НКЦБФР утвердила Проект решения Комиссии «Об утверждении Положения о пруденциальных нормативах профессиональной деятельности на фондовом рынке и требованиях к системе управления рисками»

НКЦБФР утвердила Проект решения Комиссии «Об утверждении Положения о пруденциальных нормативах профессиональной деятельности на фондовом рынке и требованиях к системе управления рисками».
Как указано в пояснительной записке к Проекту решения, - целью разработки этого проекта Положения является унификация подходов к расчету пруденциальных нормативов для отдельных видов профессиональной деятельности на фондовом рынке, установления единых требований к внутренней системы предотвращения и минимизации влияния рисков на деятельность профессиональных участников фондового рынка, совершенствование пруденциальных показателей, порядка их расчета, просмотр их нормативных значений, а также приближение пруденциальных показателей требованиям Европейского законодательства.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
____________ 2015 року № ____

Положення
щодо пруденційних нормативів професійної діяльності
на фондовому ринку та вимог до системи управління ризиками

І. Загальні положення
1. Це Положення визначає основні ризики професійної діяльності на фондовому ринку, встановлює перелік, порядок розрахунку та нормативні значення пруденційних показників, що застосовуються для їх вимірювання та оцінки, визначає вимоги до професійних учасників фондового ринку щодо запобігання та мінімізації впливу ризиків на їх діяльність, а також встановлює періодичність здійснення розрахунків пруденційних показників та подання результатів таких розрахунків до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія).
2. Дія цього Положення поширюється на Центральний депозитарій цінних паперів (далі - Центральний депозитарій) та на професійних учасників фондового ринку, що провадять такі види діяльності:
діяльність з торгівлі цінними паперами;
діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами);
депозитарну діяльність депозитарної установи;
клірингову діяльність.
3. Дія цього Положення не поширюється на банки, які провадять професійну діяльність на фондовому ринку, крім Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр) у частині дотримання вимог розділу VІІ стосовно коефіцієнта покриття зобов'язань учасників клірингу, а також розділів IX та X цього Положення.
4. Терміни, які використані в цьому Положенні, вживаються у таких значеннях:
профіль ризиків – сукупність властивих певній установі видів ризиків;
ризик – ймовірність реалізації події або здійснення дії, наслідком якої може бути негативний вплив на розмір капіталу або надходжень установи (отримання збитку або недоодержання доходу, прибутку);
система управління ризиками – сукупність визначених установою правил та процедур, спрямованих на виявлення, оцінку та управління ризиками діяльності установи із урахуванням її профілю ризиків;
установа - Центральний депозитарій, професійний учасник фондового ринку, на якого розповсюджується дія цього Положення.
Інші терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Законом України "Про депозитарну систему України", Законом України "Про інститути спільного інвестування" та Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
ІІ. Ризики професійної діяльності на фондовому ринку
1. До ризиків, які можуть виникати при провадженні професійної діяльності на фондовому ринку, належать такі їх види:
1) загальний діловий ризик (ризик банкрутства) – це ризик неможливості продовження діяльності підприємства, який може виникнути при погіршенні фінансового стану підприємства, якості його активів, структури капіталу, при виникненні збитків від його діяльності в результаті перевищення витрат над доходами;
2) операційний ризик – це ризик виникнення збитків, які є результатом неадекватної або недосконалої роботи внутрішніх процесів та систем установи, її персоналу, або є результатом зовнішнього впливу.
Операційний ризик включає:
ризик персоналу, пов'язаний з діями або бездіяльністю працівників установи (людським фактором), включаючи допущення помилки при проведенні операції, здійснення неправомірних операцій, пов'язане з некомпетентністю або із зловживанням персоналу, перевищення повноважень, розголошення інсайдерської інформації та інше;
інформаційно-технологічний ризик, пов'язаний з недосконалою роботою інформаційних технологій, систем та процесів оброблення інформації або з їх недостатнім захистом, включаючи збій у роботі програмного та технічного забезпечення, обладнання, інформаційних систем, засобів комунікації та зв'язку, порушення цілісності даних та носіїв інформації, несанкціонований доступ до інформації сторонніх осіб та інше;
правовий ризик, пов'язаний з недотриманням установою вимог законодавства, договірних зобов'язань, етичних норм, а також з недостатньою правовою захищеністю установи або з правовими помилками, яких припускається установа при провадженні діяльності;
3) ризик втрати ділової репутації (репутаційний ризик) – це ризик виникнення збитків, пов'язаний зі зменшенням кількості клієнтів або контрагентів установи через виникнення у суспільстві несприятливого сприйняття установи, зокрема її фінансової стійкості, якості послуг, що надаються установою, або її діяльності в цілому, який може бути наслідком реалізації інших ризиків;
4) стратегічний ризик – це ризик виникнення збитків, які пов'язані з прийняттям неправильних управлінських рішень, помилками, які були допущені під час їх прийняття, а також з неналежною реалізацією рішень, що визначають стратегію діяльності та розвитку установи;
5) кредитний ризик – це ризик виникнення в установи фінансових втрат (збитків) внаслідок невиконання в повному обсязі або неповного виконання контрагентом своїх фінансових зобов'язань перед установою відповідно до умов договору. Розмір збитків у цьому випадку пов’язаний із сумою невиконаного зобов’язання;
6) ринковий ризик – це ризик виникнення фінансових втрат (збитків), які пов'язані з несприятливою зміною ринкової вартості фінансових інструментів у зв’язку з коливаннями цін на чотирьох сегментах фінансового ринку, чутливих до зміни відсоткових ставок: ринку боргових цінних паперів, ринку пайових цінних паперів, валютному ринку і товарному ринку.
Ринковий ризик включає:
процентний ризик, пов'язаний з негативними наслідками коливання цін на боргові цінні папери та похідні фінансові інструменти процентної ставки;
пайовий ризик, пов'язаний з негативними наслідками коливання цін на пайові цінні папери та похідні фінансові інструменти, базовим активом яких є такі цінні папери;
валютний ризик, пов'язаний з негативними наслідками коливання курсів іноземних валют та золота;
товарний ризик, пов'язаний з негативними наслідками коливання цін на похідні фінансові інструменти, базовим активом яких є товари;
7) ризик ліквідності – це ризик виникнення збитків в установи у зв’язку з неможливістю своєчасного виконання нею в повному обсязі своїх фінансових зобов'язань, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат, внаслідок відсутності достатнього обсягу високоліквідних активів.
2. Особливим видом ризику є системний ризик – ризик виникнення збитків у значної кількості установ, який обумовлений неможливістю виконання ними своїх зобов'язань у зв'язку з невиконанням (несвоєчасним виконанням) зобов'язань однією установою внаслідок реалізації у неї кредитного ризику, ризику ліквідності або іншого ризику. Системний ризик несе загрозу порушення діяльності всієї фінансової системи.
3. Установи в залежності від специфіки своєї діяльності можуть визначати інші види ризиків, що впливають на їх діяльність.
4. Загальний діловий ризик, операційний ризик, репутаційний ризик та стратегічний ризик властиві всім установам, незалежно від виду професійної діяльності на фондовому ринку, який вони здійснюють.
5. Інші види ризиків, такі як кредитний, ринковий та ризик ліквідності, є характерними для окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку.
Для професійних учасників фондового ринку, що провадять діяльність з торгівлі цінними паперами (далі – торговці цінними паперами), істотними є кредитний, ринковий ризики та ризик ліквідності.
Для професійних учасників фондового ринку, що провадять діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) – компаній з управління активами (далі – Компанія) та осіб, які провадять діяльність з управління пенсійними активами (далі – Особа), істотним є операційний ризик, а також ринковий ризик та ризик ліквідності, які є основними ризиками діяльності інституційних інвесторів, що знаходяться в управлінні Компаній та Осіб.
Для професійних учасників фондового ринку, що провадять депозитарну діяльність, а саме депозитарну діяльність депозитарної установи (далі – депозитарна установа), а також Центрального депозитарію ключовим є операційний ризик.
Особі, що провадить клірингову діяльність, опосередковано властиві ризик ліквідності, ринковий та кредитний ризики. Зазначені ризики виникають в учасників клірингу і не є безпосередньо ризиками особи, що провадить клірингову діяльність, але у зв'язку з тим, що здійснення зазначеною установою клірингу передбачає забезпечення та гарантування виконання зобов'язань за договорами щодо цінних паперів учасників клірингу, вона опосередковано приймає на себе зазначені ризики сторін договорів, щодо яких здійснюється кліринг.
ІІІ. Пруденційні нормативи, що використовуються для вимірювання
та оцінки ризиків діяльності з торгівлі цінними паперами,
їх розрахунок та нормативні значення
1. Показники, що використовуються для вимірювання та оцінки
ризиків діяльності з торгівлі цінними паперами
1. Для вимірювання та оцінки ризиків діяльності з торгівлі цінними паперами використовуються такі показники:
1) мінімальний розмір регулятивного капіталу;
2) норматив адекватності регулятивного капіталу;
3) норматив адекватності капіталу першого рівня;
4) коефіцієнт фінансового левериджу;
5) коефіцієнт абсолютної ліквідності;
6) коефіцієнт покриття середньомісячних витрат;
7) ліміти відкритих позицій.
2. Торговці цінними паперами, яким вперше видано ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з торгівлі цінними паперами (брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, діяльності з управління цінними паперами), повинні дотримуватись нормативних значень пруденційних показників, визначених цим розділом Положення, з дати укладання першого відповідного договору (договору комісії, договору доручення, договору на брокерське обслуговування, договору купівлі-продажу цінних паперів, договору андеррайтингу, договору про управління цінними паперами).
2. Показник мінімального розміру регулятивного капіталу
1. Регулятивний капітал – це капітал, який установа може використовувати на покриття негативних фінансових наслідків реалізації ризиків, що виникають при провадженні нею професійної діяльності на фондовому ринку.
2. Регулятивний капітал складається з капіталу першого рівня та капіталу другого рівня.
3. Капітал першого рівня включає:
фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (величина зареєстрованого статутного капіталу за відрахуванням вилученого та неоплаченого капіталу);
резервний капітал (сума резервів, створених відповідно до законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку);
емісійний дохід;
нерозподілений прибуток.
Розмір капіталу першого рівня зменшується на суму:
простроченої понад 30 днів дебіторської заборгованості;
нематеріальних активів за залишковою вартістю;
капітальних вкладень у нематеріальні активи;
непокритих збитків;
інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, якщо ці фінансові інвестиції обліковуються установою за методом участі в капіталі (крім акціонерних товариств);
інвестицій у капітал акціонерних товариств у розмірі 25 і більше відсотків їх статутного капіталу, якщо такі вкладення представлені цінними паперами, які не перебувають у біржовому реєстрі принаймні однієї фондової біржі;
балансової вартості цінних паперів, що не перебувають в обігу принаймні на одній із фондових бірж (у тому числі торгівля якими на фондових біржах заборонена законодавством України), крім акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих або виданих центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, Національним банком України та Державною іпотечною установою, та цінних паперів інших фінансових установ;
гудвілу;
векселів придбаних та одержаних, якщо цінні папери векселедавця не перебувають у біржовому реєстрі принаймні однієї з фондових бірж;
відстрочених податкових активів.
4. Капітал другого рівня складається з таких елементів:
інший вкладений капітал;
дооцінка активів.
Капітал другого рівня не може бути більше капіталу першого рівня.
5. Для визначення розміру регулятивного капіталу сума капіталів першого та другого рівнів додатково зменшується на балансову вартість цінних паперів венчурних інвестиційних фондів.
6. Під час розрахунку регулятивного капіталу не допускається неодноразове врахування елементів капіталу.
7. Мінімальний розмір регулятивного капіталу торговця цінними паперами повинен становити не менше мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу та управління цінними паперами.
При провадженні торговцем цінними паперами декількох видів діяльності з торгівлі цінними паперами вимога до мінімального розміру його регулятивного капіталу є більшою з вимог до мінімального розміру регулятивного капіталу, встановлених для відповідних видів діяльності, що здійснюються торговцем цінними паперами (брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу або управління цінними паперами).
8. Торговці цінними паперами повинні дотримуватись певного нормативного значення показника мінімального розміру регулятивного капіталу з дати укладання першого відповідного договору (договору комісії, договору доручення, договору на брокерське обслуговування, договору купівлі-продажу цінних паперів, договору андеррайтингу, договору про управління цінними паперами).
3. Норматив адекватності регулятивного капіталу
1. Норматив адекватності регулятивного капіталу відображає наявність в установи достатнього капіталу для покриття збитків, що можуть виникнути в результаті реалізації основних ризиків діяльності.
2. Норматив адекватності регулятивного капіталу – це відношення розміру регулятивного капіталу установи до суми активів, зважених за ступенем ризику.
3. Норматив адекватності регулятивного капіталу розраховується за формулою
Регулятивний капітал × 100%,
∑ An×Кn
де:
An - вартість активів n-ї групи, розподілених за ступенем ризику;
Кn - коефіцієнт зваження, який відображає ступінь ризикованості n-ї групи активів, що визначається відповідно до пункту 4 цієї глави.
4. Активи поділяються на 5 груп залежно від ступеня ризику:
1) І група активів зі ступенем ризику 0 відсотків (К1 = 0):
готівкові кошти;
кошти на поточних рахунках у банках;
депозити до запитання в банках, які мають кредитний рейтинг не нижче інвестиційного рівня за національною та/або міжнародною рейтинговою шкалою, та доходи, нараховані за ними;
державні цінні папери, цінні папери, гарантовані державою, та доходи, нараховані за ними;
2) II група активів зі ступенем ризику 20 відсотків (К2 = 0,2):
депозити в банках, які мають кредитний рейтинг нижче інвестиційного рівня за національною та/або міжнародною рейтинговою шкалою, та доходи, нараховані за ними;
цінні папери, які перебувають у біржовому реєстрі хоча б однієї з фондових бірж;
цінні папери іноземних емітентів, що перебувають в обігу на одній з іноземних бірж, перелік яких визначено Комісією;
заставні;
векселі придбані та одержані, якщо цінні папери векселедавця перебувають у біржовому реєстрі принаймні однієї з фондових бірж;
оборотні активи, які не увійшли до інших груп активів;
3) III група активів зі ступенем ризику 50 відсотків (К3 = 0,5):
депозити в банках, які не мають кредитного рейтингу, та доходи, нараховані за ними;
цінні папери, які не перебувають у біржовому реєстрі хоча б однієї з фондових бірж;
векселі придбані та одержані, якщо цінні папери векселедавця не перебувають у біржовому реєстрі принаймні однієї з фондових бірж;
необоротні активи, які не увійшли до інших груп активів;
4) IV група активів зі ступенем ризику 100 відсотків (К4 = 1):
цінні папери емітентів, щодо яких проводиться процедура ліквідації, обіг цінних паперів яких зупинено або щодо яких встановлено обмеження операцій у системі депозитарного обліку на підставі рішення суду, рішення Комісії або на інших підставах, установлених законодавством;
цінні папери венчурних інвестиційних фондів;
нематеріальні активи за залишковою вартістю;
незавершені капітальні інвестиції;
довгострокова дебіторська заборгованість;
витрати майбутніх періодів;
5) V група активів зі ступенем ризику 150 відсотків (К5 = 1,5):
прострочена дебіторська заборгованість.
5. Нормативне значення нормативу адекватності регулятивного капіталу для торговця цінними паперами становить не менше 8 відсотків.
4. Норматив адекватності капіталу першого рівня
1. Норматив адекватності капіталу першого рівня відображає рівень достатності в установи капіталу першого рівня, який є найбільш сталою складовою регулятивного капіталу, для покриття збитків, що можуть виникнути в результаті реалізації основних ризиків діяльності установи.
2. Норматив адекватності капіталу першого рівня – це відношення розміру капіталу першого рівня установи до суми активів, зважених за ступенем ризику.
3. Норматив адекватності капіталу першого рівня розраховується за формулою
Капітал першого рівня × 100%,
∑ An×Кn
де:
An - вартість активів n-ї групи, розподілених за ступенем ризику;
Кn - коефіцієнт зваження, який відображає ступінь ризикованості n-ї групи активів, що визначається відповідно до пункту 4 глави 3 цього розділу.
4. Нормативне значення нормативу адекватності капіталу першого рівня для торговця цінними паперами становить не менше 4,5 відсотка.
5. Коефіцієнт фінансового левериджу
1. Коефіцієнт фінансового левериджу є показником, що відображає ступінь фінансування активів установи за рахунок позикових коштів та має на меті обмеження її боргового фінансування.
Коефіцієнт фінансового левериджу відображає кількість залучених коштів, що припадає на одиницю власних коштів установи, та характеризує забезпеченість заборгованості установи її власним капіталом, а також її залежність від залучених засобів.
2. Коефіцієнт фінансового левериджу розраховується як відношення балансової вартості загальної суми фінансових зобов’язань (довгострокових та поточних) торговця цінними паперами до розміру його власного капіталу за формулою
Зобов’язання
Власний капітал
3. Зобов’язання та власний капітал використовуються у значеннях, визначених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
4. Нормативне значення коефіцієнта фінансового левериджу знаходиться в межах від 0 до 1.
6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності відображає частину поточних зобов'язань, яку установа зможе погасити негайно, та характеризує достатність високоліквідних активів установи для того, щоб терміново ліквідувати її поточну заборгованість.
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення вартості високоліквідних активів установи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції, до величини її поточних зобов'язань за формулою
Високоліквідні активи
Поточні зобов’язання
3. Для розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності до високоліквідних активів відносяться;
готівкові кошти;
кошти на поточних рахунках у банках;
депозити до запитання в банках;
поточні фінансові інвестиції, крім поточних фінансових інвестицій у цінні папери венчурних інвестиційних фондів; поточних фінансових інвестицій у цінні папери, що не перебувають в обігу принаймні на одній із фондових бірж (у тому числі торгівля якими на фондових біржах заборонена законодавством України); поточних фінансових інвестицій у цінні папери емітентів, щодо яких проводиться процедура ліквідації, обіг цінних паперів яких зупинено або щодо яких встановлено обмеження операцій у системі депозитарного обліку на підставі рішення суду, рішення Комісії або на інших підставах, установлених законодавством.
4. Поточні зобов’язання використовуються у значенні, визначеному положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
5. Кошти клієнтів та зобов’язання за угодами, укладеними за рахунок коштів клієнтів, не включаються до відповідних активів та зобов’язань при розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності.
6. Нормативне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності становить не менше 0,2.
7. Коефіцієнт покриття середньомісячних витрат
1. Коефіцієнт покриття середньомісячних витрат відображає здатність установи забезпечувати покриття високоліквідними активами відтоку грошових коштів за 30-денний період, тобто середньомісячних витрат.
2. Коефіцієнт покриття середньомісячних витрат розраховується як відношення вартості високоліквідних активів установи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції, до величини її середньомісячних витрат за формулою
Високоліквідні активи
Середньомісячні витрати
3. Високоліквідні активи визначаються відповідно до пункту 3 глави 6 цього розділу.
4. Кошти клієнтів не включаються до відповідних активів при розрахунку коефіцієнта покриття середньомісячних витрат.
5. Середньомісячні витрати розраховуються шляхом ділення сукупних витрат установи за попередній рік, що визначаються на підставі річної фінансової звітності установи, за вирахуванням річних витрат на амортизацію, на 365 та множення отриманого результату на 30 за формулою
Сукупні витрати за рік – Витрати на амортизацію × 30
365
6. Нормативне значення коефіцієнта покриття середньомісячних витрат становить не менше 1.
8. Ліміти відкритих позицій
1. Ліміти відкритих позицій є показниками, що обмежують величину відкритих позицій торговця цінними паперами, тобто загальної вартості договорів, укладених торговцями цінними паперами з юридичними та фізичними особами або іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних (термін виконання розрахунків за якими не настав) на день розрахунку показника.
2. Ліміти відкритих позицій розраховуються як відношення загальної суми відкритих позицій торговця цінними паперами до розміру його власного капіталу за формулою
Сума відкритих позицій
Власний капітал
3. Власний капітал використовується у значенні, визначеному положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
4. Ліміт відкритих позицій торговця цінними паперами, що здійснює брокерську діяльність і в межах цієї діяльності укладає лише договори субкомісії (субкомісіонера), розраховується як співвідношення загальної суми відкритих позицій за договорами субкомісії, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами (комітентами), до розміру власного капіталу торговця цінними паперами. Значення цього показника не може перевищувати 10.
5. Ліміт відкритих позицій торговця цінними паперами, що здійснює брокерську діяльність, розраховується як співвідношення загальної суми відкритих позицій за договорами, укладеними торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, до розміру власного капіталу торговця цінними паперами. Значення цього показника не може перевищувати 20.
6. Ліміт відкритих позицій торговця цінними паперами, що здійснює дилерську діяльність, розраховується як співвідношення загальної суми відкритих позицій за договорами, укладеними торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, до розміру власного капіталу торговця цінними паперами. Значення цього показника не може перевищувати 15.
7. Ліміт відкритих позицій торговця цінними паперами, що здійснює брокерську та дилерську діяльність, розраховується як співвідношення загальної суми відкритих позицій за договорами, укладеними торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, до розміру власного капіталу торговця цінними паперами. Значення цього показника не може перевищувати 30.
8. Ліміт відкритих позицій торговця цінними паперами, що здійснює андеррайтинг, розраховується як співвідношення загальної суми відкритих позицій за договорами, укладеними торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, до розміру власного капіталу торговця цінними паперами. Значення цього показника не може перевищувати 20.
9. Ліміт відкритих позицій торговця цінними паперами, що здійснює брокерську діяльність, дилерську діяльність та андеррайтинг, розраховується як співвідношення загальної суми відкритих позицій за договорами, укладеними торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, до розміру власного капіталу торговця цінними паперами. Значення цього показника не може перевищувати 35.
10. При розрахунку лімітів відкритих позицій:
враховується сума договорів купівлі-продажу цінних паперів, які не виконані на день проведення розрахунку, та сума договорів, які були укладені в день розрахунку показника;
не враховується сума договорів купівлі-продажу цінних паперів, які були виконані торговцем цінними паперами в день розрахунку показника;
не враховується сума договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладання та виконання яких здійснювалось в один день.
ІV. Пруденційні нормативи, що використовуються для вимірювання
та оцінки ризиків діяльності з управління активами інституційних
інвесторів (діяльність з управління активами), їх розрахунок
та нормативні значення
1. Показники, що використовуються для вимірювання та оцінки
ризиків діяльності з управління активами інституційних
інвесторів (діяльність з управління активами)
1. Для вимірювання та оцінки ризиків діяльності з управління активами використовуються такі показники:
1) норматив достатності власних коштів;
2) коефіцієнт покриття операційного ризику;

3) коефіцієнт фінансової стійкості.

2. Нормативні значення нормативу достатності власних коштів та коефіцієнта покриття операційного ризику не поширюються на Компанії та Осіб до закінчення першого повного фінансового року з дати видачі ліцензії в разі, якщо такі Компанії та Особи вперше отримали ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами).

2. Норматив достатності власних коштів

1. Норматив достатності власних коштів є показником, що відображає здатність Компанії або Особи утримувати власні кошти в розмірі, достатньому для покриття її фіксованих накладних витрат протягом 3 місяців, навіть за умови відсутності доходів протягом цього часу.

2. Норматив достатності власних коштів розраховується як відношення розміру власних коштів до величини, що становить 25% від фіксованих накладних витрат установи за попередній фінансовий рік, за формулою

Власні кошти
0,25 × Фіксовані накладні витрати

3. Власні кошти розраховуються в порядку, передбаченому главою 2 розділу ІІІ цього Положення для розрахунку регулятивного капіталу установи.

4. Фіксовані накладні витрати визначаються як постійні витрати установи за попередній фінансовий рік на підставі даних річної фінансової звітності.
Постійними витратами установи є загальногосподарські витрати на обслуговування та управління нею, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності установи, до яких, зокрема, відносяться: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати тощо), витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, страхування майна, комунальні послуги), витрати на оплату послуг зв’язку, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, витрати на охорону приміщень тощо.

5. Нормативне значення нормативу достатності власних коштів для Компаній та Осіб становить не менше 1.

3. Коефіцієнт покриття операційного ризику

1. Коефіцієнт покриття операційного ризику відображає здатність Компанії або Особи забезпечувати покриття своїх операційних ризиків власними коштами на рівні 15% від її середньорічного позитивного валового доходу за 3 попередні фінансові роки.

2. Коефіцієнт покриття операційного ризику розраховується як відношення розміру власних коштів установи до величини її операційного ризику за формулою

Власні кошти
Величина операційного ризику

3. Власні кошти розраховуються в порядку, передбаченому главою 2 розділу ІІІ цього Положення для розрахунку регулятивного капіталу установи.

4. Величина операційного ризику становить 15% від розміру середнього річного валового доходу установи за 3 попередні фінансові роки, в які був отриманий позитивний валовий дохід, і розраховується за формулою

 де:

Дi – позитивний валовий дохід установи за i-й рік;
n – кількість фінансових років із попередніх трьох, що передують даті розрахунку, в яких валовий дохід був позитивний.
При розрахунку зазначеного показника до валового доходу установи не включаються результати разових операцій, що не повторюються, а також дохід, отриманий від страхування.
Якщо установа провадить професійну діяльність на фондовому ринку менше, ніж три роки, до розрахунку береться річний валовий дохід за кількість повних фінансових років здійснення установою професійної діяльності на фондовому ринку.

5. Нормативне значення коефіцієнта покриття операційного ризику для Компаній та Осіб становить не менше 1.
4. Коефіцієнт фінансової стійкості
1. Коефіцієнт фінансової стійкості відображає питому вагу власних коштів у загальній вартості засобів, що використовуються Компанією або Особою у її діяльності (авансованих у діяльність установи), та характеризує фінансову стійкість установи, а також незалежність її діяльності від зовнішніх джерел фінансування.
2. Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується як відношення розміру власного капіталу установи до вартості її активів за формулою
Власний капітал
Активи
3. Власний капітал та активи використовуються у значеннях, визначених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
4. Нормативне значення коефіцієнта фінансової стійкості для Компаній та Осіб становить не менше 0,5.
V. Пруденційні нормативи, що використовуються для вимірювання
та оцінки ризиків депозитарної діяльності Центрального депозитарію, їх розрахунок та нормативні значення
1. Показники, що використовуються для вимірювання та оцінки
ризиків депозитарної діяльності Центрального депозитарію
1. Для вимірювання та оцінки ризиків депозитарної діяльності Центрального депозитарію використовуються такі показники:
1) мінімальний розмір регулятивного капіталу;
2) норматив достатності власних коштів;

3) коефіцієнт покриття операційного ризику.

2. Нормативні значення нормативу достатності власних коштів та коефіцієнта покриття операційного ризику не поширюються на Центральний депозитарій до закінчення першого повного фінансового року з дати набуття ним статусу Центрального депозитарію.

2. Показник мінімального розміру регулятивного капіталу

1. Регулятивний капітал є коштами, які Центральний депозитарій може використовувати на покриття негативних фінансових наслідків реалізації ризиків, що виникають при провадженні ним професійної діяльності на фондовому ринку.

2. Регулятивний капітал Центрального депозитарію розраховується відповідно до пунктів 2 – 6 глави 2 розділу ІІІ цього Положення.

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу Центрального депозитарію повинен становити не менше мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для зазначеного виду професійної діяльності на фондовому ринку.

3. Норматив достатності власних коштів

1. Норматив достатності власних коштів є показником, що відображає здатність Центрального депозитарію утримувати власні кошти в розмірі, достатньому для покриття його фіксованих накладних витрат протягом 3 місяців, навіть за умови відсутності доходів протягом цього часу.

2. Норматив достатності власних коштів розраховується відповідно до пунктів 2 – 4 глави 2 розділу ІV цього Положення.

3. Нормативне значення нормативу достатності власних коштів для Центрального депозитарію становить не менше 1.

4. Коефіцієнт покриття операційного ризику

1. Коефіцієнт покриття операційного ризику відображає здатність Центрального депозитарію забезпечувати покриття своїх операційних ризиків власними коштами на рівні 15% від його середньорічного позитивного валового доходу за 3 попередні фінансові роки.

2. Коефіцієнт покриття операційного ризику розраховується відповідно до пунктів 2 – 4 глави 3 розділу ІV цього Положення.

3. Нормативне значення коефіцієнта покриття операційного ризику для Центрального депозитарію становить не менше 1.

VІ. Пруденційні нормативи, що використовуються для вимірювання
та оцінки ризиків депозитарної діяльності депозитарної установи,
їх розрахунок та нормативні значення

1. Показники, що використовуються для вимірювання та оцінки
ризиків депозитарної діяльності депозитарної установи

1. Для вимірювання та оцінки ризиків депозитарної діяльності депозитарної установи, що провадить на фондовому ринку виключно депозитарну діяльність, використовуються такі показники:

1) норматив достатності власних коштів;

2) коефіцієнт покриття операційного ризику.

2. Для вимірювання та оцінки ризиків депозитарної діяльності депозитарної установи, що поєднує діяльність з діяльністю з торгівлі цінними паперами, установа розраховує пруденційні нормативи, визначені розділом ІІІ цього Положення для торговця цінними паперами, а також коефіцієнт покриття операційного ризику, передбачений цим розділом.

3. Нормативні значення нормативу достатності власних коштів депозитарної установи та коефіцієнта покриття операційного ризику не поширюються на депозитарні установи до закінчення першого повного фінансового року з дати видачі ліцензії в разі, якщо такі депозитарні установи вперше отримали ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності депозитарної установи.

2. Норматив достатності власних коштів

1. Норматив достатності власних коштів є показником, що відображає здатність депозитарної установи утримувати мінімальний розмір власних коштів у розмірі 25% від її фіксованих накладних витрат за попередній рік, тобто наявність у депозитарної установи достатнього капіталу для покриття її фіксованих накладних витрат протягом 3 місяців, навіть за умови відсутності доходів протягом цього часу.

2. Норматив достатності власних коштів розраховується відповідно до пунктів 2 – 4 глави 2 розділу ІV цього Положення.

3. Нормативне значення нормативу достатності власних коштів для депозитарної установи становить не менше 1.

3. Коефіцієнт покриття операційного ризику

1. Коефіцієнт покриття операційного ризику відображає здатність депозитарної установи забезпечувати покриття своїх операційних ризиків власними коштами на рівні 15% від її середньорічного позитивного валового доходу за 3 попередні фінансові роки.

2. Коефіцієнт покриття операційного ризику розраховується відповідно до пунктів 2 – 4 глави 3 розділу ІV цього Положення.

3. Нормативне значення коефіцієнта покриття операційного ризику для депозитарної установи становить не менше 1.

VІІ. Пруденційні нормативи, що використовуються для вимірювання
та оцінки ризиків клірингової діяльності, їх розрахунок
та нормативні значення

1. Показники, що використовуються для вимірювання та оцінки
ризиків клірингової діяльності

1. Для вимірювання та оцінки ризиків особи, що провадить клірингову діяльність (крім Розрахункового центру), використовуються такі показники:

1) мінімальний розмір регулятивного капіталу;

2) коефіцієнт покриття зобов'язань учасників клірингу.

2. Для вимірювання та оцінки ризиків особи, що провадить клірингову діяльність та здійснює функції центрального контрагента (крім Розрахункового центру), додатково до показників, визначених пунктом 1 цієї глави, використовуються показники для оцінки фінансового стану установи, які включають:

1) коефіцієнт фінансової стійкості;

2) коефіцієнт загальної ліквідності;

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності.

3. Для вимірювання та оцінки ризиків Розрахункового центру як особи, що провадить клірингову діяльність (або особи, що провадить клірингову діяльність та здійснює функції центрального контрагента), використовується коефіцієнт покриття зобов'язань учасників клірингу.

2. Показник мінімального розміру регулятивного капіталу

1. Регулятивний капітал є коштами, які особа, що провадить клірингову діяльність, може використовувати на покриття негативних фінансових наслідків реалізації ризиків, що виникають при провадженні нею професійної діяльності на фондовому ринку.

2. Регулятивний капітал особи, що провадить клірингову діяльність, розраховується відповідно до пунктів 2 – 6 глави 2 розділу ІІІ цього Положення.

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу особи, що провадить клірингову діяльність, повинен становити не менше мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для особи, яка отримала ліцензію на провадження клірингової діяльності.

3. Коефіцієнт покриття зобов'язань учасників клірингу

1. Коефіцієнт покриття зобов'язань учасників клірингу є показником для оцінки здатності особи, що провадить клірингову діяльність, забезпечити виконання зобов'язань учасників клірингу за договорами щодо цінних паперів, тобто гарантувати проведення розрахунків за зобов'язаннями навіть за умов, якщо усі зобов'язання учасників клірингу, що є однією зі сторін розрахунків, щодо яких визначено від'ємне сумарне значення обов'язків щодо переказу грошових коштів за підсумками клірингу, у визначений термін не будуть виконані.
Зазначений показник є інструментом оцінки впливу ринкового, кредитного ризиків, ризику ліквідності, що виникають в учасників процесу клірингу, а також системного ризику як наслідку дії зазначених ризиків, на рівень ризику, якому піддається особа, що провадить клірингову діяльність, яка опосередковано приймає на себе зазначені ризики сторін договорів щодо цінних паперів.

2. Коефіцієнт покриття зобов'язань учасників клірингу розраховується як відношення суми зобов'язань у грошових коштах клієнтів особи, що провадить клірингову діяльність, за підсумками клірингу щодо договорів купівлі-продажу цінних паперів, термін виконання зобов'язань за якими настав, до суми вартості попередньо зарезервованих учасниками клірингу грошових коштів (забезпечення зобов'язань) та розміру гарантійного (або інших аналогічного призначення) фонду за формулою

Сума зобов'язань за підсумками клірингу щодо договорів
купівлі-продажу цінних паперів, термін виконання зобов'язань за якими настав
Вартість зарезервованих
грошових коштів + Розмір гарантійного фонду

3. Нормативне значення коефіцієнта покриття зобов'язань учасників клірингу становить не більше 1.

4. Коефіцієнт фінансової стійкості

1. Коефіцієнт фінансової стійкості відображає питому вагу власних коштів у загальній вартості засобів, що використовуються особою, що провадить клірингову діяльність, у її діяльності (авансованих у діяльність установи), та характеризує фінансову стійкість установи, а також незалежність її діяльності від зовнішніх джерел фінансування.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується відповідно до пунктів 2, 3 глави 4 розділу ІV цього Положення.

3. Нормативне значення коефіцієнта фінансової стійкості для особи, що провадить клірингову діяльність, становить не менше 0,5.

5. Коефіцієнт загальної ліквідності

1. Коефіцієнт загальної ліквідності відображає частину поточних зобов'язань, яку особа, що провадить клірингову діяльність, зможе погасити, якщо реалізує усі свої оборотні активи, та характеризує спроможність установи виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних активів.

2. Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення вартості оборотних активів установи до величини її поточних зобов'язань за формулою

Оборотні активи
Поточні зобов’язання

3. Оборотні активи та поточні зобов’язання використовуються у значенні, визначеному положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

4. Нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності для особи, що провадить клірингову діяльність, становить не менше 1.

6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності відображає частину поточних зобов'язань, яку особа, що провадить клірингову діяльність, зможе погасити негайно, та характеризує достатність високоліквідних активів установи для того, щоб терміново ліквідувати її поточну заборгованість.

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується відповідно до пунктів 2 – 4 глави 6 розділу ІІІ цього Положення.

3. Нормативне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності для особи, що провадить клірингову діяльність, становить не менше 0,2.

VІІІ. Внутрішня система запобігання та мінімізації впливу ризиків

1. Вимоги до внутрішньої системи запобігання та мінімізації
впливу ризиків установи

1. Для ефективного запобігання та мінімізації впливу ризиків установа має розробити власну систему відповідних заходів, що відповідає обсягу та характеру діяльності такої установи, із урахуванням її профілю ризиків.

2. До елементів внутрішньої системи заходів із запобігання та мінімізації впливу ризиків установи належать:
система управління ризиками (далі - СУР);
внутрішній аудит (контроль);
корпоративне управління.

3. Головними завданнями СУР є:
ідентифікація ризиків, визначення профілю ризиків установи;
якісне та кількісне оцінювання ризиків, виявлення істотних ризиків;
вимірювання ризиків;
визначення заходів із запобігання та мінімізації впливу ризиків;
реалізація заходів з управління ризиками;
постійний моніторинг ризиків;
контроль за прийнятним для установи рівнем ризику;
проведення моделювання та прогнозування процесів та майбутніх результатів діяльності установи на основі аналізу інформації та оцінки ризиків;
визначення ефективності СУР та її удосконалення;
надання оперативної, а також періодичної звітної інформації з питань управління ризиками виконавчому органу установи.

3. В залежності від виду професійної діяльності на фондовому ринку, який здійснює установа, від обраної стратегії в межах певного виду діяльності, а також від особливостей та обсягу діяльності кожна установа визначає свій профіль ризиків.
Серед ризиків, які містить профіль ризиків, установа має визначити ризики, що є істотними для даної установи, тобто такими, реалізація яких буде мати істотний вплив на діяльність або фінансовий стан установи. До істотних ризиків мають бути віднесені як ризики, що є характерними для виду діяльності установи, так і певні специфічні ризики, які властиві конкретній установі.
Для кожного істотного ризику установа має визначити заходи щодо запобігання та мінімізації впливу ризику на її діяльність.

4. Залежно від обсягу та характеру своєї діяльності установа повинна створити структурний підрозділ або призначити відповідального працівника, до повноважень якого має належати реалізація функцій СУР. Такий підрозділ (працівник) має бути відокремленим (незалежним) від підрозділів, з діяльністю яких пов'язано виникнення ризиків, та підзвітним виконавчому органу установи.

5. Установа повинна розробити та затвердити її вищим органом управління або наглядовою радою (у разі її створення) внутрішній документ, який регламентує функціонування СУР та визначає профіль ризиків установи і систему заходів із запобігання та мінімізації впливу ризиків на діяльність установи, а також встановлює права, обов'язки та відповідальність у процесі управління ризиками.
6. Важливою складовою внутрішньої системи запобігання та мінімізації впливу ризиків є служба внутрішнього аудиту (контролю), яку створює установа.
До повноважень служби внутрішнього аудиту (контролю) належать повноваження, визначені нормативно-правовим актом Комісії, що визначає особливості організації та проведення внутрішнього аудиту (контролю) у фінансових установах, що здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.
Залежно від обсягів діяльності установи її служба внутрішнього аудиту (контролю) може поєднувати свої функції з функціями структурного підрозділу або працівника, до повноважень якого належить реалізація функцій СУР, за умови, що поєднання зазначених функцій не впливає на якість та повноту їх виконання.
7. Для ефективного управління ризиками, притаманними установі, вона використовує елементи корпоративного управління, а саме: встановлює організаційну структуру, визначає підпорядкування, функції та відповідальність посадових осіб та працівників установи, розподіл прав і обов'язків між органами установи та її учасниками стосовно управління установою, а також правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності установи та здійснення контролю.
2. Особливості системи управління ризиками діяльності
з управління активами
1. СУР в Компанії включає:
управління ризиками, що пов’язані з діяльністю Компанії;
управління ризиками інститутів спільного інвестування (далі – ІСІ), що знаходяться в управлінні Компанії.
2. Компанія повністю несе ризики, безпосередньо пов’язані з її діяльністю.
3. Компанія також здійснює контроль за належним управлінням ризиками ІСІ відповідно до інвестиційної декларації та інших документів, що регламентують управління активами ІСІ.
При управлінні ризиками ІСІ Компанія, в управлінні якої знаходяться його активи, має забезпечувати відповідність вартості та структури активів таких ІСІ вимогам законодавства, інвестиційній декларації та іншим документам, що регламентують управління активами ІСІ.
4. Компанія повинна здійснювати управління ризиками портфелів ІСІ (крім венчурних), що знаходяться в управлінні Компанії, в тому числі на підставі оцінки динаміки вартості чистих активів ІСІ.
Оцінка динаміки вартості чистих активів ІСІ має здійснюватись Компанією на підставі розрахунку показника відносної зміни вартості чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір ІСІ.
5. Відносна зміна вартості чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір ІСІ розраховується за формулою:
r = ((NAVt – NAVt-1) / NAVt-1) × 100%,
де:
r – відносна зміна вартості чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір ІСІ;
NAVt – вартість чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір ІСІ станом на поточну звітну дату (t);
NAVt-1 – вартість чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір ІСІ станом на попередню звітну дату (t-1).
6. Розрахунок зазначеного показника має здійснюватись відповідно до типу ІСІ з періодичністю, визначеною нормативно-правовими актами Комісії, що регулюють питання складання та розкриття інформації, а саме:
для ІСІ відкритого типу – щодня;
для ІСІ інтервального та закритого типу – щокварталу.
7. Оптимальні значення цього показника встановлюються залежно від типу ІСІ:
для ІСІ відкритого типу – зменшення не більше ніж на 10%;
для ІСІ інтервального типу – зменшення не більше ніж на 15%;
для ІСІ закритого типу – зменшення не більше ніж на 25%.
8. У разі досягнення показником значення нижче оптимального Компанія повинна передбачити та здійснити заходи щодо приведення показника у межі його оптимального значення.
Комісія може витребувати у Компанії пояснення із зазначенням причин зменшення значення показника відносної зміни вартості чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір нижче оптимального значення, а також надання інформації стосовно передбачених Компанією заходів щодо зменшення ризиків портфелю ІСІ та приведення показника у межі його оптимального значення.
9. СУР Особи повинна відповідати вимогам Положення про вимоги до особи, яка провадить діяльність з управління пенсійними активами щодо дотримання внутрішніх правил та процедур оцінки і управління ризиками, пов’язаними з інвестуванням пенсійних активів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 вересня 2012 року № 1282, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2012 року за № 1728/22040.
3. Заходи для запобігання та мінімізації ризиків установи
1. Установою має бути визначено заходи для запобігання та мінімізації усіх істотних ризиків відповідно до профілю ризиків установи.
2. До заходів з мінімізації впливу загального ділового ризику (ризику банкрутства) установи можна віднести контроль за фінансовим станом підприємства, якістю його активів, структурою капіталу й відповідне коригування у разі появи ознак їх погіршення.
3. До заходів з мінімізації впливу ризику персоналу як складової операційного ризику можна віднести:
виважену політику підбору кваліфікованих кадрів, зокрема встановлення жорсткіших критеріїв відбору персоналу та додаткових вимог до його кваліфікації та дисциплінованості;
проведення навчання та підвищення кваліфікації персоналу;
обмеження доступу до інсайдерської інформації та інформації з обмеженим доступом;
перевірку правомірності та безпомилковості проведених операцій;
чітке розмежування повноважень та обов'язків окремих структурних підрозділів, а також окремих працівників у складі підрозділу, регламентування їх повноважень та обов'язків відповідними положеннями про структурні підрозділи та посадовими інструкціями працівників;
контроль за дотриманням визначених відповідними положеннями про структурні підрозділи та посадовими інструкціями працівників повноважень та обов'язків, зокрема шляхом створення системи внутрішнього аудиту (контролю);
наявність внутрішніх інструкцій установи, що регламентують порядок взаємодії окремих структурних підрозділів установи між собою у процесі здійснення діяльності, у тому числі при суміщенні установою декількох видів професійної діяльності на фондовому ринку, що вимагає їх провадження окремими структурними підрозділами установи;
встановлення ефективних процедур вирішення корпоративних та особистих конфліктів, зокрема шляхом використання елементів корпоративного управління тощо.
4. До заходів з мінімізації впливу інформаційно-технологічного ризику як складової операційного ризику можна віднести:
використання надійних технічних, програмних, інформаційних, технологічних систем і засобів комунікації та зв'язку, які відповідають кількості, складності та обсягу операцій установи;
забезпечення безперебійного функціонування програмно-технічних засобів та обладнання, за допомогою яких здійснюється операційна діяльність установи, у тому числі безперебійного електроживлення;
застосування засобів захисту інформації на всіх етапах її обробки та зберігання;
дублювання та архівування інформації;
організацію контролю доступу до інформації та приміщень установи сторонніх осіб тощо.
5. До заходів з мінімізації впливу правового ризику як складової операційного ризику можна віднести:
чітке розмежування повноважень та відповідальності між органами управління, посадовими особами, окремими структурними підрозділами та працівниками установи, регламентування їх повноважень та обов'язків відповідними положеннями про структурні підрозділи та посадовими інструкціями працівників;
своєчасне інформування структурних підрозділів та працівників установи про зміни у законодавстві, а також у внутрішніх документах установи;
розробку типових форм договорів та інших документів;
попередження порушень вимог нормативно-правових актів установою, зокрема шляхом створення системи внутрішнього аудиту (контролю) тощо.
6. До заходів з мінімізації впливу ризику втрати ділової репутації (репутаційного ризику) можна віднести:
регламентування внутрішніх процедур установи;
впровадження стандартизованих процедур розгляду скарг та претензій щодо діяльності установи з боку клієнтів та контрагентів;
регламентування правил поведінки з клієнтами;
попередження порушень установою вимог законодавства;
активні контакти із засобами масової інформації, особливо у разі суттєвих подій, що впливають на репутацію установи тощо.
7. До заходів з мінімізації впливу стратегічного ризику можна віднести:
вибір установою виваженої бізнес-стратегії;
контроль за послідовним впровадженням стратегічних цілей, завдань та управлінських рішень на всіх організаційних рівнях установи;
підвищення рівня кваліфікації керівників усіх рівнів установи;
забезпечення відповідності оперативних планів діяльності установи її стратегічним цілям та завданням тощо.
8. До заходів з мінімізації впливу кредитного ризику можна віднести:
встановлення внутрішнього обмеження обсягу дебіторської заборгованості в активах установи;
диверсифікацію структури дебіторської заборгованості установи;
аналіз платоспроможності контрагентів;
здійснення заходів щодо недопущення наявності в активах установи простроченої дебіторської заборгованості тощо.
9. До заходів з мінімізації впливу ринкового ризику можна віднести:
диверсифікацію портфелю фінансових інструментів, чутливих до зміни відсоткових ставок, за видами цінних паперів, строками погашення, емітентами, галузями;
хеджування активів, чутливих до зміни відсоткових ставок, тощо.
10. До заходів з мінімізації впливу ризику ліквідності можна віднести:
збалансованість активів установи за строками реалізації з її зобов’язаннями за строками погашення;
утримання певного обсягу активів установи в ліквідній формі;
встановлення внутрішнього обмеження обсягу залучених коштів для фінансування діяльності установи;
збалансування вхідних та вихідних грошових потоків тощо.
11. Ризик ліквідності, ринковий, кредитний ризики виникають в учасників клірингу і не є безпосередньо ризиками особи, що провадить клірингову діяльність, але у зв'язку з тим, що здійснення зазначеною установою клірингу передбачає забезпечення та гарантування виконання зобов'язань за договорами щодо цінних паперів учасників клірингу, вона опосередковано приймає на себе зазначені ризики сторін договорів, щодо яких здійснюється кліринг, а отже, повинна здійснювати управління зазначеними ризиками, у тому числі створити та застосовувати систему управління ризиками невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що виникають за договорами щодо цінних паперів.
Механізмом зниження ризиків невиконання або неналежного виконання зобов'язань щодо договорів з цінними паперами особою, що провадить клірингову діяльність, може бути:
1) обов'язкове стовідсоткове попереднє депонування та резервування коштів та цінних паперів або інших фінансових інструментів, що передбачає здійснення установою контролю за дотриманням обсягу договорів, що приймаються до клірингу, у межах сум зарезервованих коштів та депонованих цінних паперів;
2) часткове (або таке, що відсутнє) попереднє депонування та резервування коштів і цінних паперів або інших фінансових інструментів з обов'язковим створенням СУР та системи гарантій.
У разі застосування значеного механізму зниження ризиків відповідними заходами щодо мінімізації ризику незавершення розрахунків можуть бути:
встановлення та контроль за дотриманням ліміту незабезпеченої частини договору;
створення гарантійного (або іншого аналогічного призначення) фонду за рахунок внесків учасників клірингу для забезпечення виконання зобов'язань учасників клірингу за договорами щодо цінних паперів, щодо яких здійснюється кліринг;
страхування особи, що провадить клірингову діяльність, від збитків у випадку неплатоспроможності учасника клірингу;
інші дії, що не суперечать законодавству.
Крім того, для мінімізації операційного ризику особа, що провадить клірингову діяльність, може створити резервний (страховий) фонд за рахунок нерозподіленого прибутку для забезпечення виконання зобов'язань учасника клірингу у випадку недостатності коштів для завершення розрахунків у зв'язку з помилкою особи, що провадить клірингову діяльність.
IX. Періодичність розрахунків, порядок та строки подачі результатів розрахунків показників до Комісії
1. Установи здійснюють розрахунок пруденційних нормативів станом на кінець кожного робочого дня та забезпечують його фіксацію і зберігання на паперових носіях або в електронному вигляді.
2. Інформація про результати розрахунку пруденційних нормативів та дані, на основі яких здійснювався розрахунок зазначених показників, подаються до Комісії у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами Комісії, що регламентують подання адміністративних даних професійними учасниками фондового ринку до Комісії.
X. Державний контроль у процесі здійснення пруденційного нагляду
1. Установи повинні дотримуватись у своїй діяльності нормативних значень пруденційних показників, визначених цим Положенням.
2. Державний контроль за дотриманням установами нормативних значень пруденційних показників, визначених цим Положенням, здійснюється Комісією відповідно до законодавства.

Начальник управління пруденційного
та консолідованого нагляду Т.Тисмінецька

---

новости финансового рынка Украины, что нового на фин рынке Украины, новости деятельности финансовых компаний, что происходит на финансовом рынке, новости регулятора нацкомфинуслуг, новости нац банка, новости нбу, новости нкцбфр, информация нбу, информация финмониторинг, новости финмониторинг Украины, проекты нацфинуслуг, проекты нбу, проекты госфинуслуг, проекты госфинмониторинг, проекты национального банка