущими особами особи — фізичні особи:

про яких відомо, що вони мають спільне з політично значущою особою бенефіціарне володіння юридичною особою, трастом або іншим подібним правовим утворенням чи будь-які інші тісні ділові або особисті зв’язки з політично значущими особами;

які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, про які відомо, що вони де-факто були створені для вигоди політично значущих осіб;

45)політично значущі особи — фізичні особи, які є національними, іноземними публічними діячами та діячами, що виконують публічні функції в міжнародних організаціях;

46)посилені заходи належної перевірки — заходи, що здійснюються суб’єктом первинного фінансового моніторингу на основі ризик-орієнтованого підходу щодо клієнтів, ділові відносини з якими (фінансові операції без встановлення ділових відносин яких) становлять високий ризик, є пропорційними виявленим ризикам та спрямовані на ефективну їх мінімізацію, в тому числі шляхом збільшення частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин та збору додаткової інформації щодо ділових відносин;

47)послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор — послуги, пов’язані з організацією та проведенням будь-яких ігор, заснованих на ризику або розіграші призового (виграшного) фонду між її гравцями, умовою участі в якій є внесення гравцем плати (ставки), яка має грошову цінність, що дає право на отримання виграшу (призу), наявність і розмір якого повністю або частково залежить від випадковості, у тому числі лотереї, ігри в казино, циліндричні ігри (рулетка), ігри в карти, ігри в кості, ігри на гральному автоматі та операції парі, які надаються за фактичною адресою або дистанційно, електронними засобами або за допомогою будь-яких інших технологій зв’язку і на індивідуальний запит одержувача послуг;

48)представник клієнта — особа, яка на законних підставах має право вчиняти певні дії від імені клієнта;

49)ризик-орієнтований підхід — визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, які забезпечують ефективну мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня;

50)ризики — небезпека (загроза, уразливі місця) для суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності;

51)спеціально уповноважений орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії;

52)спроба проведення фінансової операції — здійснення клієнтом чи особою, яка діє від його імені або в його інтересах, дій, спрямованих на проведення фінансової операції, якщо така фінансова операція не була проведена;

53)спрощені заходи належної перевірки — заходи, що здійснюються суб’єктом первинного фінансового моніторингу на основі ризик-орієнтованого підходу щодо клієнтів, ділові відносини з якими (фінансові операції без встановлення ділових відносин яких) становлять низький ризик, є пропорційними виявленим ризикам та можуть передбачати, зокрема, зменшення частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин та збору додаткової інформації щодо ділових відносин;

54)структура власності — документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників (контролерів);

55)суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів — суб’єкт первинного фінансового моніторингу, який безпосередньо не обслуговує ні платника (ініціатора переказу коштів), ні отримувача та виконує переказ коштів за дорученням іншого суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що обслуговує платника (ініціатора переказу коштів) або отримувача, або за дорученням іншого суб’єкта первинного фінансового моніторингу — посередника;

56)таємниця фінансового моніторингу — інформація, отримана під час проведення державного фінансового моніторингу спеціально уповноваженим органом, а саме: інформація про фінансові операції та їх учасників, додаткова інформація, інша інформація, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями;

57)траст — правові відносини, створені засновником за життя або на випадок смерті, коли активи потрапляють під контроль довірчого власника на користь вигодоодержувача (вигодонабувача) або для визначеної цілі, які характеризуються такими ознаками:

активи становлять окремий фонд і не є частиною власного майна довірчого власника;

права на активи трасту, оформлені на ім’я довірчого власника або на ім’я іншої особи, що діє від імені довірчого власника;

довірчий власник має повноваження і обов’язки, в межах яких він є відповідальним, та може управляти, використовувати або розпоряджатися активами відповідно до умов довірчого договору та спеціальних обов’язків, покладених на нього законодавством відповідної держави;

58)узагальнені матеріали — відомості про фінансові операції, які були об’єктом фінансового моніторингу і за результатами аналізу яких у спеціально уповноваженого органу виникли підозри. Узагальнені матеріали є джерелом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та дають підстави слідчому, прокурору розпочати досудове розслідування. Узагальнені матеріали також можуть бути підставою для здійснення правоохоронними та розвідувальними органами України оперативно-розшукової і контррозвідувальної діяльності. Форма та структура узагальнених матеріалів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення легалізації (відмиванню) доходів, за погодженням з правоохоронними органами;

59)управління ризиками — заходи, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, зі створення та забезпечення функціонування системи управління ризиками, яка передбачає, зокрема, визначення (виявлення), оцінку/переоцінку (вимірювання), моніторинг, контроль ризиків, з метою їх мінімізації;

60)учасники фінансової операції — клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їх інтересах, або особи, від імені або в інтересах яких діють клієнт, контрагент;

61)філія іноземного банку — відокремлений структурний підрозділ іноземного банку, що не має статусу юридичної особи і провадить свою діяльність на території України відповідно до вимог, встановлених законами України для банків;

62)фінансова операція — будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу або про які стало відомо суб’єктам первинного фінансового моніторингу, зазначеним у підпунктах “а” — “д” пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону, у рамках ділових відносин з клієнтом, суб’єктам державного фінансового моніторингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним органам, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії,правоохоронним та розвідувальним органами України в рамках виконання цього Закону;

63)фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу;

64)фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, — порогові фінансові операції та підозрілі фінансові операції (діяльність);

65)фінансування розповсюдження зброї масового знищення — надання, збір чи використання будь-яких активів для розповсюдження зброї масового знищення, за вчинення яких передбачені міжнародні санкції;

66)фінансування тероризму — надання чи збір будь-яких активів прямо чи опосередковано з усвідомленням або передбаченням можливості того, що їх буде використано повністю або частково:

для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією);

для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму, виїзду з України та в’їзду в Україну з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій;

67)члени сім’ї — чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

Терміни “електронний платіжний засіб”, “електронні гроші”, “ініціатор”, “платник”, “платіжний інструмент”, “переказ коштів”, “отримувач” “учасник платіжної системи” вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Терміни “банківська група”, “небанківська фінансова група” вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених законах України “Про банки і банківську діяльність”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Термін “номінальний утримувач” вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про депозитарну систему України”.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1.Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб — підприємців, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, державні та правоохоронні органи України.

2.Виконання цього Закону не є порушенням Закону України “Про захист персональних даних” у частині обробки персональних даних. Обробка персональних даних відповідно до вимог цього Закону здійснюється без отримання згоди суб’єкта персональних даних.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний при встановленні ділових відносин з клієнтом інформувати його про покладені на такого суб’єкта первинного фінансового моніторингу зобов’язання щодо обробки персональних даних для цілей запобігання та протидії.

Стаття 3. Основні принципи запобігання та протидії

1.Запобігання та протидія ґрунтується на принципах:

пріоритетності захисту законних інтересів громадян, суспільства і держави від шкоди, заподіяної внаслідок легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

пріоритетності заходів запобігання над заходами протидії під час проведення фінансового моніторингу;

застосування ризик-орієнтованого підходу під час проведення фінансового моніторингу;

координованості взаємодії учасників національної системи запобігання та протидії;

невідворотності застосування заходів щодо замороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням;

невідворотності покарання та переконливості і пропорційності заходів впливу (санкцій) за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії;

захисту суб’єктів фінансового моніторингу та їх працівників від погроз та інших негативних чи дискримінаційних дій, пов’язаних з виконанням вимог цього Закону;

звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну у зв’язку з виконанням обов’язків щодо проведення фінансового моніторингу у межах та у спосіб, що передбачені цим Законом;

збереження, захисту інформації та повноти, актуальності і своєчасності інформаційного обміну;

доступності суб’єктам фінансового моніторингу інформації, необхідної для проведення фінансового моніторингу;

звільнення від відповідальності за надання інформації з обмеженим доступом відповідно до вимог цього Закону;

співробітництва та взаємодії у сфері запобігання та протидії з іноземними державами, їх відповідними органами, міжнародними, міжурядовими організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у зазначеній сфері.

Стаття 4. Законодавство у сфері запобігання та протидії

1.Відносини, що виникають у сфері запобігання та протидії, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України, що регулюють діяльність суб’єктів фінансового моніторингу, актами Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 5. Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1.До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Розділ II

СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

Стаття 6. Система та суб’єкти фінансового моніторингу

1.Система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів.

2.Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:

1)банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;

2)платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем, які надають фінансові послуги на підставі відповідних ліцензій, реєстраційних документів;

3)товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;

4)професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів);

5)оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу), та здійснення валютних операцій;

6)філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

7)спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу:

а) аудитори, суб’єкти аудиторської діяльності;

б) бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин);

в) суб’єкти господарювання, що надають інформаційно-консультаційні послуги з питань оподаткування (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин);

г) адвокати, адвокатські бюро та/або об’єднання;

ґ) нотаріуси;

д) суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги у рамках трудових правовідносин);

е) особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин);

є) суб’єкти господарювання, що надають посередницькі (інформаційно-консультаційні) послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;

ж) суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;

з) суб’єкти господарювання, що надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор;

8)інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

3.Суб’єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення легалізації (відмиванню) доходів, Міністерство юстиції України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері надання послуг поштового зв’язку, у сфері економічного розвитку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об’єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, спеціально уповноважений орган.

Стаття 7. Застосування ризик-орієнтованого підходу

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, ураховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, що пов’язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання активів), видом товарів та послуг, які клієнт отримує від суб’єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

2.Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється у порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб’єктів державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб’єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, які становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнта(ів)).

3.Критерії ризиків визначаються суб’єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених Національним банком України для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, — для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

4.При визначенні критеріїв ризиків суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені та оприлюднені спеціально уповноваженим органом, результати Національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб’єктів державного фінансового моніторингу.

5.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин), зокрема стосовно таких клієнтів:

клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, у якій не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та інших міжнародних організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

клієнтів, включених до Переліку осіб, клієнтів, які є представниками осіб, включених до Переліку осіб, клієнтів, якими прямо або опосередковано володіють, або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, включені до Переліку осіб;

іноземних фінансових установ (крім фінансових установ, які зареєстровані в державах — членах Європейського Союзу, державах — членах Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) за винятком держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України “Про оборону України”), з якими встановлюються кореспондентські відносини;

іноземних публічних діячів, членів їх сімей та пов’язаних з такими політично значущими особами осіб, а також клієнтів, кінцевими бенефеціарними власниками (контролерами) яких є зазначені особи;

клієнтів, стосовно яких (кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) яких) застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до статті 5 Закону України “Про санкції”;

клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон.

6.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов’язки або мінімізувати виявлені ризики, пов’язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр, за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

7.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу щодо неприбуткових організацій, у тому числі благодійних, зобов’язаний вживати заходів для мінімізації ризику бути використаним з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, зокрема з урахуванням рекомендацій відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

8.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право звернутися до суб’єктів первинного моніторингу із запитом про надання інформації щодо об’єктів фінансового моніторингу, проведених неприбутковими організаціями.

9.Проведення первинного фінансового моніторингу забезпечується безпосередньо суб’єктом первинного фінансового моніторингу, його філіями, іншими відокремленими підрозділами та дочірніми підприємствами, у тому числі тими, що розташовані в державах, у яких рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою, в межах, визначених законодавством такої держави.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу щодо філій, інших відокремлених підрозділів та дочірніх підприємств, які розташовані в державах, у яких рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою, зобов’язаний провести оцінку заходів запобігання та протидії, що здійснюються у таких державах.

У разі коли здійснення зазначених заходів не дозволяється законодавством такої держави, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний повідомити відповідному суб’єкту державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу, про відповідні запобіжні заходи, які суб’єкт первинного фінансового моніторингу буде вживати для мінімізації ризиків використання діяльності філій, інших відокремлених підрозділів та дочірніх підприємств з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Одночасно суб’єкт первинного фінансового моніторингу вживає відповідних запобіжних заходів, спрямованих на: здійснення посилених заходів належної перевірки до встановлення ділових відносин з особами або компаніями таких держав; повідомлення спеціально уповноваженого органу про фінансові операції з клієнтами відповідних держав; попередження клієнтів про те, що операції з фізичними або юридичними особами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями у відповідних державах можуть містити ризик відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 8. Завдання, обов’язки та права суб’єкта первинного фінансового моніторингу

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та постійно оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі — внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) і призначає працівника, відповідального за його проведення (далі — відповідальний працівник).

Внутрішні документи з питань фінансового моніторингу повинні містити дієві процедури, достатні для забезпечення ефективного управління ризиками, а також для попередження використання послуг суб’єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Групи, учасниками яких є суб’єкти первинного фінансового моніторингу, розробляють та впроваджують єдині правила фінансового моніторингу, які, зокрема, включають процедуру використання інформації в межах групи з метою фінансового моніторингу. Такі правила поширюються на всіх суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що входять до групи, їх філії та дочірні компанії з контролюючою участю, розташовані в інших країнах.

2.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний:

1)стати на облік у спеціально уповноваженому органі як суб’єкт первинного фінансового моніторингу та повідомляти спеціально уповноваженому органу в порядку, визначеному Національним банком України для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, та Кабінетом Міністрів України для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу, про:

призначення чи звільнення відповідального працівника;

призначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов’язки відповідального працівника у разі його відсутності;

зміну відомостей про суб’єкта первинного фінансового моніторингу та/або про відповідального працівника чи особу, яка тимчасово виконує його обов’язки;

припинення та/або поновлення діяльності суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

2)забезпечувати належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, яка належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність), незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин), та повідомляти про них спеціально уповноваженому органу, а також попереджувати залучення послуг, використання продуктів суб’єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;

3)забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних та ефективних заходів з метою мінімізації ризиків;

4)здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;

5)забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (в тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта), на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи, в разі необхідності, інформацію про джерело коштів, пов’язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);

6)забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;

7)забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, зокрема, з використанням засобів автоматизації;

8)повідомляти спеціально уповноваженому органу про:

а) порогові фінансові операції, визначені абзацами другим та третім частини першої статті 20 цього Закону, — протягом п’яти робочих днів з дня їх проведення (спроби проведення);

б) порогові фінансові операції, визначені абзацами четвертим та п’ятим частини першої статті 20 цього Закону, — не пізніше п’ятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому фінансові операції були здійснені;

в) підозрілі фінансові операції (діяльність), або спроби їх проведення незалежно від суми на яку вони(а) проводиться — негайно після виникнення підозри або достатніх підстав для підозри, а також надавати обґрунтовані висновки, копії документів та іншу інформацію, на основі яких сформовано підозри, та додаткову інформацію на запити спеціально уповноваженого органу;

г) про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), отриманою суб’єктом первинного фінансового моніторингу в результаті здійснення належної перевірки клієнта, — не пізніше десятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому були виявлені розбіжності;

9)у разі надходження від спеціально уповноваженого органу повідомлення:

з ненульовими кодами помилок за окремими фінансовими операціями або в цілому щодо наданого суб’єктом первинного фінансового моніторингу повідомлення, зокрема повідомлення щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій, подати протягом трьох робочих днів з дня надходження такого повідомлення до спеціально уповноваженого органу належним чином оформлене повідомлення;

про помилку в опрацюванні додаткової інформації (інформації для виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави) подати протягом двох робочих днів з дня надходження такого повідомлення належним чином оформлену додаткову інформацію;

10)сприяти в межах законодавства працівникам спеціально уповноваженого органу в проведенні аналізу фінансових операцій;

11)подавати на запит спеціально уповноваженого органу:

а) додаткову інформацію, що може бути пов’язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, а також інформацію, яка може бути пов’язана із зупиненням фінансової операції (фінансових операцій), замороженням активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, відповідно до цього Закону — протягом одного робочого дня з дня надходження запиту;

б) іншу, не зазначену у підпункті “а” цього пункту додаткову інформацію, — протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту або в інший строк, погоджений у встановленому порядку із спеціально уповноваженим органом;

12)подавати на запит спеціально уповноваженого органу додаткову інформацію, необхідну для виконання ним запиту, що надійшов від уповноваженого органу іноземної держави, зокрема інформацію з обмеженим доступом, протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту або в інший строк, погоджений у встановленому порядку із спеціально уповноваженим органом;

13)подавати на запит спеціально уповноваженого органу інформацію щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об’єктом фінансового моніторингу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням з відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

14)у разі неможливості дотримання строків, встановлених пунктами 12 і 13 цієї частини, з об’єктивних причин (урахування обсягу інформації, що запитується, форми її подання — електронної або паперової, копіювання або сканування, одержання даних з архівів тощо) погодити із спеціально уповноваженим органом не пізніше двох робочих днів з дня надходження запиту строк подання запитуваної інформації в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

15)своєчасно та в повному обсязі подавати (оформлювати, засвідчувати) у порядку, встановленому відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу, на запит цього суб’єкта державного фінансового моніторингу достовірну інформацію, документи, копії документів або витяги з документів, висновки, рішення та/або інші внутрішні документи щодо виконання суб’єктом первинного фінансового моніторингу своїх обов’язків, що свідчать про (підтверджують) належний рівень їх виконання, необхідних для здійснення відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу нагляду у сфері запобігання та протидії, у тому числі для перевірки фактів порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, здійснення контролю за виконанням суб’єктами первинного фінансового моніторингу рішень суб’єктів державного фінансового моніторингу про застосування санкцій, інших заходів впливу, письмових вимог;

16)вживати заходів щодо запобігання розголошенню (зокрема особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, що подається спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації або факт отримання запиту, рішення чи доручення від спеціально уповноваженого органу та їх виконання) за винятком випадків, визначених цим Законом;

17)документувати заходи, вжиті з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії шляхом створення (ведення) відповідних документів (у тому числі електронних), записів у такий спосіб, щоб сприяти працівникам суб’єкта первинного фінансового моніторингу, залученим до проведення первинного фінансового моніторингу, найбільш раціонально та ефективно виконувати свої обов’язки та бути здатним довести суб’єкту державного фінансового моніторингу, що рішення, прийняті з метою дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, зокрема, щодо оцінки ризиків, здійснення належної перевірки, моніторингу та повідомлення про фінансові операції, що підлягаю фінансовому моніторингу, ґрунтуються на змістовних фактах та результатах комплексного і належного аналізу;

18)зберігати (у спосіб, щоб оперативно надавати на запит відповідних суб’єктів державного фінансового моніторингу, та в обсязі, достатньому для відновлення інформації щодо конкретних фінансових операцій, у тому числі у разі необхідності надання в якості доказів у кримінальному провадженні) документи (у тому числі електронні), їх копії, записи, дані, інформацію щодо заходів, вжитих з метою виконання вимог у сфері запобігання та протидії, зокрема щодо здійснення належної перевірки клієнтів (в тому числі ідентифікації та верифікації представників клієнтів, встановлення їх повноважень), а також осіб, яким суб’єктом первинного фінансового моніторингу було відмовлено у встановленні ділових відносин та/або проведенні фінансових операцій, а також усі документи, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (включаючи ділову, зокрема внутрішню, кореспонденцію, листування, звіти, запити, результати будь-якого аналізу під час здійснення належної перевірки клієнта), не менше п’яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.

Нормативно-правовим актом суб’єкта державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу, можуть встановлюватися більш тривалі строки та додаткові вимоги до порядку зберігання документів);

19)забезпечувати доступ відповідних суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, та на документальний запит правоохоронних органів до документів або інформації, що міститься в них, у повному обсязі відповідно до вимог закону. Отримання правоохоронними органами від банків документів або інформації, що становлять банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”;

20)за дорученням спеціально уповноваженого органу, наданим з метою виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави, зупиняти проведення або забезпечити моніторинг фінансової операції відповідної особи в установленому законодавством порядку;

21)за рішенням спеціально уповноваженого органу зупиняти проведення видаткових фінансових операцій або забезпечити моніторинг фінансової операції (фінансових операцій) відповідної особи в установленому законодавством порядку;

22)проводити в порядку, встановленому суб’єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб’єктом первинного фінансового моніторингу, внутрішні перевірки своєї діяльності на предмет дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії або незалежний аудит своєї діяльності (крім банківської діяльності) у цій сфері;

23)вживати відповідно до законодавства заходів для забезпечення проходження відповідальним працівником навчання у сфері запобігання та протидії протягом трьох місяців з дня його призначення, а також підвищення кваліфікації відповідального працівника шляхом проходження навчання не рідше одного разу на три роки на базі відповідного навчального закладу, що належить до сфери управління спеціально уповноваженого органу, та в інших навчальних закладах за погодженням із спеціально уповноваженим органом;

24)вживати на постійній основі заходів з підготовки персоналу з метою належного виконання вимог цього Закону, зокрема шляхом проведення освітньої та практичної роботи;

25)здійснювати управління ризиками, пов’язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, в тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом;

26)виконувати вимоги відповідних суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання та нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, щодо виконання (усунення порушень) вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

27)встановлювати для персоналу належні процедури щодо внутрішнього повідомлення керівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу та/або відповідального працівника про порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, у тому числі без зазначення авторства (анонімно), із забезпеченням відповідних засобів;

28)забезпечувати захист (не допускати звільнення чи примушення до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності чи піддання іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація (переатестація), зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу) працівників, у зв’язку з повідомленням ними керівника та/або відповідального працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу чи суб’єкта державного фінансового моніторингу про порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

29)не допускати до керівництва, членства в своїх органах управління або контролю осіб, які мають не погашену або не зняту в установленому законом порядку судимість за корисливі кримінальні правопорушення або тероризм, а також їх співучасників у таких кримінальних правопорушеннях;

30)не допускати формування свого статутного капіталу за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити.

3.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу з метою виконання покладених на нього цим Законом завдань має право звертатися із запитами до органів виконавчої влади, державних реєстраторів, правоохоронних органів, Національного банку України, юридичних осіб, які в установленому законодавством порядку інформують про результати розгляду такого запиту.

4.Суб’єкту первинного фінансового моніторингу, його керівникам, відповідальному працівнику, іншим працівникам, залученим до проведення первинного фінансового моніторингу, кінцевим бенефіціарним власникам (контролерам) забороняється використовувати свої повноваження та пов’язані з ними можливості або утримуватися від їх використання з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення або сприяння іншим особам у вчиненні таких дій.

5.Керівники та відповідальні працівники суб’єктів первинного фінансового моніторингу, а також інші працівники, залучені до проведення первинного фінансового моніторингу, у разі порушення законодавства про запобігання та протидію, несуть відповідальність згідно із законом.

6.Відповідальність за неналежну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу несе кінцевий бенефіціарний власник суб’єкта первинного фінансового моніторингу, його керівник, члени його органів управління та контролю, а також відповідальний працівник.

7.У разі здійснення процедури ліквідації суб’єкта первинного фінансового моніторингу, у тому числі визнання його банкрутом, або призначення тимчасової адміністрації відповідальність за невиконання вимог пунктів 12—14, 20 та 21 частини другої цієї статті несуть члени ліквідаційної комісії, ліквідатор, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стаття 9. Правовий статус відповідального працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу

1.Відповідальний працівник суб’єкта первинного фінансового моніторингу (крім банку) призначається за посадою на рівні керівництва такого суб’єкта. Правовий статус та підпорядкування відповідального працівника банку в організаційній структурі банку визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідальний працівник повинен мати бездоганну ділову репутацію та відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим суб’єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

2.Призначення відповідального працівника та перевірка його відповідності кваліфікаційним вимогам здійснюються у порядку, визначеному відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції державного регулювання та нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

Призначення та звільнення відповідальних працівників банків, філій іноземних банків здійснюються за погодженням з Національним банком України.

3.До повноважень відповідального працівника належать:

1)забезпечення повідомлення спеціально уповноваженого органу про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

2)забезпечення повідомлення спеціально уповноваженого органу про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), отриманою суб’єктом первинного фінансового моніторингу в результаті здійснення належної перевірки клієнта;

3)проведення перевірок діяльності будь-якого підрозділу суб’єкта первинного фінансового моніторингу та його працівників щодо виконання ними внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

4)право доступу до всіх приміщень, документів, інформації, баз даних, засобів телекомунікації, архівів суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

5)залучення працівників суб’єкта первинного фінансового моніторингу до проведення первинного фінансового моніторингу та перевірок з цих питань;

6)організація розроблення, подання для затвердження, забезпечення постійного оновлення, а також контроль за виконанням внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

7)одержання пояснень з питань проведення фінансового моніторингу від працівників суб’єкта первинного фінансового моніторингу незалежно від займаних посад;

8)сприяння проведенню уповноваженими представниками суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання та нагляду за відповідними суб’єктами первинного фінансового моніторингу, перевірок діяльності суб’єкта первинного фінансового моніторингу щодо дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії;

9)прийняття рішення про подання інформації з питань фінансового моніторингу на запити спеціально уповноваженого органу та відповідних правоохоронних органів.

4.Відповідальний працівник виконує також інші функції відповідно до законодавства та внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

5.Керівник суб’єкта первинного фінансового моніторингу зобов’язаний сприяти виконанню відповідальним працівником своїх функцій.

6.Відповідальний працівник незалежний у своїй діяльності, підзвітний тільки керівнику суб’єкта первинного фінансового моніторингу і зобов’язаний не рідше одного разу на місяць інформувати у письмовій формі керівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, вжиті, зокрема, для:

забезпечення проведення первинного фінансового моніторингу;

розроблення та постійного оновлення внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

підготовки персоналу щодо виконання вимог цього Закону шляхом проведення освітньої та практичної роботи.

Стаття 10. Особливості діяльності спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу

1.Виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується:

1)аудиторами, суб’єктами аудиторської діяльності, бухгалтерами, суб’єктами господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин), суб’єктами господарювання, що надають інформаційно-консультаційні послуги з питань оподаткування (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин), особами, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин), при здійсненні ними будь-якої господарської (професійної) діяльності;

2)адвокатами, адвокатськими бюро та/або об’єднаннями, нотаріусами, суб’єктами господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин), якщо вони беруть участь, діючи від імені та/або за дорученням клієнта, у будь-якій фінансовій операції та/або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операцію(ї) щодо:

купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла;

купівлі-продажу суб’єктів господарювання та корпоративних прав;

управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта;

відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними;

створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями;

3)суб’єктами господарювання, які надають посередницькі (інформаційно-консультаційні) послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, при наданні інформаційно-консультаційних послуг, підготовці та/або здійсненні правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості;

4)суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує 40 000гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, під час проведення фінансових операцій з предметами високої вартості (зокрема з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, антикварними речами, предметами мистецтва тощо) або під час організації торгівлі такими предметами, у тому числі аукціонної;

5)суб’єктами господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор під час здійснення фінансових операцій із прийняття або повернення у сукупності або окремо плати (ставок) безпосередньо у гравців, виплати виграшу (призу).

Суб’єкт господарювання, який надає послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, зобов’язаний також виконувати обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу під час здійснення фінансових операцій із прийняття або повернення плати (ставок), виплати виграшу (призу), якщо такі фінансові операції здійснюються від його імені і за його дорученням (на підставі договору) третіми особами.

2.Положення пунктів 2, 7 та 18, в частині виявлення, реєстрації та зберігання інформації про порогові фінансові операції, а також пункту 14 частини другої статті 8 цього Закону не поширюються на спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Положення підпунктів “а” та “б” пункту 8 частини другої статті 8 цього Закону не поширюються на спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, крім суб’єктів, зазначених у підпункті “з” пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону.

3.Нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об’єднання, особи, які надають юридичні послуги, можуть не виконувати обов’язки щодо здійснення належної перевірки клієнта та не повідомляти спеціально уповноваженому органу про свої підозри під час надання послуг щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта.

Стаття 11. Належна перевірка

1.Суб’єктам первинного фінансового моніторингу, які є фінансовими установами, забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки та встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з банками та іншими фінансовими установами — нерезидентами, щодо яких відомо, що вони підтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками.

2.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.

Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб’єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

3.Належна перевірка здійснюється у разі:

встановлення ділових відносин (за винятком ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування за видами страхування, що не містять інвестиційної складової (не передбачають здійснення страхової виплати у разі дожиття застрахованої  особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення  застрахованою  особою певного віку, визначеного у такому договорі), за якими клієнтом є фізична особа та загальний страховий платіж не перевищує 30000 гривень або його сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; ділових відносин, які виникають на підставі договорів про участь в лотереї за умови, що розмір ставки гравця не перевищує 5000 гривень; проведення платіжною організацією, учасником чи членом платіжної системи, банком, філією іноземного банку фінансових операцій, що здійснюються без відкриття рахунка, на суму, що є меншою ніж 30000 гривень, або сума якого еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості);

наявності підозри;

здійснення переказів (у тому числі міжнародних), без відкриття рахунка, на суму, що дорівнює чи перевищує 30000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 20 цього Закону;

виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта;

проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції належна перевірка клієнта здійснюється також у разі проведення ним кількох фінансових операцій, які можуть бути пов’язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує суму визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

4.Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунку.

З метою не перешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. В такому разі здійснення верифікації має бути  завершене як найшвидше після першого контакту з клієнтом за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунку, але до проведення по ньому першої фінансової операції.

Верифікація здійснюється також в інших випадках, встановлених Національним банком України для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.

5.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а державні органи, державні реєстратори зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідно до законодавства інформацію, що стосується здійснення належної перевірки. Зазначена інформація подається безоплатно. Порядок подання інформації визначається Кабінетом Міністрів України.

6.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов’язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб’єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

7.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов’язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію.

Офіційні документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Копії офіційних документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб’єкт первинного фінансового моніторингу здійснив верифікацію, засвідчуються в порядку, встановленому суб’єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

Реквізити банку, в якому відкрито рахунок клієнту, номер поточного рахунка, місце проживання або місце перебування фізичної особи — резидента України (місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи — нерезидента в Україні), відомості про виконавчий орган (органи управління), а також інша інформація, необхідна для з’ясування мети та характеру майбутніх ділових відносин, проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що встановлені суб’єктом первинного фінансового моніторингу на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших офіційних та/або надійних джерел, якщо така інформація є відкритою, не потребують верифікації у разі відсутності у суб’єкта первинного фінансового моніторингу підозр щодо достовірності (чинності) таких документів та/або інформації.

Для визначення належності клієнта або кінцевого бенефіціарного власника клієнта до політично значущих осіб, членів їх сім’ї або пов’язаних з ними осіб суб’єкт первинного фінансового моніторингу використовує декілька надійних джерел інформації та вживає заходів для перевірки отриманої інформації.

З метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб’єкт первинного фінансового моніторингу:

витребовує та отримує від клієнта — юридичної особи структуру власності такого клієнта;

встановлює щодо трасту або іншого подібного правового утворення відомості про засновників, довірчих власників, захисників (у разі наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють кінцевий вирішальний контроль (вплив) над трастом або іншим подібним правовим утворенням (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Щодо трастів та інших подібних правових утворень, вигодоодержувачі (вигодонабувачі) яких характеризуються певними ознаками або класом, встановлюється інформація про таких вигодоодержувачів (вигодонабувачів), яка б надала можливість встановити їх особу в момент виплати чи в момент реалізації ними належних їм прав;

має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах;

має вжити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (контролером), здійснюючи обґрунтовані заходи для розуміння права власності (контролю) та структури власності.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу при встановленні кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб’єкт первинного фінансового моніторингу виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу.

8.Суб’єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:

1) для фізичної особи — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності — серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, відомості про місце проживання або місце перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер (та за наявності — серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

2) для фізичної особи — підприємця — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності — серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, відомості про місце проживання або місце перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

3) для юридичної особи — повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган (органи управління); ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

Банки як суб’єкти первинного фінансового моніторингу можуть не встановлювати щодо резидентів (фізичних осіб — підприємців, юридичних осіб) реквізити іншого банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

9.Під час ідентифікації та верифікації нерезидентів, а також трастів та інших подібних правових утворень суб’єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють:

1) для фізичної особи — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності — серію) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, громадянство, відомості про місце проживання або місце тимчасового перебування в Україні, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

2) для юридичної особи — повне найменування, місцезнаходження; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунка; відомості про виконавчий орган (органи управління); ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном. Під час верифікації суб’єкту первинного фінансового моніторингу надається також копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи;

3) для трастів та інших подібних правових утворень, що не є юридичними особами, повне найменування, мету та цілі діяльності, об’єкти управління, країну заснування, місцезнаходження; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунка; ідентифікаційний номер, який нерезидент використовує при поданні податкових декларацій та інших податкових документів до податкових органів у країні своєї резиденції (у разі наявності). Під час верифікації суб’єкту первинного фінансового моніторингу надається також засвідчена копія документа про утворення (заснування) трасту або іншого подібного правового утворення.

10.У сфері страхування життя страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери з метою ідентифікації вигодоодержувача (вигодонабувача) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя, або іншим договором страхування (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом), пов’язаним з інвестиціями, додатково до заходів належної перевірки клієнта, визначених частинами восьмою та дев’ятою цієї статті встановлюють:

1) для вигодоодержувачів (вигодонабувачів), які конкретно визначені у договорі (страховому полісі, свідоцтві, сертифікаті), —  прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення;

2) для вигодоодержувачів (вигодонабувачів), які визначені через їх характеристики або категорію (наприклад, чоловік, дружина або діти на момент настання страхового випадку) або іншим способом (наприклад, за заповітом), — інформацію, достатню для впевненості страховика (перестраховика), страхового (перестрахового) брокера у можливості ідентифікувати вигодоодержувача (вигодонабувача) під час здійснення страхової виплати.

Страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери здійснюють верифікацію вигодоодержувачів (вигодонабувачів) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя, або іншими договором страхування (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом), пов’язаним з інвестиціями, під час здійснення страхової виплати. У випадку передачі прав за договорами страхування життя третім особам здійснення ідентифікації нових вигодоодержувачів (вигодонабувачів) здійснюється під час передачі таких прав.

11.Суб’єкти господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, зобов’язані здійснювати належну перевірку гравців у лотерею та/або азартних ігор з урахуванням таких особливостей:

1) належна перевірка гравців, які набули право на отримання виграшу у лотерею та/або азартні ігри, здійснюється суб’єктом господарювання, який надає послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, до/або під час здійснення фінансової операції із виплати виграшу (призу), та за умови, що така фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу відповідно до статей 20 або 21 цього Закону;

2) належна перевірка гравців, які виявили намір повернути здійснені ними плати (ставки) у лотерею та/або азартні ігри, здійснюється суб’єктом господарювання, який проводить лотерею та/або азартні ігри, до/або під час здійснення фінансової операції із повернення плати (ставок) у лотерею та/або азартні ігри та за умови, що така фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу відповідно до статей 20 або 21 цього Закону.

Суб’єкт господарювання, який надає послуги у сфері лотерей, під час здійснення належної перевірки гравця, додатково до заходів належної перевірки, визначених частинами восьмою та дев’ятої цієї статті, встановлює назву лотереї, номер лотерейного білета (чи назву та номер іншого документа, який засвідчує здійснення гравцем ставки у лотерею чи суму його виграшу), а також (для тиражних лотерей) дату проведення розіграшу тиражу лотереї та номер тиражу лотереї.

12.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу стосовно іноземної фінансової установи, з якою встановлюються кореспондентські відносини, зобов’язаний додатково до належної перевірки клієнта здійснювати в порядку, визначеному відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу, такі заходи:

1)збирати з надійних та незалежних джерел інформацію в обсязі, достатньому для повного розуміння суб'єктом первинного фінансового моніторингу характеру діяльності такої фінансової установи та встановлення репутації і якості нагляду, зокрема,включаючи, чи була іноземна фінансова установа об’єктом розслідування з питань відмивання доходів або фінансування тероризму, або застосування заходів впливу (санкцій) з боку органу, що здійснює державне регулювання та нагляд за її діяльністю у сфері запобігання та протидії;

2)оцінювати заходи іноземної фінансової установи щодо запобігання та протидії;

3)встановлювати кореспондентські відносини з іноземними фінансовими установами з дозволу керівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

4)документувати обов’язки іноземної фінансової установи у сфері запобігання та протидії;

5)стосовно іноземної фінансової установи, рахунки якої використовуються безпосередньо третіми сторонами для здійснення операцій від свого імені, з’ясувати, що іноземна фінансова установа здійснює заходи з належної перевірки клієнтів, які мають прямий доступ до рахунків іноземної фінансової установи, та що іноземна фінансова установа може надати на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу відповідну інформацію, отриману за результатами здійснення належної перевірки клієнтів.

13.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний додатково під час належної перевірки здійснювати стосовно клієнтів, які (кінцеві бенефіціарні власники (контролери) яких) є політично значущими особами, членами їх сімей та пов’язаними з політично значущими особами, такі заходи:

1)мати належну систему управління ризиками з метою виявлення факту належності клієнта або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта до зазначеної категорії;

2)одержувати схвалення (дозвіл) керівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу для встановлення (продовження) ділових відносин, проведення (без встановлення ділових відносин) фінансових операцій на суму, що дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону (незалежно від того проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов’язані між собою);

3)з’ясовувати джерела коштів, пов’язаних з фінансовою(ими) операцією(ями), та джерела статків (багатства) таких осіб;

4)здійснювати на постійній основі посилений моніторинг ділових відносин.

Обсяг дій суб’єкта первинного фінансового моніторингу щодо заходів, визначених у пунктах 2 — 4 цієї частини, має бути пропорційним ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом.

Якщо політично значуща особа більше не виконує визначні публічні функції, суб’єкт первинного фінансового моніторингу принаймні протягом дванадцяти місяців враховує її триваючі ризики, та зобов’язаний вживати вищезазначені заходи й надалі, поки не переконається в тому, що такі ризики відсутні.

При цьому суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати ризики, які залишаються властивими цій особі, зокрема:

рівень впливу, який особа може ще мати;

обсяг повноважень, якими вона була наділена;

зв’язок між минулими та чинними повноваженнями тощо.

Страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, крім заходів, передбачених цією частиною статті, здійснюють також заходи для встановлення факту про те, чи є така особа вигодоодержувачем (вигодонабувачем) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) вигодоодержувача (вигодонабувача) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя або іншим договором страхування (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом), пов’язаним з інвестиціями. У разі встановлення факту про те, що така особа є вигодоодержувачем (вигодонабувачем) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) вигодоодержувача (вигодонабувача), до здійснення страхової виплати за таким договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) про це інформується керівник суб’єкта первинного фінансового моніторингу та проводиться на постійній основі моніторинг ділових відносин з держателем такого договору (страхового полісу, свідоцтва, сертифікату) з урахуванням рекомендацій відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу, за результатами якого приймається рішення щодо інформування спеціально уповноваженого органу.

14.Ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов’язковими у разі проведення фінансової операції особами та/або в інтересах осіб, які раніше були ідентифіковані та верифіковані згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб’єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються у разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні

15.Нормативно-правовими актами суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за відповідними суб’єктами первинного фінансового моніторингу, може визначатися скорочений перелік ідентифікаційних даних, які з’ясовуються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, у разі:

встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції, якщо клієнтом виступає орган державної влади, фонд соціального страхування, підприємство, що повністю перебуває у державній власності, міжнародна установа чи організація, в яких бере участь Україна відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України,міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами;

проведення фінансової операції на фондовій біржі;

проведення страхового відшкодування або страхової виплати за договором міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції, якщо клієнтом виступає установа, орган, офіс або агентство Європейського Союзу;

встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції, якщо клієнтом виступає дипломатичне представництво іноземної держави, акредитоване в Україні в установленому порядку;

встановлення ділових відносин з клієнтом, який є емітентом, що відповідно до законодавства або у зв’язку із здійсненням публічної пропозиції акцій або у зв’язку із допуском його акцій до торгів зобов’язаний публічно розкривати відомості про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), або є дочірнім підприємством чи представництвом такого клієнта;

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний встановити ідентифікаційні дані, передбачені частинами восьмою — дев’ятою цієї статті, у разі наявності у нього підозр щодо клієнтів, передбачених цією частиною статті.

Положення, передбачені цією частиною статті, не можуть бути застосовані у разі наявності у суб’єкта первинного фінансового моніторингу підозр.

16.Суб’єкти державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, встановлюють особливості, порядок та надійні джерела для здійснення належної перевірки клієнтів для відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

17.Нормативно-правовими актами суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, визначаються:

порядок здійснення агентом ідентифікації та верифікації клієнтів;

порядок використання інформації щодо ідентифікації, верифікації клієнтів, встановлення їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та вжиття заходів з верифікації їх особи, а також інформації щодо мети та характеру майбутніх ділових відносин, отриманої від третьої особи, яка є суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до вимог цього Закону або вживає подібні за змістом заходи та підлягає відповідному нагляду відповідно до законодавства країни реєстрації такого суб’єкта та діє від свого імені.

Використання агента для здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів можливе тільки за умови укладення письмового договору між суб’єктом первинного фінансового моніторингу та агентом.

Суб’єктам первинного фінансового моніторингу забороняється використовувати інформацію, отриману відповідно до абзацу третього цієї частини від третьої особи, що утворена і діє відповідно до законодавства держави, яка не виконує або неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, за виключенням випадків, коли використання інформації здійснюється в межах групи з дотриманням єдиних правил фінансового моніторингу.

У разі здійснення агентом ідентифікації та верифікації клієнтів, а також у разі використання суб’єктом первинного фінансового моніторингу інформації, отриманої від третьої особи відповідно до абзацу третього цієї частини, відповідальність за здійснення належної перевірки клієнта несе такий суб’єкт первинного фінансового моніторингу.

18.У разі якщо клієнт (особа) діє як представник іншої особи чи від імені або в інтересах іншої особи, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний згідно з вимогами цієї статті та положеннями інших законів, що регулюють процедуру ідентифікації, ідентифікувати також особу, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, або встановити вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією на рахунку в цінних паперах номінального утримувача.

Депозитарна установа під час реєстрації переходу права власності на цінні папери, окрім встановлення вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією на рахунку в цінних паперах номінального утримувача, зобов’язана встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера) такого вигодоодержувача (вигодонабувача).

19.У разі якщо особа діє як представник клієнта, суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен перевірити на підставі офіційних документів наявність у цієї особи відповідних повноважень, а також здійснити ідентифікацію та верифікацію такої особи.

20.У випадках, передбачених абзацом четвертим частини третьої цієї статті, належна перевірка здійснюється суб’єктом первинного фінансового моніторингу у порядку, визначеному статтею 14 цього Закону.

Стаття 12. Посилені заходи належної перевірки клієнта

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.

2.Суб’єктами державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за відповідними суб’єктами первинного фінансового моніторингу, можуть визначатися обставини при яких здійснюються посилені заходи належної перевірки та дії, які повинні вживатися суб’єктами первинного фінансового моніторингу при таких обставинах.

3.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний проводити поглиблений аналіз та вивчення підстав та цілей усіх складних та/або незвичайно великих фінансових операцій, усіх незвичних схем фінансових операцій, які не мають очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або законної мети, та/або не відповідають фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта, та підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин, в яких здійснюється фінансові операції, з метою визначення, чи є такі фінансові операції або ділові відносини підозрілими.

4.Страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери при визначенні потреби у здійсненні посилених заходів належної перевірки клієнтів повинні враховувати вигодоодержувача (вигодонабувача) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя або іншим договором страхування (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом), пов’язаним з інвестиціями, як один із критеріїв ризику. Якщо вигодоодержувач (вигодонабувач) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя або іншим договором страхування (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом), пов’язаним з інвестиціями, який є юридичною особою, трастом або іншим подібним правовим утворенням, становить високий ризик, посилені заходи належної перевірки клієнта на час виплати повинні включати ідентифікацію та верифікацію кінцевого бенефіціарного власника (контролера) такого вигодоодержувача (вигодонабувача).

Стаття 13. Спрощені заходи належної перевірки

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право здійснювати спрощені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є низьким.

2.При прийнятті рішення про здійснення спрощених заходів належної перевірки суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний пересвідчитися, що ризик ділових відносин з клієнтом (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин) є низьким.

3.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний проводити моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, достатній для того, щоб мати можливість виявляти усі складні, незвичайно великі та підозрілі фінансові операції, усі незвичні схеми фінансових операцій, які не мають очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або законної мети, та/або не відповідають фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта.

4.Критерії ризику, які мають враховуватися, та дії, що повинні проводитися у ситуаціях, коли є доречним здійснення спрощених заходів належної перевірки, визначають суб’єкти державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

Стаття 14. Інформація, яка супроводжує переказ коштів

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), повинен забезпечити, щоб всі перекази супроводжувалися:

1)інформацією про платника (ініціатора переказу):

а)фізичну особу (фізичну особу — підприємця) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові; номер рахунка, з якого списуються кошти чи, за відсутності рахунка, унікальний обліковий номер фінансової операції, який дає змогу здійснити відстеження операції (далі — унікальний обліковий номер фінансової операції); місце проживання (або місце перебування фізичної особи — резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи — нерезидента в Україні) або номер (та за наявності — серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або дату і місце народження;

б)юридичну особу — повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (для резидентів), номер рахунка, з якого списуються кошти, чи, за відсутності рахунка, унікальний обліковий номер фінансової операції;

в)траст або інше подібне правове утворення — повне найменування, місцезнаходження, номер рахунка, з якого списуються кошти, чи, за відсутності рахунка, унікальний обліковий номер фінансової операції;

2)інформацією про отримувача переказу коштів:

а)фізичну особу (фізичну особу — підприємця) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

б)юридичну особу — повне найменування, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

в)траст або інше подібне правове утворення — повне найменування, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції.

Зазначені у частині першій цієї статті вимоги можуть не застосовуватися у випадках, визначених частинами третьою та четвертою цієї статті.

2. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), здійснює належну перевірку до проведення переказу шляхом верифікації платника (ініціатора переказу) в частині даних, що наведені в пункті 1 частини першої цієї статті на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел.

3. У разі ініціювання переказу в межах України з використанням електронних платіжних засобів, електронних грошей на суму, що є меншою ніж 30000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, та відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими фінансовими операціями, що в сумі перевищують 30000 гривень, такий переказ повинен супроводжуватися як мінімум номером рахунку або унікальним  номером електронного  платіжного засобу платника (ініціатора переказу) та номером рахунку або унікальним  номером електронного  платіжного засобу отримувача чи, за відсутності рахунка, унікальним обліковим номером фінансової операції.

При цьому суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу) протягом 3 робочих днів з дня надходження запиту від суб’єкта первинного фінансового моніторингу — посередника з переказу коштів  або суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу, зобов’язаний на їх запит надати:

1)інформацію про платника (ініціатора переказу):

а)фізичну особу (фізичну особу — підприємця) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові; номер її рахунка, з якого списуються кошти, або унікальний  номер електронного  платіжного засобу, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

б)юридичну особу — повне найменування, номер рахунка, з якого списуються кошти, або унікальний  номер електронного  платіжного засобу, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

в)траст або інше подібне правове утворення — повне найменування, номер рахунка, з якого списуються кошти, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

2)інформацію про отримувача переказу коштів:

а)фізичну особу (фізичну особу — підприємця) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, номер рахунка, на який зараховуються кошти, або унікальний  номер електронного  платіжного засобу, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

б)юридичну особу — повне найменування, номер рахунка, на який зараховуються кошти, або унікальний  номер електронного  платіжного засобу, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

в)траст або інше подібне правове утворення — повне найменування, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка унікальний обліковий номер фінансової операції.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), може не здійснювати верифікації платника (ініціатора переказу) відповідно до частини другої цієї статті, крім випадків, коли:

виникає підозра, що фінансова операція або сукупність пов’язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги з переказу коштів платнику (ініціатору переказу), отримує від платника (ініціатора переказу) електронні гроші для їх обміну/погашення на безготівкові кошти з метою їх подальшого переказу.

4.У разі ініціювання переказу за межі України на суму, що є меншою ніж 30000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, та відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими фінансовими операціями, що в сумі перевищують 30000 гривень, такий переказ повинен супроводжуватися як мінімум:

1)інформацією про платника (ініціатора переказу):

а)фізичну особу (фізичну особу — підприємця) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові; номер її рахунка, з якого списуються кошти, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

б)юридичну особу — повне найменування, номер рахунка, з якого списуються кошти, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

в)траст або інше подібне правове утворення — повне найменування, номер рахунка, з якого списуються кошти, чи за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

2)інформацією про отримувача переказу коштів:

а)фізичну особу (фізичну особу — підприємця) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

б)юридичну особу — повне найменування, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції;

в)траст або інше подібне правове утворення — повне найменування, номер рахунка, на який зараховуються кошти, за відсутності рахунка — унікальний обліковий номер фінансової операції.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), може не здійснювати верифікації платника (ініціатора переказу) відповідно до частини другої цієї статті, крім випадків, коли:

виникає підозра, що фінансова операція або сукупність пов’язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги з переказу коштів платнику (ініціатору переказу), отримує від платника (ініціатора переказу) кошти у готівковій формі для здійснення переказу або електронні гроші для їх обміну/погашення на безготівкові кошти з метою їх подальшого переказу.

5. Суб’єкту первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), забороняється здійснювати переказ коштів у разі відсутності інформації, передбаченої частинами першою, третьою та четвертою цієї статті.

6.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів / суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу зобов’язаний:

1)запровадити ефективні процедури з метою перевірки, що дані про платника (ініціатора переказу) і отримувача переказу заповнені з використанням знаків та символів, що допускаються правилами відповідної платіжної системи (у разі наявності таких вимог платіжної системи);

2)запровадити ефективні процедури моніторингу переказів, включаючи, у разі необхідності, моніторинг в реальному часі або моніторинг по факту виконання переказу з метою виявлення відсутності інформації про платника (ініціатора переказу) та/або отримувача переказу у випадках, передбачених цією статтею.

7.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу, здійснює належну перевірку до зарахування переказу на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі шляхом верифікації отримувача в частині даних, що наведені в пункті 2 частини першої цієї статті на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел, з урахуванням особливостей, визначених частиною восьмою цієї статті.

8.У разі виплати переказу на суму, що є меншою ніж 30000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, та відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими фінансовими операціями, що в сумі перевищують 30000 гривень, суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу, може не здійснювати верифікації отримувача відповідно до частини сьомої цієї статті, крім випадків, коли:

виникає підозра, що фінансова операція або сукупність пов’язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги з переказу коштів отримувачу, здійснює виплату переказу в готівковій формі або за дорученням отримувача здійснює придбання електронних грошей.

9.Верифікація платника (ініціатора переказу) / отримувача може не здійснюватись, якщо платник (ініціатор переказу) / отримувач був ідентифікований та верифікований раніше у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

10.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів / суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу, повинен запровадити ефективні процедури на основі ризик-орієнтовного підходу щодо прийняття рішення про здійснення, відхилення чи зупинення переказу коштів, що не містить інформації, передбаченої цією статтею, та вжиття відповідних заходів.

11.Якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів під час отримання переказу виявив факт відсутності даних про платника (ініціатора переказу) та/або отримувача, передбачених цією статтею, або такі дані заповненні з використанням символів, що не допускаються правилами відповідної платіжної системи, суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів повинен прийняти рішення на основі ризик-орієнтовного підходу щодо відхилення такого переказу або подання запиту на отримання необхідної інформації до чи після здійснення переказу коштів.

12.Якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу, під час отримання переказу виявив факт відсутності даних про платника (ініціатора переказу) та/або отримувача, передбачених цією статтею, або такі дані заповненні з використанням символів, що не допускаються правилами відповідної платіжної системи, суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу, повинен прийняти рішення на основі ризик-орієнтовного підходу щодо відхилення такого переказу або подання запиту на отримання необхідної інформації до чи після здійснення зарахування коштів на рахунок отримувача або їх видачі отримувачу в готівковій формі.

13. Якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу) / суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів неодноразово не надає на запит інформацію про платника (ініціатора переказу) / отримувача, суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що направляв запит, повинен вжити належних заходів, зокрема, попередження з встановленням кінцевих строків надання запитуваної інформації або відхилення будь-яких майбутніх переказів, або обмеження (розірвання) ділових відносин з відповідним суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

14. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу / суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів зобов’язаний інформувати Національний банк України щодо фактів відсутності інформації про платника (ініціатора переказу) / отримувача переказу у порядку, встановленому Національним банком України.

15.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів отримувачу / суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів повинен враховувати факт відсутності інформації про платника (ініціатора переказу) / отримувача переказу під час аналізу фінансових операцій та, за наявності підозри, повідомити спеціально уповноважений орган у строки, визначені цим Законом.

16.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу — посередник з переказу коштів повинен під час здійснення переказу забезпечити збереження і передачу всієї отриманої інформації про платника і отримувача переказу.

17.Вимоги цієї статті не поширюються на випадки здійснення:

1)операцій зняття коштів з власного рахунка;

2)переказу коштів з метою сплати податків, штрафів та інших обов’язкових платежів до Державного бюджету України, місцевих бюджетів, на користь органів державної влади або переказу коштів за житлово-комунальні послуги;

3)переказу коштів, коли платник (ініціатор переказу) і отримувач є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, що надають послуги з переказу коштів, а також діють від власного імені та за власний рахунок;

4)переказу коштів, у разі якщо використовуються електронні платіжні засоби або електронні гроші для оплати товарів чи послуг і номер електронного платіжного засобу та/або наперед оплаченої карти багатоцільового використання супроводжує переказ на всьому шляху руху коштів;

5)переказу коштів на суму, що є меншою ніж 30000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, для зарахування на рахунок отримувача виключно з метою оплати вартості товарів, послуг, погашення заборгованості за кредитом за умови, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги з переказу коштів отримувачу, може здійснити відстеження через отримувача за допомогою унікального облікового номера фінансової операції переказ коштів та визначити особу, яка уклала договір з отримувачем про поставку товарів, надання послуг, надання кредиту;

6)переказу коштів між платником (ініціатором переказу) і отримувачем платежу, які проводяться через посередника, уповноваженого вести переговори та укладати договір купівлі-продажу товарів або послуг від імені платника (ініціатора переказу) або отримувача;

7)операції по забезпеченню проведення переказу коштів, які здійснюються операторами послуг платіжної інфраструктури;

8)переказу коштів готівкою в межах України у сумі, що є меншою ніж 5000 гривень та відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими фінансовими операціями, що в сумі перевищують 5000 гривень.

18.Інші випадки, в яких вимоги цієї статті не застосовуються, можуть встановлюватися нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 15. Відмова від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка / відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

подання клієнтом чи його представником суб’єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

виявлення, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

коли здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, або встановлення вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією на рахунку в цінних паперах номінального утримувача, а також  встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) такого вигодоодержувача (вигодонабувача), є неможливим.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок / встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, статті 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

2.Суб’єкти первинного фінансового моніторингу мають право здійснювати обмін інформацією про осіб, яким було відмовлено у встановленні (підтриманні) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка), відкритті рахунка або проведенні фінансової операції.

3.Суб’єкти державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, можуть встановлювати особливості та порядок відмови суб’єкта первинного фінансового моніторингу від встановлення (підтримання) ділових відносин, відмови в обслуговуванні або проведенні фінансової операції, а також порядок та обсяги обміну інформацією про такі відмови залежно від специфіки діяльності суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

4.Суб’єктам первинного фінансового моніторингу забороняється (за винятком випадків, передбачених резолюціями Ради Безпеки ООН) встановлювати ділові відносини та проводити видаткові фінансові операції, надавати фінансові та інші пов’язані послуги прямо або опосередковано, повністю або частково з клієнтами, які є:

1)особами та/або організаціями, яких включено до Переліку осіб;

2)особами та/або організаціями, які діють від імені та за дорученням осіб та/або організацій, яких включено до Переліку осіб;

3)особами та/або організаціями, якими прямо або опосередковано володіють, або кінцевими бенефіціарними, власниками яких є особи та/або організації, яких включено до Переліку осіб.

Заборони, передбачені абзацом першим цієї частини, застосовуються також у разі, якщо суб’єкту первинного фінансового моніторингу відомо, що контрагентом фінансової операції або фінансовою установою, яка забезпечує здійснення фінансової операції, є особи, визначені у пунктах 1 — 3 абзацу першого цієї частини.

Про спроби встановлення ділових відносин та проведення видаткових фінансових операцій, отримання фінансових та інших пов’язаних послуг прямо або опосередковано, повністю або частково такими особами суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані негайно повідомити спеціально уповноваженому органу та Службі безпеки України.

Міністерство закордонних справ України з урахуванням вимог відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН забезпечує оприлюднення інформації про випадки, у яких не діють заборони, передбачені абзацом першим цієї частини.

5.У разі виявлення суб’єктом первинного фінансового моніторингу за результатами внесення змін до Переліку осіб особи клієнта (з яким установлені ділові відносини), яку включено до зазначеного переліку, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний негайно повідомити спеціально уповноваженому органу про таку особу та здійснити негайно, без попереднього повідомлення такої особи, замороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Стаття 16. Подання інформації з питань фінансового моніторингу

1.Порядок реєстрації та подання спеціально уповноваженому органу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, іншої інформації, що може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, встановлюється:

Національним банком України — для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за якими здійснює Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону;

Кабінетом Міністрів України — для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

2.Подання інформації суб’єктом первинного фінансового моніторингу спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку не є порушенням порядку розкриття інформації з обмеженим доступом.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу, його посадові особи та інші працівники, члени ліквідаційної комісії, ліквідатор, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання інформації спеціально уповноваженому органу, якщо вони діяли в межах цього Закону.

3.Державні органи, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії (крім Національного банку України), у разі виявлення під час виконання своїх функцій фінансових операцій, стосовно яких є підозра, зобов’язані повідомити спеціально уповноваженому органу про такі фінансові операції та їх учасників.

Порядок та вимоги щодо надання інформації у таких випадках встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Інформаційний обмін між спеціально уповноваженим органом та Національним банком України з питань фінансового моніторингу здійснюється на підставі меморандуму, укладеного зазначеними органами.

4.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, подає інформацію про виявлені факти незаконного переміщення через митний кордон України готівки, обігових грошово-кредитних документів, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них, а також культурних цінностей на суму, що дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

5.Державні органи (крім Національного банку України) та органи місцевого самоврядування, державні реєстратори зобов’язані надавати спеціально уповноваженому органу інформацію (копії документів), відомості з інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, необхідні для виконання покладених на нього завдань, та/або доступ до своїх інформаційних ресурсів (баз персональних даних) для забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії.

Обсяг, порядок подання такої інформації та надання доступу до неї визначаються Кабінетом Міністрів України.

6.Надання державними органами, державними реєстраторами спеціально уповноваженому органу, суб’єктам первинного фінансового моніторингу інформації відповідно до вимог цього Закону, не є порушенням порядку розкриття інформації з обмеженим доступом.

Посадові особи та інші працівники державних органів, Національного банку України не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання інформації спеціально уповноваженому органу відповідно до вимог цього Закону.

7.Суб’єкти господарювання, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, що не є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, зобов’язані відповідно до пункту 2 частини першої статті 27 цього Закону надавати на запит спеціально уповноваженого органу інформацію, яка пов’язана з проведенням аналізу фінансових операцій, що стали об’єктом фінансового моніторингу, осіб, які брали участь в їх здійсненні, довідки та копії документів (у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом), необхідні для виконання цим органом покладених на нього завдань у сфері запобігання та протидії, та/або доступ до своїх інформаційних ресурсів (баз персональних даних) для забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії.

Обсяг та порядок подання такої інформації визначаються Кабінетом Міністрів України.

8.Подання посадовими особами та іншими працівниками суб’єктів господарювання, підприємств, установ та організацій спеціально уповноваженому органу інформації відповідно до вимог цього Закону не є порушенням порядку розкриття інформації з обмеженим доступом.

Посадові особи та інші працівники суб’єктів господарювання, підприємств, установ та організацій не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за надання спеціально уповноваженому органу інформації згідно з вимогами цього Закону.

9.Неправомірна відмова в наданні інформації (довідок та копій документів), несвоєчасне її надання або надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, посадових осіб суб’єктів господарювання, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, що не є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, відповідно до закону.

10.Обмін інформацією, що є таємницею фінансового моніторингу, її розкриття та захист здійснюються відповідно до закону.

Працівникам суб’єктів первинного фінансового моніторингу, членам ліквідаційної комісії, ліквідатору, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, працівникам суб’єктів державного фінансового моніторингу та інших державних органів, які подали спеціально уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію та її учасників, забороняється повідомляти про це особам, які брали (беруть) участь у її здійсненні, та будь-яким третім особам, за виключенням випадків визначеним цим Законом.

У разі якщо нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об’єднання, особи, які надають юридичні послуги, намагаються відмовити клієнта від здійснення діяльності з порушенням законодавства, це не є порушенням обмежень, зазначених в абзаці другому цієї частини.

Обмеження щодо надання інформації, зазначені в абзаці другому цієї частини, не поширюються на випадки розкриття інформації суб’єктам державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за відповідними суб’єктами первинного фінансового моніторингу, в рамках здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії, а також правоохоронним органам відповідно до закону.

Обмеження також не поширюються на випадки обміну інформацією з метою проведення первинного фінансового моніторингу між суб’єктами первинного фінансового моніторингу та їх філіями або дочірніми компаніями з контролюючою участю, розташованими в інших країнах, за умови, що такі філії чи дочірні компанії з контролюючою участю дотримуються єдиних політик та процедур з питань фінансового моніторингу, в тому числі процедур обміну інформацією в межах групи.

Обмеження, зазначені в абзаці другому цієї частини, не перешкоджають обміну інформацією між банками, між іншими фінансовими установами, а також між суб’єктами первинного фінансового моніторингу, визначеними підпунктами “а” — “д” пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону, у випадках, пов’язаних з одним і тим же клієнтом та однією і тією ж фінансовою операцією, що передбачає участь двох або більше суб’єктів первинного фінансового моніторингу, за умови, що такі суб’єкти первинного фінансового моніторингу є суб’єктами одного виду та виконують однакові вимоги щодо захисту інформації з обмеженим доступом.

Працівникам суб’єкта первинного фінансового моніторингу, членам ліквідаційної комісії, ліквідатору, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, працівникам державних органів, органів місцевого самоврядування, посадовим особам, працівникам суб’єктів господарювання, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, що не є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, які одержали запит спеціально уповноваженого органу щодо фінансових операцій, додаткової інформації, інформації, пов’язаної з проведенням аналізу фінансових операцій, що стали об’єктом фінансового моніторингу, осіб, які брали участь в їх здійсненні, довідок та копій документів, іншої інформації, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення, або рішення чи доручення спеціально уповноваженого органу, прийняте (надане) відповідно до вимог статті 23 чи частини третьої статті 31 цього Закону, та/або надали відповідь на такий запит, рішення чи доручення цьому органу, забороняється повідомляти про це осіб, які брали (беруть) участь у здійсненні фінансових операцій, визначених у запиті, рішенні чи дорученні або відповіді, а також будь-яких третіх осіб, за виключенням випадків визначених цим Законом.

11.Спеціально уповноважений орган забезпечує захист та зберігання таємниці фінансового моніторингу. Спеціально уповноваженому органу заборонено розкривати та/або передавати будь-кому, інформацію, що є таємницею фінансового моніторингу, а також інформувати будь-кого, про факт одержання інформації про фінансову операцію та її учасників, факт надання запиту щодо фінансових операцій, додаткової інформації, інформації, пов’язаної з проведенням аналізу фінансових операцій, що стали об’єктом фінансового моніторингу, осіб, які брали участь в їх здійсненні, довідок та копій документів, іншої інформації, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення, або рішення чи доручення, прийнятого (наданого) відповідно до вимог статті 23 або частини третьої статті 31 цього Закону, та/або отримання відповіді на такий запит, рішення чи доручення, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі надходження запиту щодо такої інформації спеціально уповноважений орган повертає відповідній заінтересованій особі такий запит без розгляду, крім випадку, якщо запит надійшов у рамках перевірки раніше надісланих їй узагальнених та/або додаткових узагальнених матеріалів. За наявності у спеціально уповноваженому органі додаткової інформації, що стосується раніше надісланих правоохоронним органам узагальнених матеріалів, спеціально уповноважений орган може формувати та подавати відповідному правоохоронному органу додаткові узагальнені матеріали.

Розголошення у будь-який спосіб працівниками спеціально уповноваженого органу таємниці фінансового моніторингу, а також факту отримання інформації про фінансову операцію та її учасників, факту надання запиту, рішення чи доручення та/або отримання відповіді на такий запит, рішення чи доручення, тягне за собою відповідальність відповідно до закону або за рішенням суду.

12.Обов’язок дотримуватися таємниці фінансового моніторингу та не розголошувати факт подання інформації спеціально уповноваженому органу, а також факт одержання та виконання запиту, рішення чи доручення спеціально уповноваженого органу в установлених цим Законом випадках поширюється також на осіб, яким така інформація стала відома у зв’язку з їх професійною або службовою діяльністю.

Особи, винні у порушенні таємниці фінансового моніторингу та заборони інформувати про факт подання інформації спеціально уповноваженому органу, а також факт одержання та виконання запиту, рішення чи доручення спеціально уповноваженого органу несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

13.Розвідувальним органам України заборонено передавати будь-кому інформацію, одержану від спеціально уповноваженого органу у вигляді узагальнених матеріалів та додаткових узагальнених матеріалів, крім випадків передачі її правоохоронним органам для прийняття рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Розвідувальні органи України зобов’язані повідомляти спеціально уповноваженому органу про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів за результатами розгляду одержаних узагальнених матеріалів та додаткових узагальнених матеріалів.

14.Інформація про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, отримана спеціально уповноваженим органом, обліковується цим органом. Порядок взяття на облік інформації про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Обмін інформацією з питань фінансового моніторингу в межах групи

1.Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які є учасниками групи, мають право з метою проведення первинного фінансового моніторингу запитувати, отримувати і використовувати (в тому числі за допомогою єдиної для учасників групи інформаційної системи) інформацію і документи, наявні в розпорядженні інших учасників цієї групи, які є суб’єктами первинного фінансового моніторингу або вживають подібні за змістом заходи та підлягають відповідному нагляду відповідно до законодавства країни їх реєстрації.

2.Процедури одержання та використання зазначеної у частині першій цієї статті інформації визначаються єдиними правилами фінансового моніторингу.

3.Єдині правилами фінансового моніторингу розробляються та затверджуються головною (материнською) організацією групи з урахуванням вимог законодавства у сфері запобігання та протидії і вимог законодавства про захист інформації з обмеженим доступом і є обов’язковими для виконання усіма учасниками групи, що є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, включаючи їх філії та дочірні компанії з контролюючою участю, розташовані в інших країнах.

Стаття 18. Повноваження та обов’язки суб’єктів державного фінансового моніторингу

1.Державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії здійснюються щодо:

1)платіжних організацій, учасників чи членів платіжних систем, які є резидентами; операторів поштового зв’язку, фінансових установ, у частині надання ними фінансової послуги на підставі відповідних ліцензій Національного банку України; філій іноземних банків, банків, — Національним банком України;

2)професійних учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) (крім банків), включаючи Центральний депозитарій цінних паперів, — Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3)платіжних організацій платіжних систем та учасників чи членів платіжних систем (у частині надання фінансових послуг, крім послуг з переказу коштів), страховиків (перестраховиків), страхових (перестрахових) брокерів, ломбардів та інших фінансових установ, а також юридичних осіб, що відповідно до законодавства надають фінансові послуги (крім фінансових установ та інших юридичних осіб щодо яких державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії здійснюються іншими суб’єктами державного фінансового моніторингу), — Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

4)суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, аудиторів, аудиторських фірм, суб’єктів аудиторської діяльності, бухгалтерів, суб’єктів господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку (за винятком осіб, що надають послуги у рамках трудових правовідносин) та суб’єктів господарювання, які надають інформаційно-консультаційні послуги з питань оподаткування (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин), — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

5)нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об’єднань і суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги у рамках трудових правовідносин) та осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, — Міністерством юстиції України;

6)операторів поштового зв’язку в частині здійснення ними поштового переказу — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері надання послуг поштового зв’язку;

7)товарних та інших бірж, що проводять фінансові операції з товарами, — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку;

8)суб’єктів господарювання, які надають посередницькі (інформаційно-консультаційні) послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, — центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об’єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

2. Зазначені у частині першій цієї статті суб’єкти державного фінансового моніторингу в межах їх повноважень зобов’язані:

здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії за діяльністю відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема, шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних, у порядку, встановленому відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції регулювання і нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу;

вживати заходів впливу, передбачених законом, та/або вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії у разі виявлення порушень вимог законодавства.

Порядок пред’явлення вимог, застосування передбачених законом заходів впливу, а також здійснення контролю за їх виконанням визначається суб’єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

створити та забезпечити функціонування самостійного структурного підрозділу з питання регулювання і нагляду у сфері запобігання та протидії з відповідною штатною чисельністю, працівники якого будуть здатні за своїми діловими та моральними якостями, освітнім, кваліфікаційним і професійним рівнем виконувати покладені на них службові обов’язки;

здійснювати з урахуванням ризик-орієнтовного підходу регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, для мінімізації ризиків під час їх діяльності, у тому числі встановлювати ознаки неналежної системи управління ризиками (система управління ризиками вважається неналежною, зокрема, у разі встановлення фактів багаторазового, у великих обсягах, проведення фінансових операцій, щодо яких є підозри використання суб’єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого кримінального правопорушення). Факт неналежності системи управління ризиками відповідного суб’єкта первинного фінансового моніторингу встановлюється за наявності визначених відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу ознак у порядку, встановленому цим суб’єктом державного фінансового моніторингу;

забезпечувати зберігання інформації, що надійшла від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу, спеціально уповноваженого та правоохоронних органів, у порядку, визначеному відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу;

проводити перевірку наявності професійної підготовки відповідальних працівників та організації професійної підготовки інших працівників суб’єктів первинного фінансового моніторингу, залучених до проведення первинного фінансового моніторингу.

Суб’єкти державного фінансового моніторингу для виконання своїх функцій мають право одержувати у встановленому ними порядку від суб’єктів первинного фінансового моніторингу (щодо яких вони відповідно до цього Закону виконують функції регулювання і нагляду) інформацію, документи, копії документів, оформлені та засвідчені суб’єктом первинного фінансового моніторингу згідно з вимогами відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу.

Національний банк України для здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії має право безоплатного доступу (у тому числі автоматизованого) до відповідних інформаційних систем (баз даних) органів державної влади у порядку, узгодженому Національним банком України з відповідним органом державної влади.

3. Суб’єкти державного фінансового моніторингу мають право подавати до визначених законом суб’єктів державного фінансового моніторингу, правоохоронних та інших державних органів отримані під час здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії відомості, що можуть свідчити про ознаки вчинення правопорушень.

4. Суб’єкти державного фінансового моніторингу інформують спеціально уповноважений орган про виявлені порушення законодавства у сфері запобігання та протидії суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також про заходи, вжиті до суб’єктів первинного фінансового моніторингу та/або їх посадових осіб за вчинені порушення законодавства у цій сфері.

Надання інформації суб’єктами державного фінансового моніторингу до спеціально уповноваженого органу відповідно до цієї частини не є розкриттям таємниці фінансового моніторингу.

5. Суб’єкти державного фінансового моніторингу щороку, але не пізніше ніж протягом січня наступного року зобов’язані надавати спеціально уповноваженому органу узагальнену інформацію про дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу, за якими вони здійснюють функції державного регулювання і нагляду, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, у тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті до суб’єктів первинного фінансового моніторингу та/або посадових осіб з метою їх усунення та/або недопущення у подальшій діяльності.

6. Суб’єкти державного фінансового моніторингу зобов’язані подавати (за наявності) спеціально уповноваженому органу інформацію, зокрема:

документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації про особисте життя громадян), у порядку, визначеному законодавством;

інформацію про припинення діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу, за якими вони здійснюють функції державного регулювання і нагляду, відповідно до законодавства.

7. Суб’єкти державного фінансового моніторингу зобов’язані використовувати інформацію спеціально уповноваженого органу про ознаки можливого порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії для здійснення відповідної перевірки.

8. Суб’єкти державного фінансового моніторингу забезпечують надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії (в тому числі надають рекомендації та роз’яснення з питань застосування законодавства у цій сфері).

9. Суб’єкти державного фінансового моніторингу визначають і розробляють процедуру застосування відповідних запобіжних заходів щодо держав, які не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення зокрема щодо:

посиленої уваги під час погодження створення в таких державах філій, представництв чи дочірніх підприємств суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

попередження суб’єктів первинного фінансового моніторингу нефінансового сектору про те, що операції з фізичними або юридичними особами, трастами або іншими правовими утвореннями у відповідній державі можуть мати ризик відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

обмеження ділових відносин або фінансових операцій з відповідною державою або особами в такій державі тощо.

10. Суб’єкти державного фінансового моніторингу зобов’язані вживати відповідно до законодавства заходів:

щодо перевірки бездоганної ділової репутації осіб, які здійснюватимуть чи здійснюють управління, мають намір набути істотну участь або є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) у суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

для недопущення до управління суб’єктами первинного фінансового моніторингу осіб, які мають не погашену або не зняту в установленому законом порядку судимість за корисливі кримінальні правопорушення або тероризм, а також їх співучасників у таких кримінальних правопорушеннях;

для недопущення формування капіталу відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити на підставі офіційних документів або їх копій, засвідчених в установленому порядку.

11. Суб’єкти державного фінансового моніторингу погоджують із спеціально уповноваженим органом розроблені проекти будь-яких нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з виконанням вимог цього Закону.

12. Особливості виконання банками, віднесеними до категорії неплатоспроможних, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії встановлює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за погодженням із спеціально уповноваженим органом.

Нагляд у сфері запобігання та протидії щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних, здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому ним порядку.

13. Суб’єкти державного фінансового моніторингу з метою виконання покладених на них цим Законом обов’язків мають право звертатися із запитами до органів виконавчої влади, державних реєстраторів, правоохоронних органів, юридичних осіб.

Суб’єкти, яким адресовано зазначений запит, зобов’язані протягом десяти робочих днів надати відповідну інформацію. У разі неможливості надання інформації у зазначений строк з обґрунтованих причин за зверненням відповідних суб’єктів строк надання інформації може бути продовжений суб’єктом державного фінансового моніторингу, але не більше ніж до 30 робочих днів.

14. Суб’єкти державного фінансового моніторингу в рамках здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії мають право обмінюватися інформацією з обмеженим доступом за умови дотримання встановлених законодавством вимог щодо її захисту.

15. Суб’єкти державного фінансового моніторингу забезпечують умови для повідомлень працівниками суб’єктів первинного фінансового моніторингу або будь-якими третіми особами про порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв’язку.

Суб’єктам державного фінансового моніторингу заборонено розкривати будь-яким третім особам інформацію про осіб, що здійснили такі повідомлення, окрім випадків, встановлених законом.

Порядок надання таких повідомлень, а також порядок їх розгляду визначається відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно.

Стаття 19. Комплексна адміністративна звітність у сфері запобігання та протидії

1.З метою моніторингу ефективності функціонування національної системи запобігання та протидії, суб’єкти фінансового моніторингу, правоохоронні та судові органи забезпечують формування комплексної адміністративної звітності у сфері запобігання та протидії.

2.Комплексна адміністративна звітність повинна включати дані, які характеризують:

розмір та важливість різних секторів, які підпадають під сферу дії законодавства у сфері запобігання та протидії, діяльність суб’єктів фінансового моніторингу, в тому числі кількість суб’єктів та осіб і економічна важливість кожного сектору;

фази звітності, розслідування та судові рішення у сфері запобігання та протидії, у тому числі кількість повідомлень про підозрілі операції, надані спеціально уповноваженому органу, відповідей про наслідки таких повідомлень і, на щорічній основі, кількість розслідуваних справ, кількість осіб, щодо яких були розпочаті кримінальні провадження, кількість осіб, засуджених за кримінальні правопорушення, пов’язані з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, типи основних кримінальних правопорушень, у разі, якщо така інформація наявна, та вартість заморожених, арештованих чи конфіскованих активів;

показники роботи спеціально уповноваженого органу в частині збору, обробки, аналізу та передачі узагальнених (додаткових узагальнених) матеріалів до правоохоронних та розвідувальних органів;

кількість міжнародних запитів про надання інформації, які були подані, одержані, у задоволенні яких було відмовлено, на які було повністю чи частково дано відповідь з боку спеціально уповноваженого органу;

кількість запитів про взаємну правову допомогу, поданих, одержаних, задоволених і у задоволенні яких було відмовлено;

кількість інших міжнародних запитів у сфері запобігання та протидії;

діяльність правоохоронної та судової систем, зокрема щодо: замороження, арешту і конфіскації активів;

розслідування, судові переслідування та вироки стосовно відмивання коштів та фінансування тероризму.

3.Порядок формування та оприлюднення комплексної адміністративної звітності у сфері запобігання та протидії визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ III

ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ
ФІНАНСОВОМУ МОНІТОРИНГУ

Стаття 20. Порогові фінансові операції

1.Фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400000гривень (для суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор — 30000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400000гривень на момент проведення фінансової операції (для суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор — 30000 гривень), за наявності однієї або більше таких ознак:

зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін — учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (на території), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін — учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у зазначеній державі (території). Перелік таких держав (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, на основі висновків міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, і підлягає оприлюдненню;

фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та/або пов’язаних осіб;

фінансові операції із переказу коштів за кордон (в тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);

фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

Стаття 21. Підозрілі фінансові операції (діяльність)

1.Фінансова(і) операція(ї) або спроба її(х) проведення, незалежно від суми на яку вона(и) проводиться(яться), вважається(ються) підозрілою(ими) якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу підозрює або має достатні підстави підозрювати, що вона(и) є результатом злочинної діяльності, або пов’язана(і) чи стосується(ються)  фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

2.При визначенні того чи фінансова операція або діяльність є підозрілою, суб’єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені та оприлюднені спеціально уповноваженим органом, а також рекомендації суб’єктів державного фінансового моніторингу.

Розділ IV

ЗАМОРОЖЕННЯ АКТИВІВ ТА ЗУПИНЕННЯ
ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Стаття 22. Замороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу (члени ліквідаційної комісії, ліквідатор (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) зобов’язаний негайно, без попереднього повідомлення клієнта (особи), заморозити активи, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

У день прийняття рішення про замороження таких активів суб’єкт первинного фінансового моніторингу (члени ліквідаційної комісії, ліквідатор (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) зобов’язаний повідомити спеціально уповноваженому органу та Службі безпеки України в установленому законодавством порядку про заморожені активи.

2.У разі замороження активів відповідно до частини першої цієї статті прибуткові фінансові операції клієнтів, включених до Переліку осіб, клієнтів, які є представниками осіб, включених до Переліку осіб, клієнтів, якими прямо або опосередковано володіють, або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, включені до Переліку осіб, проводяться. При цьому суб’єкт первинного фінансового моніторингу (члени ліквідаційної комісії, ліквідатор (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) в день проведення, але не пізніше 11 години наступного робочого дня з дня здійснення прибуткової операції зобов’язаний повідомити про її здійснення та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій спеціально уповноваженому органу та Службі безпеки України та негайно, без попереднього повідомлення клієнта (особи), заморозити активи, отримані в результаті проведення таких прибуткових операцій.

3.Після замороження активів суб’єкт первинного фінансового моніторингу (члени ліквідаційної комісії, ліквідатор (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) повідомляє клієнту (особі) у письмовій формі про таке замороження.

4.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний негайно розморозити активи:

не пізніше наступного робочого дня з дня виключення особи чи організації з Переліку осіб;

не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від Служби безпеки України інформації про те, що особа чи організація, яка має таке ж або схоже ім’я (найменування), як і особа чи організація, включена до Переліку осіб, та активи якої стали об’єктом замороження, за результатами перевірки не є включеною до зазначеного переліку.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу (члени ліквідаційної комісії, ліквідатор (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) не пізніше наступного робочого дня після розмороження активів інформує про це спеціально уповноважений орган та Службу безпеки України.

5.Замороження/розмороження активів відповідно до частин першої, другої та четвертої цієї статті здійснюється у порядку, визначеному суб’єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в межах їх повноважень з урахуванням вимог та винятків, визначених резолюціями Ради Безпеки ООН.

6.Доступ до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

7.Замороження активів відповідно до частин першої та другої цієї статті не є підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності суб’єкта первинного фінансового моніторингу, його посадових осіб та інших працівників членів ліквідаційної комісії, ліквідатора (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за порушення умов відповідних правочинів та/або законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб, якщо вони діяли у межах завдань, обов’язків та у спосіб, що передбачені цією статтею.

Стаття 23. Зупинення фінансових операцій

1.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу без попереднього повідомлення клієнта, має право зупинити здійснення підозрілої (підозрілих) фінансової (фінансових) операції (операцій) та зобов’язаний зупинити фінансову (фінансові) операцію (операції), що містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України, і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб’єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб’єкта первинного фінансового моніторингу — про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення.

2.Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов’язаний негайно повідомити суб’єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

3.Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов’язаний негайно повідомити суб’єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб’єкта первинного фінансового моніторингу — про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

4.У разі зупинення видаткових фінансових операцій відповідно до частини третьої цієї статті прибуткові фінансові операції не зупиняються. При цьому суб’єкт первинного фінансового моніторингу в день проведення, але не пізніше 11 години наступного робочого дня з дня здійснення прибуткової операції зобов’язаний повідомити про здійснення прибуткових фінансових операцій та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій спеціально уповноваженому органу.

5.Рішення (доручення) спеціально уповноваженого органу, прийняті відповідно до частин другої, третьої та дев’ятої цієї статті або частини третьої статті 31 цього Закону після запровадження стосовно неплатоспроможного банку тимчасової адміністрації, виконуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом зупинення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, здійснення яких передбачено Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

6.Майно або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку, що знаходяться на рахунках, фінансові операції за якими зупинено відповідно до цієї статті та частини третьої статті 31 цього Закону до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку, може бути передано приймаючому, перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів спеціально уповноваженого органу. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до рішення (доручення) про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зупинення проведення фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави.

7.Рішення (доручення) спеціально уповноваженого органу, прийняті відповідно до частин другої, третьої та дев’ятої цієї статті або частини третьої статті 31 цього Закону після прийняття рішення про ліквідацію банку, виконуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом зупинення виплати відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям, зупинення задоволення вимог кредиторів.

8.Майно або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку, що знаходяться на рахунках, фінансові операції за якими зупинено відповідно до цієї статті або частини третьої статті 31 цього Закону після прийняття рішення про ліквідацію банку, може бути передано спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів спеціально уповноваженого органу. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до рішення (доручення) про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зупинення проведення фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави.

9.У разі прийняття рішення відповідно до частин другої та третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов’язаний негайно але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

є мотивовані підозри, — спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб’єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Правоохоронні органи протягом строку продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій) здійснюють досудове розслідування та у разі, якщо:

встановлено відсутність події кримінального правопорушення або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення негайно інформують про це спеціально уповноважений орган;

наявні обґрунтовані підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та накладено арешт на відповідні рахунки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, інформують про це спеціально уповноважений орган протягом 2 робочих днів з дня винесення судом ухвали про арешт майна із зазначенням її номера та дати.

Спеціально уповноважений орган у день отримання від правоохоронного органу інформації, передбаченої абзацами п’ятим та шостим цієї частини, зобов’язаний скасувати своє рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій) та повідомити про це суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

У разі накладення арешту на рахунки клієнта, операції по яких зупинено відповідно до частин першої—третьої або дев’ятої цієї статті, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, суб’єкт первинного фінансового моніторингу інформує про це спеціально уповноважений орган в день надходження для виконання ухвали суду про арешт майна із зазначенням її номера та дати.

10.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:

третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

негайно, але не пізнішенаступного робочого дня після дня отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зазначеної у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);

негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу не пізніше наступного робочого дня після поновлення проведення фінансових операцій інформує про це спеціально уповноважений орган.

11.Суб’єкт первинного фінансового моніторингу на письмовий запит клієнта повідомляє йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій).

12.Зупинення та поновлення здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій) відбувається у порядку, визначеному суб’єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в межах їх повноважень.

Прийняття спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зупинення чи поновлення проведення або забезпечення моніторингу фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави та доведення рішень чи доручень спеціально уповноваженого органу до суб’єкта первинного фінансового моніторингу членів ліквідаційної комісії, ліквідатора, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, здійснюється у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб’єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій—третій та дев’ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

13.Зупинення фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частин першої—третьої, дев’ятої цієї статті, частини третьої статті 31 цього Закону не є підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності суб’єкта первинного фінансового моніторингу, його посадових осіб та інших працівників членів ліквідаційної комісії, ліквідатора (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за порушення умов відповідних правочинів та/або законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

14.Вимоги цієї статті не поширюються на видаткові операції за рахунком, що були здійснені з використанням електронних платіжних засобів до часу надходження повідомлення від спеціально уповноваженого органу.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу (банк) виключає з повідомлення про залишок коштів за рахунком суму коштів, що заблоковані для проведення розрахунків з платіжними системами за операціями, здійсненими з використанням електронних платіжних засобів.

Стаття 24. Формування переліку осіб

1.Перелік осіб формується у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Підставою для внесення особи до зазначеного переліку є:

1)рішення Служби безпеки України про включення особи чи організації, яка відповідає критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, до зазначеного переліку, прийняте за ініціативою Служби безпеки України або за результатами розгляду запиту іноземної держави про включення до зазначеного переліку;

2)відомості, що формуються міжнародними організаціями або уповноваженими ними органами про організації, юридичних та фізичних осіб, які пов’язані з терористичними організаціями або терористами, а також про осіб, стосовно яких застосовано міжнародні санкції.

2.Перелік осіб негайно доводиться до відома суб’єктів первинного фінансового моніторингу спеціально уповноваженим органом у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

3.Виключення з Переліку осіб здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підставою для виключення юридичної, фізичної особи чи організації із зазначеного переліку є:

1)рішення Служби безпеки України про виключення особи чи організації, яка більше не відповідає критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, із зазначеного переліку, прийняте за ініціативою Служби безпеки України або за результатами розгляду запиту іноземної держави про виключення із зазначеного переліку;

2)виключення даних про особу чи організацію з відомостей, що формуються міжнародними організаціями або уповноваженими ними органами, про організації, юридичних та фізичних осіб, пов’язаних з терористичними організаціями або терористами, а також про осіб, стосовно яких застосовано міжнародні санкції.

4.Розгляд запитів щодо виключення з Переліку осіб здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розділ V

ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ ТА ПРАВА СПЕЦІАЛЬНО

УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ

Стаття 25. Завдання та функції спеціально уповноваженого органу

1.Завданнями спеціально уповноваженого органу є:

1)збирання, оброблення та проведення аналізу (операційного і стратегічного) інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення.

Принципи опрацювання одержаної від суб’єктів первинного фінансового моніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та критерії проведення аналізу таких операцій встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

2)забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії;

3)забезпечення функціонування та розвитку єдиної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії;

4)налагодження співпраці, взаємодії та інформаційного обміну з державними органами, Національним банком України, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії;

5)проведення національної оцінки ризиків;

6)забезпечення представництва України в установленому порядку в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії.

2.Спеціально уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань:

1)вносить пропозиції щодо розроблення законодавчих актів, бере участь в установленому порядку у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії;

2)подає запити посадовим особам, до державних органів (крім Національного банку України), в тому числі до правоохоронних органів, органів прокуратури та судів, органів місцевого самоврядування, органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, підприємств, установ, організацій щодо одержання відповідно до закону інформації (у тому числі копій документів), необхідної для виконання покладених на нього завдань;

3)співпрацює з органами виконавчої влади, Національним банком України, іншими державними органами, включеними до системи запобігання та протидії;

4)у разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або сукупність пов’язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, подає до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, а також розвідувальних органів України для проведення оперативно-розшукової діяльності відповідні узагальнені матеріали (додаткові узагальнені матеріали) та одержує від них інформацію про хід їх розгляду;

5)у разі наявності достатніх підстав підозрювати, що фінансова операція або клієнт пов’язані із вчиненням кримінального правопорушення, що не стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, подає інформацію до відповідного правоохоронного або розвідувального органу України як узагальнені матеріали або додаткові узагальнені матеріали;

6)бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії;

7)проводить аналіз методів та фінансових схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

8)проводить щороку узагальнення інформації про стан запобігання та протидії в державі;

9)погоджує проекти нормативно-правових актів суб’єктів державного фінансового моніторингу з питань запобігання та протидії;

10)отримує від суб’єктів первинного фінансового моніторингу інформацію про відстеження (моніторинг) фінансових операцій клієнтів, які стали об’єктом фінансового моніторингу;

11)здійснює типологічні дослідження у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

12)вимагає від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії і в разі виявлення порушень вимог законодавства вживає заходів, передбачених законами, а також повідомляє відповідним суб’єктам державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції з державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу;

13)забезпечує реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії і забезпечує координацію діяльності державних органів у цій сфері;

14)забезпечує у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, організацію та координацію роботи з перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної влади з питань фінансового моніторингу та відповідальних працівників суб’єктів первинного фінансового моніторингу, а також працівників, залучених до проведення первинного фінансового моніторингу, щодо запобігання та протидії на базі відповідного навчального закладу — академії, що належить до сфери управління спеціально уповноваженого органу;

15)надає суб’єктам державного фінансового моніторингу інформацію для підвищення ефективності здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії.

Обсяг та порядок надання інформації, зазначеної в абзаці першому цього пункту, визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням з Національним банком України (щодо суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за якими відповідно до статті 18 цього Закону здійснює Національний банк України), та спільними нормативно-правовими актами інших суб’єктів державного фінансового моніторингу (щодо інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу);

16)повідомляє суб’єкта первинного фінансового моніторингу після надходження інформації від судів або правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, про вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, про закриття кримінального провадження, яке розпочато за повідомленням такого суб’єкта, яке надійшло до спеціально уповноваженого органу відповідно до вимог статей 8, 14, 15, 16, 23 цього Закону, а також надає йому інформацію про ухвалені судами рішення за такими кримінальними провадженнями з одночасним повідомленням відповідному суб’єкту державного фінансового моніторингу. Порядок повідомлення та інформування суб’єкта первинного фінансового моніторингу і суб’єкта державного фінансового моніторингу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

17)бере участь за дорученням Кабінету Міністрів України у підготовці відповідних міжнародних договорів України;

18)виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань, та здійснює повноваження відповідно до закону.

3.Спеціально уповноважений орган у межах цього Закону забезпечує ведення обліку:

1)інформації про фінансові операції, що стали об’єктом фінансового моніторингу;

2)узагальнених матеріалів і додаткових узагальнених матеріалів, наданих правоохоронним або розвідувальним органам, а також прийнятих за результатами їх розгляду процесуальних рішень;

3)інформації про результати досудового розслідування та ухвалені судові рішення у кримінальних провадженнях, у яких використовувалися (використовуються) надані узагальнені матеріали, та про кількість осіб, які вчинили кримінальні правопорушення або підозрюються у їх вчиненні, а також засуджених за вчинення кримінальних правопорушень;

4)інформації про конфісковані активи та активи, на які накладено арешт у кримінальних провадженнях, у яких використовувалися (використовуються) надані узагальнені матеріали, та про кількість осіб, стосовно яких судом ухвалено рішення про конфіскацію активів та на активи яких накладено арешт;

5)надісланих і виконаних міжнародних запитів про співробітництво у сфері запобігання та протидії;

6)суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

4.Спеціально уповноважений орган забезпечує зберігання інформації, матеріалів, документів, отриманих або створених у межах виконання цього Закону, не менш як п’ять років після отримання інформації про фінансову операцію, відмови від здійснення фінансової операції або прийняття правоохоронними органами або судами рішень у справах, під час розгляду яких використовувалися узагальнені матеріали.

5.Спеціально уповноважений орган у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує зняття з обліку/поновлення на обліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу за їх зверненням у разі припинення/поновлення ними відповідної діяльності або зняття з обліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу за зверненням суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції з державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, чи на підставі інформації відповідних органів державної реєстрації про скасування державної реєстрації (для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), чи у разі державної реєстрації смерті (для фізичних осіб).

6.Спеціально уповноважений орган є незалежним у прийнятті рішень щодо аналізу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення, надсилання запитів та/або передачі інформації правоохоронним та розвідувальним органам.

Стаття 26. Політична незалежність спеціально уповноваженого органу

1.Керівник спеціально уповноваженого органу призначається на посаду і звільняється з посади в установленому законодавством порядку.

2.Використання спеціально уповноваженого органу в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається.

3.На період служби чи роботи за трудовим договором членство посадових і службових осіб спеціально уповноваженого органу в партіях, рухах та інших громадських об’єднаннях, що мають політичні цілі, зупиняється.

Керівник спеціально уповноваженого органу не може бути членом політичної партії, руху та інших громадських об’єднань, що мають політичні цілі.

4.Членство працівників, які уклали трудовий договір із спеціально уповноваженим органом, у професійних спілках та інших громадських об’єднаннях, що не мають політичних цілей, не заборонено.

Стаття 27. Права спеціально уповноваженого органу

1.Спеціально уповноважений орган має право:

1)залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками);

2)одержувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів, посадових осіб, правоохоронних органів, судів, Національного банку України, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, підприємств, установ та організацій інформацію (довідки, копії документів), у тому числі інформацію з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

3)одержувати від суб’єкта первинного фінансового моніторингу в разі потреби за результатами проведеного аналізу відомості щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

4)одержувати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та Міністерством юстиції України, відомості про смерть фізичних осіб;

5)здійснювати в установленому законодавством порядку доступ, у тому числі автоматизований, до інформаційних та довідкових систем, реєстрів та банків даних органів державної влади (крім Національного банку України) та інших державних інформаційних ресурсів;

6)одержувати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу на запит додаткову інформацію;

7)розробляти та вносити на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення проекти нормативно-правових актів, необхідних для виконання завдань і функцій, передбачених статтею 25 цього Закону;

8)одержувати від правоохоронних та розвідувальних органів України, до яких згідно із цим Законом подано узагальнені матеріали (додаткові узагальнені матеріали), інформацію про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів на підставі одержаних матеріалів в установленому законодавством порядку;

9)укладати міжнародні договори міжвідомчого характеру з відповідними органами інших держав з питань співробітництва в установленому законом порядку;

10) приймати у випадках, передбачених цим Законом, рішення про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) фінансових (фінансової) операцій (операції) на строк, установлений цим Законом;

11) брати участь за погодженням з відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції з державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, у підготовці та/або проведенні перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу (крім перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які проводяться Національним банком України) з питань додержання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

12)інформувати суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції з державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, про можливі порушення такими суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону;

13)надавати суб’єктам державного фінансового моніторингу дані відповідно до законодавства в межах, визначених частиною третьою статті 25 цього Закону.

Розділ VI

НАЦІОНАЛЬНА ОЦІНКА РИЗИКІВ

Стаття 28. Національна оцінка ризиків

1.Спеціально уповноважений орган, уповноважені органи державної влади із залученням інших суб’єктів (у разі потреби) беруть участь у проведенні національної оцінки ризиків.

2.Національна оцінка ризиків проводиться систематично, але не рідше одного разу на три роки.

Відповідальним за проведення національної оцінки ризиків є спеціально уповноважений орган.

3.Національна оцінка ризиків проводиться з урахуванням, зокрема, вимог рекомендацій та документів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), положень звітів та рекомендацій з питань оцінки ризиків відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму Європейської комісії, інших міжнародних аналітичних оглядів, звітів та рекомендацій з питань, які пов’язані із здійсненням національної оцінки ризиків.

4.Збір, обробка і аналіз інформації щодо результатів діяльності суб’єктів фінансового моніторингу, державних органів, що беруть участь у роботі системи запобігання та протидії, а також іншої інформації, пов’язаної із функціонуванням цієї системи, оприлюднення результатів національної оцінки ризиків та здійснення заходів за її результатами здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України.

Стаття 29. Джерела інформації, необхідної для проведення національної оцінки ризиків

1.Джерелами інформації, необхідної для проведення національної оцінки ризиків, є, зокрема, комплексна адміністративна звітність у сфері запобігання та протидії, аналітичні огляди та довідки учасників національної оцінки ризиків, відповіді учасників національної оцінки ризиків на запитальники спеціально уповноваженого органу, результати вибіркового аналізу судових рішень у кримінальних справах, результати  наукових досліджень,результати вивчення громадської думки, а також звіти Європейської Комісії із визначенням, аналізом та оцінкою ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму на рівні Європейського Союзу та рекомендації Європейської Комісії щодо заходів, прийнятних для усунення визначених ризиків.

Розділ VII

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ
ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ

Стаття 30. Загальні засади міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії

1.Міжнародне співробітництво у сфері запобігання та протидії здійснюється за принципом взаємності відповідно до цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.

Стаття 31. Повноваження державних органів щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидіїта порядок їх реалізації.

1.Спеціально уповноважений орган відповідно до міжнародних договорів України за принципом взаємності чи з власної ініціативи здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав у частині обміну досвідом та інформацією про запобігання та протидію.

2.Надання спеціально уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави інформації з обмеженим доступом здійснюється в порядку, визначеному законом, та за умови забезпечення органом іноземної держави не нижчого рівня її захисту, ніж той, що застосовується в Україні. Така інформація може надаватися спеціально уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави виключно для використання під час операційного аналізу у справах про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи у справах, пов’язаних із вчиненням суспільно небезпечного діяння, внаслідок якого одержаний злочинний дохід.

У випадку отримання спеціально уповноваженим органом запиту відповідного органу іноземної держави на передачу інформації, що містить таємницю фінансового моніторингу, до правоохоронних органів іноземної держави такий дозвіл надається лише для проведення розслідування у справах про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи у справах, пов’язаних із вчиненням суспільно небезпечного діяння, внаслідок якого одержаний злочинний дохід. При цьому, інформація, не може бути надана спеціально уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави для використання у якості доказу чи для приєднання до матеріалів кримінального провадження.

Надання спеціально уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави інформації, одержаної від правоохоронного органу України, здійснюється лише за умови отримання попереднього дозволу відповідного правоохоронного органу.

3.Одержання спеціально уповноваженим органом запиту відповідного органу іноземної держави є підставою для витребування ним необхідної для виконання запиту додаткової інформації від органів державної влади, підприємств, установ, організацій та суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Вимога спеціально уповноваженого органу щодо подання інформації, необхідної для виконання запиту відповідного органу іноземної держави, має містити посилання на номер та день реєстрації такого запиту у відповідному реєстрі спеціально уповноваженого органу.

Відмова або відстрочення у виконанні запиту щодо міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії здійснюється лише на підставі міжнародних договорів, стороною яких є Україна.

На виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави спеціально уповноважений орган має право доручити суб’єкту первинного фінансового моніторингу зупинити чи поновити проведення або забезпечити проведення моніторингу фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідної особи протягом строку, встановленого таким запитом.

4.Служба безпеки України за участю Міністерства закордонних справ здійснює міжнародне співробітництво щодо подання пропозицій до комітетів Ради Безпеки ООН та до іноземних держав стосовно включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організацій до відповідних санкційних переліків та розгляду запитів іноземних держав про включення (виключення) до (з) Переліку осіб.

При поданні пропозицій до комітетів Ради Безпеки ООН стосовно включення фізичних, юридичних осіб та організацій до відповідних санкційних переліків Служба безпеки України та Міністерство закордонних справ України повинні:

додержуватися визначених відповідними комітетами Ради Безпеки ООН процедур та стандартних форм внесення осіб до відповідних переліків;

надавати повну, наскільки це можливо, інформацію щодо запропонованої до включення особи чи організації, а саме інформацію, достатню для ідентифікації фізичних осіб, організацій та юридичних осіб, та, по можливості, інформацію, необхідну Міжнародній організації кримінальної поліції — Інтерполу для видачі Спеціального повідомлення;

детально, наскільки це можливо, викладати фактичні обставини справи та обґрунтування щодо включення до переліку та надавати таку інформацію на запит, окрім інформації з обмеженим доступом, яка не може бути надана до відповідного Комітету;

зазначати, чи може оприлюднюватися відповідними Комітетами статус України як країни, яка подала пропозиції про включення до відповідних санкційних переліків.

При поданні пропозицій до іноземних держав стосовно включення фізичних, юридичних осіб та організацій до відповідних санкційних переліків Служба безпеки України та Міністерство закордонних справ України повинні надавати детальну, наскільки це можливо, інформацію щодо таких осіб чи організацій, включаючи інформацію, необхідну для ідентифікації фізичних осіб та інформацію, яка підтверджує, що фізичні, юридичні особи та організації відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення до відповідних переліків.

При поданні пропозицій до комітетів Ради Безпеки ООН стосовно виключення фізичних, юридичних осіб та організацій з відповідних переліків Служба безпеки України та Міністерство закордонних справ України повинні додержуватися визначених відповідними комітетами Ради Безпеки ООН процедур.

Міністерство закордонних справ України розробляє процедури подання клопотання про виключення осіб та організацій, включених до відповідних переліків Ради Безпеки ООН, та оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті.

5.Міністерство закордонних справ України здійснює міжнародне співробітництво щодо звернення до Комітетів Ради Безпеки ООН стосовно отримання дозволу на доступ до активів (повідомлення про намір надати доступ до активів), що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

6.Забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії покладається також на:

Міністерство юстиції України — щодо виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом;

Генеральну прокуратуру України, Національне антикорупційне бюро України — щодо вчинення процесуальних дій у межах кримінального провадження щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

7.Доходи, одержані злочинним шляхом, що конфісковані у зв’язку з вироком (рішенням) суду у справі про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення та підлягають поверненню в Україну або іноземну державу, спрямовуються відповідно до міжнародного договору України із цією державою щодо розподілу конфіскованих активів чи доходів від розміщення таких активів. Кошти, одержані Україною за таким міжнародним договором, зараховуються до Державного бюджету України, якщо інше не встановлено законом.

8.Спеціально уповноважений орган, суб’єкти державного фінансового моніторингу, інші органи державної влади та правоохоронні органи здійснюють міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав з питань запобігання та протидії відповідно до міжнародних договорів України чи з власної ініціативи з дотриманням вимог конфіденційності.

Спеціально уповноважений орган, суб’єкти державного фінансового моніторингу, інші органи державної влади та правоохоронні органи здійснюють пріоритизацію міжнародного співробітництва з урахуванням результатів Національної оцінки ризиків.

Інформація, отримана Спеціально уповноваженим органом від відповідного органу іноземної держави, є таємницею фінансового моніторингу та може бути використана виключно для цілей, у яких така інформація запитувалася, з дотриманням обмежень, визначених частиною дванадцятою статті 16 цього Закону та з дотриманням визначених відповідним органом іноземної держави умов та обмежень щодо її використання, оприлюднення, подальшої передачі, розкриття джерела її одержання тощо. Зазначена інформація може передаватися Спеціально уповноваженим органом для інших цілей, ніж ті, у яких така інформація запитувалася, за умови отримання попереднього дозволу відповідного органу іноземної держави.

Обмеження щодо використання інформації, отриманої Спеціально уповноваженим органом від відповідного органу іноземної держави, поширюються також на осіб, яким така інформація стала відома у зв’язку з їх професійною або службовою діяльністю,

Особи, винні у порушенні обмежень щодо використання інформації, отриманої Спеціально уповноваженим органом від відповідного органу іноземної держави, несуть кримінальну відповідальність за розголошення таємниці фінансового моніторингу.

Суб’єкти державного фінансового моніторингу та інші органи державної влади мають забезпечити наявність дозволу органу іноземної держави на розкриття інформації з обмеженим доступом, яка була надана запитуваним органом іноземної держави, крім випадків, коли суб’єкт державного фінансового моніторингу чи інший орган державної влади відповідно до законодавства України зобов’язаний передати отриману інформацію третім особам. У таких випадках суб’єкт державного фінансового моніторингу чи інший орган державної влади зобов’язаний проінформувати запитуваний орган іноземної держави про такий обов’язок.

9.Спеціально уповноважений орган та інші суб’єкти державного фінансового моніторингу у межах своїх повноважень забезпечують співробітництво з міжнародними, міжурядовими організаціями, задіяними у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, у тому числі з Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Комітетом експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL), Європейським Союзом, Світовим банком, Міжнародним валютним фондом, Егмонтською групою підрозділів фінансових розвідок, Організацією Об’єднаних Націй.

10.В Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та законів України визнаються вироки (рішення) судів, рішення інших компетентних органів іноземних держав, що набрали законної сили, стосовно осіб, які мають доходи, одержані злочинним шляхом, та щодо конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, або еквівалентного їм майна, та перебувають на території України.

Конфісковані доходи, отримані злочинним шляхом, або еквівалентне їм майно на підставі відповідного міжнародного договору України можуть бути повністю або частково передані іноземній державі, судом або іншим компетентним органом якої винесено вирок (рішення) про конфіскацію.

11.Рішення про видачу іноземній державі осіб, крім громадян України та осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні, які визнані винними на підставі вироку (рішення) суду у вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, приймається відповідно до міжнародних договорів України.

У разі коли Україна не має відповідного міжнародного договору з іноземною державою, яка надає запит на видачу осіб, визначених в абзаці першому цієї частини, зазначені особи можуть бути видані за кримінальні правопорушення, пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, виключно за умови дотримання принципу взаємності.

Розділ VIII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ВЛАСНИКІВ

Стаття 32. Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії

1.Особи, винні у порушенні вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, в тому числі у незабезпеченні належної організації та/або проведення первинного фінансового моніторингу, а також причетності до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення або сприяння іншим особам у вчиненні таких дій, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, несуть відповідальність згідно із законом.

2.Юридичні особи (крім банків), які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

3.У разі невиконання (неналежного виконання) суб’єктом первинного фінансового моніторингу (його уповноваженою (посадовою) особою) вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, до нього адекватно вчиненому порушенню протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення можуть бути застосовані заходи впливу, до яких належать:

письмове застереження;

анулювання ліцензії та/або інших документів, які надають право на здійснення певної діяльності;

відсторонення посадової особи суб’єкта первинного фінансового моніторингу від посади;

штраф;

укладення письмової угоди з суб’єктом первинного фінансового моніторингу, за якою суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язується сплатити визначене грошове зобов’язання та вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо.

4.Передбачені цією статтею заходи впливу застосовуються до суб’єктів первинного фінансового моніторингу суб’єктами державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону здійснюють функції з державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, у порядку, встановленому відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу.

5.До суб’єкта первинного фінансового моніторингу можуть бути застосовані такі штрафи:

за порушення вимог щодо здійснення належної перевірки, вимог щодо виявлення належності клієнтів та інших осіб до політично значущих осіб, членів їх сімей, осіб, пов’язаних з ними, у випадках, передбачених законодавством, — до 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції — у розмірі до
50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за порушення вимог щодо здійснення переказів, передбачених статтею 14 цього Закону, — у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за порушення порядку замороження / розмороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, та зупинення фінансових операцій — у розмірі до 100 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за порушення порядку створення (ведення) та зберігання документів (у тому числі електронних), записів, даних, інформації, у випадках, передбачених цим Законом, в тому числі, у разі їх втрати, або знищення — у розмірі до 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання
або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної
інформації у випадках, передбачених законодавством, — у розмірі до
50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за перешкоджання суб’єкту державного фінансового моніторингу у здійсненні ним нагляду у сфері запобігання та протидії, в тому числі недопуск до проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, створення перешкод у її проведенні та/або неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання копій документів, у яких неможливо прочитати всі написані в них відомості, на запит суб’єкта державного фінансового моніторингу, необхідних для здійснення ним нагляду у сфері запобігання та протидії відповідно до цього Закону, — у розмірі до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за невиконання вимог про усунення виявлених порушень та/або вжиття заходів для усунення причин, що сприяли їх вчиненню, а також невжиття, за результатами перевірки, заходів з усунення виявлених недоліків щодо організації та проведення первинного фінансового моніторингу — у розмірі до 100 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за невиявлення, несвоєчасне виявлення та порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, — у розмірі до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за порушення обмежень щодо обміну інформацією, визначених законодавством у сфері запобігання та протидії, — у розмірі до 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за незабезпечення захисту працівників, які повідомили керівника
та/або відповідального працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу чи суб’єкта державного фінансового моніторингу про порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, — у розмірі до 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за незабезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, відсутність належної системи управління ризиками, повторне невиконання вимог суб’єктів державного фінансового моніторингу про усунення виявлених порушень та/або вжиття заходів для усунення причин, що сприяли їх вчиненню, а також невжиття за результатами перевірок заходів з усунення виявлених недоліків у організації та проведенні первинного фінансового моніторингу — у розмірі до 10 000 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за порушення інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії — у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6.Розрахунок суми штрафу у разі вчинення двох і більше видів порушень здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожний вид порушення.

У такому разі максимальна сума штрафу, яка може бути застосована до суб’єкта первинного фінансового моніторингу, не може перевищувати:

для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які є фінансовими установами, — 10 000 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу — 2 000 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

7.При визначенні виду заходів впливу та/або розміру штрафу суб’єкти державного фінансового моніторингу враховують обставини вчиненого порушення, у тому числі:

серйозність та тривалість порушення;

фінансовий стан суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

вигоду, одержану суб’єктом первинного фінансового моніторингу внаслідок вчинення порушення, якщо сума такої вигоди може бути визначена;

збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена;

повторне вчинення однорідного правопорушення, за яке до суб’єкта первинного фінансового моніторингу протягом останніх трьох років було застосовано заходи впливу.

8.З метою заохочення дотримання вимог Закону суб’єктами первинного фінансового моніторингу, суб’єкти державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону здійснюють функції з державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, мають право зменшувати суму штрафних санкцій до 50 відсотків за відповідне порушення, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу самостійно повідомить (до отримання відповідного запиту чи призначення перевірки суб’єктом державного фінансового моніторингу) про порушення ним норм Закону.

9.Положення частин третьої — восьмої та абзаців другого—восьмого частини десятої цієї статті не поширюються на банки, філії іноземних банків.

У разі порушення банками, філіями іноземних банків вимог законодавства у сфері запобігання та протидії Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу відповідно, у порядку та строки, визначені Законом України “Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правовими актами Національного банку України.

10.Рішення (постанова) суб’єкта державного фінансового моніторингу (його уповноваженої посадової особи) про застосування до суб’єкта первинного фінансового моніторингу заходів впливу, передбачених цією статтею, набирає законної сили з дати його (її) прийняття.

Інформація про застосування до суб’єкта первинного фінансового моніторингу заходів впливу (із зазначенням назви суб’єкта первинного фінансового моніторингу, відомостей про застосовані заходи впливу (в тому числі розмір штрафу), а також загальних відомостей про порушення законодавства), оскарження вищезазначених заходів впливу та про відповідне рішення суду, що набрало законної сили, оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу у встановленому ним порядку та залишається доступною для перегляду не менше п’яти років з дня оприлюднення.

Не підлягає оприлюдненню інформація про:

персональні дані відсторонених від посад посадових осіб;

застосовані заходи впливу, якщо таке оприлюднення може мати негативний вплив, завдати шкоди та/або загрожувати стабільності фінансової системи або може мати вплив на досудове розслідування та/або судове провадження (крім узагальненої за такими суб’єктами первинного фінансового моніторингу інформації без зазначення їх назв).

Рішення (постанова) суб’єкта державного фінансового моніторингу (його уповноваженої посадової особи) про застосування до суб’єкта первинного фінансового моніторингу заходів впливу, передбачених цією статтею, є виконавчим документом.

Рішення (постанова) суб’єкта державного фінансового моніторингу (його уповноваженої посадової особи) про застосування штрафних санкцій підлягає виконанню суб’єктом первинного фінансового моніторингу протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня його (її) отримання, про що письмово повідомляється відповідному суб’єкту державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції з державного регулювання і нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

У разі невиконання суб’єктом первинного фінансового моніторингу рішення (постанови) суб’єкта державного фінансового моніторингу (його уповноваженої посадової особи) про застосування штрафних санкцій у встановлений строк воно (вона) передається суб’єктом державного фінансового моніторингу до органів державної виконавчої служби для примусового виконання у порядку, встановленому законом.

Оскарження рішення (постанови) суб’єкта державного фінансового моніторингу (його уповноваженої посадової особи) про застосування до суб’єкта первинного фінансового моніторингу штрафних санкцій, передбачених цією статтею, здійснюється в судовому порядку виключно з метою встановлення законності прийняття такого рішення (постанови) та не зупиняє виконання суб’єктом первинного фінансового моніторингу застосованої санкції.

Стаття 33. Неподання інформації спеціально уповноваженому органу

1.Неподанням інформації спеціально уповноваженому органу є:

неподання суб’єктом первинного фінансового моніторингу інформації у випадках, передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії, що призвело до відсутності на обліку у спеціально уповноваженого органу належним чином оформленого та поданого зазначеним суб’єктом повідомлення;

неподання суб’єктом первинного фінансового моніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, або додаткової інформації після отримання від спеціально уповноваженого органу повідомлення з ненульовими кодами помилок за окремими фінансовими операціями, або в цілому щодо наданого таким суб’єктом повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або про помилку під час опрацювання іншої інформації, що призвело до відсутності на обліку у спеціально уповноваженого органу належним чином оформленого та поданого зазначеним суб’єктом повідомлення;

подання суб’єктом первинного фінансового моніторингу неналежним чином оформленого повідомлення після отримання від спеціально уповноваженого органу повідомлення з ненульовими кодами помилок за окремими фінансовими операціями або в цілому щодо наданого таким суб’єктом повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або про помилку під час опрацювання іншої інформації, що призвело до відсутності на обліку у спеціально уповноваженого органу належним чином оформленого та поданого зазначеним суб’єктом повідомлення;

неподання підприємством, установою, організацією, що не є суб’єктом первинного фінансового моніторингу, членом ліквідаційної комісії, ліквідатором (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або державним органом інформації у випадках, передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії.

Стаття 34. Несвоєчасне подання інформації спеціально уповноваженому органу

1.Несвоєчасним поданням інформації спеціально уповноваженому органу є:

подання суб’єктом первинного фінансового моніторингу інформації з порушенням строків, передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії;

подання суб’єктом первинного фінансового моніторингу належним чином оформленого повідомлення з порушенням строків, передбачених цим Законом, після отримання від спеціально уповноваженого органу повідомлення з ненульовими кодами помилок за окремими фінансовими операціями або в цілому щодо наданого таким суб’єктом повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або про помилку під час опрацювання іншої інформації;

подання суб’єктом первинного фінансового моніторингу належним чином оформленого повідомлення після послідовного отримання від спеціально уповноваженого органу трьох і більше повідомлень з ненульовими кодами помилок за окремими фінансовими операціями або в цілому щодо поданого таким суб’єктом повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або про помилку під час опрацювання іншої інформації, крім випадків, коли така інформація подана спеціально уповноваженому органу без порушення строків, установлених законодавством у сфері запобігання та протидії;

подання підприємством, установою, організацією, що не є суб’єктом первинного фінансового моніторингу, членом ліквідаційної комісії, ліквідатором (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або державним органом інформації з порушенням строків, передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії.

Стаття 35. Відновлення прав і законних інтересів

1.За рішенням суду доходи, одержані злочинним шляхом, підлягають конфіскації в дохід держави або повертаються їх власнику, права чи законні інтереси якого порушені, або відшкодовується їх ринкова вартість.

2.Правочини, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визнаються недійсними у встановленому законом порядку.

3.Суб’єкти фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники, члени ліквідаційної комісії, ліквідатор (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну юридичним і фізичним особам у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли у межах завдань, обов’язків та у спосіб, що передбачені цим Законом.

4.Шкода, заподіяна юридичній або фізичній особі незаконними діями державних органів внаслідок здійснення ними державного фінансового моніторингу, відшкодовується з Державного бюджету України в установленому законом порядку.

Розділ IX
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ
У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ

Стаття 36. Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії

1.Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії здійснюється органами державної влади в межах їх повноважень та в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

2.Спеціально уповноважений орган щороку в березні подає Верховній Раді України за встановленою формою звіт про стан запобігання та протидії за попередній рік.

Розділ X
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.Цей Закон набирає чинності через чотири місяці з дня його опублікування.

2.Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 50 — 51, ст. 2057 із наступними змінами).

3. Юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, подають державному реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в обсязі, визначеному цим Законом, та структуру власності протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

у статті 1669:

частину першу викласти у такій редакції:

“Порушення вимог щодо здійснення належної перевірки, вимог щодо виявлення належності клієнтів та інших осіб до політично значущих осіб, членів їх сім’ї, осіб, пов’язаних з ними; неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством; порушення вимог щодо створення (ведення) та зберігання документів (у тому числі електронних) записів, даних, інформації; порушення вимог щодо супроводження переказів інформацією про ініціатора та одержувача переказу; порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин (проведення фінансової операції); порушення порядку зупинення фінансових (фінансової) операцій (операції) а також порядку замороження / розмороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням; порушення вимог щодо виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, —

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб суб’єктів первинного фінансового моніторингу, членів ліквідаційної комісії, ліквідаторів або уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від трьохсот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”;

частину третю виключити;

частину шосту статті 16611 викласти в такій редакції:

“Неподання у строки, визначені законом, державному реєстратору передбаченої Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань” інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, або про його відсутність, або документів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи —

тягне за собою накладення на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), штрафу від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”;

у частині першій статті 18834:

в абзаці першому слова “запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” замінити словами “запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;

в абзаці другому:

слова “громадян — суб’єктів підприємницької діяльності” замінити словами “громадян — суб’єктів підприємницької діяльності (самозайнятих осіб), членів ліквідаційної комісії, ліквідаторів або уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб”;

слова “від ста до двохсот” замінити словами “від п’ятисот до тисячі”;

у пункті 1 частини першої статті 255:

абзац “суб’єктів державного фінансового моніторингу (стаття 1669, частина шоста статті 16611, стаття 18834);” замінити двома абзацами такого змісту:

“суб’єктів державного фінансового моніторингу, які виконують функції державного регулювання і нагляду за відповідними суб’єктами первинного фінансового моніторингу (частина перша статті 1669, стаття 18834);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (частина друга статті 1669);”;

абзац “центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (частини перша, друга, дев’ята та десята статті 1666, частини перша — п’ята статті 16611);” викласти у такій редакції:

“центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб — підприємців (частини перша, друга, дев’ята та десята статті 1666, стаття 16611);”;

2) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25—26, ст. 131):

у частині другій статті 962 слова “зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті” у всіх числах та відмінках замінити словами “зазначені у частині першій цієї статті” у відповідних числах та відмінках;

у статті 963:

у частині першій:

у пункті 3 цифри “258 — 2585” замінити цифрами “258 — 2587”;

доповнити новим пунктом 5 такого змісту:

“5) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 255, 343, 345, 347 — 349, 376 — 379, 386 цього Кодексу.”;

пункт 2 примітки викласти у такій редакції:

“2. Кримінальні правопорушення, передбачені статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 1591, статтями 160, 209, 255, 260, 262, 306, 343, 345,  347-349, частинами першою і другою статті 3683, частинами першою і другою статті 3684, статтями 369, 3692, 376 — 379, 386, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.”;

у статті 964:

у частині другій цифри “3 і 4” замінити цифрами “3-5”;

доповнити новою частиною третьою такого змісту:

“3. У разі реорганізації юридичних осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані до їх правонаступників, до яких перейшли майно, права та обов’язки, пов’язані з вчиненням кримінальних правопорушень, визначених пунктами 1 — 5 частини першої статті 963 цього Кодексу.”;

у частині другій статті 967:

в абзаці четвертому слова “до п’ятдесяти тисяч” замінити словами “до сімдесяти п’яти тисяч”;

в абзаці п’ятому слова “від п’ятдесяти до сімдесяти п’яти тисяч” замінити словами “від сімдесяти п’яти до ста тисяч”;

частину першу статті 969 викласти у такій редакції:

“1. Ліквідація юридичної особи застосовується судом у разі вчинення її уповноваженою особою будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 255, 258 — 2587, 260, 262, 306, 436, 4361, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.”;

у абзаці першому частини першої статті 198 слова “легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом,” замінити словами “легалізації (відмивання) майна, одержаного внаслідок суспільно небезпечного винного діяння”;

у статті 2051:

абзац другий частини першої викласти у такій редакції:

“караються штрафом від п’яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.”;

абзац другий частини другої викласти у такій редакції:

“караються штрафом від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.”;

статтю 209 викласти у такій редакції:

“Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного внаслідок суспільно небезпечного винного діяння

1.Набуття, володіння, використання майна, щодо якого фактичні обставини вказують на його одержання внаслідок суспільно небезпечного винного діяння, в тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, та/або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна та/або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була і могла знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано внаслідок суспільно небезпечного винного діяння, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією майна.

2.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Примітка.

1. Легалізація (відмивання) майна визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом кримінального правопорушення було  майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Легалізація (відмивання) майна визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом кримінального правопорушення було майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”;

у статті 2091:

у назві:

слова “про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму” замінити словами “про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;

у частині першій:

в абзаці першому слова “спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу” замінити словами “центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;

в абзаці другому слова “до двох тисяч” замінити словами “до трьох тисяч”;

абзац перший частини другої викласти у такій редакції:

“2. Розголошення у будь-якому вигляді таємниці фінансового моніторингу або факту обміну інформацією про фінансову операцію та її учасників між суб’єктами первинного фінансового моніторингу, суб’єктами державного фінансового моніторингу, іншими державними органами та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також факту надання (одержання) запиту, рішення чи доручення зазначеного органу, або надання (одержання) відповіді на такий запит, рішення чи доручення, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з її професійною або службовою діяльністю, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, —” ;

абзац перший частини першої статті 258 після слів “юридичними особами” доповнити словами “міжнародними організаціями”;

абзац перший частини першої статті 2585 викласти у такій редакції:

“1. Надання чи збір будь-яких активів прямо чи опосередковано з усвідомленням або передбаченням можливості того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористомчи терористичною групою (організацією), або для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму, виїзду з України та в’їзду в Україну з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій, —”;

доповнити статтями 2586 та 2587 такого змісту:

“Стаття 2586. Проходження навчання тероризму

1. Проходження навчання тероризму, тобто отримання особою інструкцій, включаючи набуття знань чи практичних навичок, від іншої особи стосовно виготовлення або використання вибухових речовин, вогнепальної чи іншої зброї або шкідливих чи небезпечних речовин, або стосовно інших специфічних методів чи технічних засобів з  метою організації, підготовки або вчинення кримінальних правопорушень,  передбачених   статтями 258 — 2585, 2587 цього Кодексу, 

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

2. Те саме діяння, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення добровільно відмовилася від подальшої злочинної діяльності, повідомила правоохоронний орган про це кримінальне правопорушення та сприяла запобіганню або припиненню терористичної діяльності, пов'язаної із вчиненим нею кримінальним правопорушенням, за умови, що в її діях немає складу іншого кримінального правопорушення.

Стаття 2587. Виїзд з України та в'їзд в Україну з терористичною метою

1. Виїзд іноземця або особи без громадянства з України до іншої країни (крім країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання), виїзд громадянина України з України до іншої країни (крім країни постійного проживання) з метою організації, підготовки або вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 258 — 2586 цього Кодексу, а також в'їзд в Україну іноземця або особи без громадянства (крім осіб, які постійно проживають в Україні) з тією самою метою —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення добровільно відмовилася від подальшої злочинної діяльності, повідомила правоохоронний орган про це кримінальне правопорушення та сприяла запобіганню або припиненню терористичної діяльності, пов'язаної із вчиненим нею кримінальним правопорушенням, за умови, що в її діях немає складу іншого кримінального правопорушення.

Примітка. Терміни “країна громадянської належності”, “країна попереднього постійного проживання” вживаються у значенні, визначеному Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.”;

статтю 306 викласти у такій редакції:

“Стаття 306. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів

1. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Примітка. Під великим розміром слід розуміти кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”.

3) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України,
2003 р., № 40—44, ст. 356):

частину першу статті 1074 після слів “а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення” доповнити словами “замороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням,”;

у статті 1075:

частину першу після першого речення доповнити новим реченням такого змісту:

“Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;

частину четверту викласти у такій редакції:

“4. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі:

відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;

наявності підстав, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.”.

4) У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9—13, ст. 88):

у частині другій статті 163 слова “реальна загроза” замінити словом “ймовірність”, а слова “може бути розглянуто” словом “розглядається”;

у статті 164:

пункт 7 частини першої викласти у такій редакції:

“7) строк дії ухвали, який не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог частини другої статті 562 цього Кодексу;”;

доповнити новою частиною другою такого змісту:

“2. Ухвала слідчого судді, суду про відмову у тимчасовому доступі до речей і документів може бути оскаржена в апеляційному порядку.”;

частину першу статті 165 доповнити словами “невідкладно після пред’явлення ухвали або у інший строк, погоджений з особою, якій надано право тимчасового доступу до речей і документів”;

статтю 166 доповнити новою частиною першою такого змісту:

“1. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів на особу, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.”;

У зв’язку з цим частини першу та другу вважати частинами другою та третьою відповідно.

у статті 170:

частину четверту викласти у такій редакції:

“4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.”;

абзац перший частини дев’ятої після слів “погодженим прокурором,” доповнити словами “або прокурора”;

у частині дев’ятій статті 216:

у абзаці першому слова “суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” замінити словами “суспільно небезпечне винне діяння, внаслідок якого одержане майно”;

абзаци другий — четвертий замінити одним абзацом такого змісту:

“Досудове розслідування у провадженнях за статтею 209 Кримінального кодексу України може проводитися без попереднього або одночасного притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного винного діяння, внаслідок якого одержане майно.”;

частину другу статті 291  доповнити новим пунктом 72 такого змісту:

“72)  відомості про вжиті заходи щодо забезпечення застосування спеціальної конфіскації, конфіскації, відшкодування заподіяних збитків, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та виклад обставин, які підтверджують, що майно підлягає спеціальній конфіскації, які прокурор вважає встановленими;”;

частину першу статті 309 доповнити новим пунктом 101 такого змісту:

“101) відмову у тимчасовому доступі до речей і документів;”;

у частині першій статті 472 слова “узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням” замінити словами “узгоджені покарання та заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації та згода підозрюваного, обвинуваченого на призначення покарання або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, а також на застосування спеціальної конфіскації”;

у частині першій статті 568 слова “майна, грошей і цінностей, отриманих злочинним шляхом, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам” замінити словами “майна, грошей і цінностей, що відповідають будь-якій із ознак, зазначених у частині першій статті 962 Кримінального кодексу України, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам”;

частину третю статті 589 після слів “Генеральна прокуратура України” доповнити словом “невідкладно”;

у частині п’ятій статті 176, частині восьмій статті 214, абзаці першому частини другої статті 216 та частині першій статті 615  цифри “258 — 2585” замінити цифрами “258 — 2587”;

у частині другій статті 2971 цифри “255 — 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585” замінити цифрами “255 — 2587”.

5) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

у статті 284:

у назві та тексті статті слова “накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них” замінити словами “надання доступу до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням”;

друге речення частини п’ятої викласти у такій редакції:

“Власник активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, до яких надається доступ, не повідомляється про розгляд справи судом.”;

доповнити Кодекс статтею 2891 такого змісту:

“Стаття 2891. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про оскарження рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій)

1. Особи, фінансові (фінансова) операції (операція) (видаткові фінансові операції) яких зупинено, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про оскарження рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі — спеціально уповноважений орган), про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій) у п’ятиденний строк з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення їх прав, свобод чи інтересів.

2. Рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій) оскаржуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на
місто Київ.

3. Адміністративний позов повинен містити:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) найменування відповідача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) номер та дату оскаржуваного рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);

5) обставини, що можуть свідчити про порушення прав, свобод чи інтересів позивача та зміст позовних вимог;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження факту зупинення фінансових операцій позивач надає письмове повідомлення суб’єкта первинного фінансового моніторингу про номер і дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій).

4. У разі порушення вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та визначає строк для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений ним строк тягне за собою повернення позивачу позову та доданих до нього документів.

Повернення позову не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення недоліків.

5. Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішує не пізніше наступного дня з дня надходження позовної заяви.

Про подання позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі суд повідомляє відповідача за допомогою кур’єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу зв’язку не пізніше наступного дня після відкриття провадження у справі.

Протягом одного дня з дня одержання такого повідомлення відповідач зобов’язаний отримати в суді копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів та у дводенний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів подати безпосередньо до канцелярії суду відзив на позовну заяву та копії оскаржуваних рішень та документів, що стали підставою для їх прийняття.

6. Адміністративні справи, визначені частиною першою цієї статті, вирішуються колегією у складі трьох суддів протягом десяти днів після відкриття провадження у справі у закритому судовому засіданні.

Для ознайомлення позивачу (представнику позивача) надаються матеріали справи за винятком документів (копій документів), що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень та містять інформацію, передану спеціально уповноваженим органом до правоохоронних та/або розвідувальних органів в узагальнених матеріалах (додаткових узагальнених матеріалах).

Рішення суду складається і підписується у день його ухвалення згідно з правилами, передбаченими статтями 243, 250 цього Кодексу, без права суду відкласти складення рішення в повному обсязі. Копії рішення не пізніше наступного дня видаються особам, які брали участь у справі.

7. Судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених частиною першою цієї статті, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у триденний строк з дня їх проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду не може повертати справу на новий розгляд. Судове рішення суду апеляційної інстанції є остаточним.”;

пункт 7 частини першої статті 371 викласти у такій редакції:

“7) надання доступу до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.”;

6) у Законі України “Про Службу безпеки України” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382):

частину першу статті 24 доповнити пунктами 20 і 21 такого змісту:

“20) приймати рішення про включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організацій до (з) переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

21) здійснювати міжнародне співробітництво щодо подання пропозицій до комітетів Ради Безпеки ООН та до іноземних держав стосовно включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організацій до відповідних переліків та розгляду запитів іноземних держав про включення (виключення) до (з) переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.”;

пункт 7 частини другої статті 25 викласти у такій редакції:

“7) ініціювати згідно із законом питання надання доступу до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням за зверненням особи, яка може документально підтвердити наявність виняткових умов, викладених у відповідних Резолюціях Ради Безпеки ООН, або потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.”;

7) статтю 68 Закону України “Про Національний банк України” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами) доповнити частинами шостою — восьмою такого змісту:

“Національний банк розміщує (публікує) в установленому ним порядку на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку інформацію, пов’язану із порушенням банком (філією іноземного банку, небанківською фінансовою установою) законів України та/або нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, із зазначенням назви банку (філії іноземного банку, небанківської фінансової установи), а саме:

загальні відомості щодо прийнятих рішень про невідповідність посадової особи банку вимогам законодавства України;

загальні відомості щодо застосованих заходів впливу (санкцій) у вигляді письмового застереження, укладення письмової угоди з банком, накладення штрафу (у тому числі розмір штрафу) та відсторонення посадової особи банку (небанківської фінансової установи) від посади, а також загальні відомості щодо порушень, за які застосовано вищезазначені заходи впливу;

відомості про застосування заходів впливу у вигляді віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, анулювання (відкликання) у небанківських фінансових установах ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та/або генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (ліцензії Національного банку на здійснення валютних операцій);

відомості про оскарження вищезазначених заходів впливу (санкцій) та про відповідне рішення суду, що набрало законної сили (за наявності).

Не підлягає оприлюдненню відповідно до частини шостої цієї статті інформація про:

персональні дані відсторонених від посад посадових осіб та посадових осіб, щодо яких прийнято рішення про невідповідність їх вимогам законодавства України;

застосовані заходи впливу (санкції), якщо таке оприлюднення може мати негативний вплив, завдати шкоди та/або загрожувати стабільності банківської та/або фінансової системи або може мати вплив на досудове розслідування та/або судове провадження (крім узагальненої за такими банками, філіями іноземних банків, небанківськими фінансовими установами інформації без зазначення їх назв).

Розміщена (опублікована) згідно з цією статтею інформація про застосовані заходи впливу (санкції) залишається доступною на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку протягом п’яти років з моменту розміщення (опублікування).”;

8) у Законі України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5—6, ст. 30; 2006 р., № 35, ст. 296; 2010 р., № 29, ст. 392; 2014 р., № 4, ст. 61, № 50—51, ст. 2057):

у статті 2:

визначення терміну “банк-оболонка” викласти у такій редакції:

“банк-оболонка — це установа-нерезидент (банк, інша фінансова установа, установа, що здійснює діяльність, подібну до діяльності фінансових установ), що не має фізичної присутності в країні реєстрації та ліцензування та не є частиною регульованої фінансової групи, яка підлягає ефективному консолідованому нагляду.

Наявністю фізичної присутності вважається фактичне розміщення і функціонування в країні органів управління зазначених установ-нерезидентів (наявність в країні лише уповноважених представників зазначених установ або персоналу, що не належить до керівництва зазначених установ, не означає наявності фізичної присутності);”;

у частині другій статті 59 слова “Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” замінити словами “Законами України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” та “Про санкції”;

пункт 7 частини другої статті 60 після слів “за винятком” доповнити словами “звітності щодо перевищення встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними операціями та”;

у статті 62:

у частині першій:

у пункті 3 слова “Національному антикорупційному бюро України,” виключити;

доповнити частину пунктом 31 такого змісту:

“31) Національному антикорупційному бюро України — на підставі прийнятого ним в установленому законом порядку рішення інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов’язків Національного антикорупційного бюро України;”;

частину другу викласти в такій редакції:

“Вимога (рішення) відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми або надіслана в електронному вигляді;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою або бути завіреною електронним цифровим підписом керівника державного органу (чи його заступника);

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.”;

доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:

“Якщо вимога (рішення) відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, стосується надання банком в електронному вигляді виписки за рахунком клієнта (в тому числі за рахунком, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки) така виписка надається у формі, затвердженій для подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.”.

У зв’язку з цим частини третю — шістнадцяту вважати відповідно частинами четвертою — сімнадцятою;

частину п’яту після слова “клієнта” доповнити словами “, крім визначених законом випадків”;

частину восьму після слова “нагляду” доповнити словами “у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;

у частині шістнадцятій слово “четвертої” замінити словом “п’ятої”;

статтю 64 викласти в такій редакції:

“Стаття 64. Обов’язок щодо здійснення належної перевірки клієнтів

Банкам забороняється:

відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;

встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з банками та іншими фінансовими установами — нерезидентами, про яких відомо, що вонипідтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками;

вступати в договірні відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами — юридичними чи фізичними особами:

у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені;

яких включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

в інших випадках, встановлених законом.

Банк зобов’язаний, відповідно до вимог законодавства України, здійснювати належну перевірку:

клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;

клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри;

клієнтів, що здійснюють перекази (у тому числі міжнародні) без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 30000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 400000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;

клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 400000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах;

клієнтів, щодо яких виникають сумніви у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних;

клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу;

клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта);

клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань проведення фінансового моніторингу;

в інших випадках, встановлених законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Верифікація здійснюється до/або під час встановлення ділових відносин, укладення договорів, але до проведення фінансової операції.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов’язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення належної перевірки, а також для виконання банком інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення належної перевірки, а також для виконання банком інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин, закриття рахунка) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

Банк має право витребувати інформацію, необхідну для виконання покладених на нього законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення завдань, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних чи фізичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Органи державної влади, державні реєстратори, банки, інші юридичні чи фізичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.”;

у частині першій статті 73:

пункт 3 викласти у такій редакції:

“3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк  зобов'язується сплатити визначене грошове зобов’язання  та/або вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, запобігання (припинення) здійсненню забороненої діяльності у сфері фінансового моніторингу, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо;

За невиконання або неналежне виконання банком умов письмової угоди Національний банк України має право застосувати інші заходи впливу, передбачені цією частиною;”;

абзац третій пункту 9  викласти у такій редакції:

“банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу. Вказане обмеження максимальної суми штрафу не застосовується у разі накладення на банк штрафу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Максимальний розмір штрафу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не може перевищувати 10 000 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;”;

статтю 74 доповнити частиною такого змісту:

“Інформація щодо застосованих Національним банком України до банків, філій іноземних банків заходів впливу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, оприлюднюється шляхом розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України у встановленому законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку.”;

9) абзаци четвертий і п’ятий частини третьої статті 40 Закону України “Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50) викласти в такій редакції:

“Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органам прокуратури України, Служби безпеки України, Національної поліції, податкової міліції на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної особи за конкретним договором страхування у разі повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення даній особі;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;”;

10) У Законі України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1):

частину першу статті 40 доповнити пунктом 71 такого змісту:

“71) укладати письмову угоду з фінансовою установою, за якою така фінансова установа зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання  та/або вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, запобігання (припинення) здійсненню забороненої діяльності у сфері фінансового моніторингу, поліпшення фінансового стану фінансової установи, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо.

За невиконання або неналежне виконання фінансовою установою умов письмової угоди Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право застосувати інші заходи впливу, передбачені цією частиною;”.

11) у Законі України “Про боротьбу з тероризмом” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 25, ст. 180 із наступними змінами):

у частині першій статті 1:

абзац четвертий викласти у такій редакції:

“активи, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, — всі активи, що повністю або частково, прямо чи опосередковано перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або перебувають під контролем, або передаються на користь осіб та організацій, включених до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, осіб та організацій, які діють від імені та за дорученням таких осіб та організацій, та юридичних осіб, якими прямо або опосередковано володіють, або кінцевими бенефіціарними власниками яких є такі особи та організації, а також активи, які отримані або походять від таких активів, інші активи зазначених осіб;”;

після абзацу одинадцятого доповнити новими двома абзацами такого змісту:

проходження навчання тероризму;

виїзд з України та в'їзд в Україну з терористичною метою.

У зв’язку з цим абзаци дванадцятий — двадцять четвертий вважати відповідно абзацами чотирнадцятим — двадцять шостим;

абзаци п’ятнадцятий - сімнадцятий викласти у такій редакції:

“фінансування тероризму — надання чи збір будь-яких активів прямо чи опосередковано з усвідомленням або передбаченням можливості того, що їх буде використано повністю або частково:

для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією);

для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму, виїзду з України та в’їзду в Україну з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій;”;

в абзаці другому частини четвертої статті 4 слова “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;

статті 111 і 112 викласти у такій редакції:

“Стаття 111. Включення/виключення юридичних, фізичних осіб та організацій до/з переліків Ради Безпеки ООН та переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції

Служба безпеки України у порядку, визначеному законодавством у сфері боротьби з тероризмом, виявляє осіб, які відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення/виключення у/з відповідні/відповідних санкційні/санкційних переліки/переліків, включаючи перелік осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та оперативно перевіряє інформацію про відповідність осіб таким критеріям в рамках запиту іноземної держави. При цьому Служба безпеки України використовує розроблені нею доказові стандарти обґрунтованої підозри для включення/виключення.

Під час збору інформації для виявлення осіб, які відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення/виключення, а також для перевірки інформації про відповідність осіб таким критеріям в рамках запиту іноземної держави, Служба безпеки України користується повноваженнями, визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України, цим Законом, іншими Законами, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Наявність кримінального провадження не є обов’язковою умовою для прийняття Службою безпеки України рішення про включення/ виключення особи у/з відповідні/відповідних санкційні/санкційних переліки/ переліків, включаючи перелік осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.

Рішення Служби безпеки України про включення/виключення особи у/з відповідні/відповідних санкційні/санкційних переліки/переліків, включаючи перелік осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, може бути оскаржене у судовому порядку.

Стаття 112. Заморожування активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням

У разі виявлення суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом та/або які залучені до боротьби з тероризмом, активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, такі суб’єкти невідкладно подають інформацію про виявлені активи до Служби безпеки України.

Активи, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, заморожуються суб’єктами первинного фінансового моніторингу (членами ліквідаційних комісій, ліквідаторами (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” з обов’язковим повідомленням Служби безпеки України.

Служба безпеки України невідкладно здійснює перевірку звернень клієнтів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які мають таке ж або схоже ім’я, як і особи, включені до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та активи яких стали об’єктом замороження, у порядку, визначеному статтею 111 цього Закону. Про результати перевірки Служба безпеки України негайно інформує відповідного суб’єкта первинного фінансового моніторингу (члена ліквідаційної комісії, ліквідатора (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Доступ до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, здійснюється за рішенням суду у разі наявності виняткових умов, викладених у відповідних Резолюціях Ради Безпеки ООН, а також для покриття основних та надзвичайних витрат, включаючи оплату продуктів харчування, оренди житла, іпотечного кредиту, комунальних послуг, ліків та медичної допомоги, сплату податків, страхових внесків, або виключно для здійснення за звичайною ціною витрат з оплати послуг фахівців та відшкодування витрат, пов’язаних з наданням юридичних послуг, сплати зборів чи внесення відповідно до законодавства плати за надання послуг з поточного зберігання або забезпечення збереження коштів, інших фінансових активів та економічних ресурсів.

У разі виникнення потреби в наданні доступу до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, Голова Служби безпеки України або його заступник звертається до Міністерства закордонних справ України з поданням (повідомленням) про необхідність доступу до таких активів.

Міністерство закордонних справ України протягом трьох робочих днів з дати отримання зазначеного подання (повідомлення) звертається до відповідного Комітету Ради Безпеки ООН для отримання дозволу на доступ до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, для покриття основних або надзвичайних витрат (для інформування про наявність виняткових умов, викладених у Резолюціях Ради Безпеки ООН, для надання доступу до активів).

Після надходження до Міністерства закордонних справ України рішення Комітету Ради Безпеки ООН зазначене Міністерство невідкладно інформує у письмовій формі Голову Служби безпеки України або його заступника про таке рішення.

Подана у письмовій формі Міністерством закордонних справ України інформація щодо рішення Комітету Ради Безпеки ООН є підставою для звернення Голови Служби безпеки України або його заступника до суду з метою отримання доступу до таких активів.”;

12) У Законі України “Про доступ до судових рішень” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 15, ст. 128, 2015 р., № 18, ст. 132, № 19-20, ст. 132, 2017 р., № 48, ст. 436):

перше речення частини другої статті 2 доповнити словами “крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання”;

статтю 7 доповнити новою частиною третьою такого змісту:

“3. З метою унеможливлення зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні у текстах ухвал про тимчасового доступу до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів.”.

13) абзац другий пункту 2 частини першої Закону України “Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 50, ст. 496) після слів “Генеральна прокуратура України (щодо запитів органів досудового слідства)” доповнити словами “та Національне антикорупційне бюро України (щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності Кримінальним процесуальним кодексом України)”;

14) У Законі України “Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 12, ст. 81):

абзац другий пункту 6 після слів “Генеральна прокуратура України(щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ)” доповнити словами “та Національне антикорупційне бюро України (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро)”;

в абзаці третьому пункту 9 слова “центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу України” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;

15) у Законі України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564 із наступними змінами):

частину четверту статті 12 доповнити пунктом 11 такого змісту:

“11) встановлює особливості виконання банками, віднесеними до категорії неплатоспроможних, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та затверджує порядок здійснення ним контролю за неплатоспроможними банками у зазначеній сфері;”;

частину четверту статті 26 доповнити пунктом 111 такого змісту:

“111) за вкладом, задоволення вимог за яким зупинено відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.”;

частину другу статті 27 доповнити пунктом 41 такого змісту:

“41) перелік рахунків вкладників, фінансові операції за якими зупинено відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”;”;

пункт 3 частини другої статті 37 викласти в такій редакції:

“3) продовжувати, обмежувати, зупиняти або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;”;

частину п’яту статті 57 викласти у такій редакції:

“5. Фонд та/або уповноважена особа Фонду подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформацію у випадках, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Фонд надає на запит (вимогу, рішення) Національного антикорупційного бюро інформацію, що містить банківську таємницю.”;

16) пункт 1 частини сьомої статті 23 Закону України “Про громадські об’єднання” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 1, ст. 1; 2014 р. № 50—51, ст. 2057; 2015 р., № 30, ст. 285) викласти в такій редакції:

“1) зберігати правоустановчі документи, документи, в яких міститься інформація про діяльність, яка провадилася відповідно до мети (цілей) та завдань; зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), засновників, керівників, членів керівних органів та довірених осіб громадського об’єднання, а також надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом. Ця інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом;”;

17) У абзаці другому частини п’ятої статті 25 Закону України “Про депозитарну систему України” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 39, ст. 517) слова “інформації клієнтів номінального утримувача, клієнтів клієнта номінального утримувача,” замінити словами “іншої інформації,”;

18) у Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань” (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 2, ст. 17 із наступними змінами):

абзац другий пункту 18 частини першої статті 1 викласти у такій редакції:

“Терміни “кінцевий бенефіціарний власник (контролер)” та “структура власності” вживаються у значенні, наведеному у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.”;

у статті 6:

частину другу доповнити пунктом 31 такого змісту:

“31) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов’язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;”;

частину третю викласти у такій редакції:

“3. Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю або оголошенням її померлою, а також під час державної реєстрації змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи у зв'язку із смертю або оголошенням померлим відповідного засновника (учасника), обов’язково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян шляхом безпосереднього доступу до нього.

Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи (крім державної реєстрації припинення) та у разі подання такою юридичною особою відомостей про особу, що є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, обов’язково здійснює перевірку (верифікацію) відомостей, зазначених щодо цієї особи, використовуючи відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян.

Інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, отримана державним реєстратором, залишається у відповідній реєстраційній справі.

Користування Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Єдиним державним демографічним реєстром, Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, Єдиним державним реєстром судових рішень, Єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України здійснюється безпосередньо державним реєстратором, який проводить відповідну державну реєстрацію.

З метою перевірки документів, що посвідчують особу, державним реєстратором обов’язково перевіряються такі документи за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру.”

пункт 9 частини третьої статті 7 після слів “державних органів” доповнити словами “, у тому числі, автоматизований, безоплатний доступ державних реєстраторів до реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, у тому числі до тих, що містять персональні дані особи”;

у статті 9:

пункт 9  частини другої викласти у такій редакції:

“9) інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник — юридична особа (крім політичних партій, структурних утворень політичних партій, професійних спілок, їх об’єднань, організацій профспілок, передбачених статутом профспілок та їх об’єднань, творчих спілок, місцевих осередків творчих спілок, організацій роботодавців, їх об’єднань, адвокатських об’єднань, торгово-промислових палат, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером), характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник — юридична особа, вноситься обґрунтована причина про причину його відсутності;”;

статтю 10 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

“5. Вимоги цієї статті не застосовуються у правовідносинах, що регулюються законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, щодо статусу відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).”;

у статті 13:

абзац другий частини другої після слова “статистики” доповнити словами “центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення,”;

частину одинадцяту виключити;

у статті 17:

частину першу доповнити пунктами 17—19 такого змісту:

“17) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

18) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

19) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.

Державний реєстратор встановлює дані про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи на підставі документів зазначених в пунктах 17 — 19 цієї частини.”;

частину третю викласти у такій редакції:

“3. Для державної реєстрації включення відомостей про юридичну особу, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру;

2) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

3) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

4) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”;

частину четверту доповнити пунктами 14—16 такого змісту:

“14) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

15) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

16) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”;

у частині п’ятій:

доповнити частину після абзацу одинадцятого новими абзацами такого змісту:

“є) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

ж) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

з) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”.

У зв’язку з цим абзаци дванадцятий — двадцять перший вважати відповідно абзацами п’ятнадцятим — двадцять четвертим;

в абзаці п’ятнадцятому слова “в пунктах “а” і “б” замінити словами
“в підпунктах “а”, “б”, “є”, “ж” та “з”;

частину сьому доповнити пунктами 3—5 такого змісту:

“3) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

4) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи —  нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

5) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.”;

частину восьму доповнити пунктами 4—6 такого змісту:

“4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

5) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

6) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.”;

частину чотирнадцяту доповнити пунктами 7—9 такого змісту:

“7) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

8) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

9) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”;

частину сімнадцяту доповнити пунктами 3—5 такого змісту:

“3) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

4) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

5) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.”;

частини вісімнадцяту і дев’ятнадцяту викласти у такій редакції:

“18. Для державної реєстрації змін до відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

3) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

4) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”;

19. Для державної реєстрації припинення відокремленого підрозділу юридичної особи подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення відокремленого підрозділу юридичної особи;

2) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

3) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

4) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”;

доповнити статтю після частини двадцятої частинами двадцять першою — двадцять четвертою такого змісту:

“21. Юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та структуру власності.

22. Юридичні особи зобов’язані підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов’язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

23. У разі виявлення юридичною особою неповноти або неточностей чи помилок у раніше наданій державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та структуру власності юридична особа не пізніше 3 робочих днів з дня їх виявлення повторно направляє відкориговані відомості в порядку, передбаченому цим Законом.

24.Форма та зміст структури власності встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, за погодженням з Міністерством юстиції України.”.

У зв’язку з цим частину двадцять першу вважати частиною двадцять п’ятою;

доповнити Закон статтею 171 такого змісту:

“Стаття 171. Документи, що подаються заявником для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи

1. Для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) щорічно, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації юридичної особи, протягом 14 календарних днів подаються такі документи:

1) заява про підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера);

2) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

3) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

4) нотаріально посвідчена копія документу, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи — резидента.”.

у статті 22:

частину другу доповнити пунктами 8—10 такого змісту:

“8) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

9) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі коли засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

10) нотаріально посвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та у разі, коли такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”;

частину третю доповнити пунктами 5—7 такого змісту:

“5) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

6) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження — у разі, коли засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;

7) нотаріально посвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи — для фізичної особи — нерезидента та у разі, коли такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, — для фізичної особи — резидента.”;

пункти 3—4 частини першої статті 27 виключити;

частину першу статті 28 доповнити пунктами 101—102 такого змісту:

“101) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

102) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;”;

частину шосту статті 30 виключити;

абзац перший частини першої статті 341 після слів “суб’єктів державної реєстрації” доповнити словами “, а також з метою виявлення фактів неподання або несвоєчасного подання державному реєстратору передбаченої цим Законом інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи або його відсутність”;

частину четверту статті 35 після слів “підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру” доповнити словами “а також у неподанні або несвоєчасному поданні державному реєстратору передбаченої цим Законом інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи або його відсутність,”.

5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації положень цього Закону;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

6. Національному банку Українипротягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

Джерело інформації: офіційний сайт Верховної Ради України http://rada.gov.ua/


Будемо раді вам допомогти в питаннях пов’язаних з організацією та реєстрацією фінансових установ. Індивідуальний підхід до кожного клієнта. Кваліфіковані послуги з питань створення та реєстрації всіх видів фінансових установ, питань отримання ліцензій на фінансові послуги (факторинг, фінансовий лізинг, кредити і т.д.,), відкриття відділень фінансових установ.

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових компаній

tel: 0671013668, 0993869134

Viber, Telegram, WhatsApp

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1

Статті за темою

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Кваліфіковані послуги з питань реєстрації фінансових установ

Реєстрація всіх видів фінансових установ. Створення відокремлених підрозділів фінансової установи. Ліцензування діяльності фінансових установ. Супровід купівлі-продажу фінансових установ

tel: 0671013668, 0993869134 Viber, Telegram, WhatsApp.

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Skype: Lawfin1 Консультація безкоштовно!!!

Новини фінансового ринку

Актуальні новини фінансового ринку України

Детально!!!

Питання-відповіді

Актуальні питання-відповіді щодо створення та діяльності фінансових установ

Детально!!!

Глосарій фінансового ринку

Визначення, що застосовуються в законодавстві яким регулюються фінансові правовідносини

Детально!!!

Фінансова звітність

Фінансова звітність фінансових установ

Детально!!!

Фінансовий моніторинг

Особливості організації фінансового моніторингу в фінансовій установі

Детально!!!

Новини законодавства

Новини законодавства яким регулюється діяльність фінансових установ

Детально!!!

Актуальні матеріали

Актуальні матеріали на тему створення та діяльності фінансових компаній

Детально!!!

Організація фінансового бізнесу

Організація діяльності фінансових компаній. Організація кредитно-фінансової діяльності в Україні

Детально!!!

Ліквідація фінансової компанії

Анулювання ліцензії фінансової компанії. Виключення фінансової компанії з реєстру фінансових установ

Детально!!!

Продаж фінансових компаній

Компанія виступить консультантом з питань супроводу процедури переоформлення корпоративних прав на фінансову компанію, а так само супроводить процес внесення змін до контролюючих органів

Детально!!!

Супровід діяльності фінансових компаній

Супровід діяльності фінансових установ

Детально!!!

Хто на сайті

На сайті 402 гостя та 0 користувачів